Єзекіїль 1-2
Ukrainian Bible
1 І сталося тридцятого року, четвертого місяця, п'ятого дня місяця, коли я був серед полонених над річкою Кевар, відкрилося небо, і побачив я Божі видіння.
2 П'ятого дня місяця, це п'ятий рік полону царя Єгоякима,
3 сталося Господнє слово до Єзекіїля, сина Бузі, священика, у халдейському краї над річкою Кевар, і була там над ним Господня рука.
4 І побачив я, аж ось бурхливий вітер насував із півночі, велика хмара та палючий огонь; а навколо неї сяйво, а з середини його ніби блискуча мідь, з-посеред огню.
5 А з середини його подоба чотирьох живих істот, а оце їхній вид: вони мали подобу людини.
6 І кожна мала чотири обличчі, і кожна з них мала чотири крилі.
7 А їхня нога нога проста, а стопа їхньої ноги як стопа телячої ноги, і вони сяяли, як ніби блискуча мідь.
8 А під їхніми крилами були людські руки на чотирьох сторонах їхніх, і вони четверо мали свої обличчя та свої крила.
9 Їхні крила прилягали одне до одного, не оберталися в ході своїй, кожне ходило просто наперед себе.
10 А подоба їхнього обличчя обличчя людини та обличчя лева мали вони четверо з правиці, а обличчя вола мали вони четверо з лівиці, і обличчя орла мали вони четверо.
11 А їхні обличчя та їхні крила були розділені вгорі; у кожного двоє крил злучувалися одне з одним, і двоє закривали їхнє тіло.
12 І кожна ходила просто перед себе. Туди, куди бажав дух ходити, вони йшли, не оберталися в ході своїй.
13 А подоба тих істот була на вид вугілля з огню, вони палали на вигляд смолоскипів; той огонь проходжувався поміж істотами. І огонь мав сяйво, і з огню виходила блискавка.
14 І ті живі істоти бігали й верталися, немов блискавка.
15 І придивився я до тих істот, аж ось по одному колесі на землі при тих живих істотах, при чотирьох їхніх обличчях.
16 Вид тих колес та їхній виріб як вигляд хризоліту, й одна подоба їм чотирьом, а їхній вид та їхній виріб ніби колесо в колесі.
17 Вони ходили в ході своїй на чотири боки, не оберталися в ході своїй.
18 А їхні обіддя були високі та страшні; і їхнє обіддя довкола в чотирьох їх було повне очей.
19 І коли ходили ті живі істоти, ходили й ті колеса при них; а коли ті істоти підіймалися з-над землі, підіймалися й ті колеса.
20 Куди бажав дух ходити, ішли, куди мав той дух іти; і ті колеса підіймалися з ними, бо в колесах був дух істот.
21 Коли ті йшли, ходили й вони; а коли ті стояли стояли й вони; а коли ті підіймалися з-над землі, підіймалися з ними й ті колеса, бо був дух істот у тих колесах.
22 А на головах тих живих істот була подоба небозводу, ніби грізний кришталь, розтягнений над їхніми головами згори.
23 А під цим небозводом були їхні прості крила, звернені одне до одного. У кожної було по двоє крил, що закривали їм їхні тіла.
24 А коли вони йшли, чув я шум їхніх крил, як шум великої води, як голос Всемогутнього, звук гамору, як табору. А коли вони ставали, опадали їхні крила.
25 І розлягався голос з-над небозводу, що над їхньою головою. І коли вони ставали, опадали їхні крила.
26 А згори небозводу, що над їхньою головою, була подоба трону на вигляд каменя сапфіру; а на подобі трону була подоба на вигляд людини, на ньому згори.
27 І бачив я ніби блискучу мідь, на вид огню в середині його навколо, від виду стегон його й вище, а від виду стегон його й до долу бачив я ніби огонь та сяйво навколо нього.
28 Як вигляд веселки, що буває в хмарі в дощовий день, такий був вигляд сяйва навколо. Це був вигляд подоби Господньої слави! І коли я це побачив, я впав на обличчя своє, і почув голос, що говорив.
2 І сказав Він до мене: Сину людський, зведися на ноги свої, і Я буду говорити з тобою!
2 І ввійшов в мене дух, коли Він говорив до мене, і звів мене на мої ноги, і я чув Того, Хто говорив до мене.
3 І сказав Він до мене: Сину людський, Я посилаю тебе до Ізраїлевих синів, до людей бунтівників, що бунтуються проти Мене. Вони та їхні батьки відпали від Мене аж до цього дня!
4 А ці сини, що Я посилаю тебе до них, зухвалого обличчя та твердого серця. І ти скажеш до них: Так говорить Господь Бог!
5 А вони чи послухаються, чи занехають, бо вони дім ворохобний, то пізнають, що пророк був серед них.
6 А ти, сину людський, не бійся їх, і не бійся їхніх слів, хоч вони для тебе будяччя та тернина, і ти сидиш між скорпіонами. Слів їхніх не бійся, а їхнього вигляду не лякайся, бо вони дім ворохобний.
7 І будеш говорити до них Мої слова, чи вони послухаються, чи занехають, бо вони ворохобні.
8 А ти, сину людський, послухай, що кажу Я тобі: Не будь ворохобний, як цей дім ворохобности, відкрий свої уста та з'їж, що Я тобі дам.
9 І побачив я, аж ось до мене простягнена рука, а в ній звій книжковий.
10 І Він розгорнув його перед моїм обличчям, а він пописаний спереду та ззаду. І було на ньому написано пісні плачу, стогін та горе...
Иезекииль 1-2
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
1 На тридцятий рік, четвертий місяць, п’ятий день[a], коли я, Езекиїл, був серед вигнанців біля каналу Кевар, небеса розкрились і я побачив Божу з’яву.
2 На п’ятий день місяця, то був п’ятий рік вигнання царя Єгояхина, 3 слово Господа дійшло до священика Езекиїла, сина Буцці, у землі Халдейській. Там сила Господня була над ним.
З’ява
4 Я подивився й побачив вихор, що налетів із півночі: величезна хмара зі спалахами вогню, оточена сяючим світлом. Центр вогню нагадував на розжарений метал[b].
5 У вогні було щось схоже на чотирьох живих істот. На вигляд вони нагадували людей, 6 але кожна з них мала чотири обличчя й чотири крила. 7 Їхні ноги були прямі, їхні стопи були мов копита теляти, вони блищали, мов відшліфована бронза. 8 Під їхніми крилами з чотирьох боків були людські руки. Усі четверо мали однакову кількість облич і крил. 9 Крилами вони торкалися одне одного. Вони не звертали з путі: кожна з істот ішла просто вперед, куди й дивилася.
10 Їхні обличчя виглядали так: кожна з чотирьох мала обличчя людини, праворуч від нього—морду лева, ліворуч—морду бика, дзьоб орла ззаду. 11 Їхні крила були розпростерті догори. Кожна мала по двоє крил, що торкалися крил іншої істоти з обох боків, і ще по два крила вкривали їхні тіла. 12 Кожна рухалася просто вперед, не звертаючи з путі, куди й дивилася. Та хоч куди б ні ринув вітер[c], він вів істот з собою. 13 Істоти були, мов палаюче вугілля в багатті. Вогонь серед істот рухався туди й сюди; він сяяв, і блискавка виривалася з нього. 14 Коли істоти рухалися, вони робили це так швидко, що то нагадувало спалах блискавки.
15 Дивлячись на них, я побачив на землі колесо біля кожної з чотирьох істот (по колесу з кожного боку). 16 Ось якими були вигляд і будова коліс: колесо і з’єднані з ним частини були подібні до хризоліту, і всі чотири були однакові. Кожне було виготовлене з колесом усередині, 17 але з усіх чотирьох боків вони не змінювали напрямку руху.
18 Ободи їхні були високі й страхітливі, і всі чотири повні очей по всьому колу. 19 Коли живі істоти рухалися, колеса поряд з ними теж рухалися, і коли живі істоти здіймалися з землі, колеса теж злітали. 20 Хоч куди б ринув вітер, вони йшли, і колеса здіймалися разом із ними, бо сила, яка вела істоту, знаходилася у колесах. 21 Коли істота рухалася, вони також рухалися; коли істота зупинялася, вони також зупинялися, і коли істота здіймалася з землі, колеса підіймалися разом із нею, бо вітер був у колесах.
22 Над головами живих істот було щось розпростерте, що виглядало як поміст або кришталь—сяйливий, мов крига (ця жахлива річ була підвішена над ними, над їхніми головами). 23 Під цим помостом були простягнуті одне до одного їхні крила. По два крила розпростерті й по два крила, що вкривали тіло. 24 Коли істоти рухалися, звук їхніх крил лунав, ніби рев океанських вод, мов голос Всемогутнього, мов гомін війська. Зупиняючись, істоти опускали крила.
25 І лунав голос з-понад тверді над їхніми головами. Коли вони зупинялися, крила вони опускали. 26 Понад твердю над їхніми головами було щось таке, що виглядало, немов престол із сапфіру, а високо на престолі була постать, схожа на людську. 27 Я бачив, що від тієї частини тіла, що нагадувала його поперек, і вище він виглядав мов сяючий метал, немов би сповнений вогнем, а від того місця вниз він був, як вогонь; і сліпуче світло оточувало його. 28 Немов поява веселки у хмарах у дощову днину, таким було сяйво навколо нього. Ця з’ява була подобизна слави Божої. Побачивши її, я впав долілиць і почув голос, який промовляв до мене.
Покликання Езекиїла
2 Він сказав мені: «Сину людський, стань на ноги, Я говоритиму з тобою». 2 Коли Він говорив, Дух увійшов у мене[d] і поставив мене на ноги, і я почув, що він мовить до мене. 3 Він сказав: «Сину людський, Я посилаю тебе до синів Ізраїлю, до бунтівного народу, що повстав проти Мене. Вони та їхні батьки бунтують проти Мене аж до цього дня. 4 Люди, до яких я посилаю тебе, вперті й затяті. Скажи їм: „Ось що Господь Бог говорить”.
5 Вони не слухатимуть тебе, бо вони—бунтівний народ, але ж вони знатимуть, що серед них є пророк. 6 А ти, сину людський, не бійся їх, ані їхніх слів. Не бійся, хоча реп’яхи та колючки оточуватимуть тебе і ти житимеш серед скорпіонів. Не бійся того, що вони говорять, не лякайся їхніх поглядів, бо то бунтівний рід. 7 Ти повинен донести до них Мої слова, навіть якщо вони й не слухатимуть тебе, бо народ той—бунтівний! 8 Але ти, сину людський, слухай, що Я говоритиму тобі. Не бунтуй, як цей непокірливий народ; відкрий рот, з’їж те, що Я тобі даю[e]».
9 Дивлюсь я і бачу руку, простягнуту до мене, а в ній сувій. 10 Він розгорнув його переді мною. Сувій був списаний з обох боків: ззовні і зсередини. То були слова плачу, туги та скорботи.
Footnotes
- 1:1 На тридцятий рік… п’ятий день Важко сказати, про яке літочислення тут ідеться: юдейське, вавилонське тощо. Скоріше за все, тут усе ж таки автор говорить про власний вік.
- 1:4 розжарений метал Або «мідь», «сплав золота та срібла» чи «янтар». Також див.: Ез. 1:27.
- 1:12 вітер Або «дух». Також див.: Ез. 1:20.
- 2:2 Дух увійшов у мене Або «налетів вітер».
- 2:8 відкрий… даю Тобто «Прийми все те, що Я тобі скажу, та донеси все, що почуєш до людей».
До євреїв 11:1-19
Ukrainian Bible
11 А віра то підстава сподіваного, доказ небаченого.
2 Бо нею засвідчені старші були.
3 Вірою ми розуміємо, що віки Словом Божим збудовані, так що з невидимого сталось видиме.
4 Вірою Авель приніс Богові жертву кращу, як Каїн; нею засвідчений був, що він праведний, як Бог свідчив про дари його; нею, і вмерши, він ще промовляє.
5 Вірою Енох був перенесений на небо, щоб не бачити смерти; і його не знайшли, бо Бог переніс його. Бо раніш, як його перенесено, він був засвідчений, що Богові він догодив.
6 Догодити ж без віри не можна. І той, хто до Бога приходить, мусить вірувати, що Він є, а тим, хто шукає Його, Він дає нагороду.
7 Вірою Ной, як дістав був об'явлення про те, чого ще не бачив, побоявшись, зробив ковчега, щоб дім свій спасти; нею світ засудив він, і став спадкоємцем праведности, що з віри вона.
8 Вірою Авраам, покликаний на місце, яке мав прийняти в спадщину, послухався та й пішов, не відаючи, куди йде.
9 Вірою він перебував на Землі Обіцяній, як на чужій, і проживав у наметах з Ісаком та Яковом, співспадкоємцями тієї ж обітниці,
10 бо чекав він міста, що має підвалини, що Бог його будівничий та творець.
11 Вірою й Сара сама дістала силу прийняти насіння, і породила понад час свого віку, бо вірним вважала Того, Хто обітницю дав.
12 Тому й від одного, та ще змертвілого, народилось так багато, як зорі небесні й пісок незчисленний край моря.
13 Усі вони повмирали за вірою, не одержавши обітниць, але здалека бачили їх, і повітали, і вірували в них, та визнавали, що вони на землі чужаниці й приходьки.
14 Бо ті, що говорять таке, виявляють, що шукають батьківщини.
15 І коли б вони пам'ятали ту, що вийшли з неї, то мали б були час повернутись.
16 Та бажають вони тепер кращої, цебто небесної, тому й Бог не соромиться їх, щоб звати Себе їхнім Богом, бо Він приготував їм місто.
17 Вірою Авраам, випробовуваний, привів був на жертву Ісака, і, мавши обітницю, приніс однородженого,
18 що йому було сказано: В Ісакові буде насіння тобі.
19 Бо він розумів, що Бог має силу й воскресити з мертвих, тому й одержав його на прообраз.
Read full chapter
К Евреям 11:1-19
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Віра
11 Що ж це означає—віра? Це значить бути певним у тому, на що сподіваєшся. Вона є доказом того, що щось є дійсне, навіть якщо ми не можемо того побачити. 2 Саме через таку віру в минулі часи наші предки здобули прихильність Божу.
3 Завдяки вірі ми розуміємо, що всесвіт був створений за Божим наказом. Тобто видиме було створене з невидимого.
4 Завдяки вірі Авель приніс Богу кращу пожертву, ніж Каїн. Завдяки вірі Авель був визнаний праведним, оскільки Бог схвалив його дарунок. Завдяки вірі він і зараз все ще промовляє до нас, незважаючи на те, що помер.
5 Завдяки вірі Енох був перенесений Богом до іншого життя, не спізнавши смерті. І ніхто не міг знайти його, бо ж Бог забрав його, адже до перенесення він догодив Господу. 6 А без віри стати милим Всевишньому неможливо. Бо той, хто йде до Бога, мусить вірити в Його існування, а також у те, що Він нагородить тих, хто шукає Його.
7 Завдяки вірі Ной, попереджений про речі невидимі, послухався Господа і збудував ковчег, тим самим врятувавши свою родину. Своєю вірою він довів, що світ був неправий, і став одним з тих, хто здобув праведність через віру свою.
8 Завдяки вірі Авраам, покликаний Богом, підкорився й вирушив у ту землю, яку йому належало одержати як спадщину. Він пішов, хоча й не знав, куди йде. 9 Покладаючись на віру, він мешкав у землі, обіцяної Господом, як чужинець у далекій країні. Він жив у наметах, разом з Ісааком та Яковом, такими ж, як і він, спадкоємцями Божої обітниці. 10 Він зробив це, бо дивився вперед і бачив місто[a], зведене на справжній основі: місто, задумане й збудоване Богом.
11 Завдяки вірі і всупереч тому, що Сара вже була немічна зачати дитину, та й Авраам був вже дуже старий, Бог їм дав благословення мати дітей, бо повірив він в Господню обіцянку. 12 І от від одного чоловіка, вже майже омертвілого, пішли нащадки, такі ж численні, як зірки небесні, такі ж незліченні, як пісок морський.
13 Усі ті великі люди до смерті не втрачали віри. Вони не мали обіцяного за життя, але бачили його звіддалік і вітали прихід його. Вони відкрито прийняли усвідомлення того, що вони лише тимчасові гості, чужинці на цій землі. 14 Ті, хто говорять так, ясно показують, що вони очікують на свою власну землю. 15 Якби вони думали про землю, яку залишили, то мали б змогу повернутися туди. 16 Та навпаки, вони мріють про країну кращу—Небесну. Через те й Бог не соромиться називатися їхнім Богом, адже Він приготував їм місто.
17 Завдяки вірі Авраам, коли Бог випробовував його, запропонував у жертву Ісаака. Так, той, хто одержав обітницю, був готовий пожертвувати своїм єдиним сином. 18 І Бог сказав йому: «Це від Ісаака підуть твої нащадки»[b].
19 Авраам вірив, що Бог може навіть воскресити людей з мертвих. Адже справді, зупинивши Авраама, Він повернув Ісаака з мертвих.
Read full chapterCopyright © 2007 by Bible League International