П’ята кара—моровиця

9 Господь мовив до Мойсея: «Йди до фараона і скажи йому про те, що говорить Господь, Бог євреїв: „Відпусти Мій народ, щоб він міг служити Мені”. ^2-3 Бо якщо ти відмовишся відпустити і далі триматимеш їх, то рука Господня повернеться на твою худобу, що в полі, на коней, ослів, верблюдів, волів та овець жахливою моровицею. ⁴ Але Господь розрізнить худобу ізраїльську та єгипетську, і жодна тварина, що належить ізраїльському народу, не загине. ⁵ Господь призначив час, сказавши: „Завтра Господь Всевишній вчинить це на землі”».

⁶ І Господь зробив таке наступного дня: вся єгипетська худоба здохла, але жодна ізраїльська тварина не загинула. ⁷ Цар єгипетський з’ясував, що жодна ізраїльська тварина не здохли. Та фараонове серце було все ще черстве, і він не відпустив народ.

Шоста кара—гнійні пухирі

⁸ Господь мовив до Мойсея та Аарона: «Візьміть повні пригорщі сажі з печі, й нехай Мойсей підкине її на очах у фараона. ⁹ Вона перетвориться на пил по всій єгипетській землі. Вона осяде гнійними пухирями, що перетворяться на прищі на тілах людей і тварин по всій єгипетській землі».

¹⁰ Отже, вони взяли сажі з печі й стали перед фараоном. Мойсей підкинув її, і вона гнійними пухирями та прищами осіла на тіла людей і тварин. ¹¹ Чаклуни не змогли протистояти Мойсею через гнояки, бо пухирі були й на тілах чаклунів, як і по всьому Єгипту. ¹² Але Господь зробив фараонове серце черствим, і той не став слухати їх, як і казав Господь Мойсеєві.

Сьома кара—град

¹³ Господь мовив до Мойсея: «Прокинься рано вранці і стань перед фараоном і скажи йому про те, що мовить Господь, Бог євреїв: „Відпусти Мій народ, щоб він міг служити Мені. ¹⁴ Бо цього разу Я нашлю всі Мої кари на твоє серце і на твоїх слуг, і на твій народ, щоб знав, що немає на всій землі подібного Мені. ¹⁵ Бо зараз Я міг би простягнути руку й побити тебе і твій народ моровицею так, що тебе буде знищено з лиця землі. ¹⁶ Та через це Я дозволив тобі жити, аби показати Господню силу, і щоб сповістити Моє ім’я по всій землі. ¹⁷ Ти все ще вивищуєшся над Моїм народом, не бажаючи відпустити їх. ¹⁸ Завтра в цей час Я пошлю страшенний град, та такий, якого ще не було в Єгипті з часів його заснування й дотепер. ¹⁹ А зараз зайди в укриття й позаганяй туди худобу і все, що маєш у полі. Усякий чоловік чи тварина, що залишиться в полі й не сховається, загине, коли град упаде на них”».

²⁰ Кожен із фараонових слуг, що поважав слово Господа, мерщій сховав своїх слуг і позаганяв худобу. ²¹ Хто ж не дослухався слів Господа, той залишив своїх слуг і худобу в полі.

²² Господь мовив до Мойсея: «Простягни руку до неба, щоб град упав на всю Єгипетську землю, на людей і тварин, і всю городину єгипетської землі».

²³ Тоді Мойсей простягнув ціпок до неба, і Господь послав грім і град, і блискавка вдарила в землю. І падав сильний град на Єгипетську землю. ²⁴ І спалахнула блискавка посеред граду, та такого страшного, якого не було на всій Єгипетській землі, відколи з’явився його народ. ²⁵ І побив град усю Єгипетську землю, все, що було в полі: людей і тварин, усю рослинність польову, та поламав усі дерева в полі. ²⁶ І лише в землі Ґошена, де були Ізраїлеві діти, граду не було.

²⁷ Фараон покликав Мойсея та Аарона і мовив їм: «Цього разу я згрішив. Господь праведний, а я і мій народ винні. ²⁸ Помоліться Господу. Годі вже гриміти грому, годі вже граду. Я відпущу вас; не буду вас більше тримати».

²⁹ Мойсей йому й каже: «Коли я покину місто, то здійму руки до Господа. Грім перестане гриміти і не падатиме більше град, щоб ти знав, що земля належить Господу. ³⁰ Що ж до тебе й слуг твоїх, то я знаю, що ви все ще не боїтеся Господа Бога».

³¹ Побило льон і ячмінь, бо ячмінь заколосився, а льон зеленів. ³² А пшеницю та жито не побило, оскільки вони дозрівають пізніше. ³³ Після розмови з фараоном, Мойсей вийшов із міста й простягнув руки до Господа в молитві. І тоді грім затих, і град припинився, і дощ перестав лити на землю.

³⁴ Та фараон, побачивши, що дощ, град і грім припинилися, знову згрішив і зачерствив серце своє. ³⁵ Отже фараонове серце стало черствим, і він не відпустив ізраїльський народ, як Господь і казав через Мойсея.

Восьма кара—сарана

10 ^1-2 Господь мовив до Мойсея: «Йди до фараона. Я зробив черствим фараонове серце й серця його слуг, щоб показати їм Мої знамення, щоб ти міг розповісти своїм дітям та онукам, які знамення Я чинив серед єгиптян, щоб ви знали, що Я—Господь».

³ Отже, Мойсей та Аарон прийшли до фараона й сказали йому: «Так говорить Господь, Бог євреїв^[a]: „Доки не впокоришся? Відпусти Мій народ, щоб він міг служити Мені. ⁴ Бо якщо відмовишся відпустити Мій народ, то Я завтра нашлю сарану на твою землю. ⁵ Вона так укриє її, що землі геть не буде видно. Вона поїсть усе, що вціліло у вас після граду. Вона об’їсть зелені дерева, що ростуть у полі. ⁶ Твої будинки, оселі всіх твоїх слуг і хати по всьому Єгипту кишітимуть нею, аж ні твої батьки, ані батьки твоїх батьків нічого подобного ніколи не бачили за весь той час, відколи вони прийшли на землю, й дотепер”». Тоді він повернувся і пішов геть від фараона.

⁷ Фараонові слуги сказали йому: «Доки Ізраїль буде пасткою для нас? Відпусти людей, щоб вони змогли служити Господу, їхньому Богу. Чи ти ще й досі не збагнув, що якщо ти цього не зробиш, Єгипет буде зруйновано?»

⁸ Отже Мойсея та Аарона привели назад до фараона, і той їм сказав: «Ідіть і служіть Господу, вашому Богу. Тільки скажіть, хто саме піде». ⁹ Мойсей відповів: «Ми підемо з нашими молодими й старими. З нашими синами й дочками, вівцям й худобою, бо маємо відзначити свято Господа».

¹⁰ А фараон їм каже: «Хай Господь буде з вами, якщо я відпущу вас і ваших дітей. Глядіть-но, ви щось лихе замишляєте! ¹¹ Ні, тільки чоловіки можуть іти й служити Господу, коли ви цього так прагнете». І він вигнав їх від себе.

¹² Господь мовив до Мойсея: «Простягни руку над єгипетською землею, щоб сарана могла налетіти на землю Єгипту й поїсти всю рослинність земну, що вціліла після граду».

¹³ Отже, Мойсей простягнув ціпок над єгипетською землею. Тоді Господь послав східний вітер на землю, що дув увесь той день і всю ніч. Коли настав ранок, той вітер приніс сарану. ¹⁴ Сарана налетіла на всю Єгипетську землю й сіла повсюди в Єгипті. Це був такий величезний рій, що ніколи ще Єгипет не бачив такої сарани і ніколи вже не побачить. ¹⁵ Вона вкрила землю так, що та почорніла, з’ївши всю земну рослинність і всі плоди на деревах, що вціліли від граду. Не лишилося листочка ні на деревах, ані на якій рослині в полі по всій єгипетській землі.

¹⁶ Фараон мерщій покликав Мойсея та Аарона і сказав: «Я згрішив проти Господа, вашого Бога, і проти вас. ¹⁷ А тепер простіть мій гріх ще й цього разу. Помоліться Господу, вашому Богові, щоб Він відвернув цю смерть від мене».

¹⁸ Вийшов Мойсей від фараона й помолився Господу. ¹⁹ І послав Господь дуже сильний західний вітер, що забрав сарану і здув її в Червоне море^[b]. Жодної сарани не лишилося в єгипетській землі. ²⁰ Та Всевишній зробив фараонове серце черствим так, щоб той не відпустив ізраїльський народ.

Дев’ята кара—темрява

²¹ Господь мовив до Мойсея: «Простягни руку до неба, щоб темрява могла впасти на Єгипетську землю, щоб була вона відчутна». ²² Отже, Мойсей простяг руку до неба, й густа темрява впала на Єгипетську землю на три дні. ²³ І люди не могли бачити одне одного, і не сходили вони зі свого місця три дні. А ізраїльський народ мав світло в своїх оселях.

²⁴ Фараон покликав Мойсея і сказав: «Йдіть і служіть Господу. Ваші діти також можуть іти з вами, але ваші вівці та худоба нехай залишаться». ²⁵ Але Мойсей відповів: «Не тільки ми заберемо з собою пожертви й офіри всеспалення, щоб принести їх Господу, нашому Богу, але ти, фараоне, сам даси нам худобу для Господа народу Ізраїля. ²⁶ Наша худоба також мусить іти з нами. І копита не залишиться, оскільки ми братимемо з-поміж них на пожертву, щоб служити Господу, нашому Богові. Але поки ми не прийдемо туди, ми не знаємо, що саме принести в жертву Господу».

²⁷ Та Господь зробив фараонове серце черствим, і той не бажав відпускати їх. ²⁸ Фараон сказав йому: «Йди геть від мене! І начувайся! Не з’являйся більше переді мною, бо якщо з’явишся, то смерть тобі буде». ²⁹ Мойсей промовив: «Як ти сказав, я не з’явлюся більше перед тобою».

Попередження про десяту кару

11 Господь мовив до Мойсея: «Ще одну кару наведу Я на фараона та на Єгипет. Тоді він відпустить вас. І відпускаючи, гнатиме вас усіх звідси. ² Скажи людям, нехай кожен чоловік попросить у свого сусіда, а кожна жінка у своєї сусідки срібні та золоті речі».

³ Господь створив милість народу ізраїльському, зробивши Мойсея людиною дуже поважною в очах фараонових слуг, всього люду, та всій єгипетській землі. ⁴ Мойсей сказав фараонові: «Так мовить Господь: „Близько опівночі Я пройду по всьому Єгипту, ⁵ і кожен первісток єгипетської землі помре: від первонародженого нащадка фараона, що сидить на престолі, до первістка невільниці, що крутить жорна, і кожного первістка худоби. ⁶ І буде великий плач по всій єгипетській землі та такий, якого ще ніколи не було і вже ніколи не буде. ⁷ А серед ізраїлевого народу навіть собака не загарчить ні на кого з людей, ані на яку тварину, щоб ви знали, як Господь відрізняє єгиптян від ізраїльтян. ⁸ І ці всі твої слуги прийдуть до Мене і вклоняться зі словами: „Йди й забери з Собою весь народ, що йде за Тобою. І тоді, розгніваний, Я піду”».

⁹ Господь сказав Мойсею: «Фараон не слухатиме тебе, тільки щоб примножилися Мої дива в єгипетській землі».

¹⁰ Тільки з цієї причини Мойсей та Аарон чинили всі ці дива перед фараоном, та Господь робив серце царя єгипетського черствим, щоб він не відпускав ізраїльський народу зі своєї землі.

Ісус допомагає поганській дитині

(Мк. 7:24-30)

²¹ Ісус пішов звідти й подався до земель Тира та Сидона. ²² І прийшла до Нього одна з місцевих жінок, ханаанка, й почала голосити: «Змилуйся наді мною, Господи, Сину Давидів! У мене дочка біснувата, дуже страждає». ²³ Та Ісус нічого їй не відповів. Тоді учні підійшли до Нього й почали просити: «Прожени її! Вона весь час іде за нами й кричить!» ²⁴ У відповідь Він мовив: «Я посланий лише до заблудлих овець народу ізраїльського».

²⁵ Тоді вона підійшла до Ісуса, вклонилася і сказала: «Господи, поможи мені!» ²⁶ І сказав Ісус: «Не годиться забирати хліб у дітей і давати його собакам». ²⁷ Тоді вона каже: «Це правда, Господи, але навіть собаки їдять ті крихти, що падають зі столу їхнього хазяїна». ²⁸ На те Ісус відповів: «Жінко, твоя віра велика! Нехай буде те, чого ти бажаєш!» І тієї ж миті її дочка зцілилася.

Ісус зцілює хворих та годує голодних

²⁹ Пішовши звідти, Ісус повернувся на берег Ґалилейського озера, вийшов на пагорб і сів там. ³⁰ Багато людей підходило до Нього, приводячи з собою кривих, сліпих, калік, глухонімих та інших хворих. Вони клали їх на землю до Його ніг, а Він зціляв усіх. ³¹ Люди дивувалися, побачивши, що глухонімі розмовляють, каліки стають здорові, криві ходять, а сліпі бачать. І всі прославляли Бога Ізраїлевого.

Дивовижне нагодування чотирьох тисяч чоловіків

(Мк. 8:1-10)

³² Ісус покликав Своїх учнів і сказав їм: «Мене обирає жаль до цих людей, бо вони зі Мною вже три дні й тепер не мають що їсти. Я не хочу відпускати їх голодними, бо вони можуть заслабнути по дорозі до дому». ³³ Тоді учні спитали Його: «Де ж нам узяти достатньо хліба у цьому віддаленому місці, аби нагодувати стільки людей?» ³⁴ Ісус запитав їх: «Скільки у вас є хлібин?» Ті відповіли: «Сім хлібин і кілька невеликих рибин».

³⁵ Ісус звелів людям посідати на землю. ³⁶ Тоді Він узяв хліб і рибу, віддав Богу подяку за їжу, розломив хліб й почав роздавати його Своїм учням, аби ті нагодували народ. ³⁷ Усі люди їли, поки не наїлися, а опісля учні зібрали сім кошиків, повних залишків їжі. ³⁸ І було тих, хто їли, чотири тисячі чоловіків, не рахуючи жінок та дітей. ³⁹ Тоді Ісус відпустив людей, а Сам сів у човен й поплив до землі Маґаданської.