Доказ для Мойсея

4 Мойсей відповів таке: «А якщо вони не повірять мені й не слухатимуть мене? Якщо скажуть, що не являвся мені Господь^[a]?» ² Господь мовив до нього: «Що це у тебе в руці?» Мойсей відповів: «Ціпок». ³ Той каже: «Кинь його на землю». То він кинув ціпок на землю, і перетворився він на гадюку. Мойсей утік від неї.

⁴ І сказав Господь Мойсею: «Простягни руку і вхопи її за хвіст». Коли той простяг руку і вхопив її, вона знову перетворилася на ціпок у його руці. ⁵ «Це щоб вони змогли повірити, що Господь Бог батьків їхніх, Бог Авраама, Ісаака та Якова, явився тобі,— ⁶ знову мовив до нього Господь,—засунь руку собі за пазуху». Засунув він руку за пазуху. Коли ж вийняв її, то рука стала білою, мов сніг, від прокази^[b]. ⁷ Господь сказав: «Засунь знову руку за пазуху». Той знову засунув руку собі за пазуху. Як вийняв він її з-за пазухи, вона зцілилася, стала такою ж, як і все тіло.

⁸ «Отже, якщо вони не повірять тобі або знехтують першим знаменням, то зможуть повірити другому. ⁹ Якщо ж вони не повірять навіть цим двом знаменням або не послухаються тебе, то візьми трохи води з Нілу й вилий її на землю. Вода, що ти візьмеш із Нілу, перетвориться на землі на кров»,—сказав Господь.

¹⁰ Мойсей мовив Господу: «Змилуйся, Господи. Я ніколи не був красномовний^[c]: ні в минулому, ні тоді, як Ти мовив до мене, бо я неквапливий і недорікуватий». ¹¹ І сказав йому Господь: «Хто дав людині уста або зробив людину німою, глухою, кривою чи сліпою? Хіба не Я, Господь? ¹² А тепер іди. Я буду з тобою, коли говоритимеш. Я навчу тебе, що казати». ¹³ Та Мойсей відповів: «Змилуйся, Господи. Пошли когось іншого».

¹⁴ Розлютився Господь на Мойсея і мовив: «Чи не твій то брат Аарон, левит? Я знаю, він уміє добре говорити. Він і сам уже йде тобі назустріч. А коли побачить тебе, то всім серцем зрадіє. ¹⁵ Ти можеш вкласти слова йому в уста. Я буду з тобою і з ним, коли ви будете говорити. Я навчу вас, що робити. ¹⁶ І він говоритиме за тебе з людьми. Він буде твоїми устами, а ти будеш йому Богом. ¹⁷ Візьми собі в руку цей ціпок, яким творитимеш знамення».

Повернення Мойсея до Єгипту

¹⁸ Мойсей повернувся до свого тестя Єтра і сказав йому: «Дозволь мені повернутися до моєї родини, що в Єгипті, подивитися, чи ще живі вони». Єтро відповів: «Іди з миром».

¹⁹ І сказав Господь Мойсеєві в землі Мидіанській: «Повертайся до Єгипту, бо мертві всі ті, хто зазіхав на твоє життя». ²⁰ І взяв Мойсей свою дружину і своїх дітей, посадив їх на віслюка та й повернувся до Єгипту. Він також узяв Божий ціпок із собою. ²¹ Господь сказав Мойсеєві: «Коли повернешся до Єгипту, гляди, всі дива, що Я вклав у руку твою, здійсни перед фараоном. Як на Мене, то Я зроблю черствим серце його, так що він не відпустить людей. ²² Ти скажеш фараонові, що говорить Господь: „Ізраїль—мій первісток. ²³ Тож кажу тобі, відпусти Мого сина, щоб він зміг служити Господу Всевишньому! Але якщо ти відмовишся відіслати його, то Я вб’ю твого первістка”».

Обрізання Мойсеєвого сина

²⁴ Тож в дорозі на ночівлі Господь зустрів Мойсея і намагався вбити^[d]. ²⁵ Та Циппора взяла кам’яний ніж, обрізала крайню плоть свого сина й торкнулася нею ніг його. Вона мовила: «Ти мій наречений по крові». ²⁶ І Він простив Мойсея, коли вона сказала, що Мойсей був «наречений по крові», маючи на увазі обрізання.

Мойсей і Аарон постають перед Богом

²⁷ Господь сказав Ааронові: «Йди назустріч Мойсею в пустелі». І той пішов і зустрів його на Божій горі^[e], й поцілував його. ²⁸ Мойсей переказав Ааронові всі слова Господа, Який послав його, і про всі знамення, що Він заповідав йому. ²⁹ І пішли Мойсей з Аароном, і зібрали всіх старійшин ізраїльського народу. ³⁰ Аарон переказав усі слова, що Господь мовив Мойсею. Потім той здійснив дива на очах у людей. ³¹ І люди повірили. Та почувши, що Господь навідався до дітей Ізраїля, і пересвідчившись на власні очі, вони вклонилися.

Мойсей і Аарон постають перед фараоном

5 Потім Мойсей і Аарон й сказали фараону: «Так мовить Господь^[f], Бог Ізраїлю: „Відпусти Мій народ, щоб він міг відсвяткувати на Мою честь у пустелі”». ² Але фараон відповів: «Хто такий Господь, що я маю слухати Його й відпустити Ізраїль? Я не знаю Господа й не відпущу народ цей».

³ Вони тоді кажуть: «Бог євреїв^[g] зустрівся з нами. Дозволь нам піти у триденну путь у пустелю, щоб ми змогли принести жертву Господу, нашому Богові, щоб Він не вразив нас чумою чи мечем». ⁴ Та єгипетський цар сказав їм: «Мойсею та Аароне, чому ви відвертаєте людей від їхньої роботи. Вертайтеся до ваших клопотів. ⁵ Народ цієї землі такий чисельний, а ви примушуєте їх покинути роботу».

Фараон карає народ

⁶ І фараон наказав наглядачам за людьми і їхнім старшим: ⁷ «Не давайте більше людям соломи для виготовлення цегли, як раніше. Нехай ідуть і збирають солому для себе самі. ⁸ А ви вимагайте від них ту ж кількість цегли, що вони виробляли раніше. Її не повинно бути менше, бо всі Євреї ледарі. Тому й репетують: „Ходімо принесемо жертву нашому Богові”. ⁹ Тож нехай праця людей буде тяжкою, щоб вони займалися нею, а не звертали увагу на брехню».

¹⁰ Тож наглядачі та старші повиходили й сказали народу: «Так каже фараон: „Я не даватиму вам більше соломи. ¹¹ Ідіть і збирайте солому де знайдете, але знайте, що норму вашу ніскільки не зменшено”».

¹² І порозходилися люди по всій єгипетській землі, шукаючи стерню замість соломи. ¹³ Наглядачі підганяли їх, кажучи: «Виконуйте щоденну норму, як і тоді, коли мали солому». ¹⁴ Фараонові наглядачі поставили над ними старших з ізраїльтян, і їх били, примовляючи: «Чому ви не виконали свою норму, як раніше?»

¹⁵ Ізраїльські старші прийшли й звернулися до фараона: «Чому ти так ставишся до своїх слуг? ¹⁶ Соломи не дають твоїм слугам, а кажуть: „Виробляйте цеглу”. Твоїх слуг побито, але це вина твоїх власних людей».

¹⁷ Той відповів: «Ви ледацюги, тому й кажете: „Ходімо принесемо жертву Господу”. ¹⁸ А зараз йдіть до роботи! Не дадуть вам соломи, а потрібну кількість цегли мусите виробити». ¹⁹ І побачили євреї-десятники, що потрапили в біду, почувши: «Ви не повинні зменшувати щоденної кількості цегли». ²⁰ Вийшовши від фараона, вони зустріли Мойсея та Аарона, що чекали, аби привітати їх. ²¹ І вони сказали: «Нехай Господь побачить вас і судить за те, що ви зробили нас огидними фараонові та його слугам, вклали меч у їхні руки, щоб нас повбивати».

Мойсей скаржиться Богу

²² Мойсей повернувся до Господа і сказав: «Господи, навіщо Ти накликав лихо на цих людей? Чому Ти послав мене? ²³ Відтоді, як я прийшов до фараона говорити від Твого імені, він чинить зло цим людям, а Ти так і не визволив свій народ».

Божий задум

6 Господь мовив до Мойсея: «А зараз ти побачиш, що Я вчиню фараонові. Бо могутньою рукою він викине їх, могутньою рукою вижене зі своєї землі».

² Бог говорив з Мойсеєм і сказав: «Я—Господь. ³ Я явився Авраамові, Ісаакові та Якову як Ел-Шаддай (Господь Всемогутній), та ім’я Моє не було їм відоме. ⁴ Я також уклав Угоду з ними, віддавши їм край Ханаанський, землю тимчасового перебування, де вони були. ⁵ От Я почув своїх дітей Ізраїлевих, що єгиптяни силою примушують до праці, й згадав про Свою Угоду. ⁶ Тож скажи дітям Ізраїлевим: „Ім’я Моє—Господь. Я виведу вас із-під гноблення єгипетського і звільню народ ізраїльський від тяжкої праці, визволю простертою рукою і великим судом. ⁷ Я прийму вас до Себе як народ і буду вашим Богом. І ви знатимете, що Я—Господь, ваш Бог, Який позбавить вас від тяжкої праці єгипетської. ⁸ Я приведу вас до землі, яку присягнув віддати Авраамові, Ісаакові та Якову. Я, Господь, віддам її вам у володіння”».

⁹ Так Мойсей і сказав дітям Ізраїлевим, та вони не слухали Мойсея та були нетерплячі, бо тяжка була їхня підневільна праця.

¹⁰ Господь розмовляв із Мойсеєм і сказав: ¹¹ «Іди й скажи фараонові, цареві єгипетському, щоб вислав дітей Ізраїлевих зі своєї землі». ¹² Та Мойсей відповів Господу: «Якщо Ізраїлеві діти не слухають мене, то як же фараон мене послухає. Я ж нездатний добре говорити^[h]». ¹³ І говорив Господь з Мойсеєм та Аароном, і наказав їм вивести Ізраїлевих дітей з землі Єгипетської.

Про деякі Ізраїлеві родини

¹⁴ Ось голови батьківських домів:

Це голови Левієвих родів за їхніми родинами.

²⁶ То були саме ті Аарон та Мойсей, яким Господь сказав: «Виведіть Ізраїлевих дітей з Єгипетської землі з людьми їхніми загонами^[i]. ²⁷ Це вони казали фараонові, єгипетському цареві, що треба відпустити народ Ізраїлю з Єгипту».

Бог вдруге закликає Мойсея

^28-29 Коли Господь розмовляв з Мойсеєм в єгипетській землі, Він казав йому так: «Я—Господь. Перекажи фараонові, єгипетському цареві, все, що Я кажу тобі». ³⁰ Але Мойсей відповів перед лицем Всевишнього: «Я—не добрий промовець, як же фараон послухає мене?»

Ісус іде по воді

(Мк. 6:45-52; Ін. 6:16-21)

²² Одразу ж після цього Ісус звелів Своїм учням сісти в човен і плисти на інший берег озера, а Сам залишився, щоб відпустити людей. ²³ Відпустивши народ, Він пішов на гору помолитися. Коли ж настав вечір, Ісус залишався там на самоті.

²⁴ Човен відплив уже досить далеко від берега, і хвилі кидали його з боку на бік, бо вітер був зустрічний. ²⁵ Десь між третьою та шостою ранку Ісус пішов до Своїх учнів, ступаючи по воді. ²⁶ Коли учні побачили, що Ісус іде по воді, то жахнулись і з переляку закричали: «Це привід!»

²⁷ Тієї ж миті Ісус мовив до них: «Заспокойтеся! Це Я! Не бійтеся!» ²⁸ На те Петро Йому сказав: «Господи, якщо це Ти, звели мені підійти до Тебе по воді». ²⁹ І сказав Ісус: «Іди!» Петро вийшов із човна, і пішов по воді, підійшовши до Ісуса. ³⁰ Раптом відчувши сильний вітер, Петро злякався, почав тонути і закричав: «Господи, спаси мене!» ³¹ Ісус одразу ж простягнув до нього руку, схопив його, мовивши: «Маловіре, чого ти засумнівався?» ³² А коли вони разом сіли в човен, то вітер вщух. ³³ Усі, хто був у човні, вклонилися Ісусові, мовивши: «Ти—істинно Син Божий!»

Зцілення недужих у землі Ґеннісаретській

(Мк. 6:53-56)

³⁴ Перетнувши озеро, Ісус та Його учні прибули до землі Ґеннісаретської. ^35-36 Коли мешканці Ґенісарета впізнали Ісуса, вони рознесли звістку про Його прихід по всіх околицях. І привели до Нього всіх хворих, благаючи дозволити їм хоча б торкнутися краю Його одягу. І кожен, хто торкався, той одужував.