Add parallel Print Page Options

Доказ для Мойсея

Мойсей відповів таке: «А якщо вони не повірять мені й не слухатимуть мене? Якщо скажуть, що не являвся мені Господь[a] Господь мовив до нього: «Що це у тебе в руці?» Мойсей відповів: «Ціпок». Той каже: «Кинь його на землю». То він кинув ціпок на землю, і перетворився він на гадюку. Мойсей утік від неї.

І сказав Господь Мойсею: «Простягни руку і вхопи її за хвіст». Коли той простяг руку і вхопив її, вона знову перетворилася на ціпок у його руці. «Це щоб вони змогли повірити, що Господь Бог батьків їхніх, Бог Авраама, Ісаака та Якова, явився тобі,— знову мовив до нього Господь,—засунь руку собі за пазуху». Засунув він руку за пазуху. Коли ж вийняв її, то рука стала білою, мов сніг, від прокази[b]. Господь сказав: «Засунь знову руку за пазуху». Той знову засунув руку собі за пазуху. Як вийняв він її з-за пазухи, вона зцілилася, стала такою ж, як і все тіло.

«Отже, якщо вони не повірять тобі або знехтують першим знаменням, то зможуть повірити другому. Якщо ж вони не повірять навіть цим двом знаменням або не послухаються тебе, то візьми трохи води з Нілу й вилий її на землю. Вода, що ти візьмеш із Нілу, перетвориться на землі на кров»,—сказав Господь.

10 Мойсей мовив Господу: «Змилуйся, Господи. Я ніколи не був красномовний[c]: ні в минулому, ні тоді, як Ти мовив до мене, бо я неквапливий і недорікуватий». 11 І сказав йому Господь: «Хто дав людині уста або зробив людину німою, глухою, кривою чи сліпою? Хіба не Я, Господь? 12 А тепер іди. Я буду з тобою, коли говоритимеш. Я навчу тебе, що казати». 13 Та Мойсей відповів: «Змилуйся, Господи. Пошли когось іншого».

14 Розлютився Господь на Мойсея і мовив: «Чи не твій то брат Аарон, левит? Я знаю, він уміє добре говорити. Він і сам уже йде тобі назустріч. А коли побачить тебе, то всім серцем зрадіє. 15 Ти можеш вкласти слова йому в уста. Я буду з тобою і з ним, коли ви будете говорити. Я навчу вас, що робити. 16 І він говоритиме за тебе з людьми. Він буде твоїми устами, а ти будеш йому Богом. 17 Візьми собі в руку цей ціпок, яким творитимеш знамення».

Повернення Мойсея до Єгипту

18 Мойсей повернувся до свого тестя Єтра і сказав йому: «Дозволь мені повернутися до моєї родини, що в Єгипті, подивитися, чи ще живі вони». Єтро відповів: «Іди з миром».

19 І сказав Господь Мойсеєві в землі Мидіанській: «Повертайся до Єгипту, бо мертві всі ті, хто зазіхав на твоє життя». 20 І взяв Мойсей свою дружину і своїх дітей, посадив їх на віслюка та й повернувся до Єгипту. Він також узяв Божий ціпок із собою. 21 Господь сказав Мойсеєві: «Коли повернешся до Єгипту, гляди, всі дива, що Я вклав у руку твою, здійсни перед фараоном. Як на Мене, то Я зроблю черствим серце його, так що він не відпустить людей. 22 Ти скажеш фараонові, що говорить Господь: „Ізраїль—мій первісток. 23 Тож кажу тобі, відпусти Мого сина, щоб він зміг служити Господу Всевишньому! Але якщо ти відмовишся відіслати його, то Я вб’ю твого первістка”».

Обрізання Мойсеєвого сина

24 Тож в дорозі на ночівлі Господь зустрів Мойсея і намагався вбити[d]. 25 Та Циппора взяла кам’яний ніж, обрізала крайню плоть свого сина й торкнулася нею ніг його. Вона мовила: «Ти мій наречений по крові». 26 І Він простив Мойсея, коли вона сказала, що Мойсей був «наречений по крові», маючи на увазі обрізання.

Мойсей і Аарон постають перед Богом

27 Господь сказав Ааронові: «Йди назустріч Мойсею в пустелі». І той пішов і зустрів його на Божій горі[e], й поцілував його. 28 Мойсей переказав Ааронові всі слова Господа, Який послав його, і про всі знамення, що Він заповідав йому. 29 І пішли Мойсей з Аароном, і зібрали всіх старійшин ізраїльського народу. 30 Аарон переказав усі слова, що Господь мовив Мойсею. Потім той здійснив дива на очах у людей. 31 І люди повірили. Та почувши, що Господь навідався до дітей Ізраїля, і пересвідчившись на власні очі, вони вклонилися.

Мойсей і Аарон постають перед фараоном

Потім Мойсей і Аарон й сказали фараону: «Так мовить Господь[f], Бог Ізраїлю: „Відпусти Мій народ, щоб він міг відсвяткувати на Мою честь у пустелі”». Але фараон відповів: «Хто такий Господь, що я маю слухати Його й відпустити Ізраїль? Я не знаю Господа й не відпущу народ цей».

Вони тоді кажуть: «Бог євреїв[g] зустрівся з нами. Дозволь нам піти у триденну путь у пустелю, щоб ми змогли принести жертву Господу, нашому Богові, щоб Він не вразив нас чумою чи мечем». Та єгипетський цар сказав їм: «Мойсею та Аароне, чому ви відвертаєте людей від їхньої роботи. Вертайтеся до ваших клопотів. Народ цієї землі такий чисельний, а ви примушуєте їх покинути роботу».

Фараон карає народ

І фараон наказав наглядачам за людьми і їхнім старшим: «Не давайте більше людям соломи для виготовлення цегли, як раніше. Нехай ідуть і збирають солому для себе самі. А ви вимагайте від них ту ж кількість цегли, що вони виробляли раніше. Її не повинно бути менше, бо всі Євреї ледарі. Тому й репетують: „Ходімо принесемо жертву нашому Богові”. Тож нехай праця людей буде тяжкою, щоб вони займалися нею, а не звертали увагу на брехню».

10 Тож наглядачі та старші повиходили й сказали народу: «Так каже фараон: „Я не даватиму вам більше соломи. 11 Ідіть і збирайте солому де знайдете, але знайте, що норму вашу ніскільки не зменшено”».

12 І порозходилися люди по всій єгипетській землі, шукаючи стерню замість соломи. 13 Наглядачі підганяли їх, кажучи: «Виконуйте щоденну норму, як і тоді, коли мали солому». 14 Фараонові наглядачі поставили над ними старших з ізраїльтян, і їх били, примовляючи: «Чому ви не виконали свою норму, як раніше?»

15 Ізраїльські старші прийшли й звернулися до фараона: «Чому ти так ставишся до своїх слуг? 16 Соломи не дають твоїм слугам, а кажуть: „Виробляйте цеглу”. Твоїх слуг побито, але це вина твоїх власних людей».

17 Той відповів: «Ви ледацюги, тому й кажете: „Ходімо принесемо жертву Господу”. 18 А зараз йдіть до роботи! Не дадуть вам соломи, а потрібну кількість цегли мусите виробити». 19 І побачили євреї-десятники, що потрапили в біду, почувши: «Ви не повинні зменшувати щоденної кількості цегли». 20 Вийшовши від фараона, вони зустріли Мойсея та Аарона, що чекали, аби привітати їх. 21 І вони сказали: «Нехай Господь побачить вас і судить за те, що ви зробили нас огидними фараонові та його слугам, вклали меч у їхні руки, щоб нас повбивати».

Мойсей скаржиться Богу

22 Мойсей повернувся до Господа і сказав: «Господи, навіщо Ти накликав лихо на цих людей? Чому Ти послав мене? 23 Відтоді, як я прийшов до фараона говорити від Твого імені, він чинить зло цим людям, а Ти так і не визволив свій народ».

Божий задум

Господь мовив до Мойсея: «А зараз ти побачиш, що Я вчиню фараонові. Бо могутньою рукою він викине їх, могутньою рукою вижене зі своєї землі».

Бог говорив з Мойсеєм і сказав: «Я—Господь. Я явився Авраамові, Ісаакові та Якову як Ел-Шаддай (Господь Всемогутній), та ім’я Моє не було їм відоме. Я також уклав Угоду з ними, віддавши їм край Ханаанський, землю тимчасового перебування, де вони були. От Я почув своїх дітей Ізраїлевих, що єгиптяни силою примушують до праці, й згадав про Свою Угоду. Тож скажи дітям Ізраїлевим: „Ім’я Моє—Господь. Я виведу вас із-під гноблення єгипетського і звільню народ ізраїльський від тяжкої праці, визволю простертою рукою і великим судом. Я прийму вас до Себе як народ і буду вашим Богом. І ви знатимете, що Я—Господь, ваш Бог, Який позбавить вас від тяжкої праці єгипетської. Я приведу вас до землі, яку присягнув віддати Авраамові, Ісаакові та Якову. Я, Господь, віддам її вам у володіння”».

Так Мойсей і сказав дітям Ізраїлевим, та вони не слухали Мойсея та були нетерплячі, бо тяжка була їхня підневільна праця.

10 Господь розмовляв із Мойсеєм і сказав: 11 «Іди й скажи фараонові, цареві єгипетському, щоб вислав дітей Ізраїлевих зі своєї землі». 12 Та Мойсей відповів Господу: «Якщо Ізраїлеві діти не слухають мене, то як же фараон мене послухає. Я ж нездатний добре говорити[h]». 13 І говорив Господь з Мойсеєм та Аароном, і наказав їм вивести Ізраїлевих дітей з землі Єгипетської.

Про деякі Ізраїлеві родини

14 Ось голови батьківських домів:

сини Ізраїлевого первістка Рувима: Ханох і Паллу, Хезрон і Кармій. Це були Рувимові родини.

15 Сини Симеонові: Ємуел, Ямін, Огад, Якин, Зогар і Шаул, син ханаанки. Це Симеонові родини.

16 Ось імена Левієвих синів за їхніми поліннями: Ґершон, Когат і Мерарі. Левій прожив сто тридцять сім років.

17 Нащадками Ґершона були Либні та Шимей за своїми родинами.

18 Синами Когата були Амрам, Іцгар, Хеврон та Уззіел. Когат прожив сто тридцять три роки.

19 Нащадками Мерарі були Маглі та Муші. Оце Левієві родини за їхніми поколіннями.

20 Амрам узяв собі за жінку свою тітку Йогевед, і вона народила йому Аарона й Мойсея. Амрам прожив сто тридцять сім років.

21 Синами Іцгара були Кора, Нефеґ та Зикрі.

22 Синами Уззіела були Мишаел, Ельзафан та Зітрі.

23 Аарон узяв собі за жінку Елішебу, Аммінадавову дочку, сестру Нашона. Вона народила йому Надава, Авігу, Елеазара та Ітамара.

24 Синами Кори були Ассир, Елкана та Авіасаф. Це були Корині родини.

25 Син Аарона Елеазар узяв собі за жінку одну з Путіелових дочок. Вона народила йому Фінегаса.

Це голови Левієвих родів за їхніми родинами.

26 То були саме ті Аарон та Мойсей, яким Господь сказав: «Виведіть Ізраїлевих дітей з Єгипетської землі з людьми їхніми загонами[i]. 27 Це вони казали фараонові, єгипетському цареві, що треба відпустити народ Ізраїлю з Єгипту».

Бог вдруге закликає Мойсея

28-29 Коли Господь розмовляв з Мойсеєм в єгипетській землі, Він казав йому так: «Я—Господь. Перекажи фараонові, єгипетському цареві, все, що Я кажу тобі». 30 Але Мойсей відповів перед лицем Всевишнього: «Я—не добрий промовець, як же фараон послухає мене?»

Footnotes

  1. 4:1 Господь Або «Ягве». Див.: «Ягве».
  2. 4:6 проказа У євреїв також могло означати «різноманітні види шкіряних захворювань».
  3. 4:10 Я ніколи… красномовний Або «Я заїкаюся».
  4. 4:24 вбити Або можливо «намагався обрізати».
  5. 4:27 на Божій горі Або «горі Хорев».
  6. 5:1 Господь Або «Ягве». Див.: «Ягве».
  7. 5:3 євреїв Або «ізраїльтян». Також див.: Вих. 5:14, 15, 19.
  8. 6:12 Я… говорити Або «В мене мова, як у чужинця». Буквально «В мене необрізані губи».
  9. 6:26 загонами Або «дивізіями». Цей військовий термін вживався ізраїльтянами, тому що вони були організовані, як «військовий загін».

Ісус іде по воді

(Мк. 6:45-52; Ін. 6:16-21)

22 Одразу ж після цього Ісус звелів Своїм учням сісти в човен і плисти на інший берег озера, а Сам залишився, щоб відпустити людей. 23 Відпустивши народ, Він пішов на гору помолитися. Коли ж настав вечір, Ісус залишався там на самоті.

24 Човен відплив уже досить далеко від берега, і хвилі кидали його з боку на бік, бо вітер був зустрічний. 25 Десь між третьою та шостою ранку Ісус пішов до Своїх учнів, ступаючи по воді. 26 Коли учні побачили, що Ісус іде по воді, то жахнулись і з переляку закричали: «Це привід!»

27 Тієї ж миті Ісус мовив до них: «Заспокойтеся! Це Я! Не бійтеся!» 28 На те Петро Йому сказав: «Господи, якщо це Ти, звели мені підійти до Тебе по воді». 29 І сказав Ісус: «Іди!» Петро вийшов із човна, і пішов по воді, підійшовши до Ісуса. 30 Раптом відчувши сильний вітер, Петро злякався, почав тонути і закричав: «Господи, спаси мене!» 31 Ісус одразу ж простягнув до нього руку, схопив його, мовивши: «Маловіре, чого ти засумнівався?» 32 А коли вони разом сіли в човен, то вітер вщух. 33 Усі, хто був у човні, вклонилися Ісусові, мовивши: «Ти—істинно Син Божий!»

Зцілення недужих у землі Ґеннісаретській

(Мк. 6:53-56)

34 Перетнувши озеро, Ісус та Його учні прибули до землі Ґеннісаретської. 35-36 Коли мешканці Ґенісарета впізнали Ісуса, вони рознесли звістку про Його прихід по всіх околицях. І привели до Нього всіх хворих, благаючи дозволити їм хоча б торкнутися краю Його одягу. І кожен, хто торкався, той одужував.

Read full chapter