Майстри для скинії

31 І говорив Господь з Мойсеєм так: ² «Послухай, Я обрав Безалела, сина Урі, сина Гура з Юдиного роду. ³ Я сповню його Духом Божим, мудрістю, розумом і знаннями до виконання різноманітної роботи. ⁴ Він зможе майстерно працювати по золоту, сріблу та бронзі. ⁵ Він буде здатний обробляти й оправляти коштовне каміння, буде навчений різьби по дереву і всякого іншого ремесла.

⁶ Я дав йому Оголіава, сина Агісамака з Данового коліна. Я також дав хист кожному вправному майстрові. Вони виконають усе, що Я тобі наказав:

Вони мусять виконати все так, як Я наказав».

Субота

¹² І мовив Господь до Мойсея: ¹³ «Скажеш дітям Ізраїля: „Мусите дотримуватися Моїх субот, бо це знамення між Мною і вами для прийдешніх поколінь, щоб ви знали, що Я—Господь, Який вас освячує. ¹⁴ Вам слід дотримуватися суботи, бо вона—свята для вас. Хто ж поганитиме її, того буде покарано смертю, і кожного, хто працює по суботах, вирвуть із його народу. ¹⁵ Шість днів слід працювати, а сьомий—день суботнього відпочинку, він священний для Господа. Кожен, хто працює суботнього дня, має бути покараний на смерть. ¹⁶ Діти Ізраїля мусять дотримуватися суботи, справляти її з покоління в покоління як вічний заповіт.

¹⁷ Субота—це знамення назавжди між Мною і дітьми Ізраїля, бо за шість днів Господь створив небо й землю, а на сьомий Він спочивав і відновлював сили”».

¹⁸ Скінчивши розмовляти з Мойсеєм на горі Синай, Господь дав йому дві скрижалі Свідоцтва—кам’яні таблиці, на яких було написано Божим перстом.

Золотий тілець

32 Побачивши, що Мойсей усе не спускається з гори, народ зібрався навколо Аарона й сказав йому: «Вставай і зроби нам богів, які йтимуть поперед нас. А щодо цього чоловіка, Мойсея, який вивів нас із Єгипетської землі, то ми не знаємо, що з ним трапилося». ² Аарон сказав їм: «Повиймайте золоті сережки з вух ваших жінок, синів і дочок і принесіть їх мені». ³ І всі повиймали золоті сережки, що були в їхніх вухах, і поприносили йому. ⁴ Аарон все забрав у них, зробив різцем тельця і вилив його з золота. Всі сказали: «Ось боги твої, Ізраїлю, що вивели тебе з землі Єгипетської». ⁵ Побачивши це, Аарон спорудив вівтар перед ним і оголосив: «Завтра буде свято на честь Господа».

⁶ І повставали вони наступного ранку до сходу сонця, й принесли жертви спалення й мирні жертви. Тоді посідав народ їсти й пити, а потім вони почали веселитися. ⁷ Господь мовив Мойсею: «Спустися вниз, бо розбестився народ, що ти його вивів з Єгипетської землі, скоївши неймовірний гріх. ⁸ Люди Ізраїлю швидко відвернулися від усього, що Я наказував їм. Вони зробили собі золотого тельця і вклонялися йому, приносячи пожертви. Вони сказали: „Оце твої боги, Ізраїлю, що вивели тебе з Єгипетської землі”. ⁹ І мовив Господь Мойсею: „Я бачив цей упертий народ. ¹⁰ А зараз залиш Мене Самого, щоб гнів Мій запалав супроти них і знищив їх, а потім від тебе почну великий народ”».

¹¹ Мойсей почав благати Господа, свого Бога, такими словами: «Нащо Ти, Господь, розпалюєш гнів Свій проти Свого народу, що вивів із Єгипетської землі великою силою й могутньою правицею? ¹² Навіщо єгиптянам казати: „На лихо Він вивів їх, щоб знищити в горах і стерти з лиця землі?” Відверни Свій палаючий гнів, відверни лихо. ¹³ Згадай Авраама, Ісаака, Ізраїля, слуг Твоїх, як клявся Ти їм Собою, обіцяючи їм: „Я примножу ваших нащадків і буде їх, як зірок у небі. І всю цю землю, що пообіцяв, Я віддам вашим нащадкам у довічне володіння”».

¹⁴ Тоді Господь пожалкував Свій народ і відвернув лихо, яке погрожував навести на нього.

¹⁵ Тоді Мойсей повернувся й спустився з гори з двома скрижалями Свідоцтва в своїх руках. І було написано на них з обох боків. ¹⁶ Ті скрижалі—то було творіння Боже, а напис був письмом Господнім, вирізьбленим на них.

¹⁷ Ісус, почувши гомін людей і їхні крики, сказав Мойсею: «Я чую звуки війни в таборі». ¹⁸ Той відповів: «Це не звуки перемоги чи поразки. Звуки пісень^[a], ось що я чую». ¹⁹ Підійшовши ближче до табору й побачивши тельця й танці, Мойсей дуже розгнівався, кинув скрижалі обома руками й розбив їх під горою. ²⁰ Тоді він узяв тельця, що ті зробили, спалив його у вогні, розтовк на порох, кинув його в воду й примусив дітей Ізраїля її пити. ²¹ Мойсей сказав Ааронові: «Що цей народ зробив тобі, що ти ввів їх у такий великий гріх?» ²² Аарон відповів: «Не гнівайся, володарю мій. Ти знаєш людей, які вони грішні. ²³ Вони сказали мені: „Зроби богів для нас, що йтимуть попереду нас, бо ми не знаємо, що сталося з цим чоловіком, Мойсеєм, що вивів нас із Єгипетської землі”. ²⁴ Тож я й сказав їм: „Усі, хто має золото, познімайте його з себе й віддайте мені”. Тоді я кинув його в вогонь і вийшов оцей тілець».

²⁵ Мойсей побачив, що народ розбещений, оскільки Аарон дозволив йому таку розгнузданість, що вони стали посміховищем перед ворогами. ²⁶ Тоді Мойсей став на вході до табору й сказав: «Усі, хто на боці Господа, йдіть до мене!» І всі Левієві сини зібралися навколо нього. ²⁷ І він сказав їм: «Так каже Господь, Бог Ізраїлю: „Підпережіться кожен мечем своїм. Пройдіть табором туди й назад, від одного входу до іншого, і кожен з вас нехай покарає грішників, навіть якщо прийдеться вбити свого брата, друга, сусіда”».

²⁸ І Левієві сини зробили, як Мойсей наказав. Близько трьох тисяч чоловік із народу загинуло того дня. ²⁹ Мойсей мовив: «Сьогодні освятіться перед Господом, щоб Він вас благословив синів й братів ваших».

Мойсей знову йде до Господа

³⁰ Наступного дня Мойсей сказав народові: «Ви вчинили великий гріх. Зараз я зійду до Господа. Можливо, мені вдасться добитися відпущення ваших гріхів». ³¹ Мойсей повернувся назад до Господа і сказав: «На жаль ці люди вчинили великий гріх, зробивши для себе богів із золота, ³² але прости їхній гріх. Якщо ж ні, то викресли мене з книги^[b], яку Ти написав».

³³ Господь мовив Мойсеєві: «Того, хто згрішив проти Мене, Я викреслю зі Своїх скрижалів. ³⁴ А зараз іди й веди народ туди, куди Я тобі сказав. Мій Ангел ітиме поперед тебе, але коли настане час, скараю їх за всі гріхи». ³⁵ І покарав тоді Господь народ смертельною хворобою за те, що вони поклонялися тельцю, якого зробив Аарон.

Каяття

33 І мовив Господь до Мойсея: «Рушай звідси, ти й народ, що ти вивів із Єгипетської землі. Піди до тієї землі, про яку Я присягав Авраамові, Ісаакові та Якову, коли казав: „Я віддам її вашим нащадкам”. ² Я пошлю Ангела поперед тебе й прожену ханаанців, аморійців, хиттитів, перизійців, хивійців та євуситів. ³ Йди до землі, що тече молоком і медом. Я ж не піду з вами, бо ви народ упертий, і як би Мені не погубити вас дорогою».

⁴ Почувши цю погану новину, народ засмутився. Жоден не надів своїх прикрас. ⁵ Господь мовив до Мойсея: «Скажи синам Ізраїля: „Ви—вперті люди. Якби Я йшов з вами хоча б хвильку, то знищив би вас. А зараз познімайте ваші прикраси, нагадування про лжебогів, а Я вирішуватиму, що Мені з вами робити”».

⁶ Отже, діти Ізраїля познімали свої коштовності біля гори Хорев (Сінай).

Тимчасовий намет зборів

⁷ Того часу, Мойсей завжди брав із собою намет і напинав його недалеко від табору. І назвався він «наметом зібрання»^[c]. Кожен, хто шукав Господа, міг прийти до цього намету. ⁸ І коли Мойсей йшов до намету, то весь народ вставав, і кожен стояв біля входу до свого намету, спостерігаючи, доки Мойсей не ввійде туди. ⁹ Коли ж Мойсей заходив, то хмарний стовп спускався і стояв при вході—то Господь розмовляв з Мойсеєм. ¹⁰ Коли ж увесь народ бачив хмарний стовп, що стояв при вході до намету, то всі вставали, і кожен вклонявся перед дверима свого власного намету. ¹¹ Господь розмовляв з Мойсеєм віч-на-віч, як говорять із своїм другом. Коли ж Мойсей повертався до табору, його слуга Ісус, син Навина, молодий чоловік, завжди залишався в наметі.

Мойсей бачить славу Господа

¹² Мойсей сказав Господу: «Ось ти кажеш: „Веди цей народ”. Але Ти не відкрив мені, кого пошлеш зі мною. Ти мовив: „Я знаю твоє ім’я, ти знайшов прихильність в Моїх очах”. ¹³ Отже, якщо я знайшов прихильність у твоїх очах, то відкрий мені Твій шлях, щоб я міг пізнати Тебе і щоб міг мати прихильність у Твоїх очах. Не забувай, що ці люди—Твій народ».

¹⁴ І мовив Господь: «Сам вестиму народ й дам тобі спочинок». ¹⁵ Мойсей відповідав: «Якщо Ти не підеш, то й не виводь нас звідси. ¹⁶ Як же я зможу взнати, що я і Твій народ знайшли прихильність у Твоїх очах, якщо Тебе не буде з нами, то як же я і Твої люди можуть відрізнятися від інших народів на землі».

¹⁷ Господь сказав Мойсею: «Зроблю те, що попросиш, бо ти знайшов прихильність у Моїх очах, Я знаю тебе на ім’я^[d]». ¹⁸ Мойсей відповідав: «Яви мені славу Свою». ¹⁹ І мовив Господь: «Я зроблю так, що вся Моя слава, вся доброта пройде перед тобою і Я назвусь іменем Ягве перед тобою. Покажу прихильність до кого Я буду прихильний». ²⁰ І додав: «Ти не зможеш побачити Моє обличчя, бо жодна людина не може Мене побачити й лишитися в живих». ²¹ Господь вів далі: «Ось місце біля Мене, де ти стоятимеш на скелі. ²² Коли Моя слава проходитиме повз, то Я поставлю тебе в розщілину скелі й прикрию тебе Своєю рукою, аж поки не пройду. ²³ Коли ж я приберу Свою руку, то ти побачиш лише Мою спину, а обличчя не буде видно».

Притча про весілля

(Лк. 14:15-24)

22 І знову Ісус почав розповідати людям притчі. Він казав: ² «Царство Боже подібне до царя, який справляв весілля свого сина. ³ Він послав слуг, щоб вони покликали запрошених, але ті не хотіли приходити.

⁴ Він знову послав слуг сказати усім запрошеним: „Слухайте! Все вже приготовано для весілля, бичків та іншу худобу вже забито, і страви вже на столі. Приходьте на весілля!” ⁵ Але ніхто на те не звернув уваги, і всі розійшлися—один повернувся до роботи в полі, другий до інших справ. ⁶ Всі інші, котрі були запрошені, схопили царських слуг, познущалися з них, а потім убили. ⁷ Тоді цар розгнівався й послав своє військо, і покарав убивць, а їхнє місто спалив.

⁸ І сказав цар своїм слугам: „Усе готове для весілля, але ті, хто були запрошені, не гідні бути на ньому. ⁹ Отже, вийдіть на вулиці й на кожному куті запрошуйте кого побачите”. ¹⁰ Тоді слуги пішли й запросили всіх, кого побачили: як добрих, так і лихих людей. Весільна зала була повна гостей.

^11-12 Але коли цар увійшов і подивився на гостей, то побачив серед них чоловіка в простому вбранні. Цар звернувся до нього: „Друже, як же ти увійшов сюди, не вбравшись у весільне?” Але той мовчав. ¹³ Тоді цар наказав своїм слугам: „Зв’яжіть йому руки й ноги та й киньте у темряву, де тільки ридання і скрегіт зубів від болю. ¹⁴ Бо багато покликаних, але мало вибраних”».

Цезареві—цезареве, а Богові—Боже

(Мк. 12:13-17; Лк. 20:20-26)

¹⁵ Тоді фарисеї пішли й почали радитись між собою, як би зловити Ісуса на слові. ¹⁶ Вони послали до Ісуса своїх учнів разом з іродіанцями, які мовили таке до Нього: «Вчителю, ми знаємо, що Ти—чоловік чесний, правдиво наставляєш на шлях Божий, і не зважаєш на те, хто і що про Тебе подумає, бо не дивишся на чин та звання людей. ¹⁷ Тож скажи нам, як ти вважаєш, чи справедливо сплачувати податки цезареві, чи ні?»

¹⁸ Їхні підступні наміри були відомі Ісусові, тож Він на те відповів: «Лицеміри! Навіщо ви перевіряєте Мене, аби зловити Мене на слові? ¹⁹ Покажіть Мені динар, яким ви сплачуєте податки». Коли вони принесли динар, ²⁰ Ісус запитав: «Хто тут зображений й чиє ім’я викарбуване на монеті?» ²¹ Вони відповіли: «Цезареве». Тоді Ісус і каже: «Тож віддайте цезарю—цезареве, а Богу—Боже». ²² Почувши таку відповідь, вивідники були вражені й, залишивши Ісуса, пішли собі геть.