Перепелиці та манна

16 Вони рушили з Елима, і вся громада Ізраїлевих дітей прийшла до пустелі Сін, що між Елимом і Синаєм. Це сталося на п’ятнадцятий день другого місяця, як вони вийшли з Єгипту. ² Уся громада нарікала в пустелі на Мойсея та Аарона. ³ Народ ізраїльський таке сказав: «Шкода, що не загинули ми від руки Господа в Єгипетській землі, коли сиділи біля казанів з м’ясом і їли хліба досхочу, бо привели ви нас до цієї пустелі, щоб виморити всю громаду голодом».

⁴ Господь сказав Мойсеєві: «Я зроблю так, що хлібний дощ падатиме вам з неба. Хай народ піде й збиратиме щодня денну частку, щоб Я міг випробувати їх, та побачити, чи дотримуватимуться вони Мого Закону, чи ні. ⁵ На шостий день нехай приготують вдвічі більше, ніж збирають щоденно, бо субота—день Господній».

⁶ І сказали Мойсей та Аарон усім Ізраїлевим дітям: «Увечері ви довідаєтеся, що це Господь вивів вас із Єгипетської землі. ⁷ А вранці ви побачите славу Господа, бо Він почув ваші ремствування на Нього. Ви скаржилися на нас, та хоч зараз нам буде спокій!» ⁸ І Мойсей сказав: «Коли Господь дасть вам поїсти м’яса ввечері і хліба вранці досхочу, бо Господь почув ваші нарікання на Нього. А ми що, хто ми такі? Ваші ремствування не на нас, а на Господа».

⁹ Мойсей промовив до Аарона: «Скажи всій громаді Ізраїлевих дітей: „Станьте перед лицем Бога вашого, бо Він почув ваші скарги”». ¹⁰ Коли Аарон промовляв це до народу, то, повернувшись до пустелі, вони побачили славу Господа, що з’явилася в хмарі.

¹¹ І Господь сказав Мойсеєві: ¹² «Я почув нарікання Ізраїлевих дітей. Скажи їм: „Увечері ви їстимете м’ясо, а вранці матимете хліба досхочу, щоб знали, що Я—Господь, ваш Бог”». ¹³ Увечері налетіли перепелиці й укрили табір, ставши легкою здобиччю для євреїв, а вранці навколо табору випав шар роси. ¹⁴ Коли роса зійшла, то на поверхні пустелі зосталися тоненькі крупинки, ніби паморозь на землі.

¹⁵ Побачивши це, Ізраїлеві діти спитали одне одного: «Що це?»^[a] Бо вони не знали, що то таке. Мойсей сказав їм: «Це хліб, що Господь дав вам на поживу. ¹⁶ Ось як наказав Господь: „Кожен із вас має набрати стільки, скільки може з’їсти. Візьміть по кошику^[b] на людину, залежно від кількості людей у кожному намет”».

¹⁷ Ізраїлеві діти так і зробили. Дехто з них зібрав багато, а дехто—мало. ¹⁸ І коли поміряли кошиком, то з’ясувалося, що той, хто назбирав багато, не мав лишку, а той, хто назбирав мало, тому не бракувало. Кожен назбирав стільки, скільки міг з’їсти.

¹⁹ Мойсей сказав їм: «Нічого не лишайте до ранку». ²⁰ Та вони не послухали Мойсея. Дехто лишив трохи на ранок, і завелися там черви, і воно запліснявіло. І Мойсей розгнівався на них. ²¹ Щоранку кожен із них збирав стільки, скільки міг з’їсти. Та коли сонце припікало, їжа танула. ²² У п’ятницю вони назбирали вдвічі більше—по два кошики на кожного. Всі старійшини громади прийшли й доповіли про це Мойсею. ²³ Він же їм сказав: «Ось що наказував Господь: „Завтра день цілковитого відпочинку—свята субота для Господа. Печіть, що маєте пекти, й варіть, що маєте варити, а що залишиться, те відкладіть для себе й тримайте до ранку”».

²⁴ Отже, відклали вони те до ранку, як звелів Мойсей. І не запліснявіло воно, й не позаводилися там черви. ²⁵ Мойсей сказав: «Їжте його сьогодні, бо сьогодні субота для Господа. Сьогодні ви не знайдете нічого в полі. ²⁶ Ви збиратимете протягом шести днів, а на сьомий, в суботу, вам потрібно спочивати».

²⁷ Сьомого дня дехто пішов збирати у пустелю, та не знайшов там нічого. ²⁸ Господь мовив до Мойсея: «Доки ж ви будете відмовлятися виконувати накази й закони Мої? ²⁹ Послухайте, Господь дав вам суботу. Ось чому у п’ятницю Він дає вам їжі на два дні. І кожен із вас мусить лишатися де він є і не працювати сьомого дня».

³⁰ Отже, народ відпочивав сьомого дня. ³¹ І назвали те сини Ізраїлеві манною. І була вона біла, наче те зерно коріандрове, і на смак, наче коржі з медом. ³² Мойсей сказав: «Ось що Господь звелів: „Слід зберегти кошик з манною для наступних поколінь, щоб вони побачили той хліб, яким Я вас годував у пустелі, коли вивів з Єгипетської землі”».

³³ Мойсей сказав Аарону: «Візьми посудину, насип туди повний омер манни й постав його перед Господом зберігатися для наступних поколінь».

³⁴ Як і наказав Господь Мойсею, Аарон поставив його перед Свідоцтвом для зберігання. ³⁵ Ізраїлеві діти їли манну протягом сорока років, доки не прийшли до обіцяної, придатної землі на кордоні країни ханаанської. ³⁶ Омер дорівнював одній десятій ефи^[c].

Вода зі скелі

17 І вирушила вся громада Ізраїлевих дітей з пустелі Сін, переходячи з місця на місце, як і звелів Господь. І стали вони табором в Рефідимі, але там не було води людям для пиття. ² Вони почали нарікати на Мойсея, кажучи: «Дай нам пити!» І відповів їм Мойсей: «Чого ви сваритеся зі мною? Навіщо випробовуєте Господа?» ³ Люди були спраглі й дорікали Мойсею: «Навіщо ти вивів нас із Єгипту, щоб поморити нас, наших дітей і нашу худобу спрагою?»

⁴ І гукнув Мойсей, звертаючись до Господа: «Що мені робити з цим народом? Ще трохи, й вони закидають мене камінням». ⁵ Господь сказав Мойсею: «Пройди перед народом. Візьми з собою декого із старійшин Ізраїлю, а в руках тримай той самий ціпок, яким ударив по Нілу. ⁶ Я стану перед тобою на скелі Хореву. Ти вдариш по скелі, і вода потече з неї, і люди зможуть напитися». Тож Мойсей так і зробив на очах старійшин Ізраїля. ⁷ І назвав він те місце Масса^[d] і Меріва, через те що діти Ізраїля сперечалися й випробовували Господа, кажучи: «Чи є Господь серед нас, чи ні?»

Перемога над амаликійцями

⁸ Аж ось прийшли амаликійці й почали битися з Ізраїлем в Рефідимі.

⁹ Мойсей сказав Ісусові: «Підбери людей і виходь битися з амаликійцями. Я ж стану завтра на вершині пагорба, й ціпок Божий буде в моїй руці».

¹⁰ Ісус зробив так, як наказав йому Мойсей. Він бився з амаликійцями, а Мойсей, Аарон та Гур зійшли на пагорб. ¹¹ Щоразу, як Мойсей піднімав руку, Ізраїль переважав, та коли він опускав руку, переважали амаликійці. ¹² Коли ж руки Мойсея втомилися, то взяли камінь і підклали під нього. Він сів на камінь, а Аарон з Гуром підтримували його руки з обох боків і лишалися його руки повними снаги аж до заходу сонця.

¹³ І знесилив Ісус амаликійців з усім їхнім військом лезом меча свого. ¹⁴ І сказав Господь Мойсею: «Напиши про це в книгу як нагадування і перекажи Ісусу, що Я і пам’ять про Амалика зітру з лиця землі».

¹⁵ Тоді Мойсей спорудив вівтар і назвав його «Господь—мій прапор». ¹⁶ Він сказав: «Здійняв я руки до престолу Господнього, та, як завжди, Господь переміг амаликійців».

Порада Єтра

18 І почув Єтро, мидіанський священик, Мойсеїв тесть, про те, як допоміг Господь Своєму народові, та вивів Ізраїль з Єгипту. ^2-3 Єтро, узяв Циппору, Мойсеєву дружину, після того, як той відіслав її до дому, та обох своїх синів: Ґершона^[e], бо Мойсей казав: «Я був зайдою в чужій землі»,— ⁴ та Еліезера^[f] бо, як казав Мойсей: «Бог мого батька—моя поміч. Він урятував мене від фараонового меча». ⁵ Єтро прийшов до Мойсея з його синами та дружиною, в пустелю, де той стояв табором біля Божої гори. ⁶ Він послав до Мойсея звістку: «Я—твій тесть Єтро, йду до тебе разом із твоєю дружиною та двома її синами».

⁷ Мойсей, зустрівши тестя, вклонився й поцілував його. Чоловіки запитали одне одного про справи, потім зайшли до намету. ⁸ Мойсей розповів своєму тестеві про все, що Господь вчинив фараонові та Єгипту заради Ізраїлю, про всі труднощі, що спіткали їх у дорозі, й про те, як Господь врятував їх.

⁹ Єтро зрадів усьому тому добру, що Господь зробив Ізраїлеві, коли Він урятував його від руки єгипетської. ¹⁰ І сказав Єтро: «Благословенний будь Господь, Який врятував вас з-під влади єгипетської і від руки фараона. ¹¹ Тепер я знаю, що Господь—більший від усіх богів, оскільки Він визволив народ від гноблення єгиптян, які зухвало ставилися до Нього».

¹² Єтро приніс жертви спалення та інші пожертви Богові. І прийшли Аарон та старійшини Ізраїлю їсти разом з Мойсеєвим тестем перед Богом.

¹³ І сів Мойсей судити Ізраїль наступного дня, та народ стояв перед Мойсеєм з ранку до вечора. ¹⁴ Єтро бачив усе, що той чинив народові та й мовив: «Що ти робиш з народом? Чому ти сам судиш, а всі ці люди стоять навколо тебе з ранку до вечора?» ¹⁵ Мойсей відповів тестеві: «Бо народ приходить до мене запитувати Бога. ¹⁶ Коли у них є якісь суперечки, вони приходять до мене, і я розсуджую одного й другого, я відкриваю їм настанови Божі та Його закони».

¹⁷ Мойсеїв тесть сказав йому: «Недобре ти чиниш. ¹⁸ І ти, й ці люди з тобою виснажитеся, бо занадто тяжка це справа для тебе. Одному тобі з нею не впоратися. ¹⁹ Послухай мене. Я пораджу тобі, й Бог буде з тобою. Представляй людей перед Богом і принось до Бога їхні суперечки. ²⁰ Відкривай їм настанови і закони, вкажи їм шлях, яким іти, і що робити. ²¹ Вибери собі з усього народу гідних людей, що шанують Бога, людей вірних, які ненавидять хабарі. І постав їх над народом начальниками над тисячами, сотнями, півсотнями й десятками. ²² І вони судитимуть людей повсякчас, та доповідатимуть тобі про всяку важливу справу, а про незначне, нехай судять самі. Зроби полегшення собі. Нехай вони несуть тягар разом з тобою. ²³ Якщо зробиш так, з Божої волі, то зможеш вистояти, і весь народ ітиме додому з миром».

²⁴ Тож Мойсей послухався тестя і зробив, як той казав. ²⁵ Мойсей вибрав гідних людей з усього ізраїльського народу й поставив їх начальниками над народом: головами над тисячами, сотнями, півсотнями та десятками. ²⁶ І вони судили людей повсякчас. Будь-яку складну справу вони приносили до Мойсея, а все незначне вирішували самі.

²⁷ І відпустив тоді Мойсей свого тестя, і той пішов до своєї землі.

Хто є самим великим у Царстві Небеснім

(Мк. 9:33-37; Лк. 9:46-48)

18 Саме тоді учні підійшли до Ісуса і спитали: «Хто є найвеличнішим у Царстві Божому?» ^2-3 Тоді Він покликав до Себе дитину, поставив перед ними й мовив: «Істинно кажу вам, поки ви не змінитесь і не станете мов діти серцем своїм, то ніколи не ввійдете до Царства Небесного. ⁴ Отже, хто буде покірливим, подібно до цієї малої дитини, той стане найвеличнішим у Царстві Небеснім. ⁵ Хто приймає таку малу дитину в ім’я Моє, той приймає і Мене».

Ісусові застороги проти гріха

(Мк. 9:42-48; Лк. 17:1-2)

⁶ «Та якщо хтось введе в гріх одного з малих оцих, які вірують в Мене, то краще було б для нього, щоб почепили йому на шию жорно і втопили в глибокому морі. ⁷ Горе світу цьому від каменів спотикання^[a], бо вони завжди існуватимуть, та горе тому, через кого вони з’являються. ⁸ Якщо рука твоя чи нога примушує тебе на гріх, відітни її і викинь геть. Краще ввійти у вічне життя калікою, ніж мати обидві руки та ноги, та потрапити у пекло незгасне. ⁹ Якщо твоє око спричиняє спотикання, виколи його та викинь геть, бо краще ввійти у вічне життя з одним оком, ніж, маючи обидва, бути кинутим до пекельного вогню».

Притча про заблудлу вівцю

(Лк. 15:3-7)

¹⁰ «Глядіть, не ставтеся зверхньо до жодного з цих малих дітей, бо кажу Я вам, що їхні Ангели-охоронці на Небі завжди перебувають із Батьком Моїм Небесним. ¹¹ [Бо Син Людський прийшов, щоб врятувати загублених]^[b].

¹² Як ви думаєте, коли хтось із вас має сто овець, і одна з них заблукає, то чи не залишить він оті дев’яносто дев’ять на схилі гори й чи не піде шукати її? ¹³ Істинно кажу вам: коли він знайде її, то буде їй радий більше, ніж тим дев’яноста дев’ятьом, що не заблукали. ¹⁴ Так само й Отець ваш Небесний не хоче, щоб хтось із малих отих дітей заблукав».

Як ставитися до гріхів брата свого

(Лк. 17:3)

¹⁵ «Якщо брат твій має гріх проти тебе^[c], іди й покажи йому помилку наодинці. Якщо він тебе послухає, то ти повернув собі брата. ¹⁶ Якщо ж ні, то візьми ще одного або двох свідків із собою, щоб кожне зауваження було підтверджене устами ще двох або трьох свідків^[d]. ¹⁷ Якщо ж він відмовиться вислухати, розкажи про все церкві. Якщо ж він і церкву не послухає, то стався до нього як до безбожника чи збирача податків.

¹⁸ Істинно кажу вам: коли ви судитиме на землі, те буде судом Божим, а коли ви обіцятиме прощення тут на землі, то буде прощення від Господа^[e]. ^19-20 І ще істинно кажу вам: якщо двоє з вас тут на землі погодяться про щось і молитимуться про це, хоч би що то було, воно буде здійснене для них Отцем Моїм Небесним. Бо там, де двоє чи троє збираються разом в ім’я Моє, Я теж буду серед них».