Перед Ваал-Зафоном

14 Господь казав Мойсею: ² «Скажи дітям Ізраїля, нехай вони повернуть і стануть табором навпроти Пі-Гагірота між Миґдолом і Красним морем перед Ваал-Зафоном. ³ І скаже фараон про Ізраїлевих дітей: „Вони заблукали в тій землі, пустеля їх замкнула”. ⁴ Я зроблю фараонове серце черствим, і він їх переслідуватиме. І здолає тоді Всевишній фараонове військо, здобувши славу Собі, і єгиптяни знатимуть, що Я—Господь». Так вони й зробили.

Фараон кидається навздогін

⁵ Коли єгипетському царю повідомили, що народ утік, то ставлення фараона і його слуг до ізраїльтян змінилося. Вони сказали: «Що ж ми наробили? Навіщо дозволили Ізраїлю піти й більше не служити нам».

⁶ І запряг фараон свою колісницю і взяв своє військо з собою: ⁷ шістсот добірних вершників і всі єгипетські колісниці, а також начальників над ними всіма^[a]. ⁸ І зробив Господь черствим серце фараона, царя єгипетського, і він переслідував дітей Ізраїля. Але ж народ Божий вийшов з Єгипту, здійнявши догори руки, в знак перемоги. ⁹ Єгипетське військо з колісницями та вершниками переслідували євреїв і наздогнали їхній табір коло моря при Пі-Гагіроті перед Ваал-Зафоном.

¹⁰ Фараон наближався. Ізраїлеві діти підвели очі, та побачивши, що єгиптяни гоняться за ними, дуже перелякалися й загукали до Господа. ¹¹ Вони сказали Мойсею: «Може, не було в Єгипті могил, що ти нас привів сюди в пустелю помирати? І що ж ти наробив, привівши нас сюди з Єгипту? ¹² Ми казали тобі в Єгипті: „Полиш нас, дай нам служити єгиптянам!” Для нас ліпше служити в Єгипті, ніж померти в пустелі».

¹³ І сказав Мойсей народу: «Не бійтеся. Стійте й побачите спасіння від Господа, яке Він здійснить для вас сьогодні. Бо як бачили ви єгиптян сьогодні, не побачите вже ніколи. ¹⁴ Господь боротиметься за вас. Ви ж зберігайте спокій».

¹⁵ Господь мовив до Мойсея: «Навіщо ти гукаєш до Мене? Скажи Ізраїлевим дітям, щоб ішли далі. ¹⁶ А зараз підніми свій ціпок, простягни руку над морем і розділи його навпіл, щоб народ ізраїльський пройшов через нього по суші. ¹⁷ Я зроблю серця єгиптян черствими, щоб вони пішли за ними. І прославиться Господь над фараоном і його військом, його колісницями та кіннотою. ¹⁸ І єгиптяни взнають, що Я—Господь, коли прославлюся, одержавши перемогу над фараоном, його колісницями й кіннотою».

Господь перемагає єгипетське військо

¹⁹ Тоді Ангел Божий, що вів табір ізраїльський, пересунувся з-перед них і став позаду народу. Та стовп хмар зробив теж саме, ставши позаду. ²⁰ Він зупинився між таборами єгипетським та ізраїльським. І була хмара і темрява, світло вночі. І не наближався один табір до другого цілу ніч.

²¹ І простягнув Мойсей руку над морем. І гнав Господь сильний східний вітер усю ніч і перетворив море на сушу, і вода розділилася. ²² Й пішли Ізраїлеві діти через середину моря сушею, а вода стояла стіною праворуч і ліворуч від них. ²³ Але єгиптяни переслідували їх, і всі фараонові коні, його колісниці, його кіннота рушили за ними до середини моря.

²⁴ Рано вранці Господь поглянув на єгипетський табір в стовпі вогню та хмар і змішав табір єгиптян. ²⁵ Колеса фараонових колісниць повивертало, і важко було ними правити. І сказали єгиптяни: «Тікаймо від ізраїльтян, бо Господь бореться за них проти Єгипту».

²⁶ Господь сказав Мойсеєві: «Простягни руку над морем, нехай вода накриє єгиптян, їхні колісниці та кінноту».

²⁷ І простягнув Мойсей руку над морем, і вода повернулася на світанку на своє місце і єгиптяни, намагаючись врятуватися, бігли їй назустріч. І Господь кинув єгиптян у середину моря. ²⁸ Вода повернулась і накрила колісниці й вершників, і все фараонове військо, що увійшло за ізраїльтянами в море. І жоден з них не вцілів.

²⁹ А Ізраїлеві діти йшли сушею посеред моря, і вода стояла стіною для них праворуч і ліворуч від них. ³⁰ Того дня Господь врятував народ Свій від руки фараона, а пізніше Ізраїль побачив єгиптян мертвими на березі моря. ³¹ Євреї зрозуміли велику силу, що Бог спрямував проти єгиптян. Діти Ізраїлю злякалися Господа, повіривши в Господа й Мойсея, слугу Його.

Мойсеєва пісня

15 Тоді Мойсей і народ Ізраїлю заспівали Господу таку пісню:

¹⁹ Бо коли фараонові колісниці і кіннота ввійшли у море, на них Він пустив морські води, а діти Ізраїлю сушею йшли серед моря.

²⁰ Міріам, пророчиця, Ааронова сестра, взяла в руку бубон, і всі жінки повиходили за нею з бубнами й танцями. ²¹ Міріам заспівала їм:

Обернення гіркої води на питну

²² Мойсей повів Ізраїль від Червоного моря до пустелі Шур. Вони йшли пустелею три дні, не знаходячи води. ²³ До Мари^[d] дійшовши, не могли пити воду з криниці тієї, бо гірка вона була. Тому й звалося те місце Марою.

²⁴ Люди почали нарікати на Мойсея: «Що ж ми питимемо?»

²⁵ Тож він звернувся до Господа, та Господь вказав йому на дерево. І вкинув він його до криниці, і стала вода гідною для пиття.

Там Господь дав настанови й закони. Та, випробуючи їхню віру, ²⁶ Він сказав: «Якщо ти й справді слухатимешся голосу Господа, твого Бога, чинитимеш праведно в Його очах, дотримуючись Його законів, то не наведу на тебе жодної з моровиць, подібно тим, що найшли на Єгипет. Бо Я—Господь, твій цілитель».

²⁷ Прийшовши до Елима, де було дванадцять джерел і сімдесят пальм, вони стали там табором біля води.

Ісус розмовляє з Мойсеєм та Іллєю

(Мк. 9:2-13; Лк. 9:28-36)

17 Шість днів по тому Ісус узяв Петра, Якова та його брата Іоана й вирушив з ними трьома на високу гору, щоб побути там з ними на самоті. ² І там Ісус преобразився в них на очах: Його обличчя засяяло, мов сонце, а вбрання стало сліпучо білим. ³ Тоді раптом Мойсей та Ілля явилися їм і почали розмовляти з Ісусом.

⁴ І, звернувшись до Христа, Петро сказав: «Господи, як добре, що ми тут! Якщо Ти хочеш, я поставлю тут три намети^[a]: один для Тебе, один для Мойсея, і один для Іллі». ⁵ Та поки Петро так промовляв, ясна хмара огорнула їх тінню, і з неї почувся голос: «Це Мій Улюблений Син. Слухайтеся Його!»

⁶ Почувши це, учні Ісуса так злякалися, що впали долілиць. ⁷ Тоді Він підійшов і торкнувся їх, сказавши: «Вставайте і не бійтеся!» ⁸ Та підвівши очі, учні не побачили там нікого, крім Ісуса.

⁹ Коли вони сходили з гори, Ісус наказав їм: «Не кажіть нікому про те, що бачили, аж доки Син Людський не воскресне з мертвих». ¹⁰ По тому Його учні спитали: «Чому книжники стверджують, ніби першим мусить прийти Ілля?»^{[b] 11} На те Ісус їм відповів: «Це так, Ілля мусить першим прийти і все впорядкувати. ¹² Та Я кажу вам, що Ілля вже прийшов, але люди не впізнали його і вчинили з ним усе те погане, що хотіли. Син Людський так само має страждати від них». ¹³ Тоді Його учні зрозуміли, що Він каже про Іоана Хрестителя.

Ісус зціляє хлопчика, одержимого нечистим духом

(Мк. 9:14-29; Лк. 9:37-43)

^14-15 Наступного дня, Ісус та Його учні повернулися до народу, та один чоловік, підійшовши до Нього, впав перед Ним на коліна і мовив: «Господи, змилуйся над сином моїм! Він хворий на епілепсію, дуже страждає і часто кидається в огонь або воду. ¹⁶ Я привів його до учнів Твоїх, але вони не змогли зцілити його».

¹⁷ І мовив Ісус у відповідь: «О невірний і заблудлий роде! Скільки ж ще часу Мені бути з вами? Скільки Мені вас терпіти? Приведіть хлопчика до Мене!»

¹⁸ Ісус заговорив суворо до демона й наказав вийти з хлопця, той вийшов, і хлопець тут же зцілився. ¹⁹ Учні Ісуса підійшли до Нього, коли Він був на самоті, й запитали: «Чому ми не змогли вигнати нечистого?» ²⁰ Та Він відповів їм, мовивши: «Тому що у вас мало віри. Істинно кажу вам: якби ваша віра була завбільшки з гірчичне зернятко, ви могли б звеліти цій горі: „Пересунься звідси туди”,—і вона б пересунулася. Тоді для вас нічого б не було неможливого». ²¹ [«Цей рід (злий дух) можна вигнати лише молитвою і постом»]^[c].

Ісус говорить про Свою смерть

(Мк. 9:30-32; Лк. 9:43-45)

^22-23 Коли вони всі разом прийшли до Ґалилеї, Ісус мовив: «Сина Людського буде віддано до рук людей, які вб’ють Його, але на третій день Він воскресне з мертвих». Почувши це, учні Його дуже зажурилися.

Ісус проповідує про сплачення податків

²⁴ Коли Ісус і Його учні прибули в Капернаум, до Петра підійшли збирачі храмового податку й запитали: «Чи сплачує твій Учитель дводрахмовий податок^[d] на храм?» ²⁵ Той відповів: «Так»,—і ввійшов до хати. Перш, ніж Петро встиг щось мовити, Ісус запитав його: «Як на твою думку, Симоне, з кого беруть данину й податок царі—зі своїх дітей чи з чужих?»

²⁶ Петро відповів: «Вони збирають з чужих». Ісус тоді йому: «Отже, їхні діти вільні від податку. ²⁷ Та щоб їх не дратувати, піди до озера й закинь вудку. Розкрий рота рибині, яку першу зловиш, і знайдеш там чотиридрахмову монету. Візьми її та й віддай за Мене й за себе».