Вихід 4-6
Ukrainian Bible
4 І відповів Мойсей та й сказав: Таж вони не повірять мені, і не послухають голосу мого, бо скажуть: Господь не явився тобі!
2 І промовив до нього Господь: Що то в руці твоїй? Той відказав: Палиця.
3 І сказав Він: Кинь її на землю! І той кинув її на землю, і вона стала вужем. І втік Мойсей від нього.
4 І сказав Господь до Мойсея: Простягни свою руку, і візьми його за хвоста! І він простяг свою руку й узяв його, і той став палицею в долоні його.
5 Щоб повірили, що явився тобі Господь, Бог їхніх батьків, Бог Авраама, Бог Ісака й Бог Якова.
6 І сказав Господь йому ще: Засунь свою руку за пахвину свою! І засунув він руку свою за пахвину свою, і витягнув її, аж ось рука його побіліла від прокази, як сніг!
7 А Він сказав: Поклади знов свою руку за пахвину свою! І він поклав знову руку свою до своєї пахвини, і витягнув її з пахвини своєї, і ось вона стала знову, як тіло його.
8 І станеться, коли не повірять тобі, і не послухають голосу першої ознаки, то повірять голосу ознаки наступної.
9 І станеться коли вони не повірять також обом тим ознакам, і не послухають твого голосу, то ти візьмеш води з Річки, і виллєш на суходіл. І переміниться та вода, що ти візьмеш із Річки, і станеться кров'ю на суходолі.
10 Та Мойсей сказав до Господа: О Господи я не промовець ні від учора, ні від позавчора, ані відтоді, коли Ти говорив був до Свойого раба, бо я тяжкоустий та тяжкоязикий.
11 І сказав йому Господь: Хто дав уста людині? Або Хто робить німим, чи глухим, чи видючим, чи темним, чи ж не Я, Господь?
12 А тепер іди, а Я буду з устами твоїми, і буду навчати тебе, що ти маєш говорити.
13 А він відказав: Молю Тебе, Господи, пошли іншого, кого маєш послати.
14 І запалав гнів Господній на Мойсея, і Він сказав: Чи ж не Аарон твій брат, Левит? Я знаю, що він добре буде говорити. Та ось він вийде навпроти тебе, і побачить тебе, і зрадіє він у серці своїм.
15 І ти будеш говорити до нього, і вкладеш слова ці в уста його, а Я буду з устами твоїми й з устами його, і буду навчати вас, що маєте робити.
16 І він буде говорити за тебе до народу. І станеться, він буде тобі устами, а ти будеш йому замість Бога.
17 І ти візьмеш у руку свою оцю палицю, якою ознаки чинитимеш.
18 І пішов Мойсей, і вернувся до тестя свого Їтра, і сказав йому: Піду я, і вернуся до братів своїх, що в Єгипті, і побачу, чи ще живі вони. А Їтро сказав до Мойсея: Іди в мирі!
19 І сказав Господь до Мойсея в Мідіяні: Іди, вернися до Єгипту, бо вимерли всі люди, що шукали твоєї душі.
20 І взяв Мойсей жінку свою та синів своїх, і посадив їх на осла, та й вернувся до єгипетського краю. І взяв Мойсей палицю Божу в руку свою.
21 І сказав Господь до Мойсея: Коли ти підеш, щоб вернутися до Єгипту, гляди, щоб усі чуда, які Я вклав у твою руку, ти вчинив їх перед лицем фараона, а Я ожорсточу серце його, і він не відпустить народу.
22 І ти скажеш фараонові: Так сказав Господь: Син Мій, Мій перворідний то Ізраїль.
23 І кажу Я тобі: Відпусти Мого сина, і нехай Мені служить. А коли ти відмовиш пустити його, то ось Я вб'ю твого сина, твого перворідного.
24 І сталося в дорозі на нічлігу, стрів був його Господь і шукав, щоб убити його.
25 Та Ціппора взяла кременя, і обрізала крайню плоть свого сина, і доторкнулася нею до ніг його та й сказала: Бо ти мені наречений крови!
26 І пустив Він його. Тоді вона сказала: Наречений крови через обрізання.
27 І сказав Господь до Аарона: Іди назустріч Мойсею в пустиню! І він пішов, і стрів його на горі Божій, і поцілував його.
28 І розповів Мойсей Ааронові всі слова Господа, що послав його, і всі ті ознаки, що Він наказав був йому.
29 І пішов був Мойсей та Аарон, і зібрали вони всіх старших Ізраїлевих синів.
30 І переказав Аарон усі слова, що Господь говорив був Мойсеєві. А той ті ознаки чинив на очах народу.
31 І повірив народ той. І почули вони, що згадав Господь Ізраїлевих синів, і що побачив біду їх, і вони схилилися, і поклонилися до землі.
5 А потім прийшли Мойсей й Аарон, та й сказали до фараона: Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Відпусти народ Мій, і нехай вони святкують Мені на пустині!
2 А фараон відказав: Хто Господь, що послухаюсь слова Його, щоб відпустити Ізраїля? Не знаю Господа, і також Ізраїля не відпущу!
3 І сказали вони: Бог євреїв стрівся з нами. Нехай же ми підемо триденною дорогою на пустиню, і принесемо жертви Господеві, Богові нашому, щоб не доторкнувся Він до нас мором або мечем.
4 І сказав до них цар Єгипту: Чому ви, Мойсею та Аароне, відриваєте народ від його робіт? Ідіть до своїх діл!
5 І сказав фараон: Таж багато тепер цього простолюду, а ви здержуєте їх від їхніх робіт.
6 І того дня фараон наказав погоничам народу та писарям, говорячи:
7 Не давайте більше народові соломи, щоб робити цеглу, як учора й позавчора. Нехай ідуть самі, та збирають собі соломи.
8 А призначене число цегли, що вони робили вчора й позавчора, накладете на них, не зменшуйте з нього. Вони нероби, тому кричать: Ходім, принесімо жертву нашому Богові!
9 Нехай буде тяжка праця на цих людей, і нехай працюють на ній, і нехай покинуть облудні слова.
10 І вийшли погоничі народу й писарі його, та й сказали до того народу, говорячи: Так сказав фараон: Я не буду давати вам соломи.
11 Самі йдіть, наберіть собі соломи, де знайдете, бо нічого не зменшене з вашої роботи!.
12 І розпорошився народ той по всій єгипетській землі, щоб збирати стерню на солому.
13 А погоничі наставали, говорячи: Скінчіть вашу щоденну працю в час так, як коли б була солома.
14 І були биті писарі синів Ізраїлевих, що їх настановили над ними фараонові погоничі, говорячи: Чому ви не скінчили свого приділу для виробу цегли й учора й сьогодні, як було дотепер?
15 І прибули писарі Ізраїлевих синів, та й кричали до фараона, говорячи: Для чого ти так робиш рабам своїм?
16 Соломи не дають твоїм рабам, а цеглу кажуть нам робіть! І ось раби твої биті, і грішиш ти перед народом своїм!
17 А він відказав: Нероби ви, нероби! Тому ви говорите: Ходім, принесімо жертву Господеві.
18 А тепер ідіть, працюйте, а соломи не дадуть вам! Але призначене число цегли ви дасте!
19 І бачили Ізраїлеві писарі себе в біді, коли говорено: Не зменшуйте з цегли вашої щоденного в його часі!
20 І стріли вони Мойсея та Аарона, що стояли насупроти них, як вони виходили від фараона,
21 та й сказали до них: Нехай побачить вас Господь і нехай вас осудить, бо ви вчинили ненависним дух наш в очах фараона й в очах його рабів, щоб дати меча в їхню руку повбивати нас!
22 І вернувся Мойсей до Господа та й сказав: Господи, чому Ти кривду вчинив цьому народові? Чому Ти послав мені це?
23 Бо відколи прийшов я до фараона, щоб говорити Твоїм Ім'ям, він ще більшу кривду чинить цьому народові, а насправді Ти не визволив народу Свого!
6 І сказав Господь до Мойсея: Тепер побачиш, що вчиню Я фараонові, бо він, змушений рукою сильною, їх відпустить, і, змушений рукою сильною, вижене їх із краю свого.
2 І говорив Бог до Мойсея, та й сказав йому: Я Господь!
3 І являвся Я Авраамові, Ісакові та Яковові Богом Всемогутнім, але Йменням Своїм Господь Я не дався їм пізнати.
4 А також Я склав був із ними Свого заповіта, що дам їм землю ханаанську, землю їх мандрування, в якій вони мандрували.
5 І почув Я теж стогін синів Ізраїлевих, що єгиптяни роблять їх своїми рабами, і згадав заповіта Свого.
6 Тому скажи синам Ізраїлевим: Я Господь! І Я виведу вас з-під тягарів Єгипту, і визволю вас від їхньої роботи, і звільню вас витягненим раменом та великими присудами.
7 І візьму вас Собі за народа, і буду вам Богом, і ви познаєте, що Я Господь, Бог ваш, що виводить вас із-під тягарів Єгипту!
8 І введу вас до того Краю, що про нього Я підняв був Свою руку, щоб дати його Авраамові, Ісакові та Якову. І Я дам його вам на спадщину. Я Господь!
9 І так говорив Мойсей до синів Ізраїлевих, та вони не слухали Мойсея через легкодухість та тяжку роботу.
10 І казав Господь до Мойсея, говорячи:
11 Увійди, говори до фараона, царя єгипетського, і нехай він відпустить Ізраїлевих синів із свого краю.
12 І казав Мойсей перед лицем Господнім, говорячи: Таж Ізраїлеві сини не слухали мене, як же послухає мене фараон? А я необрізановустий!
13 І казав Господь до Мойсея та до Аарона, і дав їм накази до Ізраїлевих синів та до фараона, царя єгипетського, щоб вивести Ізраїлевих синів з єгипетського краю.
14 Оце голови батьківських домів їхніх. Сини Рувима, перворідного Ізраїлевого: Ханох і Паллу, Хецрон і Кармі, це родини Рувимові.
15 А сини Симеонові: Ємуїл, і Ямін, і Огад, і Яхін, і Цохар, і Шаул, син ханаанеянки, це родини Симеонові.
16 А оце імена синів Левієвих за їхніми родинами: Ґершон, і Кегат, і Мерарі. А літа життя Левієвого сто і тридцять і сім літ.
17 Сини Ґершонові: Лівні, і Шім'ї за їхніми родинами.
18 А сини Кегатові: Амрам, і Їцгар, і Хеврон, і Уззіїл. А літа життя Кегатового сто і тридцять і три роки.
19 А сини Мерарі: Махлі та Муші. Оце родини Левієві за їхніми родами.
20 І взяв Амрам свою тітку Йохевед собі за жінку, і вона породила йому Аарона та Мойсея. А літа життя Амрамового сто і тридцять і сім літ.
21 А сини Їцгарові: Корах, і Нефеґ, і Зіхрі.
22 А сини Уззіїлові: Мішаїл, і Елцафан, і Сітрі.
23 І взяв Аарон Елішеву, дочку Амінадавову, сестру Нахшонову, собі за жінку, і вона породила йому Надава, і Авігу, і Елеазара, і Ітамара.
24 А сини Корахові: Ассир, і Елкана, і Аваасаф, це родини Корахові.
25 А Елеазар, син Ааронів, узяв собі з дочок Путіїлових за жінку, і вона породила йому Пінхаса. Оце голови батьківських домів Левітів за їхніми родинами.
26 Оце Аарон і Мойсей, що Господь говорив їм: Виведіть Ізраїлевих синів з єгипетського краю за їхніми військовими відділами.
27 Вони ті, що говорили до фараона, царя єгипетського, щоб вивести Ізраїлевих синів з Єгипту, це Мойсей та Аарон.
28 І сталося в дні, коли Господь говорив до Мойсея в єгипетськім краї,
29 то казав Господь до Мойсея, говорячи: Я Господь! Говори фараонові, цареві єгипетському, усе, що Я говорю тобі.
30 І сказав Мойсей перед обличчям Господнім: Таж я необрізановустий! Як же слухати буде мене фараон?
Исход 4-6
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Доказ для Мойсея
4 Мойсей відповів таке: «А якщо вони не повірять мені й не слухатимуть мене? Якщо скажуть, що не являвся мені Господь[a]?» 2 Господь мовив до нього: «Що це у тебе в руці?» Мойсей відповів: «Ціпок». 3 Той каже: «Кинь його на землю». То він кинув ціпок на землю, і перетворився він на гадюку. Мойсей утік від неї.
4 І сказав Господь Мойсею: «Простягни руку і вхопи її за хвіст». Коли той простяг руку і вхопив її, вона знову перетворилася на ціпок у його руці. 5 «Це щоб вони змогли повірити, що Господь Бог батьків їхніх, Бог Авраама, Ісаака та Якова, явився тобі,— 6 знову мовив до нього Господь,—засунь руку собі за пазуху». Засунув він руку за пазуху. Коли ж вийняв її, то рука стала білою, мов сніг, від прокази[b]. 7 Господь сказав: «Засунь знову руку за пазуху». Той знову засунув руку собі за пазуху. Як вийняв він її з-за пазухи, вона зцілилася, стала такою ж, як і все тіло.
8 «Отже, якщо вони не повірять тобі або знехтують першим знаменням, то зможуть повірити другому. 9 Якщо ж вони не повірять навіть цим двом знаменням або не послухаються тебе, то візьми трохи води з Нілу й вилий її на землю. Вода, що ти візьмеш із Нілу, перетвориться на землі на кров»,—сказав Господь.
10 Мойсей мовив Господу: «Змилуйся, Господи. Я ніколи не був красномовний[c]: ні в минулому, ні тоді, як Ти мовив до мене, бо я неквапливий і недорікуватий». 11 І сказав йому Господь: «Хто дав людині уста або зробив людину німою, глухою, кривою чи сліпою? Хіба не Я, Господь? 12 А тепер іди. Я буду з тобою, коли говоритимеш. Я навчу тебе, що казати». 13 Та Мойсей відповів: «Змилуйся, Господи. Пошли когось іншого».
14 Розлютився Господь на Мойсея і мовив: «Чи не твій то брат Аарон, левит? Я знаю, він уміє добре говорити. Він і сам уже йде тобі назустріч. А коли побачить тебе, то всім серцем зрадіє. 15 Ти можеш вкласти слова йому в уста. Я буду з тобою і з ним, коли ви будете говорити. Я навчу вас, що робити. 16 І він говоритиме за тебе з людьми. Він буде твоїми устами, а ти будеш йому Богом. 17 Візьми собі в руку цей ціпок, яким творитимеш знамення».
Повернення Мойсея до Єгипту
18 Мойсей повернувся до свого тестя Єтра і сказав йому: «Дозволь мені повернутися до моєї родини, що в Єгипті, подивитися, чи ще живі вони». Єтро відповів: «Іди з миром».
19 І сказав Господь Мойсеєві в землі Мидіанській: «Повертайся до Єгипту, бо мертві всі ті, хто зазіхав на твоє життя». 20 І взяв Мойсей свою дружину і своїх дітей, посадив їх на віслюка та й повернувся до Єгипту. Він також узяв Божий ціпок із собою. 21 Господь сказав Мойсеєві: «Коли повернешся до Єгипту, гляди, всі дива, що Я вклав у руку твою, здійсни перед фараоном. Як на Мене, то Я зроблю черствим серце його, так що він не відпустить людей. 22 Ти скажеш фараонові, що говорить Господь: „Ізраїль—мій первісток. 23 Тож кажу тобі, відпусти Мого сина, щоб він зміг служити Господу Всевишньому! Але якщо ти відмовишся відіслати його, то Я вб’ю твого первістка”».
Обрізання Мойсеєвого сина
24 Тож в дорозі на ночівлі Господь зустрів Мойсея і намагався вбити[d]. 25 Та Циппора взяла кам’яний ніж, обрізала крайню плоть свого сина й торкнулася нею ніг його. Вона мовила: «Ти мій наречений по крові». 26 І Він простив Мойсея, коли вона сказала, що Мойсей був «наречений по крові», маючи на увазі обрізання.
Мойсей і Аарон постають перед Богом
27 Господь сказав Ааронові: «Йди назустріч Мойсею в пустелі». І той пішов і зустрів його на Божій горі[e], й поцілував його. 28 Мойсей переказав Ааронові всі слова Господа, Який послав його, і про всі знамення, що Він заповідав йому. 29 І пішли Мойсей з Аароном, і зібрали всіх старійшин ізраїльського народу. 30 Аарон переказав усі слова, що Господь мовив Мойсею. Потім той здійснив дива на очах у людей. 31 І люди повірили. Та почувши, що Господь навідався до дітей Ізраїля, і пересвідчившись на власні очі, вони вклонилися.
Мойсей і Аарон постають перед фараоном
5 Потім Мойсей і Аарон й сказали фараону: «Так мовить Господь[f], Бог Ізраїлю: „Відпусти Мій народ, щоб він міг відсвяткувати на Мою честь у пустелі”». 2 Але фараон відповів: «Хто такий Господь, що я маю слухати Його й відпустити Ізраїль? Я не знаю Господа й не відпущу народ цей».
3 Вони тоді кажуть: «Бог євреїв[g] зустрівся з нами. Дозволь нам піти у триденну путь у пустелю, щоб ми змогли принести жертву Господу, нашому Богові, щоб Він не вразив нас чумою чи мечем». 4 Та єгипетський цар сказав їм: «Мойсею та Аароне, чому ви відвертаєте людей від їхньої роботи. Вертайтеся до ваших клопотів. 5 Народ цієї землі такий чисельний, а ви примушуєте їх покинути роботу».
Фараон карає народ
6 І фараон наказав наглядачам за людьми і їхнім старшим: 7 «Не давайте більше людям соломи для виготовлення цегли, як раніше. Нехай ідуть і збирають солому для себе самі. 8 А ви вимагайте від них ту ж кількість цегли, що вони виробляли раніше. Її не повинно бути менше, бо всі Євреї ледарі. Тому й репетують: „Ходімо принесемо жертву нашому Богові”. 9 Тож нехай праця людей буде тяжкою, щоб вони займалися нею, а не звертали увагу на брехню».
10 Тож наглядачі та старші повиходили й сказали народу: «Так каже фараон: „Я не даватиму вам більше соломи. 11 Ідіть і збирайте солому де знайдете, але знайте, що норму вашу ніскільки не зменшено”».
12 І порозходилися люди по всій єгипетській землі, шукаючи стерню замість соломи. 13 Наглядачі підганяли їх, кажучи: «Виконуйте щоденну норму, як і тоді, коли мали солому». 14 Фараонові наглядачі поставили над ними старших з ізраїльтян, і їх били, примовляючи: «Чому ви не виконали свою норму, як раніше?»
15 Ізраїльські старші прийшли й звернулися до фараона: «Чому ти так ставишся до своїх слуг? 16 Соломи не дають твоїм слугам, а кажуть: „Виробляйте цеглу”. Твоїх слуг побито, але це вина твоїх власних людей».
17 Той відповів: «Ви ледацюги, тому й кажете: „Ходімо принесемо жертву Господу”. 18 А зараз йдіть до роботи! Не дадуть вам соломи, а потрібну кількість цегли мусите виробити». 19 І побачили євреї-десятники, що потрапили в біду, почувши: «Ви не повинні зменшувати щоденної кількості цегли». 20 Вийшовши від фараона, вони зустріли Мойсея та Аарона, що чекали, аби привітати їх. 21 І вони сказали: «Нехай Господь побачить вас і судить за те, що ви зробили нас огидними фараонові та його слугам, вклали меч у їхні руки, щоб нас повбивати».
Мойсей скаржиться Богу
22 Мойсей повернувся до Господа і сказав: «Господи, навіщо Ти накликав лихо на цих людей? Чому Ти послав мене? 23 Відтоді, як я прийшов до фараона говорити від Твого імені, він чинить зло цим людям, а Ти так і не визволив свій народ».
Божий задум
6 Господь мовив до Мойсея: «А зараз ти побачиш, що Я вчиню фараонові. Бо могутньою рукою він викине їх, могутньою рукою вижене зі своєї землі».
2 Бог говорив з Мойсеєм і сказав: «Я—Господь. 3 Я явився Авраамові, Ісаакові та Якову як Ел-Шаддай (Господь Всемогутній), та ім’я Моє не було їм відоме. 4 Я також уклав Угоду з ними, віддавши їм край Ханаанський, землю тимчасового перебування, де вони були. 5 От Я почув своїх дітей Ізраїлевих, що єгиптяни силою примушують до праці, й згадав про Свою Угоду. 6 Тож скажи дітям Ізраїлевим: „Ім’я Моє—Господь. Я виведу вас із-під гноблення єгипетського і звільню народ ізраїльський від тяжкої праці, визволю простертою рукою і великим судом. 7 Я прийму вас до Себе як народ і буду вашим Богом. І ви знатимете, що Я—Господь, ваш Бог, Який позбавить вас від тяжкої праці єгипетської. 8 Я приведу вас до землі, яку присягнув віддати Авраамові, Ісаакові та Якову. Я, Господь, віддам її вам у володіння”».
9 Так Мойсей і сказав дітям Ізраїлевим, та вони не слухали Мойсея та були нетерплячі, бо тяжка була їхня підневільна праця.
10 Господь розмовляв із Мойсеєм і сказав: 11 «Іди й скажи фараонові, цареві єгипетському, щоб вислав дітей Ізраїлевих зі своєї землі». 12 Та Мойсей відповів Господу: «Якщо Ізраїлеві діти не слухають мене, то як же фараон мене послухає. Я ж нездатний добре говорити[h]». 13 І говорив Господь з Мойсеєм та Аароном, і наказав їм вивести Ізраїлевих дітей з землі Єгипетської.
Про деякі Ізраїлеві родини
14 Ось голови батьківських домів:
сини Ізраїлевого первістка Рувима: Ханох і Паллу, Хезрон і Кармій. Це були Рувимові родини.
15 Сини Симеонові: Ємуел, Ямін, Огад, Якин, Зогар і Шаул, син ханаанки. Це Симеонові родини.
16 Ось імена Левієвих синів за їхніми поліннями: Ґершон, Когат і Мерарі. Левій прожив сто тридцять сім років.
17 Нащадками Ґершона були Либні та Шимей за своїми родинами.
18 Синами Когата були Амрам, Іцгар, Хеврон та Уззіел. Когат прожив сто тридцять три роки.
19 Нащадками Мерарі були Маглі та Муші. Оце Левієві родини за їхніми поколіннями.
20 Амрам узяв собі за жінку свою тітку Йогевед, і вона народила йому Аарона й Мойсея. Амрам прожив сто тридцять сім років.
21 Синами Іцгара були Кора, Нефеґ та Зикрі.
22 Синами Уззіела були Мишаел, Ельзафан та Зітрі.
23 Аарон узяв собі за жінку Елішебу, Аммінадавову дочку, сестру Нашона. Вона народила йому Надава, Авігу, Елеазара та Ітамара.
24 Синами Кори були Ассир, Елкана та Авіасаф. Це були Корині родини.
25 Син Аарона Елеазар узяв собі за жінку одну з Путіелових дочок. Вона народила йому Фінегаса.
Це голови Левієвих родів за їхніми родинами.
26 То були саме ті Аарон та Мойсей, яким Господь сказав: «Виведіть Ізраїлевих дітей з Єгипетської землі з людьми їхніми загонами[i]. 27 Це вони казали фараонові, єгипетському цареві, що треба відпустити народ Ізраїлю з Єгипту».
Бог вдруге закликає Мойсея
28-29 Коли Господь розмовляв з Мойсеєм в єгипетській землі, Він казав йому так: «Я—Господь. Перекажи фараонові, єгипетському цареві, все, що Я кажу тобі». 30 Але Мойсей відповів перед лицем Всевишнього: «Я—не добрий промовець, як же фараон послухає мене?»
Footnotes
- 4:1 Господь Або «Ягве». Див.: «Ягве».
- 4:6 проказа У євреїв також могло означати «різноманітні види шкіряних захворювань».
- 4:10 Я ніколи… красномовний Або «Я заїкаюся».
- 4:24 вбити Або можливо «намагався обрізати».
- 4:27 на Божій горі Або «горі Хорев».
- 5:1 Господь Або «Ягве». Див.: «Ягве».
- 5:3 євреїв Або «ізраїльтян». Також див.: Вих. 5:14, 15, 19.
- 6:12 Я… говорити Або «В мене мова, як у чужинця». Буквально «В мене необрізані губи».
- 6:26 загонами Або «дивізіями». Цей військовий термін вживався ізраїльтянами, тому що вони були організовані, як «військовий загін».
Від Матвія 14:22-36
Ukrainian Bible
22 І зараз звелів Ісус учням до човна сідати, і переплисти на той бік раніше Його, аж поки народ Він відпустить.
23 Відпустивши ж народ, Він на гору пішов помолитися насамоті; і як вечір настав, був там Сам.
24 А човен вже був на середині моря, і кидали хвилі його, бо вітер зірвавсь супротивний.
25 А о четвертій сторожі нічній Ісус підійшов до них, ідучи по морю.
26 Як побачили ж учні, що йде Він по морю, то настрашилися та й казали: Мара! І від страху вони закричали...
27 А Ісус до них зараз озвався й сказав: Заспокойтесь, це Я, не лякайтесь!
28 Петро ж відповів і сказав: Коли, Господи, Ти це, то звели, щоб прийшов я до Тебе по воді.
29 А Він відказав йому: Іди. І, вилізши з човна, Петро став іти по воді, і пішов до Ісуса.
30 Але, бачачи велику бурю, злякався, і зачав потопати, і скричав: Рятуй мене, Господи!...
31 І зараз Ісус простяг руку й схопив його, і каже до нього: Маловірний, чого усумнився?
32 Як до човна ж вони ввійшли, буря вщухнула.
33 А приявні в човні вклонились Йому та сказали: Ти справді Син Божий!
34 Перепливши ж вони, прибули в землю Генісаретську.
35 А люди тієї місцевости, пізнавши Його, сповістили по всій тій околиці, і до Нього принесли всіх хворих.
36 І благали Його, щоб бодай доторкнутися краю одежі Його. А хто доторкавсь, уздоровлений був.
Read full chapter
От Матфея 14:22-36
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Ісус іде по воді
(Мк. 6:45-52; Ін. 6:16-21)
22 Одразу ж після цього Ісус звелів Своїм учням сісти в човен і плисти на інший берег озера, а Сам залишився, щоб відпустити людей. 23 Відпустивши народ, Він пішов на гору помолитися. Коли ж настав вечір, Ісус залишався там на самоті.
24 Човен відплив уже досить далеко від берега, і хвилі кидали його з боку на бік, бо вітер був зустрічний. 25 Десь між третьою та шостою ранку Ісус пішов до Своїх учнів, ступаючи по воді. 26 Коли учні побачили, що Ісус іде по воді, то жахнулись і з переляку закричали: «Це привід!»
27 Тієї ж миті Ісус мовив до них: «Заспокойтеся! Це Я! Не бійтеся!» 28 На те Петро Йому сказав: «Господи, якщо це Ти, звели мені підійти до Тебе по воді». 29 І сказав Ісус: «Іди!» Петро вийшов із човна, і пішов по воді, підійшовши до Ісуса. 30 Раптом відчувши сильний вітер, Петро злякався, почав тонути і закричав: «Господи, спаси мене!» 31 Ісус одразу ж простягнув до нього руку, схопив його, мовивши: «Маловіре, чого ти засумнівався?» 32 А коли вони разом сіли в човен, то вітер вщух. 33 Усі, хто був у човні, вклонилися Ісусові, мовивши: «Ти—істинно Син Божий!»
Зцілення недужих у землі Ґеннісаретській
(Мк. 6:53-56)
34 Перетнувши озеро, Ісус та Його учні прибули до землі Ґеннісаретської. 35-36 Коли мешканці Ґенісарета впізнали Ісуса, вони рознесли звістку про Його прихід по всіх околицях. І привели до Нього всіх хворих, благаючи дозволити їм хоча б торкнутися краю Його одягу. І кожен, хто торкався, той одужував.
Read full chapterCopyright © 2007 by Bible League International