Вихід 31-33
Ukrainian Bible
31 І промовив Господь до Мойсея, говорячи:
2 Дивися, Я покликав на ім'я Бецал'їла, сина Урієвого, сина Хура, Юдиного племени,
3 і наповнив його Духом Божим, мудрістю, і розумуванням, і знанням, і здібністю до всякої роботи,
4 на обмислення мистецьке, на роботу в золоті, і в сріблі, і в міді,
5 і в обробленні каменя, щоб всаджувати, і в обробленні дерева, щоб робити в усякій роботі.
6 І Я ото дав із ним Оголіява, Ахісамахового сина, Данового племени. А в серце кожного мудросердого Я дав мудрість, і зроблять вони все, що Я наказав був тобі:
7 скинію заповіту, і ковчега для свідоцтва, і віко, що на ньому, і всі скинійні речі,
8 і стола та речі його, і чистого свічника та всі речі його, і жертівника кадила,
9 і жертівника цілопалення та всі речі його, і вмивальницю та підставу її,
10 і шати служебні, і шати священні для священика Аарона, і шати синів його на священнослуження,
11 і оливу помазання, і запашне кадило для святині, як усе, що Я наказав був тобі, вони зроблять.
12 І промовив Господь до Мойсея, говорячи:
13 А ти промовляй Ізраїлевим синам, говорячи: Тільки суботи Мої будете пильнувати, бо це знак поміж Мною та поміж вами для ваших поколінь, щоб ви познали, що Я Господь, що освячує вас!
14 І будете пильнувати суботу, бо вона святість для вас. Хто опоганить її, той конче буде забитий, бо кожен, хто робить у ній роботу, то буде стята душа та з-посеред народів її!
15 Шість день буде робитися праця, а дня сьомого субота відпочинку від праці, святість для Господа. Кожен, хто робить роботу за суботнього дня, той конче буде забитий!
16 І будуть Ізраїлеві сини додержувати суботу, щоб зробити суботу вічним заповітом для своїх поколінь.
17 Це знак навіки поміж Мною та поміж Ізраїлевими синами, бо шість день творив Господь небо та землю, а дня сьомого перервав працю та спочив.
18 І дав Він Мойсеєві, коли закінчив говорити з ним на Сінайській горі, дві таблиці свідоцтва, таблиці кам'яні, писані Божим перстом.
32 І побачив народ, що загаявся Мойсей зійти з гори. І зібрався народ проти Аарона, та й сказали до нього: Устань, зроби нам богів, що будуть ходити перед нами, бо той Мойсей, муж, що вивів був нас із єгипетського краю, ми не знаємо, що сталось йому.
2 І сказав їм Аарон: Поздіймайте золоті сережки, що в ушах ваших жінок, ваших синів та дочок ваших, і поприносьте до мене.
3 І ввесь народ поздіймав з себе золоті сережки, що в їхніх ушах, та й позносили до Аарона.
4 І взяв він це з їхньої руки, і вформував його в глині, і зробив із нього лите теля. А вони сказали: Оце твої боги, Ізраїлю, що вивели тебе з єгипетського краю!
5 І побачив це Аарон, і збудував жертівника перед ним. І кликнув Аарон та й сказав: Завтра свято для Господа!
6 І повставали вони взавтра рано вранці, і принесли цілопалення, і привели мирну жертву. І засів народ до їди та до пиття, і встали бавитися.
7 А Господь промовляв до Мойсея: Іди, зійди, бо зіпсувся народ твій, якого ти вивів із єгипетського краю.
8 Зійшли вони скоро з дороги, що наказав був Я їм, зробили собі лите теля, і поклонились йому, і склали йому жертви, та й сказали: Оце твої боги, Ізраїлю, що вивели тебе з єгипетського краю!
9 І промовив Господь до Мойсея: Я бачив народ той, і ось народ твердошиїй він!
10 А тепер залиши Мене, і розпалиться гнів Мій на них, і Я винищу їх, а тебе зроблю великим народом.
11 І Мойсей став благати лице Господа, Бога свого, та й сказав: Нащо, Господи, розпалюється гнів Твій на народ Твій, якого Ти випровадив з єгипетського краю силою великою та міцною рукою?
12 Нащо будуть казати єгиптяни, говорячи: На зле ти їх вивів, щоб їх повбивати в горах, та щоб винищити їх з-поверхні землі?... Вернися з розпалу гніву Свого, та й відверни зло від Свого народу!
13 Згадай про Авраама, Ісака та Ізраїля, рабів Своїх, що Ти їм присягався був Собою, та говорив їм: Помножу ваших нащадків, немов зорі небесні, і всю оту землю, що про неї казав, дам вашим нащадкам, і вони посядуть навіки.
14 І відвернув Господь зло, про яке говорив, щоб зробити Своєму народові.
15 І повернувся, і зійшов Мойсей із гори, а в руці його дві таблиці свідоцтва, писані з обох їхніх сторін, звідси й звідти вони були писані.
16 А таблиці Божа робота вони, а письмо Боже письмо воно, вирізьблене на таблицях.
17 І почув Ісус голос народу, як кричав він, та й сказав до Мойсея: Крик бою в таборі!
18 А той відказав: Це не крик сили переможців і не крик слабости переможених, я чую голос співу!
19 І сталося, коли він наблизився до табору, то побачив теля те та танці... І розпалився гнів Мойсеїв, і він кинув таблиці із рук своїх, та й розторощив їх під горою!...
20 І схопив він теля, що зробили вони, та й спалив на огні, та змолов, аж став порох... І розсипав на поверхні води, і напоїв тим синів Ізраїлевих.
21 І сказав Мойсей Ааронові: Що вчинив тобі народ цей, що ти гріх великий навів на нього?
22 А Аарон відказав: Нехай не запалиться гнів мого пана! Ти знаєш народ цей, що він у злому.
23 І вони сказали мені: Зроби нам богів, що будуть ходити перед нами, бо той Мойсей, муж, що вивів нас із єгипетського краю, ми не знаємо, що сталось йому.
24 І сказав я до них: Хто має золото, поздіймайте з себе. І дали вони мені, а я кинув його в огонь, і вийшло те теля.
25 І побачив Мойсей народ, що незагнузданий він, бо Аарон розгнуздав його на ганьбу поміж їхніми ворогами.
26 І став Мойсей у брамі табору й сказав: Хто за Господа до мене! І зібралися до нього всі Левіїні сини.
27 І сказав він до них: Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Припашіть кожен меча свого на стегно своє, перейдіть, і верніться від брами до брами в таборі, і повбивайте кожен брата свого, і кожен приятеля свого, і кожен ближнього свого.
28 І зробили Левіїні сини за словом Мойсеєвим. І впало з народу того дня близько трьох тисяч чоловіка.
29 І сказав Мойсей: Освятіть сьогодні себе для Господа, бо кожен мстився на сині своїм та на браті своїм, і щоб сьогодні Він дав вам благословення.
30 І сталося назавтра, і сказав Мойсей до народу: Ви згрішили великим гріхом, а тепер зійду я до Господа, може складу окуплення за ваш гріх.
31 І вернувся Мойсей до Господа та й сказав: О, згрішив цей народ великим гріхом, вони зробили собі золотих богів!
32 А тепер, коли б Ти пробачив їм їхній гріх! А як ні, витри мене з книги Своєї, яку Ти написав...
33 І промовив Господь до Мойсея: Хто згрішив Мені, того витру із книги Своєї.
34 А тепер іди, провадь цей народ туди, куди казав Я тобі. Ось Мій Ангол піде перед лицем твоїм. А в день кари Моєї покараю їх за їхній гріх!
35 І Господь ударив той народ за те, що вони зробили теля, яке Аарон учинив був.
33 І говорив Господь до Мойсея: Іди, вийди звідси ти та той народ, що ти вивів його з єгипетського краю до того Краю, що Я присяг був його Авраамові, Ісакові та Якову, говорячи: Нащадкам твоїм дам його,
2 і пошлю перед лицем твоїм Ангола, і попроганяю ханаанеянина, амореянина, і хіттеянина, і періззеянина, хіввеянина, і євусеянина,
3 до Краю, що тече молоком та медом, бо Я не піду серед тебе, бо ти народ твердошиїй, щоб Я не вигубив тебе в дорозі.
4 І почув народ ту лиху вістку, та й засмутився, і ніхто не поклав на себе своєї оздоби.
5 Бо промовив Господь до Мойсея: Скажи Ізраїлевим синам: Ви народ твердошиїй, якщо одну хвилину піду серед тебе, то вигублю тебе! Тож тепер здійми оздобу свою з себе, Я знатиму, що вчиню тобі.
6 І поздіймали Ізраїлеві сини свої оздоби під горою Хорив.
7 А Мойсей узяв намета, та й нап'яв його поза табором, далеко від табору, і назвав його: скинія заповіту. І бувало, кожен, хто шукав Господа, входив до скинії заповіту, що поза табором.
8 І бувало, коли виходив Мойсей до скинії, то підводився ввесь народ, і ставали кожен при вході свого намету, і дивилися за Мойсеєм, аж поки він не входив до скинії.
9 І бувало, коли входив Мойсей до скинії, то сходив стовп хмари, і ставав при вході скинії, та й говорив Бог із Мойсеєм.
10 І ввесь народ бачив стовпа хмари, що стояв при вході скинії. І ввесь народ підводився, та й вклонялися, кожен при вході намету свого.
11 І говорив Господь до Мойсея лице в лице, як говорить хто до друга свого. І вертався він до табору, а слуга його, юнак Ісус, син Навинів, не виходив із середини скинії.
12 І сказав Мойсей до Господа: Дивися, Ти говориш мені: Випровади цей народ, а Ти не дав мені знати, кого зо мною пошлеш. А Ти сказав був: Я знаю тебе на ім'я, а також знайшов ти милість в очах Моїх.
13 Тож тепер, коли знайшов я милість в очах Твоїх, об'яви ж мені дорогу Свою, і я пізнаю, як знайти милість в очах Твоїх. І побач, бо цей люд то народ Твій.
14 А Він відказав: Сам Я піду, і введу тебе до відпочинку.
15 І сказав він до Нього: Коли сам Ти не підеш, то не виводь нас ізвідси.
16 Бож чим тоді пізнається, що знайшов милість в очах Твоїх я та народ Твій? Чи ж не тим, що Ти підеш із нами? І будемо вирізнені я та народ Твій від кожного народу, що на поверхні землі.
17 І промовив Господь до Мойсея: Також цю річ, про яку говорив ти, зроблю, бо ти знайшов милість в очах Моїх, і Я знаю на ім'я тебе.
18 А він відказав: Покажи мені славу Свою!
19 І Він промовив: Я переведу все добро Своє перед тобою, і покличу Господнім Ім'ям перед тобою. І Я помилую, до кого милостивий, і змилосерджуся, до кого милосердний.
20 І Він промовив: Ти не зможеш побачити лиця Мого, бо людина не може побачити Мене і жити.
21 І промовив Господь: Ось місце при Мені, і ти станеш на скелі.
22 І станеться, коли буде переходити слава Моя, то Я вміщу Тебе в щілині скелі, і закрию тебе рукою Своєю, аж поки Я перейду.
23 А здійму руку Свою, і ти побачиш Мене ззаду, а обличчя Моє не буде видиме.
Исход 31-33
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Майстри для скинії
31 І говорив Господь з Мойсеєм так: 2 «Послухай, Я обрав Безалела, сина Урі, сина Гура з Юдиного роду. 3 Я сповню його Духом Божим, мудрістю, розумом і знаннями до виконання різноманітної роботи. 4 Він зможе майстерно працювати по золоту, сріблу та бронзі. 5 Він буде здатний обробляти й оправляти коштовне каміння, буде навчений різьби по дереву і всякого іншого ремесла.
6 Я дав йому Оголіава, сина Агісамака з Данового коліна. Я також дав хист кожному вправному майстрові. Вони виконають усе, що Я тобі наказав:
7 Намет зібрання,
Ковчег Свідоцтва,
віко для відпущення гріхів, що лежить зверху на ньому.
8 Стіл з усім його приладдям,
світильник з усім приладдям до нього,
вівтар для запашного куріння.
9 Вівтар для жертв спалення і все приладдя до нього,
посуд і поставець до нього.
10 Священне вбрання для Аарона-священика,
та одежі його синам для священного служіння.
11 Оливу для помазання й запашне куріння для святилища.
Вони мусять виконати все так, як Я наказав».
Субота
12 І мовив Господь до Мойсея: 13 «Скажеш дітям Ізраїля: „Мусите дотримуватися Моїх субот, бо це знамення між Мною і вами для прийдешніх поколінь, щоб ви знали, що Я—Господь, Який вас освячує. 14 Вам слід дотримуватися суботи, бо вона—свята для вас. Хто ж поганитиме її, того буде покарано смертю, і кожного, хто працює по суботах, вирвуть із його народу. 15 Шість днів слід працювати, а сьомий—день суботнього відпочинку, він священний для Господа. Кожен, хто працює суботнього дня, має бути покараний на смерть. 16 Діти Ізраїля мусять дотримуватися суботи, справляти її з покоління в покоління як вічний заповіт.
17 Субота—це знамення назавжди між Мною і дітьми Ізраїля, бо за шість днів Господь створив небо й землю, а на сьомий Він спочивав і відновлював сили”».
18 Скінчивши розмовляти з Мойсеєм на горі Синай, Господь дав йому дві скрижалі Свідоцтва—кам’яні таблиці, на яких було написано Божим перстом.
Золотий тілець
32 Побачивши, що Мойсей усе не спускається з гори, народ зібрався навколо Аарона й сказав йому: «Вставай і зроби нам богів, які йтимуть поперед нас. А щодо цього чоловіка, Мойсея, який вивів нас із Єгипетської землі, то ми не знаємо, що з ним трапилося». 2 Аарон сказав їм: «Повиймайте золоті сережки з вух ваших жінок, синів і дочок і принесіть їх мені». 3 І всі повиймали золоті сережки, що були в їхніх вухах, і поприносили йому. 4 Аарон все забрав у них, зробив різцем тельця і вилив його з золота. Всі сказали: «Ось боги твої, Ізраїлю, що вивели тебе з землі Єгипетської». 5 Побачивши це, Аарон спорудив вівтар перед ним і оголосив: «Завтра буде свято на честь Господа».
6 І повставали вони наступного ранку до сходу сонця, й принесли жертви спалення й мирні жертви. Тоді посідав народ їсти й пити, а потім вони почали веселитися. 7 Господь мовив Мойсею: «Спустися вниз, бо розбестився народ, що ти його вивів з Єгипетської землі, скоївши неймовірний гріх. 8 Люди Ізраїлю швидко відвернулися від усього, що Я наказував їм. Вони зробили собі золотого тельця і вклонялися йому, приносячи пожертви. Вони сказали: „Оце твої боги, Ізраїлю, що вивели тебе з Єгипетської землі”. 9 І мовив Господь Мойсею: „Я бачив цей упертий народ. 10 А зараз залиш Мене Самого, щоб гнів Мій запалав супроти них і знищив їх, а потім від тебе почну великий народ”».
11 Мойсей почав благати Господа, свого Бога, такими словами: «Нащо Ти, Господь, розпалюєш гнів Свій проти Свого народу, що вивів із Єгипетської землі великою силою й могутньою правицею? 12 Навіщо єгиптянам казати: „На лихо Він вивів їх, щоб знищити в горах і стерти з лиця землі?” Відверни Свій палаючий гнів, відверни лихо. 13 Згадай Авраама, Ісаака, Ізраїля, слуг Твоїх, як клявся Ти їм Собою, обіцяючи їм: „Я примножу ваших нащадків і буде їх, як зірок у небі. І всю цю землю, що пообіцяв, Я віддам вашим нащадкам у довічне володіння”».
14 Тоді Господь пожалкував Свій народ і відвернув лихо, яке погрожував навести на нього.
15 Тоді Мойсей повернувся й спустився з гори з двома скрижалями Свідоцтва в своїх руках. І було написано на них з обох боків. 16 Ті скрижалі—то було творіння Боже, а напис був письмом Господнім, вирізьбленим на них.
17 Ісус, почувши гомін людей і їхні крики, сказав Мойсею: «Я чую звуки війни в таборі». 18 Той відповів: «Це не звуки перемоги чи поразки. Звуки пісень[a], ось що я чую». 19 Підійшовши ближче до табору й побачивши тельця й танці, Мойсей дуже розгнівався, кинув скрижалі обома руками й розбив їх під горою. 20 Тоді він узяв тельця, що ті зробили, спалив його у вогні, розтовк на порох, кинув його в воду й примусив дітей Ізраїля її пити. 21 Мойсей сказав Ааронові: «Що цей народ зробив тобі, що ти ввів їх у такий великий гріх?» 22 Аарон відповів: «Не гнівайся, володарю мій. Ти знаєш людей, які вони грішні. 23 Вони сказали мені: „Зроби богів для нас, що йтимуть попереду нас, бо ми не знаємо, що сталося з цим чоловіком, Мойсеєм, що вивів нас із Єгипетської землі”. 24 Тож я й сказав їм: „Усі, хто має золото, познімайте його з себе й віддайте мені”. Тоді я кинув його в вогонь і вийшов оцей тілець».
25 Мойсей побачив, що народ розбещений, оскільки Аарон дозволив йому таку розгнузданість, що вони стали посміховищем перед ворогами. 26 Тоді Мойсей став на вході до табору й сказав: «Усі, хто на боці Господа, йдіть до мене!» І всі Левієві сини зібралися навколо нього. 27 І він сказав їм: «Так каже Господь, Бог Ізраїлю: „Підпережіться кожен мечем своїм. Пройдіть табором туди й назад, від одного входу до іншого, і кожен з вас нехай покарає грішників, навіть якщо прийдеться вбити свого брата, друга, сусіда”».
28 І Левієві сини зробили, як Мойсей наказав. Близько трьох тисяч чоловік із народу загинуло того дня. 29 Мойсей мовив: «Сьогодні освятіться перед Господом, щоб Він вас благословив синів й братів ваших».
Мойсей знову йде до Господа
30 Наступного дня Мойсей сказав народові: «Ви вчинили великий гріх. Зараз я зійду до Господа. Можливо, мені вдасться добитися відпущення ваших гріхів». 31 Мойсей повернувся назад до Господа і сказав: «На жаль ці люди вчинили великий гріх, зробивши для себе богів із золота, 32 але прости їхній гріх. Якщо ж ні, то викресли мене з книги[b], яку Ти написав».
33 Господь мовив Мойсеєві: «Того, хто згрішив проти Мене, Я викреслю зі Своїх скрижалів. 34 А зараз іди й веди народ туди, куди Я тобі сказав. Мій Ангел ітиме поперед тебе, але коли настане час, скараю їх за всі гріхи». 35 І покарав тоді Господь народ смертельною хворобою за те, що вони поклонялися тельцю, якого зробив Аарон.
Каяття
33 І мовив Господь до Мойсея: «Рушай звідси, ти й народ, що ти вивів із Єгипетської землі. Піди до тієї землі, про яку Я присягав Авраамові, Ісаакові та Якову, коли казав: „Я віддам її вашим нащадкам”. 2 Я пошлю Ангела поперед тебе й прожену ханаанців, аморійців, хиттитів, перизійців, хивійців та євуситів. 3 Йди до землі, що тече молоком і медом. Я ж не піду з вами, бо ви народ упертий, і як би Мені не погубити вас дорогою».
4 Почувши цю погану новину, народ засмутився. Жоден не надів своїх прикрас. 5 Господь мовив до Мойсея: «Скажи синам Ізраїля: „Ви—вперті люди. Якби Я йшов з вами хоча б хвильку, то знищив би вас. А зараз познімайте ваші прикраси, нагадування про лжебогів, а Я вирішуватиму, що Мені з вами робити”».
6 Отже, діти Ізраїля познімали свої коштовності біля гори Хорев (Сінай).
Тимчасовий намет зборів
7 Того часу, Мойсей завжди брав із собою намет і напинав його недалеко від табору. І назвався він «наметом зібрання»[c]. Кожен, хто шукав Господа, міг прийти до цього намету. 8 І коли Мойсей йшов до намету, то весь народ вставав, і кожен стояв біля входу до свого намету, спостерігаючи, доки Мойсей не ввійде туди. 9 Коли ж Мойсей заходив, то хмарний стовп спускався і стояв при вході—то Господь розмовляв з Мойсеєм. 10 Коли ж увесь народ бачив хмарний стовп, що стояв при вході до намету, то всі вставали, і кожен вклонявся перед дверима свого власного намету. 11 Господь розмовляв з Мойсеєм віч-на-віч, як говорять із своїм другом. Коли ж Мойсей повертався до табору, його слуга Ісус, син Навина, молодий чоловік, завжди залишався в наметі.
Мойсей бачить славу Господа
12 Мойсей сказав Господу: «Ось ти кажеш: „Веди цей народ”. Але Ти не відкрив мені, кого пошлеш зі мною. Ти мовив: „Я знаю твоє ім’я, ти знайшов прихильність в Моїх очах”. 13 Отже, якщо я знайшов прихильність у твоїх очах, то відкрий мені Твій шлях, щоб я міг пізнати Тебе і щоб міг мати прихильність у Твоїх очах. Не забувай, що ці люди—Твій народ».
14 І мовив Господь: «Сам вестиму народ й дам тобі спочинок». 15 Мойсей відповідав: «Якщо Ти не підеш, то й не виводь нас звідси. 16 Як же я зможу взнати, що я і Твій народ знайшли прихильність у Твоїх очах, якщо Тебе не буде з нами, то як же я і Твої люди можуть відрізнятися від інших народів на землі».
17 Господь сказав Мойсею: «Зроблю те, що попросиш, бо ти знайшов прихильність у Моїх очах, Я знаю тебе на ім’я[d]». 18 Мойсей відповідав: «Яви мені славу Свою». 19 І мовив Господь: «Я зроблю так, що вся Моя слава, вся доброта пройде перед тобою і Я назвусь іменем Ягве перед тобою. Покажу прихильність до кого Я буду прихильний». 20 І додав: «Ти не зможеш побачити Моє обличчя, бо жодна людина не може Мене побачити й лишитися в живих». 21 Господь вів далі: «Ось місце біля Мене, де ти стоятимеш на скелі. 22 Коли Моя слава проходитиме повз, то Я поставлю тебе в розщілину скелі й прикрию тебе Своєю рукою, аж поки не пройду. 23 Коли ж я приберу Свою руку, то ти побачиш лише Мою спину, а обличчя не буде видно».
Footnotes
Від Матвія 22:1-22
Ukrainian Bible
22 А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм притчами, кажучи:
2 Царство Небесне подібне одному цареві, що весілля справляв був для сина свого.
3 І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весілля запрошений, та ті не хотіли прийти.
4 Знову послав він інших рабів, наказуючи: Скажіть запрошеним: Ось я приготував обід свій, закололи бики й відгодоване, і все готове. Ідіть на весілля!
5 Та вони злегковажили та порозходились, той на поле своє, а той на свій торг.
6 А останні, похапавши рабів його, знущалися, та й повбивали їх.
7 І розгнівався цар, і послав своє військо, і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив.
8 Тоді каже рабам своїм: Весілля готове, але недостойні були ті покликані.
9 Тож підіть на роздоріжжя, і кого тільки спіткаєте, кличте їх на весілля.
10 І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, злих і добрих. І весільна кімната гістьми переповнилась.
11 Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весільну не вбраного,
12 та й каже йому: Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної? Той же мовчав.
13 Тоді цар сказав своїм слугам: Зв'яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зовнішньої темряви, буде плач там і скрегіт зубів...
14 Бо багато покликаних, та вибраних мало.
15 Тоді фарисеї пішли й умовлялись, як зловити на слові Його.
16 І посилають до Нього своїх учнів із іродіянами, і кажуть: Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на людське обличчя не дивишся Ти.
17 Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для кесаря, чи ні?
18 А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: Чого ви, лицеміри, Мене випробовуєте?
19 Покажіть Мені гріш податковий. І принесли динарія Йому.
20 А Він каже до них: Чий це образ і напис?
21 Ті відказують: Кесарів. Тоді каже Він їм: Тож віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже.
22 А почувши таке, вони диву далися. І, лишивши Його, відійшли.
Read full chapter
От Матфея 22:1-22
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Притча про весілля
(Лк. 14:15-24)
22 І знову Ісус почав розповідати людям притчі. Він казав: 2 «Царство Боже подібне до царя, який справляв весілля свого сина. 3 Він послав слуг, щоб вони покликали запрошених, але ті не хотіли приходити.
4 Він знову послав слуг сказати усім запрошеним: „Слухайте! Все вже приготовано для весілля, бичків та іншу худобу вже забито, і страви вже на столі. Приходьте на весілля!” 5 Але ніхто на те не звернув уваги, і всі розійшлися—один повернувся до роботи в полі, другий до інших справ. 6 Всі інші, котрі були запрошені, схопили царських слуг, познущалися з них, а потім убили. 7 Тоді цар розгнівався й послав своє військо, і покарав убивць, а їхнє місто спалив.
8 І сказав цар своїм слугам: „Усе готове для весілля, але ті, хто були запрошені, не гідні бути на ньому. 9 Отже, вийдіть на вулиці й на кожному куті запрошуйте кого побачите”. 10 Тоді слуги пішли й запросили всіх, кого побачили: як добрих, так і лихих людей. Весільна зала була повна гостей.
11-12 Але коли цар увійшов і подивився на гостей, то побачив серед них чоловіка в простому вбранні. Цар звернувся до нього: „Друже, як же ти увійшов сюди, не вбравшись у весільне?” Але той мовчав. 13 Тоді цар наказав своїм слугам: „Зв’яжіть йому руки й ноги та й киньте у темряву, де тільки ридання і скрегіт зубів від болю. 14 Бо багато покликаних, але мало вибраних”».
Цезареві—цезареве, а Богові—Боже
(Мк. 12:13-17; Лк. 20:20-26)
15 Тоді фарисеї пішли й почали радитись між собою, як би зловити Ісуса на слові. 16 Вони послали до Ісуса своїх учнів разом з іродіанцями, які мовили таке до Нього: «Вчителю, ми знаємо, що Ти—чоловік чесний, правдиво наставляєш на шлях Божий, і не зважаєш на те, хто і що про Тебе подумає, бо не дивишся на чин та звання людей. 17 Тож скажи нам, як ти вважаєш, чи справедливо сплачувати податки цезареві, чи ні?»
18 Їхні підступні наміри були відомі Ісусові, тож Він на те відповів: «Лицеміри! Навіщо ви перевіряєте Мене, аби зловити Мене на слові? 19 Покажіть Мені динар, яким ви сплачуєте податки». Коли вони принесли динар, 20 Ісус запитав: «Хто тут зображений й чиє ім’я викарбуване на монеті?» 21 Вони відповіли: «Цезареве». Тоді Ісус і каже: «Тож віддайте цезарю—цезареве, а Богу—Боже». 22 Почувши таку відповідь, вивідники були вражені й, залишивши Ісуса, пішли собі геть.
Read full chapterCopyright © 2007 by Bible League International