Вихід 14-15
Ukrainian Bible
14 І говорив Господь до Мойсея, кажучи:
2 Скажи Ізраїлевим синам, і нехай вони повернуть, і нехай отаборяться перед Пі-Гахіротом, між Міґдолом і між морем, перед Баал-Цефоном. Навпроти нього отаборитесь над морем.
3 І скаже фараон про Ізраїлевих синів: заблудились вони в землі цій, замкнено пустиню для них.
4 І вчиню запеклим фараонове серце, і він буде гнатися за вами, а Я прославлюся через фараона та через військо його. І пізнають єгиптяни, що Я Господь! І вони вчинили так.
5 І повідомлено царя єгипетського, що втік той народ. І змінилося серце фараона та рабів його до того народу, і сказали вони: Що це ми зробили, що відпустили Ізраїля від роботи нам?
6 І запріг він свою колесницю, і забрав народ свій з собою.
7 І взяв він шість сотень добірних колесниць, і всі колесниці Єгипту, і трійкових над усіма ними.
8 І Господь учинив запеклим серце фараона, єгипетського царя, і він погнався за Ізраїлевими синами. Але Ізраїлеві сини виходили сильною рукою!
9 І гналися єгиптяни за ними, уся кіннота, колесниці фараонові, і комонники його та військо його, і догнали їх, як вони отаборилися були над морем, під Пі-Гахіротом, перед Баал-Цефоном.
10 А фараон наближався. І звели Ізраїлеві сини свої очі, аж ось єгиптяни женуться за ними! І дуже злякались вони... І кликали Ізраїлеві сини до Господа,
11 а Мойсеєві дорікали: Чи через те, що не було гробів в Єгипті, ти забрав нас умирати в пустині? Що це вчинив ти нам, щоб вивести нас із Єгипту?
12 Чи це не те саме ми говорили до тебе в Єгипті, кажучи: Позостав нас, і нехай ми робимо Єгиптові! Бо ліпше нам рабство Єгиптові, аніж помирати нам у пустині!
13 І сказав Мойсей до народу: Не бійтеся! Стійте, і побачите спасіння Господа, що вчинить вам сьогодні. Бо єгиптян, яких бачите сьогодні, більше не побачите їх уже повіки!
14 Господь буде воювати за вас, а ви мовчіть!
15 І промовив Господь до Мойсея: Що ти до Мене кличеш? Говори до синів Ізраїлевих, нехай рушають!
16 А ти підійми свою палицю, і простягни руку свою на море, і розітни його, і нехай увійдуть Ізраїлеві сини в середину моря, на суходіл.
17 А Я, ось Я вчиню запеклим серце єгиптянам, і вони ввійдуть за ними. І буду Я прославлений через фараона, і через усе його військо, і через колесниці, його, і через комонників його.
18 І пізнають єгиптяни, що Я Господь, коли буду Я прославлений через фараона, і через колесниці його, і через комонників його!
19 І рушив Ангол Божий, що йшов перед Ізраїльським табором, і пішов за ними; і рушив стовп хмари перед ними, і став за ними,
20 і ввійшов він у середину між табір Єгипту й між табір Ізраїлів. І була та хмара і темрява для Єгипту, а ніч розсвітлив він для Ізраїля. І не зближався один до одного цілу ніч.
21 І простяг Мойсей руку свою на море, і Господь гнав море сильним східнім вітром цілу ніч, і зробив море суходолом, і розступилася вода.
22 І ввійшли Ізраїлеві сини в середину моря, як на суходіл, а море було для них муром із правиці їхньої та з лівиці їхньої.
23 А єгиптяни гналися, і ввійшли за ними всі фараонові коні й колесниці його, та його комонники до середини моря.
24 І сталося за ранньої сторожі, і поглянув Господь на єгипетський табір у стовпі огня й хмари, та й привів у замішання єгипетський табір.
25 І поскидав колеса з колесниць його, і вчинив, що йому було тяжко ходити. І єгиптяни сказали: Утікаймо від ізраїльтян, бо Господь воює за них з Єгиптом!
26 І промовив Господь до Мойсея: Простягни свою руку на море, і нехай вернеться вода на єгиптян, на їхні колесниці й на комонників їхніх.
27 І простяг Мойсей руку свою на море, і море вернулося, коли настав ранок, до сили своєї, а єгиптяни втікали навпроти нього. І кинув Господь єгиптян у середину моря!
28 І вернулась вода, і позакривала колесниці та комонників усьому фараоновому військові, що ввійшло за ними в море. Ані жоден із них не зостався!
29 А Ізраїлеві сини йшли суходолом у середині моря, а море було для них муром із правиці їхньої та з лівиці їхньої.
30 І визволив Господь того дня Ізраїля з єгипетської руки. І бачив Ізраїль мертвих єгиптян на березі моря.
31 І побачив Ізраїль сильну руку, яку виявив Господь у Єгипті, і став боятися той народ Господа! І ввірував він у Господа, та в Мойсея, раба Його.
15 Тоді заспівав Мойсей та Ізраїлеві сини оцю пісню Господеві, та й проказали, говорячи: Я буду співать Господеві, бо дійсно звеличився Він, коня й верхівця його кинув до моря!
2 Моя сила та пісня Господь, і Він став на спасіння мені! Це мій Бог, і прославлю Його, Він Бог батька мого, і звеличу Його!
3 Господь Муж війни, Єгова Йому Ймення!
4 Колесниці фараонові й військо його вкинув у море, а вибір його трійкових у Червоному морі затоплений.
5 Безодні їх позакривали, зійшли до глибин, як той камінь!
6 Права рука Твоя, Господи, вславлена силою, правиця Твоя трощить ворога, Господи!
7 А Своєю безмірною величчю Ти розбиваєш Своїх заколотників, посилаєш палючий Свій гнів, він їх поїдає, немов ту солому!
8 А подувом ніздер Твоїх вода скупчилась, вир спинився, немов та стіна, потоки загусли були в серці моря!
9 Нахвалявся був ворог: Поженусь дожену! Попаюю здобичу, душа моя сповниться ними! Меча свого вихоплю я, і понищить рука моя їх!
10 Та дмухнув Ти був духом Своїм і закрило їх море: вони потопились в бурхливій воді, немов оливо!
11 Хто подібний Тобі серед богів, о Господи? Хто подібний Тобі, Препрославлений святістю? Ти в славі грізний, Чудотворче!
12 Простягнув Ти правицю Свою і земля їх поглинула!
13 Милосердям Своїм вів народ, якого Ти визволив, Своєю Ти силою ввів у мешкання Своєї святині!
14 Почули народи і тремтіли, обгорнула тривога мешканців землі филистимської!
15 Старшини едомські тоді побентежились, моавських вельмож обгорнуло тремтіння, розпливлися усі ханаанці!
16 Напали на них страх та жах, через велич рамена Твойого замовкли, як камінь, аж поки перейде народ Твій, о Господи, аж поки перейде народ, що його Ти набув!
17 Ти їх уведеш, і їх посадиш на гору спадку Твого, на місці, яке вчинив, Господи, житлом Своїм, до Святині Господньої, що поставили руки Твої,
18 і Господь зацарює навіки віків!
19 Бо коли ввійшов був до моря кінь фараона з колесницею його та з його комонниками, то Господь повернув на них води морські, а Ізраїлеві сини пішли суходолом у середині моря.
20 І взяла бубна пророчиця Маріям, сестра Ааронова, а за нею повиходили всі жінки з бубнами та з танцями.
21 І відповіла їм Маріям: Співайте для Господа, бо дійсно звеличився Він, коня й верхівця його кинув до моря!
22 І повів Мойсей Ізраїля від Червоного моря, і вийшли вони до пустині Шур. І йшли вони три дні в пустині, і не знаходили води.
23 І прийшли вони до Мари, і не могли пити води з Мари, бо гірка вона. Тому названо ймення їй: Мара.
24 І став народ ремствувати на Мойсея, говорячи: Що ми будемо пити?
25 І він кликав до Господа! І показав йому Господь дерево, і він кинув його до води, і стала вода та солодка! Там Він дав йому постанову та право, і там його випробував.
26 І сказав Він: Коли дійсно будеш ти слухати голосу Господа, Бога твого, і будеш робити слушне в очах Його, і будеш слухатися заповідей Його, і будеш виконувати всі постанови Його, то всю хворобу, що Я поклав був на Єгипет, не покладу на тебе, бо Я Господь, Лікар твій!
27 І прийшли вони до Єліму, а там дванадцять водних джерел та сімдесят пальм. І вони отаборилися там над водою.
Исход 14-15
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Перед Ваал-Зафоном
14 Господь казав Мойсею: 2 «Скажи дітям Ізраїля, нехай вони повернуть і стануть табором навпроти Пі-Гагірота між Миґдолом і Красним морем перед Ваал-Зафоном. 3 І скаже фараон про Ізраїлевих дітей: „Вони заблукали в тій землі, пустеля їх замкнула”. 4 Я зроблю фараонове серце черствим, і він їх переслідуватиме. І здолає тоді Всевишній фараонове військо, здобувши славу Собі, і єгиптяни знатимуть, що Я—Господь». Так вони й зробили.
Фараон кидається навздогін
5 Коли єгипетському царю повідомили, що народ утік, то ставлення фараона і його слуг до ізраїльтян змінилося. Вони сказали: «Що ж ми наробили? Навіщо дозволили Ізраїлю піти й більше не служити нам».
6 І запряг фараон свою колісницю і взяв своє військо з собою: 7 шістсот добірних вершників і всі єгипетські колісниці, а також начальників над ними всіма[a]. 8 І зробив Господь черствим серце фараона, царя єгипетського, і він переслідував дітей Ізраїля. Але ж народ Божий вийшов з Єгипту, здійнявши догори руки, в знак перемоги. 9 Єгипетське військо з колісницями та вершниками переслідували євреїв і наздогнали їхній табір коло моря при Пі-Гагіроті перед Ваал-Зафоном.
10 Фараон наближався. Ізраїлеві діти підвели очі, та побачивши, що єгиптяни гоняться за ними, дуже перелякалися й загукали до Господа. 11 Вони сказали Мойсею: «Може, не було в Єгипті могил, що ти нас привів сюди в пустелю помирати? І що ж ти наробив, привівши нас сюди з Єгипту? 12 Ми казали тобі в Єгипті: „Полиш нас, дай нам служити єгиптянам!” Для нас ліпше служити в Єгипті, ніж померти в пустелі».
13 І сказав Мойсей народу: «Не бійтеся. Стійте й побачите спасіння від Господа, яке Він здійснить для вас сьогодні. Бо як бачили ви єгиптян сьогодні, не побачите вже ніколи. 14 Господь боротиметься за вас. Ви ж зберігайте спокій».
15 Господь мовив до Мойсея: «Навіщо ти гукаєш до Мене? Скажи Ізраїлевим дітям, щоб ішли далі. 16 А зараз підніми свій ціпок, простягни руку над морем і розділи його навпіл, щоб народ ізраїльський пройшов через нього по суші. 17 Я зроблю серця єгиптян черствими, щоб вони пішли за ними. І прославиться Господь над фараоном і його військом, його колісницями та кіннотою. 18 І єгиптяни взнають, що Я—Господь, коли прославлюся, одержавши перемогу над фараоном, його колісницями й кіннотою».
Господь перемагає єгипетське військо
19 Тоді Ангел Божий, що вів табір ізраїльський, пересунувся з-перед них і став позаду народу. Та стовп хмар зробив теж саме, ставши позаду. 20 Він зупинився між таборами єгипетським та ізраїльським. І була хмара і темрява, світло вночі. І не наближався один табір до другого цілу ніч.
21 І простягнув Мойсей руку над морем. І гнав Господь сильний східний вітер усю ніч і перетворив море на сушу, і вода розділилася. 22 Й пішли Ізраїлеві діти через середину моря сушею, а вода стояла стіною праворуч і ліворуч від них. 23 Але єгиптяни переслідували їх, і всі фараонові коні, його колісниці, його кіннота рушили за ними до середини моря.
24 Рано вранці Господь поглянув на єгипетський табір в стовпі вогню та хмар і змішав табір єгиптян. 25 Колеса фараонових колісниць повивертало, і важко було ними правити. І сказали єгиптяни: «Тікаймо від ізраїльтян, бо Господь бореться за них проти Єгипту».
26 Господь сказав Мойсеєві: «Простягни руку над морем, нехай вода накриє єгиптян, їхні колісниці та кінноту».
27 І простягнув Мойсей руку над морем, і вода повернулася на світанку на своє місце і єгиптяни, намагаючись врятуватися, бігли їй назустріч. І Господь кинув єгиптян у середину моря. 28 Вода повернулась і накрила колісниці й вершників, і все фараонове військо, що увійшло за ізраїльтянами в море. І жоден з них не вцілів.
29 А Ізраїлеві діти йшли сушею посеред моря, і вода стояла стіною для них праворуч і ліворуч від них. 30 Того дня Господь врятував народ Свій від руки фараона, а пізніше Ізраїль побачив єгиптян мертвими на березі моря. 31 Євреї зрозуміли велику силу, що Бог спрямував проти єгиптян. Діти Ізраїлю злякалися Господа, повіривши в Господа й Мойсея, слугу Його.
Мойсеєва пісня
15 Тоді Мойсей і народ Ізраїлю заспівали Господу таку пісню:
«Заспіваю Господу, Який зробив великі дива:
коня і вершника Він кинув в море.
2 Господь Всевишній—сила моя і пісня!
Він став порятунком мені.
Це Бог мій, якого я прославлятиму довічно,
Він Бог мого батька, і я возвеличу Його.
3 Господь—великий воїн на ім’я Господь!
4 Він скинув у море колісниці та військо фараона.
Добірні воїни його втонули у Червонім морі[b].
5 Безодня їх накрила навічно.
Вони пішли углиб, немов той камінь.
6 Правиця Твоя, Господи, силою славна.
Правиця Твоя, Господи, ворога вщент розбиває.
7 Своєю величчю безмежною
скидаєш тих, хто піднімається супроти Тебе.
Ти посилаєш гнів палючий свій,
він пожирає їх, немов вогонь солому.
8 Від вітру, який Ти послав у гніві,
води здійнялися, потоки стали стіною,
безодня затвердла у серці морському.
9 Казав ворог: „Я гнатиму і дожену!
Всю здобич розділю, й насититься душа моя.
Я вихоплю свій меч, моя рука їх знищить”.
10 І Ти подув на повні груди,
і море їх накрило.
Мов той свинець, вони поринули в могутні води.
11 Хто із богів Тобі подібний, Господи?
Немає рівного до Тебе в святості Твоєї.
Своєю міццю славен Бог,
чудес великих Повелитель!
12 Ти міг лише б Своїй правицею
знищить світ.
13 Любов’ю вірною ведеш народ, звільнивши його.
І силою Своєю Ти ведеш його в Свою святу землю[c].
14 Це чують і тремтять народи.
Жах филистимлян охопив.
15 Злякалися старійшини едомські,
тремтять Вожді моавські.
І ханаанці попливли зі страху.
16 Жах, переляк на них напали.
Від величі руки Твоєї
вони мовчать, немов той камінь,
аж доки Твій народ, Господи, перейде.
Аж доки люди ті, що Ти придбав,
порятунку не знайдуть.
17 Ти приведеш їх і посадиш на горі Своєї спадщини,
на тому місці, що приготував Ти
для Свого помешкання, о Боже.
В святилищі, о Господи, встановленім Тобою.
18 На віки вічні царювати буде Господь».
19 Бо коли фараонові колісниці і кіннота ввійшли у море, на них Він пустив морські води, а діти Ізраїлю сушею йшли серед моря.
20 Міріам, пророчиця, Ааронова сестра, взяла в руку бубон, і всі жінки повиходили за нею з бубнами й танцями. 21 Міріам заспівала їм:
«Заспіваю Господу, Який піднесений над нами.
Коня і вершника Він кинув в море».
Обернення гіркої води на питну
22 Мойсей повів Ізраїль від Червоного моря до пустелі Шур. Вони йшли пустелею три дні, не знаходячи води. 23 До Мари[d] дійшовши, не могли пити воду з криниці тієї, бо гірка вона була. Тому й звалося те місце Марою.
24 Люди почали нарікати на Мойсея: «Що ж ми питимемо?»
25 Тож він звернувся до Господа, та Господь вказав йому на дерево. І вкинув він його до криниці, і стала вода гідною для пиття.
Там Господь дав настанови й закони. Та, випробуючи їхню віру, 26 Він сказав: «Якщо ти й справді слухатимешся голосу Господа, твого Бога, чинитимеш праведно в Його очах, дотримуючись Його законів, то не наведу на тебе жодної з моровиць, подібно тим, що найшли на Єгипет. Бо Я—Господь, твій цілитель».
27 Прийшовши до Елима, де було дванадцять джерел і сімдесят пальм, вони стали там табором біля води.
Від Матвія 17
Ukrainian Bible
17 А через шість день забирає Ісус Петра, і Якова, і Івана, брата його, та й веде їх осібно на гору високу.
2 І Він перед ними переобразився: обличчя Його, як те сонце, засяло, а одежа Його стала біла, як світло.
3 І ось з'явились до них Мойсей та Ілля, і розмовляли із Ним.
4 І озвався Петро та й сказав до Ісуса: Господи, добре бути нам тут! Коли хочеш, поставлю отут три шатрі: для Тебе одне, і одне для Мойсея, і одне для Іллі.
5 Як він ще говорив, ось хмара ясна заслонила їх, і ось голос із хмари почувсь, що казав: Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав. Його слухайтеся!
6 А почувши, попадали учні долілиць, і полякалися сильно...
7 А Ісус підійшов, доторкнувся до них і промовив: Уставайте й не бійтесь!
8 Звівши ж очі свої, нікого вони не побачили, окрім Самого Ісуса.
9 А коли з гори сходили, заповів їм Ісус і сказав: Не кажіть нікому про цеє видіння, аж поки Син Людський із мертвих воскресне.
10 І запитали Його учні, говорячи: Що це книжники кажуть, ніби треба Іллі перш прийти?
11 А Він відповів і сказав: Ілля, правда, прийде, і все приготує.
12 Але кажу вам, що Ілля вже прийшов був, та його не пізнали, але з ним зробили, що тільки хотіли... Так і Син Людський має страждати від них.
13 Учні тоді зрозуміли, що Він їм говорив про Івана Христителя.
14 І як вони до народу прийшли, то до Нього один чоловік приступив, і навколішки впав перед Ним,
15 і сказав: Господи, змилуйсь над сином моїм, що біснується у новомісяччі, і мучиться тяжко, бо почасту падає він ув огонь, і почасту в воду.
16 Я його був привів до учнів Твоїх, та вони не могли вздоровити його.
17 А Ісус відповів і сказав: О роде невірний й розбещений, доки буду Я з вами? Доки вас Я терпітиму? Приведіть до Мене сюди його!
18 Потому Ісус погрозив йому, і демон вийшов із нього. І видужав хлопець тієї години!
19 Тоді підійшли учні насамоті до Ісуса й сказали: Чому ми не могли його вигнати?
20 А Він їм відповів: Через ваше невірство. Бо поправді кажу вам: коли будете ви мати віру, хоч як зерно гірчичне, і горі оцій скажете: Перейди звідси туди, то й перейде вона, і нічого не матимете неможливого!
21 Цей же рід не виходить інакше, як тільки молитвою й постом.
22 Коли пробували вони в Галілеї, то сказав їм Ісус: Людський Син буде виданий людям до рук,
23 і вони Його вб'ють, але третього дня Він воскресне. І тяжко вони зажурились...
24 Як прийшли ж вони в Капернаум, до Петра підійшли збирачі дидрахм на храм, та й сказали: Чи не заплатить ваш учитель дидрахми?
25 Він відказує: Так. І як він увійшов до дому, то Ісус попередив його та сказав: Як ти думаєш, Симоне: царі земні з кого беруть мито або податки: від синів своїх, чи чужих?
26 А як той відказав: Від чужих, то промовив до нього Ісус: Тож вільні сини!
27 Та щоб їх не спокусити, піди над море, та вудку закинь, і яку першу рибу ізловиш, візьми, і рота відкрий їй, і знайдеш статира; візьми ти його, і віддай їм за Мене й за себе...
От Матфея 17
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Ісус розмовляє з Мойсеєм та Іллєю
(Мк. 9:2-13; Лк. 9:28-36)
17 Шість днів по тому Ісус узяв Петра, Якова та його брата Іоана й вирушив з ними трьома на високу гору, щоб побути там з ними на самоті. 2 І там Ісус преобразився в них на очах: Його обличчя засяяло, мов сонце, а вбрання стало сліпучо білим. 3 Тоді раптом Мойсей та Ілля явилися їм і почали розмовляти з Ісусом.
4 І, звернувшись до Христа, Петро сказав: «Господи, як добре, що ми тут! Якщо Ти хочеш, я поставлю тут три намети[a]: один для Тебе, один для Мойсея, і один для Іллі». 5 Та поки Петро так промовляв, ясна хмара огорнула їх тінню, і з неї почувся голос: «Це Мій Улюблений Син. Слухайтеся Його!»
6 Почувши це, учні Ісуса так злякалися, що впали долілиць. 7 Тоді Він підійшов і торкнувся їх, сказавши: «Вставайте і не бійтеся!» 8 Та підвівши очі, учні не побачили там нікого, крім Ісуса.
9 Коли вони сходили з гори, Ісус наказав їм: «Не кажіть нікому про те, що бачили, аж доки Син Людський не воскресне з мертвих». 10 По тому Його учні спитали: «Чому книжники стверджують, ніби першим мусить прийти Ілля?»[b] 11 На те Ісус їм відповів: «Це так, Ілля мусить першим прийти і все впорядкувати. 12 Та Я кажу вам, що Ілля вже прийшов, але люди не впізнали його і вчинили з ним усе те погане, що хотіли. Син Людський так само має страждати від них». 13 Тоді Його учні зрозуміли, що Він каже про Іоана Хрестителя.
Ісус зціляє хлопчика, одержимого нечистим духом
(Мк. 9:14-29; Лк. 9:37-43)
14-15 Наступного дня, Ісус та Його учні повернулися до народу, та один чоловік, підійшовши до Нього, впав перед Ним на коліна і мовив: «Господи, змилуйся над сином моїм! Він хворий на епілепсію, дуже страждає і часто кидається в огонь або воду. 16 Я привів його до учнів Твоїх, але вони не змогли зцілити його».
17 І мовив Ісус у відповідь: «О невірний і заблудлий роде! Скільки ж ще часу Мені бути з вами? Скільки Мені вас терпіти? Приведіть хлопчика до Мене!»
18 Ісус заговорив суворо до демона й наказав вийти з хлопця, той вийшов, і хлопець тут же зцілився. 19 Учні Ісуса підійшли до Нього, коли Він був на самоті, й запитали: «Чому ми не змогли вигнати нечистого?» 20 Та Він відповів їм, мовивши: «Тому що у вас мало віри. Істинно кажу вам: якби ваша віра була завбільшки з гірчичне зернятко, ви могли б звеліти цій горі: „Пересунься звідси туди”,—і вона б пересунулася. Тоді для вас нічого б не було неможливого». 21 [«Цей рід (злий дух) можна вигнати лише молитвою і постом»][c].
Ісус говорить про Свою смерть
(Мк. 9:30-32; Лк. 9:43-45)
22-23 Коли вони всі разом прийшли до Ґалилеї, Ісус мовив: «Сина Людського буде віддано до рук людей, які вб’ють Його, але на третій день Він воскресне з мертвих». Почувши це, учні Його дуже зажурилися.
Ісус проповідує про сплачення податків
24 Коли Ісус і Його учні прибули в Капернаум, до Петра підійшли збирачі храмового податку й запитали: «Чи сплачує твій Учитель дводрахмовий податок[d] на храм?» 25 Той відповів: «Так»,—і ввійшов до хати. Перш, ніж Петро встиг щось мовити, Ісус запитав його: «Як на твою думку, Симоне, з кого беруть данину й податок царі—зі своїх дітей чи з чужих?»
26 Петро відповів: «Вони збирають з чужих». Ісус тоді йому: «Отже, їхні діти вільні від податку. 27 Та щоб їх не дратувати, піди до озера й закинь вудку. Розкрий рота рибині, яку першу зловиш, і знайдеш там чотиридрахмову монету. Візьми її та й віддай за Мене й за себе».
Footnotes
- 17:4 намети Це те ж саме слово, що вживається у словосполученні «святий намет». Можливо, що ці намети були для поклоніння Богу.
- 17:10 мусить прийти Ілля Див.: Мал. 4:5-6.
- 17:21 Цей вірш міститься у деяких древньогрецьких текстах.
- 17:24 дводрахмовий податок Податок, який кожен юдей повинен був сплачувати щороку.
Copyright © 2007 by Bible League International