Add parallel Print Page Options

І сталося за днів Ахашвероша, це той Ахашверош, що царював від Індії аж до Етіопії, сто й двадцять і сім округ,

за тих днів, коли цар Ахашверош засів на троні свого царства, на замку Сузи.

Третього року свого царювання справив він гостину для всіх своїх князів та для своїх слуг війська перського та мідійського, старших та правителів округ,

показуючи багатство слави царства свого й пишну славу своєї величности довгі дні, сто й вісімдесят день.

А по скінченні цих днів справив цар для всього народу, що знаходився в замку Сузи, від великого й аж до малого, гостину на сім день на садковому подвір'ї царського палацу.

Біла, зелена та блакитна тканина, тримана віссоновими та пурпуровими шнурами, висіла на срібних стовпцях та мармурових колонах. Золоті та срібні ложа стояли на підлозі з плиток з зеленого, білого, жовтого й чорного мармуру.

А напої подавали в золотому посуді, в посуді все різному, і царського вина було вельми щедро, за великою спроможністю царя.

А пиття було за встановленим порядком, ніхто не примушував, бо цар так установив усім значним свого дому, щоб чинили за вподобою кожного.

Також цариця Вашті справила гостину для жінок в царському домі царя Ахашвероша.

10 Сьомого дня, коли цареві стало весело на серці від вина, він сказав Мегуманові, Біззеті, Харвоні, Біґті, і Аваґті, Зетарові та Каркасові, сімом евнухам, які служили перед обличчям царя Ахашвероша,

11 привести царицю Вашті перед цареве обличчя в короні царській, щоб показати народам та зверхникам її красу, бо була вона вродливого вигляду.

12 Та цариця Вашті відмовилася прийти за царським словом, що було передане їй через евнухів. І сильно загнівався цар, і в ньому горіла його лютість!

13 І сказав цар до мудреців, що знають часи бо так царська справа йшла перед усіма, що знали закона та право,

14 а близькими до нього були: Каршена, Шетар, Адмата, Паршіш, Мерес, Марсена, Мемухан, сім князів перських та мідійських, які бачать цареве обличчя й сидять перші в царстві:

15 Як велить закон, щоб зробити з царицею Вашті за те, що не виконала слова царя Ахашвероша, переданого їй через евнухів?

16 І сказав Мемухан перед царем та князями: Не перед самим царем провинилася цариця Вашті, але й перед усіма князями та перед усіма народами, що по всіх округах царя Ахашвероша.

17 Бо царицин учинок дійде до всіх жінок, і спричиниться до погордження їхніх чоловіків в їхніх очах, бо будуть говорити: Цар Ахашверош сказав був привести царицю перед обличчя своє, та вона не прийшла!

18 І цього дня казатимуть те саме княгині перські та мідійські, що почують про царицин учинок, до всіх царських князів, і буде багато погорди та гніву!

19 Якщо цареві це добре, нехай вийде царський наказ від нього й нехай буде записане в законах Персії та Мідії, і нехай не поминеться, щоб Вашті більш не приходила перед обличчя царя Ахашвероша, а її царювання цар дасть іншій, ліпшій від неї.

20 А коли почується царський наказ, який цар зробить відомим у всім своїм царстві, хоч яке велике воно, то всі жінки віддадуть честь своїм чоловікам, від великого й аж до малого.

21 І була приємна ця рада в очах царя та князів, і цар зробив за Мемухановим словом.

22 І порозсилав він листи до всіх царських округ, до кожної округи письмом її, і до кожного народу мовою його, щоб кожен чоловік був паном у домі своєму, і говорив про це мовою свого народу.

По цих подіях, коли затихла лютість царя Ахашвероша, згадав він про Вашті, і що вона зробила, і що було заряджене про неї.

І сказали царські отроки, його слуги: Нехай пошукають для царя дівчат, уродливих на вигляд паннів,

і нехай цар призначить урядників по всіх округах свого царства, і нехай вони зберуть усіх дівчат, паннів уродливого вигляду, до замку Сузи, до дому жінок під руку Геґая, царського євнуха, сторожа жінок, і дати їм потрібне для їхнього причепурення.

А та дівчина, що буде найкраща в царських очах, буде царювати замість Вашті. І була приємна ця рада у царевих очах, і він зробив так.

А в замку Сузи був один юдеянин, а ім'я йому Мордехай, син Яіра, сина Шім'ї, сина Кішового, муж Веніяминівець,

що був узятий з Єрусалиму з тим полоном, який був узятий разом з Єхонією, царем Юдиним, якого взяв був Навуходоносор, цар вавилонський.

І він виховував Гадассу, вона ж Естер, дочку свого дядька, бо не мала вона ні батька, ні матері. А ця дівчина була хорошої постави та вродливого вигляду, а коли помер її батько та мати її, Мордехай узяв її собі за дочку.

І сталося, коли був оголошений царський наказ та закон його, і коли збирали багато дівчат до замку Сузи під руку Геґая, то взята була й Естер до царського дому під руку Геґая, сторожа жінок.

І була та дівчина хороша в його очах, і мала ласку перед ним, і він приспішив видати їй потрібне для її причепурення й її частки, та дати їй сімох відповідних дівчат із царського дому. І він перемістив її та дівчат її до найкращого місця в домі жінок.

10 Естер не виявила ні про народ свій, ні про місце свого народження, бо Мордехай наказав їй, щоб цього вона не виявляла.

11 А кожного дня Мордехай ходив до подвір'я дому жінок, щоб довідатись, як мається Естер та що вона робить.

12 А коли приходила черга для кожної дівчини входити до царя Ахашвероша, коли кінчалися дванадцять місяців установленого порядку для жінок, бо так виповнялися дні їхнього причепурювання: шість місяців мирровою оливою, а шість місяців пахощами та іншим потрібним для причепурювання жінок,

13 то з тим дівчина приходила до царя: давалося їй усе, що вона скаже, щоб воно йшло з нею з дому жінок до дому царського.

14 Ввечорі вона приходила, а ранком вона верталася до другого дому жінок під руку Шаазґаза, царського евнуха, сторожа наложниць. Вона вже не входила до царя, хіба б що цар пожадав її, і вона була покликана за ім'ям.

15 А коли настала черга для Естери, дочки Авіхая, Мордехаєвого дядька, що взяв її собі за дочку, щоб іти до царя, вона нічого не жадала, як тільки того, що казав Геґай, царський евнух, сторож жінок. І Естер мала ласку в очах усіх, хто її бачив!

16 І була взята Естер до царя Ахашвероша, до царського дому його, десятого місяця, він місяць тевет, сьомого року царювання його.

17 І цар покохав Естер понад усіх жінок, і вона мала прихильність та ласку перед його обличчям понад усіх дівчат, і він поклав царську корону на її голову, і зробив її царицею замість Вашті.

18 І справив цар велику гостину для всіх своїх князів та своїх слуг, гостину для Естери, і зробив полегшення для округ, і дав дарунка за царською спроможністю.

19 А коли збирали дівчат другий раз, то Мордехай сидів при царській брамі.

20 Естер же не виявляла місця свого народження та народу свого, як наказав був їй Мордехай, бо Естер виконувала Мордехаєве слово так, як коли була в нього на вихованні.

21 Тими днями, коли Мордехай сидів у царській брамі, розгнівалися Біґтан та Тереш, два царські евнухи зо сторожів порогів, і задумували простягнути руку на царя Ахашвероша.

22 І стала відома ця річ Мордехаєві, і він доніс про це цариці Естер, а Естер переказала цареві в імені Мордехая.

23 І була розвідана ця справа, і знайдено так, і ті обоє були повішені на шибениці. І було записане це в хроніці перед обличчям царським.

Цариця Вашті не підкоряється цареві

Це сталося за часів царювання Артасеркса[a], який правив ста двадцятьма сімома провінціями від Індії до Ефіопії. Це було в ті дні, коли цар Артасеркс сидів на престолі у палаці в столичному місті Сузі.

На третій рік свого царювання Артасеркс влаштував свято для своїх воєначальників та придворних, для головнокомандуючих персів та мидіан та знаті, були там присутні й намісники провінцій. Свято тривало сто вісімдесят днів, протягом яких він демонстрував величезні багатства царства та пишні скарби його величності. А по закінченні того свята цар влаштував свято для всього народу, що жив у місті Сузі, для бідних і багатих. І свято те тривало сім днів і відбувалося в саду царського палацу, обнесеного парканом. Білі та фіолетові завіси з тонкої бавовни, перев’язані віссоновими та пурпуровими шнурами, звисали зі срібних карнизів, вмонтованих між мармурових колон. Золоті та срібні дивани стояли на помості, оздобленому порфіром[b], мармуром, перлами та коштовним камінням. Напої подавалися в позолочених кубках, і всі кубки були різні. І рікою лилося царське вино, як личить царській щедрості. За наказом, питво було в необмеженій кількості. Бо цар наказав кожному наливати досхочу.

У цей самий час цариця Вашті справляла свято для жінок у палаці царя Артасеркса.

10 На сьомий день, як цар розвеселився від вина, він мав розмову з Мегуманом, Візтою, Харбоном, Віґтою, Аваґтою, Зетаром, Карказом—сімома євнухами, що прислужували царю Артасерксу. 11 Він наказав привести царицю Вашті до нього в царському вінці. Він хотів показати її красу люду та вельможам, бо була вона дуже вродлива.

12 Але цариця Вашті відмовилася прийти до царя, за наказом, переданим через євнухів. Цар був украй розлючений і розгніваний. 13 Отож він порадився з мудрецями, які добре зналися на поточних справах, бо він завжди так робив—звертався до людей, обізнаних у справах закону та права. 14 А близькими до нього були царські радники та наближені: Каршена, Шетар, Адмата, Таршиш, Мерез, Марсена та Мемукан. То були сім найвпливовіших вельмож Персії та Мидії. Вони мали особливу ласку: бачити царя. То були найвищі службовці царства. 15 Цар запитав їх: «Що слід зробити з царицею Вашті, згідно з законом, яка не виконала наказу царя Артасеркса, що їй передано було через євнухів?»

16 І відповів Мемукан цареві та наближеним: «Цариця Вашті образила не самого царя, а й усіх наближених, а також усі народи, що живуть у провінціях царя Артасеркса. 17 Бо вчинок цариці стане відомий усім жінкам, і це може викликати їхню непокору та зневагу до своїх чоловіків. Вони казатимуть: „Коли цар Артасеркс наказав цариці Вашті прийти до нього, вона не прийшла”. 18 Уже сьогодні чутки поширюються серед жінок перських та мидіанських вождів як цариця вчинила. І поширюють вони ті чутки серед усіх наближених царя, і це породить зневагу й гнів. 19 Якщо цар згоден, то нехай видасть він царський указ, нехай його буде записано до законів персів та мидіан, щоб ніхто не міг його порушувати. В указі тому має говоритися, що Вашті віднині ніколи не має права з’являтися на очі цареві Артасерксу, а царські її привілеї буде передано іншій жінці, кращій за неї. 20 І як почують про той указ по всьому царстві великому, то всі жінки шануватимуть своїх чоловіків, від великого до малого».

21 Ця порада сподобалася цареві та його вельможам. Цар послухався поради і зробив, як казав Мемукан. 22 І розіслав він листи по всіх царських провінціях, кожному народу його мовою, проголошуючи, що кожен чоловік має бути правителем свого дому.

Естер стає царицею

Після того, як вгамувався гнів царя Артасеркса, згадав він Вашті й те, що зробила вона, і ухвалу, яку він видав щодо неї. Тоді особистий царський слуга сказав: «Треба підібрати цареві молодих вродливих незайманих дівчат. Нехай цар призначить довірених осіб для цього по всіх провінціях. Нехай зберуть вони гарних дівчат до палацу в Сузі, до гарему під наглядом Хеґая, царського євнуха, наглядача гарему. І той має дати їм усім необхідні прикраси. І та дівчина, яка сподобається цареві, займе місце цариці Вашті в палаці». Ця думка сподобалася цареві, і він так і зробив.

Був у Сузі, в столиці, один юдей на ім’я Мордекай, син Яїра, сина Шимея, сина Кіша, з коліна Веніаминового. Він був взятий з Єрусалима разом із полоненими з Єгояхином[c], царем юдейським. Його виселив Навуходоносор, цар вавилонський. Він був опікуном Хадасси (яку також звали Естер), дочки свого дядька, бо не було в неї ні батька, ні матері. Він удочерив її, як рідну, після смерті її батьків. Хадасса була прекрасна і чарівна.

Коли слово царське і його наказ стали відомі й коли багато дівчат було зібрано до Хеґая до столиці Сузі, Естер також взяли до царських палат під опіку Хеґая, наглядача гарему. Дівчина сподобалась йому й добилася його прихильності. Хеґай забезпечив їй добрий нагляд, її смачно годували і вдягали. І ще царського дому було відібрано для неї сім служниць-дівчат. Потім він перевів Естер із служницями до найкращого покою в гаремі. 10 Естер ніколи не згадувала про свій народ і своїх предків, бо Мордекай заборонив їй про це говорити. 11 Щодня Мордекай ходив по подвір’ю гарему, аби дізнатися, як живеться Естер і що діється з нею.

12 Згідно з правилами того часу, дівчата перед тим, як прийти до палат царя Артасеркса, мали дванадцятимісячний термін плекання краси. Шість місяців вони приймали миртові ванни, і шість місяців намазувалися бальзамовими оліями та жіночими пахощами. 13 І тільки після того дівчина могла прийти до царя. І хоч би що бажала, вона могла взяти з собою з гарему до царських палат. 14 Увечері вона мала йти до царя, а вранці поверталася до іншого гарему під нагляд Шаашаґаза, царського євнуха, наглядача наложниць. І не могла вона повернутися до царя, доки він сам не схоче її бачити й не покличе на ім’я.

15 Коли настала черга Естер, дочки Авігаїла, Мордекаєвого дядька, який виховував її, як рідну доньку, йти до царя, вона не просила нічого, крім того, що порадив їй Хеґай, царський євнух, наглядач над жінками. Естер подобалася всім, хто бачив її. 16 Естер було взято до палат царя Артасеркса десятого місяця, то був місяць Тевет, на сьомому році його царювання.

17 Цареві Естер сподобалася більше всіх інших жінок. Вона завоювала його прихильність і відданість більше, ніж інші дівчата. Він увінчав її царською короною і зробив царицею замість Вашті. 18 Цар влаштував велике свято на честь Естер для своїх вельмож та слуг, та й для провінцій зробив вільний від роботи день. І роздав він дари—справжні царські дарунки.

Лихий задум стає відомий Мордекаю

19 Мордекай саме сидів біля царської брами, коли вдруге було зібрано всіх дівчат. 20 Естер так і не згадувала своїх пращурів, ані свій народ, як і наказував їй Мордекай. Вона слухалася всього, що казав їй Мордекай, як то було й тоді, коли він виховував її.

21 Отож саме в той час, коли Мордекай сидів біля царської брами, Біґтана й Тереш, царські євнухи й стражники, були дуже розлючені. І змовилися вони вбити царя Артасеркса. 22 Мордекай дізнався про ту змову і розповів цариці Естер, а Естер розповіла цареві, посилаючись на Мордекая. 23 Справу було розслідувано, і виявилося, що то була правда. І тих двох повісили на шибениці. І було те записано в царських літописах.

Footnotes

  1. 1:1 Артасеркса Або «Ахазуеруса», який царював у Персії приблизно від 464 до 438 рр. до Р. Х.
  2. 1:6 порфір Каміння червоного або пурпурного кольору.
  3. 2:6 Єгояхин У гебрейському тексті «Єхонія»—цар, якого полонили у 597 р. до Р. Х. Також див.: Ест. 27:20, 28:4; 29:2.

А один чоловік, на ймення Ананій, із своєю дружиною Сапфірою, продав був маєтка,

та й з відома дружини своєї присвоїв частину з заплати, а якусь там частину приніс та й поклав у ногах у апостолів.

І промовив Петро: Ананію, чого сатана твоє серце наповнив, щоб ти Духу Святому неправду сказав та присвоїв із заплати за землю?

Хіба те, що ти мав, не твоє все було, а продане не в твоїй владі було? Чого ж в серце своє ти цю справу поклав? Ти не людям неправду сказав, але Богові!

Як Ананій зачув ці слова, то впав та й умер... І обгорнув жах великий усіх, що це чули!

Юнаки ж повставали, обгорнули його, і винесли та й поховали.

І сталось, годин через три прийшла й дружина його, про випадок нічого не знавши.

І промовив до неї Петро: Скажи мені, чи за стільки ви землю оту продали? Вона ж відказала: Так, за стільки.

До неї ж Петро: Чому це ви змовилися спокушувати Господнього Духа? Он ті входять у двері, що чоловіка твого поховали, і тебе вони винесуть...

10 І вона зараз упала до ніг його, та й умерла. Як ввійшли ж юнаки, то знайшли її мертвою, і, винісши, біля мужа її поховали.

11 І обгорнув страх великий всю Церкву та всіх, що чули про це...

12 А руками апостолів стались знамена та чуда великі в народі. І були однодушно всі в Соломоновім ґанку.

13 А з сторонніх ніхто приставати не важивсь до них, але люд прославляв їх.

14 І все збільшувалось тих, хто вірує в Господа, безліч чоловіків і жінок,

15 так що хворих стали виносити на вулиці, та й клали на ложа та ноші, щоб, як ітиме Петро, то хоч тінь його впала б на кого із них.

16 І безліч люду збиралась до Єрусалиму з довколишніх міст, і несли недужих та хворих від духів нечистих, і були вони всі вздоровлювані!

17 А первосвященик, уставши, та й усі, хто був із ним, хто належав до саддукейської єресі, переповнились заздрощами,

18 і руки наклали вони на апостолів, і до в'язниці громадської вкинули їх.

19 Але Ангол Господній вночі відчинив для них двері в'язничні, і, вивівши їх, проказав:

20 Ідіть, і, ставши, говоріть до народу у храмі всі слова цього життя.

21 Як це вчули вони, то в храм рано ввійшли і навчали. А первосвященик і ті, хто був із ним, прийшовши, скликали синедріон і всіх старших з Ізраїлевих синів. І послали в в'язницю, щоб їх привели.

Read full chapter

Ананія і Сапфіра

1-2 Чоловік на ймення Ананія разом зі своєю дружиною продав свою власну ділянку, але апостолам віддав не все. Разом з жінкою Сапфірою вони приховали частину грошей.

Петро сказав йому: «Ананіє, чому ти дозволив сатані керувати твоїм серцем? Адже ти збрехав Духові Святому і присвоїв частину грошей від продажу землі. Чи вона не належала тобі, коли ти продавав її? А коли вже продав, то чи не від тебе залежало, як розпорядитися грішми? Навіщо ти надумав таке? Адже ти збрехав Богові, а не людям».

Почувши ці слова, Ананія упав на землю й помер. Тоді великий страх охопив усіх, хто почув про це. Кілька юнаків прийшли й, загорнувши тіло в саван, винесли і поховали його.

Приблизно через три години прийшла Ананієва дружина, яка нічого не знала про те, що сталося. Петро запитав її: «Скажи мені, чи ви продали землю саме за таку суму?» Вона відповідає: «Так, оце все». Тоді Петро й каже: «Навіщо ви двоє погодились випробувати Дух Господній? Поглянь! Ті, хто поховали твого чоловіка, вже стоять біля дверей. Вони понесуть також і тебе».

10 Тієї ж миті вона впала й померла. Юнаки ввійшли і знайшли її вже мертвою. Тож вони винесли тіло й поховали поруч із її чоловіком. 11 І великий страх напав на всю церкву, й на всіх, хто чув про ці події.

Громада віруючих зростає

12 Багато знамень і чудес були зроблені руками апостолів серед людей. Усі віруючі зібралися разом на Соломоновому ґанку, маючи спільну мету. 13 Ніхто інший не наважувався пристати до їхнього гурту, але люди прославляли їх. 14 І все більше й більше віруючих додавалося до Господа, як чоловіків, так і жінок. 15 Зрештою люди почали виносити своїх хворих просто на вулиці. Ті, які лежали на ліжках або на постелях сподівалися, що коли Петро йтиме вулицею, то бодай тінь його впаде на когось із них.

16 Цілі юрби людей приходили до Єрусалиму з довколишніх міст і сіл. Вони також приносили своїх хворих чи одержимих нечистими духами і всі зцілювалися.

Переслідування апостолів

17 Тоді первосвященик і ті, хто був з ним, тобто саддукеї, сповнилися заздрощів. 18 Вони схопили апостолів і кинули їх до громадської в’язниці. 19 Але вночі Ангел Господній відчинив двері в’язниці, і вивів апостолів на волю, сказавши їм: 20 «Ідіть, станьте у храмі й усе розкажіть людям про нове життя».

21 Почувши ці слова, апостоли на світанку прийшли до храму й почали навчати людей.

Вранці первосвященик і ті, хто був з ним, скликали Синедріон і загальне зібрання старійшин Ізраїлю й послали варту до в’язниці, щоб привести апостолів.

Read full chapter