Екклесиаст 9-12

Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version

Перед смертю всі рівні

9 Я справді всім цим переймався й дійшов висновку, що в руках Господніх доля праведників і мудреців: не відають вони, що спіткає їх у майбутньому—любов, чи ненависть людей. ² Але кожен проходить через одне й те саме: всіх прибирає смерть к рукам. Однакова доля чекає на праведного й грішника, доброго й лихого, чистого й нечистого, хто приносить пожертви і хто їх не приносить. ³ В усьому, що діється під сонцем, є зло: однаковий жереб випадає всім, в людських серцях нуртує зло, безумство, доки вони живуть. І все це зло веде усіх у царство мертвих. ⁴ І справді кожен живий сподівається, що

⁵ Живі знають, що помруть, а мертві вже нічого не знають! І не існує вже для них ніякої винагороди, бо про них забули. ⁶ Їхні любов, ненависть, заздрість уже загинули, і вже ніколи їм не розділити долю живих ні в чому, що діється під сонцем.

⁷ Тож іди і з радістю їж хліб, з насолодою запивай його вином, адже Бог уже схвалив твій шлях. ⁸ Нехай завжди твоє вбрання буде білим, нехай завжди твоя голова буде змащена. ⁹ Насолоджуйся життям з дружиною, яку кохатимеш протягом усього недовгого життя, що дано тобі під сонцем. Бо це твоя доля і твій труд, яким займаєшся на цьому світі. ¹⁰ Роби якнайкраще кожну справу, яку знаходять твої руки, бо в Шеолі, куди ти зійдеш, немає ні справ, ні думок, ні знання, ні мудрості.

Життя—несправедливе

¹¹ А ще я бачив під сонцем, що гонитва—не для найспритнішого, бій—не для найдужчого, хліб—не для мудрого, багатство—не для розумного, визнання—не для освіченого, бо на всіх чигає призначений час або несподіване лихо. ¹² Більше того, ніхто навіть не знає, скільки часу йому відведено. Немов рибина, що заплуталася в смертних тенетах, мов пташка, що забилася в сильці, так і люди ловляться в біді, що несподівано падає на них.

¹³ І це спостерігав я під сонцем: приклад мудрості, яку визнав я великою. ¹⁴ Було якось містечко, в якому мешкало небагато людей. Прийшов могутній цар, оточив його, влаштував потужну облогу. ¹⁵ І знайшовся в містечку бідний мудрець, який своєю далекоглядністю врятував місто. Але ніхто цього бідака вже не пам’ятає.

¹⁶ Тож я сказав: «Мудрість ліпша, ніж сила». Але мудрість бідного зневажають, до його слів не прислухаються.

Хвала мудрості

10 Найкращі пахощі споганить можуть дохлі мухи, дрібна дурничка переважить честь і мудрість. ² Де мудрий поверне праворуч, там дурень поверне ліворуч. ³ Коли шляхом своїм іде невіглас, цього не усвідомлює ніскільки, і кожен розуміє, що дурень він. ⁴ Якщо на вас розгнівається можновладець, не здавайтесь через невдачі. Будь старанним й терпеливим, тоді можна виправити самі великі помилки^[b].

⁵ Таке ще зло я спостеріг під сонцем^[c], таку помилку робить можновладець: ⁶ дурний найвищі обіймає посади, великі та багаті—другорядні. ⁷ Рабів на конях верхи бачив я і повелителів, що пішки плентались, немов раби.

⁸ Хто риє яму, може в неї впасти, того, хто мур руйнує, може вжалити гадюка. ⁹ Каменярі поранитись камінням можуть, дереворуби постраждати від нього можуть. ¹⁰ Коли тупа сокира, більше праці; сокира гостра—менше працювати. Отак і мудрість—помічник талану. ¹¹ Якщо гадюка укусила вже до замовляння, то замовляти марно вже її.

¹³ З дурниці починає він розмову, останнє слово—то зовсім нісенітниця. ¹⁴ Адже невпинно дурень пащекує, чим це закінчиться; ніхто не передбачить, ніхто не скаже, що по тому буде.

¹⁶ Біда тобі, о земле, цар твій юний, і можновладці зранку шлунок набивають. ¹⁷ Благословенна, земле, ти, бо твій цар шляхетний^[d], а управителі їдять в належний час, щоб сил набратися, а не сп’яніти.

¹⁹ Для задоволення готують собі їсти, для радощів в житті вино вживають, а гроші відповідь дадуть на все. ²⁰ І подумки не проклинай царя, і в ліжку не кляни багатія, бо навіть пташка в небі перехопить твоє слово, на крилах донесе, що ти сказав.

Будь обачливий

Насолоджуйся життям, доки молодий

Старість

12 У юні дні не забувай Творця до того, як біда покличе, до того, як прийдуть роки, коли вже скажеш: «Я не маю втіхи!^[g]»

² Пам’ятай свого Творця, поки молодий, до того ще, як сонце й світло потьмяніють і почорніють зорі й місяць, і за грозою набігатиме гроза. ³ Не забувай Його до того, коли рукам твоїм не стане сили, коли підкосяться коліна у мужчин, повипадають зуби, і жувати буде нічим, не бачитимуть очі ясно. ⁴ Тоді і звуки з вулиці, немов крізь ставні, і навіть гуркіт жорен нечутним стане; пісень дівочих не почуєш, але пташиний спів тебе, безсонного, розбудить. ⁵ У той час ти боятимешся висоти й розбою на дорогах, коли волосся стане білим, як мигдаль, покритий цвітом, коли ходитимеш з трудом, як розжиріла сарана, коли бажань уже не буде,^[h] коли в оселю вічну люди йдуть і їх жалобниці в останню путь проводять.

Про смерть

⁸ «Все—вітер в полі,—каже Когелет,—усе марнота!»

Закінчення

⁹ Когелет був не лише мудрецем, але й сам далі навчав людей, давав їм знання. Він почув, перевірив і виправив чимало мудрих висловів. ¹⁰ Когелет намагався знайти втішні слова, написати дохідливі й правдиві рядки. ¹¹ Слова мудреця, мов дубець для бика. Його переконливі слова, мов кілки, що вп’ялися в землю. Вони прийшли від одного пастуха. ¹² А всього, що поза цим, сину мій, стережися! Книги пишуть безкінечно, а довге навчання віднімає багато сил.

¹³ Такий кінець усьому почутому: бійся Бога й тримайся Його заповідей—такий цілковитий обов’язок людини. ¹⁴ Адже Бог розсудить будь-яку справу, в тому числі й кожну приховану річ, хай добру чи лиху.