Екклезіяст 9-12
Ukrainian Bible
9 Ото ж бо все це я до серця свого взяв, і бачило серце моє все оце, що праведні й мудрі та їхні учинки у Божій руці, так само любов чи ненависть: Людина не знає нічого, що є перед нею!
2 Однакове всім випадає: праведному і безбожному, доброму й чистому та нечистому, і тому, хто жертву приносить, і тому, хто жертви не приносить, як доброму, так і грішникові, тому, хто клянеться, як і тому, хто клятви боїться!...
3 Оце зле у всім, що під сонцем тим діється, що однакове всім випадає, і серце людських синів повне зла, і за життя їхнього безумство в їхньому серці, а по тому до мертвих відходять...
4 Хто знаходиться поміж живих, той має надію, бо краще собаці живому, ніж левові мертвому!
5 Бо знають живі, що помруть, а померлі нічого не знають, і заплати немає вже їм, бо забута і пам'ять про них,
6 і їхнє кохання, і їхня ненависть, та заздрощі їхні загинули вже, і нема вже їм частки навіки ні в чому, що під сонцем тим діється!...
7 Тож іди, їж із радістю хліб свій, та з серцем веселим вино своє пий, коли Бог уподобав Собі твої вчинки!
8 Нехай кожного часу одежа твоя буде біла, і нехай на твоїй голові не бракує оливи!
9 Заживай життя з жінкою, яку ти кохаєш, по всі дні марноти твоєї, що Бог дав для тебе під сонцем на всі дні марноти твоєї, бо оце твоя доля в житті та в твоєму труді, що під сонцем ним трудишся ти!
10 Все, що всилі чинити рука твоя, теє роби, бо немає в шеолі, куди ти йдеш, ні роботи, ні роздуму, ані знання, ані мудрости!
11 Знову я бачив під сонцем, що біг не у скорих, і бій не в хоробрих, а хліб не в премудрих, і не в розумних багатство, ні ласка у знавців, а від часу й нагоди залежні вони!
12 Бо часу свого людина не знає, мов риби, половлені в пагубну сітку, і мов птахи, захоплені в сільце, так хапаються людські сини за час лиха, коли воно нагло спадає на них!...
13 Також оцю мудрість я бачив під сонцем, і велика для мене здавалась вона:
14 Було мале місто, і було в ньому мало людей. І раз прийшов цар великий до нього, й його оточив, і побудував проти нього велику облогу.
15 Але в ньому знайшлася людина убога, та мудра, і вона врятувала те місто своєю премудрістю, та пізніше ніхто не згадав про цю вбогу людину!
16 І я говорив: Краща мудрість за силу; однако погорджується мудрість бідного, і не слухаються його слів!
17 Слова мудрих, почуті в спокої, кращі від крику володаря поміж безглуздими.
18 Мудрість краща від зброї військової, але один грішник погубить багато добра...
10 Мертві мухи псують та зашумовують оливу мироварника, так трохи глупоти псує мудрість та славу.
2 Серце мудрого тягне праворуч, а серце безумного ліворуч.
3 Коли нерозумний і прямою дорогою йде, йому серця бракує, і всім він говорить, що він нерозумний.
4 Коли гнів володаря стане на тебе, не лишай свого місця, бо лагідність доводить до прощення навіть великих провин.
5 Є зло, що я бачив під сонцем, мов помилка, що повстає від володаря:
6 на великих висотах глупота буває поставлена, а багаті сидять у низині!
7 Я бачив на конях рабів, князі ж пішки ходили, немов ті раби...
8 Хто яму копає, той в неї впаде, а хто валить мура, того гадина вкусить.
9 Хто зносить каміння, пораниться ним; хто дрова рубає, загрожений ними.
10 Як залізо ступіє, й хтось леза не вигострить, той мусить напружити свою силу, та мудрість зарадить йому!
11 Коли вкусить гадюка перед закляттям, тоді ворожбит не потрібний.
12 Слова з уст премудрого милість, а губи безумного нищать його:
13 початок слів його уст глупота, а кінець його уст зле шаленство.
14 Нерозумний говорить багато, та не знає людина, що буде; а що буде по ньому, хто скаже йому?
15 Втомляє безумного праця його, бо не знає й дороги до міста.
16 Горе, краю, тобі, коли цар твій хлопчина, а владики твої спозаранку їдять!
17 Щасливий ти, краю, коли син шляхетних у тебе царем, а владики твої своєчасно їдять, як ті мужі, а не як п'яниці!
18 Від лінощів валиться стеля, а з опущення рук тече дах.
19 Гостину справляють для радощів, і вином веселиться життя, а за срібло все це можна мати.
20 Навіть у думці своїй не злослов на царя, і в спальні своїй не кляни багача, небесний бо птах віднесе твою мову, а крилатий розкаже про слово твоє...
11 Хліб свій пускай по воді, бо по багатьох днях знов знайдеш його.
2 Давай частку на сім чи й на вісім, бо не знаєш, яке буде зло на землі.
3 Коли переповняться хмари дощем, то виллють на землю його. А коли деревина на південь впаде чи на північ, залишиться на місці, куди деревина впаде.
4 Хто вважає на вітер, не буде той сіяти, а хто споглядає на хмари, не буде той жати.
5 Як не відаєш ти, яка то путь вітру, як кості зростають в утробі вагітної, так не відаєш ти чину Бога, що робить усе.
6 Сій ранком насіння своє, та й під вечір хай не спочиває рука твоя, не знаєш бо ти, котре вийде на краще тобі, оце чи оте, чи обоє однаково добрі.
7 І світло солодке, і добре очам сонце бачити,
8 і коли б людина жила й довгі роки, хай за всіх їх вона тішиться, і хай пам'ятає дні темряви, бо їх буде багато, усе, що надійде, марнота!
9 Тішся, юначе, своїм молодецтвом, а серце твоє нехай буде веселе за днів молодощів твоїх! І ходи ти дорогами серця свого й видінням очей своїх, але знай, що за все це впровадить тебе Бог до суду!
10 Тому жени смуток від серця свого, і віддаляй зле від тіла твого, бо й дитинство, і рання життєва зоря то марнота!
12 І пам'ятай в днях юнацтва свого про свого Творця, аж поки не прийдуть злі дні, й не наступлять літа, про які говорити ти будеш: Для мене вони неприємні!
2 аж поки не стемніє сонце, і світло, і місяць, і зорі, і не вернуться хмари густі за дощем,
3 у день, коли затремтять ті, хто дім стереже, і зігнуться мужні, і спинять роботу свою млинарі, бо їх стане мало, і потемніють ті, хто в вікно визирає,
4 і двері подвійні на вулицю замкнені будуть, як зменшиться гуркіт млина, і голос пташини замовкне, і затихнуть всі дочки співучі,
5 і будуть боятись високого місця, і жахи в дорозі їм будуть, і мигдаль зацвіте, й обтяжіє кобилка, і загине бажання, бо людина відходить до вічного дому свого, а по вулиці будуть ходити довкола голосільники,
6 аж поки не пірветься срібний шнурок, і не зломиться кругла посудина з золота, і при джерелі не розіб'ється глек, і не зламається коло, й не руне в криницю...
7 І вернеться порох у землю, як був, а дух вернеться знову до Бога, що дав був його!
8 Наймарніша марнота, сказав Проповідник, марнота усе!...
9 Крім того, що Проповідник був мудрий, він навчав ще народ знання. Він важив та досліджував, склав багато приповістей.
10 Проповідник пильнував знаходити потрібні слова, і вірно писав правдиві слова.
11 Слова мудрих немов оті леза в ґірлизі, і мов позабивані цвяхи, складачі ж таких слів, вони дані від одного Пастиря.
12 А понад те, сину мій, будь обережний: складати багато книжок не буде кінця, а багато навчатися мука для тіла!
13 Підсумок усього почутого: Бога бійся, й чини Його заповіді, бо належить це кожній людині!
14 Бо Бог приведе кожну справу на суд, і все потаємне, чи добре воно, чи лихе!
Екклесиаст 9-12
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Перед смертю всі рівні
9 Я справді всім цим переймався й дійшов висновку, що в руках Господніх доля праведників і мудреців: не відають вони, що спіткає їх у майбутньому—любов, чи ненависть людей. 2 Але кожен проходить через одне й те саме: всіх прибирає смерть к рукам. Однакова доля чекає на праведного й грішника, доброго й лихого, чистого й нечистого, хто приносить пожертви і хто їх не приносить. 3 В усьому, що діється під сонцем, є зло: однаковий жереб випадає всім, в людських серцях нуртує зло, безумство, доки вони живуть. І все це зло веде усіх у царство мертвих. 4 І справді кожен живий сподівається, що
«живий собака кращий від мертвого лева».
5 Живі знають, що помруть, а мертві вже нічого не знають! І не існує вже для них ніякої винагороди, бо про них забули. 6 Їхні любов, ненависть, заздрість уже загинули, і вже ніколи їм не розділити долю живих ні в чому, що діється під сонцем.
7 Тож іди і з радістю їж хліб, з насолодою запивай його вином, адже Бог уже схвалив твій шлях. 8 Нехай завжди твоє вбрання буде білим, нехай завжди твоя голова буде змащена. 9 Насолоджуйся життям з дружиною, яку кохатимеш протягом усього недовгого життя, що дано тобі під сонцем. Бо це твоя доля і твій труд, яким займаєшся на цьому світі. 10 Роби якнайкраще кожну справу, яку знаходять твої руки, бо в Шеолі, куди ти зійдеш, немає ні справ, ні думок, ні знання, ні мудрості.
Життя—несправедливе
11 А ще я бачив під сонцем, що гонитва—не для найспритнішого, бій—не для найдужчого, хліб—не для мудрого, багатство—не для розумного, визнання—не для освіченого, бо на всіх чигає призначений час або несподіване лихо. 12 Більше того, ніхто навіть не знає, скільки часу йому відведено. Немов рибина, що заплуталася в смертних тенетах, мов пташка, що забилася в сильці, так і люди ловляться в біді, що несподівано падає на них.
13 І це спостерігав я під сонцем: приклад мудрості, яку визнав я великою. 14 Було якось містечко, в якому мешкало небагато людей. Прийшов могутній цар, оточив його, влаштував потужну облогу. 15 І знайшовся в містечку бідний мудрець, який своєю далекоглядністю врятував місто. Але ніхто цього бідака вже не пам’ятає.
16 Тож я сказав: «Мудрість ліпша, ніж сила». Але мудрість бідного зневажають, до його слів не прислухаються.
17 Прислухайся до тихої поради мудрого.
Це ліпше, ніж до вигуків правителів у натовпі тупоголових.
18 Премудрість краща, аніж меч і спис,
та невіглас[a] може знищити чимало доброго.
Хвала мудрості
10 Найкращі пахощі споганить можуть дохлі мухи, дрібна дурничка переважить честь і мудрість. 2 Де мудрий поверне праворуч, там дурень поверне ліворуч. 3 Коли шляхом своїм іде невіглас, цього не усвідомлює ніскільки, і кожен розуміє, що дурень він. 4 Якщо на вас розгнівається можновладець, не здавайтесь через невдачі. Будь старанним й терпеливим, тоді можна виправити самі великі помилки[b].
5 Таке ще зло я спостеріг під сонцем[c], таку помилку робить можновладець: 6 дурний найвищі обіймає посади, великі та багаті—другорядні. 7 Рабів на конях верхи бачив я і повелителів, що пішки плентались, немов раби.
8 Хто риє яму, може в неї впасти, того, хто мур руйнує, може вжалити гадюка. 9 Каменярі поранитись камінням можуть, дереворуби постраждати від нього можуть. 10 Коли тупа сокира, більше праці; сокира гостра—менше працювати. Отак і мудрість—помічник талану. 11 Якщо гадюка укусила вже до замовляння, то замовляти марно вже її.
12 З уст мудреця слова несуть йому лиш благо,
а дурня рот його ж і знищить.
13 З дурниці починає він розмову, останнє слово—то зовсім нісенітниця. 14 Адже невпинно дурень пащекує, чим це закінчиться; ніхто не передбачить, ніхто не скаже, що по тому буде.
15 Усе, що дурень робить, лиш виснажує його,
адже він задурний знайти додому шлях.
16 Біда тобі, о земле, цар твій юний, і можновладці зранку шлунок набивають. 17 Благословенна, земле, ти, бо твій цар шляхетний[d], а управителі їдять в належний час, щоб сил набратися, а не сп’яніти.
18 То через лінощі провалюється дах,
через недбалість хата протікає.
19 Для задоволення готують собі їсти, для радощів в житті вино вживають, а гроші відповідь дадуть на все. 20 І подумки не проклинай царя, і в ліжку не кляни багатія, бо навіть пташка в небі перехопить твоє слово, на крилах донесе, що ти сказав.
Будь обачливий
11 Якщо добро ти сіятимеш на життєвому шляху,
воно неодмінно тобі добром повернеться.
2 Вкладай гроші у кілька різноманітних справ,[e]
бо де знання, що не обсяде край твій лихо.
3 Не має сумніву у деяких речах:
як обважніють хмари, дощ рясний напоїть землю.
Дарма, на північ чи на південь дерево впаде,
там і залишиться лежати.
4 Але деяких речей не можна знати,
треба лиш на Господа покладатися у них:
хто дивиться на вітер, сіяти не буде,
хто дивиться на хмари, не збере врожаю.
5 Як невідомі нам шляхи вітрів
або як виростає дитя у материнськім лоні,
так не збагнеш і труд Господній,
Творця всього на світі цім.
6 Уранці засівай свій лан,
увечері також не дай рукам спочинку,
адже не знаєш, що піде на користь:
чи те чи інше, а може, все тобі успіх принесе.
Насолоджуйся життям, доки молодий
7 Яке прекрасне світло дня
і як чудово жити в сонячному світі!
8 Радіти мусиш кожній днині,
якщо й живеш багато літ.
Та завжди пам’ятай про чорні дні,
бо їх багато літ, та пам’ятай про смерть,
бо смерті вічність довша, аніж твоє життя.
9 Тож веселися, молодь, поки юна,
хай серце пломеніє щастям, коли ще молоде.
Роби усе, що серце забажає,
іди, куди тебе твій погляд поведе.
Та пам’ятай, що Бог судити буде за все,
що ти зробив.
10 Отруту гніву з серця викинь,
печаль із тіла прожени,[f]
бо юність і чорнявий чуб—не вічні.
Старість
12 У юні дні не забувай Творця до того, як біда покличе, до того, як прийдуть роки, коли вже скажеш: «Я не маю втіхи![g]»
2 Пам’ятай свого Творця, поки молодий, до того ще, як сонце й світло потьмяніють і почорніють зорі й місяць, і за грозою набігатиме гроза. 3 Не забувай Його до того, коли рукам твоїм не стане сили, коли підкосяться коліна у мужчин, повипадають зуби, і жувати буде нічим, не бачитимуть очі ясно. 4 Тоді і звуки з вулиці, немов крізь ставні, і навіть гуркіт жорен нечутним стане; пісень дівочих не почуєш, але пташиний спів тебе, безсонного, розбудить. 5 У той час ти боятимешся висоти й розбою на дорогах, коли волосся стане білим, як мигдаль, покритий цвітом, коли ходитимеш з трудом, як розжиріла сарана, коли бажань уже не буде,[h] коли в оселю вічну люди йдуть і їх жалобниці в останню путь проводять.
Про смерть
6 Поки ще цілий срібний ланцюжок
і келих золотий не похилився,
і глек біля струмка не тріснув,
й коловорот з колодязя не впав.
7 Повернеться у землю порох, звідки вийшов,
а дух життєвий вернеться до Бога, звідки вийшов.
8 «Все—вітер в полі,—каже Когелет,—усе марнота!»
Закінчення
9 Когелет був не лише мудрецем, але й сам далі навчав людей, давав їм знання. Він почув, перевірив і виправив чимало мудрих висловів. 10 Когелет намагався знайти втішні слова, написати дохідливі й правдиві рядки. 11 Слова мудреця, мов дубець для бика. Його переконливі слова, мов кілки, що вп’ялися в землю. Вони прийшли від одного пастуха. 12 А всього, що поза цим, сину мій, стережися! Книги пишуть безкінечно, а довге навчання віднімає багато сил.
13 Такий кінець усьому почутому: бійся Бога й тримайся Його заповідей—такий цілковитий обов’язок людини. 14 Адже Бог розсудить будь-яку справу, в тому числі й кожну приховану річ, хай добру чи лиху.
Notas al pie
- 9:18 невіглас Буквально «грішник».
- 10:4 Будь… помилки Або «Цілитель може позбавити людину самих великих гріхів». У цьому вірші «цілитель»—це той, хто прощає гріхи та допомагає іншим.
- 10:5 під сонцем Або «у цьому житті».
- 10:17 шляхетний Буквально «син вільної людини», тобто який ніколи не був рабом та його батьки не були рабами.
- 11:2 Вкладай… справ Або «віддай частину семи або восьми чоловікам».
- 11:10 Отруту… прожени Або «Не хвилюйся! Бережи себе від біди!»
- 12:1 Я не маю втіхи! Тобто «Мені не до вподоби все те, що я робив, коли був юнаком» або «Зараз я старий, й моє життя мені обридло».
- 12:5 коли бажань уже не буде Тобто «апетиту» або «бажання статевих стосунків». Древньогебрейський текст тут неясний.
Copyright © 2007 by Bible League International