Екклезіяст 5-8
Ukrainian Bible
5 (4-17) Пильнуй за ногою своєю, як до Божого дому йдеш, бо прийти, щоб послухати, це краще за жертву безглуздих, бо не знають нічого вони, окрім чинення зла!
2 (5-1) Не квапся своїми устами, і серце твоє нехай не поспішає казати слова перед Божим лицем, Бог бо на небі, а ти на землі, тому то нехай нечисленними будуть слова твої!
3 (5-2) Бо як сон наступає через велику роботу, так багато слів має і голос безглуздого.
4 (5-3) Коли зробиш обітницю Богові, то не зволікай її виповнити, бо в Нього нема уподобання до нерозумних, а що ти обітуєш, сповни!
5 (5-4) Краще не дати обіту, ніж дати обіт і не сповнити!
6 (5-5) Не давай своїм устам впроваджувати своє тіло у гріх, і не говори перед Анголом Божим: Це помилка! Пощо Бог буде гніватися на твій голос, і діла твоїх рук буде нищити?
7 (5-6) Бо марнота в численності снів, як і в многості слів, але ти бійся Бога!
8 (5-7) Якщо ти побачиш у краї якому утискування бідаря та порушення права та правди, не дивуйся тій речі, бо високий пильнує згори над високим, а над ними Всевишній.
9 (5-8) І пожиток землі є для всіх, бо поле й сам цар обробляє.
10 (5-9) Хто срібло кохає, той не насититься сріблом, хто ж кохає багатство з прибутком, це марнота також!
11 (5-10) Як маєток примножується, то множаться й ті, що його поїдають, і яка користь його власникові, як тільки, щоб бачили очі його?
12 (5-11) Сон солодкий в трудящого, чи багато, чи мало він їсть, а ситість багатого спати йому не дає.
13 (5-12) Є лихо болюче, я бачив під сонцем його: багатство, яке бережеться його власникові на лихо йому,
14 (5-13) і гине багатство таке в нещасливім випадку, а родиться син і немає нічого у нього в руці:
15 (5-14) як він вийшов нагий із утроби матері своєї, так відходить ізнов, як прийшов, і нічого не винесе він з свого труду, що можна б узяти своєю рукою!...
16 (5-15) І це теж зло болюче: так само, як він був прийшов, так відійде, і яка йому користь, що трудився на вітер?
17 (5-16) А до того всі дні свої їв у темноті, і багато мав смутку, й хвороби та люті...
18 (5-17) Оце, що я бачив, як добре та гарне: щоб їла людина й пила, і щоб бачила добре в усьому своєму труді, що під сонцем ним трудиться в час нечисленних тих днів свого віку, які Бог їй дав, бо це доля її!
19 (5-18) Також кожна людина, що Бог дав їй багатство й маєтки, і владу їй дав споживати із того, та брати свою частку та тішитися своїм трудом, то це Божий дарунок!
20 (5-19) Бо вона днів свого життя небагато на пам'яті матиме, то Бог в її серце шле радість!
6 Є ще зло, що я бачив під сонцем, і багато його між людьми:
2 Ось людина, що Бог їй багатство дає, і маєтки та славу, і недостатку ні в чому, чого зажадає, не чує вона для своєї душі, але Бог не дав влади їй те споживати, бо чужа людина те поїсть: Це марнота й недуга тяжка!...
3 Якби сотню дітей наплодив чоловік, і прожив пречисленні літа, і дні віку його були довгі, але не наситилась добрим душа його, а до того не мав би й належного похорону, то кажу: недоноскові краще від нього!...
4 Бо в марноті прийшов він, і в темряву йде, і в темряві сховане буде імення його,
5 ані сонця не бачив він, ані пізнав: йому спокійніше від того!...
6 А коли б він жив двічі по тисячі літ, та не бачив добра, то хіба не до місця одного все йде?
7 Увесь труд людини для рота її, і пожадання її не виповнюються.
8 Бо що більшого має мудрець, ніж безглуздий, що має убогий над те, що перед живими уміє ходити?
9 Краще бачити очима, аніж мандрувати жаданнями, і також це марнота та ловлення вітру...
10 Що було, тому ймення його вже надане давно, і відоме, що він чоловік, і він не може правуватися з сильнішим від нього,
11 бо багато речей, що марноту примножуть, але яка користь від них для людини?
12 Бо хто знає, що добре людині в житті, за небагатьох днів марного життя її, які пробуває вона, немов тінь? Та й що хто розкаже людині, що буде під сонцем по ній?
7 Краще добре ім'я від оливи хорошої, а день смерти людини від дня її вродження!
2 Краще ходити до дому жалоби, ніж ходити до дому бенкету, бо то кінець кожній людині, і живий те до серця свого бере!
3 Кращий смуток від сміху, бо при обличчі сумнім добре серце!
4 Серце мудрих у домі жалоби, а серце безглуздих у домі веселощів.
5 Краще слухати докір розумного, аніж слухати пісні безумних,
6 бо як тріскот тернини під горщиком, такий сміх нерозумного. Теж марнота й оце!...
7 Коли мудрий кого утискає, то й сам нерозумним стає, а хабар губить серце.
8 Кінець діла ліпший від початку його; ліпший терпеливий від чванькуватого!
9 Не спіши в своїм дусі, щоб гніватися, бо гнів спочиває у надрах глупців.
10 Не кажи: Що це сталось, що перші дні були кращі за ці? бо не з мудрости ти запитався про це.
11 Добра мудрість з багатством, а прибуток для тих, хто ще сонечко бачить,
12 бо в тіні мудрости як у тіні срібла, та користь пізнання у тому, що мудрість життя зберігає тому, хто має її.
13 Розваж Божий учинок, бо хто може те випростати, що Він покривив?
14 За доброго дня користай із добра, за злого ж розважуй: Одне й друге вчинив Бог на те, щоб людина нічого по собі не знайшла!
15 В днях марноти своєї я всього набачивсь: буває справедливий, що гине в своїй справедливості, буває й безбожний, що довго живе в своїм злі.
16 Не будь справедливим занадто, і не роби себе мудрим над міру: пощо нищити маєш себе?
17 Не будь несправедливим занадто, і немудрим не будь: пощо маєш померти в нечасі своїм?
18 Добре, щоб ти ухопився за це, але й з того своєї руки не спускай, бо богобоязний втече від усього того.
19 Мудрість робить мудрого сильнішим за десятьох володарів, що в місті.
20 Немає людини праведної на землі, що робила б добро й не грішила,
21 тому не клади свого серця на всякі слова, що говорять, щоб не чути свого раба, коли він лихословить тебе,
22 знає бо серце твоє, що багато разів також ти лихословив на інших!
23 Усе це я в мудрості випробував, і сказав: Стану мудрим! Та далека від мене вона!
24 Далеке оте, що було, і глибоке, глибоке, хто знайде його?
25 Звернувся я серцем своїм, щоб пізнати й розвідати, та шукати премудрість і розум, та щоб пізнати, що безбожність глупота, а нерозум безумство!
26 І знайшов я річ гіршу від смерти то жінку, бо пастка вона, її ж серце тенета, а руки її то кайдани!... Хто добрий у Бога врятований буде від неї, а грішного схопить вона!
27 Подивися, оце я знайшов, сказав Проповідник: рівняймо одне до одного, щоб знайти зрозуміння!
28 Чого ще шукала душа моя, та не знайшла: я людину знайшов одну з тисячі, але жінки між ними всіма не знайшов!...
29 Крім того, поглянь, що знайшов я: що праведною вчинив Бог людину, та вигадок усяких шукають вони!...
8 Хто, як той мудрий, і значення речі хто знає? Розсвітлює мудрість людини обличчя її, і суворість лиця її змінюється.
2 Я раджу: Наказа царського виконуй, і то ради присяги перед Богом.
3 Не квапся від нього відходити, не стій при злій справі, бо все, що захоче, він зробить,
4 бо слово цареве то влада, і хто йому скаже: Що робиш?
5 Хто виконує заповідь, той не пізнає нічого лихого, серце ж мудрого знає час і право.
6 Бо для кожної речі час і право своє, бо лихо людини численне на ній,
7 бо не знає, що буде, і як саме буде, хто їй розповість?
8 Немає людини, яка панувала б над вітром, щоб стримати вітер, і влади нема над днем смерти, і на війні нема звільнення, і пана свого не врятує безбожність.
9 Усе це я бачив, і серце своє прикладав я до кожного чину, що відбувався під сонцем. І був час, коли запанувала людина над людиною на лихо для неї.
10 І я бачив безбожних похованих, і до їхнього гробу приходили, а ті, що чинили добро, повикидані з місця святого, і в місті забуті... Марнота й оце!
11 Що скоро не чиниться присуд за вчинок лихий, тому серце людських синів повне ними, щоб чинити лихе.
12 Хоч сто раз чинить грішний лихе, а Бог суд відкладає йому, однако я знаю, що тим буде добре, хто Бога боїться, хто перед обличчям Його має страх!
13 А безбожному добре не буде, і мов тінь, довгих днів він не матиме, бо він перед Божим лицем страху не має!
14 Є марнота, яка на землі діється, що є справедливі, що лихо спадає на них, мов за вчинок безбожних, а є безбожні, що добро спадає на них, мов за чин справедливих! Я сказав, що марнота й оце!...
15 І радість я похваляв: що немає людині під сонцем добра, хіба тільки щоб їсти, та пити та тішитися, і оце супроводить її в її праці за часу життя її, що під сонцем Бог дав був їй.
16 Коли я поклав своє серце, щоб мудрість пізнати, і побачити чин, що діється він на землі, бо ні вдень ні вночі сну не бачить людина своїми очима,
17 і коли я побачив усякий чин Бога, тоді я пізнав, що не може людина збагнути чину, під сонцем учиненого! Тому скільки людина не трудиться, щоб дошукатись цього, то не знайде, і коли й мудрий скаже, що знає, не зможе знайти!...
Екклесиаст 5-8
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Про обіцянку
5 Дивись під ноги, коли піднімаєшся до Оселі Господньої. Краще наблизитися до Нього, щоб вслухатися, ніж приносити пожертви, як ті дурні. Адже не відають вони, що творять зло. 2 Розплющить рота не спіши, не поспішай сказати раніше Бога. Тож Бог на Небесах, а ти—на землі. Тому хай буде мало слів твоїх.
3 Коли турбот багато, сни погані сняться.
Коли говорить дурень—море слів.
4 Коли даєш обіцянку Богу, не зволікай з її виконанням. Бо Він не любить дурнів. Виконуй свою обіцянку. 5 Краще не обіцяти, ніж пообіцяти й не дотримати слова. 6 Не дозволяй устам призводити тебе до гріха, не говори священику[a]: «Я ненавмисне». Навіщо гнівити Бога своїми словами і знищувати плоди своєї праці? 7 Адже насправді невгамовні мрії несуть у собі пустопорожні справи і слова. Побійся Бога!
Марнота багатства
8 Якщо бачиш, що на твоїй землі збиткуються з бідного й порушують права й справедливість, не дивуйся з цього, бо за кожним можновладцем спостерігає вищий, а за вищим—ще вищий. 9 У будь-якому разі країна має силу тоді, коли правитель, мов той раб, піклується старанно про її благополуччя.
10 Хто любить гроші, тому завжди буде мало. Хто любить множити багатство, тому його ніколи не достатньо. 11 Зростає маєтність—збільшується кількість ротів. Яка ж бо користь для володаря, крім того, що усе те споглядати? 12 Спокійно спочиває трудівник, пусте чи їсть багато він, чи мало. А багатій повік не стулить, бо стереже своє майно.
13 Велику тугу бачив я під сонцем[b]: коли добро примножував собі на шкоду[c] чоловік. 14 Так сталося, що втратив він усе через невдачу, що сина мав, так той лишивсь ні з чим. 15 Людина з лона материнського виходить гола, такою йде і в потойбічний світ. Нічого з того, що надбав трудяга за життя, в руках не понесе в могилу. 16 І в цьому теж великий сум: яким з’явився, таким і піде. Який набуток тим, хто трудиться на вітер? 17 Усе життя у сутінках він їсть, в роздратуванні, гніві, завжди хворий.
Насолоджуйся своєю працею
18 Ось що, як я збагнув, є добрим і прекрасним: людині належить їсти й пити, знаходити задоволення в праці, якій віддано всі дні життя під сонцем, даровані Богом, бо така її доля. 19 Ті ж, кому Бог дає багатство й маєтність, кому дозволяє тішитися ними, мати свою частку й знаходити насолоду в праці,—це Божий дарунок. 20 Справді, така людина не перейматиметься днями життя свого, бо Господь займає її справами, що тішать її серце[d].
Не в багатстві щастя
6 Лихий випадок бачив я під сонцем, це тяжким тягарем лягає на людину. 2 Бог дає людині багатство, скарби, шану, тож вона має все, чого бажає, але Бог не дає людині насолоджуватися набутим. Замість неї чужинець користується всім. Це безглуздо й сумно.
3 Скажімо, у батька є сто дітей, і живе він багато років, але не може насолоджуватися щастям, його навіть не поховають як годиться. Як на мене, краще мертвонародженому, ніж йому. 4 Хоч із безглуздям він приходить і в темряву відходить, і темрява вкриває ім’я його. 5 Хоча він і не бачив сонця й нічого ще не пізнав, та має більше спокою, ніж згаданий чоловік. 6 Живи хоч дві тисячі років, але якщо не пізнаєш щастя, то хіба не всі ми йдемо в одне й те саме місце?
7 Людина трудиться весь час, щоб досхочу поїсти, та голод свій ніколи не вгамує. 8 Які ж бо переваги має мудрий над дурним? І що отримує бідняк, який уміє жити? 9 Все ж ліпше та синиця у руці, ніж недосяжний журавель у небі. Все це марнота, як ловити вітер в полі.
10 Все суще вже дістало ймення, і вже відомо, що таке людина. Не позмагаєшся із тим, хто дужчий. 11 Адже що більше слів, то марнотніше. Яка із цього користь людям?
12 Хто знає, що людині краще в цьому короткому безглуздому житті, через яке вона проходить, ніби тінь? Хто скаже їй, що буде після неї в цьому світі?
Мудрість
7 Краще добре ім’я, ніж парфуми тонкі,[e]
день смерті принадніший, ніж народження мить.
2 Краще піти на поминки, ніж у дім гультіпаки,
бо смерть на кожного чатує.
Живим про це потрібно пам’ятати.
3 Гнівитись краще, ніж сміятись,
бо серце може вдовольнитись, хоч лице сумує.
4 Мудрець і подумки про смерть не забуває,
а дурень прагне лиш веселощів, розваг.
5 Прислухатися краще до докорів мудреця,
аніж вслухатися в медові співи дурня.
6 Бо дурносміх нагадує чортополоху тріск,
що швидко згоряє, навіть не зігрів казанка.
І в цьому теж марнота.
7 Дорогі підношення можуть й мудреця пошити в дурні,
хабар і чесне серце спокусити може.
8 Кінець у справі кращий, ніж початок,
терплячість вдачі краща, аніж пиха.
9 Не поспішай роздратуватись,
бо гнів живе у серці дурня.
10 Не говори: «Як сталося таке,
що все минуле краще сьогодення?»
Бо не від мудрості такі питання ставлять.
11 Бо мудрість—добра, то коштовний спадок, корисний всім, хто сонце бачить[f]. 12 Адже надійно мудрість захищає, як і срібло. І перевага знань у тім, що мудрість зберігає життя тому, хто володіє нею.
13 Поглянь на труд Господній: хто здатен випрямити те, що Він зігнув? 14 У гарну днину утішайся, будь щасливим, а в нещасливий день замислися над тим, що їх обидвох Бог створив, аби людина у Нього не знайшла помилки.
15 В безглуздому житті я усього зазнав: і те, що праведник загине, попри свою цноту, і що злочинець довго житиме, хоч сіє зло. 16 Не будьте надто праведні і мудрі—навіщо знищувати себе? 17 Не будьте занадто лихі й дурні не будьте також—навіщо вмирати передчасно?
18 Краще вхопитися за одне, але й іншого не випускати з рук. Хто Господа шанує, матиме і те, і інше в своєму житті. 19 Мудрість робить дужчим мудреця, аніж десяток управителів міських. 20 Бо праведного жодного немає на землі, хто б не грішив ніколи.
21 Не слухайте всього, що мовлять люди, тож не почуєте, як проклинають вас раби. 22 Тому що достеменно вам відомо, що проклинали інших й ви не раз. 23 Усі поради мудрістю я перевірив. Собі пообіцяв я: «Буду мудрим!» Але ж далеко як мені до мудреця! 24 Усе, що є,—глибоке й непізнанне. Кому дано збагнути таємниці ті? 25 Націлив розум я на пізнання, на пошук мудрості, чому на світі так ведеться: причину й наслідки шукав.
Прагнув дізнатися, чому безглузде зло, чому дурний прирівняний до божевільного. 26 І зрозумів я, що підступна жінка, в якої серце—лиш пастка й тенета, в якої руки—тільки пута, гіркіша від смерті. Той, хто шукає шлях до Бога, омине її, а хто грішить, потрапить у її сильце. 27 «Погляньте, до чого я дійшов,—говорить Когелет.—Я все разом зіставив і обміркував, щоб знайти відповідь. 28 Все ще шукаю і не знайшов ще відповіді, але я знаю, що на тисячу людей знайшовся один добропорядний чоловік, а жінки—жодної. 29 Ось що єдине я відкрив для себе: Бог праведністю людей наділив, однак вони знайшли багато лихого».
Підкоряйтеся цареві
8 Кого із мудрим чоловіком можна порівняти? Хто ладен пояснити все, що є у світі, як не мудрець? Мудрість просвітлює обличчя, пом’якшує гнівне лице.
2 Кажу тобі: «Наказ царя виконуй, тому що перед Богом ти поклявся. 3 Не слід перед царем у страху жити, не слід підтримувати хибні справи. Та пам’ятай: накаже цар таке, що йому миле. 4 Адже могутнє царське слово, хто може йти наперекір йому і дорікнути: „Що ти робиш?”» 5 Той, хто виконує його накази, не зазнає лиха, а мудре серце вкаже, що й коли зробити.
6 Адже на все—належні час і вчинок, хоча турботи на людині—то тягар тяжкий. 7 Що станеться в майбутньому, ніхто не знає, отже, хто може чоловіку підказати, що його чекає? 8 Ніхто над подихом не має справи, ніхто не втримає його; нікому не дано над смертю верх узяти, ніхто не має відпочинку серед битви, підступного не порятує зло.
9 Я все це бачив, міркував над усім, що коїться в світі, коли людина має владу над іншою людиною, щоб гнобити її.
10 І тоді ж я бачив, як ховали зловмисників, тих, хто приходив до святого місця й повертався звідти. І люди забували, що ті скоїли. Це також марнота.
11 Коли вирок за злочин не виконується швидко, тоді серця людей киплять злом.
12 Хоч грішники сотні разів чинять злочини і однак довго живуть, я знаю, що богобоязним буде краще через те, що вони шанують Його. 13 Для злочинців не буде нічого доброго з того, що вони не бояться Господа, бо дні життя їхнього не видовжаться, як тіні.
14 На світі точиться щось безглузде: з праведниками поводяться, як зі злочинцями, а неправедні дістають те, що мало б належати праведним. Я сказав: «У цьому також немає суті. Це марнота». 15 Тож я й прославляю веселощі, бо нічого немає кращого для людини під сонцем[g], аніж їсти, пити й веселитися. І це йтиме з нею через щоденну працю її життя, яку Бог доручив їй виконувати під сонцем.
16 Коли я спрямував розум до пізнання мудрості, почав придивлятися до того, що діється на землі, то побачив, що людина ні вдень, ні вночі не має сну. 17 Я поглянув на всю роботу Бога: ніхто не може знати, що відбувається під сонцем. Хоч би як намагалася людина зрозуміти Господні вчинки, вона не зможе зрозуміти їх. І навіть якщо мудрець стверджує, що знає Божі замисли, він цього не може знати.
Notas al pie
- 5:6 священику Або «Ангелу», «посланцю» чи «пророку».
- 5:13 під сонцем Або «у цьому житті». Також див.: Екл. 6:1.
- 5:13 на шкоду Або «для майбутнього».
- 5:20 бо Господь… серце Або «Господь робить з людиною усе, що забажає».
- 7:1 Краще… тонкі Тобто «краще мати добру репутацію, ніж багатство».
- 7:11 хто сонце бачить Тобто «ті, хто планують свої вчинки заздалегідь».
- 8:15 під сонцем Або «все життя». Також див.: Екл. 8:16, 9:3, 9, 11, 13.
Copyright © 2007 by Bible League International