Екклесиаст 5-8

Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version

Про обіцянку

5 Дивись під ноги, коли піднімаєшся до Оселі Господньої. Краще наблизитися до Нього, щоб вслухатися, ніж приносити пожертви, як ті дурні. Адже не відають вони, що творять зло. ² Розплющить рота не спіши, не поспішай сказати раніше Бога. Тож Бог на Небесах, а ти—на землі. Тому хай буде мало слів твоїх.

⁴ Коли даєш обіцянку Богу, не зволікай з її виконанням. Бо Він не любить дурнів. Виконуй свою обіцянку. ⁵ Краще не обіцяти, ніж пообіцяти й не дотримати слова. ⁶ Не дозволяй устам призводити тебе до гріха, не говори священику^[a]: «Я ненавмисне». Навіщо гнівити Бога своїми словами і знищувати плоди своєї праці? ⁷ Адже насправді невгамовні мрії несуть у собі пустопорожні справи і слова. Побійся Бога!

Марнота багатства

⁸ Якщо бачиш, що на твоїй землі збиткуються з бідного й порушують права й справедливість, не дивуйся з цього, бо за кожним можновладцем спостерігає вищий, а за вищим—ще вищий. ⁹ У будь-якому разі країна має силу тоді, коли правитель, мов той раб, піклується старанно про її благополуччя.

¹⁰ Хто любить гроші, тому завжди буде мало. Хто любить множити багатство, тому його ніколи не достатньо. ¹¹ Зростає маєтність—збільшується кількість ротів. Яка ж бо користь для володаря, крім того, що усе те споглядати? ¹² Спокійно спочиває трудівник, пусте чи їсть багато він, чи мало. А багатій повік не стулить, бо стереже своє майно.

¹³ Велику тугу бачив я під сонцем^[b]: коли добро примножував собі на шкоду^[c] чоловік. ¹⁴ Так сталося, що втратив він усе через невдачу, що сина мав, так той лишивсь ні з чим. ¹⁵ Людина з лона материнського виходить гола, такою йде і в потойбічний світ. Нічого з того, що надбав трудяга за життя, в руках не понесе в могилу. ¹⁶ І в цьому теж великий сум: яким з’явився, таким і піде. Який набуток тим, хто трудиться на вітер? ¹⁷ Усе життя у сутінках він їсть, в роздратуванні, гніві, завжди хворий.

Насолоджуйся своєю працею

¹⁸ Ось що, як я збагнув, є добрим і прекрасним: людині належить їсти й пити, знаходити задоволення в праці, якій віддано всі дні життя під сонцем, даровані Богом, бо така її доля. ¹⁹ Ті ж, кому Бог дає багатство й маєтність, кому дозволяє тішитися ними, мати свою частку й знаходити насолоду в праці,—це Божий дарунок. ²⁰ Справді, така людина не перейматиметься днями життя свого, бо Господь займає її справами, що тішать її серце^[d].

Не в багатстві щастя

6 Лихий випадок бачив я під сонцем, це тяжким тягарем лягає на людину. ² Бог дає людині багатство, скарби, шану, тож вона має все, чого бажає, але Бог не дає людині насолоджуватися набутим. Замість неї чужинець користується всім. Це безглуздо й сумно.

³ Скажімо, у батька є сто дітей, і живе він багато років, але не може насолоджуватися щастям, його навіть не поховають як годиться. Як на мене, краще мертвонародженому, ніж йому. ⁴ Хоч із безглуздям він приходить і в темряву відходить, і темрява вкриває ім’я його. ⁵ Хоча він і не бачив сонця й нічого ще не пізнав, та має більше спокою, ніж згаданий чоловік. ⁶ Живи хоч дві тисячі років, але якщо не пізнаєш щастя, то хіба не всі ми йдемо в одне й те саме місце?

⁷ Людина трудиться весь час, щоб досхочу поїсти, та голод свій ніколи не вгамує. ⁸ Які ж бо переваги має мудрий над дурним? І що отримує бідняк, який уміє жити? ⁹ Все ж ліпше та синиця у руці, ніж недосяжний журавель у небі. Все це марнота, як ловити вітер в полі.

¹⁰ Все суще вже дістало ймення, і вже відомо, що таке людина. Не позмагаєшся із тим, хто дужчий. ¹¹ Адже що більше слів, то марнотніше. Яка із цього користь людям?

¹² Хто знає, що людині краще в цьому короткому безглуздому житті, через яке вона проходить, ніби тінь? Хто скаже їй, що буде після неї в цьому світі?

Мудрість

¹¹ Бо мудрість—добра, то коштовний спадок, корисний всім, хто сонце бачить^[f]. ¹² Адже надійно мудрість захищає, як і срібло. І перевага знань у тім, що мудрість зберігає життя тому, хто володіє нею.

¹³ Поглянь на труд Господній: хто здатен випрямити те, що Він зігнув? ¹⁴ У гарну днину утішайся, будь щасливим, а в нещасливий день замислися над тим, що їх обидвох Бог створив, аби людина у Нього не знайшла помилки.

¹⁵ В безглуздому житті я усього зазнав: і те, що праведник загине, попри свою цноту, і що злочинець довго житиме, хоч сіє зло. ¹⁶ Не будьте надто праведні і мудрі—навіщо знищувати себе? ¹⁷ Не будьте занадто лихі й дурні не будьте також—навіщо вмирати передчасно?

¹⁸ Краще вхопитися за одне, але й іншого не випускати з рук. Хто Господа шанує, матиме і те, і інше в своєму житті. ¹⁹ Мудрість робить дужчим мудреця, аніж десяток управителів міських. ²⁰ Бо праведного жодного немає на землі, хто б не грішив ніколи.

²¹ Не слухайте всього, що мовлять люди, тож не почуєте, як проклинають вас раби. ²² Тому що достеменно вам відомо, що проклинали інших й ви не раз. ²³ Усі поради мудрістю я перевірив. Собі пообіцяв я: «Буду мудрим!» Але ж далеко як мені до мудреця! ²⁴ Усе, що є,—глибоке й непізнанне. Кому дано збагнути таємниці ті? ²⁵ Націлив розум я на пізнання, на пошук мудрості, чому на світі так ведеться: причину й наслідки шукав.

Прагнув дізнатися, чому безглузде зло, чому дурний прирівняний до божевільного. ²⁶ І зрозумів я, що підступна жінка, в якої серце—лиш пастка й тенета, в якої руки—тільки пута, гіркіша від смерті. Той, хто шукає шлях до Бога, омине її, а хто грішить, потрапить у її сильце. ²⁷ «Погляньте, до чого я дійшов,—говорить Когелет.—Я все разом зіставив і обміркував, щоб знайти відповідь. ²⁸ Все ще шукаю і не знайшов ще відповіді, але я знаю, що на тисячу людей знайшовся один добропорядний чоловік, а жінки—жодної. ²⁹ Ось що єдине я відкрив для себе: Бог праведністю людей наділив, однак вони знайшли багато лихого».

Підкоряйтеся цареві

8 Кого із мудрим чоловіком можна порівняти? Хто ладен пояснити все, що є у світі, як не мудрець? Мудрість просвітлює обличчя, пом’якшує гнівне лице.

² Кажу тобі: «Наказ царя виконуй, тому що перед Богом ти поклявся. ³ Не слід перед царем у страху жити, не слід підтримувати хибні справи. Та пам’ятай: накаже цар таке, що йому миле. ⁴ Адже могутнє царське слово, хто може йти наперекір йому і дорікнути: „Що ти робиш?”» ⁵ Той, хто виконує його накази, не зазнає лиха, а мудре серце вкаже, що й коли зробити.

⁶ Адже на все—належні час і вчинок, хоча турботи на людині—то тягар тяжкий. ⁷ Що станеться в майбутньому, ніхто не знає, отже, хто може чоловіку підказати, що його чекає? ⁸ Ніхто над подихом не має справи, ніхто не втримає його; нікому не дано над смертю верх узяти, ніхто не має відпочинку серед битви, підступного не порятує зло.

⁹ Я все це бачив, міркував над усім, що коїться в світі, коли людина має владу над іншою людиною, щоб гнобити її.

¹⁰ І тоді ж я бачив, як ховали зловмисників, тих, хто приходив до святого місця й повертався звідти. І люди забували, що ті скоїли. Це також марнота.

¹¹ Коли вирок за злочин не виконується швидко, тоді серця людей киплять злом.

¹² Хоч грішники сотні разів чинять злочини і однак довго живуть, я знаю, що богобоязним буде краще через те, що вони шанують Його. ¹³ Для злочинців не буде нічого доброго з того, що вони не бояться Господа, бо дні життя їхнього не видовжаться, як тіні.

¹⁴ На світі точиться щось безглузде: з праведниками поводяться, як зі злочинцями, а неправедні дістають те, що мало б належати праведним. Я сказав: «У цьому також немає суті. Це марнота». ¹⁵ Тож я й прославляю веселощі, бо нічого немає кращого для людини під сонцем^[g], аніж їсти, пити й веселитися. І це йтиме з нею через щоденну працю її життя, яку Бог доручив їй виконувати під сонцем.

¹⁶ Коли я спрямував розум до пізнання мудрості, почав придивлятися до того, що діється на землі, то побачив, що людина ні вдень, ні вночі не має сну. ¹⁷ Я поглянув на всю роботу Бога: ніхто не може знати, що відбувається під сонцем. Хоч би як намагалася людина зрозуміти Господні вчинки, вона не зможе зрозуміти їх. І навіть якщо мудрець стверджує, що знає Божі замисли, він цього не може знати.