Екклезіяст 4-6
Ukrainian Bible
4 І знов я побачив всі утиски, що чинились під сонцем, і сльоза ось утискуваних, та немає для них потішителя, і насилля з руки, що їх гноблять, і немає для них потішителя...
2 І я похвалив тих померлих, що давно повмирали, більш від живих, що живуть дотепер...
3 А краще від них від обох тій людині, що досі іще не була, що не бачила чину лихого, що робився під сонцем!
4 І я бачив ввесь труд та ввесь успіх учинку, викликає заздрість одного до одного, і це все марнота та ловлення вітру!...
5 Нерозумний сидить, склавши руки свої, та жере своє тіло,
6 краща повна долоня спокою за повні дві жмені клопоту та за ловлення вітру!...
7 І знову я бачив марноту під сонцем:
8 Буває самотній, і не має нікого він іншого, сина чи брата у нього нема, та немає кінця всьому зусиллю його, і не насититься око багатством його, і він не повість: Та для кого дбаю і позбавляю добра свою душу? Марнота й оце, і даремна робота воно...
9 Краще двом, як одному, бо мають хорошу заплату за труд свій,
10 і якби вони впали, підійме одне свого друга! Та горе одному, як він упаде, й нема другого, щоб підвести його...
11 Також коли вдвох покладуться, то тепло їм буде, а як же зогрітись одному?
12 А коли б хто напав на одного, то вдвох вони стануть на нього, і нитка потрійна не скоро пірветься!
13 Ліпший убогий та мудрий юнак, аніж цар старий та нерозумний, що вже осторог не приймає,
14 бо виходить юнак і з в'язниці, щоб зацарювати, хоч у царстві своїм народивсь він убогим!
15 Я бачив усіх живих, що ходять під сонцем, на боці цього юнака, цього другого, що став він на місце його.
16 Немає кінця всьому людові, всьому, що був перед ним, та й наступні не втішаться ним, бо й це теж марнота та ловлення вітру!...
5 (4-17) Пильнуй за ногою своєю, як до Божого дому йдеш, бо прийти, щоб послухати, це краще за жертву безглуздих, бо не знають нічого вони, окрім чинення зла!
2 (5-1) Не квапся своїми устами, і серце твоє нехай не поспішає казати слова перед Божим лицем, Бог бо на небі, а ти на землі, тому то нехай нечисленними будуть слова твої!
3 (5-2) Бо як сон наступає через велику роботу, так багато слів має і голос безглуздого.
4 (5-3) Коли зробиш обітницю Богові, то не зволікай її виповнити, бо в Нього нема уподобання до нерозумних, а що ти обітуєш, сповни!
5 (5-4) Краще не дати обіту, ніж дати обіт і не сповнити!
6 (5-5) Не давай своїм устам впроваджувати своє тіло у гріх, і не говори перед Анголом Божим: Це помилка! Пощо Бог буде гніватися на твій голос, і діла твоїх рук буде нищити?
7 (5-6) Бо марнота в численності снів, як і в многості слів, але ти бійся Бога!
8 (5-7) Якщо ти побачиш у краї якому утискування бідаря та порушення права та правди, не дивуйся тій речі, бо високий пильнує згори над високим, а над ними Всевишній.
9 (5-8) І пожиток землі є для всіх, бо поле й сам цар обробляє.
10 (5-9) Хто срібло кохає, той не насититься сріблом, хто ж кохає багатство з прибутком, це марнота також!
11 (5-10) Як маєток примножується, то множаться й ті, що його поїдають, і яка користь його власникові, як тільки, щоб бачили очі його?
12 (5-11) Сон солодкий в трудящого, чи багато, чи мало він їсть, а ситість багатого спати йому не дає.
13 (5-12) Є лихо болюче, я бачив під сонцем його: багатство, яке бережеться його власникові на лихо йому,
14 (5-13) і гине багатство таке в нещасливім випадку, а родиться син і немає нічого у нього в руці:
15 (5-14) як він вийшов нагий із утроби матері своєї, так відходить ізнов, як прийшов, і нічого не винесе він з свого труду, що можна б узяти своєю рукою!...
16 (5-15) І це теж зло болюче: так само, як він був прийшов, так відійде, і яка йому користь, що трудився на вітер?
17 (5-16) А до того всі дні свої їв у темноті, і багато мав смутку, й хвороби та люті...
18 (5-17) Оце, що я бачив, як добре та гарне: щоб їла людина й пила, і щоб бачила добре в усьому своєму труді, що під сонцем ним трудиться в час нечисленних тих днів свого віку, які Бог їй дав, бо це доля її!
19 (5-18) Також кожна людина, що Бог дав їй багатство й маєтки, і владу їй дав споживати із того, та брати свою частку та тішитися своїм трудом, то це Божий дарунок!
20 (5-19) Бо вона днів свого життя небагато на пам'яті матиме, то Бог в її серце шле радість!
6 Є ще зло, що я бачив під сонцем, і багато його між людьми:
2 Ось людина, що Бог їй багатство дає, і маєтки та славу, і недостатку ні в чому, чого зажадає, не чує вона для своєї душі, але Бог не дав влади їй те споживати, бо чужа людина те поїсть: Це марнота й недуга тяжка!...
3 Якби сотню дітей наплодив чоловік, і прожив пречисленні літа, і дні віку його були довгі, але не наситилась добрим душа його, а до того не мав би й належного похорону, то кажу: недоноскові краще від нього!...
4 Бо в марноті прийшов він, і в темряву йде, і в темряві сховане буде імення його,
5 ані сонця не бачив він, ані пізнав: йому спокійніше від того!...
6 А коли б він жив двічі по тисячі літ, та не бачив добра, то хіба не до місця одного все йде?
7 Увесь труд людини для рота її, і пожадання її не виповнюються.
8 Бо що більшого має мудрець, ніж безглуздий, що має убогий над те, що перед живими уміє ходити?
9 Краще бачити очима, аніж мандрувати жаданнями, і також це марнота та ловлення вітру...
10 Що було, тому ймення його вже надане давно, і відоме, що він чоловік, і він не може правуватися з сильнішим від нього,
11 бо багато речей, що марноту примножуть, але яка користь від них для людини?
12 Бо хто знає, що добре людині в житті, за небагатьох днів марного життя її, які пробуває вона, немов тінь? Та й що хто розкаже людині, що буде під сонцем по ній?
Екклесиаст 4-6
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Утиски й праця
4 І знову озирнувся я й побачив, скільки гноблення під сонцем. Я бачив гноблених в сльозах, і нікому втішати їх, бо ті ж гнобителі і владу мають, і не знайшлося, кому втішить неборак. 2 Я вирішив, що зараз легше тим, хто помер, ніж живим. 3 Але ще краще, ніж живим і мертвим, вмерлим при породіллі, хто ще не бачив зла, яке існує в світі цім[a].
4 І збагнув я, що вся праця і все, що вона дає, суть заздрощі й суперництво між людьми. Це теж марнота, це теж вітер в полі[b].
5 Ось люди кажуть: «Складає дурень руки й цим себе вбиває». 6 Можливо, правда це, але я кажу, що краще вдовольнятися малим, ніж увесь час жадати більшого багатства.
Краще жити вдвох
7 І знов спостерігав я марноту під сонцем. 8 Жив одинак, не мав ні сина, ані брата. Однак трудився безупинно. Та все ж багатство не втішало зір його. Він запитав себе: «Для кого гну я спину? Чом позбавляю радості себе?» Це теж марнота. Запитання непросте. 9 Краще жити вдвох, аніж одному, за свої труди тоді відплата краща. 10 Якщо впаде один, підвестись допоможе другий. Впаде самотній, хто йому прийде на поміч? 11 Як люди сплять удвох, то тепло їм, а як самотньому зігрітись? 12 Самотнього неважко подолати, а двоє можуть дати відсіч. Утричі зсукану мотузку важко розірвати.
13 Бідний, та мудрий і молодий кращий, ніж старий, та дурний володар, який уже не прислухається до застережень. 14 Навіть якщо молодий вийде з дому в’язнів, щоб стати царем або народився в бідняцькій родині. 15 Я помітив, що всі люди цього краю були на боці молодого володаря, який мав заступити на престолі старого правителя. 16 І було всіх тих людей, яких він повів за собою, дуже багато. Але ті, хто прийде пізніше, не буде ним задоволений. Бо це також безглуздо, також вітер у полі.
Про обіцянку
5 Дивись під ноги, коли піднімаєшся до Оселі Господньої. Краще наблизитися до Нього, щоб вслухатися, ніж приносити пожертви, як ті дурні. Адже не відають вони, що творять зло. 2 Розплющить рота не спіши, не поспішай сказати раніше Бога. Тож Бог на Небесах, а ти—на землі. Тому хай буде мало слів твоїх.
3 Коли турбот багато, сни погані сняться.
Коли говорить дурень—море слів.
4 Коли даєш обіцянку Богу, не зволікай з її виконанням. Бо Він не любить дурнів. Виконуй свою обіцянку. 5 Краще не обіцяти, ніж пообіцяти й не дотримати слова. 6 Не дозволяй устам призводити тебе до гріха, не говори священику[c]: «Я ненавмисне». Навіщо гнівити Бога своїми словами і знищувати плоди своєї праці? 7 Адже насправді невгамовні мрії несуть у собі пустопорожні справи і слова. Побійся Бога!
Марнота багатства
8 Якщо бачиш, що на твоїй землі збиткуються з бідного й порушують права й справедливість, не дивуйся з цього, бо за кожним можновладцем спостерігає вищий, а за вищим—ще вищий. 9 У будь-якому разі країна має силу тоді, коли правитель, мов той раб, піклується старанно про її благополуччя.
10 Хто любить гроші, тому завжди буде мало. Хто любить множити багатство, тому його ніколи не достатньо. 11 Зростає маєтність—збільшується кількість ротів. Яка ж бо користь для володаря, крім того, що усе те споглядати? 12 Спокійно спочиває трудівник, пусте чи їсть багато він, чи мало. А багатій повік не стулить, бо стереже своє майно.
13 Велику тугу бачив я під сонцем[d]: коли добро примножував собі на шкоду[e] чоловік. 14 Так сталося, що втратив він усе через невдачу, що сина мав, так той лишивсь ні з чим. 15 Людина з лона материнського виходить гола, такою йде і в потойбічний світ. Нічого з того, що надбав трудяга за життя, в руках не понесе в могилу. 16 І в цьому теж великий сум: яким з’явився, таким і піде. Який набуток тим, хто трудиться на вітер? 17 Усе життя у сутінках він їсть, в роздратуванні, гніві, завжди хворий.
Насолоджуйся своєю працею
18 Ось що, як я збагнув, є добрим і прекрасним: людині належить їсти й пити, знаходити задоволення в праці, якій віддано всі дні життя під сонцем, даровані Богом, бо така її доля. 19 Ті ж, кому Бог дає багатство й маєтність, кому дозволяє тішитися ними, мати свою частку й знаходити насолоду в праці,—це Божий дарунок. 20 Справді, така людина не перейматиметься днями життя свого, бо Господь займає її справами, що тішать її серце[f].
Не в багатстві щастя
6 Лихий випадок бачив я під сонцем, це тяжким тягарем лягає на людину. 2 Бог дає людині багатство, скарби, шану, тож вона має все, чого бажає, але Бог не дає людині насолоджуватися набутим. Замість неї чужинець користується всім. Це безглуздо й сумно.
3 Скажімо, у батька є сто дітей, і живе він багато років, але не може насолоджуватися щастям, його навіть не поховають як годиться. Як на мене, краще мертвонародженому, ніж йому. 4 Хоч із безглуздям він приходить і в темряву відходить, і темрява вкриває ім’я його. 5 Хоча він і не бачив сонця й нічого ще не пізнав, та має більше спокою, ніж згаданий чоловік. 6 Живи хоч дві тисячі років, але якщо не пізнаєш щастя, то хіба не всі ми йдемо в одне й те саме місце?
7 Людина трудиться весь час, щоб досхочу поїсти, та голод свій ніколи не вгамує. 8 Які ж бо переваги має мудрий над дурним? І що отримує бідняк, який уміє жити? 9 Все ж ліпше та синиця у руці, ніж недосяжний журавель у небі. Все це марнота, як ловити вітер в полі.
10 Все суще вже дістало ймення, і вже відомо, що таке людина. Не позмагаєшся із тим, хто дужчий. 11 Адже що більше слів, то марнотніше. Яка із цього користь людям?
12 Хто знає, що людині краще в цьому короткому безглуздому житті, через яке вона проходить, ніби тінь? Хто скаже їй, що буде після неї в цьому світі?
Footnotes
- 4:3 в світі цім Або «під сонцем».
- 4:4 Це… в полі Або «Це непокоїть дух». Також див.: Екл. 4:16.
- 5:6 священику Або «Ангелу», «посланцю» чи «пророку».
- 5:13 під сонцем Або «у цьому житті». Також див.: Екл. 6:1.
- 5:13 на шкоду Або «для майбутнього».
- 5:20 бо Господь… серце Або «Господь робить з людиною усе, що забажає».
2 до коринтян 12
Ukrainian Bible
12 Не корисно хвалитись мені, бо я прийду до видінь і об'явлень Господніх.
2 Я знаю чоловіка в Христі, що він чотирнадцять років тому чи в тілі, не знаю, чи без тіла, не знаю, знає Бог був узятий до третього неба.
3 І чоловіка я знаю такого, чи в тілі, чи без тіла, не знаю, знає Бог,
4 що до раю був узятий, і чув він слова невимовні, що не можна людині їх висловити.
5 Отаким похвалюся, а собою хвалитись не буду, хіба тільки своїми немочами.
6 Бо коли я захочу хвалитись, то безумний не буду, бо правду казатиму; але стримуюсь я, щоб про мене хто більш не подумав, ніж бачить у мені або чує від мене.
7 А щоб я через пребагато об'явлень не величався, то дано мені в тіло колючку, посланця сатани, щоб бив в обличчя мене, щоб я не величався.
8 Про нього три рази благав я Господа, щоб він відступився від мене.
9 І сказав Він мені: Досить тобі Моєї благодаті, бо сила Моя здійснюється в немочі. Отож, краще я буду хвалитись своїми немочами, щоб сила Христова вселилася в мене.
10 Тому любо мені перебувати в недугах, у прикростях, у бідах, у переслідуваннях, в утисках через Христа. Коли бо я слабий, тоді я сильний.
11 Хвалячися, я став нерозумний, до того мене ви примусили. Бо хвалити мене мали б ви, бо ні в чому я не залишився позад від найперших апостолів, хоч я й ніщо.
12 А ознаки апостола виявилися між вами в усякім терпінні, у знаменах і чудах та в силах.
13 Що бо є, що ним ви понизилися більше від інших Церков? Хіба те, що я сам тягарем вам не був? Даруйте мені цю провину!
14 Ось утретє готовий прийти я до вас, і не буду для вас тягарем, не шукаю бо вашого я, тільки вас. Не діти повинні збирати маєток батькам, але дітям батьки.
15 Я ж з охотою витрачуся й себе витрачу за душі ваші, хоч що більше люблю вас, то менше я люблений.
16 Та нехай буде так, тягара я на вас не поклав, але, бувши хитрий, я лукавством від вас брав.
17 Чи я використовував вас через когось із тих, кого до вас посилав?
18 Ублагав я був Тита, і з ним послав брата. Чи Тит використав вас чим? Хіба ми ходили не в одному дусі? Хіба не одними стопами?
19 Чи ви знову не думаєте, що виправдуємось перед вами? Перед Богом, у Христі ми говоримо, а все, любі, на вашу будову!
20 Я ж боюся, щоб, прийшовши, не знайшов вас такими, якими не хочу, і щоб мене не знайшли ви таким, якого не хочете, хай не будуть між вами суперечка, заздрість, гніви, обмани, свари, нашепти, пихи, безладдя,
21 щоб знову, коли я прийду, не принизив мене поміж вами мій Бог, і щоб мені не оплакувати багатьох, що перше згрішили були, і не покаялися в нечистості, і в перелюбі, і в розпусті, що коїли їх.
2-е к Коринфянам 12
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Особливе Боже благословення в житті Павла
12 Я мушу і далі хвалитися. Хвалитись мені невигідно, але я перейду до видінь та одкровень Господніх. 2 Я знаю одного чоловіка[a] в Христі, який чотирнадцять років тому був узятий на «третє небо» (не знаю, чи в тілі своєму, чи духом, одному Богу це відомо). 3-4 Я знаю, що цей чоловік (чи то в тілі своєму, чи без нього, це лише Богу відомо) був узятий у рай і чув слова невимовні. Людині не дано їх вимовити. 5 Цим чоловіком я й хвалитимуся, а собою хвалитися не буду. Хіба що неміччю своєю.
6 Бо якщо хвалитимуся, то не буду нерозумним, тому що казатиму правду. Та краще стримаюсь, щоб ніхто не подумав про мене більше, ніж він бачить і чує від мене.
7 І щоб я не занадто звеличувався від надзвичайних видінь, що мені були, дано мені жало у тіло[b]—посланця сатани, щоб той мучив мене, не даючи мені звеличитися. 8 Я благав Господа тричі, щоб забрав його від мене геть, але Він мовив до мене раз і назавжди: 9 «Досить для тебе милості Моєї, бо сила Моя повністю здійснюється у твоїй слабкості». Тож я маю бути дуже щасливий з того, що хвалюся слабкостями своїми, аби сила Христова залишалася зі мною. 10 Тому любо мені перебувати у слабкості своїй, у знущаннях, злиднях, гоніннях та труднощах в ім’я Христа. Бо коли я немічний, то набуваю силу.
Павло говорить про свою любов до коринтян
11 Я хвалився, як нерозумний, але ви самі спонукали мене це робити. Це вам слід було хвалити мене, бо я ні в якому разі не нижчий від тих ваших «великих апостолів», навіть якщо я нічого не вартий. 12 У всякому разі, коли я був з вами, то багато чого було здійснено на доказ того, що я апостол. Знамення, чудеса і дивовижні речі були виконані з великим терпінням. 13 То чим же ви гірші від інших церков, чого вам бракує? Хіба лише того, що я не був вам тягарем? Пробачте мені таку провину.
14 Ось зараз я вже втретє готовий прийти до вас й не буду для вас тягарем. Я не прагну заволодіти добром вашим, мені потрібні ви самі. Бо не діти повинні забезпечувати батьків своїх, а батьки—дітей. 15 Я ж, зі свого боку, з великою радістю віддам усе, що маю, навіть самого себе, заради вас. Якщо я любитиму вас дужче, то як же ви любитимете мене менше?
16 Хоч би як там було, але я не був тягарем для вас. Та ви кажете, що через свою підступність я вас перехитрував. 17 Чи, може, я обдурив вас, використавши у своїх цілях одного з тих, кого до вас посилав? Ні. 18 Я попросив Тита прийти до вас і послав одного з братів разом з ним. Чи, може, він вас обдурив? Ні. Він діяв так само чесно як і ми.
19 Чи ви думаєте, що ми весь цей час виправдовувалися перед вами? Ми ж насправді є послідовниками Христа й говоримо це перед Богом. І все, що ми робимо, мої любі друзі, це для того, щоб зміцнити вас духовно. 20 Бо я боюся, що коли прийду, то можу знайти вас не такими, як хотілося б мені. І ви знайдете мене не таким, як хотілося б вам. Боюся, що почнуться серед вас чвари, ревнощі, злобливі сутички, суперництво, наклепи, плітки, зухвальство і безладдя. 21 Боюся, що коли прийду до вас знову, мій Бог принизить мене перед вами і оплакуватиму я всіх тих, хто грішив у минулому і не розкаявся у своїй нечистоті, розпусті й перелюбі, що вони чинили.
Copyright © 2007 by Bible League International