Інші закони

22 Якщо побачиш ти вола чи вівцю іншого ізраїльтянина, що заблукала, не будь байдужим до них. Поверни їх власнику. ² Якщо той ізраїльтянин живе далеко від тебе і ти його не знаєш, тоді приведи худобу до свого дому й тримай її, доки власник не прийде по неї. Тоді поверни її. ³ Так само зроби з віслюком його і з одягом його, і з усім, що він загубить, а ти знайдеш. Не будь байдужим до цього.

⁴ Не будь байдужим, коли побачиш, що осел чи віл іншого ізраїльтянина впав на дорозі, допоможи йому підняти тварину.

⁵ Жінка не повинна вдягатися в чоловічий одяг, а чоловік не повинен носити жіноче вбрання, бо кожен, хто робить це, ображає Господа Бога твого.

⁶ Коли знайдеш пташине гніздо, на дереві чи на землі, з пташенятами чи яйцями, й мати сидить на пташенятах чи яйцях, не бери матері з малечею. ⁷ Відпусти матір, пташенят можеш взяти, щоб все було для тебе гаразд і ти довго жив на світі.

⁸ Коли будуєш новий дім, зроби по краю даху невисоку стінку^[a]. Тоді ти не будеш відповідальний, як упаде щось із даху на когось і завдасть йому шкоди.

Те, що не може бути разом

⁹ Не засівай виноградник змішаним насінням. Інакше все змарнуєш, залишишся без усього, що посіяв, і без врожаю виноградника твого.

¹⁰ Не ори волом і ослом разом.

¹¹ Не носи одяг, зроблений з вовни й льону разом.

¹² Зроби китиці по чотирьох кінцях плаща, який носиш.

Шлюбні закони

¹³ «Коли чоловік бере собі дружину й лягає з нею, а потім незлюбить її, ¹⁴ наговорить на неї і ославить її, кажучи: „Я взяв цю жінку, та коли приступив до неї, вона не була незайманою”,— ¹⁵ тоді батько молодої жінки й мати її мусять взяти й принести доказ незайманості молодої жінки старійшинам міста до воріт^[b]. ¹⁶ Батько молодої жінки мусить сказати старійшинам: „Я віддав дочку свою за цього чоловіка, та він її незлюбив. ¹⁷ Ще й наговорив на неї, кажучи: „Я знайшов, що твоя дочка не була незайманою”. Ось вам доказ незайманості дочки моєї”. Тоді він має розгорнути тканину^[c] перед старійшинами міста. ¹⁸ Тоді старійшини міста мають взяти чоловіка цього й покарати його. ¹⁹ Вони мають накласти на нього пеню в сто срібних шекелів^[d] і віддати їх батькові молодої, бо дівчину ізраїльську обмовлено. Вона лишається дружиною його, він не зможе розлучитися з нею.

²⁰ Та якщо звинувачення виявиться правдою, і доказів незайманості молодої жінки знайдено не буде, ²¹ то вони мають привести її до дверей батьківського дому, і всі чоловіки міста заб’ють її на смерть камінням, бо вона скоїла ганебний вчинок в Ізраїлі, бо чинила розпусту до шлюбу. У такий спосіб вилучиш зло з Ізраїлю».

Статевий гріх

²² «Якщо виявиться, що чоловік лежить з жінкою, яка є чужою дружиною, то обом мусить бути смерть: чоловікові, що з жінкою лежав, і жінці. У такий спосіб ти викоріниш зло з Ізраїлю.

²³ Якщо незайману заручену дівчину хтось перестріне в місті й ляже з нею, ²⁴ тоді обох приведіть до брами міста того й забийте на смерть камінням: жінку молоду за те, що не звала на допомогу, хоч те було в місті, а чоловіка—що він знечестив дружину сусіда свого. Так ти викоріниш зло з-поміж вас.

²⁵ Та якщо чоловік зустріне заручену дівчину в полі й схопить її і зґвалтує, тоді тільки чоловікові смерть. ²⁶ Не роби нічого дівчині. Вона не скоїла гріха, що заслуговує на смерть, бо це так само, як коли людина нападає на сусіду свого і вбиває його^[e]. ²⁷ Оскільки він зустрів її в чистім полі, заручена дівчина могла кричати, але нікому було її рятувати.

²⁸ Якщо чоловік зустрічає цнотливу незаручену дівчину й силоміць лягає з нею і їх спіймають, ²⁹ то чоловік, який лежав із нею, віддасть батькові дівчини п’ятдесят шекелів срібла як посаг. Тоді вони одружаться, бо він її знеславив. І він не зможе розлучитися з нею, доки живе.

³⁰ Чоловік не може брати батькової дружини й ганьбити батька свого».

Хто може пристати до зібрання

23 Жоден чоловік, в якого роздавлені яєчка або ж відрізано статевий орган, не може входити в зібрання Господнє.

² Хто народився поза шлюбом, не може входити в зібрання Господнє. Не мають такого права і нащадки їхні до десятого коліна. ³ Жоден аммонієць або моавієць не може входити в зібрання Господнє. І нащадки їхні аж до десятого коліна не можуть входити в зібрання Господнє повіки. ⁴ Бо не вийшли вони зустріти вас хлібом і водою на дорогу, коли вийшли ви з Єгипту, бо найняли проти тебе Валаама, сина Беора з Петора з північно-західної Месопотамії, щоб проклясти тебе^[f]. ⁵ Та Господь Бог твій відмовився слухати Валаама, а обернув прокляття на благословення твоєї справи, бо Він любить тебе. ⁶ Ніколи, поки живеш, не бажай їм миру й добра.

Кого мають приймати ізраїльтяни

⁷ Не ненавидь едомійця, бо він брат твій. Не ненавидь єгиптянина, бо ти був чужинцем у країні його. ⁸ Їхні предки можуть увійти в зібрання Господнє^[g].

Військовий табір тримайте в порядку

⁹ Коли виходиш військом проти ворогів своїх, мусиш уникати всього нечистого. ¹⁰ Коли є серед тебе хтось нечистий через свою нічну нестриманість, він мусить залишити табір і не повертатися, доки ¹¹ не викупається ввечері. Він може повернутися в табір після заходу сонця. ¹² Мусиш також мати за табором відхоже місце. ¹³ І ще мусиш мати кийок і, коли спорожнюєшся, можеш викопати ним ямку, а потім закрити свій послід. ¹⁴ Бо Господь Бог твій іде табором твоїм, щоб врятувати тебе й допомогти тобі розбити ворогів. Тож табір твій має бути святим, щоб Він не побачив нічого негідного серед тебе й не покинув тебе.

Інші настанови

¹⁵ Не віддавай хазяїну раба, який утік від нього до тебе. ¹⁶ Він може лишатися в тебе, в тому місці, яке він обере в будь-якому з міст твоїх, де йому завгодно. Не пригноблюй його.

¹⁷ Жодна ізраїльська жінка не повинна стати храмовою розпусницею, жоден із синів Ізраїлю не стане храмовим розпусником. ¹⁸ Не принось платню розпусниці або розпусника до храму Господа Бога твого, щоб заплатити за обітницю, бо обидві гидкі Господу Богу твоєму^[h].

¹⁹ Не бери відсотків з позики брата-ізраїльтянина, ні з грошей, ні з їжі, ані з будь-чого, що позичаєш. ²⁰ Бери відсотки з позики чужинцю, але не братам-ізраїльтянам. Так Господь Бог твій може благословити тебе у всьому, що робиш на землі, якою скоро заволодієш.

²¹ Як даєш обітницю Господу Богу твоєму, не барися виконати її. Бо Господь Бог твій напевне вимагатиме, щоб ти сплатив її. Інакше будеш винний у гріху. ²² Якщо не даєш обітниці, ти не будеш винний у гріху. ²³ Старанно виконуй те, що злетіло з уст твоїх, бо ти добровільно пообіцяв Господу Богу твоєму, власними устами своїми.

²⁴ Якщо зайдеш ти у виноградник сусіди свого, можеш з’їсти стільки винограду, скільки завгодно, але не клади нічого в кошик свій. ²⁵ Якщо йдеш полем сусіди свого, можеш зривати колоски, але не пусках свій серп на збіжжя сусіди.

Розлучення

24 Якщо чоловік мусить одружиться з жінкою, але буде нею незадоволений, бо знайде в ній щось негідне, тоді він напише посвідку про розлучення, дасть їй і відішле її з дому свого, ² і вона вийде з дому його й піде, і стане дружиною іншого чоловіка, ³ а тоді новому чоловіку вона теж не сподобається, і напише він посвідку про розлучення, дасть їй, і вишле її з дому свого (або якщо він помре), ⁴ якщо таке станеться, тоді перший чоловік, що розлучився з нею, не повинен одружуватися з нею знову після того, як вона стала нечистою. Господь Бог гидує цим. Не допускай гріха на землю, яку Господь Бог твій дає тобі у власність.

⁵ Коли чоловік щойно одружився, він не повинен йти з військом, не можна на нього покладати ніяких інших обов’язків. Він вільний бути вдома протягом одного року й робити щасливою жінку, з якою одружився.

Про бідних

⁶ Не беріть у заставу верхній або нижній камені жорен, бо цим самим береться під заставу життя.

⁷ Якщо з’ясується, що хтось полонив одного з братів своїх, ізраїльтян, і погано з ним поводився або навіть продав його, тоді того, хто полонив, треба покарати. Мусиш викорінити зло з-поміж себе.

⁸ Пильнуй за шкіряними захворюваннями^[i], старанно виконуй все, чого священики-левити навчатимуть вас. Робіть те, чого я навчив їх. ⁹ Пам’ятай, що Господь Бог твій зробив з Міріам^[j] на шляху після того, як ви вийшли з Єгипту.

¹⁰ Коли позичаєш щось комусь, не заходь до його оселі, щоб узяти додаткову заставу. ¹¹ Стій з-надвору, і чоловік, якому ти позичив, винесе тобі заставу надвір.

¹² Якщо чоловік бідний, не спи в плащі його, який він тобі дав. ¹³ Поверни заставу при заході сонця, щоб він міг спати в плащі своєму, щоб він благословив тебе і щоб була твоя поведінка визнана Господом Богом твоїм як праведна.

¹⁴ Не обдурюй наймита, бідного та нужденного, хай буде він з ізраїльтян чи чужинець, що живе в землі твоїй, в одному з міст твоїх. ¹⁵ Сплачуй йому зароблене ним того ж дня перед заходом сонця, бо він бідний і потребує платню свою. Інакше він закличе проти тебе Господа, і гріх буде на тобі.

¹⁶ Не можна батьків убивати за дітей, а дітей убивати за батьків. Людину треба карати за її власний гріх. ¹⁷ Не будь несправедливим до чужинця чи сироти. Не бери вдовиного вбрання в заставу. ¹⁸ Пам’ятай, що ти був рабом у Єгипті, і Господь Бог твій визволив тебе звідти. Через це я й наказую тобі робити так.

¹⁹ Коли ти збираєш врожай свій на полі своєму і забудеш сніп на полі, не повертайся, щоб забрати його. Він буде для чужинця чи сироти, чи вдови, щоб Господь Бог твій міг благословити тебе у всьому, що ти робиш. ²⁰ Коли трусиш оливи, не повертайся, щоб іще раз перевірити гілля після себе, бо то буде для чужинця, сироти чи вдови. ²¹ Коли збираєш виноград у винограднику своєму, не визбируй все дочиста, бо те, що ти залишиш, буде для чужинця, сироти чи вдови. ²² Пам’ятай, що ти був рабом у землі Єгипетській. Тому я наказую тобі так робити.

Змова проти Ісуса

(Мт. 26:1-5; Лк. 22:1-2; Ін. 11:45-53)

14 То було якраз за два дні до Пасхи та свята Прісних Хлібів. Головні священики та книжники все шукали спосіб, як би обманом і таємно від народу, схопити та вбити Ісуса. ² Вони говорили між собою: «Тільки це не можна робити на свята, бо народ може збунтуватись».

Помазання Ісуса

(Мт. 26:6-13; Ін. 12:1-8)

³ Коли Ісус був у Віфанії та сидів за столом у домі Симона прокаженого, до Нього підійшла жінка з алебастровим глечиком, наповненим надзвичайно дорогими пахощами з нарду. Вона відкрила посудину й почала лити олію Ісусові на голову. ⁴ Побачивши це, деякі з учнів дуже розсердилися й загомоніли поміж собою: «Навіщо таке марнотратство? ⁵ Це мирро можна було б дорого продати. Це принесло б більше трьохсот динарів^[a], які можна було б роздати бідним». Учні продовжували докоряти їй, кажучи, що негідне вдіяла вона.

⁶ Та Ісус сказав: «Облиште її. Навіщо ви докоряєте цій жінці? Вона зробила добре діло для Мене. ⁷ Адже бідні завжди будуть з вами^[b], то й допомагати їм ви зможете, коли схочете, а Я—ні. ⁸ Вона зробила, що змогла. Помазавши запашною олією Моє тіло, вона приготувала Мене до похорону. ⁹ Істинно кажу вам: відтепер хоч би де проповідувалась у світі Євангелія, люди завжди будуть згадувати про те, що зробила ця жінка».

Юдина зрада

(Мт. 26:14-16; Лк. 22:3-6)

¹⁰ Один з дванадцятьох апостолів, який звався Юдою Іскаріотом, прийшов до головних священиків і почав говорити з ними про те, як він може допомогти їм заарештувати Ісуса. ¹¹ Ті дуже зраділи, почувши його, й пообіцяли добре заплатити йому за це. Тож Юда почав шукати слушної нагоди, аби видати їм Ісуса.

Пасхальна вечеря

(Мт. 26:17-25; Лк. 22:7-14, 21-23; Ін. 13:21-30)

¹² Першого дня свята Прісних Хлібів, коли за звичаєм належало приносити в жертву Пасхальне ягня, Ісусові учні запитали Його: «Де б Ти хотів, щоб ми приготували Тобі Пасхальну вечерю?» ^13-14 Ісус послав двох Своїх учнів, сказавши: «Ідіть у місто, там ви зустрінете чоловіка, який нестиме глечик з водою. Ідіть за ним до тієї оселі, куди він зайде, та скажіть господареві цього дому, що Вчитель питає: „Де кімната для гостей, в котрій Я їстиму Пасхальну вечерю зі Своїми учнями?” ¹⁵ Та той чоловік приведе вас у велику вмебльовану кімнату нагорі. Там і приготуйте нам усе для вечері». ¹⁶ Отож учні пішли до міста, і все сталося так, як Він казав їм. Там вони і приготували Пасхальну вечерю.

¹⁷ Коли настав вечір, Ісус із дванадцятьма апостолами прийшов до тієї оселі. ¹⁸ І коли вони їли за столом, Ісус сказав: «Істинно кажу вам: один із вас, хто тут зараз їсть зі Мною, зрадить Мене».

¹⁹ Всі учні дуже засмутилися й почали питати Його: «Напевне, це не я?» ²⁰ Ісус відказав їм: «Так, це один із вас. Той, хто опустив хліб в чашу разом зі Мною і зрадить Мене. ²¹ Син Людський прийме страждання, як і було написано про Нього в Святому Писанні. Та горе тому, хто видасть Сина Людського на смерть! Краще б йому було зовсім не народжуватися».

Вечеря Господня

(Мт. 26:26-30; Лк. 22:15-20; 1 Кор. 11:23-25)

²² За вечерею Ісус узяв хлібину, та, віддавши дяку Господу, благословив її. Після того Він розломив хліб і роздав Своїм учням зі словами: «Візьміть хліб цей і їжте його. Це тіло Моє». ²³ Потім узяв Він чашу й подякувавши Богові, подав цю чашу учням Своїм, і всі пили з неї. ²⁴ І сказав Ісус: «Це кров Моя, що засновує Новий Заповіт Божий для людей Його і що проллється на користь багатьох народів. ²⁵ Істинно кажу вам, що Я не питиму більш від плоду лози виноградної аж до того дня, коли питиму молоде вино в Царстві Божому».

²⁶ І заспівавши хвальну пісню Богові, вони вирушили на Оливну гору.