Лжепророки

13 Якщо пророк або сновида з’явиться між вами й пообіцяє вам якесь знамення або чудо, ² і це знамення або чудо, що він пообіцяє, сповниться, і він скаже: «Ходімо за іншими богами, яких ви не знаєте, і служитимемо їм»,— ³ не покладайтеся на слова пророка того або сновиди. Бо Господь Бог ваш випробовує вас, щоб дізнатися, чи віддані ви Господу Богу вашому всім серцем своїм і всією душею. ⁴ Чиніть, як каже Господь Бог ваш, бійтеся Його. Дотримуйтесь заповідей Його й слухайте Його. Поклоняйтесь, будьте віддані Йому.

⁵ Того пророка або сновиду треба вбити, бо він закликав вас бунтувати проти Господа Бога вашого, Який вивів вас із землі Єгипетської, визволив з неволі. Той чоловік намагався відвернути тебе від життя, яким Господь Бог наказав тобі жити. Викорінюй зло з-поміж себе. ⁶ Якщо твій брат (чи син матері твоєї), твій син чи дочка, чи кохана дружина, чи найкращий душевний друг потай підмовляє тебе, кажучи: «Ходімо служитимемо іншим богам, яких ні ти, ні предки твої не знали, ⁷ деяким богам довколишніх народів, що поруч із тобою або далеко від тебе, з одного краю землі до другого»,— ⁸ не погоджуйся з людиною тією, не слухай її! Не жалій людину ту і не захищай її в суді. ⁹ Бо мусиш людину ту вбити. Будь першим, хто вб’є ту людину, а за тобою підуть усі інші. ¹⁰ Закидай її камінням на смерть, бо намагалась вона збити тебе з путі Господа Бога твого, Який вивів тебе з землі Єгипетської, з дому неволі. ¹¹ Тоді почує весь Ізраїль і злякається, й більше не коїтимуть вони такого зла серед тебе.

Міста, що мають бути зруйновані

¹² Коли ти почуєш, як кажуть про одне з міст, що Господь Бог твій дає тобі, щоб жити в ньому: ¹³ «Лихі люди з’явилися між тебе, і збили з пантелику мешканців цього міста, кажучи: „Ходімо служитимемо іншим богам, яких ви не знаєте”,— ¹⁴ докладно з’ясуй це, вияви, що це правда, що ця нечестива справа вчинена поміж тебе, ¹⁵ і віддай мечу людей, що живуть у місті. Геть вигуби мечем його і всіх, хто в ньому, і всю його худобу. ¹⁶ Збери всі його коштовності на середину майдану і спали місто й усі коштовності його вогнем, як одну жертву всеспалення Господу Богу твоєму. Хай воно назавжди стане купою каміння й ніколи не буде відбудоване. ¹⁷ Нехай нічого з відданого Богу не прилипне до руки твоєї, щоб Господь більше не розлютився, щоб виказав тобі співчуття і був милосердним до тебе, і зробив народ численнішим, як Він і пообіцяв предкам твоїм. ¹⁸ Так буде, якщо послухаєшся ти Господа Бога твого і дотримуватимешся всіх його заповідей, які я даю тобі сьогодні, і робитимеш те, що правильне в очах Господа Бога твого».

Ізраїль, Богообраний народ

14 Ви—діти Господа Бога вашого. Не ріжте себе й не голіть собі голови, коли хтось помер^[a]. ² Бо народ твій святий для Господа Бога твого, Господь вибрав тебе з усіх народів на землі, що був ти Його улюбленим народом.

Чиста й нечиста їжа

³ Не їж ніякої гидоти. ⁴ Ось тварини, які ви можете їсти: корів, овець, козлів, ⁵ оленів, сарн, диких кіз, ібісів, диких овець, антилоп і гірських баранів^[b]. ⁶ Можна їсти будь-яку тварину, що має роздвоєні копита і жує жуйку. ⁷ Але й серед тих, хто має роздвоєні копита або жує жуйку, не можна їсти таких: верблюдів, зайців і тушканчиків, бо вони жують жуйку, але не мають роздвоєних копит. Вони нечисті для вас. ⁸ І не можна їсти свиней, бо вони мають роздвоєні копита, але не жують жуйку. Вони для вас нечисті. Не їжте їхнього м’яса й не торкайтеся їхнього падла.

⁹ З усього того, що в воді, ви можете їсти все, що має плавці й луску. ¹⁰ Все, що не має плавців і луски, не можна їсти. Воно для вас нечисте.

¹¹ Можна їсти чисту птицю. ¹² А ось те, чого не можна їсти: орла, стерв’ятника, грифа, ¹³ шуліки, сокола, ¹⁴ ніякого ворона, ¹⁵ сову, пугача, чайку, всіх різновидів яструба, ¹⁶ маленьку сову, велику сову, білу сову, ¹⁷ пустельну сову, ібіса, баклана, ¹⁸ лелеку, всіх різновидів чаплі, одуда й кажана.

¹⁹ Ніяка крилата комаха не є чиста для вас. Їх не можна їсти. ²⁰ Можна їсти будь-якого чистого птаха.

²¹ Не їжте падлої тварини. Або віддайте чужинцю в місті твоєму (щоб він їв), або продайте йому. Бо ти народ святий для Господа Бога твого. Не вари козеня в молоці матері його.

Десятина

²² Ти мусиш віддавати одну десятину з того врожаю, що виростає на твоїх полях щороку. ²³ Ти їстимеш десятину свого зерна, молодого вина й оливи, як і первістків великої та малої худоби в храмі Господа Бога твого, щоб навчився ти завжди боятися Господа Бога твого. ²⁴ Однак якщо живеш ти занадто далеко, й нести до храму недоречно, то якщо Господь Бог твій зробить це можливим, ²⁵ тоді ти обміняєш її на срібло, і візьмеш срібло з собою, і підеш до місця, яке Господь Бог твій обере. ²⁶ Витратиш гроші на що забажаєш: худобу, овець, воли, п’янкі напої—що тобі заманеться. І ти, й родина твоя будете їсти й радіти в присутності Господа Бога твого. ²⁷ Не забувай про левитів, що в містах твоїх, бо немає в них власної землі, як у тебе.

²⁸ Раз на кожні три роки мусиш принести десятину всього врожаю з полів за той рік і складеш у містах своїх. ²⁹ Тоді прийдуть левити, бо немає в них спадщини, як у тебе, а також чужинці, сироти, вдови, що у містах твоїх, і їстимуть вони досхочу, що Господь Бог твій благословив.

Рік скасування боргів

15 Наприкінці кожного сьомого року скасуєш борги. ² Ось як це має бути: кожен, хто позичив гроші іншому єврею, мусить скасувати цей борг. Він не буде примушувати сусіду свого чи родича сплатити, бо настав час скасування боргів на честь Господа. ³ Можеш вимагати сплати боргу від чужинця, але повинен скасувати будь-що, заборговане тобі братом твоїм. ⁴ Тож не буде бідних серед тебе, бо Господь напевно благословив тебе в тому краї, що Він дає тобі у спадок і володіння, ⁵ якщо тільки ти слухатимешся Господа Бога твого й ретельно виконуватимеш усе, що я заповідаю тобі сьогодні. ⁶ Коли Господь Бог твій благословив тебе, як Він обіцяв, ти можеш позичати багатьом народам, але сам не братимеш у борг; і правитимеш ти багатьма народами, а вони тобою не правитимуть.

⁷ Якщо є серед тебе нужденний, будь-хто з твоїх братів-ізраїльтян в одному з міст твоїх у землі, що Господь Бог твій дає тобі сьогодні, не будь жорстоким, твердим серцем і не відмовляй у допомозі своєму нужденному братові. ⁸ Будь щедрим до нього й позич йому, хоч би що він потребував.

⁹ Дивись, щоб жодна лиха думка не промайнула в голові твоїй, мовляв, сьомий рік, коли скасовуються борги, вже близько, тож подивишся на свого нужденного сусіду вовком, і не даси йому нічого, а він поскаржиться Господу на тебе, і стане це гріхом твоїм.

¹⁰ Давай йому щедро, не будь скнарою, коли даєш йому, бо за цей вчинок Господь Бог твій благословить тебе в кожній праці твоїй і в усьому, що ти робиш. ¹¹ Оскільки завжди в землі цій будуть нужденні люди, то я й заповідаю тобі: щедро давай сусідові своєму, бідному й нужденному в землі своїй.

Відпущення рабів

¹² Якщо хтось із братів твоїх продасть тобі себе, єврей чи єврейка, то ця людина служитиме тобі шість років, а на сьомий рік відпустиш її на волю^[c]. ¹³ І коли відпустиш цю людину на волю, не відсилай її з порожніми руками. ¹⁴ Щедро обдаруй її з отари твоєї, хлібом і вином. Даси їй з того, чим Господь Бог твій благословив тебе. ¹⁵ Пам’ятай, що ти був невільником у Єгипті, й Господь визволив тебе. Тож я й даю тобі цю заповідь сьогодні.

¹⁶ Якщо він скаже тобі: «Я не піду від тебе»,—оскільки він любить тебе й родину твою, бо йому було добре в тебе. ¹⁷ Тоді візьми шило й приколи його через мочку вуха до дверей. Тоді він стане рабом твоїм повік. Так само зроби і з рабинею своєю.

¹⁸ Не шкодуй, коли відпускаєш його на волю, бо ті шість років, що він служив тобі, дорівнюють половині платні наймита. І Господь Бог твій благословить тебе в усьому, що ти робиш.

Закон про первістків худоби

¹⁹ Відбери для Господа Бога твого кожного первістка-самця великої та дрібної худоби. Не запрягай до роботи первістка бика, не стрижи вовни з первістка з отари твоєї. ²⁰ Ти й родина твоя щороку будете їсти його в присутності Господа Бога твого, в місці, яке обере Господь.

²¹ Коли ж у нього буде якась вада, якщо він кульгавий або сліпий, чи будь-яка інша вада, не принось його в жертву Господу Богу своєму. ²² Можеш їсти його в містах своїх. Їсти можуть як чисті, так і нечисті люди, як ту лань чи оленя. ²³ Але крові його не їж; вилий її на землю, як ту воду.

Яка заповідь найважливіша?

(Мт. 22:34-40; Лк. 10:25-28)

²⁸ Один із книжників, наблизившись до Ісуса, слухав, як Він розмовляв з саддукеями, та фарисеями. Побачивши, як добре Ісус відповідав, книжник запитав Його: «Вчителю, яка заповідь Закону є найважливішою?» ²⁹ Ісус відповів: «Ось найважливіша заповідь: „Слухай, Ізраїлю! Всевишній Господь наш—єдиний Бог. ³⁰ Тож любіть Господа Бога свого всім серцем, усією душею, всім розумом і силою своєю”^(A). ³¹ Друга за важливістю заповідь така: „Любіть ближнього^[a] свого, як себе самого”^(B). Немає важливішої заповіді, ніж оці дві».

³² І книжник погодився: «Добре сказано, Вчителю. Ти маєш слушність, кажучи: Господь Всевишній—єдиний Бог, і немає іншого, крім Нього. ³³ Кожен мусить любити Його всім серцем, усім розумінням і силою своєю, а також любити ближнього свого, як себе самого,—усе те є багато важливішим за всі підношення й пожертви».

³⁴ Почувши таку мудру відповідь, Ісус сказав книжникові: «Ти недалекий від Царства Божого». І відтоді ніхто не наважувався Ісуса про щось питати.

Чи є Христос Сином Давидовим або Сином Божим?

(Мт. 22:41-46; Лк. 20:41-44)

³⁵ Навчаючи у храмі, Ісус говорив: «Чому книжники стверджують, що Христос—Син Давидів? ³⁶ Адже сам Давид, якого надихнув Дух Святий, казав:

³⁷ Тобто сам Давид називав Христа „Господом” своїм. То як же Він може бути Сином Давидовим?»

Та величезний натовп слухав Ісуса з задоволенням.

Ісус викриває книжників

(Мт. 23:1-36; Лк. 20:45-47)

^38-39 Ісус продовжував навчати народ, кажучи: «Стережіться книжників: вони люблять походжати в довгому вбранні, виглядаючи важливо. Вони полюбляють, щоб їх шанобливо вітали на базарах, й щоб у них були найповажніші місця в синагогах і найпочесніші місця на бенкетах. ⁴⁰ А самі вони оббирають вдів і виживають їх із їхніх осель, а потім моляться довго напоказ, щоб виглядати щирими. Господь покарає їх найтяжче».

Істинна пожертва

(Лк. 21:1-4)

⁴¹ Ісус сів біля жертовної скриньки у храмі й почав стежити, як люди кладуть гроші до скарбнички. Й чимало багатіїв залишали там значні суми. ⁴² Аж ось підійшла бідна вдова й поклала дві дрібні мідні монети. ⁴³ Тоді Ісус зібрав Своїх учнів і сказав їм: «Істинно кажу вам, що ця бідна вдова пожертвувала більше, ніж усі інші люди. ⁴⁴ Адже всі вони давали від лишка свого, а вона, бідна, віддала все, що мала на прожиття».