Деяния 15-16

Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version

Апостольський собор в Єрусалимі

15 Через деякий час прийшли якісь люди до Антиохії з Юдеї і почали навчати братів: «Якщо ви не обрізані за звичаєм Мойсеєвим, то не можете бути врятовані». ² Павло й Варнава не погодилися з цим, і між ними зав’язалася гостра суперечка. Павло й Варнава і ще дехто були обрані йти до апостолів та старійшин у Єрусалим, і там обговорити це питання.

³ Церква вирядила їх в дорогу, і вони рушили через Фінікію та Самарію. По дорозі вони розповідали людям, як поганам потрібно було прийти до істинного Бога. Ці розповіді скрізь викликали радість поміж братів. ⁴ Коли вони прибули до Єрусалиму, їх радо зустріли церква, апостоли й старійшини, а вони розповіли про все, що Бог зробив разом із ними. ⁵ Дехто з віруючих, ті, хто належали до фарисеїв, встали й мовили: «Погани мусять бути обрізані, вони зобов’язані виконувати Закон Мойсеїв!»

⁶ Тоді апостоли й старійшини зібралися разом, щоб вирішити це питання. ⁷ Після довгих обговорень Петро встав і сказав: «Браття, ви знаєте, що в найперші дні Бог обрав серед вас мене. Він зробив так, щоб саме з моїх уст погани почули Благовість і повірили. ⁸ Бог, Якому відкриті серця, засвідчив їм Свою прихильність, давши їм Дух Святий, як раніше нам. ⁹ Бог не зробив ніякої різниці між ними й нами, Він очистив серця їхні вірою. ¹⁰ А раз так, то нащо ж ви Бога випробовуєте? Навіщо намагаєтеся на шиї цих учнів накинути ярмо^[a], якого ні самі ми, ані наші предки не були спроможні нести? ¹¹ Але милістю Господа Ісуса вони вірять, щоб бути спасенними так само, як ми».

¹² Запала мовчанка. Вони уважно слухали розповідь Варнави й Павла про всі ті знамення й чудеса, які Бог чинив через них перед поганами.

¹³ Коли вони скінчили розповідати, встав Яків і сказав: «Браття, послухайте мене. ¹⁴ Симон розповів нам, як Бог уперше виявив Своє любов до поган, коли прийняв їх до Себе, щоб стали вони Його людьми. ¹⁵ Слова пророків узгоджуються з цим. Адже написано:

¹⁹ Через те, я вважаю, ми не повинні відштовхувати поган, які приходять до Бога. ²⁰ Натомість ми повинні написати їм і застерегти їх від вживання їжі, споганеної бовванами, від перелюбу, від м’яса удушених тварин та крові.

²¹ Вони не повинні цього робити, бо в кожному місті з давніх-давен є ті, хто проповідують Закон Мойсея, та читають його щосуботи у синагогах».

Послання до віруючих-неюдеїв

²² Тоді апостоли та старійшини разом з усією церквою вирішили обрати з-поміж себе тих, кого вони пошлють до Антиохії разом з Павлом та Варнавою. Вони обрали Юду, якого ще звали Варсавою, та Силу—чоловіків, котрих поважали брати. ²³ Через них передали такого листа:

«Апостоли й старійшини, ваші брати шлють вітання братам з поган в Антиохії, Сирії та Кілікії.

Любі Брати,

²⁴ Ми чули, що дехто звертається до вас від нашого імені й своїми словами турбує і бентежить вас, але все те робилося без наших вказівок. ²⁵ Усі ми згодилися й вирішили обрати з-поміж себе людей і послати їх до вас разом з нашими любими друзями Варнавою та Павлом. ²⁶ Вони віддали своє життям в ім’я Господа нашого Ісуса Христа. ²⁷ Тож ми посилаємо Юду й Силу, і вони на словах перекажуть вам те саме. ²⁸ Для Святого Духа й для нас добре не обтяжувати вас нічим більшим, ніж ці необхідні речі:

Якщо ви вбережете себе від таких вчинків, то робитиме добре.

Бувайте здорові».

³⁰ Коли посланці Варнава, Павло, Юда й Сила прибули до Антиохії, вони зібрали віруючих і вручили їм листа. ³¹ Ті прочитали й дуже зраділи такій підтримці. ³² Юда й Сила, які самі були пророками, багато говорили з братами, підтримуючи й зміцнюючи їхню віру. ³³ Вони пробули там деякий час, а потім браття відпустили Юду й Силу з миром, і вони повернулися до тих, хто послав їх. ³⁴ [Однак Сила вирішив залишитися там]^[c].

³⁵ Але Павло й Варнава залишилися в Антиохії. Разом з багатьма іншими вони навчали народ Слова Божого й Благовісті Господній.

Друга подорож Павла

³⁶ За кілька днів по тому, Павло сказав Варнаві: «Давай повернемося до братів наших у всіх тих містах, де ми проповідували Слово Господа, й подивимося, як їм живеться».

³⁷ Варнава хотів узяти з собою Іоана, якого ще називали Марком, ³⁸ але Павло не вважав, що буде краще взяти з собою того, хто кинув їх у Памфилії і не пішов з ними на працю. ³⁹ Між Павлом та Варнавою виникла незгода, і як наслідок, вони вирушили кожен своїм шляхом. Варнава взяв Марка й поплив з ним до Кіпру.

^40-41 Павло обрав Силу і вони пішли через Сирію та Кілікію, допомагаючи церквам зміцнюватися, а браття з Антиохії доручили їх піклуванню Господа.

Господь кличе Павла до Македонії

16 Павло також відвідав Дервію та Лістру, де знаходився послідовник на ім’я Тимофій. Мати його була віруючою юдейкою, а батько греком. ² Про Тимофія добре говорили браття в Лістрі та Іконії. ³ Павло хотів, щоб Тимофій пішов із ним, тому він зробив обрізання Тимофієві. Це було зроблено заради юдеїв, які мешкали у тієї місцевості, оскільки ті знали, що Тимофіїв батько був греком.

⁴ Проходячи через інші міста, вони передавали віруючим для послуху настанови, прийняті апостолами й старійшинами в Єрусалимі. ⁵ Тож церкви міцнішали в вірі, й число віруючих зростало з кожним днем.

Павло в Македонії

⁶ Павло та його супутники пройшли землю Фриґійську та Ґалатську, але Дух Святий не дозволяв їм проповідувати Слово в Малій Азії. ⁷ Дійшовши до кордону Мізії, вони збиралися йти до Віфінії, але Дух Ісуса не пустив їх. ⁸ Тоді, проминувши Мізію, вони прибули до Троади.

⁹ Вночі Павлові було видіння, в якому якийсь чоловік із Македонії постав перед ним, благаючи: «Прийди до Македонії й допоможи нам». ¹⁰ Після цього видіння, ми^[d] одразу ж зібралися йти до тієї землі, вирішивши, що то Бог покликав нас проповідувати македонцям Благовість.

Павло й Сила в Македонії

¹¹ Ми відпливли з Троади й попрямували до Самотракії, а наступного дня пристали до Неаполя. ¹² Звідти ми пішли до міста Филипи, що було римською колонією та головним містом тієї частини Македонії, і провели там кілька днів.

¹³ В суботу ми вирушили за міську браму, до річки, сподіваючись, що знайдемо там місце для молитви. Ми сіли й почали розмовляти з жінками, які зібралися там. ¹⁴ Серед них була жінка на ймення Лідія. Вона була купчихою, та торгувала багряними тканинами в місті Тіатирі. Вона поклонялася істинному Богу. Лідія слухала нас, і Господь відкрив її серце назустріч тому, що казав Павло. ¹⁵ Коли вона та її домашні охрестилися, вона почала благати нас: «Якщо ви вважаєте, що я справді вірую в Господа, то зупиніться в моєму домі». Вона вмовила нас піти до неї.

Павло і Сила у в’язниці

¹⁶ Так сталося, що коли ми йшли до місця молитви, нам зустрілася дівчина-рабиня. Вона була одержима духом^[e], який давав їй силу передбачати майбутнє. Роблячи це, вона приносила величезний прибуток своїм господарям. ¹⁷ Дівчина ходила за Павлом і всіма нами, вигукуючи: «Це слуги Всевишнього Бога! Вони провіщають вам шлях до спасіння!» ¹⁸ Так тривало багато днів, і Павла це почало турбувати. Тож він обернувся й промовив до духа: «Наказую тобі іменем Ісуса Христа, вийди з неї!» І він негайно вийшов з дівчини.

¹⁹ Коли її господарі побачили, що їхнім сподіванням на прибуток прийшов кінець, вони схопили Павла та Силу й потягли їх на базарну площу, а там передали владі. ²⁰ Коли вони привели Павла та Силу до міської влади, то сказали: «Ці люди—юдеї, вони каламутять усе місто! ²¹ Вони проголошують звичаї, які для нас, римлян, є протизаконним прийняти або дотримуватися».

²² Весь натовп піднявся проти Павла й Сили. Володарі міста зірвали з апостолів одяг і наказали їх побити. ²³ Тяжко побитих, їх кинули до в’язниці й наказали вартовому пильно стерегти їх. ²⁴ Діставши такий наказ, він посадив апостолів у внутрішню камеру, а ноги їхні забив у колодки.

²⁵ Близько опівночі Павло й Сила молилися й співали гімни Богу, а інші в’язні слухали їх. ²⁶ Зненацька стався сильний землетрус, аж захитався фундамент в’язниці. Всі двері раптом розчинилися, а кайдани з усіх в’язнів попадали. ²⁷ Вартовий прокинувся й, побачивши відчинені двері в’язниці, вихопив меча. Він хотів вбити себе, вважаючи, що в’язні втекли, ²⁸ та Павло голосно гукнув: «Не губи себе! Ми всі тут».

²⁹ Тоді вартовий наказав принести світло й кинувся всередину. Затремтівши зі страху, він упав на коліна перед Павлом та Силою. ³⁰ А потім вивів їх і сказав: «Добродії, що мені робити, щоб здобути спасіння?» ³¹ Вони відповіли: «Вір у Господа Ісуса, і ти будеш спасенний—ти й твої домашні».

³² І апостоли розповіли Слово Господнє йому й усім іншим, хто був у тому домі. ³³ Тієї нічної години вартовий узяв їх, обмив їхні рани, й тут же його самого і його родину охрестили. ³⁴ Він привів Павла й Силу до своєї оселі і дав їм поїсти. Він, і вся його родина раділи, бо повірили у Бога.

³⁵ Коли настав ранок, володарі міста послали воїнів, сказавши: «Звільніть тих людей». ³⁶ Тоді вартовий передав ці слова Павлові: «Володарі міста сказали звільнити вас. Отже, виходьте зараз і йдіть з миром». ³⁷ Але Павло відповів воїнам: «Вони прилюдно били нас без суду, хоч ми римські громадяни, потім кинули нас до в’язниці. А тепер вони хочуть випустити нас таємно? Не буде цього! Вони повинні самі прийти й вивести нас із в’язниці».

³⁸ Варта передала ці слова володарям міста. Почувши, що Павло і Сила—римляни, ті перелякалися. ³⁹ Вони прийшли й вибачилися перед Павлом і Силою, а потім вивели їх із в’язниці й попросили залишити їхнє місто. ⁴⁰ Вийшовши з в’язниці, Павло й Сила попрямували до дому Лідії. Побачивши там братів, Павло і Сила підбадьорили їх, а потім пішли звідти.