К Римлянам 5-7

Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version

Праведність перед Богом

5 Оскільки ми виправдалися перед Богом завдяки нашій вірі, то маємо мир^[a] з Ним через Господа нашого Ісуса Христа. ² Через нашу віру, Христос дав нам можливість зазнати благодать Божу, яку тепер маємо. Ми радіємо з надії прилучитися до слави Господньої. ³ І більше того, ми радіємо з наших страждань, бо знаємо, що страждання породжують терпіння. ⁴ Терпіння породжує стійкість, а стійкість, своєю чергою, приносить надію. ⁵ Надія ж нас ніколи не розчарує, бо любов Божа влилася в наші серця через Святого Духа, який був даний нам.

⁶ Свого часу Христос помер за нас, лихих людей, хоча ми ще самі були немічні. Та, у призначений час, Він віддав Своє життя, рятуючи нас. ⁷ Рідко буває, щоб хтось віддав життя за іншу людину, навіть якщо то дуже добра людина.

⁸ Та Бог показав, як сильно Він нас любить, тим, що Христос помер заради нас, коли ми були ще грішниками. ⁹ Оскільки тепер ми виправдані перед Богом кров’ю Христовою, тож і від гніву Божого врятуємося через Ісуса. ¹⁰ Коли ми були ще ворогами Богу, Він примирив нас з Собою через смерть Свого Сина. Надто ж зараз, коли ми стали Його друзями, врятуємося життям Його Сина. ¹¹ Більше того, ми радіємо тому, що Всевишній зробив для нас через Господа нашого Ісуса Христа, завдяки Якому ми тепер примирилися з Богом.

Адам і Христос

¹² Гріх прийшов у світ через одного чоловіка, Адама, а разом з гріхом і смерть. Так само й смерть прийшла до всіх людей, бо всі вони грішили. ¹³ Гріх був у світі й до того, як Закон з’явився, та гріх нікому не зараховується, коли немає закону. ¹⁴ Смерть панувала від часів Адама до Мойсея. Вона панувала навіть над тими, хто не грішив, як Адам, коли він порушив Божу заповідь. Адам був праобразом Того, Хто мав прийти пізніше.

¹⁵ Та вільний дар Божий зовсім не такий, як гріх Адамів. Багато людей померло через гріх цього чоловіка. Милість же Божа набагато більша, бо через благодать одного Чоловіка, Ісуса Христа, багато людей одержало дар Божий. ¹⁶ Адам був засуджений за один гріх. Але дар Божий не такий, бо він веде до виправдання за багато гріхів. ¹⁷ Через гріх одного чоловіка запанувала смерть. Але зараз багато людей одержують милість Божу і Божий дар праведності. Безумовно, вони матимуть істинне життя, і пануватимуть через одного Чоловіка, Ісуса Христа.

¹⁸ Отже, якщо провина Адама привела до засудження всіх людей, так само праведність Христа привела до виправдання і вічного життя для всіх. ¹⁹ Як за непослух однієї людини всі стали грішниками, так і завдяки покірливості однієї людини стануть праведними.

²⁰ Закон прийшов для того, щоб збільшити переступ, та коли гріх збільшувався, навіть більшою ставала милість Божа. ²¹ Гріх панував завдяки смерті, але Бог дав людям більше милості для того, щоб вона могла панувати, роблячи людей праведними з Ним. Вона приносить вічне життя через Господа нашого Ісуса Христа.

Хто вмер для гріха, той житиме в Бозі

6 Що ж нам сказати? Чи залишатися нам у гріху, щоб примножити милість Божу? ² Зовсім ні! Ми померли в гріху, то як же все ще живемо в ньому? ³ Чи ви не знаєте, що коли ми охрестилися в Ісуса Христа, то охрестились і в смерть Його? ⁴ Тому, хрещенням в Його смерть ми були поховані із Ним для того, щоб так, як Христос був піднесений із мертвих славою Отця, і ми могли мати нове життя. ⁵ Якщо ми були з’єднані з Ним в такій смерті, яку Він прийняв, то будемо з’єднані з Ним і у воскресінні. ⁶ Ми знаємо, що наше старе існування розіп’яли разом з Ісусом, щоб наші гріховні тіла загинули і щоб нам не бути більше рабами гріха. ⁷ Бо той, хто помер, звільнився від влади гріха.

⁸ Отже, оскільки ми вмерли з Христом, то віримо, що й житимемо з Ним. ⁹ Бо ми знаємо, що Христос, Який воскрес із мертвих, більше не помре, і смерть більш не має влади над Ним. ¹⁰ Смерть, якою Він помер, то була смерть для гріха: раз і назавжди. Життя ж, яким Він живе,—для Бога.

¹¹ Так само і ви вважайте себе померлими для гріха, але живими для Бога в Ісусі Христі. ¹² Не слід давати гріху панувати у ваших смертних тілах, щоб не піддатися його гріховним бажанням. ¹³ Не слід також віддавати гріху ніякі члени тіла вашого, щоб не стали вони знаряддям неправедності. Краще віддайте себе Богові як люди, які воскресли із мертвих і тепер живі. І всі частини тіла вашого віддайте Богу як знаряддя праведності. ¹⁴ Тож гріх не буде панувати над вами, бо ви живете не під Законом, а в милості Божій.

Раби праведності

¹⁵ То що ж нам робити? Чи можна нам грішити, раз живемо не під Законом, а в милості Божій? Звісно, ні! ¹⁶ Хіба ви не знаєте, що коли ви віддаєте себе комусь на послух, то стаєте рабами того, кого слухаєтеся. Або ви станете рабами гріха (а це шлях до смерті), або рабами, які слухаються Бога (і це приведе до праведності).

¹⁷ У минулому ви були рабами гріха, та, дякуючи Богу, ви слухалися усім своїм серцем вчення, якому вас довірили. ¹⁸ Звільнившись від гріха, ви стали рабами праведності. ¹⁹ (Я наводжу приклад, який люди можуть зрозуміти, бо це важко збагнути). Раніше, як раби, ви віддавали частини свого тіла нечистоті й беззаконню, живучі в гріху. Зараз, так само віддайте частини тіла свого праведності, щоб бути її рабами. І так ваше життя буде присвячене Богу. ²⁰ Бо, коли ви були рабами гріха, то у вас не було праведності; вона не панувала над вами. ²¹ І який же врожай ви тоді мали? А мали ви те, чого зараз соромитеся, що приносить духовну смерть.

²² Та тепер, коли ви звільнилися від гріха й стали рабами Божими, ви збираєте врожай, що веде до освячення й, у підсумку—до вічного життя. ²³ Бо плата від гріха—смерть, а благодатний Дар Божий—вічне життя в Господі нашому Ісусі Христі.

Ми звільнилися від Закону

7 Я звертаюся до тих, хто знає Закон Мойсея. Хіба не відомо вам, брати і сестри мої, що Закон має владу над людиною, тільки поки вона живе? ² Скажімо, заміжня жінка прив’язана Законом до свого чоловіка, поки він живий. Та коли він помре, вона звільняється з-під влади Закону про шлюб. ³ Тож якщо вона стає дружиною іншого, коли ще живий її чоловік, то вона винна у перелюбі. Але якщо чоловік її помре, то вона звільняється від шлюбного Закону, та не вважатиметься розпусницею, якщо вийде заміж за іншого.

⁴ Так само й ви, брати і сестри мої, померли для Закону через Тіло Христове, щоб належати Іншому—Тому, Хто воскрес із мертвих, щоб ми могли служити Богові. ⁵ Бо коли ми ще жили у згоді з нашою гріховною людською природою, то наші гріховні пристрасті, що прийшли від Закону, володіли тілами нашими. Вони приносили врожай вчинків, який вів до смерті. ⁶ Та зараз ми звільнилися від Закону, в’язнями якого ми були. Ми вмерли для нього і служимо Господу Богу нашому в новому житті, яким править Дух Святий, а не в старому, що трималося писаних канонів.

Боротьба з гріхом

⁷ Чи думаєте ви, що я стверджую, що Закон—це гріх? Звісно, ні! Та не знати б мені, що таке гріх інакше, як через Закон. Бо й справді, я не знав би, що то є—прагнути чогось чужого, якби в Законі не було записано: «Не прагни чужого»^(A).

⁸ Одначе гріх через цю заповідь знайшов шлях розбудити в мені потяг до всього злого. Без Закону, гріх мертвий.

⁹ Я жив колись без Закону, та гріх ожив, коли з’явилася заповідь. ¹⁰ І тоді ж я вмер. Тож заповідь, що мала принести життя, принесла мені духовну смерть. ¹¹ Скориставшись нагодою, гріх звабив мене заповіддю і нею ж убив мене.

¹² Отже, Закон і заповідь—святі, справедливі й добрі. ¹³ То чи означає це, що добро спричинило смерть мені? Зовсім ні! Але гріх, використавши добро, приніс мені смерть. І сталося це, щоб викрити хибну природу гріха: щоб через цю добру заповідь я усвідомив, на скільки огидний гріх.

Внутрішня боротьба

¹⁴ Тож ми знаємо, що Закон—духовний, а я—ні. Гріх панує наді мною, неначе я раб його. ¹⁵ І я не знаю, що роблю, бо роблю не те, що хотів би, а те, що ненавиджу. ¹⁶ І якщо я роблю не те, чого бажаю робити, то погоджуюся з Законом, що він добрий. ¹⁷ Насправді ж то не я роблю, а гріх, що живе в мені. ¹⁸ Так, я знаю, що добро не живе в мені, тобто в моїй недуховній людській природі. Прагнення робити добрі справи у мене є, але здійснити їх ще не можу. ¹⁹ Бо я не роблю те добро, яке я хочу робити, а чиню зло, якого чинити не хочу. ²⁰ Тож коли я роблю те, чого не хочу, то вже не я здійснюю це, а гріх, який живе в мені.

²¹ Отже, я відчуваю цей Закон у собі, хоча я хочу чинити добро, та зло завжди є зі мною. ²² Внутрішньо я насолоджуюся Законом Божим. ²³ Та бачу, що інший закон керує тілом моїм. Він ворогує з Законом Божим, що керує розумом моїм. Цей інший закон і є законом гріха. І він робить мене своїм в’язнем. Він владарює моїм тілом.

²⁴ О, нещасний я чоловік! Хто визволить мене з цього смертного тіла? ²⁵ Бог! Тож дяка Йому (за Його порятунок) через Господа нашого Ісуса Христа! Розумом своїм я є раб Закону Божого, а грішною природою своєю я—раб закону гріха.