Овдій
Ukrainian Bible
1 Видіння Овдія. Так сказав Господь Бог на Едом: Почули ми вістку від Господа, і посланий був між народів посол, щоб сказати: Уставайте, і станьмо на нього до бою!
2 Оце Я малим тебе дав між народи, ти дуже погорджений.
3 Гордість серця твого обманила тебе, який перебуваєш по щілинах скельних, у високім сидінні своїм, що говориш у серці своєму: Хто скине на землю мене?
4 Якщо б ти піднісся, немов той орел, і якщо б ти кубло своє склав поміж зорями, то й звідти Я скину тебе, промовляє Господь!
5 Чи ж до тебе злодії приходили, чи нічні ті грабіжники, такий ти понищений! чи ж вони не накрали б собі скільки треба? Якщо б до тебе прийшли збирачі винограду, чи ж вони не лишили б хоч вибірків?
6 Як Ісав перешуканий, як криївки його переглянені!
7 Аж до границі прогнали тебе, обманять тебе твої всі союзники, переможуть тебе твої приятелі! Ті, що хліб твій їдять, пастку розставлять на тебе, нема в тому розуму!
8 Чи ж не станеться це того дня, промовляє Господь, і вигублю Я мудреців із Едому, а розум з гори Ісавової?
9 І настрашене буде лицарство твоє, о Темане, щоб був витятий кожен з Ісава убивством.
10 Через насилля на Якова на брата твого сором покриє тебе, і ти витятий будеш навіки.
11 Того дня, коли став ти навпроти, того дня, як чужі полонили були його військо, і коли чужинці в його брами ввійшли і жереба кидали про Єрусалим, то й ти був, як один з них!
12 І тому не дивися на день свого брата, на день лиха його, і не тішся з Юдиних синів у день їхньої згуби, і не розкривай своїх уст у день утиску.
13 І не входь ти до брами народу Мого у день лиха його, і не приглядайся до зла його й ти в день нещастя його, і не простягайте своєї руки до багатства його в день нещастя його!
14 І на роздоріжжі не стій, щоб витинати його втікачів, і в день утиску не видавай його решток!
15 Бо близький день Господній над усіма народами, як зробив ти, то так і тобі буде зроблено: вернеться на твою голову чин твій!
16 Бо як ви пили на святій Моїй горі, так народи усі завжди питимуть! І будуть пити вони, і будуть хлептати, і стануть вони, немов їх не було.
17 А на Сіонській горі буде спасіння, і буде святою вона, і спадки свої вже посяде дім Яковів.
18 І дім Якова стане огнем, і дім Йосипа полум'ям, а дім Ісава соломою, і будуть палати вони проти них, і їх пожеруть, і останку не буде із дому Ісава, бо Господь це сказав.
19 І посядуть південні Ісавову гору, а мешканці долин филистимлян, і посядуть Єфремове поле та поле самарійське, а Веніямин Ґілеад.
20 А полонені війська Ізраїлевих синів заволодіють тим, що хананейське аж до Цорфату, а єрусалимські вигнанці в неволі, що в Сефараді, посядуть міста полудневі.
21 І спасителі прийдуть на гору Сіон, щоб гору Ісава судити, і царство Господнє настане!
Авдий
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Едом буде покарано
1 Ось з’ява, яка була Овдію. Ось що Господь мій Бог сказав про Едом:
«Почули ми звістку від Господа
й послав Він посланця сказати усім народам:
„Війною ми підемо на Едом”.
Господь звертається до Едому
2 І Я зроблю тебе, Едоме,
найменшим між народів,
і зневажатимуть тебе усі надміру.
3 Погорда серця твого обдурила тебе,
того, хто мешкає в щілинах неприступних скель[a],
чий дім—гора висока, бо думав ти:
„Хто може мене скинути униз на землю?”»
Едом буде скинуто
4 Ось що говорить Господь:
«Навіть якщо літаєш ти високо, немов орел,
та гніздо в’єш собі серед зірок,
звідти скину Я тебе.
5 Тебе вщент зруйновано буде:
до тебе злодії прийдуть,
грабіжники вночі наскочать,
та заберуть усе, що либонь забажають.
Коли наймити у виноградниках твоїх збирають врожай,
вони залишають де-кілько грон на лозі.
6 Але вороги пильно шукатимуть скарби таємні,
які приховував Ісав[b], та, знайшовши їх,
пограбують усе, нічого не залишать!
7 Всі, з ким Угоду маєш,
гнатимуть тебе аж до кордону,
обдурять спільники тебе і переможуть.
І друзі, з ким ти хліб ділив,
на тебе наготують пастку, говорячи:
„Він нічого не запідозрює!”»
8 «Хіба не буде так,—Господь говорить,—
що в день той мудрих геть Я вигублю з Едому,
і розумних вижену із гір Ісава[c].
9 І навіть воїни твої, Темане,[d] злякаються,
бо вбито буде їх в горах Ісава.
10 За кривду свого брата Якова тебе покриє сором,
і вигублений будеш ти повік.
11 Того дня, коли ти осторонь стояв,
й Ізраїлю не пропонував допомоги,
коли чужинці захопили все добро його,
коли ввійшли ті зайди в його брами
і розіграли жеребом Єрусалима долю,
а ти, Едоме, в той день був як один із них,
чекаючи на частку свою.
12 В той день було не варто зловтішатись[e]
із горя брата Якова,
не слід тобі в той день було радіти
з гибелі народу Юди,
не слід було хвалитися[f] в день їхнього нещастя.
13 Не слід тобі було заходити до брами
Мого народу в день його страждань.
Не варто було зловтішатися з його біди у день,
коли його спіткало лихо.
Не слід було забирати його добро
під час його біди.
14 Не слід тобі було стоять на перехресті,
щоб не пускати втікачів,
не слід було тобі віддати ворогам усіх,
хто уцілів у день нещастя.
15 Бо наближається Господній день до всіх народів.
Як ти вчинив, так і з тобою вчинять,
твої діла впадуть на голову твою.
16 Бо так, як ви пролили[g] кров на горі Моїй святій,
так і інші народи проллють і вашу кров.
Вам прийде кінець,
начебто вас ніколи й не було!
17 Та на горі Сіон залишаться вцілілі,
гора Сіон і далі лишиться святою,
й народ Якова[h] знов володітиме майном своїм.
18 І буде він, народ Якова, вогнем,
народ Йосипа—полум’ям,
а народ Ісава[i]—соломою,
який перетвориться на попіл,
бо спалять й пожеруть його вони».
«І жодного, хто вижив, не лишиться
в Ісавовому домі,—так Господь звелів.—
19 Й народ Неґева заволодіє горами Ісава,
народ з підгір’я завоює филистимські землі.
Цей народ мешкатиме на землях Ефраїма,
та на рівнинах Самарії,
а Веніамин—в Ґілеаді.
20 А військо ізраїльських вигнанців
заволодіє ханаанцями аж до Зарефата.
А вигнанці з Єрусалима в Сефараді[j]
завоюють міста Неґеву.
21 А визволителі[k] зійдуть на Сіон,
та керуватимуть народом,
який живе на горі Ісава.
Та все ж, те царство належатиме Господу».
Footnotes
- 1:3 неприступних скель Очевидно, йдеться про неприступні скелі поблизу міста Села, столиці Едому.
- 1:6 Ісав Інша назва «Едому».
- 1:8 розумних… Ісава Едом був відомий як центр освіти в древній Палестині.
- 1:9 Теман Велике місто в Едомі.
- 12: зловтішатись Буквально «дивитися». Також див.: Овд. 13.
- 12: хвалитися Буквально «збільшувати свого рота».
- 16: пролили Буквально «пили».
- 17: народ Якова Буквально «дім Якова».
- 18: народ Ісава Буквально «дім Ісава».
- 20: Сефарад Можливо, мова йде про Іспанію.
- 21: визволителі Або «переможці», чи «спасителі», тобто ті, хто вів свій народ до перемоги у битві.
Йона 1-4
Ukrainian Bible
1 І було слово Господнє до Йони, Аміттаєвого сина, таке:
2 Устань, іди до Ніневії, великого міста, і проповідуй проти нього, бо їхнє зло прийшло перед лице Моє.
3 І встав Йона, щоб утекти до Таршішу з-перед Господнього лиця. І зійшов він до Яфи, і знайшов корабля, що йшов до Таршішу, і дав заплату його, і ввійшов у нього, щоб відплисти з ними до Таршішу з-перед Господнього лиця.
4 А Господь кинув сильного вітра на море, і знялася на морі велика буря, і вже думали, що корабель буде розбитий.
5 І налякалися моряки, і кликали кожен до своїх богів, і викидали ті речі, що були на кораблі, до моря, щоб полегшити себе. А Йона зійшов до споду корабля, і ліг, і заснув.
6 І приступив до нього керівник корабля, та й сказав йому: Чого ти спиш? Уставай, заклич до свого Бога, може згадає цей Бог про нас, і ми не згинемо.
7 І сказали вони один до одного: Ідіть, і киньмо жеребки, та й пізнаємо, через кого нам оце лихо. І кинули вони жеребки, і впав жеребок на Йону.
8 І сказали до нього: Об'яви ж нам, через що нам це лихо? Яке твоє зайняття, і звідки ти йдеш? Який твій край, і з якого ти народу?
9 І сказав він до них: Я єврей, і боюся я Господа, Небесного Бога, що вчинив море та суходіл.
10 І налякалися ті люди великим страхом, і сказали до нього: Що це ти наробив? Бо ці люди довідалися, що він утікає з-перед Господнього лиця, бо він це їм об'явив.
11 І вони сказали до нього: Що ми зробимо тобі, щоб утихомирилось море, щоб не заливало нас? Бо море бушувало все більше.
12 І сказав він до них: Візьміть мене, і киньте мене до моря, і втихомириться море перед вами; бо я знаю, що через мене оця велика буря на вас.
13 І міцно гребли ці люди, щоб дістатися до суходолу, та не могли, бо море бушувало все більш проти них.
14 І вони кликнули до Господа та й сказали: О Господи, нехай же не згинемо ми за душу цього чоловіка, і не давай на нас неповинної крови, бо Ти, Господи, чиниш, як бажаєш!
15 І підняли вони Йону, і кинули його до моря, і спинилося море від своєї лютости.
16 І налякалися ці люди Господа великим страхом, і приносили Господеві жертви, і складали обітниці.
17 (2-1) І призначив Господь велику рибу, щоб вона проковтнула Йону. І був Йона в середині цієї риби три дні та три ночі.
2 (2-2) І молився Йона до Господа, Бога свого, з утроби тієї риби,
2 (2-3) та й казав: Я кликав з нещастя свого до Господа, і відповідь дав Він мені, із нутра шеолу кричав я, і почув Ти мій голос!
3 (2-4) І Ти кинув мене в глибочінь, у серце моря, і потік оточив був мене. Усі хвилі Твої та буруни Твої надо мною пройшли.
4 (2-5) І сказав я: Я вигнаний з-перед очей Твоїх, проте ще побачу я храм Твій святий.
5 (2-6) Вода аж по душу мене обгорнула, безодня мене оточила, очерет обвиває кругом мою голову!
6 (2-7) Я зійшов аж до споду гори, а земля її засуви стали за мною навіки! Та підіймеш із ями життя моє, Господи, Боже Ти мій!
7 (2-8) Як у мені омлівала душа моя, Господа я спогадав, і молитва моя ця до Тебе долинула, до храму святого Твого!
8 (2-9) Ті, що тримаються марних божків, свого Милосердного кидають.
9 (2-10) А я голосною подякою принесу Тобі жертву, про що присягав я, те виконаю. Спасіння у Господа!
10 (2-11) І Господь звелів рибі, і вона викинула Йону на суходіл.
3 І було Господнє слово до Йони вдруге таке:
2 Устань, іди до Ніневії, великого міста, і проповідуй на нього те слово, що Я говорив був тобі!
3 І Йона встав, і пішов до Ніневії за Господнім словом. А Ніневія була місто велике-превелике, на три дні ходи.
4 І зачав Йона ходити по місті, на один день ходи, і проповідував і казав: Ще сорок день, і Ніневія буде зруйнована!
5 І ніневітяни ввірували в Бога, і оголосили піст, і позодягали верети, від найбільшого з них аж до найменшого.
6 І дійшло це слово до царя Ніневії, і він устав зо свого трону, і скинув плаща свого з себе, і покрився веретою, та й сів на попелі.
7 І він звелів кликнути й сказати в Ніневії з наказу царя та його вельмож, говорячи: Нехай не покуштують нічого ані людина, ані худоба, худоба велика чи худоба дрібна, нехай вони не пасуться, і нехай не п'ють води!
8 І нехай покриваються веретами та людина й та худоба, і нехай сильно кличуть до Бога, і нехай кожен зверне з своєї дороги та від насильства, що в їхніх руках.
9 Хто знає, може Бог обернеться й пожалує, і відвернеться з жару гніву Свого, і ми не погинемо!
10 І побачив Бог їхні вчинки, що звернули зо своєї злої дороги, і пожалував Бог щодо того лиха, про яке говорив, що їм учинить, і не вчинив.
4 І було це для Йони на досаду, досаду велику, і він запалився.
2 І молився він до Господа та й казав: О Господи, чи ж не це моє слово, поки я ще був на своїй землі? Тому я перед тим утік до Таршішу, бо я знав, що Ти Бог милостивий та милосердий, довготерпеливий та многомилостивий, і Ти жалкуєш за зло.
3 А тепер, Господи, візьми мою душу від мене, бо краще мені смерть від мого життя!
4 А Господь відказав: Чи слушно ти запалився?
5 І вийшов Йона з міста, і сів від сходу міста, і поставив собі там куреня, і сів під ним у тіні, аж поки побачить, що буде в місті.
6 І виростив Бог рицинового куща, і він вигнався понад Йону, щоб бути тінню над його головою, щоб урятувати його від його досади. І втішився Йона від цього рицинового куща великою радістю.
7 А при сході зірниці другого дня призначив Бог червяка, і він підточив рицинового куща, і той усох.
8 І сталося, як сонце зійшло, то призначив Бог східнього гарячого вітра, і вдарило сонце на Йонину голову, і він зомлів. І він жадав, щоб йому померти, і казав: Краще мені смерть від мого життя!
9 І промовив Бог до Йони: Чи слушно запалився ти за рициновий кущ? А той відказав: Дуже розлютився я, аж на смерть!
10 І сказав Господь: Ти змилувався над рициновим кущем, над яким не трудився, і не плекав його, який виріс за одну ніч, і за одну ніч згинув.
11 А Я не змилувався б над Ніневією, цим великим містом, що в ньому більше дванадцяти десятисячок люда, які не вміють розрізняти правиці своєї від своєї лівиці, та численна худоба?
Иона 1-4
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Йона йде на поклик Бога
1 Слово Господа було Йоні[a], синові Аміттая. Господь сказав: 2 «Вставай! Іди до Ниневії[b], цього великого міста, і проповідуй проти нього, бо Мені відкрилися всі ті лихі вчинки, що коять її люди, та накажи їм припинити їхні лихі справи».
3 Тож Йона встав, але вирушив у протилежний бік, намагаючись утекти[c] до Таршиша[d], подалі від Господа. Він прийшов до Йоппи[e] й знайшов корабель, що плив до Таршиша. Тож він сплатив за подорож, та зійшов на корабель, щоб плисти з ним до Таршиша, подалі від Господа.
Шторм
4 Але Господь наслав дужий вітер на море. Знялася страшенна буря на морі, і здавалося, що корабель ось-ось розіб’ється. 5 Моряки перелякалися, й кожен молився своєму богу. Вони викинули вони весь вантаж, що був на кораблі, в море, щоб став корабель легшим. Тим часом Йона пішов у каюту, ліг там і глибоко заснув. 6 Підійшов до нього капітан і сказав: «Що ж ти спиш? Вставай, молися своєму богу! Може, той бог зглянеться над нами, й ми не загинемо».
Що викликало шторм
7 Тоді моряки сказали одне одному: «Давайте кинемо жереб і довідаємося, хто спричинив це лихо». Вони кинули жереб, і жереб показав, що Йона був винним у цієї біді. 8 Тож вони його спитали: «Скажи нам, будь ласка, чи через тебе усе це лихо трапиться? Чим ти займаєшся? Звідки ти? З якої країни? З якого народу?»
9 Він відповів їм: «Я єврей і поклоняюся Господу Богу Небес, Тому, Хто створив море і сушу». 10 Тоді моряки дуже злякалися й сказали йому: «Що ж ти наробив?» Бо люди знали, що він утікав від Господа, адже він сам сказав їм про те. 11 Вони мовили: «Що нам з тобою робити, щоб море заспокоїлося для нас?» Бо ж море ставало дедалі більш буремним.
12 Він відповів: «Киньте мене в море, тож воно заспокоїться для вас. Бо знаю я, що цей шалений шторм напав на вас через мене».
13 Але замість цього, люди намагалися на веслах вести корабель до землі, та не змогли, бо море ставало дедалі буремнішим.
Покарання Йони
14 Вони звернулися до Господа і сказали: «О Господи! Не дай нам загинути через вбивство невинної людини! Щоб ми не відповідали за смерть її! Будь милосердним до нас, бо ти, Господи, дієш за бажанням Своїм».
15 Тож узяли вони й кинули Йону в море. І море вмить заспокоїлося. 16 Тоді вони відчули великий страх перед Господом, тож принесли жертву Господу й дали обітницю Йому.
Велика риба
17 Господь змусив величезну рибу проковтнути Йону. Йона перебував у череві риби три дні й три ночі.
Молитва Йони
2 Йона молився Господу Богу своєму в череві риби. 2 Він промовив:
«У скруті я до Всевишнього звернувся,
і відповів мені Господь!
З глибин Шеолу про допомогу я просив,
і Ти почув мій голос.
3 Ти мене кинув у глибоке море,
в самісіньку безодню океану,
й вода зімкнулася навколо мене,
а могутні хвилі поглинули мене».
4 Тоді сказав я:
«Адже усунуто мене з-перед очей Твоїх,
але, навіть зараз, я дивлюся
в сторону храму Твого святого за допомогою.
5 Вода мене до горла охопила[f].
Глибоке море мене оточило,
і водорості оповили голову мою.
6 Та Ти підняв життя моє з могили,
о Господи, мій Боже!
7 Якщо життя мене вже майже полишило,
я Господа згадав, й моя молитва
до Тебе долетіла в храм святий.
8 Деякі люди вклоняються марним бовванам,
але ті ідоли ніколи їм не допоможуть[g].
9 Та я складатиму Тобі подяку,
я жертву принесу Тобі.
Я виконаю те, що обіцяв.
Від Господа надходить порятунок!»
10 Тоді Господь наказав рибі, й вона виплюнула Йону на сушу.
Бог покликав, і Йона послухався
3 І вдруге було Йоні слово Господнє. Господь сказав: 2 «Вставай! Іди до Ниневії, цього великого міста, й проповідуй йому ті слова, що Я сказав тобі».
3 Тож підвівся Йона й відразу ж рушив до Ниневії, як Господь наказав. Ниневія була великим містом у Бога, за три дні не обійдеш.
4 Йона пішов до міста і пройшов його за один день. Він проповідував і казав: «Через сорок днів Ниневію буде зруйновано».
5 І люди Ниневії повірили Богові! Вони закликали всіх поститися, тож вдягнулися в верета—всі, від великого до малого.
6 Коли ця звістка досягла царя Ниневії, він підвівся із свого престолу, скинув із себе вбрання, вдягнувся у вереття й сів на попіл[h]. 7 По тому в Ниневії оголосили його наказ:
«За велінням царя та його вельмож, жодна людина, ані тварина, ні віл, ані вівця нічого не їстимуть й не питимуть води. 8 Кожна людина й тварина мусять вдягнутись у вереття і якомога голосніше гукати до Бога. Кожен мусить полишити лихе своє життя й припинити власноручно чинити насильство. 9 Хто знає? Можливо, Бог і передумає, і перестане гніватися, тож ми тоді не загинемо».
10 Побачив Бог вчинки їхні, побачив, що вони полишили своє лихе життя, і тому Бог передумав щодо біди, про яку казав Він, що нашле на них, і не зробив цього.
Йона засмучений милістю Божою
4 Дуже не сподобалося це Йоні, й він розсердився. 2 Тож помолився він Господу: «О Господи! Хіба ж не те саме говорив я, коли був у своїй країні? Саме через це я спершу намагався утекти до Таршиша, бо я знав, що Ти—Бог милостивий, що зглянешся на них, тебе нелегко розгнівати, любов Твоя велика, і Ти готовий передумати щодо покарання. 3 Тож тепер, о Господи, забери в мене життя, бо я б краще помер, ніж жив».
4 Тоді Господь сказав: «Хіба справедливо ти розгнівався через те, що Я не понищив їх?»
5 Йона вийшов із міста на схід і сів там. Він влаштував для себе навіс і сидів під ним у затінку, чекаючи, щоб побачити, що станеться з містом.
Гарбуз і черв’як
6 Тоді Господь бог зробив так, що гарбуз виріс високо над головою Йони, щоб укрити його тінню. Дуже зрадів Йона гарбузові. 7 Та на світанку наступного дня Бог наслав на гарбуз черв’яка, і гарбуз висох.
8 Після того, як сонце стало високо в небі, Бог наслав посушливий східний вітер. Спекотливе сонце пекло голову Йоні, і він зомлів, і забажав він собі смерті. Сказав він: «Я б краще помер, ніж жив!»
9 Та Бог сказав Йоні: «Хіба правильно, що розгнівався ти через те, що гарбуз зів’яв?» Йона відповів: «Правильно. Я такий розгніваний, що ладен померти».
10 Тоді Господь сказав: «Ти так вболіваєш за рослину, хоч нічого й не зробив, щоб вона росла. Рослина ця за одну ніч виросла і за одну ніч всохла. 11 Хіба не повинен Я вболівати за Ниневію, це велике місто, де мешкає багато людей, та тварин: понад сто двадцять тисяч чоловік, які не мали й гадку про те лихо, що вони чинили[i]?»
Footnotes
- 1:1 Йона Ймовірно, що це той самий пророк, про якого йдеться в 2 Цар. 14:25.
- 1:2 Ниневія Столиця Ассирійського царства. Ассирія знищила Ізраїль у 722-721 рр. до Р. Х.
- 1:3 вирушив… утекти Вважалося, що Господь був Богом Ізраїлю, та Його влади не було в інших країнах.
- 1:3 Таршиш Ймовірно, це місто в Іспанії, тобто так далеко на захід, як Йона міг дістатися. Ассирія знаходилася на схід від Ізраїлю.
- 1:3 Йоппа Ізраїльське місто на узбережжі Середземного моря.
- 2:5 Вода… охопила Або «Вода оточила мою душу».
- 2:8 допоможуть Тут можливе й інше прочитання: «Ті, хто вклоняються марним бовванам полишили Того, Хто добрий був до них».
- 3:6 сів на попіл В ознаку туги й каяття.
- 4:11 чоловік… вони чинили Буквально «людей, які не відрізняли права від ліва». Це також може перекладатися як «невинних дітей».
Copyright © 2007 by Bible League International