Неемия 1-4

Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version

Молитва Неемії

1 Ось слово Неемії, сина Гакалії:

У місяці кислеві на двадцятий рік правління царя Артаксеркса^[a] перебував я у стольному місті Сузі. ² І прийшов до мене один із братів моїх, Ханані, який повернувся з Юдеї з іншими людьми. Я розпитував їх про юдеїв та їхні родини, що пережили вигнання, і про Єрусалим.

³ Вони повідали мені таке: «Ті в провінції, Юдеї, хто пережив вигнання та полон, зазнають великого лиха й приниження. Стіни Єрусалима зруйновано, брами спалено».

⁴ Як почув я ті слова, то сів і заплакав. І журився багато днів. Я постився й молив Бога Небесного. ⁵ Я молився:

«О Господи, Боже Небесний, великий і жахливий, Який дотримується Заповіту й любить тих, хто любить Його й дотримується Його заповідей.

⁶ Послухай уважно і очі розплющ, щоб почути молитву слуги Твого. Я молюся Тобі день і ніч за людей Ізраїлю, слуг Твоїх. Я сповідаюся в гріхах народу ізраїльського, у яких ми винні перед Тобою. І я, і родина батьків моїх грішили. ⁷ Ми, ізраїльтяни, дуже ображали Тебе. Ми не виконували заповідей Твоїх, настанов та законів, які Ти дав слузі Своєму Мойсею.

⁸ Згадай, будь ласка, заповідь, яку Ти дав слузі Своєму Мойсею: „Якщо ви будете невірні, Я розкидаю вас поміж іншими народами, ⁹ але, якщо ви повернетеся до Мене, будете дотримуватися заповідей Моїх і виконувати їх, Я зберу всіх вигнанців звідусюди й поселю їх у місці, яке Я вибрав для того, щоб ім’я Моє там перебувало”.

¹⁰ Вони слуги Твої і люди Твої, яких сила Твоя велика й рука Твоя врятували. ¹¹ О мій Володарю, почуй молитву Свого слуги й молитви всіх Своїх слуг, які шанують Тебе. Допоможи сьогодні слузі Своєму, щоб мав я милість від царя».

Я ж був тим, хто перший куштував цареве вино^[b].

Неемія дістає дозвіл Артаксеркса на відбудову муру Єрусалима

2 У місяці нісані на двадцятий рік правління^[c] царя Артаксеркса я подав царю чашу вина. Раніше я ніколи не був засмучений у його присутності. ² Отож цар і звернувся до мене: «Чому в тебе такий сумний вигляд? Чи не захворів ти? То має бути якась печаль твого серця».

Я дуже злякався, ³ але сказав цареві: «Нехай цар живе повік! Як же можу я не бути засмучений, коли місто, де могили моїх пращурів, у руїнах, а брами вогнем попалено».

⁴ Тоді цар запитав мене: «То чого ж ти хочеш?»

Я помолився Богу Небесному ⁵ і сказав цареві: «Якщо воля твоя, якщо маєш ти милість до раба твого, то пошли мене в Юдею, до міста, де могили моїх предків, щоб його відбудувати».

⁶ Тоді цар і цариця, що сиділа поруч, спитали мене: «Скільки часу потрібно на твою подорож і коли ти повернешся назад?»

До душі прийшлося цареві послати мене, і я назвав необхідний час.

⁷ Тоді я сказав цареві: «Якщо це до вподоби цареві, то дай мені листи до правителів земель, що на захід від Євфрату, щоб дозволили мені пройти до Юдеї. ⁸ А також лист до Асафа, надзірного лісів царських, щоб дав мені дерева на колоди для брам, храмової фортеці, міського муру і моєї оселі».

І цар дав мені все, що я просив, бо мені допомагав Бог. ⁹ Отож пішов я до правителів земель, що на захід від Євфрату і віддав їм цареві листи. Цар також послав зі мною воєначальників та вершників.

¹⁰ Коли Санваллат горонійський і Товія, можновладець аммонійський, почули про це, вони були вкрай невдоволені, що хтось прийшов допомагати людям Ізраїлю.

Неемія обстежує мур Єрусалима

¹¹ Отож дістався я до Єрусалима й перебував там три дні. ¹² Потім уночі я вирушив іще з кількома чоловіками. Я нікому не сказав, що Бог поклав мені на серці зробити в Єрусалимі. Зі мною не було ніякої худоби, крім тієї, на якій я їхав.

¹³ Під захистом ночі я проїхав через браму Долини, минув потік Дракона й дістався до Попільної брами. Я уважно оглянув мур Єрусалима, що був зруйнований, та брами, попалені вогнем. ¹⁴ Тоді подався я до Джерельної брами і до Царського ставу, але там худобі моєї не було де перейти. ¹⁵ Отож я пішов серед ночі долиною і оглянув мур, тоді ж повернувся і через браму Долини дістався назад. ¹⁶ Тоді вожді й не знали, куди я пішов і що робив. Я нічого не сказав іще ні юдеям, ні священикам, ні вождям, ні іншим, хто мав робити ту справу.

¹⁷ Потім я звернувся до них: «Ви бачите, в якій ми скруті, як зруйновано Єрусалим, як попалено його брами. Ходімо й відбудуємо мур Єрусалима, аби не бути нам і далі приниженими». ¹⁸ Я сказав їм, що рука Божа добра до мене і що сказав мені цар. Вони відгукнулися: «Давайте розпочинати відбудову». І вони запалилися на це добре діло.

¹⁹ Як почули про це вожді Санваллат горонійський, Товія аммонійський та Ґешем аравійський, то почали з нас насміхатися. Вони казали: «Що то ви таке робите? Ви повстаєте проти царя?»

²⁰ На те я відповів їм: «Бог Небесний забезпечив наш успіх. Ми, Його слуги, будемо починати відбудову, а ви тут, у Єрусалимі, не маєте ніякої частки, ні прав, ані влади».

Відбудова муру та брам у Єрусалимі

3 Еліашив, первосвященик, та його брати-священики взялися до роботи й відновили Овечу браму. Вони її посвятили і встановили ворота. Вони освятили її аж до вежі Сотні та вежі Гананел. ² Єрихонці будували поруч, а слід за ними Заккур, син Імрі.

³ Сини Гассенаа будували Рибну браму. Вони вкладали на місце колоди, встановлювали ворота, кріпили запори та засуви. ⁴ Меремот, син Урії, сина Гаккоза, ремонтував наступну ділянку. Поруч із ними відбудовчі роботи проводив Мешуллам, син Верекії, сина Мешезавела. Далі працював Задок, син Ваана. ⁵ Поруч—люди Текоа. Але вожді їхні відмовилися допомагати Неемії.

⁶ Стару міську браму відбудовував Йояда, син Пасеї, та Мешуллам, син Весодеї. Вони вкладали на місце колоди, встановлювали ворота, кріпили засуви та запори.

⁷ Поруч із ними відбудовчі роботи вели Мелатія ґівеонський та Ядон меронотський разом з людьми з Ґівеона та Міцпи, підпорядковані правителю заєвфратських земель.

⁸ Далі працював на відбудові й один із золотарів Уззіел, син Гаргаї. Поруч із ним—Хананія, який виробляв пахощі. Вони відбудовували Єрусалим до Широкої стіни.

⁹ За ним працював Рефая, син Гура, правителя половини Єрусалима. ¹⁰ За ними Єдая, син Гарумафа, працював на відбудові просто навпроти своєї оселі. За ним працював Гаттуш, син Гашавнеї.

¹¹ Малкія, син Гарима, і Гашув, син Пагата моавського відбудовували наступну ділянку й Пічну вежу.

¹² За ним працював Шаллум, син Галлогеша, правитель половини Єрусалима, разом зі своїми дочками.

¹³ Ганун та люди, що мешкали в Заноа, відбудовували браму Долини. Вони її заново звели, навісили ворота, зміцнили запори та засуви. Відновили тисячу ліктів^[d] стіни аж до Попільної брами.

¹⁴ Малкія, син Рехава, правитель земель Бет-Гаккерема, відбудовував Попільну браму. Він її заново звів, навісив ворота, зміцнив запори та засуви.

¹⁵ Шаллум, син Кол-Гозе, правитель земель Міцпи, працював на відбудові брами Потоку. Він її заново звів, навісив ворота, зміцнив запори та засуви. Він також відбудував стіну водозбірника Шелах при царському саді, аж до сходів, які вели вниз від міста Давидового.

¹⁶ За ним працював Неемія, син Азбу́ка, правитель половини земель Бет-Зура, аж до того місця, що навпроти гробниць Давида та штучного ставка та дому Воїнів.

¹⁷ За ним працювали левити: Регум, син Вані, поруч із ним Гашавія, правитель половини земель Кейла, який відбудовував за свої землі.

¹⁸ За ним працювали їхні брати: Віннуї, син Генадада, правитель половини земель Кейла.

¹⁹ Поруч із ними Езер, син Ісуса, правитель Міцпи, відбудовував частину муру, що навпроти зброярні аж до самого повороту муру.

²⁰ За ним Варух, син Заввая, відбудовував іншу частину муру від кута до центрального входу в дім Еліашива, первосвященика.

²¹ За ним на відбудові наступної ділянки працював Меремот, син Урії, сина Гаккоза: від входу в будинок Еліашива й до кінця його будинку.

²² Далі працювали священики з прилеглих земель^[e].

²³ За ними Веніамин і Гашув відбудовували мур навпроти свого власного дому.

За ними Азарія, син Маасеї, сина Ананії, відбудовував поруч зі своєю оселею.

²⁴ За ним Віннуй, син Генадада, відновлював іншу ділянку від будинку Азарії до повороту й до кута.

²⁵ Палал, син Узаї, вів роботи від того місця, що навпроти повороту та вежі над верхнім царським будинком, що належала варті.

За ним Педая, син Пароша, ²⁶ та служники храму, що жили на Офелі, відбудовували до місця, яке навпроти Водної брами на схід, та вежі, яку було видно з палацу.

²⁷ За ним працювали люди з Текоа від того місця, де височіла вежа, до стіни Офела.

²⁸ За Кінською брамою працювали священики, кожен навпроти своєї оселі.

²⁹ За ними Задок, син Іммера, відбудовував навпроти своєї оселі. За ним Шемая, син Шеканії, охоронець Східної брами.

³⁰ За ним Хананія, син Шелемії, і Ганун, шостий син Залафа, відбудовували наступну ділянку.

Мешуллам, син Верекії, відбудовував мур навпроти своєї оселі.

³¹ За ним Малкія, один із золотарів, відбудовував аж до будинку служників храму та купців, навпроти брами Міфкат аж до світлиці, що на розі.

³² А між світлицею, що на розі, та Овечою брамою відбудовували золотарі та купці.

Санваллат і Товія

4 Як почув Санваллат, що ми відбудовуємо мур, то дуже розлютився. Він висміював юдеїв ² перед своїми братами та військом Самарії. Він казав: «Що це роблять ті слабкодухі юдеї? Хіба ж самі вони спроможні? Чи будуть жертви приносити? Чи закінчать роботу за один день? Чи повернуть вони до життя каміння з купи пороху, до того ще й спалене?»

³ Товія, що стояв поруч, додав: «Ту кам’яну стіну, що вони відбудовують, навіть лисиця розвалить, заскочивши!»

⁴ Я, Неемія, мовив: «Послухай, о Боже наш, як із нас глузують. Пошли їхні збиткування на їхні ж голови. Хай самі вони стануть бранцями в чужій землі. ⁵ Не прикривай вини їхньої, нехай гріх їхній не залишиться Тобою не помічений, бо вони ображали будівельників».

⁶ Отож, ми відбудували разом мур навкруги Єрусалиму до половини. Люди були запалені на роботу.

Роботи тривають

⁷ Коли Санваллат, Товія, аравійці, аммонійці та люди Ашдода почули, що відбудова муру Єрусалима просувається, що провалини замуровуються, вони страшенно розлютилися. ⁸ Отож усі вони змовилися піти й напасти на Єрусалим, щоб посіяти там замішання.

⁹ Але ми молилися нашому Богу й виставили сторожу проти них, яка пильнувала вдень і вночі. ¹⁰ Але народ Юдеї сказав: «Робітники виснажені, бо дуже багато уламків. І самим нам ніколи не спромогтися відбудувати мур».

¹¹ Та й наші вороги говорили: «Вони й не знатимуть і не помітять, як ми опинимось поміж них і повбиваємо їх, і зупинимо роботи».

¹² Коли ж з усіх усюд приходили юдеї, що жили серед ворогів наших, вони десятки разів казали нам: «Повертайтеся до нас!»^[f]

¹³ Тоді я розставив людей там, де мур найнижчий^[g]. Я розташував людей за родами, з мечами, списами та луками. ¹⁴ Все оглянувши, я звернувся до шанованих людей, старійшин та всіх інших: «Не бійтеся їх. Пам’ятайте нашого Володаря, великого й могутнього. Бийтеся за братів своїх, за своїх синів і дочок, за жінок ваших та за свої домівки».

¹⁵ Коли ж наші вороги почули, що їхні наміри нам відомі, і що Бог зруйнував їхні плани, ми всі повернулися до муру, кожен до своєї роботи. ¹⁶ Відтоді половина моїх людей працювала на відбудові муру, а половина тримала напоготові списи, луки, щити й обладунки. Командири стояли за людьми Юдеї, ¹⁷ що відбудовували мур. Хто носив колоди, однією рукою тримав колоду, а другою—зброю. ¹⁸ У кожного будівельника, коли він працював, збоку висів меч. А біля мене стояв сурмач.

¹⁹ Я звернувся до знатних людей, старійшин та всіх інших: «Відбудовчі роботи дуже розширилися, і ми віддалені одне від одного вздовж муру. ²⁰ Хоч де б ви почули сигнал сурмача, збирайтеся там. Наш Бог буде битися на нашому боці».

²¹ Отак робота тривала, половина людей тримали напоготові зброю від світання до смерку. ²² Тоді ж я сказав людям, щоб кожен зі своїми слугами ночував в Єрусалимі. І так вони будуть сторожею вночі й робітниками вдень. ²³ Отож ні я, ні брати мої, ні слуги, ні охоронці, що були зі мною, навіть не роздягалися на ніч, та кожен мав зброю у правій руці.