Add parallel Print Page Options

11 Звіщаю ж вам, браття, що Євангелія, яку я благовістив, вона не від людей.

12 Бо я не прийняв, ні навчився її від людини, але відкриттям Ісуса Христа.

13 Чули бо ви про моє поступовання перше в юдействі, що Божу Церкву жорстоко я переслідував та руйнував її.

14 І я перевищував в юдействі багатьох своїх ровесників роду мого, бувши запеклим прихильником моїх отцівських передань.

15 Коли ж Бог, що вибрав мене від утроби матері моєї і покликав благодаттю Своєю, уподобав

16 виявити мною Сина Свого, щоб благовістив я Його між поганами, я не радився зараз із тілом та кров'ю,

17 і не відправився в Єрусалим до апостолів, що передо мною були, а пішов я в Арабію, і знову вернувся в Дамаск.

18 По трьох роках потому пішов я в Єрусалим побачити Кифу, і в нього пробув днів із п'ятнадцять.

19 А іншого з апостолів я не бачив, крім Якова, брата Господнього.

20 А що вам пишу, ось кажу перед Богом, що я не обманюю!

21 Потому пішов я до сирських та кілікійських країн.

22 Церквам же Христовим в Юдеї я знаний не був особисто,

23 тільки чули вони, що той, що колись переслідував їх, благовістить тепер віру, що колись руйнував був її.

24 І славили Бога вони через мене!

Потому, по чотирнадцяти роках, я знову ходив в Єрусалим із Варнавою, взявши й Тита з собою.

А пішов я за відкриттям. І подав їм Євангелію, що її проповідую між поганами, особливо знатнішим, чи не дарма змагаюся я чи змагався.

Але й Тит, що зо мною, бувши греком, не був до обрізання змушений.

А щодо прибулих фальшивих братів, що прийшли підглядати нашу вільність, яку маємо в Христі Ісусі, щоб нас поневолити,

то ми їх не послухали ані на хвилю, і не піддалися були, щоб тривала в вас правда Євангелії.

Щождо тих, що за щось уважають себе, та якими колись вони були, то ні в чому різниці для мене нема, не дивиться Бог на особу людини! Бо ті, що за щось уважають себе, нічого мені не додали,

але навпаки, побачивши, що мені припоручена Євангелія для необрізаних, як Петрові для обрізаних,

бо Той, хто помагав Петрові в апостольстві між обрізаними, помагав і мені між поганами,

і, пізнавши ту благодать, що дана мені, Яків, і Кифа, і Іван, що стовпами вважаються, подали мені та Варнаві правиці спільноти, щоб ми для поган працювали, вони ж для обрізаних,

10 тільки щоб ми пам'ятали про вбогих, що я й пильнував був чинити таке.

Павлова сила йде від Бога

11 Браття і сестри, я хочу, щоб ви знали, що Добра Звістка, яку я вам проповідував—не від людей. 12 Бо я прийняв її не від людини, і не людина мене навчила її, але Ісус Христос явив її мені.

13 Ви чули про моє попереднє життя в релігії юдеїв. Ви знаєте, що я жорстоко переслідував церкву Божу, та намагався зруйнувати її. 14 У своєму служінні юдейській релігії я випереджав багатьох своїх однолітків, бо був надзвичайно відданий ученню своїх прабатьків.

15 Та Бог, Який вибрав мене ще до мого народження, покликав мене милістю Своєю служити Йому. 16 Коли Всевишній явив мені Сина Свого, щоб я проповідував Добру Звістку про Нього поміж поганами, я не радився ні з ким з людей. 17 Не ходив я і до Єрусалиму, до апостолів, які вже були обрані до мене. Натомість я подався до Аравії, а потім повернувся в Дамаск.

18 Після трьох років я пішов до Єрусалиму, щоб познайомитися з Петром. Провів я з ним п’ятнадцять днів. 19 І нікого з інших апостолів я не бачив, окрім Якова, брата Господнього. 20 Присягаюся перед Богом, я не брешу про що пишу вам! 21 Потім я вирушив до Сирії та Кілікії[a].

22 Та Христовим церквам, що в Юдеї, я не був відомий особисто. 23 Вони лише чули, що люди казали: «Цей чоловік, який раніше переслідував нас, зараз проголошує віру, яку колись хотів зруйнувати». 24 І вони славили Бога через мене.

Інші апостоли визнають Павла

Через чотирнадцять років я знову пішов до Єрусалиму разом із Варнавою, взявши з собою й Тита[b]. Я відправився туди, оскільки Бог відкрив мені, що я мушу йти. Я приніс людям в Єрусалимі Добру Звістку, яку проповідую поміж поганами. Але поперше, я потайки приніс її тим юдеям, яких ви дуже поважаєте та вважаєте своїми лідерами. Робив я так для того, щоб моя праця, минула і теперішня, не була марною.

Титу, який був зі мною, не довелося робити обрізання, хоч він і грек. Його змушували бути обрізаним через лжебратів, які таємно вкралися до нас, щоб стежити за свободою, яку ми маємо у Христі. Вони хочуть нас поневолити. Та ми не піддалися, й не підкорилися їм, щоб істина Доброї Звістки лишилася для вас.

Але ті юдеї, кого ви так поважаєте, не додали нічого до Доброї Звістки, яку я проповідую. Хоч би ким вони були для мене—немає жодного значення. Всі люди рівні перед Богом. Навпаки, вони визнали, що мені було доручено проповідувати Добру Звістку серед поган, так само, як Петрові—серед юдеїв. Бо Той, Хто зробив Петра апостолом серед юдеїв, зробив мене апостолом серед поган. Тож Яків, Петро та Іоан, яких ви вважаєте лідерами церкви, визнали, що я отримав дар від Господа нести Добру Звістку. Вони прийняли мене й Варнаву як братів[c] і погодилися, що ми проповідуватимемо поганам, а вони—юдеям. 10 Вони просили нас лише пам’ятати про вбогих. Я й сам вже був занепокоєний їхнім становищем і прагну дбати про них.

Footnotes

  1. 1:21 Кілікія Територія на південному сході Малої Азії.
  2. 2:1 Варнава й Тит Співробітники Павла в його подорожах.
  3. 2:9 прийняли… як братів Або «подали мені й Варнаві праву руку єднання».