Давид і Зіва

16 Коли Давид трохи спустився з вершини, зустрівся йому Зіва, слуга Мефівошета, який чекав на нього. Біля нього стояла валка нав’ючених віслюків, навантажених двомастами буханцями хліба, сотнею в’язок родзинок, сотнею в’язок смокви та бурдюком вина.

² Цар запитав Зіву: «Чому ти все це сюди доставив?» Зіва відповів: «Осли призначені для домашніх царя, щоб не йти пішки, хліб і фрукти—для воїнів, щоб підкріпитися, а вино—щоб освіжити всіх, хто виснажився, переходячи пустелю».

³ Цар знову запитав: «А де онук твого хазяїна^[a]?» Зіва відповів: «Він залишився в Єрусалимі, бо сам сказав таке: „Сьогодні дім Ізраїлю віддасть мені дідове царство”».

⁴ Тоді цар сказав Зіві: «Усе, що належало Мефівошету, тепер твоє». «Покірно схиляюся,—сказав Зіва.—Нехай я знайду милість в очах твоїх, мій володарю-царю».

Шимей проклинає Давида

⁵ Коли цар Давид підходив до Багурима, звідти до нього вийшов чоловік із того ж коліна, що й родина Саула. Звали його Шимей. Це був син Ґери. Він сипав прокльонами, наближаючись. ⁶ Він жбурляв каміння в Давида і його урядовців, хоча всі воїни й вартові стояли обіруч Давида. ⁷ Шимей сипав прокльони: «Забирайся, йди геть, кровожеро^[b], негіднику. ⁸ Господь відплатив тобі за кров, що ти пролив у домі Саула, на місці якого зацарював. Господь передав царство твоєму сину Авесалому. Ти на краю загибелі, бо ти—кровопивця».

⁹ До царя заговорив Авішай, син Зеруї: «Чого цей мертвий пес має проклинати мого володаря царя? Ось я піду й відітну йому голову».

¹⁰ Але цар заперечив: «Що для мене й для вас, сини Зеруї, є спільним? Якщо він проклинає, бо Господь йому звелів: „Прокляни Давида”,—хто тоді може спитати: „Навіщо ти робиш це?”»

¹¹ Давид сказав Авішаю і всім своїм урядовцям: «Мій син, моя плоть намагається позбавити мене життя. Що тоді вже говорити про цього веніаминія! Облиште його, адже Господь йому звелів. ¹² Може, Господь побачить мою печаль і відплатить добром за ті прокльони, які я сьогодні дістав».

¹³ Давид зі слугами пішли далі по один бік дороги, а Шимей пішов по другий бік дороги, навпроти нього, проклинаючи й кидаючи в Давида каміння, обсипаючи його камінням і піском. ¹⁴ Цар і всі його люди прибули до ріки Йордан змучені. Уже там цар відпочив.

Авесалом звертається до Агітофела за порадою

¹⁵ Тим часом Авесалом з ізраїльтянами підійшов до Єрусалима. З ними був також Агітофел. ¹⁶ Хушай аркійський, друг Давида, прийшов до Авесалома й вигукнув: «Нехай живе цар! Нехай живе цар!»

¹⁷ Авесалом спитав Хушая: «Це ти так виявляєш свою любов до друга (Давида)? Чому ти не пішов з другом?»

¹⁸ Хушай відповів Авесалому: «Ні, я буду з тими, хто обраний Господом, цими людьми і всім народом ізраїльським. Ось із ким я залишуся! ¹⁹ А кому я зрештою мушу служити? Хіба я не повинен служити сину? Я служитиму тобі так само, як служив батькові твоєму».

²⁰ Авесалом спитав Агітофела: «Порадь, що нам робити?» ²¹ Агітофел відповів: «Ляж з батьковими наложницями, яких він залишив стерегти дім. Тоді увесь Ізраїль почує, як ти досадив батькові. Тоді зміцніють руки прихильників твоїх».

²² От розкинули вони шатро на даху, і на очах усього Ізраїлю він лежав з батьковими наложницями. ²³ А порада Агітофела в ті дні була така ж поважна, як і слово Бога. Так ставилися до порад Агітофела і Давид, і Авесалом.

Агітофелова порада про Давида

17 Агітофел сказав Авеслому: «Я відберу дванадцять тисяч воїнів і вирушу з ними цього вечора переслідувати Давида. ² Доки він ще змучений, хворий та кволий, я нападу на нього. Я розгромлю його, і всі його прибічники кинуться врозтіч. Я знищу тільки царя, ³ а всіх людей приведу до тебе, як наречену приводять у дім чоловіка^[c]. Ти ж бо прагнеш смерті лиш одного чоловіка; ніхто від того не постраждає».

⁴ Такий план Авесалому та всім старійшинам Ізраїлю сподобався. ⁵ Проте Авесалом заперечив: «Поклич іще Хушая аркійського. Почуємо, що він нам скаже».

Хушай спростовує Агітофелову пораду

⁶ Коли явився Хушай, Авесалом його запитав: «Агітофел порадив таке зробити. Послухатись його?»

⁷ Хушай відповів Авесалому: «На цей раз порада Агітофела недобра. ⁸ Ти ж знаєш свого батька і його воїнів. Вони—борці, такі ж люті й розгнівані, як дика ведмедиця, в якої відбирають маля. До того ж твій батько—досвідчений воїн, він не залишатиметься на ніч із військом. ⁹ Навіть зараз він сховався в печері чи ще десь. І якщо йому першому випаде піти в наступ на твоїх воїнів, хтось почує про це й говоритиме: „У війську полководця Авесалома різня”. ¹⁰ Тоді навіть найхоробріший воїн із серцем безстрашним, як у лева, ослабне від страху. Адже весь Ізраїль знає, що твій батько—хоробрий, і всі його воїни теж сміливі.

¹¹ Ось чому я раджу тобі зібрати весь Ізраїль: від Дана до Беершеби^[d]—так багато людей, як піщинок на березі. Тоді й поведеш ти їх у бій. ¹² Ми вдаримо по ньому, хоч де б ми його знайшли. Ми впадемо на нього, як роса вкриває землю. Не залишаться живими ні він, ні його воїни. ¹³ Якщо він відступить до міста, весь Ізраїль назносить мотуззя, і ми розкидаємо місто до долини, аж від нього не залишиться ні камінця».

¹⁴ Авесалом та його спільники, народ Ізраїлю, сказали: «Порада Хушая аркійського краща, ніж Агітофелова». Бо Господь зробив так, щоб Авесалом зневажив пораду Агітофела, щоб накликати біду на Авесалома.

Хушай посилає застереження Давиду

¹⁵ Хушай сказав священикам Задоку й Авіатару: «Агітофел порадив Авесалому й старійшинам Ізраїлю зробити те й те, але я порадив дітям Ізраїлю робити так і так. ¹⁶ Пошліть відразу ж звістку Давидові: „Не залишайся на ніч біля річок у пустелі; відразу ж перейди через потік на той бік, не вагаючись, бо інакше царя та його людей буде поглинено”».

¹⁷ Йонатан та Агімааз перебували в Ен-Роґелі. До них мала прийти з повідомленням служниця, а вони потім повинні були вирушити до царя Давида і все йому розповісти, але необхідно було непомітно пробратися в місто. ¹⁸ Та їх помітив один юнак і сповістив про це Авесалома. Тому вони мерщій пішли до будинку одного з жителів Багурима. На його подвір’ї була криниця. Вони й сховалися в ній. ¹⁹ Дружина хазяїна взяла покривало й накрила ним отвір, та ще й насипала зверху зерна. Ніхто нічого не дізнався.

²⁰ Коли Авесаломові слуги зайшли до жінки в будинок, вони запитали: «Де поділися Агімааз і Йонатан?» Жінка відповіла: «Вони перейшли річку». Чоловіки шукали-шукали, але нікого не знайшли. З тим і повернулися до Єрусалима.

²¹ Коли чоловіки пішли, ті вибралися з криниці й попрямували до Давида, щоб розповісти йому про все. Вони йому сказали: «Вирушай, відразу ж переходь через річку; Агітофел порадив те й те зробити з вами».

²² Давид і його люди знялися й перейшли Йордан. Вже на світанку не залишилося жодного, хто б не перейшов через Йордан.

Самогубство Агітофела

²³ Коли Агітофел довідався, що до його поради не прислухалися, він осідлав віслюка й вирушив додому, у своє місто. Він навів лад у домі, а потім повісився. Отак він і помер. Поховали його в батьковій гробниці.

Авесалом переходить через Йордан

²⁴ Давид пішов у Маганаїм, Авесалом же перейшов через Йордан з усіма ізраїльтянами. ²⁵ Авесалом доручив Амазі очолити військо замість Йоава^[e]. Амаза був сином ізраїльтянина^[f] Єтера, який одружився з Абігайл, дочкою Нагаша і сестрою Зеруї, матері Йоава. ²⁶ Ізраїльтяни та Авесалом отаборилися на землях Ґілеада.

Шові, Макір та Барциллай

²⁷ Коли Давид прийшов до Маганаїма, Шові, син Нагаша з Равви аммонійської, Макір, син Амміела з Ло-Девара, та Барциллай ґілеадський з Роґеліма ²⁸ принесли постіль, миски, інший посуд. Іще вони захопили з собою пшеницю та ячмінь, муку й зерно, боби й чечевицю, ²⁹ мед і бринзу, овець і сир з коров’ячого молока для Давида та його війська. Вони сказали: «Воїни зголодніли, стомилися й хочуть пити від спеки в пустелі».

Давид готовий до битви

18 Давид зробив перекличку воїнів і призначив начальників над тисячами та сотнями. ² І послав Давид військо: третину під командуванням Йоава, третину очолив брат Йоава Авішай, син Зеруї, а ще третину—Іттай ґіттійський. Цар сказав воїнам: «Безперечно, я також піду з вами».

³ Але воїни відповіли: «Ти не повинен іти, бо якщо нас змусять утікати, на нас не звернуть уваги. Навіть якщо половина воїнів загине, їм усе одно. Але ж ти вартий десяти тисяч таких, як ми.^[g] Було б краще, якби ти підтримав нас у місті».

⁴ Цар відповів: «Я зроблю все так, як ви вважаєте за краще». От і став цар біля брами, а всі воїни повиходили з міста загонами по сто й тисячу чоловік.

«Будьте м’якіші з молодим Авесаломом»

⁵ Цар наказав Йоаву, Авішаю та Іттаю: «Заради мене, збережіть молодого Авесалома». Усе військо чуло, як цар віддавав наказ про Авесалома кожному командуючому.

Перемога Давидового війська

⁶ І вийшло військо Давидове на відкриту місцевість, щоб вступити в бій з ізраїльтянами. Це сталося в Ефраїмовому лісі. ⁷ Давидове військо завдало поразки ізраїльській армії, а втрати того дня були величезні—двадцять тисяч чоловік. ⁸ Сутички перекинулися на весь край, і ліс винищив більше воїнів в ту ніч, аніж меч.

⁹ Сталося так, що Авесалом зустрівся з людьми Давида. Він їхав на віслюку, і якраз тоді, коли віслюк проходив під густим гіллям величезного дуба, голова Авесалома застрягла в гіллі. Тож він завис у повітрі, а його віслюк утік.

¹⁰ Помітивши це, один чоловік сказав Йоаву: «Я щойно побачив, що Авесалом висить на дубові».

¹¹ Йоав здивовано спитав чоловіка, який сповістив його: «Не може бути! Ти його бачив? Чому ж ти його не зарубав? Тоді б я дав тобі десять шекелів^[h] срібла й пояс воїна».

¹² Але чоловік відповів: «Навіть якби я власноручно відважив тисячу шекелів^[i] срібла, я б ніколи не підняв руки на царевого сина! Ми чули царський наказ зберегти життя юному Авесалому. Він це наказав тобі, Авішаю та Іттаю. ¹³ Якби я підступно забрав його життя, а від царя ніщо не приховається, ти б тоді покарав мене^[j]».

¹⁴ Йоав розгнівався: «Я не збираюся марнувати тут час з тобою». Він витягнув три дротики й метнув їх у серце Авесалома, поки той ще живий висів на дереві. ¹⁵ А десятеро зброєносців Йоава оточили Авесалома й добили його.

¹⁶ Йоав засурмив, і воїни припинили переслідувати ізраїльтян. Так Йоав зупинив їх. ¹⁷ Вони підняли Авесалома й кинули його до великої ями в лісі, засипавши зверху купою каміння. Всі ізраїльтяни повтікали тим часом до своїх наметів.

¹⁸ Ще за свого життя Авесалом поставив у Царській долині кам’яну брилу, яка вважалася пам’ятником йому, бо він подумав: «Немає в мене сина, щоб продовжити пам’ять про мене». Він назвав цей стовп своїм іменем, і дотепер його називають пам’ятником Авесалому.

Йоав посилає повідомлення Давиду

¹⁹ Агімааз, син Задока, вирішив: «Треба поспішити до царя з новиною, що Господь врятував його від рук ворогів».

²⁰ Але Йоав сказав йому: «Сьогодні не треба йти з новиною. Можеш іншим разом сповістити царя, але тільки не сьогодні, адже царський син—мертвий».

²¹ Тоді Йоав звернувся до одного кушійця: «Підеш ти й розкажеш царю, що бачив». Кушієць поклонився Йоаву й побіг.

²² Агімааз, син Задока, знову попросив Йоава: «Хай буде що буде, але дозволь мені побігти слідом за кушійцем». Проте Йоав не погодився: «Сину мій, чому ти хочеш іти? У тебе немає ніякої новини, яка принесе тобі винагороду».

²³ Той відповів: «Вже як буде, але я хочу побігти». Йоав погодився: «Біжи вже». Агімааз побіг долиною Йордану й випередив кушійця.

Давид отримав звістку

²⁴ Давид сидів між внутрішньою та зовнішньою брамами, а вартовий піднявся на дах брами біля муру. Визирнувши, він побачив одинокого чоловіка, що наближався. ²⁵ Вартовий крикнув про це царю. І цар відповів: «Якщо він один, то, безперечно, має добрі новини». А чоловік підходив ближче й ближче.

²⁶ Вартовий побачив іще одного чоловіка, який біг, і крикнув охоронцеві: «Поглянь, іще один чоловік біжить!» Цар сказав: «Очевидно, й цей чоловік несе втішну звістку».

²⁷ Спостерігач на даху сказав: «Здається, перший бігун схожий на Агімааза, сина Задока». «Він—чоловік добрий,—сказав цар.—Він несе добрі вісті».

²⁸ Тут Агімааз гукнув царю: «Все гаразд». Він низько до землі вклонився царю й сказав: «Нехай славиться Господь, Бог твій! Він розгромив воїнів, що здійняли руки проти мого володаря-царя».

²⁹ Цар спитав: «Чи все гаразд із юним Авесаломом?» Агімааз відповів: «Я бачив велике сум’яття, коли Йоав збирався послати царського слугу й мене, твого раба, але не знаю, в чому річ».

³⁰ Цар сказав: «Відступи і чекай ось тут». Той відійшов. ³¹ Тоді прибув кушієць і сказав: «Мій володарю-царю, слухай втішні новини! Господь врятував тебе від усіх, хто повстав проти тебе».

³² І цар запитав кушійця: «Чи все гаразд із юним Авесаломом?» Кушієць відповів: «Нехай з ворогами мого володаря-царя, з усіма, хто піднявся проти нього, станеться те, що з цим юнаком».

³³ Цар був дуже засмучений. Він піднявся до кімнати над брамою і заплакав. Йдучи, він примовляв: «О сину мій, Авесаломе! Мій сину, мій сину, Авесаломе! Чому не помер я замість тебе, о Авесаломе, мій сину, сину мій!»

Царство Боже—серед вас

(Мт. 24:23-28, 37-41)

²⁰ Одного разу фарисеї запитали Ісуса, коли прийде Царство Боже. І Він відповів: «Царство Боже не приходить так, щоб усі його помітили. ²¹ Ніхто не зможе сказати: „Воно тут!” або „Воно там!”—оскільки Царство Боже—з вами»^[a].

²² А учням Своїм Він сказав: «Настане час, коли ви прагнутимете побачити хоча б один із днів Сина Людського, коли Він буде у всій Своїй славі, але не побачите. ²³ І дехто казатиме вам: „Погляньте туди!” або „Погляньте сюди!” Не ходіть туди і не йдіть за ними. ²⁴ Коли Син Людський прийде, кожний знатиме про Його пришестя. Він сяятиме, подібно спалаху блискавки, яка розтинає небо світлом із краю в край. ²⁵ Але спершу Він мусить витерпіти багато і буде відкинутий цим поколінням.

²⁶ Як це було за часів Ноя, так буде і в годину пришестя Сина Людського. ²⁷ Тоді люди їли, пили, одружувалися, аж до того дня, доки Ной не ввійшов в свій ковчег^[b]. Тоді настав потоп і їх усіх знищив.

²⁸ Це буде так само, як було в часи Лота^[c]. Тоді люди їли, пили, купували, продавали, саджали дерева і зводили будинки. ²⁹ Але в день, коли Лот пішов з Содома, з небес пролився дощ із вогню та сірки і всіх їх знищив. ³⁰ І станеться так само в час пришестя Сина Людського.

³¹ Хто сидітиме в той день на даху своєї оселі, а речі його будуть у домі, не повинен спускатися по свої пожитки. Так само, якщо хтось працюватиме в полі, хай не вертається додому. ³² Пам’ятайте про Лотову дружину^[d].

³³ Хто намагатиметься врятувати своє життя, втратить його, але ж той, хто віддасть життя за Мене, врятує його. ³⁴ Повірте, в ту ніч двоє лежатимуть в одному ліжку: одного (або одну) з них буде взято, а другий (друга) залишиться. ³⁵ Дві жінки разом молотимуть зерно на жорнах: одну з них буде взято, а друга залишиться. ³⁶ [Двоє чоловіків працюватимуть у полі: одного з них буде взято, а другий залишиться»]^[e].

³⁷ У відповідь учні запитали Його: «У якому місці це трапиться, Господи?» Ісус мовив: «Це місце легко розпізнати, бо туди, де є мертвечина, завжди стерв’ятники злітаються».

Read full chapter