7 Еліша промовив: «Слухайте Господнє слово. Ось що каже Господь: „Приблизно о цій порі завтра біля брами Самарії сея^[a] пшеничного борошна продаватиметься за один шекель^[b], а дві сеї^[c] ячменю—за шекель”».

² Царський придворний, на руку якого спирався цар^[d], сказав Божому чоловіку: «Навіть якби Господь відкрив брами небесні, чи сталося б таке?»

«Побачите це на власні очі,—відповів Еліша,—але нічого з того не їстимете».

Облогу знято

³ Біля входу до міської брами сиділо четверо прокажених. Вони гомоніли поміж себе: «Навіщо тут залишатися на смерть? ⁴ Якщо ми скажемо, що підемо в місто, то помремо з голоду. Але якщо ми тут залишимося, ми помремо так само. Тож підемо до табору арамійців та й здамося в полон. Якщо вони нас помилують, виживемо. Якщо уб’ють—помремо».

⁵ Надвечір вони підвелися й пішли до арамійського табору. Коли вони дійшли до межі розташування арамійців, жодного чоловіка там не було, ⁶ бо Господь зробив так, що сирійці, почувши гуркіт колісниць, коней та великого війська, почали поміж себе говорити: «Послухайте, ізраїльський цар найняв хиттійського та єгипетського царів, щоб ті на нас напали!» ⁷ Тож вони знялись і втекли в сутінках, залишивши намети, коней, віслюків. Усе, як було, покинули і втекли, рятуючись.

⁸ Прокажені дійшли до краю табору і зайняли якийсь намет. Вони поїли й напилися, та ще й прихопили срібла, золота, вбрання, винесли все це й приховали. Потім повернулися й зайшли в інший намет, і звідти все повиносили, пішли й сховали. ⁹ Тоді вирішили між собою: «Недобре чинимо. Це день втішних новин, а ми їх при собі тримаємо. Якщо чекатимемо до вранішньої зорі, на нас упаде кара. Ходімо негайно розповімо про це в царському палаці».

¹⁰ Ось вони пішли, покликали вартових міської брами й сказали їм: «Ми зайшли в арамійський табір, а там немає нікого, жодного звуку не чутно. Лише припнуті коні й осли та намети, кинуті напризволяще». ¹¹ Сторожові біля брами розголосили цю новину й донесли до царського палацу. ¹² Цар встав уночі й сказав своїм підданим: «Я вам поясню, що арамійці нам вчинили. Вони знають, що ми голодуємо. Ось і пішли вони з табору і заховалися десь у полі, думаючи: „Вони, звісно, вийдуть, а ми їх тоді захопимо живими й зайдемо в місто”».

¹³ Один із придворних сказав: «Нехай кілька чоловік візьмуть п’ять коней із тих, що лишилися в місті. Їхня доля буде такою ж, як і всіх тих ізраїльтян, що зосталися у місті. Справді, вони будуть такими ж, як і всі ці приречені ізраїльтяни.^[e] Тому давайте пошлемо їх, щоб довідатись, що сталося». ¹⁴ Ось вони відібрали дві колісниці з кіньми, і цар послав їх услід за арамійським військом. Він наказав їм: «Їдьте й вивідайте, що сталося».

¹⁵ Вони поїхали за арамійцями аж до Йордану. І весь час бачили, що шлях устелений одягом, спорядженням, яке арамійці покидали, коли втікали. Повернулися посланці й доповіли цареві.

¹⁶ Тоді люди вийшли з міста й пограбували арамійський табір. Так і сталося, що сея пшеничного борошна коштувала шекель, і дві сеї ячменю—теж шекель, як Господь казав.

¹⁷ Цар призначив урядовця, на лікоть якого спирався, відповідальним за браму, та люди затоптали його при вході, і він помер, як і передрікав Божий чоловік, коли цар приходив до Божого чоловіка додому. ¹⁸ Сталося так, як Божий чоловік казав цареві: «Завтра о цій же порі біля брами Самарії сея пшеничного борошна коштуватиме шекель, а дві сеї ячменю—теж шекель».

¹⁹ Урядовець сказав Божому чоловіку: «Послухай-но, якби навіть Господь і відкрив усі небесні брами, чи могло б таке статися?» На те Божий чоловік відповів: «Ти побачиш це на власні очі, але нічого з того не скуштуєш». ²⁰ Саме так і сталося з урядовцем, бо люди біля брами затоптали його, і він помер.

Землю шунамитян відновлено

8 Еліша розповів жінці, сина якої повернув до життя, таке: «Вставайте й тікайте всією родиною й поселіться де зможете на якийсь час, бо Господь вирішив наслати на цю землю голодомор на сім років».

² Жінка встала й зробила так, як порадив їй Божий чоловік. Вона і вся її родина залишили свій край і поселилися на сім років на землях филистимлян. ³ Через сім років вона повернулася з филистимських країв і прийшла молити царя пустити її в свою хату, на свою землю. ⁴ Цар саме наказав Ґегазі, слузі Божого чоловіка, розповісти йому: «Розкажи мені про всі великі справи, які Еліша творив».

⁵ Тільки-но Ґегазі почав розповідати царю, як Еліша воскресив мертвого, прийшла до царя та жінка, сина якої Еліша повернув до життя. Вона хотіла ублагати царя повернути її оселю й поле. Ґегазі сказав: «Ось та жінка, мій володарю-царю, і той син, якого Еліша повернув до життя». ⁶ Цар почав розпитувати жінку, і вона все йому розповіла. Після цього він призначив розпорядника, щоб зайнявся справою жінки, і наказав йому: «Віддай їй усе, що належало, ще й прибуток з землі, починаючи з того дня, коли вона пішла, й дотепер».

Газаел убиває Бен-Гадада

⁷ Еліша пішов у Дамаск, а Бен-Гадад, арамійський цар, саме хворів. Коли царю доповіли, що прийшов Божий чоловік, ⁸ він сказав Газаелу: «Візьми подарунок і піди зустрінь Божого чоловіка. Запитай через нього Господа: „Чи я одужаю від цієї хвороби?”»

⁹ Газаел пішов назустріч Еліші, взявши в дарунок сорок верблюдів, нав’ючених найкращими виробами Дамаска. Він прийшов, став перед ним і запитав: «Твій син^[f] Бен-Гадад, арамійський цар, послав мене, щоб я запитав тебе, чи одужає він від хвороби?»

¹⁰ Еліша на це відповів: «Піди й скажи йому: „Ти, звісно, одужаєш”. Але Господь відкрив мені, що насправді він помре». ¹¹ Він пильно почав вдивлятися в очі Газаела, аж доки тому не стало соромно. А тоді Божий чоловік розплакався.

¹² «Чому мій володар горює»,—запитав Газаел.

«Тому, що я знаю, якої шкоди завдаси ти ізраїльтянам,—відповів Еліша.—Ти підпалиш їхні укріплення, посічеш мечем юнаків, позабиваєш малюків, порозтинаєш вагітних».

¹³ Газаел відповів: «Як же міг би твій слуга, простий пес^[g], таку велику справу зробити?»

«Господь мені показав, що ти станеш арамійським царем»,—відповів Еліша.

¹⁴ Тоді він залишив Елішу, вийшов і повернувся до свого господаря^[h]. Коли Бен-Гадад запитав його: «Що тобі повідомив Еліша?» Той відповів: «Сказав, що ти неодмінно одужаєш». ¹⁵ Але наступного дня він узяв грубу тканину, добре намочив її в воді й розстелив поверх царевого обличчя. Той і помер. Так Газаел став наступником царя.

Єгорам, цар Юдеї

¹⁶ На п’ятий рік царювання Йорама, сина Агава, ізраїльського царя, Єгорам, син Єгошафата, став царем Юдеї^[i]. ¹⁷ Йому сповнилося тридцять два роки, коли він став царем, і правив він у Єрусалимі протягом восьми років. ¹⁸ Він жив як жили ізраїльські царі, як було заведено в домі Агава, адже він був одружений з його дочкою. В очах Господа він чинив зле. ¹⁹ Однак Господь не хотів зруйнувати Юдею, бо не хотів лиха своєму слузі Давиду. Господь пообіцяв Давиду, що його нащадки будуть вічно сидіти на престолі.

²⁰ Під час правління Єгорама Едом повстав проти Юдеї та настановив свого власного царя. ²¹ Тому Єгорам зі своїми колісницями подався в Заїр. Едомійці оточили їх, але він уночі піднявся і напав на едомійців та їхніх командирів колісниць. Його військо втекло додому. ²² По сьогодні Едом повстає проти Юдеї. Тоді ж повстала й Ливна.

²³ А щодо інших подій за часів правління Єгорама, всього, що він творив, то все це описано в книгах Хронік Царів Юдеї. ²⁴ Єгорам спочив зі своїми батьками й був похований у місті Давида. Після нього царювати почав його син Агазія.

Агазія, цар Юдеї

²⁵ На дванадцятому році правління Йорама, сина Агава, царя Ізраїлю, в Юдеї почав царювати Агазія, син Єгорама. ²⁶ Коли він зійшов на престол, йому сповнилося двадцять два роки, і правив він в Єрусалимі протягом одного року. Його матір звали Аталія, вона доводилась онукою Омрі, ізраїльському царю. ²⁷ Він жив так само, як родина Агава, і в очах Господа він недобре чинив, як заведено було в родині Агава, оскільки він був родичом сім’ї Агава через дружину. ²⁸ Агазія разом з Йорамом, сином Агава, пішов до Рамот-Ґілеада війною проти Газаела, арамійського царя. Арамійці поранили Йорама, ²⁹ тож цар Йорам повернувся до Єзреела загоювати рани, завдані йому арамійцями біля Рамота в битві з Газаелом, арамійським царем. Згодом Агазія, син Єгорама, юдейського царя, прийшов в Єзреел, щоб побачитися з Йорамом, сином Агава, оскільки його було поранено.

Єгу стає царем Ізраїлю

9 Пророк Еліша покликав чоловіка з громади пророків^[j] і сказав йому: «Приготуйся, візьми кухоль оливи й поспішай до Рамот-Ґілеада. ² Коли дістанешся туди, знайди Єгу, сина Єгошафата, який доводиться сином Німші. Підійди до нього, відведи убік від його людей і заведи в дальню кімнату. ³ Тоді візьми кухоль у руки й вилий оливу йому на голову, примовляючи: „Ось що Господь говорить: „Я помазав тебе царем Ізраїлю!” За тим відчини двері й біжи, і гляди не забарись!”»

⁴ Ось цей юнак-пророк пішов до Рамот-Ґілеада. ⁵ Коли він прибув, то побачив військових командирів, що сиділи разом. «Полководцю, маю до тебе повідомлення»,—сказав він. «Для кого?»—запитав Єгу. «Для тебе, командире»,—відповів той.

⁶ Єгу звівся на ноги й зайшов у будинок. Тоді пророк вилив оливу на голову Єгу і проголосив: «Ось що говорить Господь Бог Ізраїлю: „Я помазую тебе царем над Господнім народом Ізраїлю. ⁷ Ти маєш зруйнувати дім Агава, свого володаря, так Я відплачу за кров Моїх рабів-пророків та за кров усіх Господніх слуг, яку пролила Єзевел. ⁸ Загине увесь дім Агава. Я відітну від Агава всіх чоловіків його дому: і рабів, і вільних в Ізраїлі. ⁹ Я зроблю з домом Агава те, що сталося з домом Єровоама, сина Невата, та з домом Вааші, сина Агіжі. ¹⁰ А щодо Єзевел, то її зжеруть собаки на землі Єзреела, і ніхто її не поховає”». Тоді він відчинив двері й вибіг.

¹¹ Коли Єгу повернувся до командирів, один із них запитав його: «Все добре? Чому цей божевільний приходив до тебе?»

«Ви знаєте, хто цей чоловік і які нісенітниці верзе»,—відповів Єгу.

¹² «Неправда,—заперечили вони.—Скажи нам!» Єгу сказав: «Ось що він мені розповів: „Ось так сказав Господь: „Я помазав тебе царем Ізраїлю”». ¹³ Вони хутко зняли свої плащі й розстелили їх перед ним на сходах. Потім заграли в сурму й закричали: «Єгу—цар!»

Єгу вбиває Йорама та Агазію

¹⁴ Аж ось Єгу, син Єгошафата, сина Німші, намислив боротися проти Йорама. Тож Йорам і весь Ізраїль обороняли Рамот-Ґілеад від Газеела, царя Араму. ¹⁵ Цар Йорам повернувся на той час до Єзреела, щоб загоїти рани, які нанесли йому арамійці в бою з Газеелом, арамійським царем. Єгу сказав командирам: «Якщо ви справді так ставитеся до мене як помазаника, то не дозволяйте нікому вислизнути з міста й донести цю новину в Єзреел». ¹⁶ Потім він сів у колісницю й поїхав до Єзреела, оскільки там відлежувався Йорам, і Агазія, цар Юдеї, приїхав його провідати.

¹⁷ Коли вартовий, що стояв на вежі в Єзреелі, побачив війська Єгу, що наближалися, він вигукнув: «Бачу війська, що наближаються».

«Споряди вершника,—наказав Йорам.—Пошли його зустріти війська й запитати, чи з миром вони йдуть».

¹⁸ Вершник від’їхав і, наблизившись до Єгу, запитав: «Ось що каже цар: „Чи з миром ви йдете?”»

«Що тобі з миром робити?—Відповів Єгу.—Завертай і їдь позаду мене». Вартовий доповів: «Посланець доїхав до них, але не повертається».

¹⁹ Тож послав цар другого вершника. Коли той під’їхав до них, запитав: «Ось що говорить цар: „Чи з миром ви йдете до нас?”»

Єгу відповів: «Що тобі з того миру? Повертай, їдь за мною».

²⁰ Вартовий знову доповів: «Він доїхав до них, але також назад не повертається. Схоже на те, що скаче Єгу, син Німші; він, мов навіжений, їздить».

²¹ «Запрягай мою колісницю»,—наказав Йорам. Коли її запрягли, Йорам, ізраїльський цар, та цар Юдеї Агазія виїхали, кожен у своїй колісниці, назустріч Єгу. Вони зустріли його якраз на полі, що належало єзрееліту Навоту. ²² Коли Йорам побачив Єгу, він запитав його: «Ти з миром прийшов, Єгу?»

«Який може бути мир,—відповів Єгу,—доки твоя матір Єзевел займається розпустою і ворожбитством?»

²³ Йорам смикнув повід, розвернувся і втік, гукнувши до Агазії: «Зрада, Агазіє!»

²⁴ Тоді Єгу витягнув лука й вистрілив Йорамові межи плечі. Стріла пробила йому серце й він упав в колісниці. ²⁵ Єгу наказав Відкару, їздовому своєї колісниці: «Підбери його й викинь на поле єзрееліта Навота. Згадай, як ми з тобою разом їхали в колісницях позаду Агава, його батька, коли Господь Бог дав це пророцтво про нього: ²⁶ „Звісно, вчора Я, Господь, бачив кров Навота, бачив кров його синів. Я змушу тебе поплатитися за те на цьому ж клаптику землі”^[k]. Так підніми його й викинь на ту ділянку, як і сказав Господь».

²⁷ Коли Агазія, цар Юдеї, побачив, що сталося, він кинувся навтіч дорогою до Бет-Хаґґана. Єгу погнався за ним і закричав: «Убийте й його!» Його поранили в колісниці по дорозі до Ґура, що біля Івлеама, але йому вдалося втекти до Меґіддо, де він і помер. ²⁸ Раби Агазії перевезли його в колісниці до Єрусалима, де поховали в гробниці разом з батьками в місті Давида. ²⁹ На одинадцятий рік правління Йорама^[l] Агазія став царем Юдеї.

Єзевел вбито

³⁰ Потім Єгу пішов до Єзреела. Коли про це дізналася Єзевел, вона підвела очі, уклала волосся й визирнула у вікно. ³¹ Коли Єгу ввійшов через браму, вона спитала: «Ти з миром прийшов, Зимрі^[m], що вбив свого володаря?» ³² Він підвів погляд на вікно й вигукнув: «Хто на моєму боці? Хто?» Два чи три євнухи зверху глянули на нього. ³³ «Викиньте її!»—наказав Єгу. Ось вони її скинули додолу, і кров її бризнула на стінку та на коней, які затоптали її копитами.

³⁴ Єгу зайшов, почав їсти й пити. «Подбайте про ту кляту жінку,—сказав він,—поховайте її, бо вона була царевою дочкою». ³⁵ Але коли вони вийшли, щоб поховати її, то нічого не знайшли, крім черепа, ступенів та кистів рук. ³⁶ Вони ввійшли в будинок і доповіли Єгу. А той відізвався: «Таким було Господнє слово, коли Він через Свого раба тишвітського Іллю прорік: „На землі єзреельській собаки пожеруть тіло Єзевел. ³⁷ І тіло Єзевел угноїть поле на землі Єзреелу, і вже ніхто не зможе сказати: „Ось Єзевел”».

Пришестя Христа

⁶ Був собі чоловік, посланець Божий, на ймення Іоан. ⁷ Він прийшов свідчити про Світло, щоб через нього всі змогли почути й повірити у Нього. ⁸ Сам він не був Світлом, а прийшов, щоб свідчити про Нього, ⁹ про справжнє Світло, Яке приходить у світ і світить кожній людині. ¹⁰ Слово вже було в світі, і світ через Нього почався, та світ не впізнав Його. ¹¹ Він прийшов у світ, що належав Йому, та Його власний народ не прийняв Його.

¹² Але всім тим, хто прийняв Його й повірив у Нього, Він дав право стати дітьми Божими. ¹³ Вони не народжуються, як немовлята, за бажанням чи волею батьків їхніх. Вони народжуються від Бога. ¹⁴ І Слово стало Людиною й оселилося серед нас. Ми побачили Його Божественну Велич, Велич Єдиного Сина Отця Свого. Він був сповнений благодаті і правди. ¹⁵ Іоан свідчить про Нього, проголошуючи: «Це саме Той, про Кого я казав: „Той, Хто йде за мною—величніший за мене, бо Він був і до мене”. ^16-17 Від повноти Його правди й благодаті ми приймали одну благодать за іншою, бо Закон був нам даний через Мойсея, але благодать і правда прийшли через Христа. ¹⁸ Ніхто й ніколи не бачив Бога, лише Єдиний Син, Який і є Богом, Той, Хто найближчий до Отця, Він показав нам, який Бог є»^[d].

Свідчення Іоана про Ісуса

(Мт. 3:1-12; Мк. 1:1-8; Лк. 3:1-9, 15-17)

^19-20 Коли юдейські лідери з Єрусалиму послали священиків і левитів запитати: «Хто ти такий?» Іоан признався щиро, не уникаючи відповіді: «Я не Христос».

²¹ «То хто ж ти такий?—Спитали вони,—Ілля?» «Ні»,—відповів він. «Може, пророк?»^[e] Він знову відповів: «Ні».

²² Тоді вони мовили до нього: «Скажи нам, хто ти, щоб ми могли розповісти тим, хто нас послав сюди. Що ти скажеш про себе?» ²³ Іоан сказав словами пророка Ісаї:

²⁴ Цих людей, які розпитували Іоана, послали фарисеї. ²⁵ Тож вони знову запитали його: «Якщо ти не Христос, не Ілля, не пророк, то чому ти хрестиш людей?» ^26-27 У відповідь він сказав: «Я хрещу людей водою, та серед вас є Той, Невідомий вам, Хто прийде після мене. Я ж не гідний навіть бути рабом, який схиляється, щоб розв’язати ремінці Його сандалій».

²⁸ Все це сталося у Віфанії, по той бік ріки Йордан, де Іоан хрестив людей.