2 царів 7-9
Ukrainian Bible
7 І сказав Єлисей: Послухайте слово Господнє: Так сказав Господь: Цього часу взавтра буде сея пшеничної муки за шекля, і дві сеї ячменю за шекля в брамі Самарії.
2 І відповів Божому чоловікові вельможа царя, що він на його руку спирався, і сказав: Якби Господь поробив отвори в небі, чи сталася б ця річ? А той відказав: Ось ти побачиш своїми очима, та їсти звідти не будеш.
3 І були при вході до брами чотири прокажені чоловіки. І сказали вони один до одного: Чого ми сидимо тут, аж поки не помремо?
4 Якщо ми скажемо: Увійдімо до міста, а в місті голод, то помремо там; а якщо сидітимемо тут, то теж помремо. Отож, ходіть, і перейдімо до сирійського табору, якщо там позоставлять нас при житті, будемо жити, а якщо заб'ють нас, то помремо...
5 І встали вони надвечір, щоб іти до сирійського табору. І прибули вони до краю сирійського табору, аж ось нема там нікого!
6 Бо Господь учинив, що сирійський табір почув стукотняву колесниць і їржання коней, та галас великого війська. І сказали вони один до одного: Ось Ізраїлів цар найняв на нас хіттейських царів та царів єгипетських, щоб пішли на нас!
7 І встали вони, і повтікали надвечір, і полишили свої намети, й осли свої, і табір, як він був, та й повтікали, спасаючи життя своє!
8 І прийшли ті прокажені аж до краю табору, і ввійшли до одного намету, і їли й пили, і повиносили звідти срібло й золото та вбрання, і пішли й заховали. І вони знову ввійшли до іншого намету, і повиносили звідти, і пішли та й сховали.
9 І сказали вони один до одного: Неслушно ми робимо. Цей день він день доброї звістки, а ми мовчимо. Як ми будемо чекати аж до ранішнього світла, то впаде на нас провина. А тепер ходімо, і ввійдімо й донесімо царевому дому!
10 І прийшли вони, і покликали міських воротарів, та й донесли їм, говорячи: Увійшли ми до сирійського табору, а там нема ані людини, ані людського голосу, а тільки поприв'язувані коні та поприв'язувані осли, та намети, як вони були!
11 І воротарі покликали, і донесли про це до самого царського дому.
12 І встав цар уночі й сказав своїм слугам: Розкажу я вам, що нам зробили сирійці. Вони знають, що ми голодні, і повиходили з табору, щоб сховатися на полі, говорячи: Коли ті повиходять із міста, то ми схопимо їх живих, та й увійдемо до міста!
13 І відповів один із його слуг і сказав: Нехай візьмуть п'ятеро позосталих коней, що лишилися в ньому, у місті. Ось вони, (із усього війська Ізраїлевого тільки й лишилися, із усього війська Ізраїля, що згинуло), і пошлемо, і побачимо.
14 І взяли вони дві колесниці з кіньми, і цар послав їх услід за сирійським табором, говорячи: Ідіть і подивіться.
15 І пішли вони за ними аж до Йордану, аж ось уся дорога повна вбрання та речей, що покидали сирійці, як поспішали! І вернулися ці посли, і донесли цареві.
16 І вийшов народ, і розграбували сирійський табір. І коштувала сея пшеничної муки по шеклю, і дві сеї ячменю по шеклю за словом Господнім!
17 І цар призначив того вельможу, що на його руку він опирався, доглядати над брамою. Та затоптав його народ у брамі, і він помер, як казав був Божий чоловік, який говорив, коли приходив до нього цар.
18 І сталося, коли Божий чоловік говорив до царя, кажучи: Дві сеї ячменю по шеклю, і сея пшеничної муки по шеклю буде того часу взавтра в брамі Самарії,
19 то цей вельможа відповів Божому чоловікові й сказав: Якби Господь поробив отвори в небі, чи сталася б ця річ? А той відказав: Ось ти побачиш своїми очима, та їсти звідти не будеш.
20 І сталося йому так, і затоптав його народ у брамі, і він помер...
8 А Єлисей говорив до жінки, що її сина він воскресив, кажучи: Устань та й іди ти та дім твій, і мешкай дебудь, бо Господь прикликав голод, і він прийшов до краю на сім літ.
2 І встала та жінка, і зробила за словом Божого чоловіка. І пішла вона та її дім, і замешкала в филистимському краї сім літ.
3 І сталося наприкінці семи років, вернулася та жінка з филистимського краю, і пішла до царя благати за свій дім та за своє поле.
4 А цар говорив до Ґехазі, слуги Божого чоловіка, кажучи: Розкажи мені про все те велике, що зробив Єлисей.
5 І сталося, як він оповідав цареві, що той воскресив померлого, аж ось та жінка, що він воскресив сина її, благає царя за свій дім та за своє поле.
6 І сказав Ґехазі: Пане мій царю, оце та жінка, і це той син її, що воскресив Єлисей!
7 І прийшов Єлисей до Дамаску, а Бен-Гадад, сирійський цар, хворий. І донесено йому, кажучи: Божий чоловік прийшов аж сюди!
8 І сказав цар до Газаїла: Візьми в свою руку подарунка, та й іди зустріти чоловіка Божого. І запитайся Господа через нього, кажучи: Чи видужаю я від оцієї хвороби?
9 І пішов Газаїл спіткати його, і взяв подарунка в руку свою, та зо всього добра Дамаску тягару на сорок верблюдів. І прийшов, і став перед ним та й сказав: Син твій Бен-Гадад, цар сирійський, послав мене до тебе, питаючи: Чи видужаю я з оцієї хвороби?
10 І сказав до нього Єлисей: Іди, скажи йому: Жити житимеш, та Господь показав мені, що напевно помре він.
11 І наставив він обличчя своє на нього, і довго вдивлявся, аж той збентежився. І заплакав Божий чоловік.
12 А Газаїл сказав: Чого плаче мій пан? А той відказав: Бо знаю, що ти зробиш лихо Ізраїлевим синам: їхні твердині пустиш з огнем, і їхніх вояків позабиваєш мечем, і дітей їхніх порозбиваєш, а їхне вагітне посічеш...
13 А Газаїл сказав: Та що таке твій раб, цей пес, що зробить таку велику річ? І сказав Єлисей: Господь показав мені тебе царем над Сирією!
14 І пішов він від Єлисея, і прийшов до свого пана. А той сказав йому: Що говорив тобі Єлисей? І він сказав: Говорив мені: жити житимеш!
15 І сталося другого дня, і взяв він покривало, і намочив у воді, і поклав на його обличчя, і той помер. І зацарював Газаїл замість нього.
16 А п'ятого року Йорама, Ахавого сина, Ізраїлевого царя, за Йосафата, Юдиного царя, зацарював Єгорам, син Йосафатів, цар Юдин.
17 Він був віку тридцяти й двох літ, коли зацарював, а царював вісім літ в Єрусалимі.
18 І ходив він дорогою Ізраїлевих царів, як робив Ахавів дім, бо Ахавова дочка була йому за жінку. І робив він зло в Господніх очах.
19 Та не хотів Господь погубити Юду ради раба Свого Давида, як обіцяв був йому дати світильника йому та синам його по всі дні.
20 За його днів збунтувався був Едом, вийшли з-під Юдиної руки, і настановили над собою царя.
21 І пішов Йорам до Цаіру, а з ним усі колесниці. І сталося, коли він уночі встав і побив Едома, що оточив був його, і керівників колесниць, то народ повтікав до наметів своїх.
22 І збунтувався Едом, і вийшов з-під Юдиної руки, і так є аж до цього дня. Тоді того часу збунтувалася й Лівна.
23 А решта діл Йорама, та все, що він зробив, ось вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів.
24 І спочив Йорам із батьками своїми, і був похований із батьками своїми в Давидовому Місті, а замість нього зацарював син його Ахазія.
25 У дванадцятому році Йорама, Ахавого сина, Ізраїлевого царя, зацарював Ахазія, син Єгорама, Юдиного царя.
26 Ахазія був віку двадцяти і двох літ, коли він зацарював, і царював він один рік в Єрусалимі. А ім'я його матері Аталія, дочка Омрі, Ізраїлевого царя.
27 І ходив він дорогою Ахавого дому, і робив зло в Господніх очах, як і Ахавів дім, бо він був зять Ахавого дому.
28 І пішов він з Йорамом, Ахавовим сином, на війну з Газаїлом, сирійським царем, до ґілеадського Рамоту, та побили сиріяни Йорама.
29 І вернувся цар Йорам лікуватися в Їзреелі від тих ран, що вчинили йому сиріяни в Рамі, як він воював з Газаїлом, сирійським царем. А Ахазія, Єгорамів син, цар Юдин, зійшов побачити Йорама, Ахавового сина, в Їзреелі, бо той був слабий.
9 А пророк Єлисей покликав одного з пророчих синів і сказав йому: Підпережи свої стегна, і візьми це горня оливи в свою руку, і йди до ґілеадського Рамоту.
2 І прийдеш туди, і побач там Єгу, сина Йосафата, Німшієвого сина. І ти ввійдеш, і візьмеш його з-між братів його, і введеш його до внутрішньої кімнати.
3 І візьмеш горня цієї оливи, і виллєш на його голову та й скажеш: Так сказав Господь: Помазую тебе на царя над Ізраїлем! А по тому відчиниш двері й утечеш, і не будеш чекати.
4 І пішов той слуга, слуга пророка, до ґілеадського Рамоту.
5 І прийшов він, аж ось сидять керівники війська. І він сказав: Слово мені до тебе, о керівнику! А Єгу відказав: До кого з усіх нас? І той сказав: До тебе, о керівнику!
6 І він устав, і вийшов до дому, а той вилив оливу на його голову. І сказав він йому: Так сказав Господь, Бог Ізраїля: Помазую тебе на царя над народом Господнім, над Ізраїлем!...
7 І ти поб'єш дім Ахава, пана свого, і помстиш за кров Моїх рабів пророків, і за кров усіх Господніх рабів від руки Єзавелі.
8 І згине ввесь Ахавів дім, і вигублю Ахавові навіть те, що мочиться на стіну, і невільного та вільного в Ізраїлі!
9 І зроблю Ахавів дім, як дім Єровоама, Неватового сина, і як дім Баші, сина Ахійїного.
10 А Єзавелю з'їдять пси в Їзреелевій ділянці, і не буде, хто б її поховав. І відчинив він двері та й утік...
11 А Єгу вийшов до слуг свого пана, і вони сказали йому: Чи все гаразд? Чого приходив той несамовитий до тебе? А він відказав: Ви знаєте того чоловіка та його мову.
12 А вони відказали: Неправда! Розкажи ж нам! І той сказав: Отак і так сказав він до мене, говорячи: Так сказав Господь: Помазую тебе на царя над Ізраїлем!
13 А ті поспішно взяли кожен шати свої, і постелили під ним на верху сходів. І засурмили вони в сурму, і сказали: Зацарював Єгу!
14 І змовився Єгу, син Йосафата, Німшієвого сина, проти Йорама. А Йорам стеріг ґілеадського Рамота, він та ввесь Ізраїль перед Газаїлом, сирійським царем.
15 І вернувся цар Єгорам лікуватися в Їзреелі від ран, що вчинили йому сиріяни, як він воював з Газаїлом, сирійським царем. І сказав Єгу: Якщо згода ваша на те, нехай не вийде жоден утікач із міста, щоб піти донести в Їзреелі.
16 І сів верхи Єгу, і поїхав до Їзреелу, бо Йорам лежав там. А Ахазія, цар Юдин, зійшов побачити Йорама.
17 А на башті в Їзреелі стояв вартовий. І побачив він натовп Єгуїв, як він ішов, і сказав: Я бачу натовп! А Єгорам відказав: Візьми верхівця, і пошли назустріч їм, і нехай він скаже: Чи все гаразд?
18 І відправився верхівець назустріч йому, і сказав: Так сказав цар: Чи все гаразд? А Єгу відказав: Що тобі до того? Повертай за мною! І доніс вартовий, говорячи: Прийшов той посол аж до них, та не вернувся.
19 І послав він другого верхівця, і він прийшов до них та й сказав: Так сказав цар: Чи все гаразд? А Єгу відказав: Що тобі до гаразду? Повертай за мною!
20 І доніс вартовий, говорячи: Прийшов він аж до них, та не вернувся. А кінна їзда, як їзда Єгу, Німшієвого сина, бо їде несамовито.
21 І сказав Єгорам: Запрягай! І запріг його колесницю. І відправився Єгорам, Ізраїлів цар, та Ахазія, Юдин цар, кожен своєю колесницею, щоб зустріти Єгу, і спіткали його в ділянці їзреелянина Навота.
22 І сталося, як Єгорам побачив Єгу, то сказав: Чи все гаразд, Єгу? А той відказав: Який гаразд при перелюбі твоєї матері Єзавелі та її багатьох чарів?
23 І обернув Єгорам руки свої та й утік. І сказав він Ахазії: Зрада, Ахазіє!
24 А Єгу взяв лука в руку свою, і вдарив Єгорама між його раменами, і пробила стріла його серце, і він похилився на колесниці своїй...
25 І сказав Єгу до Бідкара, вельможі свого: Візьми, кинь його на ділянці поля їзреелянина Навота. Бо пам'ятай, я й ти їхали вдвох за Ахавом, батьком його, а Господь прорік на нього оце пророцтво:
26 Поправді кажу, що бачив Я вчора кров Навота та кров синів його, говорить Господь, і відплачу тобі на цій же ділянці, говорить Господь. А тепер кинь його на цій ділянці за словом Господнім.
27 А Ахазія, Юдин цар, побачив це, і втікав дорогою на Бет-Гаґґан, а Єгу погнався за ним і сказав: Убийте й його на колесниці! І поранили його в Маале-Ґурі, що при Ївлеамі, а він утік до Меґіддо та й помер там.
28 А раби його відвезли його верхи до Єрусалиму, та й поховали його в його гробі з батьками його в Давидовому Місті.
29 А в одинадцятому році Йорама, Ахавового сина, над Юдою зацарював Ахазія.
30 І прийшов Єгу до Їзрееля, а Єзавель почула про це, і нафарбувала очі свої, і прикрасила голову свою, та й виглянула через вікно.
31 А Єгу входить до брами. І сказала вона: Чи все гаразд, Зімрі, убивце пана свого?
32 І підняв він обличчя своє до вікна та й сказав: Хто зо мною, хто? І виглянули до нього два-три євнухи.
33 А він сказав: Скиньте її! І викинули її, і бризнула кров її на стіну та на коні. І він топтав її...
34 І він увійшов, і їв та пив, та й сказав: Підіть до тієї проклятої, і поховайте її, бо все ж таки вона царева дочка!
35 І пішли поховати її, та не знайшли з неї нічого, а тільки черепа, та ноги, та долоні рук...
36 І вони вернулися, і донесли йому про це. А він відказав: Це слово Господа, що казав був через раба Свого тішб'янина Іллю, говорячи: В Їзреелевій ділянці пси з'їдять Єзавелине тіло!
37 І буде Єзавелин труп, як погній на поверхні поля в Їзреелевій ділянці, так що не скажуть: Це Єзавель...
4 Царств 7-9
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
7 Еліша промовив: «Слухайте Господнє слово. Ось що каже Господь: „Приблизно о цій порі завтра біля брами Самарії сея[a] пшеничного борошна продаватиметься за один шекель[b], а дві сеї[c] ячменю—за шекель”».
2 Царський придворний, на руку якого спирався цар[d], сказав Божому чоловіку: «Навіть якби Господь відкрив брами небесні, чи сталося б таке?»
«Побачите це на власні очі,—відповів Еліша,—але нічого з того не їстимете».
Облогу знято
3 Біля входу до міської брами сиділо четверо прокажених. Вони гомоніли поміж себе: «Навіщо тут залишатися на смерть? 4 Якщо ми скажемо, що підемо в місто, то помремо з голоду. Але якщо ми тут залишимося, ми помремо так само. Тож підемо до табору арамійців та й здамося в полон. Якщо вони нас помилують, виживемо. Якщо уб’ють—помремо».
5 Надвечір вони підвелися й пішли до арамійського табору. Коли вони дійшли до межі розташування арамійців, жодного чоловіка там не було, 6 бо Господь зробив так, що сирійці, почувши гуркіт колісниць, коней та великого війська, почали поміж себе говорити: «Послухайте, ізраїльський цар найняв хиттійського та єгипетського царів, щоб ті на нас напали!» 7 Тож вони знялись і втекли в сутінках, залишивши намети, коней, віслюків. Усе, як було, покинули і втекли, рятуючись.
8 Прокажені дійшли до краю табору і зайняли якийсь намет. Вони поїли й напилися, та ще й прихопили срібла, золота, вбрання, винесли все це й приховали. Потім повернулися й зайшли в інший намет, і звідти все повиносили, пішли й сховали. 9 Тоді вирішили між собою: «Недобре чинимо. Це день втішних новин, а ми їх при собі тримаємо. Якщо чекатимемо до вранішньої зорі, на нас упаде кара. Ходімо негайно розповімо про це в царському палаці».
10 Ось вони пішли, покликали вартових міської брами й сказали їм: «Ми зайшли в арамійський табір, а там немає нікого, жодного звуку не чутно. Лише припнуті коні й осли та намети, кинуті напризволяще». 11 Сторожові біля брами розголосили цю новину й донесли до царського палацу. 12 Цар встав уночі й сказав своїм підданим: «Я вам поясню, що арамійці нам вчинили. Вони знають, що ми голодуємо. Ось і пішли вони з табору і заховалися десь у полі, думаючи: „Вони, звісно, вийдуть, а ми їх тоді захопимо живими й зайдемо в місто”».
13 Один із придворних сказав: «Нехай кілька чоловік візьмуть п’ять коней із тих, що лишилися в місті. Їхня доля буде такою ж, як і всіх тих ізраїльтян, що зосталися у місті. Справді, вони будуть такими ж, як і всі ці приречені ізраїльтяни.[e] Тому давайте пошлемо їх, щоб довідатись, що сталося». 14 Ось вони відібрали дві колісниці з кіньми, і цар послав їх услід за арамійським військом. Він наказав їм: «Їдьте й вивідайте, що сталося».
15 Вони поїхали за арамійцями аж до Йордану. І весь час бачили, що шлях устелений одягом, спорядженням, яке арамійці покидали, коли втікали. Повернулися посланці й доповіли цареві.
16 Тоді люди вийшли з міста й пограбували арамійський табір. Так і сталося, що сея пшеничного борошна коштувала шекель, і дві сеї ячменю—теж шекель, як Господь казав.
17 Цар призначив урядовця, на лікоть якого спирався, відповідальним за браму, та люди затоптали його при вході, і він помер, як і передрікав Божий чоловік, коли цар приходив до Божого чоловіка додому. 18 Сталося так, як Божий чоловік казав цареві: «Завтра о цій же порі біля брами Самарії сея пшеничного борошна коштуватиме шекель, а дві сеї ячменю—теж шекель».
19 Урядовець сказав Божому чоловіку: «Послухай-но, якби навіть Господь і відкрив усі небесні брами, чи могло б таке статися?» На те Божий чоловік відповів: «Ти побачиш це на власні очі, але нічого з того не скуштуєш». 20 Саме так і сталося з урядовцем, бо люди біля брами затоптали його, і він помер.
Землю шунамитян відновлено
8 Еліша розповів жінці, сина якої повернув до життя, таке: «Вставайте й тікайте всією родиною й поселіться де зможете на якийсь час, бо Господь вирішив наслати на цю землю голодомор на сім років».
2 Жінка встала й зробила так, як порадив їй Божий чоловік. Вона і вся її родина залишили свій край і поселилися на сім років на землях филистимлян. 3 Через сім років вона повернулася з филистимських країв і прийшла молити царя пустити її в свою хату, на свою землю. 4 Цар саме наказав Ґегазі, слузі Божого чоловіка, розповісти йому: «Розкажи мені про всі великі справи, які Еліша творив».
5 Тільки-но Ґегазі почав розповідати царю, як Еліша воскресив мертвого, прийшла до царя та жінка, сина якої Еліша повернув до життя. Вона хотіла ублагати царя повернути її оселю й поле. Ґегазі сказав: «Ось та жінка, мій володарю-царю, і той син, якого Еліша повернув до життя». 6 Цар почав розпитувати жінку, і вона все йому розповіла. Після цього він призначив розпорядника, щоб зайнявся справою жінки, і наказав йому: «Віддай їй усе, що належало, ще й прибуток з землі, починаючи з того дня, коли вона пішла, й дотепер».
Газаел убиває Бен-Гадада
7 Еліша пішов у Дамаск, а Бен-Гадад, арамійський цар, саме хворів. Коли царю доповіли, що прийшов Божий чоловік, 8 він сказав Газаелу: «Візьми подарунок і піди зустрінь Божого чоловіка. Запитай через нього Господа: „Чи я одужаю від цієї хвороби?”»
9 Газаел пішов назустріч Еліші, взявши в дарунок сорок верблюдів, нав’ючених найкращими виробами Дамаска. Він прийшов, став перед ним і запитав: «Твій син[f] Бен-Гадад, арамійський цар, послав мене, щоб я запитав тебе, чи одужає він від хвороби?»
10 Еліша на це відповів: «Піди й скажи йому: „Ти, звісно, одужаєш”. Але Господь відкрив мені, що насправді він помре». 11 Він пильно почав вдивлятися в очі Газаела, аж доки тому не стало соромно. А тоді Божий чоловік розплакався.
12 «Чому мій володар горює»,—запитав Газаел.
«Тому, що я знаю, якої шкоди завдаси ти ізраїльтянам,—відповів Еліша.—Ти підпалиш їхні укріплення, посічеш мечем юнаків, позабиваєш малюків, порозтинаєш вагітних».
13 Газаел відповів: «Як же міг би твій слуга, простий пес[g], таку велику справу зробити?»
«Господь мені показав, що ти станеш арамійським царем»,—відповів Еліша.
14 Тоді він залишив Елішу, вийшов і повернувся до свого господаря[h]. Коли Бен-Гадад запитав його: «Що тобі повідомив Еліша?» Той відповів: «Сказав, що ти неодмінно одужаєш». 15 Але наступного дня він узяв грубу тканину, добре намочив її в воді й розстелив поверх царевого обличчя. Той і помер. Так Газаел став наступником царя.
Єгорам, цар Юдеї
16 На п’ятий рік царювання Йорама, сина Агава, ізраїльського царя, Єгорам, син Єгошафата, став царем Юдеї[i]. 17 Йому сповнилося тридцять два роки, коли він став царем, і правив він у Єрусалимі протягом восьми років. 18 Він жив як жили ізраїльські царі, як було заведено в домі Агава, адже він був одружений з його дочкою. В очах Господа він чинив зле. 19 Однак Господь не хотів зруйнувати Юдею, бо не хотів лиха своєму слузі Давиду. Господь пообіцяв Давиду, що його нащадки будуть вічно сидіти на престолі.
20 Під час правління Єгорама Едом повстав проти Юдеї та настановив свого власного царя. 21 Тому Єгорам зі своїми колісницями подався в Заїр. Едомійці оточили їх, але він уночі піднявся і напав на едомійців та їхніх командирів колісниць. Його військо втекло додому. 22 По сьогодні Едом повстає проти Юдеї. Тоді ж повстала й Ливна.
23 А щодо інших подій за часів правління Єгорама, всього, що він творив, то все це описано в книгах Хронік Царів Юдеї. 24 Єгорам спочив зі своїми батьками й був похований у місті Давида. Після нього царювати почав його син Агазія.
Агазія, цар Юдеї
25 На дванадцятому році правління Йорама, сина Агава, царя Ізраїлю, в Юдеї почав царювати Агазія, син Єгорама. 26 Коли він зійшов на престол, йому сповнилося двадцять два роки, і правив він в Єрусалимі протягом одного року. Його матір звали Аталія, вона доводилась онукою Омрі, ізраїльському царю. 27 Він жив так само, як родина Агава, і в очах Господа він недобре чинив, як заведено було в родині Агава, оскільки він був родичом сім’ї Агава через дружину. 28 Агазія разом з Йорамом, сином Агава, пішов до Рамот-Ґілеада війною проти Газаела, арамійського царя. Арамійці поранили Йорама, 29 тож цар Йорам повернувся до Єзреела загоювати рани, завдані йому арамійцями біля Рамота в битві з Газаелом, арамійським царем. Згодом Агазія, син Єгорама, юдейського царя, прийшов в Єзреел, щоб побачитися з Йорамом, сином Агава, оскільки його було поранено.
Єгу стає царем Ізраїлю
9 Пророк Еліша покликав чоловіка з громади пророків[j] і сказав йому: «Приготуйся, візьми кухоль оливи й поспішай до Рамот-Ґілеада. 2 Коли дістанешся туди, знайди Єгу, сина Єгошафата, який доводиться сином Німші. Підійди до нього, відведи убік від його людей і заведи в дальню кімнату. 3 Тоді візьми кухоль у руки й вилий оливу йому на голову, примовляючи: „Ось що Господь говорить: „Я помазав тебе царем Ізраїлю!” За тим відчини двері й біжи, і гляди не забарись!”»
4 Ось цей юнак-пророк пішов до Рамот-Ґілеада. 5 Коли він прибув, то побачив військових командирів, що сиділи разом. «Полководцю, маю до тебе повідомлення»,—сказав він. «Для кого?»—запитав Єгу. «Для тебе, командире»,—відповів той.
6 Єгу звівся на ноги й зайшов у будинок. Тоді пророк вилив оливу на голову Єгу і проголосив: «Ось що говорить Господь Бог Ізраїлю: „Я помазую тебе царем над Господнім народом Ізраїлю. 7 Ти маєш зруйнувати дім Агава, свого володаря, так Я відплачу за кров Моїх рабів-пророків та за кров усіх Господніх слуг, яку пролила Єзевел. 8 Загине увесь дім Агава. Я відітну від Агава всіх чоловіків його дому: і рабів, і вільних в Ізраїлі. 9 Я зроблю з домом Агава те, що сталося з домом Єровоама, сина Невата, та з домом Вааші, сина Агіжі. 10 А щодо Єзевел, то її зжеруть собаки на землі Єзреела, і ніхто її не поховає”». Тоді він відчинив двері й вибіг.
11 Коли Єгу повернувся до командирів, один із них запитав його: «Все добре? Чому цей божевільний приходив до тебе?»
«Ви знаєте, хто цей чоловік і які нісенітниці верзе»,—відповів Єгу.
12 «Неправда,—заперечили вони.—Скажи нам!» Єгу сказав: «Ось що він мені розповів: „Ось так сказав Господь: „Я помазав тебе царем Ізраїлю”». 13 Вони хутко зняли свої плащі й розстелили їх перед ним на сходах. Потім заграли в сурму й закричали: «Єгу—цар!»
Єгу вбиває Йорама та Агазію
14 Аж ось Єгу, син Єгошафата, сина Німші, намислив боротися проти Йорама. Тож Йорам і весь Ізраїль обороняли Рамот-Ґілеад від Газеела, царя Араму. 15 Цар Йорам повернувся на той час до Єзреела, щоб загоїти рани, які нанесли йому арамійці в бою з Газеелом, арамійським царем. Єгу сказав командирам: «Якщо ви справді так ставитеся до мене як помазаника, то не дозволяйте нікому вислизнути з міста й донести цю новину в Єзреел». 16 Потім він сів у колісницю й поїхав до Єзреела, оскільки там відлежувався Йорам, і Агазія, цар Юдеї, приїхав його провідати.
17 Коли вартовий, що стояв на вежі в Єзреелі, побачив війська Єгу, що наближалися, він вигукнув: «Бачу війська, що наближаються».
«Споряди вершника,—наказав Йорам.—Пошли його зустріти війська й запитати, чи з миром вони йдуть».
18 Вершник від’їхав і, наблизившись до Єгу, запитав: «Ось що каже цар: „Чи з миром ви йдете?”»
«Що тобі з миром робити?—Відповів Єгу.—Завертай і їдь позаду мене». Вартовий доповів: «Посланець доїхав до них, але не повертається».
19 Тож послав цар другого вершника. Коли той під’їхав до них, запитав: «Ось що говорить цар: „Чи з миром ви йдете до нас?”»
Єгу відповів: «Що тобі з того миру? Повертай, їдь за мною».
20 Вартовий знову доповів: «Він доїхав до них, але також назад не повертається. Схоже на те, що скаче Єгу, син Німші; він, мов навіжений, їздить».
21 «Запрягай мою колісницю»,—наказав Йорам. Коли її запрягли, Йорам, ізраїльський цар, та цар Юдеї Агазія виїхали, кожен у своїй колісниці, назустріч Єгу. Вони зустріли його якраз на полі, що належало єзрееліту Навоту. 22 Коли Йорам побачив Єгу, він запитав його: «Ти з миром прийшов, Єгу?»
«Який може бути мир,—відповів Єгу,—доки твоя матір Єзевел займається розпустою і ворожбитством?»
23 Йорам смикнув повід, розвернувся і втік, гукнувши до Агазії: «Зрада, Агазіє!»
24 Тоді Єгу витягнув лука й вистрілив Йорамові межи плечі. Стріла пробила йому серце й він упав в колісниці. 25 Єгу наказав Відкару, їздовому своєї колісниці: «Підбери його й викинь на поле єзрееліта Навота. Згадай, як ми з тобою разом їхали в колісницях позаду Агава, його батька, коли Господь Бог дав це пророцтво про нього: 26 „Звісно, вчора Я, Господь, бачив кров Навота, бачив кров його синів. Я змушу тебе поплатитися за те на цьому ж клаптику землі”[k]. Так підніми його й викинь на ту ділянку, як і сказав Господь».
27 Коли Агазія, цар Юдеї, побачив, що сталося, він кинувся навтіч дорогою до Бет-Хаґґана. Єгу погнався за ним і закричав: «Убийте й його!» Його поранили в колісниці по дорозі до Ґура, що біля Івлеама, але йому вдалося втекти до Меґіддо, де він і помер. 28 Раби Агазії перевезли його в колісниці до Єрусалима, де поховали в гробниці разом з батьками в місті Давида. 29 На одинадцятий рік правління Йорама[l] Агазія став царем Юдеї.
Єзевел вбито
30 Потім Єгу пішов до Єзреела. Коли про це дізналася Єзевел, вона підвела очі, уклала волосся й визирнула у вікно. 31 Коли Єгу ввійшов через браму, вона спитала: «Ти з миром прийшов, Зимрі[m], що вбив свого володаря?» 32 Він підвів погляд на вікно й вигукнув: «Хто на моєму боці? Хто?» Два чи три євнухи зверху глянули на нього. 33 «Викиньте її!»—наказав Єгу. Ось вони її скинули додолу, і кров її бризнула на стінку та на коней, які затоптали її копитами.
34 Єгу зайшов, почав їсти й пити. «Подбайте про ту кляту жінку,—сказав він,—поховайте її, бо вона була царевою дочкою». 35 Але коли вони вийшли, щоб поховати її, то нічого не знайшли, крім черепа, ступенів та кистів рук. 36 Вони ввійшли в будинок і доповіли Єгу. А той відізвався: «Таким було Господнє слово, коли Він через Свого раба тишвітського Іллю прорік: „На землі єзреельській собаки пожеруть тіло Єзевел. 37 І тіло Єзевел угноїть поле на землі Єзреелу, і вже ніхто не зможе сказати: „Ось Єзевел”».
Footnotes
- 7:1 сея Приблизно 7,3 л. Також див.: 2 Цар. 7:16, 18.
- 7:1 один шекель Приблизно 11,5 гр.
- 7:1 дві сеї Приблизно 14,6 л.
- 7:2 на руку якого спирався цар Тобто «приближений до царя».
- 7:13 Їхня доля… ізраїльтяни У древньогебрейських рукописах значення цього вірша незрозуміле.
- 8:9 син Або «послідовник».
- 8:13 простий пес Тобто «немічний».
- 8:14 господаря Або «царя».
- 8:16 Єгорам… Юдеї Цей варіант міститься виключно у древньогрецьких та сирійських текстах. Древньогебрейські рукописи мають таке продовження: «за тих часів, коли Юдеєю правив Єгошафат». Це означає, що син та батько разом царювали у Юдеї.
- 9:1 громада пророків Буквально «сини пророків». Це були пророки й ті люди, що вчилися, щоб стати пророками. Також див.:
- 9:26 Я змушу… землі Див.: 1 Цар. 21:19.
- 9:29 Йорама Буквально «Йорама, сина Агава».
- 9:31 Зимрі Зимрі вбив Елу та родину Вааші. Див.: 1 Цар. 16:8-12.
Від Івана 1:1-28
Ukrainian Bible
1 Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово.
2 Воно в Бога було споконвіку.
3 Усе через Нього повстало, і ніщо, що повстало, не повстало без Нього.
4 І життя було в Нім, а життя було Світлом людей.
5 А Світло у темряві світить, і темрява не обгорнула його.
6 Був один чоловік, що від Бога був посланий, йому ймення Іван.
7 Він прийшов на свідоцтво, щоб засвідчити про Світло, щоб повірили всі через нього.
8 Він тим Світлом не був, але свідчити мав він про Світло.
9 Світлом правдивим був Той, Хто просвічує кожну людину, що приходить на світ.
10 Воно в світі було, і світ через Нього повстав, але світ не пізнав Його.
11 До свого Воно прибуло, та свої відцурались Його.
12 А всім, що Його прийняли, їм владу дало дітьми Божими стати, тим, що вірять у Ймення Його,
13 що не з крови, ані з пожадливости тіла, ані з пожадливости мужа, але народились від Бога.
14 І Слово сталося тілом, і перебувало між нами, повне благодаті та правди, і ми бачили славу Його, славу як Однородженого від Отця.
15 Іван свідчить про Нього, і кликав, говорячи: Це був Той, що про Нього казав я: Той, Хто прийде за мною, існував передо мною, бо був перше, ніж я.
16 А з Його повноти ми одержали всі, а то благодать на благодать.
17 Закон бо через Мойсея був даний, а благодать та правда з'явилися через Ісуса Христа.
18 Ніхто Бога ніколи не бачив, Однороджений Син, що в лоні Отця, Той Сам виявив був.
19 А це ось свідоцтво Іванове, як юдеї послали були з Єрусалиму священиків та Левитів, щоб спитали його: Хто ти такий?
20 І він визнав, і не зрікся, а визнав: Я не Христос.
21 І запитали його: А хто ж? Чи Ілля? І відказує: Ні! Чи пророк? І дав відповідь: Ні!
22 Сказали ж йому: Хто ж ти такий? щоб дати відповідь тим, хто послав нас. Що ти кажеш про себе самого?
23 Відказав: Я голос того, хто кличе: В пустині рівняйте дорогу Господню, як Ісая пророк заповів.
24 Посланці ж із фарисеїв були.
25 І вони запитали його та сказали йому: Для чого ж ти христиш, коли ти не Христос, ні Ілля, ні пророк?
26 Відповів їм Іван, промовляючи: Я водою хрищу, а між вами стоїть, що Його ви не знаєте.
27 Він Той, Хто за мною йде, Хто до мене був, Кому розв'язати ремінця від узуття Його я негідний.
28 Це в Віфанії діялося, на тім боці Йордану, де христив був Іван.
Read full chapter
От Иоанна 1:1-28
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Пришестя Христа
1 Ще до існування світу було Слово[a],
і Слово було з Богом, і Слово було Бог.
2 Той, Хто був Словом,
був з Богом споконвіку.
3 Все було створене через Нього,
і ніщо не було створене без Нього.
4 В Ньому було життя,
і воно було Світлом[b] для людей.
5 Світло сяє в пітьмі,
й темрява не здолала[c] світла.
6 Був собі чоловік, посланець Божий, на ймення Іоан. 7 Він прийшов свідчити про Світло, щоб через нього всі змогли почути й повірити у Нього. 8 Сам він не був Світлом, а прийшов, щоб свідчити про Нього, 9 про справжнє Світло, Яке приходить у світ і світить кожній людині. 10 Слово вже було в світі, і світ через Нього почався, та світ не впізнав Його. 11 Він прийшов у світ, що належав Йому, та Його власний народ не прийняв Його.
12 Але всім тим, хто прийняв Його й повірив у Нього, Він дав право стати дітьми Божими. 13 Вони не народжуються, як немовлята, за бажанням чи волею батьків їхніх. Вони народжуються від Бога. 14 І Слово стало Людиною й оселилося серед нас. Ми побачили Його Божественну Велич, Велич Єдиного Сина Отця Свого. Він був сповнений благодаті і правди. 15 Іоан свідчить про Нього, проголошуючи: «Це саме Той, про Кого я казав: „Той, Хто йде за мною—величніший за мене, бо Він був і до мене”. 16-17 Від повноти Його правди й благодаті ми приймали одну благодать за іншою, бо Закон був нам даний через Мойсея, але благодать і правда прийшли через Христа. 18 Ніхто й ніколи не бачив Бога, лише Єдиний Син, Який і є Богом, Той, Хто найближчий до Отця, Він показав нам, який Бог є»[d].
Свідчення Іоана про Ісуса
(Мт. 3:1-12; Мк. 1:1-8; Лк. 3:1-9, 15-17)
19-20 Коли юдейські лідери з Єрусалиму послали священиків і левитів запитати: «Хто ти такий?» Іоан признався щиро, не уникаючи відповіді: «Я не Христос».
21 «То хто ж ти такий?—Спитали вони,—Ілля?» «Ні»,—відповів він. «Може, пророк?»[e] Він знову відповів: «Ні».
22 Тоді вони мовили до нього: «Скажи нам, хто ти, щоб ми могли розповісти тим, хто нас послав сюди. Що ти скажеш про себе?» 23 Іоан сказав словами пророка Ісаї:
«Я голос Того, хто гукає в пустелі:
„Зробіть прямим шлях для Господа”».(A)
24 Цих людей, які розпитували Іоана, послали фарисеї. 25 Тож вони знову запитали його: «Якщо ти не Христос, не Ілля, не пророк, то чому ти хрестиш людей?» 26-27 У відповідь він сказав: «Я хрещу людей водою, та серед вас є Той, Невідомий вам, Хто прийде після мене. Я ж не гідний навіть бути рабом, який схиляється, щоб розв’язати ремінці Його сандалій».
28 Все це сталося у Віфанії, по той бік ріки Йордан, де Іоан хрестив людей.
Read full chapterFootnotes
- 1:1 Слово З грецької «логос»: будь-який засіб зв’язку або повідомлення інформації. У цьому випадку воно означає «Христос», через Якого Господь сповістив світові про Себе. Також див.: Ін. 1:10, 14, 16.
- 1:4 Світло Йдеться про Ісуса Христа (Слово), Який приніс світові істинне розуміння Бога. Також див.: Ін. 1:7.
- 1:5 не здолала Або «не зрозуміла».
- 1:18 Той… який Бог є Деякі древньогрецькі рукописи наводять: «Він найближчий до Отця, і тому, коли ми бичили Його, ми бачили Бога».
- 1:21 пророк Можливо, вони мали на увазі пророка, якого Господь обіцяв Мойсею послати народу Своєму. Див.: Повт. Закону 18:15-19.
Copyright © 2007 by Bible League International