2 царів 19-21
Ukrainian Bible
19 І сталося, як почув це цар Єзекія, то роздер свої шати та накрився веретою, і ввійшов до Господнього дому.
2 І послав він Еліякима, начальника палати, і писаря Шевну, та старших із священиків, покритих веретами, до пророка Ісаї, Амосового сина.
3 І сказали вони до нього: Так сказав Єзекія: Цей день це день горя й картання та наруги! Бо підійшли діти аж до виходу утроби, та немає сили породити!
4 Може почує Господь, Бог твій, всі слова великого чашника, що його послав асирійський цар, пан його, на образу Живого Бога, і Господь, Бог твій, покарає за слова, які чув, а ти принесеш молитву за рештку, що ще знаходиться.
5 І прийшли раби царя Єзекії до Ісаї.
6 І сказав їм Ісая: Так скажете вашому панові: Так сказав Господь: Не бійся тих слів, що почув ти, якими ображали Мене слуги асирійського царя!
7 Ось Я дам в нього духа, і він почує звістку, і вернеться до свого краю. І Я вражу його мечем у його краї.
8 І вернувся великий чашник, і знайшов асирійського царя, що воював проти Лівни, бо почув, що той рушив із Лахішу.
9 А коли він почув про Тіргаку, царя етіопського, таке: Ось він вийшов воювати з тобою! то вернувся, і послав послів до Єзекії, говорячи:
10 Так скажете до Єзекії, Юдиного царя, говорячи: Нехай не зводить тебе Бог твій, що ти надієшся на Нього, кажучи: Не буде даний Єрусалим у руку асирійського царя.
11 Ось ти чув, що зробили асирійські царі всім краям, щоб учинити їх закляттям, а ти будеш урятований?
12 Чи врятували їх боги тих народів, яких понищили батьки мої: Гозана, і Харана, і Рецефа, і синів Едена, що в Телассарі?
13 Де він, цар Гамату, і цар Арпаду, і цар міста Сефарваїму, Гени та Івви?
14 І взяв Єзекія ті листи з руки послів, і прочитав їх, і ввійшов у Господній дім. І Єзекія розгорнув одного листа перед Господнім лицем.
15 І Єзекія молився перед Господнім лицем і сказав: Господи, Боже Ізраїлів, що сидиш на херувимах! Ти Той єдиний Бог для всіх царств землі, Ти створив небеса та землю!
16 Нахили, Господи, ухо Своє та й почуй! Відкрий, Господи, очі Свої та й побач, і почуй слова Санхеріва, що прислав ображати Живого Бога!
17 Справді, Господи, асирійські царі попустошили ті народи та їхній край.
18 І кинули вони їхніх богів на огонь, бо не боги вони, а тільки чин людських рук, дерево та камінь, і понищили їх.
19 А тепер, Господи, Боже наш, спаси нас від руки його, і нехай знають усі царства землі, що Ти Господь, Бог єдиний!
20 І послав Ісая, Амосів син, до Єзекії, говорячи: Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Я почув те, про що ти молився до Мене, про Санхеріва, царя асирійського.
21 Ось те слово, яке Господь говорив про нього: Гордує тобою, сміється із тебе дівиця, сіонська дочка, вслід тобі головою хитає дочка Єрусалиму!
22 Кого лаяв ти та ображав, і на кого повищив ти голос та вгору підніс свої очі? На Святого Ізраїлевого!
23 Через послів своїх Господа ти ображав та казав: Із безліччю своїх колесниць я вийшов на гори високі, на боки Ливану, і позрубую кедри високі його, добірні його кипариси, і вийду аж на вершок його на нічліг, у гущину його саду.
24 Я копаю та п'ю чужу воду, і стопою своєї ноги повисушую я всі єгипетські ріки!
25 Хіба ти не чув, що віддавна зробив Я оце, що за днів стародавніх Я це був створив? Тепер же спровадив Я це, що ти нищиш міста поукріплювані, на купу румовищ обертаєш їх...
26 А мешканці їхні безсилі, настрашені та побентежені. Вони стали, як зілля оте польове, мов трава зеленіюча, як трава на дахах, як попалене збіжжя, яке не доспіло...
27 І сидіння твоє, і твій вихід та вхід твій Я знаю, і твоє проти Мене обурення.
28 За твоє проти Мене обурення, що гординя твоя надійшла до ушей Моїх, то на ніздрі твої Я сережку привішу, а вудило Моє в твої уста, і тебе поверну Я тією дорогою, якою прийшов ти!
29 А оце тобі знак: їжте цього року збіжжя самосійне, а другого року саморосле, а третього року сійте та жніть, і садіть виноградники, та й їжте їх плід.
30 А врятоване Юдиного дому, що лишилося, пустить коріння додолу, і свого плода дасть угору.
31 Бо з Єрусалиму вийде позостале, а рештки від гори Сіону. Ревність Господа Саваота зробить це!
32 Тому так сказав Господь про асирійського царя: Він не ввійде до міста оцього, і туди він не кине стріли, і щитом її не попередить, і вала на нього не висипле!
33 Якою дорогою прийде, то нею повернеться, у місто ж оце він не ввійде, говорить Господь!
34 І це місто Я обороню на спасіння його ради Себе та ради Давида, Мойого раба!
35 І сталося тієї ночі, і вийшов Ангол Господній, і забив в асирійському таборі сто й вісімдесят і п'ять тисяч. І повставали вони рано вранці, аж ось усі мертві трупи!...
36 А Санхерів, асирійський цар, рушив та й пішов, і вернувся й осівся в Ніневії.
37 І сталося, коли він молився в домі Нісроха, свого бога, то Адраммелех та Шар'ецер убили його мечем, а самі втекли до краю Арарат. А замість нього зацарював син його Есар-Хаддон.
20 Тими днями смертельно захворів був Єзекія. І прийшов до нього Ісая, Амосів син, пророк, і сказав до нього: Так сказав Господь: Заряди своїм домом, бо ти вмреш, а не видужаєш.
2 А той відвернув обличчя своє до стіни, і помолився до Господа, говорячи:
3 О, Господи, згадай же, що я ходив перед лицем Твоїм правдою та цілим серцем, і робив я добре в очах Твоїх. І заплакав Єзекія ревним плачем...
4 І сталося, Ісая не вийшов ще з середини міста, а до нього було Господнє слово, говорячи:
5 Вернися, і скажеш до Єзекії, володаря Мого народу: Так сказав Господь, Бог батька твого Давида: Почув Я молитву твою, побачив Я сльозу твою! Ось Я вилікую тебе, третього дня зійдеш ти до Господнього дому!
6 І до днів твоїх Я додам п'ятнадцять літ, і з руки асирійського царя врятую тебе та це місто, й обороню це місто ради Себе та ради раба Свого Давида.
7 А Ісая сказав: Візьміть грудку фіґ. І взяли й поклали на того гнояка, і він видужав...
8 І сказав Єзекія до Ісаї: Який знак, що Господь мене вилікує, і що я третього дня зійду до Господнього дому?
9 І сказав Ісая: Ось тобі знак той від Господа, що Господь зробить ту річ, про яку говорив: Чого хочеш, щоб пішла тінь уперед на десять ступенів, чи щоб вернулася на десять ступенів?
10 І сказав Єзекія: Легко тіні похилитися вперед на десять ступенів; ні, а нехай тінь вернеться назад на десять ступенів!
11 І кликнув пророк Ісая до Господа, і Він завернув тінь на ступенях, де вона спускалася на ступені Ахазові, на десять ступенів...
12 Того часу послав Беродах-Бал'адан, син Бал'аданів, вавилонський цар, листа та дарунка до Єзекії, бо прочув був, що Єзекія захворів.
13 І вислухав їх Єзекія, і показав їм усю скарбницю свою, і срібло, і золото, і пахощі, і добру оливу, і всю зброївню свою, і все, що знаходилося в його скарбницях. Не було речі, якої не показав би їм Єзекія в домі своїм та в усім володінні своїм.
14 І прийшов пророк Ісая до царя Єзекії та й сказав до нього: Що говорили ці люди? І звідки вони прийшли до тебе? А Єзекія сказав: Вони прийшли з далекого краю, з Вавилону.
15 І той сказав: Що вони бачили в домі твоїм? І Єзекія сказав: Усе, що в домі моїм, вони бачили, не було речі, якої не показав би я їм у скарбницях своїх.
16 І сказав Ісая до Єзекії: Послухай Господнього слова:
17 Ось приходять дні, і все, що в домі твоєму, і що були зібрали батьки твої аж до цього дня, буде винесене до Вавилону. Нічого не позостанеться, говорить Господь!
18 А з синів твоїх, що вийдуть із тебе, яких ти породиш, декого заберуть, і вони будуть євнухами в палатах вавилонського царя!
19 І сказав Єзекія до Ісаї: Добре Господнє слово, яке ти сказав! І подумав собі: Так, мир та безпека буде за моїх днів!
20 А решта діл Єзекії та вся лицарськість його, і як він зробив става та водотяга, і впровадив воду до міста, ото вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів.
21 І спочив Єзекія зо своїми батьками, а замість нього зацарював син його Манасія.
21 Манасія був віку дванадцяти літ, коли він зацарював, і царював в Єрусалимі п'ятдесят і п'ять літ. А ім'я його матері Хевці-Ваг.
2 І робив він зло в Господніх очах, за гидотою тих народів, яких Господь повиганяв з-перед обличчя Ізраїлевих синів.
3 І він знову побудував пагірки, що їх винищив був його батько Єзекія, і понаставляв жертівників Ваалові, і зробив Астарту, як зробив був Ахав, Ізраїлів цар, і вклонявся всім небесним світилам та служив їм.
4 І побудував він жертівники в Господньому домі, про якого сказав був Господь: В Єрусалимі покладу Я Ім'я Своє!
5 І побудував він жертівники для всіх небесних світил на обох подвір'ях Господнього дому.
6 І він перепровадив свого сина через огонь, і гадав, і ворожив, і настановив викликувачів духів померлих та духів віщих, і багато робив зла в очах Господа, щоб гнівити Його.
7 І поставив він боввана Астарти, якого зробив, у домі, про якого Господь сказав був до Давида та до сина його Соломона: У цьому домі та в Єрусалимі, що його Я вибрав зо всіх Ізраїлевих племен, покладу Я Ім'я Своє навіки!
8 І більше не мандруватиме Ізраїлева нога з тієї землі, яку Я дав їхнім батькам, якщо тільки вони будуть пильнувати робити все так, як наказав Я їм, та ввесь Закон, що наказав їм Мій раб Мойсей.
9 Та не послухалися вони. І Манасія звів їх до того, щоб робити гірше від тих народів, яких Господь вигубив з-перед обличчя Ізраїлевих синів.
10 І говорив Господь через Своїх рабів пророків, кажучи:
11 За те, що Манасія, цар Юдин, зробив ці гидоти, учинив гірше від усього, що робили були амореяни, що були перед ним, і ввів у гріх також Юду божками своїми,
12 тому так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Ось Я наводжу таке зло на Єрусалим та на Юду, що в кожного, хто почує про це, задзвенить в обох вухах!...
13 І протягну Я на Єрусалим мірку Самарії, та вагу Ахавого дому, і витру Єрусалим, як витирають миску: витер і перевернув її догори дном!
14 І Я покину останок наділу Мого, і дам їх у руку їхнім ворогам, і вони будуть на грабіж та на здобич для всіх їхніх ворогів,
15 тому, що вони робили зло в Моїх очах, і все гнівили Мене від дня, коли вийшли їхні батьки з Єгипту, й аж до дня цього...
16 А також Манасія пролив дуже багато невинної крови, аж наповнив нею Єрусалим від входу до входу, окрім свого гріха, що ввів у гріх Юду, щоб чинити зле в Господніх очах.
17 А решта діл Манасії, та все, що він зробив, і гріх його, яким він грішив, ото вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів.
18 І спочив Манасія з батьками своїми, і був похований в садку свого дому, в Уззиному садку, а замість нього зацарював син його Амон.
19 Амон був віку двадцяти й двох років, коли він зацарював, і царював він в Єрусалимі два роки. А ім'я його матері Мешуллемет, дочка Харуца з Йотви.
20 І робив він зло в Господніх очах, як робив його батько Манасія.
21 І ходив він усією тією дорогою, якою ходив його батько, і служив тим бовванам, яким служив батько його, і вклонявся їм.
22 І покинув він Господа, Бога батьків своїх, і не ходив Господньою дорогою.
23 І вчинили змову слуги Амона на нього, і вбили царя в його домі.
24 Та народ Краю перебив усіх змовників на царя Амона. І народ настановив царем Краю замість нього сина його Йосію.
25 А решта діл Амона, усе, що робив він, ото вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів.
26 І поховали його в його гробі в Уззиному садку, а замість нього зацарював син його Йосія.
4 Царств 19-21
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Господь захищає Єрусалим
19 Почувши їхню розповідь, цар Езекія розірвав на собі одяг, вдягнув волосяницю на знак жалоби й вирушив до Господнього храму. 2 Він послав Еліакима, що управляв царським палацом, писаря Шевну та головних священиків, які теж вдягли жалобний одяг, до пророка Ісаї, сина Амоса. 3 Ті звернулися до нього з такими словами: «Ось що говорить Езекія: „Цей день є днем смутку, докору й сорому, як то буває, коли діти мають народжуватися, а сил народити їх уже немає. 4 Може, станеться так, що Господь, твій Бог, почує всі слова, які говорив воєначальник, посланий своїм володарем, царем Ассирії, щоб позбиткуватися з живого Бога. Тож Господь твій Бог покарає його за ті слова, що Він почув. Тому молися за людей, які ще залишилися живими”».
5 Коли урядовці царя Езекії прийшли до Ісаї, 6 він їм відповів: «Ви мусите сказати вашому володарю про те, що говорить Господь: „Не бійся почутого, не бійся тих слів, якими Мене ображали слуги царя Ассирії. 7 Послухайте, Я вселю в нього дух, і він зрозуміє послання й повернеться до своєї землі, а Я зроблю так, що його зарубають мечем у власній країні”».
Ассирійське військо залишає Єрусалим
8 Коли воєначальник довідався, що ассирійський цар вийшов з Лахиша й напав на Ливну, він відступив від Єрусалима. 9 На той час до царя Ассирії дійшла звістка про ефіопського царя Тиргаку[a], що той виступив війною проти нього. Коли ассирійський цар дізнався про це, то послав гінців до Езекії, наказавши їм, 10 щоб вони передали царю юдейському Езекії таке:
«Не дозволяй Богу, на Якого ти покладаєшся, себе дурити обіцянкою, що Єрусалим не буде переможений царем Ассирії. 11 Ти ж певно, чув, що ассирійські царі сплюндрували всі землі та зруйнували їх ущент. То ж хіба ти будеш врятований? 12 Хіба врятували боги тих народів, яких знищили мої предки: Ґозан, Гаран, Резеф і народ Едема, який жив у Тель-Ассарі? 13 А де тепер цар Гамата, цар Арпада, цар міста Сефарваїма, царі Гени чи Івви?»
Молитва Езекії
14 Езекія отримав листа, що йому вручили посланці, й прочитав його. Потім він пішов до храму Господнього, розгорнув листа перед Господом 15 і почав молитися: «О Господи, Боже Ізраїлю, Який посів на престолі над Херувимами. Ти—єдиний Бог усіх земних царств, Ти створив небеса й землю. 16 Вслухайся, о Господи, почуй, розплющ очі, о Господи, й подивися. Послухай, якого листа прислав Сеннахерив, щоб образити живого Бога. 17 Справді, Господи, царі Ассирії знищили всі народи та спустошили їхні землі. 18 Вони жбурнули їхніх богів у вогонь, адже то були лише рукотворні боввани з дерева й каменю, тому їх і знищено. 19 А тепер, о Господи, наш Боже, врятуй нас від його руки, щоб усі царства земні знали, що Ти, Господи,—Єдиний Бог».
Ісая пророкує поразку Сеннахерива
20 Тоді Ісая, син Амоса, послав таку звістку Езекії про те, що Господь, Бог Ізраїлю, мовить: «Оскільки ти молився Мені щодо царя ассирійського Сеннахерива, 21 Господь послав таке пророцтво про нього:
„Цнотлива дочка Сіону[b] зневажає тебе,
дочка Єрусалиму вслід тобі сміється,
як ти тікаєш, трусить головою.
22 Кого ж образив ти, кого зневажив,
на кого голос ти підвищив свій?
Кого пихатим поглядом зневажив?
На Бога Ізраїлю Святого!
23 Через своїх посланців ти Господа образив.
Ти нахвалявся: „Я подолав висоти гір
на колісницях багатьох,
ливанські гори недосяжні.
Я зрубав найвищі кедри і добірні сосни,
до найвіддаленіших закутків дійшов,
проник я у ліси густі.
24 Я викопав колодязі й пив із них у чужих краях,
підошвами своїми я висушив усі єгипетські струмки».
25 Хіба не чув ти, що Я давно про це замислив?
У сиву давнину Я спланував це і тепер здійснив,
щоб ти поруйнував укріплені міста
й перетворив їх на руїну.
26 Знесилився засмучений і зганьблений народ,
який загине, немов скошена зелень у полі,[c]
мов трава на дахах,
що жухне, ще не встигнувши зрости.
27 Та Я знаю твій кожний крок,
коли ти йдеш на війну і повертаєшся з неї.
Я знаю, коли ти розлютився на Мене.
28 Оскільки проти Мене ти повстав,
Я почув твою зухвалу мову.
Тож Я твої ніздрі гаком зачеплю,
вудилами твій рот замкну.
Я пожену тебе дорогою тією,
якою ти прийшов сюди”».
Послання Езекії від Бога
29 Потім Господь сказав: «Для тебе ж, Езекіє, буде знаком ось що: цього року їстимеш усе, що виросте саме, наступного року будеш харчуватимешся тим, що позростає з самосію, а вже на третій рік посій і пожни збіжжя, посади виноградники і збери з них урожай. 30 І знову всі ті, хто виживуть із роду Юди, пустять глибоко коріння й матимуть добрі плоди. 31 Адже вцілілі вийдуть з Єрусалима, вони спустяться з гори Сіон. Велика любов[d] Всемогутнього Господа зробить це.
32 Саме тому ось що Господь говорить про ассирійського царя:
„Не ввійде він у місто це
й не випустить із лука стріли.
Щитом прикрившись, він до міста не підійде,
і перед мурами міськими не нагорне вал”.
33 „Яким шляхом прийшов, таким назад поверне,
у місто це нізащо на ввійде,—
Господь так заявляє.—
34 На захист міста встану Я і його врятую,
заради Себе і Давида, Мого слуги”».
Знищення ассирійського війська
35 Тієї ночі зійшов Господній і вбив сто вісімдесят п’ять тисяч воїнів в ассирійському таборі. Коли наступного ранку люди прокинулись, то побачили навкруги мертві тіла! 36 Тому ассирійський цар Сеннахерив відступив і повернувся додому в Ниневію, де й лишився.
37 Якось, коли він поклонявся у храмі свого бога Нісроха, його сини Адраммелех та Шарезер зарубали його мечами і втекли на землі Арарату, а царем Ассирії став його інший син Есаргаддон.
Хвороба Езекії
20 На ту пору Езекія захворів і лежав при смерті. Пророк Ісая, син Амоса, навідався до нього і сказав: «Ось що Господь мовив: „Віддай останні розпорядження в домі, бо ти вже не одужаєш, незабаром ти помреш”».
2 Езекія відвернувся до стіни обличчям й почав молитися Господу. 3 Він сказав: «Господи, благаю Тебе, згадай, я вірно й щиросердно служив Тобі, я робив те, що було добре в Твоїх очах». А потім Езекія гірко заридав.
4 Ще не встиг Ісая вийти з внутрішнього подвір’я, як до нього долинуло Господнє слово: 5 «Повернися й скажи Езекії, царю Мого народу, про те, що говорить Господь Бог твого пращура Давида: „Я почув твою молитву й побачив твої сльози. Я тебе зцілю, і третього дня ти піднімешся у храм Господній. 6 Я вирішив продовжити твоє життя ще на п’ятнадцять років. Я визволю тебе й це місто з рук ассирійського царя. Я стану на захист цього міста заради Себе й заради слуги Мого Давида”».
7 Тоді Ісая сказав: «Приготуй припарку із смокви й приклади її до рани». Так і зробили, вони приклали до болячки припарку, і він одужав.
8 Езекія спитав Ісаю: «Який буде мені знак, що Господь мене зцілив і що я вже на третій день зможу піти до храму Господнього?»
9 Ісая відповів: «Ось так Господь дасть тобі зрозуміти, що Він виконає все, що пообіцяв. Чи бажаєш, щоб тінь упала вперед на десять кроків, чи нехай упаде назад на десять кроків?»
10 І Езекія сказав: «Нема нічого простішого, щоб тінь упала на десять кроків уперед. Нехай вона впаде на десять кроків назад».
11 Тоді пророк Езекія звернувся до Господа, і Господь змусив тінь упасти на десять кроків назад, тож вона піднялася якраз на Агазові сходи.
Провіщення про вавилонський полон
12 На той час Меродах-Баладан, син вавилонського царя Баладана, прислав Езекії листи й дарунок, бо довідався, що Езекія хворів. 13 Езекія прийняв посланців і показав їм усе, що зберігалося у скарбницях: срібло, золото, духмяні спеції, дорогоцінні олії, зброю—все, що можна було знайти в його коморах. Нічого не лишилося такого ні в палаці, ні в царстві, чого б не показав їм Езекія.
14 Потім пророк Ісая прийшов до царя Езекії й запитав його: «Про що говорили ті люди й звідки вони прибули до тебе?» Езекія відповів: «Вони завітали з далекого краю, з Вавилона».
15 Ісая спитав: «А що вони побачили у твоєму домі?» «Вони бачили все в моєму домі,—відповів Езекія.—Не залишилося нічого в коморах, чого б я їм не показав».
16 На це Ісая промовив: «Послухай-но, що говорить Господь: 17 „Прийде неодмінно той час, коли все, що є в твоєму палаці і все, що донині твої предки назбирали, буде перевезено до Вавилона. Господь обіцяє, що нічого не залишиться. 18 А деяких твоїх нащадків, які в тебе народяться, твоя плоть і кров, буде забрано, і стануть вони євнухами[e] в палаці вавилонського царя”».
19 «Господнє слово, яке ти мені передав,—добре»,—відповів Езекія. Бо подумав: «За мого життя буде мир і спокій».
20 А щодо інших подій за часів правління Езекії та всіх його досягнень: як він зробив озеро і проклав канал, підвівши до міста воду, то всі вони описані у книзі Хронік Царів Юдеї.
21 Езекія спочив коло своїх батьків, а після нього царем став його син Манассія.
Манассія, цар Юдеї
21 Манассії виповнилося дванадцять років, коли він став царем, і правив він у Єрусалимі протягом п’ятдесяти п’яти років. Матір його звали Хефціва. 2 В очах Господніх він чинив зле, наслідуючи бридкі звичаї тих народів, яких Господь вигнав до того, як прийшли ізраїльтяни. 3 Манассія відбудував ті узвишшя, які зруйнував його батько Езекія. Він також установив вівтарі Ваалу та зробив стовп Ашери, як і Агав, ізраїльський цар. Він поклонявся всім небесним світилам і служив їм. 4 Він збудував вівтарі в Господньому храмі, про який Господь сказав: «У Єрусалимі Я Своє ім’я лишу». 5 На обох подвір’ях Господнього храму він поставив вівтарі всім небесним світилам. 6 Він також приніс у жертву власного сина на вогні[f], а ще займався ворожбитством та чаклунством, водився з провидцями та людьми, які викликали духів. Він багато що робив злого в очах Господа, викликаючи Його гнів.
7 Він переніс вирізьблений стовп Ашери, який сам збудував, у храм Господній, про який Бог сказав Давиду та його сину Соломону: «У цьому храмі та в Єрусалимі, який Я обрав з-поміж усіх колін ізраїльських, Я поставлю ім’я Своє навіки. 8 Я вже не змушу блукати ізраїльтян, залишивши ту землю, яку Я віддав їхнім пращурам, якщо вони сумлінно виконуватимуть усе, що Я наказав їм, якщо вони пильнуватимуть усі веління Закону, який Мій слуга Мойсей їм призначив». 9 Але люд його не послухався. Манассія повів їх манівцями, та так, що вони чинили зла більше, ніж ті народи, яких Господь знищив до приходу ізраїльтян.
10 Через Своїх слуг-провидців Господь сказав: 11 «Оскільки Манассія, юдейський цар, накоїв цих огидних гріхів, він завдав більше зла, ніж аморійці, які були до нього. Він увів Юдею в гріх своїми бовванами. 12 Тому ось що говорить Господь, Бог Ізраїлю: „Я маю намір послати таку біду на Єрусалим та Юдею, що в тих, хто почує про це, задзвенить у вухах. 13 Я протягну на Єрусалим мірило, використане проти Самарії[g], і вагу, яку Я вжив проти дому Агава. Я витру Єрусалим, як витирають миску, витру й переверну. 14 Я відрину залишки Мого спадку й передам їх у руки їхніх ворогів. Їх грабуватимуть і плюндруватимуть усі їхні вороги, 15 бо вони чинили зле в Моїх очах і запалювали Мене люттю ще з того дня, як їхні пращури вийшли з Єгипту, й донині!”»
16 А ще Манассія пролив так багато невинної крові, що затопив нею Єрусалим із краю в край, не кажучи вже про той гріх, який він змусив скоїти Юдею, щоб вони чинили зле в очах Господніх.
17 Що ж до інших подій за часів правління Манассії та всього того, що він зробив і в чому згрішив, то все це описано в книзі Хронік Царів Юдеї. Манассія спочив зі своїми батьками. 18 Його поховали в саду його дому, в царському саду Уззи. А царем після нього став його син Амон.
Амон, цар Юдеї
19 Амону було двадцять два роки, коли він став царем, і правив він у Єрусалимі протягом двох років. Його матір звали Мешуллемет, дочка Гаруза, і була вона родом з Йотви. 20 Він чинив зле в очах Господа, так само, як і його батько Манассія. 21 Амон ішов усіма тими шляхами, що й батько, поклонявся бовванам, яким поклонявся його батько, падав долілиць перед ними. 22 Він відринув Господа, Бога своїх пращурів, і не йшов стежками Господа.
23 Наближені Амона змовилися проти нього і вбили його у царському палаці. 24 Тоді мешканці тієї землі повбивали всіх заколотників, які були причетні до смерті царя Амона, і зробили замість нього царем його сина Йосію на його землі.
25 А щодо інших подій за часів правління Амона та його справ, то всі вони описані в книзі Хронік Царів Юдеї. 26 Його поховали в могилі в саду Уззи. Син його, Йосія, почав правити після нього.
Notas al pie
- 19:9 Тиргака Або «Тахарка», цар Єгипту, який правив у 690-664 рр. до Р. Х.
- 19:21 дочка Сіону Тобто «Єрусалим».
- 19:26 який… у полі Цей варіант міститься виключно у кумранських рукописах. У древньогебрейських текстах значення цього вірша незрозуміле.
- 19:31 Велика любов Гебрейське слово означає «любов», «гнів», «ненависть», «ревнощі» тощо.
- 20:18 євнухами Або «вельможами».
- 21:6 приніс у жертву… на вогні Буквально «змусив сина пройти через вогонь».
- 21:13 мірило… проти Самарії Мірило—інструмент, за допомогою якого визначалася пряма лінія наприкінці муру. У цьому випадку мається на увазі, що Бог «відсіче нерівне каміння», тобто «видалить народ Самарії та царську родину Агава».
Від Івана 4:1-30
Ukrainian Bible
4 Як Господь же довідався, що почули фарисеї, що Ісус учнів більше збирає та христить, як Іван,
2 хоч Ісус не христив Сам, а учні Його,
3 Він покинув Юдею та знову пішов у Галілею.
4 І потрібно було Самарію Йому переходити.
5 Отож, прибуває Він до самарійського міста, що зветься Сіхар, недалеко від поля, яке Яків був дав своєму синові Йосипові.
6 Там же була Яковова криниця. І Ісус, дорогою зморений, сів отак край криниці. Було коло години десь шостої.
7 Надходить ось жінка одна з Самарії набрати води. Ісус каже до неї: Дай напитись Мені!
8 Бо учні Його відійшли були в місто, щоб купити поживи.
9 Тоді каже Йому самарянка: Як же Ти, юдеянин бувши, та просиш напитись від мене, самарянки? Бо юдеї не сходяться із самарянами.
10 Ісус відповів і промовив до неї: Коли б знала ти Божий дар, і Хто Той, Хто говорить тобі: Дай напитись Мені, ти б у Нього просила, і Він тобі дав би живої води.
11 Каже жінка до Нього: І черпака в Тебе, Пане, нема, а криниця глибока, звідки ж маєш Ти воду живу?
12 Чи Ти більший за нашого отця Якова, що нам дав цю криницю, і він сам із неї пив, і сини його, і худоба його?
13 Ісус відповів і сказав їй: Кожен, хто воду цю п'є, буде прагнути знову.
14 А хто питиме воду, що Я йому дам, прагнути не буде повік, бо вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне.
15 Каже жінка до Нього: Дай мені, Пане, цієї води, щоб я пити не хотіла, і сюди не приходила брати.
16 Говорить до неї Ісус: Іди, поклич чоловіка свого та й вертайся сюди.
17 Жінка відповіла та й сказала: Чоловіка не маю... Відказав їй Ісус: Ти добре сказала: Чоловіка не маю.
18 Бо п'ятьох чоловіків ти мала, а той, кого маєш тепер, не муж він тобі. Це ти правду сказала.
19 Каже жінка до Нього: Бачу, Пане, що Пророк Ти.
20 Отці наші вклонялися Богу на цій ось горі, а ви твердите, що в Єрусалимі те місце, де потрібно вклонятись.
21 Ісус промовляє до неї: Повір, жінко, Мені, що надходить година, коли ні на горі цій, ані в Єрусалимі вклонятись Отцеві не будете ви.
22 Ви вклоняєтесь тому, чого ви не знаєте, ми вклоняємось тому, що знаємо, бо спасіння від юдеїв.
23 Але наступає година, і тепер вона є, коли богомільці правдиві вклонятися будуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомільців.
24 Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклонятись.
25 Відказує жінка Йому: Я знаю, що прийде Месія, що зветься Христос, як Він прийде, то все розповість нам.
26 Промовляє до неї Ісус: Це Я, що розмовляю з тобою...
27 І тоді надійшли Його учні, і дивувались, що з жінкою Він розмовляв. Проте жаден із них не спитав: Чого хочеш? або: Про що з нею говориш?
28 Покинула жінка тоді водоноса свого, і побігла до міста, та й людям говорить:
29 Ходіть но, побачте Того Чоловіка, що сказав мені все, що я вчинила. Чи Він не Христос?
30 І вони повиходили з міста, і до Нього прийшли.
Read full chapter
От Иоанна 4:1-30
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Ісус і самаритянка
4 Фарисеям стало відомо, що Ісус привертає на Свій бік і хрестить більше учнів, ніж Іоан. 2 (Насправді ж Ісус сам не хрестив людей, це робили Його учні). 3 Тож, почувши про це, Ісус залишив Юдею і знову подався до Ґалилеї. 4 По дорозі туди Йому потрібно було переходити через Самарію.
5 В Самарії Ісус прийшов до міста Сіхар, неподалік від землі, що Яків віддав своєму синові Йосипу. 6 Там знаходилася криниця Якова. І було тоді близько полудня, коли Він, втомившись з дороги, сів відпочити коло Якової криниці. 7 Ісус звернувся до самаритянки, яка прийшла до криниці набрати води: «Дай мені напитися». 8 Його ж учні пішли до міста купити щось поїсти.
9 Самаритянка спитала: «Чому це Ти, юдей, просиш у мене, самаритянки, напитися?» (Юдеї не спілкувалися з самаритянами[a]). 10 Ісус відповів їй: «Якби ти знала про те, що Бог дає людям, і Хто у тебе просить напитися води, то сама б попросила в Мене, і Я дав би тобі води живої».
11-12 «Шановний,—каже жінка,—але ж Ти й відра не маєш, а криниця глибока. То як же збираєшся дістати тієї живої води? Чи, може, Ти величніший за пращура нашого Якова, що дав нам цю криницю і сам пив із неї разом з дітьми своїми і худобою?» 13 На те Ісус відповів їй: «Кожен, хто вип’є цієї води, скоро знову спрагу відчує. 14 Але хто вип’є тієї води, що Я йому дам, ніколи більше не страждатиме від спраги, бо вода, якої Я дам напитися, перетвориться в людині на животворне джерело, що несе вічне життя». 15 Тоді жінка каже: «Шановний Добродію, то дай же і мені тієї води, щоб я більше ніколи не відчувала спраги й не приходила сюди по воду».
16 Ісус сказав їй: «Йди поклич свого чоловіка і сама приходь сюди». 17 «У мене немає чоловіка»,—відповіла вона. Ісус тоді промовив: «Правду кажеш, що не маєш чоловіка. 18 У тебе було їх п’ятеро. А той, якого маєш тепер, не чоловік тобі! Отже, ти сказала правду».
19 Тоді жінка й каже Йому: «Тепер я бачу, Пане, що Ти—пророк![b] 20 Наші батьки йшли на цю гору[c] поклонятися, але ви, юдеї, стверджуєте, буцімто Єрусалим є тим самим місцем, де ми маємо поклонятися Господу».
21 Ісус на те відповів: «Жінко, повір Мені! Надходить час, коли ви поклонятиметеся Отцю не на цій горі й не в Єрусалимі. 22 Ви, самаритяни, поклоняєтеся тому, чого не розумієте. Ми ж, юдеї, знаємо, чому поклоняємося, бо спасіння приходить від юдеїв. 23 Та близький той час, і він уже настав, коли справжні прихильники поклонятимуться Отцю в дусі та істині. Таких людей і прагне Отець в богомольці собі. 24 Бог є Дух. І той, хто поклоняється Йому, має поклонятися в дусі та істині».
25 Й мовила до Нього жінка: «Я знаю, що має прийти Месія. (Якого називають Христом). Коли ж Він прийде, то розтлумачить нам про все». 26 Тоді Ісус їй і каже: «Той, Хто розмовляє з тобою, і є Христос».
27 В цей час підійшли Його учні й дуже здивувалися, що Він розмовляє з жінкою. Та ніхто з них не спитав: «Що Тобі треба від неї?» або «Чому розмовляєш із нею?»
28 Жінка залишила свій глечик й, повернувшись до міста, сказала людям: 29 «Ходімо побачите Чоловіка, Який розповів мені про все, що я зробила в житті! Можливо, Він і є Христос». 30 Тоді вони залишили місто й пішли до Нього.
Read full chapterNotas al pie
- 4:9 Юдеї не спілкувалися з самаритянами Або «Юдеї не користалися нічим, чого торкалися самаритяни».
- 4:19 пророк За Писанням, пророк знав те, що було приховано від інших людей.
- 4:20 Наші… гору Йдеться про гору Ґаризим, де самаритяни побудували храм, який було зруйновано приблизно в 110 році до Р. Х., але й після знищення храму самаритяни вважали цю гору місцем поклоніння.
Copyright © 2007 by Bible League International