2 царів 17-18
Ukrainian Bible
17 Дванадцятого року Ахаза, Юдиного царя, зацарював над Ізраїлем у Самарії Осія, син Елин, на дев'ять років.
2 І робив він зле в Господніх очах, тільки не так, як ті Ізраїлеві царі, що були перед ним.
3 На нього вийшов Салманасар, цар асирійський, і Осія став йому за раба, і давав йому данину.
4 Та асирійський цар знайшов в Осії змову, що він посилав послів до Со, єгипетського царя, та не приносив асирійському цареві данини, як рік-у-рік те робив був. І замкнув його асирійський цар, і зв'язав його в в'язничому домі.
5 І вийшов асирійський цар на ввесь Край, і прийшов до Самарії, й облягав її три роки.
6 Дев'ятого року Осії асирійський цар здобув Самарію, та й вигнав Ізраїля до Асирії, і осадив їх у Халаху, і в Хаворі над річкою Ґозан, і в містах Мідії.
7 І сталося, коли Ізраїлеві сини грішили проти Господа, Бога свого, що випровадив їх з єгипетського краю з руки фараона, єгипетського царя, і боялися інших богів,
8 і ходили уставами тих народів, що Господь повиганяв їх перед Ізраїлевими синами, та Ізраїлевих царів, які вони встановили,
9 а Ізраїлеві сини вимишляли на Господа, Бога свого, слова, що не були слушні, і будували собі пагірки по всіх своїх містах, від вартової башти аж до твердинного міста,
10 і ставили собі стовпи для богів та Астарти на кожному високому взгір'ї та під усяким зеленим деревом,
11 і кадили там на всіх пагірках, як ті люди, що Господь повиганяв перед ними, і робили злі речі, щоб гнівити Господа,
12 і служили бовванам, про яких Господь говорив їм: Не будете робити цієї речі,
13 то Господь засвідчив в Ізраїлі та в Юді через усіх Своїх пророків та всіх прозорливців, говорячи: Верніться з ваших злих доріг, і додержуйте Моїх заповідей, уставів Моїх, згідно зо всім Законом, якого Я наказав був вашим батькам, і якого послав до вас через Моїх рабів пророків.
14 Та не слухали вони, і робили твердою свою шию, як шия їхніх батьків, що не вірили в Господа, Бога свого.
15 І нехтували вони постанови Його, і заповіта Його, що склав з їхніми батьками, і свідоцтва Його, що засвідчив на них, і пішли за гидотою й марнотами, та за народами, що були навколо них, про яких Господь наказав був їм не робити, як вони.
16 І полишили вони всі заповіді Господа, Бога свого, і зробили собі литого боввана, двох телят, і зробили Астарту, і вклонялися всьому небесному військові та служили Ваалові.
17 І вони переводили через огонь своїх синів та дочок своїх, і чарували чарами, і ворожили, і віддавалися робити зло в Господніх очах, щоб гнівити Його.
18 І сильно розгнівався Господь на Ізраїля, і відкинув їх від Свого лиця, не позостало нікого, тільки саме Юдине плем'я.
19 Та й Юда не додержував заповідей Господа, Бога свого, і ходили вони Ізраїлевими постановами, які вони встановили.
20 І відвернувся Господь від усього Ізраїлевого насіння, і впокоряв їх, і давав їх у руку грабіжників, аж поки не кинув їх від лиця Свого,
21 бо Ізраїль розірвав з Давидовим домом, і вони зробили царем Єровоама, Неватового сина, а Єровоам відвернув Ізраїля від Господа, і вводив їх у великий гріх.
22 І ходили Ізраїлеві сини в усіх Єровоамових гріхах, які він робив, не відступалися з того,
23 аж поки Господь не відкинув Ізраїля від лиця Свого, як говорив був через усіх Своїх рабів пророків. І пішов Ізраїль на вигнання з своєї землі до Асирії, і він там аж до цього дня.
24 І спровадив асирійський цар людей з Вавилону, і з Кути, і з Авви, і з Гамоту, і з Сефарваїму, й оселив по містах Самарії замість Ізраїлевих синів. І посіли вони Самарію, й осілися по містах її.
25 І сталося, на початку пробування їх там не боялися вони Господа, і Господь послав на них левів, і вони нищили їх.
26 І сказали вони до асирійського царя, говорячи: Ті люди, яких ти вигнав та оселив по містах Самарії, не знають прав Бога цього Краю, і Він послав на них оцих левів, і ось вони нищать їх, бо вони не знають права Бога цього Краю.
27 І наказав асирійський цар, говорячи: Відведіть туди одного зо священиків, яких вигнали звідти, і підуть, і осядуть там, і він навчатиме їх права Бога цього краю.
28 І прибув один із священиків, яких вигнали з Самарії, й осівся в Бет-Елі, і він навчав їх, як мають боятися Господа.
29 Та крім того кожен народ робив свого бога, і ставили їх у пагірковому місці, що робили попередні самаряни, кожен народ по своїх містах, де вони сиділи.
30 А вавилоняни зробили Сукот-Бенота, а кутяни зробили Нереґала, а гаматяни зробили Ашіму,
31 а авв'яни зробили Нівхаза та Тартака, а мешканці Сефарваїму палили синів своїх ув огні Адраммелехові й Анаммелехові, сефарваїмським богам.
32 І при тому вони боялися Господа, і настановили собі з-серед себе священиків пагірків, і вони приносили їм жертви в пагірковому місці.
33 Вони боялися Господа, і богам своїм служили за правом тих народів, звідки повиганяли їх.
34 Аж до цього дня вони роблять за колишнім правом, вони не бояться Господа, і не роблять за уставами своїми та за правом своїм, ані за Законом, ані за заповіддю, як наказав був Господь синам Якова, якому дав ім'я Ізраїля.
35 І склав Господь із ними заповіта, і наказав їм, говорячи: Не будете боятися інших богів, і не будете вклонятися їм, і не будете служити їм, і не будете приносити жертов їм,
36 а тільки Господа, що вивів вас із єгипетського краю великою силою та витягненим раменом, Його будете боятися, і Йому будете вклонятися, і Йому будете приносити жертви.
37 І устави, і права, і Закона, і заповідь, які написав вам, будете додержувати, щоб виконувати по всі дні, а богів інших не будете боятися.
38 А заповіта, що Я склав із вами, не забудете, і не будете боятися інших богів,
39 а тільки Господа, Бога вашого, будете боятися, і Він вирятує вас із руки всіх ваших ворогів.
40 Та не послухали вони, бо все робили за своїм попереднім звичаєм.
41 І ті народи все боялися Господа, але служили бовванам своїм. Так само сини їхні та сини їхніх синів, як робили батьки їхні, так роблять вони аж до цього дня.
18 І сталося третього року Осії, сина Елиного, Ізраїлевого царя, зацарював Єзекія, син Ахазів, цар Юдин.
2 Він був віку двадцяти й п'яти літ, коли зацарював, і царював в Єрусалимі двадцять і дев'ять літ. А ім'я його матері Аві, дочка Захарія.
3 І робив він угодне в Господніх очах, усе так, як робив був його батько Давид.
4 Він понищив пагірки, і поламав стовпи для богів, і стяв Астарту, і розбив мідяного змія, якого зробив був Мойсей, бо аж до цих днів Ізраїлеві сини все кадили йому й кликали його: Нехуштан.
5 Він надіявся на Господа, Бога Ізраїля, і такого, як він, не було між усіма царями Юдиними, ані між тими, що були перед ним.
6 І міцно тримався він Господа, не відступався від Нього, і додержував заповіді Його, що наказав був Господь Мойсеєві.
7 І був Господь із ним, у всьому, куди він ходив, він мав поводження. І збунтувався він на асирійського царя, і не служив йому.
8 Він побив филистимлян аж до Аззи та границі її від вартової башти аж до твердинного міста.
9 І сталося четвертого року царя Єзекії, це сьомий рік Осії, Елиного сина, Ізраїлевого царя, пішов Салманасар, цар асирійський, на Самарію, та й обліг її.
10 І здобув він її по трьох роках: шостого року Єзекії, це дев'ятий рік Осії, Ізраїлевого царя, була здобута Самарія.
11 І вигнав асирійський цар Ізраїля до Асирії, і попровадив їх у Халах, і в Хавор, над річку Ґазан, та до мідійських міст.
12 Це за те, що не слухалися вони голосу Господа, Бога свого, і переступали заповіта Його; усього, що наказав був Мойсей, раб Господній, вони ані не слухали, ані не робили.
13 А чотирнадцятого року царя Єзекії прийшов Санхерів, цар асирійський, на всі укріплені Юдині міста, та й захопив їх.
14 І послав Єзекія, цар Юдин, до царя асирійського, до Лахішу, говорячи: Згрішив я! Відійди від мене, а що накладеш на мене, понесу. І наклав асирійський цар на Єзекію, Юдиного царя, три сотні талантів срібла та тридцять талантів золота.
15 І віддав Єзекія все срібло, знайдене в Господньому домі та в царевих скарбницях.
16 Того часу Єзекія відрубав золото з дверей Господнього дому та зо стовпів, що покрив був Єзекія, Юдин цар, золотом, і дав його асирійському цареві.
17 А асирійський цар послав із Лахішу до царя Єзекії головного командувача, і великого євнуха та великого чашника з великим військом до Єрусалиму. І пішли вони, і прийшли та й стали над водотягом горішнього ставу, що на битій дорозі до поля Валюшників.
18 І кликнули вони до царя, і до них вийшов Еліяким, син Хілкійї, начальник палати, і писар Шевна, та Йоах, син Асафів, канцлер.
19 І сказав до них великий чашник: Скажіть Єзекії: Отак сказав великий цар, цар асирійський: Що це за надія, на яку ти надієшся?
20 Чи думаєш ти, що слово уст, то вже рада та сила до війни? На кого тепер надієшся, що збунтувався проти мене?
21 Тепер оце ти надієшся собі опертися на оту поламану очеретину, на Єгипет, що коли хто опирається на неї, то вона входить у долоню йому й продірявлює її. Отакий фараон, цар єгипетський, для всіх, хто надіється на нього.
22 А коли ви скажете мені: Ми надіємось на Господа, Бога нашого, то чи ж Він не Той, що Єзекія понищив пагірки Його та жертівники Його, і сказав Юді та Єрусалимові: перед оцим тільки жертівником будете вклонятися в Єрусалимі?
23 А тепер піди в заклад із моїм паном, асирійським царем, і я дам тобі дві тисячі коней, якщо ти зможеш собі дати на них верхівців.
24 І як же ти проженеш хоч одного намісника з найменших слуг мого пана? А ти собі надієшся на Єгипет ради колесниць та верхівців!
25 Тепер же, чи без Господа прийшов я на це місце, щоб знищити його? Господь сказав був мені: Піди на той край та знищ його!
26 І сказав Еліяким, син Хілкійї, і Шевна та Йоах до великого чашника: Говори до своїх рабів по-арамейському, бо ми розуміємо, і не говори з нами по-юдейському в слух тих людей, що на мурі.
27 І сказав до них великий чашник: Чи пан мій послав мене говорити ці слова до твого пана та до тебе? Хіба не до цих людей, що сидять на мурі, щоб із вами їсти свій кал та пити свою сечу?
28 І став великий чашник, і кликнув гучним голосом по-юдейському, і говорив і сказав: Послухайте слово великого царя, царя асирійського:
29 Так сказав цар: Нехай не дурить вас Єзекія, бо він не зможе врятувати вас від руки його!
30 І нехай не запевняє вас Єзекія Господом, говорячи: Рятуючи, врятує вас Господь, і не буде дано цього міста в руку царя асирійського.
31 Не слухайте Єзекії, бо так сказав цар асирійський: Примиріться зо мною, та й вийдіть до мене, та й їжте кожен свій виноград та кожен фіґу свою, і пийте кожен воду зо своєї копанки,
32 аж поки я не прийду й не візьму вас до краю такого ж, як ваш Край, до краю збіжжя та виноградного соку, до краю хліба та виноградників, до краю оливки, оливного соку та меду, щоб ви жили й не вмирали! І не слухайте Єзекії, коли він намовляє вас, говорячи: Господь порятує нас!
33 Чи справді врятували боги тих народів, кожен свій край від руки асирійського царя?
34 Де боги Гамату та Арпаду? Де боги Сефарваїму, Гени та Івви? Чи врятували вони Самарію від моєї руки?
35 Котрий з-поміж усіх богів цих країв урятував свій край від моєї руки, то невже ж Господь урятує Єрусалим від моєї руки?
36 І мовчав той народ, і не відповів йому ані слова, бо це був наказ царя, що сказав: Не відповідайте йому!
37 І прийшов Еліяким, син Хілкійї, начальник палати, і писар Шевна, і Йоах, Асафів син, канцлер, із роздертими шатами, до Єзекії, і донесли йому слова великого чашника.
4 Царств 17-18
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Гошеа, останній цар Ізраїлю
17 На дванадцятому році правління царя юдейського Агаза царем Ізраїлю в Самарії став Гошеа, син Ели. Він правив протягом дев’яти років. 2 В очах Господніх він чинив зле, але не був схожим на царів Ізраїлю, які правили до нього.
3 Шалманезер, ассирійський цар, пішов війною на Гошеа, який став підданим Шалманезера і платив йому данину. 4 Цар Ассирії дізнався, що Гошеа—зрадник, адже він вирядив посланців до Сигора, єгипетського царя і вже не платив щорічну данину ассирійському цареві, як раніше. Ось чому Шалманезер схопив його й заточив до в’язниці. 5 Ассирійський цар захопив увесь край, виступив проти Самарії й тримав облогу три роки. 6 На дев’ятому році правління Гошеа ассирійський цар захопив Самарію і вигнав ізраїльтян в Ассирію. Він поселив їх у Галі, в Ґозані на річці Гавор та в інших мидійських містах.
Ізраїль вигнано за гріхи
7 Сталося все це так тому, що ізраїльтяни грішили проти Господа свого Бога, Який вивів їх з Єгипту, з-під ярма фараона, єгипетського царя. Вони поклонялися іншим богам 8 і наслідували звичаї тих народів, яких Господь вигнав з-перед Ізраїлю, а ще робили так, як наказували їм ізраїльські царі. 9 Ізраїльтяни потай грішили проти Господа їхнього Бога, що не було праведним. У всіх містах вони звели для себе узвишшя: від сторожової башти до укріпленого міста. 10 Вони встановили священні камені та стовпи Ашери на кожному високому пагорбі й під кожним розлогим деревом. 11 Вони спалювали там запашне куріння на кожному пагорбі, як і ті народи, яких Господь прогнав перед тим, як віддав їм цю землю. Вони чинили зле, чим і викликали Господній гнів. 12 Вони поклонялися бовванам, хоча Господь і попереджав: «Не робіть цього!»[a] 13 Господь застерігав Ізраїль та Юдею через кожного пророка й провидця: «Залиште ваш лихий шлях. Тримайтесь Моїх настанов та правил, як і говориться скрізь у Законі, який Я наказав вашим батькам виконувати і який Я передав вам через Своїх слуг-пророків».
14 Але ж вони не послухалися й були такими ж товстошкірими, як і їхні батьки, які не ввірилися Господу, їхньому Богу. 15 Вони відкинули Його правила й Угоду, що Він склав з їхніми батьками, не зважали на ті застереження, які Він їм робив. Вони пішли за нікчемними бовванами й перетворились на нікчем. Вони чинили так, як народи довкола них, хоча Господь їм наказував: «Не робіть того, що вони роблять!»
16 Вони відмовилися виконувати повеління Господа їхнього Бога і витесали собі двох бовванів, що нагадували обрисами телят, та стовп Ашери. Вони били поклони всім зорям небесним і поклонялися Ваалу. 17 Вони приносили в жертву своїх синів та дочок, посилаючи їх на вогонь. Вони займалися чаклунством та ворожбою і запродалися злу в Господніх очах, викликавши Його гнів.
18 Тож Господь дуже розлютився на Ізраїль і відштовхнув їх від Себе. Ніхто не залишився, крім самого коліна Юди. 19 Але навіть Юдея, і та не виконувала всіх наказів Господа, їхнього Бога. Вони наслідували те, що чинив Ізраїль. 20 Тому й відвернув від себе Господь усіх нащадків Ізраїля. Він приніс їм страждання, кинув їх у руки розбійників, аж доки не відлучив від Себе.
21 Коли Він відірвав Ізраїль від Давидового дому, ізраїльтяни зробили царем Єровоама, сина Невата. Єровоам відлучив Ізраїль від послуху Господнього і змушував їх дуже грішити. 22 Ізраїльтяни й далі коїли всі гріхи Єровоама і не відступилися від них, 23 поки Господь не прибрав Ізраїль подалі від Себе, як Він і застерігав через Своїх слуг-пророків. Так Він і вигнав ізраїльтян з їхньої землі до Ассирії, де вони й досі живуть.
Нові жителі Самарії
24 Ассирійський цар привів людей з Вавилона, Кути, Авви, Гамата й Сефарваїма. Він розселив їх по містах Самарії замість ізраїльтян. Вони розійшлися по Самарії, осіли по містах. 25 Від самого початку свого проживання там вони не поклонялися Господу. Тому Він і наслав на них левів, і ті вбивали людей. 26 Ассирійського царя сповістили: «Люди, яких ти вигнав і розселив по містах Самарії, бо не знають, чого вимагає Бог цього краю. Він наслав левів на них, які нападають і убивають людей, тому ті не знають, чого потребує цей Бог».
27 Тоді ассирійський цар наказав таке: «Пошліть туди одного зі священиків, якого вигнали звідти, щоб він пішов і жив там, і навчав їх, чого потребує Бог цієї землі». 28 Так один із священиків, яких вигнали з Самарії, повернувся жити в Бетел і навчав місцевих людей, як слід поклонятися Господу.
29 Незважаючи на це, кожен народ зробив власних богів у тих містах, де кожен народ поселився, і встановив їх у місцях вшанування, які народ Самарії зробив на узвишшях. 30 Вавилоняни зробили собі Суккот-Бенота, переселенці з Кути виготовили Нерґала, а гаматійці зробили Ашиму. 31 Аввійці витесали Нівгаза й Тартака, а сефарваїмці спалювали своїх дітей на вогні, приносячи їх у жертву сефарваїмським богам Адраммелеху та Анаммелеху. 32 Вони поклонялися Господу, але ж поряд з тим вибрали священиками різних людей, які мали правити службу на узвишшях у місцях поклоніння. 33 Вони поклонялися Господу, але водночас служили власним богам, дотримуючись звичаїв тих народів, до яких були вислані.
34 Вони правлять службу по-старому й дотепер. Вони не поклоняються Господу й не дотримуються тих правил, наказів, Закону та заповіді, що Господь дав нащадкам Якова, якого Він назвав Ізраїлем. 35 Коли Господь укладав Угоду з ізраїльтянами, Він їм наказував: «Не поклоняйтеся ніяким іншим богам, не схиляйтеся перед ними, не служіть їм, не приносьте їм жертв. 36 Лише Господу, Який вивів вас із Єгипту Своєю могутньою владою та простертою рукою, ви мусите поклонятися. Перед Ним ви маєте схилятися, Йому приносити жертви. 37 Ви мусите завжди ретельно дотримуватися правил, наказів, Закону та заповіді, які Він написав для вас. Не вклоняйтеся іншим богам! 38 Не забувайте про Угоду, яку Я уклав з вами, не поклоняйтеся іншим богам. 39 А поклоняйтеся Господу вашому Богу, адже це Він визволить вас із рук усіх ваших ворогів».
40 Однак вони не слухались, а чинили по-своєму, по-старому. 41 Ці народи поклонялися Господу, але служили й своїм бовванам. І донині їхні діти та онуки живуть так, як їхні пращури.
Езекія, цар Юдеї
18 На третьому році царювання Гошеа, сина Ели, ізраїльського царя, в Юдеї почав царювати Езекія, син Агаза, царя юдейського. 2 Він став царем у двадцять п’ять років і правив у Єрусалимі протягом двадцяти дев’яти років. Його матір звали Аві[b], дочка Захарії. 3 Езекія чинив праведно в очах Господа, як і його предок Давид. 4 Він зніс узвишшя, розтрощив святі камені й повалив стовпи Ашери. Він поламав на шматки бронзового змія, якого виготовив Мойсей і на якому аж донині спалювали запашне куріння ізраїльтяни, називаючи його Негуштаном[c].
5 Езекія вірив Господу Богу Ізраїлю. Серед усіх царів Юдеї ні до нього, ні після нього не було такого царя. 6 Він твердо тримався Господа, не відвертався від Нього. Він виконував заповіти Господа, передані Ним Мойсею. 7 І Господь був з ним. Езекія в усьому мав успіх, хоч би за що він брався. Він повстав проти ассирійського царя, не служив йому більше. 8 Повсюди, від сторожової башти й до укріпленого міста, він переміг филистимлян, аж до Ґази та її земель.
9 На четвертий рік царювання царя Езекії, а це був сьомий рік володарювання ізраїльського царя Гошеа, сина Ели, Шалманезер, ассирійський цар, пішов війною на Самарію і взяв її в облогу. 10 Наприкінці третього року облоги ассирійці здобули Самарію. Тож на шостий рік Езекії, що був дев’ятим роком ізраїльського царя Гошеа було захоплено Самарію. 11 Ассирійський цар вигнав ізраїльтян до Ассирії і поселив їх у Галі, біля річки Гавор, що в Ґозані, та в мидійських містах. 12 А сталося так тому, що вони не послухалися Господа свого Бога, порушивши Його Угоду,—все те, що їм наказав слуга Господній Мойсей. Адже вони не прислухалися до наказів, не виконували їх.
13 На чотирнадцятому році правління Езекії ассирійський цар Сеннахерив напав на всі укріплені міста Юдеї й захопив їх. 14 Тоді цар Юдеї Езекія послав листа ассирійському царю в Лахиш: «Я чинив неправедно. Відступись від мене. Я сплачу сповна все, чого забажаєш».
Ассирійський цар узяв з юдейського царя Езекії триста талантів[d] срібла та тридцять талантів[e] золота. 15 Так Езекія віддав йому все срібло, що зберігалося в Господньому храмі та в скарбницях царського дому.
16 Тоді ж юдейський цар Езекія обідрав золото, що оздоблювало двері та одвірки Господнього храму, і віддав усі ці скарби ассирійському цареві.
Сеннахерив погрожує Єрусалиму
17 Ассирійський цар відправив з Лахиша до царя Езекії в Єрусалим трьох своїх найголовніших полководців з великим військом. Вони підійшли до Єрусалима й зупинилися біля водопроводу Верхнього ставка, що по дорозі до поля Пральника. 18 Вони звернулися до царя. До них прийшли Еліаким, син Гилкії, головний управляючий палацу, писар Шевна та літописець Йоа, син Асафа.
19 Один з воєначальників звернувся до них з такими словами: «Передайте Езекії, що великий цар, цар Ассирії говорить таке:
„Звідки у тебе така впевненість? 20 Ти запевняєш себе, що маєш силу і військовий досвід? Але ж то марні словеса! На кого ти покладаєшся, що вирішив проти мене повстати? 21 Послухай-но, ти покладаєшся на Єгипет, цю зламану очеретину, яка простромить руку й ранить кожного, хто спирається на неї. Отакий фараон, єгипетський цар, виявляється всім, хто на нього покладається. 22 А якщо ти скажеш мені: „Ми покладаємося на Господа, нашого Бога”,—то хіба це не Його узвишшя й вівтарі знищив Езекія, наказавши Юдеї та Єрусалиму поклонятися Господу перед цим жертовником у Єрусалимі?
23 Тож погодьтеся на умови мого володаря, царя Ассирії, який дасть вам дві тисячі коней, якщо ви знайдете стільки ж вершників для них. 24 Якщо ви не можете перемогти хоча б одного, бодай найнижчого за чином, слуги мого володаря, то ж чому ви покладаєтеся на Єгипет, його колісниці та вершників?
25 Більше того, хіба ж я виступаю проти цієї землі без згоди Господа? Сам Господь наказав мені виступити проти цієї країни і знищити її”».
26 Тоді Еліаким, син Гилкії, Шевна та Йоа відповіли воєначальнику: «Розмовляй, будь-ласка, з нами арамійською мовою, ми її розуміємо. Не звертайся до нас гебрейською[f] мовою, адже люди на мурі можуть нас почути».
27 На це воєначальник відповів їм: «Хіба володар послав мене говорити лише з вами та вашим володарем? Хіба він не послав мене сказати про все це й людям на мурах, які разом з вами змушені будуть їсти власне лайно й пити власну сечу?»[g]
28 Тоді воєначальник підвівся і голосно закричав гебрейською мовою:
«Послухайте слова великого царя, царя Ассирії. 29 Ось що мовить цар: „Не дайте Езекії намовити вас покладатися на Господа, бо Він не може врятувати вас від моєї руки. 30 Не дозволяйте Езекії намовити вас довіритись Господу, хоч він і запевняє, що Господь неодмінно врятує вас і не дозволить царю Ассирії захопити ваше місто”.
31 Не слухайте Езекії, бо ось що говорить ассирійський цар: „Укладіть зі мною мир і підкоріться мені. Тоді кожен їстиме з власного виноградника і з власної смокви, і кожен питиме зі своєї криниці, 32 доки я не прийду й не заберу вас із собою в країну, що схожа на вашу, де є зерно й молоде вино, на землю хліба й виноградників, оливкових гаїв та меду, щоб ви могли жити й не вмирати!
Не слухайте Езекію, бо він вводить вас в оману, переконуючи у тому, що Господь вас порятує. 33 Хіба боги інших народів врятували ті землі від царя Ассирії? 34 Де боги Гамата[h] й Арпада[i]? Де боги Сефарваїма[j], Гени й Івви? Хіба вони врятували Самарію від моєї руки? 35 Чи якийсь із усіх богів цих країн зміг врятувати від мене свою землю? То як же тоді може Господь врятувати Єрусалим від моєї руки?”»
36 Але люди заніміли, нічого не відповіли, оскільки цар наказав їм: «Не відповідайте».
37 Тоді Еліаким, син Гилкії, який був головним розпорядником палацу, писар Шевна та Йоа, син Асафа, літописець, пішли до Езекії, розірвавши на собі одяг, і розповіли йому, що сказав польовий командир.
Footnotes
- 17:12 Не робіть цього Див.: Вих. 20:4, 5.
- 18:2 Аві Або «Авіжа».
- 18:4 Негуштаном Це слово в перекладі може означати «бронзовий» або «змій».
- 18:14 триста талантів Приблизно 10350 кг.
- 18:14 тридцять талантів Приблизно 1035 кг.
- 18:26 гебрейською Буквально «юдейською».
- 18:27 змушені… сечу Він міркував, що в період облоги голод та спрага змусять людей споживати свої відходи.
- 18:34 Гамата Місто в Сирії.
- 18:34 Арпада Місто в Сирії.
- 18:34 Сефарваїма Місто в Сирії.
Від Івана 3:19-36
Ukrainian Bible
19 Суд же такий, що світло на світ прибуло, люди ж темряву більш полюбили, як світло, лихі бо були їхні вчинки!
20 Бо кожен, хто робить лихе, ненавидить світло, і не приходить до світла, щоб не зганено вчинків його.
21 А хто робить за правдою, той до світла йде, щоб діла його виявились, бо зроблені в Бозі вони.
22 По цьому прийшов Ісус та учні Його до країни Юдейської, і з ними Він там проживав та христив.
23 А Іван теж христив в Еноні поблизу Салиму, бо було там багато води; і приходили люди й христились,
24 бо Іван до в'язниці не був ще посаджений.
25 І зчинилось змагання Іванових учнів з юдеями про очищення.
26 І прийшли до Івана вони та й сказали йому: Учителю, Той, Хто був із тобою по той бік Йордану, про Якого ти свідчив, ото христить і Він, і до Нього всі йдуть.
27 Іван відповів і сказав: Людина нічого приймати не може, як їй з неба не дасться.
28 Ви самі мені свідчите, що я говорив: я не Христос, але посланий я перед Ним.
29 Хто має заручену, той молодий. А дружко молодого, що стоїть і його слухає, дуже тішиться з голосу молодого. Така радість моя оце здійснилась!
30 Він має рости, я ж маліти.
31 Хто зверху приходить, Той над усіма. Хто походить із землі, то той земний, і говорить поземному. Хто приходить із неба, Той над усіма,
32 і що бачив і чув, те Він свідчить, та свідоцтва Його не приймає ніхто.
33 Хто ж прийняв свідоцтво Його, той ствердив тим, що Бог правдивий.
34 Бо Кого Бог послав, Той Божі слова промовляє, бо Духа дає Бог без міри.
35 Отець любить Сина, і дав усе в Його руку.
36 Хто вірує в Сина, той має вічне життя; а хто в Сина не вірує, той життя не побачить а гнів Божий на нім перебуває.
Read full chapter
От Иоанна 3:19-36
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
19 Ось підстава для засудження: Світло[a] прийшло у світ, та люди віддали перевагу темряві, бо лихими були вчинки їхні. 20 Кожен, хто чинить зло, ненавидить Світло й намагається уникати його, щоб вчинки його лишалися таємними. 21 Той же, хто йде за правдою, прямує до Світла, щоб видно було, що вчинки його від Бога».
Ісус та Іоан Хреститель
22 Після цього Ісус зі Своїми учнями вирушив до землі юдейської. Там Він залишався зі Своїми послідовниками і хрестив людей. 23 Іоан теж хрестив у Еноні, що біля Салима, бо там було багато води[b]. Чимало людей приходило до Іоана, і він хрестив їх. 24 Тоді ще Іоана не було кинуто до в’язниці.
25 Деякі з Іоанових учнів почали сперечатися з одним юдеєм щодо обрядового обмивання[c]. 26 Тож вони підійшли до Іоана й сказали: «Равві, Той, з Ким ти був по той бік Йордану, і про Кого ти свідчив, так от Він тепер теж хрестить людей, і всі йдуть до Нього».
27 Тоді Іоан відповів їм: «Людина не може щось приймати, якщо воно не дано їй від Бога. 28 Ви самі були свідками того, як я казав: „Я—не Христос, а лише посланий поперед Нього”. 29 Нареченим може бути лише той, у кого є наречена. А дружка—це той, що стоїть і прислухається, коли ж прийде молодий, і радіє, почувши його голос. Тож і я зараз сповнений тієї ж радості, бо Він вже прийшов. 30 Його значення весь час зростатиме, а моя роль ставатиме все скромнішою».
Посланець Господній
31 «Той, Хто прийшов згори,[d]—величніший від усіх людей, які живуть у цьому світі. Той же, хто прийшов з землі, належить землі і говорить про земне. Отже, Той, Хто прийшов з небес,—величніший за всіх. 32 Він свідчить про все, що бачив і чув, але люди те не приймають.
33 Хто вірить у Його свідчення, вірить і в те, що Бог—істинний. 34 Адже Той, Кого Бог послав, мовить слова Божі і сповнений Духом Божим. 35 Отець любить Сина Свого і дав Йому владу над усім. 36 Той, хто вірує в Сина, має вічне життя, але не побачить вічного життя той, хто не слухатиметься Сина, і гнів Божий впаде на того».
Read full chapterFootnotes
- 3:19 Світло Йдеться про Ісуса Христа або Слово, Який приніс світові істинне розуміння Бога.
- 3:23 Іоан… води Поруч протікала ріка Йордан.
- 3:25 обмивання У юдеїв були особливі релігійні правила і звичаї, зокрема, омиття рук перед вживанням їжі, перед молитвою у храмі, та в інших випадках.
- 3:31 Той… згори Мається на увазі Ісус Христос.
Copyright © 2007 by Bible League International