Азарія, цар юдейський

15 На двадцять сьомий рік правління царя Ізраїлю Єровоама в Юдеї почав царювати Азарія, син Амазії, царя юдейського. ² Йому було шістнадцять років, коли він став царем, і правив він у Єрусалимі протягом п’ятдесяти двох років. Його матір звали Єколія, родом вона була з Єрусалима. ³ Уззія чинив так, як було праведно в очах Господа, як і його батько Амазія. ⁴ Однак узвишшя не знесли, і люди й далі приносили там жертви й спалювали запашне куріння.

⁵ Господь наслав на царя проказу і був він хворий на проказу аж до самої смерті. Він жив в окремому будинку, а Йотам, царський син, відповідав за палац й правив народом тієї землі.

⁶ А щодо інших подій за часів царювання Азарії та всього, чим він займався, то все це описано в книзі Хронік Царів Юдеї.

⁷ Азарія спочив зі своїми батьками і був похований коло своїх батьків у Давидовому місті. Йотам, його син, став царем після нього.

Захарія, цар ізраїльський

⁸ На тридцять восьмому році правління царя Юдеї Азарії царем Ізраїлю в Самарії став Захарія, син Єровоама. А правив він протягом шести місяців. ⁹ В очах Господніх він чинив зле, як і його предки. Він не відвернувся від Єровоамових, сина Невата, гріхів, які змусив коїти й Ізраїль.

¹⁰ Шаллум, син Явеша, намислив змову проти Захарії. Він кинувся на нього в Івлеамі^[a], вбив його й узявся царювати замість нього. ¹¹ Про інші події тих часів, коли правив Захарія, написано в книзі Хронік Царів Ізраїлю. ¹² Ось і сповнилось Господнє слово, звернене до Єгу: «Твої нащадки сидітимуть на ізраїльському троні аж по четверте покоління».

Шаллум, цар ізраїльський

¹³ Шаллум, син Явеша, став царем на тридцять дев’ятому році правління царя Юдеї Уззії. Всього один місяць він царював у Самарії. ¹⁴ Якраз тоді Менагем, син Ґаді, підійшов до Самарії з Тирці. Він напав на Шаллума, сина Явеша, в Самарії, убив його й почав правити замість нього.

¹⁵ Усі інші події часів Шаллума та його змова, усе це описано в книзі Хронік Царів Ізраїлю.

¹⁶ Тоді Менагем, вирушивши з Тирци, напав на Тифсу, не пощадив нікого ні в місті, ні на околицях, адже люди відмовилися відчинити браму. Ось він і винищив Тифсу, а всім вагітним порозтинав мечами лона.

Менагем, цар Ізраїлю

¹⁷ На тридцять дев’ятому році правління Азарії, царя Юдеї, син Ґаді, Менагем став царем Ізраїлю. І правив він у Самарії протягом десяти років. ¹⁸ Він чинив зле в очах Господа. За все своє правління він таки не відвернувся від гріхів Єровоама, сина Невата, які він змусив коїти й Ізраїль.

¹⁹ Саме тоді вдерся ассирійський цар Пул і Менагем віддав йому тисячу талантів^[b] срібла, щоб заручитися його підтримкою і зміцнити свою владу в царстві. ²⁰ Менагем зібрав ці гроші з Ізраїлю. Кожен заможний чоловік мав здати п’ятдесят шекелів^[c] срібла, щоб розрахуватися з ассирійським царем. Так ассирійський цар відступився й більше не топтався по землях.

²¹ А щодо решти подій за часів правління Менагема, всього, чим він займався, усе це описано в книзі Хронік Царів Ізраїлю. ²² Менагем спочив зі своїми батьками, і на зміну йому прийшов його син Пекагія.

Пекагія, цар Ізраїлю

²³ На п’ятдесятому році правління Азарії, юдейського царя, в Самарії царем Ізраїлю став Пекагія, син Менагема. Він правив протягом двох років. ²⁴ Пекагія чинив зле в очах Господніх. Він не відвернувся від гріхів Єровоама, сина Невата, які змусив коїти й Ізраїль. ²⁵ Один з наближених Пекагії, вельможа на ймення Пека, син Ремалії, сплів змову проти нього. Зібравши п’ятдесят ґілеадців, він з їхньою допомогою вчинив збройний напад на Пекагію разом з Арґовом та Аріє^[d] в одній з кімнат царського дому, що добре охоронялася. Ось так Пека, вбивши Пекагію, став царем.

²⁶ Про інші події за часів правління Пекагія та всі його справи описані в книзі Хронік Царів Ізраїлю.

Пека, цар Ізраїлю

²⁷ На п’ятдесят другому році правління царя Юдеї Азарії, царем Ізраїлю в Самарії став Пека, син Ремалії. І правив він протягом двадцяти років. ²⁸ Він чинив зле в Господніх очах, не відвернувся від гріхів Єровоама, син Невата, які змусив коїти й Ізраїль.

²⁹ Коли Ізраїлем правив Пека, Тіґлат-Пілезер, ассирійський цар, напав і захопив Іжон, Авель-Бет-Мааку, Яноа, Кедеш, Хазор, Ґілеад, Ґалилею, включно з землями Нафталі, вигнавши народ до Ассирії. ³⁰ Тоді Гошеа, син Ели, вчинив змову проти Пеки, сина Ремалії. Він напав на нього і вбив, перехопивши собі владу. Він став царем на двадцятий рік правління Йотама, сина Уззії.

³¹ Усі інші події часів Пеки та все, що він робив, описано в книзі Хронік Царів Ізраїлю.

Йотам, цар Юдеї

³² На другий рік правління Пеки, сина Ремалії, царя Ізраїлю, Йотам, син Уззії, царя Юдеї, став юдейським царем. ³³ Йому на той час виповнилося двадцять п’ять років, і правив він у Єрусалимі протягом шістнадцяти років. Його матір звали Єруша, яка була дочкою Задока. ³⁴ Йотам чинив праведно в очах Господа, як і його батько Уззія, ³⁵ але ж узвишшя він не зніс. Люди й далі приносили там жертви й спалювали запашне куріння. Йотам збудував Верхню браму храму Господнього.

³⁶ А щодо інших подій за правління Йотама та всього, чим він займався, все це описано в книзі Хронік Царів Юдеї. ³⁷ Тієї днини почав Господь засилати в юдейські краї арамійського царя Рецина та Пеку, сина Ремалії. ³⁸ Йотам спочив зі своїми батьками, й поховали його з предками у місті Давида, батьковому місті. Його син Агаз почав царювати після нього.

Агаз, цар Юдеї

16 На сімнадцятому році царювання Пеки, сина Ремалії, царем Юдеї став Агаз, син Йотама, царя Юдеї. ² Агазу виповнилося двадцять років, коли він став царем, і правив він у Єрусалимі протягом шістнадцяти років. На відміну від свого предка Давида, він не чинив праведно в очах Господа його Бога. ³ Він робив те, що й ізраїльські царі, і навіть приніс у жертву на вогні свого сина^[e], перейнявши огидні звичаї інших народів, яких Господь вигнав перед тим, як ізраїльтяни осіли у цій землі. ⁴ Агаз приносив жертви й спалював запашне куріння на узвишшях, пагорбах й під кожним деревом.

⁵ Тоді арамійський цар Рецин та ізраїльський цар Пека, син Ремалії, царя ізраїльського, вирушили в похід на Єрусалим і взяли в облогу Агаза, але перемогти його не змогли.

⁶ На той час арамійський цар Рецин повернув Араму Елат, витіснивши звідти юдеїв. Едомійці прийшли тоді в Елат, де й живуть дотепер.

⁷ Агаз вислав гінців, щоб ті передали Тіґлат-Пілезеру, ассирійському цареві, таке: «Я—твій підлеглий, а ти мені неначе батько. Прийди й визволи мене з рук арамійського царя та ізраїльського царя, які на мене напали». ⁸ І ось Агаз узяв срібло та золото, що було в Господньому храмі та скарбниці царського палацу, й послав ці скарби в дарунок ассирійському цареві. ⁹ Цар Ассирії виконав прохання і, напавши на Дамаск, захопив його. Жителів Дамаска він вислав до Кира, а Рецина стратив.

¹⁰ Тоді цар Агаз вирушив до Дамаска на зустріч з царем Ассирії Тіґлат-Пілезером. У Дамаску він побачив вівтар. Замалювавши його, він надіслав священику Урії малюнок з усіма подробицями. ¹¹ Тож священик Урія збудував вівтар, точнісінько за ескізом, який надіслав з Дамаска цар Агаз, ще й встигнувши закінчити його до повернення царя Агаза. ¹² Коли цар повернувся з Дамаска й побачив вівтар, він підійшов до нього й приніс жертву. ¹³ Він приніс жертву всеспалення та хлібну жертву, вилив ливну жертву й покропив вівтар кров’ю своєї мирної жертви. ¹⁴ Мідний вівтар, який стояв перед Господом між новим жертовником та Господнім храмом, і переніс із передньої частини храму, встановивши його з північного боку нового жертовника.

¹⁵ А потім цар Агаз наказав священику Урії таке: «На цьому новому великому вівтарі принось вранішні жертви всеспалення та вечірні хлібні жертви, царські жертви всеспалення та хлібні жертви, а також жертви всеспалення від усіх людей краю, їхні хлібні та ливні жертви. Скроплюй вівтар кров’ю жертв всеспалення та інших жертв. А я використаю бронзовий вівтар для звертань за порадою». ¹⁶ Священик Урія зробив усе так, як наказав йому цар Агаз.

¹⁷ Цар Агаз познімав як бокові поставці до чаші, де відбувалося омовіння, так і саму чашу з пересувного столика. Він також зняв Море з бронзових волів і встановив його на кам’яну підлогу. ¹⁸ Він розібрав криту терасу, де відбувалися суботні зібрання, побудовану в храмі, й царський перехід до храму Господнього, щоб догодити ассирійському цареві.

¹⁹ А щодо інших подій за часів правління Агаза та всього, що він зробив, то все це описано в книзі Хронік Царів Юдеї. ²⁰ Агаз спочив із своїми батьками й був похований поряд із ними в місті Давида, а після нього почав царювати його син Езекія.

Ісус і Никодим

3 І був там чоловік на ім’я Никодим. Він був фарисеєм і одним з юдейських вождів. ² Якось уночі прийшов він до Ісуса й каже: «Равві, ми знаємо, що Ти Вчитель, посланий Богом, бо ніхто не здатен на такі чудеса, як Ти, якщо його не підтримує Бог».

³ «Істинно кажу вам,—відповів тоді Ісус,—якщо хтось прагне побачити Царство Боже, людина має знову^[a] народитися. Хто не народився знову, той не бачитиме Царства Божого».

⁴ «Але якщо людина вже стара, як же може вона народитися знову?—Запитав Никодим.—Адже ніхто не може повернутися в черево материнське і знову вийти з нього».

⁵ «Істинно кажу вам,—відповів тоді Ісус,—людина має знову народитися від води і Духа. Бо якщо вона не пройде через народження водою і Духом, то не ввійти їй до Царства Божого. ⁶ Все, народжене від людської плоті,—це плоть, а від Духа народжене—духовне. ⁷ Не дивуйся з Моїх слів про те, що маєш знову народитися. ⁸ Вітер дме туди, куди заманеться. Ти чуєш його завивання, та не знаєш, звідки дме вітер і куди. Так і з кожним народженим від Духа Святого»^[b].

⁹ «Як же це може бути?»—запитав Никодим. ¹⁰ Ісус на те сказав йому: «Ти поважний вчитель народу ізраїльського і не знаєш цього? ¹¹ Істинно кажу: ми говоримо про те, що знаємо і розповідаємо про те, що бачили, та ви, люди, не приймаєте свідчення нашого. ¹² Я розповідав вам про земні речі, та ви не вірите Мені. Як же ви повірите, коли говоритиму про Небесне? ¹³ Ніхто не зійшов на небо, крім Того, Хто зійшов звідти—Сина Людського.

¹⁴ Мойсей підніс на жердині змію в пустелі^[c]. Так само буде і з Сином Людським—Він також мусить бути піднесений. ¹⁵ І тоді всі, хто вірить у Нього, одержать вічне життя^[d]. ¹⁶ Бо так сильно полюбив Бог цей світ, що віддав Свого Єдиного Сина заради того, щоб кожен, хто в Нього вірує, не був загублений, а здобув вічне життя.

¹⁷ Не на осуд світу послав Бог Свого Сина, а на те, щоб світ через Нього спасся. ¹⁸ Того, хто вірує в Нього, не буде засуджено, але того, хто не вірить, вже засуджено, бо він не повірив у Єдиного Сина Божого.