Діяння Аси

15 Дух Божий зійшов на Азарію, сина Оведа. ² Він пішов зустрітися з Асою і сказав йому: «Послухайте мене, Асо та всі юдеї і люди Веніаминові! Господь з вами, якщо ви з Ним. Якщо ви шукатимете Його, то ви Його знайдете. Та якщо ви покинете Його, то й Він вас покине. ³ Довго Ізраїль жив без справжнього Бога, без священика, який би навчав, і без закону. ⁴ Але в розпачі вони звернулися до Господа, Бога Ізраїлю й шукали Його, і знайшли Його. ⁵ В ті дні було небезпечно подорожувати, бо всі мешканці країн цього краю були дуже занепокоєні. ⁶ Один народ воював з іншим, місто билося з містом, бо Господь насилав на них різний клопіт та різні нещастя. ⁷ А ви будете дужими, не зневірюйтеся, то й матимете винагороду за свою роботу».

⁸ Як почув Аса ті слова й пророцтва Азарії, син пророка Оведа, він змужнів. Він повикидав поганських бовванів з міст Юдеї та Веніамина, які він захопив у горах Ефраїмових. Він відновив вівтар Господа, який був перед ґанком храму Господнього.

⁹ Потім він зібрав усіх людей Юдеї та Веніамина, а також людей з колін Ефраїма, Манассії та Симеона, що розселилися поміж ними, у великій кількості тікали до нього з Ізраїлю, як побачили, що Господь їхній Бог з ними.

¹⁰ Вони зібралися в Єрусалимі на третій місяць п’ятнадцятого року царювання Аси. ¹¹ Тоді ж вони принесли Господу в жертву сімсот голів великої рогатої худоби та сім тисяч овець і кіз із здобичі, яку вони з собою принесли. ¹² Вони дійшли згоди шукати Господа, Бога своїх батьків, усім серцем і душею. ¹³ А ті, хто не буде шукати Господа, Бога Ізраїлю, має прийняти смерть, незалежно від того, поважна то людина чи ні, чоловік чи жінка. ¹⁴ Вони дали клятву Господу гучно і голосно, з вигуками, грали на сурмах та ріжках. ¹⁵ Всі люди Юдеї раділи з тієї клятви, бо давали вони її щиросердно. Вони шукали Бога наполегливо і знаходили Його. Отож Господь дав їм спокій з усіх боків.

¹⁶ Цар Аса позбавив навіть свою матів Мааку царського престолу, бо вона встановила один із цих жахливих стовпів на честь богині Ашери. Аса зніс той стовп, розтрощив його і спалив у долині Кідрон. ¹⁷ Хоча він і не позносив узвишшя в Ізраїлі, серцем своїм Аса повністю був відданий Господу протягом усього свого життя. ¹⁸ Він приніс у храм Божий срібло, золото і речі, які він та батько його посвятили.

¹⁹ І не було більше війни аж до тридцять п’ятого року правління Аси^[a].

Останні роки Аси

16 На тридцять шостий рік^[b] царювання Аси ізраїльський цар Вааша виступив проти Юдеї і зміцнив Раму, аби перекрити вхід та вихід на землі юдейського царя Аси.

² Тоді Аса взяв зі скарбниць храму Господнього та свого палацу срібло й золото і послав їх арамійському царю Бен-Гададу, який у цей час правив у Дамаску. ³ «Давай укладемо угоду між нами,—сказав він,—як то було між твоїм батьком та моїм. Ось я надсилаю тобі в подарунок срібло й золото. Отож тепер розірви свою угоду з Ваашей, царем Ізраїлю, і тоді він залишить мене у спокої».

⁴ Бен-Гадад погодився з царем Асою і послав командирів своїх військ проти міст Ізраїлю. Вони захопили Іжон, Дан, Авель-Маїм та міста-комори Нафталі. ⁵ Коли Вааша почув про це, він зупинив будівництво Рами й повернувся в Тирцу. ⁶ Тоді цар Аса видав наказ усім мешканцям Юдеї, щоб кожний з них, без винятку, приніс з Рами каміння й деревину, що використовував Вааша. З них Аса збудував міста Ґеву та Міцпу.

⁷ У цей час провидець Ханані прийшов до Аси, царя юдейського, і сказав йому: «Оскільки ти сподівався на царя Арама, а не на Господа, твого Бога, тому військо царя Арама врятувалося й вислизнуло з рук твоїх. ⁸ Хіба у кушійців та ливійців не численне могутнє військо з величезною кількістю колісниць та вершників? Та якби ти покладався на Господа, Він би їх віддав тобі в руки. ⁹ Бо очі Господні шукають по всьому світові, аби зміцнити тих, чиї серця щиро віддані Йому. Ти вчинив нерозумно і відтепер тебе переслідуватимуть війни».

¹⁰ Аса страшенно розгнівався за це на провидця, він настільки був розлючений, що кинув його до в’язниці. У ті часи Аса жорстоко пригнічував декого з людей.

¹¹ Події правління Аси від початку до кінця, описані в книзі Хронік Царів Юдеї та Ізраїлю. ¹² На тридцять дев’ятий рік^[c] свого правління Аса занедужав на ноги. Хоча хвороба була дуже тяжка, він шукав допомоги не у Бога, а у лікарів. ¹³ Тоді на сорок першому році^[d] правління Аса помер і спочив біля своїх батьків. ¹⁴ Його поховали в усипальниці, яку він приготував для себе у місті Давида. Поклали його на ложе, вкрите спеціями й різноманітними вишуканими пахощами. На його честь розклали величезне багаття.

Ісус говорить про Свою смерть

²⁷ «Зараз Я стурбований. Що Мені сказати? Можливо, такі слова: „Отче, врятуй Мене від цього часу страждань”. Ні, тому, що саме заради цих страждань Я й прийшов. ²⁸ Отче, нехай станеться те, що принесе Тобі славу».

І почувся Голос з неба: «Я вже прославив ім’я Своє і ще прославлю».

²⁹ Тоді з натовпу, який був там, ті, хто чув це, почали казати, що то був грім. Деякі з них казали: «То Ангел говорив з Ним!»

³⁰ І відповів Ісус: «Не для Мене той голос пролунав, а для вас. ³¹ Судний час прийшов для цього світу, і скинуто буде його правителя^[a]. ³² І коли Я вознесуся^[b] над землею, то приверну всіх людей до Себе». ³³ Він так сказав, щоб показати, яку смерть має прийняти.

³⁴ І тоді народ Йому відповів: «Наш Закон каже, що Христос житиме вічно, то як же ти можеш говорити, що Син Людський вознесеться? І хто ж Він, Син Людський?»

³⁵ І мовив Ісус: «Світло^[c] ще не довго буде з вами. Ідіть, поки Світло маєте, щоб темрява не застала вас, бо той, хто ходить у пітьмі, не знає, куди йде. ³⁶ Вірте у Світло, поки Світло з вами, бережіть віру в Нього, щоб стати синами Світла». Мовивши це, Ісус пішов геть і сховався від людей.

Юдеї відмовляються повірити в Ісуса

³⁷ Хоча Ісус і здійснив усі ці дива в присутності людей, вони однак не вірили Йому. ³⁸ Бо здійснилося сказане пророком Ісаєю:

³⁹ Через те вони не могли повірити, бо Ісая сказав ще й таке:

⁴¹ Ісая сказав так, бо бачив Його славу і говорив про Нього.

⁴² Та багато людей, навіть дехто з юдейських правителів, повірили в Ісуса. Однак, боячись фарисеїв, вони не могли відкрито признатися в цьому, щоб їх не вигнали з синагоги. ⁴³ Вони любили мирську хвалу більше, ніж хвалу Божу.

Людей судитимуть за вченням Ісусовим

⁴⁴ І мовив Ісус на весь голос: «Хто вірить у Мене, той справді вірить і в Того, Хто послав Мене. ⁴⁵ А хто Мене бачить, той бачить і Того, Хто послав Мене. ⁴⁶ Я прийшов у цей світ як Світло, щоб жоден, хто вірить у Мене, не залишався б у темряві. ⁴⁷ Якщо ж хто почує Мої слова, та не коритиметься їм, то Я йому не суддя, бо не судити світ Я прийшов, а врятувати його. ⁴⁸ Хто Мене не визнає і не приймає слова Мої, тому буде інший суд: ті слова, яким Я навчав, будуть йому суддею в Останній день.

⁴⁹ Бо говорю Я не від Себе. Отець, Який послав Мене, дав Мені заповідь, як і чого Я маю навчати. ⁵⁰ І Я знаю, що Його наказ приносить вічне життя. Тож Я кажу те, що Отець велів Мені».