2 хроніки 32-33
Ukrainian Bible
32 По цих справах та по цій вірності прийшов Санхерів, цар асирійський, і ввійшов в Юдею, і розклався табором проти укріплених міст, і думав здобути їх собі.
2 І побачив Єзекія, що прийшов Санхерів, і що він задумує війну на Єрусалим,
3 то він нарадився зо своїми зверхниками та своїми лицарями позатикати джерельні води, що назовні міста. І вони допомогли йому.
4 І було зібрано багато народу, і вони позатикали всі джерела й потік, що плив у Краю, говорячи: Нащо б мали так багато води асирійські царі, коли прийдуть?
5 І він підбадьорився, і забудував увесь виломаний мур, і поставив на нього башту, а поза тим муром інший мур, і зміцнив Мілло в Давидовому Місті, і наробив багато ратищ та щитів.
6 І понаставляв він над народом військових зверхників, і зібрав їх до себе, на майдан біля міської брами, і промовляв до їхнього серця, говорячи:
7 Будьте міцні та будьте мужні, не бійтеся й не жахайтеся перед асирійським царем та перед усім тим натовпом, що з ним, бо з нами більше, ніж із ним.
8 З ним рамено тілесне, а з нами Господь, Бог наш, щоб допомагати нам та воювати наші війни! І оперся народ на слова Єзекії, Юдиного царя.
9 По цьому послав Санхерів, асирійський цар, своїх рабів до Єрусалиму, а він сам таборував проти Лахішу, і вся сила його була з ним, до Єзекії, Юдиного царя, і до всього Юди, що в Єрусалимі, сказати:
10 Так говорить Санхерів, цар асирійський: На що ви сподіваєтесь і сидите в облозі в Єрусалимі?
11 Оце Єзекія намовляє вас, щоб дати вас на смерть від голоду та від спраги, кажучи: Господь, Бог наш, урятує нас від руки асирійського царя.
12 Чи ж не він, Єзекія, поруйнував пагірки його та жертівники його, і сказав до Юди та до Єрусалиму, говорячи: Перед одним жертівником будете вклонятися й на ньому будете кадити?
13 Чи ж ви не знаєте, що зробив я та батьки мої всім народом земель? Чи справді могли боги народів тих країв урятувати свій край від моєї руки?
14 Хто з-поміж усіх богів цих народів, яких мої батьки вчинили закляттям, міг урятувати свій народ від моєї руки? Як зможе Бог ваш урятувати вас від моєї руки?
15 А тепер нехай не обманює вас Єзекія, і нехай не зводить вас, як оце. І не вірте йому, бо не зміг жоден бог жодного народу та царства врятувати свого народу від моєї руки та від руки батьків моїх, то тим більше ваші боги не врятують вас від моєї руки!
16 І ще говорили його раби на Господа, Бога, та на Його раба Єзекію.
17 І писав він листи з лайкою на Господа, Ізраїлевого Бога, і говорив на Нього таке: Як боги народів тих країв не спасли свого народу від моєї руки, так не спасе Єзекіїн Бог народу Свого від моєї руки!
18 І кликали вони сильним голосом по-юдейському до єрусалимського народу, що був на мурі, щоб настрашити їх та налякати їх, щоб здобути місто.
19 І говорили вони на Бога єрусалимського, як на богів землі, чин людських рук.
20 І молився цар Єзекія та пророк Ісая, син Амосів, про це, і кликали до неба.
21 І послав Господь Ангола, і він вигубив кожного хороброго вояка, і володаря, і зверхника в таборі царя асирійського, і той вернувся з соромом обличчя до краю свого. А коли він прийшов до дому бога свого, то дехто з тих, що вийшли з нутра його, вбили його там мечем...
22 І спас Господь Єзекію та єрусалимських мешканців від руки Санхеріва, царя асирійського, та від руки всякого, і дав їм мир навколо.
23 І багато-хто приносили дара для Господа до Єрусалиму та дорогоцінні речі для Єзекії, Юдиного царя. І він по цьому піднісся в очах усіх народів!
24 Тими днями занедужав Єзекія смертельно. І він молився до Господа, і Він відповів йому, і дав йому знака.
25 Та Єзекія не віддав так, як було зроблено йому, бо запишнилося серце його. І був гнів Божий на нього, і на Юдею, та на Єрусалим.
26 Але впокорився Єзекія в пишноті серця свого, він та мешканці Єрусалиму, і не прийшов на них Господній гнів за днів Єзекії.
27 І було в Єзекії дуже багато багатства та слави, і він поробив собі скарбниці на срібло й на золото, та на камінь дорогий, і на пахощі, і на щити, і на всякі дорогі речі,
28 і клуні на врожай збіжжя, і виноградного соку, і свіжої оливи, і жолоби для всякої худоби, і жолоби для черід.
29 І побудував він собі міста, і мав великий набуток худоби дрібної та худоби великої, бо Бог дав йому дуже великий маєток.
30 І він, Єзекія, заткнув вихід води горішнього Ґіхону, і вивів її вдолину на захід від Давидового Міста. І мав Єзекія успіх в усіх своїх ділах.
31 Тільки при послах вавилонських зверхників, посланих до нього, щоб вивідати про чудо, що було в Краю, залишив був його Бог, щоб випробувати його, щоб пізнати все в його серці.
32 А решта діл Єзекії та його чесноти, ото вони описані в видіннях пророка Ісаї, Амосового сина, у Книзі Царів Юдиних та Ізраїлевих.
33 І спочив Єзекія з батьками своїми, і поховали його на узбіччях гробів Давидових синів, і віддали йому честь по смерті його, уся Юдея та мешканці Єрусалиму. А замість нього зацарював син його Манасія.
33 Манасія був віку дванадцяти літ, коли він зацарював, і царював в Єрусалимі п'ятдесят і п'ять літ.
2 І робив він лихе в Господніх очах, за поганською гидотою тих народів, яких вигнав Господь з-перед Ізраїлевих синів.
3 І він знову побудував пагірки, які порозбивав був його батько Єзекія, і понаставляв жертівники для Ваалів, і поробив Астарти, і вклонявся всім небесним силам, і служив їм.
4 І побудував він жертівники в Господньому домі, про якого сказав був Господь: В Єрусалимі буде Ім'я Моє навіки!
5 І побудував він жертівники для всіх небесних сил на обох подвір'ях Господнього дому.
6 І він перепроваджував своїх синів через огонь у долині Гінномового сина, і гадав, і ворожив, і чарував, і настановляв викликувачів духів померлих і духів віщих, і багато робив зла в очах Господа, щоб гнівити Його.
7 І поставив він різаного боввана, якого зробив, у Божому домі, про якого Бог сказав був до Давида та до сина його Соломона: У цьому домі та в Єрусалимі, що його Я вибрав зо всіх міст Ізраїлевих племен, покладу Я Ім'я Своє навіки!
8 І більше не виступить Ізраїлева нога з тієї землі, яку Я дав вашим батькам, якщо тільки вони будуть пильнувати робити все так, як наказав Я їм, увесь Закон, і устави, і постанови, дані через Мойсея.
9 Та Манасія робив блудливими Юдею та мешканців Єрусалиму, щоб робити гірше від тих народів, яких Господь вигубив з-перед Ізраїлевих синів.
10 І говорив Господь до Манасії та до народу його, та не слухались вони.
11 І Господь навів на них зверхників війська асирійського царя, а вони схопили Манасію на повід, і скували його мідяними кайданами та й повели його до Вавилону.
12 А як був він утискуваний, благав він лице Господа, Бога свого, і дуже впокорився перед лицем Бога своїх батьків.
13 І молився він до Нього, і Він був ублаганий, і вислухав благання його, і вернув його до Єрусалиму, до царства його. І пізнав Манасія, що Господь Він Бог!
14 По цьому збудував він зовнішній мур для Давидового Міста на захід від Ґіхону, в долині, до входу в Рибну браму, й оточив Офела й дуже високо підняв його. І понаставляв він військових зверхників по всіх укріплених містах Юдеї.
15 І повикидав він чужих богів та подобу боввана з Господнього дому, і всі жертівники, що він побудував був на горі Господнього дому та в Єрусалимі, і викинув те поза місто.
16 І збудував він Господнього жертівника, і приніс на ньому жертви приносів мирних та вдячних, і звелів юдеям служити Господеві, Богові Ізраїлевому.
17 Але народ приносив жертви ще на пагірках, тільки вже Господеві, Богові своєму.
18 А решта діл Манасії, і його молитва до Бога його, і слова прозорливців, що говорили до нього Ім'ям Господа, Бога Ізраїлевого, ото вони описані в історії Ізраїлевих царів.
19 А молитва його, і як Він був ублаганий, і ввесь його гріх та його спроневірення, і місця, що побудував на них пагірки й поставив Астарти та боввани перед своїм упокоренням, ось вони описані в словах його прозорливців.
20 І спочив Манасія з батьками своїми, і поховали його в домі його, а замість нього зацарював син його Амон.
21 Амон був віку двадцяти й двох років, коли він зацарював, і царював він в Єрусалимі два роки.
22 І робив він зло Господніх очах, як робив його батько Манасія. А всім бовванам, яких наробив його батько Манасія, Амон приносив жертви та служив їм.
23 І не впокорився він перед Господнім лицем, як упокорився був його батько Манасія, і він, Амон, побільшив провину.
24 І змовилися раби його на нього, і забили його в його домі.
25 Та народ Краю перебив усіх змовників на царя Амона. І настановив народ Краю царем замість нього сина його Йосію.
2 Летопись 32-33
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Сеннахерив загрожує Єрусалиму
32 Після всього того, що Езекія так віддано зробив, ассирійський цар Сеннахерив виступив проти Юдеї. Він обложив укріплені міста, намисливши захопити їх. 2 Коли Езекія побачив, що Сеннахерив прийшов і має намір напасти на Єрусалим, 3 він порадився зі своїми придворними й військовими, як би загатити річки, що за містом. І вони допомогли йому. 4 Зібралася величезна сила людей, і вони загатили всі струмки та потоки, що текли по їхній землі. «Чому ассирійські царі мають приходити й діставати багато води?»—казали вони. 5 Потім він добре попрацював, щоб полагодити всі зруйновані ділянки стіни й звів там вежі. Він побудував іще одну зовнішню стіну й укріпив стару частину Єрусалима зі східної сторони в місті Давида. Він також виготовив багато зброї та щитів.
6 Він призначив воєначальників над людьми й зібрав їх на майдані біля міської брами. Він підбадьорив їх такими словами: 7 «Будьте сильні й мужні. Не бійтеся й не жахайтеся царя ассирійського та його величезного війська, бо з нами більша сила, ніж з ними. 8 З ними тільки озброєна плоть, а з нами Господь наш Бог. Він допоможе нам у битві». І від того, що сказав цар юдейський Езекія, всі люди сповнилися впевненості.
9 Пізніше, коли Сеннахерив, цар ассирійський, та всі його сили обложили місто Лахиш, він послав своїх людей до Єрусалима з посланням Езекії, царю юдейському, та всім юдеям, що були там.
10 Ось що сказав Сеннахерив, цар ассирійський: «На чому ґрунтується впевненість ваша, що ви залишаєтеся в Єрусалимі під облогою? 11 Коли Езекія каже: „Господь наш Бог порятує нас від рук царя ассирійського”,—він обдурює вас і штовхає вас на смерть від голоду й спраги. 12 Хіба ж не сам Езекія позносив узвишшя й вівтарі, кажучи Юдеї та Єрусалиму: „Ви мусите поклонятися перед одним вівтарем і тільки на ньому спалювати запашне куріння?” 13 Хіба ж ви не знаєте, що я й мої батьки зробили з усіма народами інших земель? Хіба боги тих народів хоч коли змогли захистити свою землю від мене? 14 Чи якийсь із усіх богів цих народів, яких розбили мої батьки, змогли врятувати свої народи від мене? То як же ваш Бог врятує вас від моєї руки? 15 Отож нехай Езекія не обдурює й не ошукує вас. Не вірте йому, бо жоден бог жодного народу чи царства не здатен був врятувати народ свій від руки моєї або моїх батьків. То куди ж вашому богу врятувати вас від моєї руки!»
16 Наближені Сеннахерива багато ще говорили проти Бога та його слуги Езекії. 17 Цар також написав листи, у яких зневажав Господа Бога Ізраїлю, де говорилося проти Нього таке: «Так само, як і боги інших народів інших країн не врятували свої народи від руки моєї, так і Бог Езекії не врятує Свій народ від мене». 18 Тоді вони почали кричати юдейською мовою до людей Єрусалима, які були на мурі, щоб злякати їх і настрахати, а потім захопити місто. 19 Вони висловлювалися про Бога Єрусалима, як і про інших богів поганських, що є лиш творіннями рук людських.
20 Цар Езекія та пророк Ісая, син Амоса, звернулися до небес із молитвою. 21 І Господь послав Ангела, який винищив воїнів, старійшин і воєначальників у таборі ассирійського царя. Отож він відступив на свої землі цілком зганьблений. І коли він увійшов у храм свого бога, кілька синів його зарубали його мечами.
22 Так Господь врятував Езекію та народ Єрусалима від руки ассирійського царя Сеннахерива, а також і від усіх інших ворогів. Він дбав про них у всьому. 23 Багато хто приносив дари до Єрусалима Господу та коштовні дарунки Езекії, царю юдейському. Відтоді він став вельми шанований іншими народами.
Пиха, талан і смерть Езекії
24 На ту пору Езекія захворів і лежав при смерті. Він молився Господу, Який почув його і подав йому знак[a]. 25 Але серце Езекії запишалося, і він не відповів на милість Божу, виявлену до нього. Ось чому Господній гнів був на ньому та на Юдеї і Єрусалимі. 26 Тоді Езекія розкаявся в погорді серця свого, покаялися й люди Єрусалима. Ось чому гнів Господній упав на них у дні правління Езекії.
27 Езекії мав силу-силенну багатств і почестей. Він зробив скарбниці для срібла та золота, для дорогоцінного каміння, пахощів, щитів та різноманітних коштовностей. 28 Він також побудував комори для зберігання зерна, молодого вина та оливи. Він збудував ясла для великої рогатої худоби й загони для отар та черед. 29 Він побудував багато міст і придбав багато великої рогатої худоби та отар, адже Бог дав йому велике багатство.
30 Саме Езекія загатив верхів’я річки Ґіхон і спрямував воду вниз, на західну частину Давидового міста. Йому щастило в будь-який справі, за яку він брався. 31 Але коли правителі Вавилона вирядили своїх послів, аби довідатися про диво, що сталося на тій землі[b], Бог залишив Езекію, щоб випробувати його й довідатися про все, що в нього на серці[c].
32 Інші події правління Езекії та його побожні діла записано в з’явах пророка Ісаї, сина Амоса, у книзі Хронік Царів Юдеї та Ізраїлю. 33 Езекія спочив зі своїми батьками й був похований на горі поруч з могилами Давидових нащадків. Усі юдеї та люди Єрусалима віддали йому почесті, коли він помер. Після нього царем став його син Манассія.
Манассія, цар Юдеї
33 Манассії виповнилося дванадцять років, коли він став царем Юдеї, і правив він у Єрусалимі протягом п’ятдесяти п’яти років. 2 В очах Господніх він чинив зле, наслідуючи бридкі звичаї тих народів, яких Господь вигнав до того, як прийшли ізраїльтяни. 3 Манассія відбудував ті узвишшя, які зруйнував його батько Езекія. Манассія побудував вівтарі богам Ваала та звів Ашерові стовпи. Він поклонявся всім небесним світилам і служив їм. 4 Він збудував вівтарі в Господньому храмі, про який Господь сказав: «Моє ім’я буде в Єрусалимі повік». 5 На обох подвір’ях Господнього храму він поставив вівтарі всім небесним світилам. 6 Він також приніс у жертву власного сина на вогні у долині Бен-Гінном[d], а ще займався ворожбитством та чаклунством, водився з провидцями та людьми, які викликали духів. Він багато що робив злого в очах Господа, викликаючи Його гнів.
7 Він узяв вирізьбленого боввана, якого сам і зробив, і поставив у Божому храмі, про який Бог сказав Давиду та його сину Соломону: «У цьому храмі та в Єрусалимі, який Я обрав з-поміж усіх колін ізраїльських, Я поставлю ім’я Своє навіки. 8 Я не змушу ізраїльтян покинути цю землю, яку Я віддав їхнім пращурам, якщо вони сумлінно виконуватимуть усе, що Я наказав їм, слідуючи усім заповітам, які передано їм було через Мойсея».
9 Але Манассія повів Юдею та народ Єрусалима хибним шляхом, отож вони чинили зла більше, ніж ті народи, яких Господь знищив до приходу ізраїльтян.
10 Господь звертався до Манассії та його народу, але вони не звертали уваги. 11 Отож Господь послав проти них військо під командуванням вождів ассирійського царя, які захопили Манассію, всилили йому гака в носа[e], закували в мідні кайдани й привели до Вавилона. 12 У розпачі він благав милості у Господа Бога свого і вельми змирився перед Богом батьків своїх. 13 І коли він молив Його, Господь був зворушений і вислухав його благання. Він повернув його до Єрусалима в його царство. Так Манассія пізнав, що Господь є Бог.
14 Пізніше він перебудував зовнішній мур у місті Давида, що на захід від ріки Ґіхон у долині аж до входу до Рибної брами та навколо гори Офел[f]. Він також зробив цей мур вищим. Він настановив військових командирів по всіх укріплених містах Юдеї.
15 Він позбувся чужоземних богів та бовванів із храму Господнього, а також і всі вівтарі, які збудував на храмовій горі та в Єрусалимі. І викинув усе те за місто. 16 Тоді він відновив вівтар Господній і приніс мирні жертви й жертви подяки на ньому, і наказав юдеям служити Господу Богу Ізраїлю. 17 Однак люди й далі приносили жертви на узвишшях, але тільки Господу їхньому Богу.
18 Що ж до інших подій за часів правління Манассії, а також його молитва до Бога та слова пророків, які до нього зверталися від імені Господа Бога Ізраїлю, описано в книзі Хронік Царів Ізраїлю. 19 Його молитва і те, як Бог був зворушений Його покаянням, а також усі його гріхи й зради, усі місця, де він будував узвишшя і встановлював стовпи Ашери та бовванів до того, як він змирився, записані в Літописах Провидців. 20 Манассія спочив зі своїми батьками й був похований у своєму палаці. Після нього царем став його син Амон.
Амон, цар Юдеї
21 Амону було двадцять два роки, коли він став царем, і правив він у Єрусалимі протягом двох років. 22 Він чинив зле в очах Господа так само, як і його батько Манассія. Амон поклонявся й приносив жертви всім бовванам, яких зробив Манассія. 23 Але на відміну від свого батька Манассії, він не змирився перед Господом, і тим самим Амон збільшив свою провину.
24 Наближені Амона змовилися проти нього і вбили його у царському палаці. 25 Тоді мешканці тієї землі повбивали всіх заколотників, які були причетні до смерті царя Амона, і настановили його сина Йосію царем у його палаці.
Footnotes
- 32:24 Він… знак Див.: Іс. 38:1-8.
- 32:31 сталося на тій землі Див.: Іс. 38:1-8.
- 32:31 на серці Див.: 2 Цар. 20:12-19.
- 33:6 долина Бен-Гінном Або «геєна»—долина на південь від Єрусалима, де ізраїльтяни приносили своїх дітей у жертву лжебогам.
- 33:11 в носа Це був дуже жорстокий спосіб втримувати в’язня, щоб той не втік.
- 33:14 Офел Частина міста Давида на південь від храму.
Від Івана 18:19-40
Ukrainian Bible
19 А первосвященик спитався Ісуса про учнів Його, і про науку Його.
20 Ісус Йому відповідь дав: Я світові явно казав. Я постійно навчав у синагозі й у храмі, куди всі юдеї збираються, а таємно нічого Я не говорив.
21 Чого ти питаєш Мене? Поспитайся тих, що чули, що Я їм говорив. Отже, знають вони, про що Я говорив.
22 А як Він це сказав, то один із присутньої там служби вдарив Ісуса в щоку, говорячи: То так відповідаєш первосвященикові?
23 Ісус йому відповідь дав: Якщо зле Я сказав, покажи, що то зле; коли ж добре, за що Мене б'єш?
24 І відіслав Його Анна зв'язаним первосвященикові Кайяфі.
25 А Симон Петро стояв, гріючись. І сказали до нього: Чи й ти не з учнів Його? Він відрікся й сказав: Ні!
26 Говорить один із рабів первосвященика, родич тому, що йому Петро вухо відтяв: Чи тебе я не бачив у саду з Ним?
27 І знову відрікся Петро, і заспівав півень хвилі тієї...
28 А Ісуса ведуть від Кайяфи в преторій. Був же ранок. Та вони не ввійшли до преторія, щоб не опоганитись, а щоб їсти пасху.
29 Тоді вийшов Пилат назовні до них і сказав: Яку скаргу приносите ви на Цього Чоловіка?
30 Вони відповіли та й сказали йому: Коли б Цей злочинцем не був, ми б Його тобі не видавали.
31 А Пилат їм сказав: Візьміть Його, та й за вашим Законом судіть Його. Юдеї сказали йому: Нам не вільно нікого вбивати,
32 щоб збулося Ісусове слово, що його Він прорік, зазначаючи, якою то смертю Він має померти.
33 Тоді знову Пилат увійшов у преторій, і покликав Ісуса, і до Нього сказав: Чи Ти Цар Юдейський?
34 Ісус відповів: Чи від себе самого питаєш ти це, чи то інші тобі говорили про Мене?
35 Пилат відповів: Чи ж юдеянин я? Твій народ та первосвященики мені Тебе видали. Що таке Ти вчинив?
36 Ісус відповів: Моє Царство не із світу цього. Якби із цього світу було Моє Царство, то служба Моя воювала б, щоб не виданий був Я юдеям. Та тепер Моє Царство не звідси...
37 Сказав же до Нього Пилат: Так Ти Цар? Ісус відповів: Сам ти кажеш, що Цар Я. Я на те народився, і на те прийшов у світ, щоб засвідчити правду. І кожен, хто з правди, той чує Мій голос.
38 Говорить до Нього Пилат: Що є правда? І сказавши оце, до юдеїв знов вийшов, та й каже до них: Не знаходжу Я в Ньому провини ніякої.
39 Та ви маєте звичай, щоб я випустив вам одного на Пасху. Чи хочете отже, відпущу вам Царя Юдейського?
40 Та знову вони зняли крик, вимагаючи: Не Його, а Варавву! А Варавва був злочинець.
Read full chapter
От Иоанна 18:19-40
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Допит Ісуса
(Мт. 26:59-66; Мк. 14:55-64; Лк. 22:66-71)
19 Первосвященик поцікавився в Ісуса про Його учнів і про Його вчення. 20 І відповів Ісус: «Я завжди говорив відкрито перед людьми. Я завжди навчав у синагогах і храмі, де збираються всі юдеї, і ніколи нічого не приховував. 21 Навіщо ж допитуєш Мене? Запитай тих, хто слухав Мене і чув, що Я казав. Вони, напевно, знають!»
22 Коли Ісус це мовив, то один зі сторожі підійшов до Нього і вдарив Його, сказавши: «Як Ти смієш так відповідати первосвященикові?» 23 Ісус же йому на те: «Якщо Я сказав щось не так, то що саме? А якщо Я сказав правду, то навіщо б’єш Мене?» 24 Тоді Анна відіслав зв’язаного Ісуса до первосвященика Каяфи.
Петро знову зрікається Ісуса
(Мт. 26:71-75; Мк. 14:69-72; Лк. 22:58-62)
25 Увесь цей час Симон-Петро грівся біля вогнища. Коли його запитали: «Чи й ти часом не з Його учнів?»—то він відрікся, мовивши: «Ні». 26 Один із родичів того слуги первосвященика, якому Петро відтяв вухо, спитав: «Чи не тебе я бачив у саду разом з Ним?» 27 Петро й цього разу відрікся, і тієї ж миті проспівав півень.
Суд у Понтія Пилата
(Мт. 27:1-2, 11-31; Мк. 15:1-20; Лк. 23:1-25)
28 І повели Ісуса від Каяфи до палацу прокуратора. Було це рано вранці. Юдеї не схотіли заходити туди, щоб не осквернитися[a], і щоб можна було на свято їсти пасхальну їжу. 29 Тож Пилат вийшов до них і спитав: «У чому ви звинувачуєте цього Чоловіка?» 30 Вони йому відповіли: «Він злочинець, тому й привели ми Його до тебе!»
31 Тоді Пилат сказав: «Заберіть Його і судіть самі, за вашим законом». Та вони мовили: «Але твій закон не дозволяє нам нікого засуджувати на смерть». 32 І сталося так, як передрікав Ісус, коли говорив про те, якою смертю помре.
33 Пилат повернувся до свого палацу й, покликавши Ісуса, запитав Його: «Ти—Цар Юдейський?» 34 Ісус йому відповів: «Ти це від себе кажеш, чи інші тобі розповіли про Мене?» 35 «Хіба я юдей?—Запитав Пилат.—Це Твої співвітчизники й первосвященики привели Тебе до мене. Що лихого Ти вчинив?» 36 І відповів Ісус: «Моє Царство не належить цьому світові. Якби воно належало, то слуги Мої воювали б так, щоб не виданий би Я був юдеям. Та Царство Моє не звідси». 37 Тоді Пилат мовив: «Отже, Ти Цар».
«Це Ти сказав, що Я Цар,—відповів Ісус.—Народився ж Я і прийшов у цей світ заради того, щоб свідчити про істину. І кожен, хто на боці істини, прислухається до Мого Голосу».
38 Пилат тоді й питає: «Що ж є істина?» І мовивши так, він знову вийшов до юдеїв і сказав: «Я не знаходжу ніякої провини за Цим Чоловіком. 39 Та є у вас звичай, за яким я відпускаю когось із злочинців на Пасху. Чи хочете, щоб я відпустив для вас Царя Юдейського?» 40 Ті знову загукали: «Не Його відпусти, а Варавву!» Варавва ж був розбійником.
Read full chapterFootnotes
- 18:28 осквернитися Юдеї не могли відвідувати неюдейські місця, бо це оскверняло особливий обряд очищення перед поклонінням Господу. Див.: Ін. 11:55.
Copyright © 2007 by Bible League International