2 хроніки 30-31
Ukrainian Bible
30 І послав Єзекія по всьому Ізраїлю та по Юдеї, а також написав листи до країв Єфрема та Манасії, щоб прийшли до Господнього дому в Єрусалимі, щоб справити Пасху для Господа, Ізраїлевого Бога.
2 І радився цар і зверхники його та ввесь збір в Єрусалимі, щоб справити Пасху другого місяця.
3 Бо не могли справити її того часу, бо священики не освятилися в потрібному числі, а народ не зібрався до Єрусалиму.
4 І була вгодна та річ в очах царевих та в очах усього збору.
5 І вони постановили оголосити по всьому Ізраїлю від Беер-Шеви й аж до Дана, щоб приходили справити Пасху для Господа, Ізраїлевого Бога, в Єрусалим, бо не часто робили її так, як написано.
6 І пішли бігуни з листами від царя та його зверхників по всьому Ізраїлі та Юдеї, та за наказом царя говорили: Ізраїлеві сини, верніться до Господа, Бога Авраамового, Ісакового та Ізраїлевого, і Він повернеться до останку, позосталого вам із руки асирійських царів.
7 І не будьте такі, як ваші батьки та як ваші брати, що спроневірилися Господеві, Богові їхніх батьків, і Він дав їх на спустошення, як ви бачите.
8 Тепер не будьте твердошиї, як ваші батьки. Покоріться Господеві, і ввійдіть до святині Його, яку Він освятив навіки, і служіть Господеві, Богові вашому, і Він відверне від вас жар гніву Свого.
9 Бо як ви навернетесь до Господа, то брати ваші та ваші сини знайдуть милосердя в своїх поневільників, і зможуть вернутися до цього Краю, бо милостивий і милосердний Господь, Бог ваш, і Він не відверне лиця від вас, якщо ви навернетеся до Нього.
10 І сторожі все переходили з міста до міста по краю Єфремовому та Манасіїному й аж до Завулона. Та люди глузували з них, і висміювали їх.
11 Тільки люди з Асира, і Манасії та з Завулона впокорилися, і поприходили до Єрусалиму.
12 Також в Юдеї була Божа рука, щоб дати їм одне серце для виконання наказу царя та зверхників за Господнім словом.
13 І зібрався до Єрусалиму численний народ, щоб справити свято Опрісноків другого місяця, збір дуже численний.
14 І встали вони, і повикидали ідольські жертівники, що були в Єрусалимі, і повикидали всі кадильниці, та й повкидали до долини Кедрон.
15 І зарізали пасхальне ягня чотирнадцятого дня другого місяця, а священики та Левити засоромилися й освятилися, і принесли цілопалення до Господнього дому.
16 І поставали вони на своєму місці за їхнім правом, за Законом Мойсея, чоловіка Божого. Священики кропили кров, беручи з руки Левитів.
17 Багато бо було в зборі, що не освятилися, тому Левити були для різання пасхальних ягнят за кожного нечистого, щоб посвятити для Господа.
18 Бо безліч народу, багато з Єфрема та Манасії, Іссахара та Завулона не очистилися, але їли Пасху, не так, як написано. Та Єзекія молився за них, говорячи: Добрий Господь простить кожному,
19 хто все своє серце міцно встановив, щоб звертатися до Бога, Господа, Бога батьків своїх, хоч не зробив він за правилами чистости святині.
20 І послухав Господь Єзекію, і простив народ.
21 І справляли Ізраїлеві сини, що знаходилися в Єрусалимі, свято Опрісноків сім день з великою радістю, а Левити та священики день-у-день славили Господа всією силою.
22 І промовляв Єзекія до серця всіх Левитів, що мали добре розуміння для Господа. І їли святкову жертву сім день, і приносили мирні жертви, і сповідалися Господеві, Богові батьків своїх.
23 І ввесь збір нарадився справити свято ще другі сім день, і справляли сім день в радості.
24 Бо Єзекія, цар Юдин, дав для збору тисячу биків і сім тисяч худоби дрібної, а зверхники дали для збору тисячу биків і десять тисяч худоби дрібної. І освятилося багато священиків.
25 І радів увесь Юдин збір, і священики та Левити, і ввесь збір, що прийшов з Ізраїля, і приходьки, що поприходили з Ізраїлевого Краю, та ті, що сиділи в Юдеї.
26 І була велика радість в Єрусалимі, бо від днів Соломона, Давидового сина, Ізраїлевого царя, не було такого, як оце в Єрусалимі!
27 І встали священики та Левити, і поблагословили народ. І почутий був їхній голос, а їхня молитва дійшла до оселі святости Його, до небес!
31 А коли це все скінчилося, вийшов увесь Ізраїль, що знаходився там, до Юдиних міст, і поламали стовпи для божків, і постинали посвячені дерева, і порозбивали пагірки та жертівники в усьому Юді й Веніямині, і в Єфремі та Манасії аж до кінця. Потому вернулися всі Ізраїлеві сини, кожен до своєї посілости, до своїх міст.
2 І Єзекія поставив черги священиків та Левитів за їхніми відділами, кожного за його служенням, зо священиків та з Левитів, на цілопалення, і на мирні жертви, на служення й на подяку, і на хвалу в брамах Господніх таборів.
3 А царева частка зо здобутку його приділена була на цілопалення: на цілопалення ранішні та вечірні, і на цілопалення на суботи й на молодики та на свята, як написано в Законі Господньому.
4 І наказав він народові, мешканцям Єрусалиму, давати частку священичу та левитську, щоб вони були ревними з Законі Господньому.
5 А як поширився той наказ, поназносили Ізраїлеві сини багато первоплодів збіжжя, виноградного соку, і нової оливи, і меду, і всякого полевого врожаю; і як десятину того всього багато поназносили.
6 А Ізраїлеві та Юдині сини, що сиділи по Юдиних містах, також вони поприносили десятину худоби великої та худоби дрібної, і десятину святих речей, посвячених Господеві, їхньому Богові, і понадавали того багато куп.
7 Третього місяця зачали складати ті купи, а місяця сьомого закінчили.
8 І прийшли Єзекія та зверхники, і побачили ті купи, і поблагословили Господа та народ Його, Ізраїля.
9 І вивідував Єзекія священиків та Левитів про ті купи.
10 І говорив до нього священик Азарія, голова Садокового дому, і сказав: Відколи зачали приносити приношення до Господнього дому, ми їли й були ситі, і багато позосталося, бо Господь поблагословив народ Свій. А з останків складено оцю многоту.
11 Тоді Єзекія наказав приготовити комори в Господньому домі, і приготовили.
12 І вірно перенесли туди приношення, і десятину, і святощі, а над ними володарем був Левит Конанія, а брат його Шім'ї другим.
13 А Єхіїл, і Азазія, і Нахат, і Асагел, і Єрімот, і Йозавад, і Еліїл, і Їсмахія, і Махат, і Беная були урядовцями під рукою Конанії та брата його Шім'ї, призначені царем та Азарієм, володарем при Божому домі.
14 А Коре, син Їмни, Левит, придверний зо східнього боку, був над добровільними жертвами Богові, щоб видавати Господні приношення та речі найсвятіші.
15 А при ньому були: Еден, і Мін'ямін, і Єшуа, і Шемая, Амарія, і Шеханія по священичих містах, щоб вірно роздавати їхнім братам за чергами, як великому, так і малому,
16 окрім їхніх позаписуваних: для мужчин від віку трьох літ і вище, для кожного, хто приходив до Господнього дому на щоденне діло, на їхнє служення, за їхніми сторожами та за їхніми чергами,
17 і приписаним священикам до дому їхніх батьків, та Левитам від віку двадцяти літ і вище, у сторожах їхніх та в чергах їхніх,
18 і їхнім приписаним з усіма їхніми дітьми, їхніми жінками, і їхніми синами, і їхніми дочками, для всього збору, бо вони в вірності своїй посвящаються на святість.
19 А синам священика Аарона, на полях пасовиська їхніх міст, у кожному місті поставлені були мужі, що зазначені поіменно, щоб давати частки кожному мужчині серед священиків та всякому приписаному серед Левитів.
20 І зробив Єзекія так, як це, по всій Юдеї. І робив він добре й угодне та справедливе перед лицем Господа, Бога свого.
21 І в усякому ділі, яке він зачинав, у роботі Божого дому, і в Законі, і в заповіді, щоб звертатися до Бога свого, робив він усім своїм серцем, і мав успіх.
2 Летопись 30-31
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Езекія святкує Пасху
30 Езекія розіслав послання по всьому Ізраїлю та Юдеї, а також написав листи до людей Ефраїма та Манассії[a], запрошуючи їх прибути до храму Господа в Єрусалим і відзначити Пасху Господа Бога Ізраїлю. 2 Цар та його наближені і вся громада в Єрусалимі вирішили відзначити Пасху в другому місяці. 3 Вони не мали змоги відзначити її в належний час, бо священики не були ще достатньо освячені й народ не зібрався в Єрусалимі. 4 Таке рішення здавалося правильним і цареві, і всій громаді. 5 Вони вирішили оголосити про це по всьому Ізраїлю від Беершеби до Дана, закликати людей прийти до Єрусалима й відзначити Пасху для Господа Бога Ізраїлю. Багатьма вона давно не відзначалася так, як це було предписано.
6 За наказом царя гінці вирушили по всьому Ізраїлю та Юдеї з листами від царя та його придворних, де було написано:
«Люди Ізраїлю, повертайтеся до Господа, Бога Авраама, Ісаака та Ізраїля, щоб Він міг повернутися до тих із вас, хто ще залишився і врятувався від царів ассирійських. 7 Не наслідуйте гріхів ваших батьків та братів, які відвернулися від Господа Бога ваших пращурів. Отож, як ви й самі бачили, Він страшно покарав їх. 8 Не будьте такими впертими, як були ваші батьки, та підкоріться Господу. Приходьте до Святеє Святих, Він освятив це місце навічно. Служіть Господу вашому Богу, щоб страшний Свій гнів Він відвернув від вас. 9 Якщо ви повернетеся до Господа, тоді ваші брати й діти знайдуть співчуття у тих, хто захопив їх, і вони повернуться на цю землю, бо Господь ваш Бог—милостивий і добрий. Він не відвернеться від вас, якщо ви самі до Нього повернетеся».
10 Гінці переходили з одного міста до іншого в землі Ефраїма та Манассії, дійшли аж до Завулона, але люди насміхалися й глузували з них. 11 Однак деякі люди Ашера, Манассії та Завулона підкорилися й прийшли до Єрусалима. 12 В Юдеї також рука Божа об’єднала людей навколо рішення виконати наказ царя та його наближених, який ішов від слова Божого.
13 Величезний натовп зібрався в Єрусалимі святкувати свято Опрісноків на другий місяць. 14 Вони усунули з Єрусалима вівтарі, побудовані на честь бовванів, й вівтарі для спалення запашного куріння і повикидали їх у долину Кідрон. 15 Вони закололи пасхальне ягня на чотирнадцятий день другого місяця. Священики та левити були посоромлені й освятилися, і принесли жертви всеспалення у храмі Господа. 16 Тоді вони зайняли належні місця й, за Законом Мойсея, чоловіка Божого, левити дали кров священикам, і ті окропили вівтар. 17 Оскільки багато хто з натовпу не освятився, то левити забивали пасхальних ягнят тих, хто не був належно освячений і не міг виконувати цей священний обряд для Господа. 18-19 Хоча більшість людей, які прийшли з земель Ефраїма, Манассії, Іссаха́ра та Завулона, не очистилися, вони все ж їли Пасху всупереч Закону. Але Езекія помолився й за них, сказавши: «Нехай Господь, Який є добрим, простить кожного, хто в серці своїм вирішив шукати Бога, Господа Бога своїх батьків, навіть якщо він і не є достатньо чистим, згідно з правилами Святеє Святих».
20 І Господь почув Езекію і простив народ. 21 Сини Ізраїля відзначали в Єрусалимі свято Опрісноків протягом семи днів. Вони були щасливі. Левити й священики прославляли Господа кожен день що було сили[b].
22 Цар Езекія надихав усіх левитів, які добре розумілися на тому, як відправляти службу Господню. Люди відзначали те свято протягом семи днів і приносили мирні жертви. Вони дякували Господу й прославляли Його, Бога своїх предків.
23 Уся громада вирішила святкувати ще сім днів. Вони радісно відзначали Пасху іще сім дні. 24 Езекія, цар юдейський, дав тисячу бичків та сім тисяч овець для зібрання. Вельможі дали одну тисячу бичків та десять тисяч овець для зібрання. Багато священиків освятилися для святої служби. 25 Всі люди були щасливі: вся громада юдейська, священики, левити, громада ізраїльська—усі, хто прийшли з Ізраїлю до Юдеї. 26 Отож було в Єрусалимі багато радості. Подібного свята не було з часів Соломона, сина Давида, царя ізраїльського. 27 Священики та левити встали й просили Господа благословити народ. Бог почув їх. Їхня молитва долинула до священного дому Господа на небесах.
Забезпечення духовенства
31 Святкування Пасхи скінчилося. Ізраїльтяни, які були на святі, розійшлися по містах Юдеї. Вони позносили священні камені й повалили стовпи Ашери. Вони зруйнували узвишшя й вівтарі по всій Юдеї та на землях Веніамина, в Ефраїмі та Манассії. Зруйнувавши все те, ізраїльтяни повернулися в свої міста, до свого майна.
2 Езекія призначив по підрозділах священиків та левитів, і кожен мав виконувати свої обов’язки священиків та левитів: приносити жертви всеспалення та мирні жертви, правити службу, дякувати й співати хвалу при брамах Господнього храму[c]. 3 Цар віддав тварин, що належали йому, для жертв всеспалення. Ці тварини були призначені для щоденних жертв всеспалення, які приносили щоранку і щовечора, а також щосуботи під час свят Новолуння та для інших особливих зібрань, як записано в Законі Господньому. 4 Люди мали віддавати частину свого врожаю та речей священикам і левитам, щоб вони могли присвятити себе Закону Господньому.
5 Як тільки вийшов той наказ, ізраїльтяни щиросердо віддали перший врожай зерна, молоде вино, оливу та мед, багато всього іншого—десятину врожаю. 6 Ізраїльтяни та юдеї, що жили в містах Юдеї, також дали десятину великої рогатої худоби та отар і десятину святих речей присвятили Господу своєму Богу, і поскладали вони все те у великі купи. 7 Почали вони це робити на третій місяць, а закінчили в сьомому. 8 Коли Езекія прийшов зі своїми придворними й побачив ті купи, вони восхвалили Господа, й благословив Його ізраїльський народ.
9 Езекія спитав священиків та левитів про ті купи, 10 і первосвященик Азарія з роду Задока, відповів: «З того часу, як люди почали приносити жертви до храму Господнього, ми мали вдосталь їжі, ще й багато залишків, бо Господь благословив Свій народ і багато лишку зосталося».
11 Езекія наказав підготувати комори у храмі Господа, і так було зроблено. 12 Потім вони благоговійно позаносили данину: десятину й посвячені дари. Левит Конанія відповідав за це, а другим після нього відповідальним був його брат Шимей. 13 Єгіел, Азазія, Нагат, Асагел, Єримот, Йозавад, Еліел, Ісмакія, Магат і Беная були наглядачами, підпорядкованими Конанії та його брату Шимею, яких призначили цар Езекія та придворний Азарія, відповідальний за храм Божий.
14 Левит Коре, син Імни, головний охоронець Східної брами, відповідав за добровільні пожертви Богу, він розподіляв данину Господу, а також посвячені дари. 15 Едем, Миніамин, Ісус, Шемая, Амарія та Шеканія віддано допомагали йому в містах священиків, розподіляючи між своїми братами-священиками за підрозділами, порівну: найстаршим і найменшим.
16 Крім того, вони розподіляли данину між особами чоловічої статі старше трьох років, чиї імена було занесено до родоводів, серед усіх, хто мав приходили до храму Господнього й виконувати різні щоденні обов’язки, згідно з відповідальністю кожного, за підрозділами. 17 Вони вели розподіл між священиками, записаними за родами в родоводах, а щодо левитів, то між тими, кому виповнилося двадцять років і старше. 18 Вони враховували й малечу, і жінок, і синів та дочок—усіх записаних у родоводах. Бо вони, сповнені віри, присвятили себе цьому служінню.
19 А священики, нащадки Аарона, що жили на полях-пасовиськах довкола своїх міст та в будь-яких інших містах, також дістали свою частку на кожного чоловіка з-поміж них і кожного записаного в родоводах левитів.
20 Отак зробив Езекія по всій Юдеї, чинив він правильно, праведно й щиросердо перед Господом його Богом. 21 В усьому, що робив він щодо служби в храмі Божому та послуху Закону й заповідям, він шукав Бога Й працював щиросердо. Отож він і процвітав.
Footnotes
- 30:1 Ефраїма та Манассії Це були сини Йосипа. Оскільки родини Ефраїма та Манассії були найчисленнішими колінами, часто вони носили загальне значення «Північного царства» Ізраїлю.
- 30:21 що було сили Або «могутніми інструментами Господа».
- 31:2 Господнього храму Або «Господнього табору», тобто «на подвір’ї храму».
Від Івана 18:1-18
Ukrainian Bible
18 Промовивши це, Ісус вийшов із учнями Своїми на той бік потоку Кедрону, де був сад, до якого ввійшов Він та учні Його.
2 Але й Юда, що видав Його, знав те місце, бо там часто збирались Ісус й Його учні.
3 Отож Юда, узявши відділ війська та службу від первосвящеників і фарисеїв, приходить туди із смолоскипами, та з ліхтарями, та з зброєю.
4 А Ісус, усе відавши, що з Ним статися має, виходить та й каже до них: Кого ви шукаєте?
5 Йому відповіли: Ісуса Назарянина. Він говорить до них: Це Я... А стояв із ними й Юда, що видав Його.
6 І як тільки сказав їм: Це Я, вони подалися назад, та й на землю попадали...
7 І Він знов запитав їх: Кого ви шукаєте? Вони ж відказали: Ісуса Назарянина.
8 Ісус відповів: Я сказав вам, що це Я... Отож, як Мене ви шукаєте, то дайте оцим відійти,
9 щоб збулося те слово, що Він був сказав: Я не втратив нікого із тих, кого дав Ти Мені.
10 Тоді Симон Петро, меча мавши, його вихопив, і рубонув раба первосвященика, і відтяв праве вухо йому. А рабу на ім'я було Малх.
11 Та промовив Ісус до Петра: Всунь у піхви меча! Чи ж не мав би Я пити ту чашу, що Отець дав Мені?
12 Відділ же війська та тисяцький і служба юдейська схопили Ісуса, і зв'язали Його,
13 і повели Його перше до Анни, бо тестем доводивсь Кайяфі, що первосвящеником був того року.
14 Це ж був той Кайяфа, що порадив юдеям, що ліпше померти людині одній за народ.
15 А Симон Петро й інший учень ішли за Ісусом слідом. Той же учень відомий був первосвященикові, і ввійшов у двір первосвящеників із Ісусом.
16 А Петро за ворітьми стояв. Тоді вийшов той учень, що відомий був первосвященикові, і сказав воротарці, і впровадив Петра.
17 І питає Петра воротарка служниця: Ти хіба не з учнів Цього Чоловіка? Той відказує: Ні!
18 А раби й служба, розклавши огонь, стояли та й грілися, бо був холод. І Петро стояв із ними та грівся.
Read full chapter
От Иоанна 18:1-18
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Арешт Ісуса
(Мт. 26:47-56; Мк. 14:43-50; Лк. 22:47-53)
18 Мовивши це, Ісус разом зі Своїми учнями подався на протилежний бік долини Кідрон, де знаходився сад. Тож вони там й залишилися. 2 Юда, зрадник Його, також знав це місце, бо Ісус часто зустрічався там зі Своїми учнями. 3 Прийшовши до саду, Юда привів загін воїнів і сторожу з храму, яких послали головні священики й фарисеї. Воїни мали з собою ліхтарі, смолоскипи й зброю.
4 Знаючи, що має статися з Ним, Ісус вийшов наперед і запитав їх: «Кого ви шукаєте?» 5 Ті відповіли: «Ісуса з Назарета». Тоді Він мовив їм: «Це Я»[a]. Юда, котрий зрадив Його, стояв там з ними. 6 Коли Він сказав: «Це Я»,—всі відступили назад і попадали на землю.
7 Тоді Ісус знову запитав їх: «Кого ви шукаєте?» А ті відповіли: «Ісуса з Назарета». 8 І сказав тоді Ісус: «Я ж вам сказав, що це Я. Отже, якщо ви шукаєте Мене, то нехай ці люди йдуть собі».
9 Ісус сказав так, щоб збулися слова, сказані раніше: «Я не загубив жодного з тих, кого Ти дав Мені». 10 Симон-Петро мав меч і, вихопивши його з піхов, вдарив слугу первосвященика та відтяв йому праве вухо. А звали того слугу Малх. 11 І сказав Ісус Петрові: «Вклади меча свого назад до піхов. Я повинен випити чашу[b] страждань, яку Отець дав Мені».
Ісус перед Анною
(Мт. 26:57-58; Мк. 14:53-54; Лк. 22:54)
12-13 Тоді воїни, на чолі зі своїм командиром, і юдейська сторожа схопили Ісуса. Вони зв’язали Його й повели спочатку до Анни, Каяфиного тестя. Каяфа був первосвящеником того року. 14 Саме Каяфа раніше радив юдеям, що було б краще, якби один Чоловік помер за народ.
Петро зрікається Ісуса
(Мт. 26:69-70; Мк. 14:66-68; Лк. 22:55-57)
15 Симон-Петро разом із іншим учнем[c] ішов за Ісусом. Того другого добре знав первосвященик, тож він і зайшов у двір первосвященика разом з Ісусом. 16 А Петро зостався зовні, коло воріт. Тоді другий учень, котрий добре був знайомий первосвященикові, сказав щось служниці і провів Петра. 17 Служниця й каже Петрові: «Ти також один із учнів Цього Чоловіка?» А Петро відповів їй: «Ні!» 18 Тим часом слуги й сторожа, назбиравши хмизу, розклали вогнище й стали гуртом коло нього, щоб погрітися, бо було холодно. Петро також стояв з ними й грівся.
Read full chapterFootnotes
- 18:5 Це Я Це також може перекладатися як «Я—Сущий». Див.: Ін. 8:24, 28, 58; 13:19; 18:8.
- 18:11 випити чашу Символ страждань. Ісус використовує метафору «випити чашу», в значенні «прийняти страждання», які Йому необхідно буде пройти.
- 18:15 іншим учнем Можливо, що тут і далі Іоан, не називаючи імені, пише про себе.
Copyright © 2007 by Bible League International