2 хроніки 28-29
Ukrainian Bible
28 Ахаз був віку двадцяти літ, коли він зацарював, і шістнадцять літ царював в Єрусалимі.
2 І ходив він дорогами Ізраїлевих царів, а також робив литих бовванів Ваалів.
3 І він кадив у долині Бен-Гіннома, і палив своїх синів огнем за гидотами тих народів, що Господь повиганяв їх перед Ізраїлевими синами.
4 І він приносив жертви та кадив на пагірках і на висотах, та під кожним зеленим деревом.
5 І дав його Господь, Бог його, в руку сирійського царя, і вони повбивали з його війська та взяли до неволі від нього багатьох полонених, і спровадили до Дамаску. Крім того, він був виданий і в руку Ізраїлевого царя, і той уразив його великою поразою.
6 І побив Пеках, син Ремалії, в Юді сто й двадцять тисяч одного дня, все мужів хоробрих, за те, що залишили вони Господа, Бога їхніх батьків.
7 А Зіхрі, лицар Єфремів, забив Маасею, царського сина, й Азрікама, володаря дому, й Елкану, другого по царі.
8 І Ізраїлеві сини взяли до неволі зо своїх братів двісті тисяч жінок, синів та дочок, а також пограбували від них велику здобич, і спровадили ту здобич до Самарії.
9 А там був Господній пророк, Одед ім'я йому. І він вийшов перед військо, що входило до Самарії, та й сказав їм: Ось Господь, Бог ваших батьків, у гніві на Юду, віддав їх у вашу руку, а ви повибивали між ними з лютістю, яка досягла аж до небес.
10 А тепер ви задумуєте здобути собі за рабів та за невільниць дітей Юди та Єрусалиму. Чи ж за вами самими нема провин проти Господа, Бога вашого?
11 Отож, послухайте мене тепер, і верніть тих полонених, яких взяли ви до неволі з ваших братів, бо на вас ревність Господнього гніву!
12 І встали дехто з голів Єфремових синів: Азарія, син Єгоханана, Берехія, син Мешіллемотів, і Єхізкійя, син Шаллумів, і Амаса, син Хадлаїв, проти тих, що приходили з війська,
13 та й сказали до них: Не приводьте цих полонених сюди, бо на провину нам проти Господа ви задумуєте додати це до наших гріхів та до нашої провини. Бо велика наша провина та жар гніву Господнього на Ізраїля!
14 І озброєні покинули тих полонених та ту здобич перед зверхниками та всім збором.
15 І встали ті мужі, що були означені іменами, і взяли полонених, і всіх їхніх нагих позодягали зо здобичі, і зодягнули їх, і обули їх, і нагодували їх, і напоїли їх, і намастили їх, і кожного слабого з них повезли на ослах. І припровадили їх до Єрихону, міста пальм, до їхніх братів, а самі вернулися до Самарії.
16 Того часу послав цар Ахаз до асирійських царів, щоб допомогли йому.
17 Прийшли ще й едомляни, і побили багатьох між Юдою, і взяли до неволі полонених.
18 А филистимляни розсипалися по містах Шефелі та Юдиного Неґеву, і здобули Бет-Шемеш, і Айялон, і Ґедерот, і Сохо та залежні міста його, і Тімну та залежні міста її, і Ґімзо та залежні міста його, й осілися там.
19 Бо Господь принизив Юду через Ахаза, Ізраїлевого царя, бо завільно поступав він щодо Юди, і спроневірився великим гріхом проти Господа.
20 І прийшов на нього Тіґлат Пілнеесер, цар асирійський, й утискав його, і не допоміг йому.
21 Бо Ахаз пограбував був Господній дім, і дім царів, і зверхників, і дав це асирійському цареві, та не було це на поміч йому.
22 А в часі утиску його, то продовжував спроневірюватися Господеві він, той цар Ахаз.
23 І приносив він жертви дамаським богам, що його побили, і говорив: Через те, що боги сирійських царів допомагають їм, то буду приносити їм жертви, вони будуть допомагати мені! А вони були йому на те, щоб спотикався він та ввесь Ізраїль!
24 І Ахаз зібрав посуд Божого дому, і порубав посуд Божого дому. І позамикав він двері Господнього дому, і поробив собі жертівники в кожному куті в Єрусалимі...
25 І в кожному місті Юдиному поробив він пагірки, щоб кадити іншим богам, і розгнівав Господа, Бога батьків своїх.
26 А решта його діл та всі дороги його, перші й останні, ото вони описані в Книзі Царів Юдиних та Ізраїлевих.
27 І спочив Ахаз зо своїми батьками, і поховали його в місті, в Єрусалимі, бо не внесли його до гробів Ізраїлевих царів, а замість нього зацарював син його Єзекія.
29 Єзекія зацарював у віці двадцяти й п'яти літ, а двадцять і дев'ять літ царював він в Єрусалимі. А ім'я його матері Авійя, дочка Захарії.
2 І робив він угодне в Господніх очах, як усе, що робив був його батько Давид.
3 Він першого року свого царювання, місяця першого відчинив двері Господнього дому, і поправив їх.
4 І привів він священиків та Левитів, і зібрав їх на східню площу,
5 та й сказав їм: Послухайте мене, Левити! Освятіться тепер, і освятіть дім Господа, Бога ваших батьків, і винесіть нечисть із святині.
6 Бо наші батьки спроневірилися, і робили лихе в очах Господа, Бога нашого, і залишили Його, і відвернули своє обличчя від Господньої скинії, й обернулися спиною до неї.
7 Також замкнули вони двері притвору, і погасили лямпадки, а кадила не кадили, і цілопалення не приносили в святині для Ізраїлевого Бога.
8 І був Господній гнів на Юду та на Єрусалим, і Він дав їх на ганьбу, і на спустошення, і на посміховище, як ви бачите своїми очима.
9 І ось попадали наші батьки від меча, а наші сини, і наші дочки, і жінки наші в неволі за це!
10 Тепер на моєму серці лежить скласти заповіта з Господом, Ізраїлевим Богом, і нехай Він відверне від нас жар гніву Свого.
11 Сини мої, не будьте недбалі тепер, бо вас Господь вибрав ставати перед лицем Його на службу Йому, та щоб служити Йому й кадити Йому!
12 І встали Левити: Махат, син Амасаїв, і Йоїл, син Азарії, від синів Кегатових; а від синів Мерарієвих: Кіш, син Авдіїв, і Азарія, син Єгаллел'їлів; а від Ґершонівців: Йоах, син Зіммин, і Еден, син Йоахів;
13 а від синів Еліцафанових: Шімрі, і Єіїл; а від синів Асафових: Захарій та Маттанія.
14 А від Геманових синів: Єхіїл, і Шім'ї; а від синів Єдутунових: Шемая та Уззіїл.
15 І зібрали вони братів своїх, і освятилися, і пішли за наказом царським у справах Господніх, щоб очистити Господній дім.
16 І повходили священики до середини Господнього дому на очищення. І повиносили вони всю нечистість, яку знайшли в Господньому храмі, до подвір'я Господнього дому, а Левити взяли це, щоб винести назовні до долини Кедрон.
17 І зачали вони першого дня першого місяця освящати, а восьмого дня того місяця ввійшли до Господнього притвору. І освятили вони Господній дім за вісім день, а шістнадцятого дня першого місяця закінчили.
18 І ввійшли вони в середину дому до царя Єзекії та й сказали: Очистили ми ввесь Господній дім, і жертівника цілопалення, та всі його речі, і стіл укладання хлібів та всі його речі.
19 А всі ті речі, які цар Ахаз занехав був за свого царювання, коли спроневірився, ми приготовили та освятили, і ось вони перед Господнім жертівником.
20 І встав рано цар Єзекія, і зібрав зверхників міста та й увійшов до Господнього дому.
21 І привели вони сім биків, і сім баранів, і сім овечок, і сім козлів на жертву за гріх: за царство, і за святиню, і за Юду, а він звелів Аароновим синам, священикам, принести це в жертву на Господньому жертівнику.
22 І порізали ту велику худобу, а священики прийняли кров і покропили на жертівника; і порізали баранів, і покропили ту кров на жертівника; і порізали овечок, і покропили ту кров на жертівника.
23 І привели козлів жертви за гріх перед царя та збори, і вони поклали свої руки на них.
24 І зарізали їх священики, а їхньою кров'ю очистили жертівника, щоб очистити всього Ізраїля, бо за всього Ізраїля звелів цар принести це цілопалення та цю жертву за гріх.
25 І поставив він Левитів Господнього дому з цимбалами, з арфами та з цитрами, за наказом Давида та Ґада, царевого прозорливця, та пророка Натана, бо в руці Господа наказ, що йде через пророків Його.
26 І поставали Левити з Давидовим знаряддям, а священики із сурмами.
27 І сказав Єзекія принести цілопалення на жертівника. А коли розпочали цілопалення, зачався спів Господеві та звуки сурем і музичного знаряддя Давида, Ізраїлевого царя.
28 І ввесь збір вклонився, і співаки співали, а сурми сурмили, це все аж до кінця цілопалення!
29 А як скінчили приносити жертву, попадали навколішки цар та всі, що були з ним, і вклонилися.
30 І сказав цар Єзекія та зверхники до Левитів, щоб вони хвалили Господа словами Давида та прозорливця Асафа, і вони хвалили з великою радістю, і схилялися, і вклонялися до землі.
31 І відповів Єзекія й сказав: Тепер ви освячені для Господа. Підійдіть, і приведіть жертви та приноси вдячні для Господнього дому. І привів збір жертви та приноси вдячні, і кожен, хто мав жертвенне серце, приносив цілопалення.
32 І було число цілопалення, що спровадив збір: худоби великої сімдесят, баранів сотня, овечок двісті, для цілопалення Господеві все це.
33 А для святости: худоби великої шість сотень, а худоби дрібної три тисячі.
34 Тільки священиків було мало, і не могли вони обдирати шкур зо всіх цілопалень; і допомагали їм їхні брати Левити аж до скінчення праці, і поки освятилися священики, бо Левити були простосердіші на освячення, аніж священики.
35 І також було багато палень серед мирних жертов і серед жертов литих до цілопалення. І так була відновлена служба Господнього дому.
36 І радів Єзекія та ввесь народ тим, що Бог приготовив для народу, бо та річ сталася несподівано!
2 Летопись 28-29
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Агаз, цар Юдеї
28 Агазу виповнилося двадцять років, коли він став царем, і правив він у Єрусалимі протягом шістнадцяти років. На відміну від свого предка Давида, він не чинив праведно в очах Господа. 2 Він робив те, що й ізраїльські царі, а також виготовляв литих бовванів, щоб поклонятися Ваалу. 3 Він спалював запашне куріння в долині Бен-Гінном[a] і приніс у жертву своїх синів, яких спалив за гидотним звичаєм народів, яких Господь вигнав перед тим, як ізраїльтяни осіли у цій землі. 4 Агаз приносив жертви та спалював запашне куріння на узвишшях та під кожним деревом.
5 Тому Господь його Бог віддав його царю Араму. Арамійці перемогли його, захопили багато полонених і привели їх у Дамаск. Агаза теж було віддано в руки царя Ізраїлю, який завдав йому великої поразки.
6 Одного дня Пека, син Ремалії, убив сто двадцять тисяч воїнів у Юдеї, бо юдеї зрадили Господа, Бога їхніх батьків. 7 Зикрі, ефраїмський воїн, убив Маасію, сина царя, Азрікама, наближеного царя, який відповідав за палац, та Елкана, другу людину після царя. 8 Ізраїльтяни у своїх братів захопили в полон двісті тисяч жінок, синів і дочок. Також вони взяли величезну здобич, яку забрали до Самарії.
9 Але був там пророк Господній на ім’я Овед. Отож вийшов він назустріч війську, саме коли вони поверталися до Самарії. Він сказав їм: «Оскільки Господь Бог ваших батьків був дуже розлючений на юдеїв, Він віддав їх вам у руки, і ви винищували їх з такою люттю, що вона зійшла аж до небес. 10 А тепер ви маєте намір перетворити цих чоловіків і жінок Юдеї та Єрусалима на рабів. Але ж хіба самі ви безгрішні перед Господом вашим Богом? 11 Отож послухайте мене! Відпустіть братів своїх, яких ви взяли як полонених, бо страшний гнів Господній упаде на вас».
12 Тоді кілька вождів Ефраїма: Азарія, син Йоханана, Верекія, син Мешіллемота, Єхізкая, син Шаллума, та Амаза, син Хадлая—виступили проти тих, хто повертався з війни. 13 «Не слід приводити сюди полонених,—казали вони,—бо ми будемо винні перед Господом. Чи хочете ви ще додати до своїх гріхів та провин? Наша вина і так дуже велика, і гнів Його страшний впаде на Ізраїль».
14 Отож воїни відпустили полонених і віддали здобич у присутності всіх наближених та всього зібрання. 15 Люди, призначені поіменно, взяли одяг зі здобичі й повдягали тих полонених, що були роздягнені. Вони дали їм вбрання і взуття, їжу та воду, а також лікувальні мастила. Усіх слабих посадили на віслюків. Так вони доставили їх до їхніх братів у Єрихон, місто пальм, а самі повернулися до Самарії.
16 У цей час цар Агаз звернувся по допомогу до ассирійського царя. 17 Едомійці знову прийшли й напали на Юдею, і забрали багато полонених. 18 А тим часом филистимляни робили набіги на міста, що розташовані біля підніжжя гір та в юдейському Неґеві. Вони захопили й зайняли Бет-Шемеш, Айжалон та Ґедерот, а також Соко, Тимну й Ґимзо з довколишніми поселеннями. 19 Господь принизив Юдею за те, що Агаз, ізраїльський цар, сприяв гріхам в Юдеї, а сам був найбільш невірним Господу. 20 Тіґлат-Пілезер, цар ассирійський, прийшов до нього, але замість допомоги приніс лише нещастя. 21 Агаз узяв деякі речі з храму Господнього й царського палацу та від князів і подарував їх царю ассирійському, але це йому не допомогло.
22 В тяжкі часи цар Агаз став іще більш невірний Господу. 23 Він приносив жертви богам людей Дамаска. Ці люди перемогли його, отож він думав так: «Оскільки боги царів Арама допомогли їм, я буду приносити їм жертви. Може, вони допоможуть і мені». Тож вони стали причиною його падіння й падіння всього Ізраїлю.
24 Агаз зібрав і виніс усе начиння з храму Господнього. Він зачинив двері Господнього храму і встановив вівтарі для спалення запашного куріння на кожному перехресті Єрусалима. 25 У кожному місті Юдеї він збудував узвишшя для жертв всеспалення іншим богам, чим викликав гнів Господа Бога його батьків.
26 Інші події його царювання і його діла від початку до кінця описані в книзі Хронік Царів Юдеї та Ізраїлю. 27 Агаз спочив із своїми батьками й був похований у Єрусалимі, але не в гробницях царів Ізраїлю, а після нього почав царювати його син Езекія.
Езекія очищає храм
29 Езекії було двадцять п’ять років, коли він став царем, і правив він у Єрусалимі протягом двадцяти дев’яти років. Його матір звали Авіжа, дочка Захарії. 2 Езекія чинив праведно в очах Господа, як і його предок Давид.
3 У перший місяць першого року свого правління він відчинив двері в храм Господній і полагодив їх. 4 Він скликав священиків та левитів, зібрав їх на площі зі східної сторони храму і сказав: 5 «Послухайте мене, левити! Тепер самі очиститеся й освятіть храм Господа Бога ваших батьків. Викиньте все нечисте зі святині. 6 Наші батьки були невірні, вони чинили зле в очах Господа нашого Бога і покинули Його. Вони відвернулися від Господньої Оселі[b]. Вони повернулися до Нього спиною.
7 Вони ж зачинили двері притвору й загасили світильники. Вони не спалювали запашне куріння і не приносили жертви всеспалення у Святеє Святих Бога Ізраїлю. 8 Тому гнів Господній упав на Юдею та Єрусалим. Він віддав їх на жах, страх і глум, як ви бачите це на власні очі. 9 Ось чому наші батьки полягли від меча, а наші сини, дочки й дружини потрапили в полон. 10 Тепер я вирішив укласти Угоду з Господом, Богом Ізраїлю, щоб відвернути Його гнів від нас. 11 Сини мої[c], не будьте байдужі, бо Господь обрав вас, щоб ви стояли перед Ним і служили Йому, правили служби й спалювали запашне куріння».
12 Ось левити, що стали до роботи:
від когаїтів: Магат, син Амасая, та Йоїл, син Азарії;
від мераріїв: Кіш, син Авдія, та Азарія, син Єгаллелела;
від ґершоніїв: Йоа, син Зимми, та Едем, син Йоа.
13 Від нащадків Елізафана: Шимрі та Єуел;
від нащадків Асафа: Захарія та Маттанія.
14 Від нащадків Гемана: Єгіел та Шимей;
від нащадків Єдутуна: Шемая та Уззіел.
15 Коли вони зібрали своїх братів і освятили їх, то пішли очистити храм Господній, як наказав їм цар, що слідував слову Господа. 16 Священики ввійшли до Святеє Святих Господа аби очистити його. Вони винесли на подвір’я храму Господа все нечисте, що знайшли в храмі Господньому. Левити взяли все те й віднесли в долину Кідрон. 17 Вони почали освячення в перший день першого місяця, а на восьмий день того ж місяця дійшли до притвору Господа. Ще вісім днів вони освячували сам храм Господній і закінчили на шістнадцятий день першого місяця.
18 Тоді пішли вони до царя Езекії і доповіли: «Ми освятили весь храм Господній, вівтар всеспалення і все начиння, а також стіл для святих хлібів. 19 Ми освятили всі речі, які цар Агаз виніс, бо був він невірний під час свого царювання. І зараз усі ці речі—перед вівтарем Господнім».
20 Рано-вранці наступного дня цар Езекія зібрав начальників міста і пішли вони до храму Господа. 21 Вони привели сім бичків, сім баранів та сім ягнят і сім козенят як жертви за гріхи царства, Святеє Святих та Юдеї. Цар наказав священикам, нащадкам Аарона, принести все до вівтаря Господнього. 22 Отож вони закололи бичків, священики зібрали кров і окропили вівтар. Потім вони закололи баранів і покропили їхньою кров’ю вівтар. Потім вони закололи ягнят і їхньою кров’ю покропили вівтар. 23-24 Козенят, призначених для жертви за гріхи, було приведено до царя й усього зібрання, і вони поклали на них руки. Тоді священики закололи козенят і додали їхньої крові на вівтар як пожертву в спокуту гріхів цілого Ізраїлю, бо цар наказав принести жертви всеспалення та жертви за гріхи всього Ізраїлю.
25 Він розмістив левитів у храмі Господа з цимбалами, арфами та лірами за приписом Давида й Ґада, царського провидця, та пророка Натана. Таку настанову дав Господь через пророків. 26 Отож левити стояли напоготові з інструментами Давидовими, а священики—зі своїми сурмами.
27 Езекія віддав наказ принести жертви всеспалення на вівтарі. Як почалося жертвопринесення, почався ще й спів у супроводі сурм та інструментів Давида, царя Ізраїлю. 28 Уся громада схилилася в молитві, співці співали, сурмачі сурмили. Так тривало доти, доки не скінчилося принесення жертви всеспалення.
29 Коли жертвопринесення скінчилося, цар та всі присутні впали на коліна й молилися. 30 Цар Езекія та його наближені наказали левитам прославляти Господа словами пісень, що написали Давид і провидець Асаф, співати хвалу з радістю, схиливши голови й прославляючи Його.
31 Потім Езекія сказав: «Тепер ви, люди Юдеї, присвятили себе Господу. Приходьте й приносьте жертви, офіри подяки у храм Господній».
І громада принесла пожертви й офіри подяки, і всі, хто хотів, приносили жертви всеспалення.
32 Для жертв всеспалення громада принесла сімдесят бичків, сто баранів та двісті ягнят—усе це були жертви всеспалення Господу. 33 Тварин для священних жертв було шістсот бичків та три тисячі овець і кіз. 34 Однак недоставало священиків, щоб поздирати шкуру з усіх жертв всеспалення, отож їхні брати, левити, допомагали їм, доки роботу не було закінчено й поки інші священики не освятилися, бо левити з більшою відповідальністю й серйозністю підготувалися до служіння Господу, ніж священики. 35 Жертв всеспалення було доволі, а також лою від мирних і ливних жертв, що додавалися до жертв всеспалення. Отож службу у храмі Господа було відновлено.
36 Езекія та ввесь народ раділи з того, що Бог дав своїм людям, бо сталося все це так швидко.
Від Івана 17
Ukrainian Bible
17 По мові оцій Ісус очі Свої звів до неба й промовив: Прийшла, Отче, година, прослав Сина Свого, щоб і Син Твій прославив Тебе,
2 бо Ти дав Йому владу над тілом усяким, щоб Він дав життя вічне всім їм, яких дав Ти Йому.
3 Життя ж вічне це те, щоб пізнали Тебе, єдиного Бога правдивого, та Ісуса Христа, що послав Ти Його.
4 Я прославив Тебе на землі, довершив Я те діло, що Ти дав Мені виконати.
5 І тепер прослав, Отче, Мене Сам у Себе тією славою, яку в Тебе Я мав, поки світ не постав.
6 Я Ім'я Твоє виявив людям, що Мені Ти із світу їх дав. Твоїми були вони, і Ти дав їх Мені, і вони зберегли Твоє слово.
7 Тепер пізнали вони, що все те, що Ти Мені дав, від Тебе походить,
8 бо слова, що дав Ти Мені, Я їм передав, і вони прийняли й зрозуміли правдиво, що Я вийшов від Тебе, і ввірували, що послав Ти Мене.
9 Я благаю за них. Не за світ Я благаю, а за тих, кого дав Ти Мені, Твої бо вони!
10 Усе бо Моє то Твоє, а Твоє то Моє, і прославивсь Я в них.
11 І не на світі вже Я, а вони ще на світі, а Я йду до Тебе. Святий Отче, заховай в Ім'я Своє їх, яких дав Ти Мені, щоб як Ми, єдине були!
12 Коли з ними на світі Я був, Я беріг їх у Ймення Твоє, тих, що дав Ти Мені, і зберіг, і ніхто з них не згинув, крім призначеного на загибіль, щоб збулося Писання.
13 Тепер же до Тебе Я йду, але це говорю Я на світі, щоб мали вони в собі радість Мою досконалу.
14 Я їм дав Твоє слово, але світ їх зненавидів, бо вони не від світу, як і Я не від світу.
15 Не благаю, щоб Ти їх зо світу забрав, але щоб зберіг їх від злого.
16 Не від світу вони, як і Я не від світу.
17 Освяти Ти їх правдою! Твоє слово то правда.
18 Як на світ Ти послав Мене, так і Я на світ послав їх.
19 А за них Я посвячую в жертву Самого Себе, щоб освячені правдою стали й вони.
20 Та не тільки за них Я благаю, а й за тих, що ради їхнього слова ввірують у Мене,
21 щоб були всі одно: як Ти, Отче, в Мені, а Я у Тобі, щоб одно були в Нас і вони, щоб увірував світ, що Мене Ти послав.
22 А ту славу, що дав Ти Мені, Я їм передав, щоб єдине були, як єдине і Ми.
23 Я у них, а Ти у Мені, щоб були досконалі в одно, і щоб пізнав світ, що послав Мене Ти, і що їх полюбив Ти, як Мене полюбив.
24 Бажаю Я, Отче, щоб і ті, кого дав Ти Мені, там зо Мною були, де знаходжуся Я, щоб бачили славу Мою, яку дав Ти Мені, бо Ти полюбив Мене перше закладин світу.
25 Отче Праведний! Хоча не пізнав Тебе світ, та пізнав Тебе Я. І пізнали вони, що послав Мене Ти.
26 Я ж Ім'я Твоє їм об'явив й об'являтиму, щоб любов, що Ти нею Мене полюбив, була в них, а Я в них!...
От Иоанна 17
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Ісус молиться за своїх учнів
17 Мовивши так, Ісус звів очі до неба й сказав: «Отче, прийшов час: даруй славу Синові Своєму, щоб Син Твій зміг прославити Тебе. 2 Ти дав Йому владу над всіма людьми, щоб Він дарував вічне життя тим, кого Ти Йому дав. 3 Вічне життя в тому, щоб вони могли знати Тебе, Єдиного, Істинного Бога, й Ісуса Христа, Посланця Твого.
4 Я прославив Тебе на землі і завершив те, що Ти доручив Мені зробити. 5 А зараз даруй Мені славу разом з Тобою, Отче, славу, яку Я мав з Тобою ще до існування світу. 6 Я показав, який Ти є тим людям, котрих Ти дав Мені від світу. Вони були Твоїми, але Ти дав їх Мені, і вони послухалися Твого слова.
7 Зараз же вони знають, що усе, що Ти дав Мені, йде від Тебе. 8 Я дав їм вчення, що Ти дарував Мені, і вони прийняли його. Вони зрозуміли істинно, що Я прийшов від Тебе й повірили, що Ти послав Мене. 9 І Я молюся за них. Я не молюся за всіх людей, а лише за тих, кого Ти дав Мені, бо вони—Твої.
10 Все, що Моє—Твоє, а Твоє—Моє, і Я прославився через них. 11 Я йду до Тебе. Я вже не належу цьому світові, а вони залишаються в ньому. Отче Святий, збережи їх в ім’я Твоє, Яке Ти дав Мені, щоб вони були єдиними—так, як Ми єдині. 12 Коли Я був з ними, то оберігав їх ім’ям Твоїм, яке Ти дав Мені. Я захищав їх, і жоден із них не загинув, крім одного, котрий приречений був на загибель. Усе це збулося, як і було сказано у Святому Писанні.
13 Тепер Я йду до Тебе, але молитву цю промовляю тут, поки перебуваю в цьому світі, щоб цим людям передалася радість Моя, і щоб мали вони радість досконалу.
14 Я приніс їм слово Твоє, та люди зненавиділи їх, бо вони не належать цьому світові, як і Я не належу йому. 15 Я не молюся за те, щоб Ти забрав їх зі світу. Я молюся за те, щоб Ти вберіг їх від лиха. 16 Вони не належать світові цьому, як і Я йому не належу.
17 Приготуй їх на служіння Тобі через служіння істині. Вчення Твоє—істина. 18 Як Ти послав Мене у світ, так і Я послав їх у світ. 19 Я віддаю Себе Тобі на служіння від їхнього імені, щоб і вони могли повністю присвятити себе служінню Тобі.
20 Та Я молю Тебе не лише за них, а також і за тих, хто вірить у Мене завдяки вченню, яке вони несуть для інших. 21 Я молюся за те, щоб усі ці люди єднались у вірі й жили так, як Ти, Отче—в Мені, а Я—в Тобі. Нехай і вони будуть об’єднані з Нами, щоб світ повірив, що Я—Твій Посланець. 22 Я приніс їм славу, що Ти дав Мені, щоб вони єдналися так, як Ми з Тобою. 23 Я буду в них, а Ти—в Мені, щоб і вони могли стати єдиним цілим, щоб світ дізнався, що ти послав Мене, і полюбив їх так, як полюбив Мене.
24 Отче, Я хочу, щоб ті, кого Ти дав Мені, були зі Мною там, де буду Я, щоб вони могли побачити славу Мою, що ти дав Мені, бо полюбив Мене, ще до створення світу. 25 Отче Праведний! Світ не знає Тебе, та Я знаю Тебе, і вони знають, що Ти послав Мене. 26 Я відкрив їм, який Ти є, і надалі відкриватиму, щоб та любов, якою Ти полюбив Мене, огорнула і їх, і щоб Я й надалі жив у їхніх серцях».
Copyright © 2007 by Bible League International