Add parallel Print Page Options

10 І пішов Рехав'ам до Сихему, бо до Сихему зійшовся ввесь Ізраїль, щоб настановити його царем.

І сталося, як почув це Єровоам, Неватів син, він був в Єгипті, куди втік від царя Соломона, то вернувся Єровоам з Єгипту.

І послали й покликали його. І прийшов Єровоам та ввесь Ізраїль, і вони говорили до Рехав'ама, кажучи:

Твій батько вчинив був тяжким наше ярмо, а ти полегши жорстоку роботу батька свого та тяжке його ярмо, що наклав він був на нас, і ми будемо служити тобі.

А він відказав їм: Ідіть ще на три дні, і верніться до мене. І пішов той народ.

І радився цар Рехав'ам зо старшими, що стояли перед обличчям його батька Соломона, коли він був живий, говорячи: Як ви радите відповісти цьому народові?

І вони говорили йому, кажучи: Якщо ти будеш добрим для цього народу, і зробиш за волею їх, і говоритимеш їм добрі слова, то вони будуть тобі рабами по всі дні.

Та він відкинув пораду старших, що радили йому, і радився з молодиками, що виросли разом із ним, що стояли перед ним.

І сказав він до них: Що ви радите, і що відповімо цьому народові, який говорив мені, кажучи: Полегши ярмо, яке твій батько наклав був на нас.

10 І говорили з ним ті молодики, що виросли з ним, кажучи: Так скажеш тому народові, що промовляв до тебе, говорячи: Твій батько вчинив був тяжким наше ярмо, а ти дай полегшу нам. Отак скажеш до них: Мій мізинець грубший за стегна мого батька!

11 А тепер: мій батько наклав був на вас тяжке ярмо, а я добавлю до вашого ярма! Батько мій карав вас бичами, а я битиму скорпіонами...

12 І прийшов Єровоам та ввесь народ до Рехав'ама третього дня, як цар говорив, кажучи: Верніться до мене третього дня.

13 І цар жорстоко відповів їм. І відкинув цар Рехав'ам пораду старших,

14 і говорив до них за порадою тих молодиків, кажучи: Мій батько вчинив був тяжким ваше ярмо, а я добавлю до нього! Батько мій карав вас бичами, а я скорпіонами!...

15 І не послухався цар народу, бо це спричинене було від Бога, щоб справдити Господеві слово Своє, яке Він говорив був через шілонянина Ахійю, Неватового сина.

16 І побачив увесь Ізраїль, що цар не послухався їх, і народ відповів цареві, кажучи: Яка нам частина в Давиді? І спадщини нема нам у сині Єссея! Усі до наметів своїх, о Ізраїлю! Познай тепер дім свій, Давиде! І пішов увесь Ізраїль до наметів своїх...

17 А Ізраїлеві сини, що сиділи в Юдиних містах, то над ними зацарював Рехав'ам.

18 І послав цар Рехав'ам Гадорама, що був над даниною, та Ізраїлеві сини закидали його камінням, і він помер. А цар Рехав'ам поспішив сісти на колесницю та втекти до Єрусалиму...

19 І відпав Ізраїль від Давидового дому, і так є аж до цього дня.

11 І прийшов Рехав'ам до Єрусалиму, і зібрав дім Юдин та Веніяминів, сто й вісімдесят тисяч вибраних військових, щоб воювати з Ізраїлем, щоб вернути царство Рехав'амові.

І було Господнє слово до Шемаї, чоловіка Божого, говорячи:

Скажи Рехав'амові, Соломонову синові, цареві Юдиному, та всьому Ізраїлеві в Юді та в Веніямині, говорячи:

Так сказав Господь: Не йдіть і не воюйте з своїми братами! Верніться кожен до дому свого, бо ця річ сталася від Мене! І вони послухалися Господніх слів, і вернулися з походу на Єровоама.

І осівся Рехав'ам в Єрусалимі, і побудував твердинні міста в Юді.

І збудував він Віфлеєма, і Етама, і Текою,

і Бет-Цура, і Сохо, і Адуллама,

і Ґата, і Марешу, і Зіфа,

і Адораїма, і Лахіша, і Азеку,

10 і Цор'у, і Айялона, і Хеврона, що в Юді та в Веніямині, міста твердинні.

11 І зміцнив він ті твердині, і дав у них начальників, і запаси, і оливи, і вина,

12 а до кожного окремого міста великі щити та ратища, і дуже сильно їх позміцнював. І був його Юда та Веніямин.

13 А священики та Левити, що були в усьому Ізраїлі, зібралися до нього з усієї їхньої границі.

14 Бо Левити кидали пасовиська свої та власність свою, і приходили до Юди та до Єрусалиму, бо Єровоам та сини його усунули їх від священичого служіння Господеві,

15 і понаставляли собі священиків для пагірків та демонів, та для тельців, що він понароблював.

16 А за ними, зо всіх Ізраїлевих племен ті, що віддавали своє серце шукати Господа, Бога Ізраїля, приходили до Єрусалиму приносити жертви Господеві, Богові батьків своїх.

17 І зміцнили вони Юдине царство, і підсилили Рехав'ама, Соломонового сина, на три роки, бо вони ходили три роки дорогою Давида та Соломона.

18 І взяв собі Рехав'ам жінку Махалат, дочку Єрімота, Давидового сина, та Авіхаїл, дочку Еліава, Ісаєвого сина.

19 І вона породила йому синів: Єуша, і Шемарію, Загама.

20 А по ній він узяв Мааху, дочку Авесаломову, і вона породила йому Авійю, і Аттая, і Зізу, і Шеломіта.

21 І покохав Рехав'ам Мааху, Авесаломову дочку, над усіх жінок своїх та наложниць своїх, бо він узяв вісімнадцять жінок та шістдесят наложниць, і породив двадцять і вісім синів та шістдесят дочок.

22 А за голову Рехав'ам поставив Авійю, Маахиного сина, за володаря серед братів його, бо він хотів настановити його царем.

23 І мудро він чинив, і порозсилав усіх синів своїх до всіх країв Юди й Веніямина, до всіх твердинних міст, і дав їм багате утримання, і підшукав їм багато жінок.

12 І сталося, як зміцніло Рехав'амове царство й став він сильний, то покинув він, і ввесь Ізраїль із ним, Господнього Закона.

І сталося п'ятого року царя Рехав'ама, пішов Шішак, єгипетський цар, на Єрусалим, бо вони спроневірилися Господеві,

з тисячею й двомастами колесниць та з шістдесятьма тисячами верхівців: і не було числа для народу, що прийшов із ним з Єгипту, ливіянам, суккійянам та кушанам.

І здобув він твердинні міста, що в Юді, і прийшов аж до Єрусалиму.

А пророк Шемая прийшов до Рехав'ама та Юдиних зверхників, що зібралися до Єрусалиму, утікаючи перед Шішаком, та й сказав до них: Так сказав Господь: Ви залишили Мене, а тому Я залишив вас і видав у Шішакову руку!

І впокорилися Ізраїлеві зверхники та цар і сказали: Справедливий Господь!

А коли Господь побачив, що вони впокорилися, то було Господнє слово до Шемаї, говорячи: Упокорилися вони, не нищитиму їх, але дам їм трохи людей на порятунок, і не виллється гнів Мій на Єрусалим через Шішака.

Бо вони стануть йому за рабів, та й пізнають тоді службу Мені та службу царствам земним.

І вийшов Шішак, єгипетський цар, на Єрусалим, і забрав скарби Господнього дому та скарби дому царевого, і все позабирав. І забрав він золоті щити, що Соломон поробив був.

10 А цар Рехав'ам поробив замість них мідяні щити, і склав їх на руки зверхника сторожів, що стерегли вхід до царського дому.

11 І бувало, як тільки цар ішов до Господнього дому, приходили бігуни, та й носили їх, а потім вертали їх до комори бігунів.

12 А коли він впокорився, то відвернувся від нього Господній гнів, і не знищив його аж до вигублення. Та й у Юдеї були ще справи добрі.

13 І зміцнився цар Рехав'ам в Єрусалимі й царював. А Рехав'ам був віку сорока й одного року, коли зацарював, і царював він сімнадцять літ в Єрусалимі, у тому місті, яке вибрав Господь зо всіх Ізраїлевих племен, щоб покласти там Своє Ймення. А ім'я його матері аммонітка Наама.

14 І робив він лихе, бо не схиляв свого серця, щоб звертатися до Господа.

15 А Рехав'амові діла, перші й останні, ото вони описані в історії пророка Шемаї та прозорливця Іддо: Родословні книги. І точилися війни поміж Рехав'амом та Єровоамом по всі дні.

16 І спочив Рехав'ам зо своїми батьками, і був він похований у Давидовому Місті, а замість нього зацарював його син Авійя.

Ізраїль повстав проти Реговоама

10 Реговоам пішов до Сихема, оскільки всі ізраїльтяни зібралися там, щоб проголосити його царем. Коли Єровоам, син Невата, почув про це (він був у Єгипті, куди втік від царя Соломона), він повернувся з Єгипту. Отож люди послали по Єровоама, і він та усі ізраїльтяни прийшли до Реговоама й сказали йому: «Твій батько поклав на нас тяжке ярмо, але зараз полегши наш жорстокий труд і тяжке ярмо, яке він поклав на нас, і ми служитимемо тобі».

Реговоам відповів: «Приходьте до мене через три дні». Тож люди пішли геть. Тоді цар Реговоам порадився зі старійшинами, які служили його батькові Соломону впродовж його життя. Він запитав їх: «Яку відповідь порадите мені дати цим людям?»

Вони відповіли: «Якщо ти будеш милостивий до цих людей і даси їм прихильну відповідь, то вони завжди служитимуть тобі».

Але Реговоам відхилив пораду старійшин і порадився з юнаками, з котрими виріс, і які служили йому. Він спитав їх: «Яка ваша порада? Як я повинен відповісти цим людям, які кажуть мені: „Полегши ярмо, яке твій батько поклав на нас?”»

10 Тоді юнаки, з якими він виріс, відповіли: «Скажи людям, що говорили тобі: „Твій батько поклав на нас тяжке ярмо, а ти полегши його”. Дай їм таку відповідь: „Мій мізинець могутніший ніж усе тіло мого батька! 11 Мій батько поклав на вас тяжке ярмо, а я зроблю його ще важчим. Мій батько карав вас батогами, а я каратиму вас батогами з металевими шипами[a]”».

12 Через три дні Єровоам і всі люди повернулися до Реговоама, як цар і наказав їм: «Приходьте до мене через три дні». 13 Цар відповів їм суворо. Відхиливши пораду старійшин, 14 він вчинив за порадою юнаків і сказав: «Мій батько поклав на вас тяжке ярмо, а я зроблю його ще важчим. Мій батько карав вас батогами, а я каратиму вас батогами з металевими шипами». 15 Тож цар не послухався поради людей, і були ті події від Бога, щоб збулися слова, сказані до Єровоама, сина Невата, які Господь промовив через пророка Агіжу шилонійського.

16 Коли весь Ізраїль побачив, що цар відмовився слухати їх, люди відповіли цареві:

«Чи є наша частка у Давидовім роді?
    Чи є наша частка у сина Єссея?
Ходімо ж до дому, о Ізраїлю!
    Давиде, сам доглядай свій власний дім!»

Отож усі ізраїльтяни розійшлися по своїх домівках. 17 А щодо ізраїльтян, які мешкали в містах Юдеї, Реговоам усе ще царював над ними.

18 Коли цар Реговоам вирядив Адонірама[b], який був наглядачем над рабською силою, то ізраїльтяни забили його камінням на смерть. Царю Реговоаму, однак, вдалося вскочити в свою колісницю і втекти до Єрусалима. 19 Отак Ізраїль повстав проти дому Давидового, і так воно є й по сьогодні.

Реговоамове царювання

11 Коли Реговоам прибув до Єрусалима, він зібрав сто вісімдесят тисяч найкращих воїнів із сімей Юди та Веніамина. Він зібрав їх для того, щоб піти війною проти Ізраїлю й повернути царство Реговоаму.

Але Шемая, Божий чоловік, почув таке слово Господнє: «Скажи Реговоаму, сину Соломона, царю юдейському, та всім ізраїльтянам в Юдеї та в землі Веніамина про те, що каже Господь: „Ви не повинні воювати з братами своїми! Кожен із вас мусить повернутися до дому, оскільки це Я зробив, щоб усе так сталося”». Тож цар Реговоам та його військо послухалися слова Господнього й повернулися. Вони не напали на Єровоама.

Регововам зміцнює Юдею

Реговоам жив в Єрусалимі й будував укріплені міста в Юдеї, щоб мати захист від нападів. Він відновив міста Віфлеєм, Етам, Текоа, Бет-Зур, Соко, Адуллам, Ґат, Марешу, Зиф, Адораїм, Лахиш, Азеку, 10 Зору, Айжалон та Хеврон. Ці міста було укріплено. 11 Коли ж Реговоам укріпив ці міста, він настановив там командирів. А також забезпечив ті міста запасами харчів, оливи та вина. 12 А ще Реговоам запасся щитами й списами в кожному місті й зробив ці міста могутніми. Тож Реговоам володів землями Юдеї та Веніамина.

13 Священики та левити всього Ізраїлю підтримували Реговоама й приєдналися до нього. 14 Левити навіть лишали свої пасовиська й свої поля і приходили до Юдеї та Єрусалима. Левити робили так, бо Єровоам та його сини не дозволяли їм правити службу як священикам Господнім. 15 Єровоам настановив своїх священиків нести службу на узвишшях, де він поставив виготовлених ним козячих та телячих бовванів. 16 Коли левити пішли з Ізраїлю, то ті люди в усіх родах Ізраїлю, які присвятили серце своє пошуку Господа Бога Ізраїлю, цілими родинами прийшли до Єрусалима, щоб принести жертви Господу, Богу своїх батьків. 17 Ці люди ще більше зміцнили царство юдейське. І вони підтримували Соломонового сина Реговоама три роки, йдучи весь цей час дорогою Давида й Соломона.

Реговоамова родина

18 Реговоам одружився з Магалат, дочкою Єримота, а мати її була Авігайл. Єримот був сином Давида. Авігайл була дочкою Аліава, а Аліав був сином Єссея. 19 Вона народила Реговоаму синів: Єуша, Шемарію та Загама. 20 Потім Реговоам одружився з Маакою. Маака була онукою[c] Авесалома. І Маака народила Реговоаму дітей: Авіжу, Аттая, Зизу й Шеломита. 21 Реговоам кохав Мааку, онуку Авесалома, більше від усіх дружин та наложниць. Усього він мав вісімнадцять дружин та шістдесят наложниць, двадцять вісім синів та шістдесят дочок.

22 Реговоам призначив Авіжу, сина Мааки, головним над усіма його братами, бо хотів настановити його царем. 23 Він вчинив мудро, що порозсилав своїх синів у різні частини земель Юдеї та Веніамина й по всіх укріплених містах. Він доволі забезпечив їх і дав їм багато жінок.

Шишак нападає на Єрусалим

12 Реговоам став могутнім царем і зміцнив своє царство. Потім Реговоам та вся Юдея[d] відмовилися коритися закону Господньому. На п’ятому році царювання царя Реговоама, Шишак, цар Єгипту, напав на Єрусалим. Так сталося через те, що Реговоам та люди Юдеї не були вірні Господу. Шишак мав тисячу двісті колісниць, шістдесят тисяч вершників і військо, чисельність якого ніхто й підрахувати не міг. У величезному війську Шишака були лівійські, суккотські та ефіопські воїни. Шишак здобув укріплені міста Юдеї. Потім він привів своє військо до Єрусалима.

Тоді пророк Шемая прийшов до Реговоама й старійшин Юдеї. Ті юдейські старійшини зібралися в Єрусалимі, бо всі були налякані Шишаком. Шемая сказав Реговоаму та старійшинам Юдеї: «Ось що каже Господь: „Реговоаме, ти й люди Юдеї покинули мене й відмовилися коритися Моєму закону. Отож тепер Я залишу вас без Своєї підтримки перед Шишаком”».

Тож старійшини Юдеї і цар засмутилися і впокорилися. Вони сказали: «Господь правий».

Господь побачив, що цар та старійшини Юди покорилися. Тоді до Шемая дійшло таке слово Господнє. Господь сказав Шемаї: «Цар і старійшини скорилися. Отож Я не буду їх знищувати, а незабаром врятую їх. Я не буду через Шишака виливати Мій гнів на Єрусалим. Але люди Єрусалима стануть рабами Шишака. І станеться так, аби знали вони, що служити Мені—це не те саме, що служити царям інших народів».

Коли Шишак, єгипетський цар, напав на Єрусалим, він пограбував і вивіз скарби храму Господнього й скарби царського палацу. Він забрав усе, в тому числі золоті щити, які зробив Соломон. 10 Тож цар Реговоам зробив бронзові щити замість золотих і дав їх командирам, що відповідали за охорону входу до царського палацу. 11 Хоч коли б цар ішов до храму Господнього, сторожа йшла з ним, несучи бронзові щити, а потім, як заведено, вони повертали бронзові щити до сторожової кімнати.

12 Оскільки Реговоам упокорився, Господь відвернув від нього Свій гнів, тож його не було знищено вщент. Звісно, і в Юдеї справи пішли краще.

13 Цар Реговоам зміцнив свою владу в Єрусалимі. Коли він став царем, йому був сорок один рік. Реговоам царював протягом сімнадцяти років у Єрусалимі, який Господь обрав поміж усіх родин Ізраїлю, аби там було ім’я Його. Мати Реговоама звали Наама; вона була аммонійка. 14 Він чинив зле, оскільки серцем не прийняв покірливість Господу.

15 Щодо подій Реговоамового правління від самого початку до кінця, то їх записано у літописах пророка Шемаї та провидця Іддо, який вів родоводи. Між Реговоамом та Єровоамом точилися війни увесь час їхнього царювання. 16 Реговоам спочив зі своїми батьками й був похований в місті Давида. І Авіжа, син Реговоама, став царем після нього.

Footnotes

  1. 10:11 батогами з металевими шипами Або «скорпіонами».
  2. 10:18 Адонірам Або «Хадорам».
  3. 11:20 онукою Або «дочкою».
  4. 12:1 Юдея Буквально «Ізраїль».

30 А Ісус не ввійшов був іще до села, а знаходивсь на місці, де Марта зустріла Його.

31 Юдеї тоді, що були з нею в домі й її розважали, як побачили, що Марія квапливо встала й побігла, подалися за нею, гадаючи, що до гробу пішла вона, плакати там.

32 Як Марія ж прийшла туди, де був Ісус, і Його вгледіла, то припала до ніг Йому та й говорила до Нього: Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат!

33 А Ісус, як побачив, що плаче вона, і плачуть юдеї, що з нею прийшли, то в дусі розжалобився та й зворушився Сам,

34 і сказав: Де його ви поклали? Говорять Йому: Іди, Господи, та подивися!

35 І закапали сльози Ісусові...

36 А юдеї казали: Дивись, як кохав Він його!

37 А з них дехто сказали: Чи не міг же зробити Отой, Хто очі сліпому відкрив, щоб і цей не помер?

38 Ісус же розжалобивсь знову в Собі, і до гробу прийшов. Була ж то печера, і камінь на ній налягав.

39 Промовляє Ісус: Відваліть цього каменя! Сестра вмерлого Марта говорить до Нього: Уже, Господи, чути, бо чотири вже дні він у гробі...

40 Ісус каже до неї: Чи тобі не казав Я, що як будеш ти вірувати, славу Божу побачиш?

41 І зняли тоді каменя. А Ісус ізвів очі до неба й промовив: Отче, дяку приношу Тобі, що Мене Ти почув.

42 Та Я знаю, що Ти завжди почуєш Мене, але ради народу, що довкола стоїть, Я сказав, щоб увірували, що послав Ти Мене.

43 І, промовивши це, Він скричав гучним голосом: Лазарю, вийди сюди!

44 І вийшов померлий, по руках і ногах обв'язаний пасами, а обличчя у нього було перев'язане хусткою... Ісус каже до них: Розв'яжіть його та й пустіть, щоб ходив...

45 І багато з юдеїв, що посходилися до Марії, та бачили те, що Він учинив, у Нього ввірували.

46 А деякі з них пішли до фарисеїв, і їм розповіли, що Ісус учинив.

47 Тоді первосвященики та фарисеї скликали раду й казали: Що маємо робити, бо Цей Чоловік пребагато чуд чинить?

48 Якщо так позоставимо Його, то всі в Нього ввірують, і прийдуть римляни, та й візьмуть нам і Край, і народ!

49 А один із них, Кайяфа, що був первосвящеником року того, промовив до них: Ви нічого не знаєте,

50 і не поміркуєте, що краще для вас, щоб один чоловік прийняв смерть за людей, аніж щоб увесь народ мав загинути!

51 А того не сказав сам від себе, але, первосвящеником бувши в тім році, пророкував, що Ісус за народ мав умерти,

52 і не лише за народ, але й щоб сполучити в одне розпорошених Божих дітей.

53 Отож, від того дня вони змовилися, щоб убити Його.

54 І тому не ходив більш Ісус між юдеями явно, але звідти вдавсь до околиць поближче пустині, до міста, що зветься Єфрем, і тут залишався з Своїми учнями.

55 Наближалася ж Пасха юдейська, і багато-хто з Краю вдались перед Пасхою в Єрусалим, щоб очистити себе.

56 І шукали Ісуса вони, а в храмі стоявши, гомоніли один до одного: А як вам здається? Хіба Він не прийде на свято?

57 А первосвященики та фарисеї наказа дали: як дізнається хто, де Він перебуватиме, нехай донесе, щоб схопити Його.

Read full chapter

30 На той час Ісус іще не прийшов до селища, а був там, де Марта зустріла Його. 31 Юдеї, які були в домі і втішали її, побачивши, що Марія швидко встала й вийшла, подумали, що йде вона до могили плакати, й пішли за нею.

32 Прийшовши на те місце, де був Ісус, і побачивши Його, Марія впала до ніг Його і сказала: «Господи, якби Ти був тут, то мій брат не помер би». 33 Ісус був глибоко схвильований її горем, тим, як вона побивається і як плачуть юдеї, які прийшли разом з нею. 34 Ісус запитав: «Де ви його поклали?» «Господи,—відповіли Йому,—йди подивись».

35 Ісус заплакав. 36 Тоді юдеї почали казати: «Подивіться, як Він любив Лазаря!» 37 Та деякі обізвалися: «Цей Чоловік, Який зробив сліпого зрячим, чи не міг би Він й Лазаря захистити від смерті?»

Ісус повертає Лазаря до життя

38 І знову Ісус, зворушений до глибини душі, пішов до могили. То була печера, вхід до якої був завалений каменем. 39 Ісус сказав: «Заберіть цей камінь». Та Марта, сестра померлого відповіла Йому: «Господи, зараз уже відгонить, бо пройшло чотири дні, як він помер». 40 Ісус промовив: «Хіба не казав Я тобі, що якщо повіриш, то бачитимеш Божу славу?»

41 Тож вони відкотили камінь. Ісус, підвівши очі вгору, мовив: «Отче, дякую Тобі, що почув Мене. 42 Я знаю, що Ти завжди чуєш Мене, та Я казав це заради людей, які стоять навколо, щоб вони повірили, що саме Ти послав Мене». 43 Мовивши так, Він голосно покликав: «Виходь, Лазарю!» 44 І вийшов померлий, і руки й ноги його були сповиті полотном, і обличчя загорнуте. Тоді Ісус звернувся до всіх: «Розповийте його, і нехай собі йде».

Змова проти Ісуса

(Мт. 26:1-5; Мк. 14:1-2; Лк. 22:1-2)

45 Багато юдеїв, які прийшли до Марії, побачивши, що Ісус здійснив, повірили в Нього. 46 Та деякі пішли до фарисеїв і розповіли їм про все, що зробив Ісус. 47 Тоді первосвященики й фарисеї, зібравши Синедріон сказали: «Що нам робити? Цей Чоловік творить багато чудес! 48 Якщо ми дозволимо Йому діяти так і далі, то всі повірять у Нього, і прийдуть римляни, зруйнують наш храм і знищать народ».

49 Але один із них, на ім’я Каяфа, котрий у той рік був первосвящеником, мовив: «Ви нічого не знаєте, 50 і не розумієте, що для вас буде краще, якщо один Чоловік загине за людей, ніж якщо весь народ буде знищено». 51-52 І сказав це він не від себе. Оскільки Каяфа був первосвящеником того року, він пророкував, що Ісус помре за людей, і не лише заради юдейського народу, а щоб об’єднати всіх дітей Божих, розкиданих по світу.

53 І з того самого дня юдейські лідери стали шукати зручну нагоду, щоб убити Ісуса. 54 Тоді Він перестав відкрито ходити серед юдеїв, а подався звідти до міста Єфраїма, розташованого неподалік від пустелі, і залишався там зі Своїми учнями.

55 Надходило свято юдейської Пасхи, і багато людей з усіх країв подалося до Єрусалиму, щоб виконати обряд очищення перед Пасхою. 56 Вони шукали Ісуса і питали один одного, стоячи в храмі: «Як ви вважаєте, чи прийде Він на свято?» 57 Та головні священики і фарисеї віддали наказ: якщо хтось довідається, де перебуває Ісус, то повинен негайно повідомити про це, щоб Його могли схопити.

Read full chapter