Знайдено книгу Закону

22 Йосії виповнилося вісім років, коли він став царем, і правив він у Єрусалимі протягом тридцяти одного року. Матір його звали Єдіда, дочка Адаї, родом вона була з Бозката. ² Йосія чинив праведне в очах Господніх і в усьому наслідував свого батька Давида, не збочуючи ні праворуч, ні ліворуч.

³ На вісімнадцятий рік правління цар Йосія послав писаря Шафана, сина Азалії, який доводився сином Мешулламу, до Господнього храму. Він сказав: ⁴ «Підійди до первосвященика Гилкії і накажи йому приготувати ті гроші, які приносили до храму Господнього і які вартові брами збирали з мирян, що приносили їх до храму. ⁵ А потім віддай їх тим людям, які відповідали за виконанням робіт у храмі Господньому. І нехай ці люди сплатять робітникам, що працюють на відбудові храму Господнього: ⁶ теслям, будівельникам і мулярам. А ще накажи їм купити ліс та обтесане каміння, щоб відремонтувати храм Господній. ⁷ Їм не потрібно звітувати, як витрачено довірені їм гроші, адже вони працюють чесно».

⁸ Гилкія, первосвященик, сказав писарю Шафану: «Я знайшов книгу Закону^[a] у храмі Господа». Він віддав її Шафану, і той прочитав її. ⁹ Потім писар Шафан пішов до царя й доповів йому: «Твої слуги виплатили гроші, зібрані в храмі, людям, призначеним наглядати за храмом Господнім». ¹⁰ Тоді писар Шафан повідомив цареві: «Гилкія, священик, дав мені книгу». І тут же, в присутності царя, почав з неї читати.

¹¹ Коли цар почув слова книги Закону, він розірвав на собі одяг. ¹² Потім звелів священику Гилкії, Агікаму, сину Шафана, Акбору, сину Михея, писарю Шафану та царському слузі Асаї: ¹³ «Йдіть і спитайте у Господа про мене, про мій народ, про усю юдейську землю, що там написано у віднайденій книзі. Адже Господь запалився великим гнівом через те, що наші пращури не дослухалися слів цієї книги, що не жили згідно з записаним у цій книзі!»

¹⁴ Священик Гилкія, Агікам, Акбор, Шафан та Асая пішли поговорити з пророчицею Гулдою, дружиною Шаллума, сина Тікви, сина Гаргаса, який відповідав за одяг. Вона жила в другому районі Єрусалима.

¹⁵ Жінка повідомила їх: «Ось що мовить Господь Бог Ізраїлю: „Скажіть чоловікові, який послав тебе до мене, ¹⁶ про те, що говорить Господь: „Я збираюся наслати біду на цю землю та її мешканців—усі прокляття, записані в книзі, що були прочитані царем юдейським. ¹⁷ За те, що вони Мене відштовхнули й спалювали запашне куріння перед іншими богами, щоб розбурхати Мій гнів, за всі витвори рук їхніх Моя лють на цей край горить і не вщухає! ¹⁸ Перекажи царю юдейському, який послав тебе, щоб Господа спитати”.

Ось що відповів Господь Бог Ізраїлю, почувши ті слова: ¹⁹ „Оскільки серце ти маєш чутливе і змирився ти перед Богом, як почув, що Він говорить про це місце та його жителів, за те, що ти розірвав своє вбрання й плакав переді Мною, Я почув тебе, ²⁰ тож Я заберу тебе до твоїх батьків, і будеш ти похований з миром. Не побачать твої очі всіх тих нещасть, які Я маю намір наслати на цю землю”».

Вони й повернулися до царя з такою відповіддю.

Йосія відновлює Угоду

23 Тоді цар скликав усіх старійшин Юдеї та Єрусалима. ² Він піднявся до храму Господнього з усіма людьми Юдеї, всіма мешканцями Єрусалима, священиками, пророками, та з усією громадою: від простолюдина до можновладця. Він прочитав так, щоб вони почули все, що було записано в книзі Заповіту, яку знайшли в храмі Господа. ³ Цар став біля колон і уклав Угоду перед Господом: йти за Господом, виконувати Його закони, настанови й правила від щирого серця і всієї душі, та підкорятися заповітам, записаним у цій книзі. Потім усі пристали до Угоди.

⁴ Цар наказав головному священику Гилкії, священикам другого рангу та охоронцям брами винести з Господнього храму все, що було виготовлене на честь Ваала, Ашери та всіх небесних світил. Він спалив усе те за Єрусалимом, в долині Кідрон, а попіл відправив у Бетел. ⁵ Він звільнив поганських священиків, яких наставили юдейські царі для служби, і які спалювали запашне куріння на узвишшях юдейських міст та довкола Єрусалима та курили ладан на честь Ваала, сонця й місяця, сузір’їв та всіх небесних світил. ⁶ Він виніс стовп Ашери з Господнього храму за околицю Єрусалима, в долину Кідрон, і там спалив його. Потім стер на порох і розвіяв той порох по могилах простих людей^[b]. ⁷ Він знищив будинки чоловіків-розпусників, що були в Господньому храмі, де жінки ткали покривала для вшанування Ашери.

⁸ Йосія привів усіх священиків з юдейських міст і осквернив усі узвишшя від Ґеви й до Беершеби, на яких священики спалювали запашне куріння. Він зруйнував місця поклоніння біля брам, а також на вході до брами Ісуса, володаря міста, зліва від міської брами. ⁹ Однак священики узвиш не правили службу біля жертовника Господу в Єрусалимі, вони їли опрісноки разом зі своїми братами-священиками.

¹⁰ Йосія осквернив Тофет, що в долині Бен-Гінном, так, що ніхто не міг там принести в жертву Молоху сина чи дочку, пославши їх на вогонь. ¹¹ Він розчистив вхід до Господнього храму, прибравши звідти коней, які стояли на подвір’ї біля кімнати служителя на ймення Натан-Мелех, і яких юдейські царі посвятили сонцю. Потім Йосія спалив колісниці, посвячені сонцю.

¹² Цар позбивав вівтарі, поставлені юдейськими царями на даху біля горішньої кімнати Агаза й вівтарі, які Манассія збудував у двох подвір’ях Господнього храму. Він потрощив і розвіяв попіл у долині Кідрон. ¹³ Цар осквернив також узвишшя на схід від Єрусалима, на південь від Нищівної гори. Ці узвишшя збудував ізраїльський цар Соломон, для Ашторет, гидоти сидонян, Хемоша, гидоти Моава й Мілкома, бридкому богу народів Аммона. ¹⁴ Йосія потрощив священні камені й збив стовпи Ашери, засипав ці місця людськими кістками.

¹⁵ Він розвалив навіть вівтар у Бетелі й те узвишшя, що насипав Єровоам, син Невата, який штовхнув Ізраїль на переступ^[c]. Він знищив навіть той вівтар і ті пагорби. Отже, він спалив те узвишшя, стер на порох вівтарні камені, а також спалив стовп Ашери. ¹⁶ Озирнувшись довкола, Йосія побачив поховання, розкидані на схилі гори. Він звелів витягнути кістки з поховань і спалити на вівтарі, щоб осквернити їх. Усе відбулося справді так, як мовив Господь устами Божого чоловіка, що передбачив ці події^[d]. Божий чоловік пророкував про ці події, коли Єровоам знаходився біля вівтаря під час святкування. Потім Йосія озирнувся і побачив могилу Божого чоловіка.^[e]

¹⁷ Цар запитав: «Що то за пагорбок я побачив?»

Тамтешні люди йому відповіли: «Це поховання Божого чоловіка, що прийшов з Юдеї і передрік усе те, що ти зробив із жертовником у Бетелі».

¹⁸ «Дайте йому спокій,—сказав цар.—Нехай ніхто не тривожить його кісток». Ось так вони не рушили ні його кісток, ні кісток пророка, який прийшов із Самарії.

¹⁹ Так само, як і в Бетелі, Йосія усунув усі будинки поклоніння на узвишшях, які ізраїльські царі спорудили в містах Самарії, чим прогнівали Господа. ²⁰ Йосія вигубив усіх священиків узвиш на жертовниках, попаливши там людські кістки. Згодом він повернувся в Єрусалим.

²¹ Цар віддав наказ усім людям: «Відсвяткуйте Пасху Господа вашого Бога, як записано в цій книзі Заповіту». ²² Ніколи ще так не відзначали Пасху ні з часів суддів, які правили Ізраїлем, ні в добу правління ізраїльських та юдейських царів. ²³ Лише на вісімнадцятому році правління царя Йосії святкували Пасху Господа в Єрусалимі.

²⁴ Та це ще не все. Йосія позбавився людей, які займалися чаклунством і ворожбою. Він повикидав з осель божків, бовванів та всіляку гидоту, яку можна було зустріти в землі юдейській та в Єрусалимі. Роблячи це все, він пильнував за словами Закону, написаними в книзі, яку в Господньому храмі знайшов священик Гилкія. ²⁵ Ні до правління Йосії, ні після нього не було схожого на нього царя, який би так повернувся до Господа: з щирим серцем, до глибини душі, віддаючи всі сили, як і вимагав того Закон Мойсея^[f].

²⁶ Однак Господь не охолов від киплячої люті, якою горів до Юдеї за всі ті справи, що вчинив Манассія, збуривши Господній гнів. ²⁷ Тому Господь і сказав: «Я усуну Юдею з-перед очей Своїх, як усунув Я Ізраїль. Відрину Я й Єрусалим, обране Мною місто, й забуду про цей храм, про який сказав: „Тут бути Моєму імені!”»^{[g] 28} А щодо інших подій за часів правління Йосії та всього, що він робив, то все це описано в книзі Хронік Царів Юдеї.

²⁹ Коли царем був Йосія, єгипетський цар Неко підійшов до Євфрата на допомогу ассирійському царю. Цар Йосія вирушив йому назустріч, щоб зустрітися в бою, але Неко вбив його в Меґіддо, коли побачив його. ³⁰ Слуги Йосії перевезли в колісниці його тіло з Меґіддо до Єрусалима й поховали в його гробниці. А народ цієї землі взяв Єгоагаза, сина Йосії, й помазав його і зробив царем замість батька.

Єгоагаз, цар Юдеї

³¹ Єгоагазові було двадцять три роки, коли він став царем, і правив він в Єрусалимі протягом трьох місяців. Його матір звали Гамутал, дочка Єремії, родом з Ливни. ³² Єгоагаз чинив зле в Господніх очах, як і його пращури. ³³ Фараон Неко закував його в кайдани в Ривлі, Гаматському краї, аби той не правив у Єрусалимі. А на Юдею наклав данину в сто талантів^[h] срібла та один талант^[i] золота. ³⁴ Фараон Неко поставив Еліакима, сина Йосії, царювати замість Йосії, але замінив ім’я Еліаким на Єгояким. А Єгоагаза він відправив до Єгипту, де той і помер. ³⁵ Єгояким платив фараону Неко сріблом та золотом, як той і вимагав. А щоб збирати ці кошти, він обклав податком землю, залежно від земельних володінь.

Єгояким, цар Юдеї

³⁶ Єгоякиму було двадцять п’ять років, коли він став царем, і правив він у Єрусалимі протягом одинадцяти років. Його матір звали Зевіда, дочка Педаї. Була вона родом з Руми. ³⁷ Він чинив зле в очах Господа, як і його батьки.

³¹ Тим часом Ісусові учні умовляли Його: «Вчителю, Ти б чогось попоїв!» ³² Але Він їм відповів: «Я маю їжу, про яку вам нічого невідомо». ³³ І почали учні питати один одного: «Можливо, Йому хтось вже приніс поїсти?»

³⁴ Ісус мовив до них: «Їжа Моя в тому, щоб виконувати волю Того, Хто послав Мене, і закінчити Його справу.

³⁵ Засіваючи поле, ви часто кажете: „Ще чотири місяці, а там і жнива”. Отож кажу Я вам, підведіть очі й погляньте на поля. Вони вже готові для жнив. ³⁶ Жнець уже одержує платню і збирає врожай для вічного життя, щоб і сіяч, і жнець удвох раділи й були щасливі. ³⁷ І справді слушна приказка: „Один сіє, другий жне”. ³⁸ Я послав вас збирати те, над чим ви не трудилися: інші працювали, а ви прийшли, щоб зібрати прибуток».

³⁹ Багато самаритян із цього міста повірили в Ісуса зі слів жінки, яка свідчила: «Він розповів мені про все, що я робила в житті». ⁴⁰ Коли самаритяни прийшли до Нього, то попросили Його побути з ними, тож Він залишився там на два дні. ⁴¹ І багато хто ще повірив в Ісуса, почувши, що Він їм розповідав. ⁴² Вони сказали тій жінці: «Спочатку ми повірили в Ісуса з твоїх слів, а зараз ми почули Його самі. Отже, ми бачимо, що цей Чоловік і справді Спаситель світу».

Зцілення слуги сотника

(Мт. 8:5-13; Лк. 7:1-10)

⁴³ Через два дні Ісус пішов звідти до Ґалилеї, ⁴⁴ бо Він сам говорив, що пророка не шанують у його рідній вітчизні. ⁴⁵ Отже, коли Ісус прийшов туди, ґалилеяни щиро зустріли Його, тому що вони були на святі Пасхи в Єрусалимі, та бачили все, що Він там звершив.

⁴⁶ Ісус знову попрямував до міста Кани, що в Ґалилеї, де Він перетворив воду на вино. На той час у Капернаумі в одного царського чиновника хворів син. ⁴⁷ Чиновник довідався, що Ісус прийшов до Ґалилеї з Юдеї. Він став перед Ісусом і почав благати завітати до Капернаума, щоби зцілити сина, бо той уже помирав.

⁴⁸ Та Ісус каже йому: «Ви, люди, якщо не побачите знамення й чуда, ніяк не можете повірити в Мене». ⁴⁹ Чиновник благав: «Господи, благаю Тебе, прийди, поки мій син іще не помер!»

⁵⁰ І відповів йому Ісус: «Йди додому, твій син житиме». Чоловік повірив тому, що сказав Ісус, й пішов додому. ⁵¹ По дорозі додому він зустрів своїх слуг, які сповістили, що син його одужав. ⁵² Він запитав, коли стало краще його синові, і йому відповіли: «Лихоманка залишила його вчора десь о першій годині по полудні». ⁵³ І батько збагнув, що саме в цей час Ісус сказав йому: «Твій син житиме». І він повірив у Ісуса, а разом з ним і вся його родина. ⁵⁴ Це було друге чудо, яке звершив Ісус у Ґалилеї, повернувшись з Юдеї.