4 Царств 17-18

Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version

Гошеа, останній цар Ізраїлю

17 На дванадцятому році правління царя юдейського Агаза царем Ізраїлю в Самарії став Гошеа, син Ели. Він правив протягом дев’яти років. ² В очах Господніх він чинив зле, але не був схожим на царів Ізраїлю, які правили до нього.

³ Шалманезер, ассирійський цар, пішов війною на Гошеа, який став підданим Шалманезера і платив йому данину. ⁴ Цар Ассирії дізнався, що Гошеа—зрадник, адже він вирядив посланців до Сигора, єгипетського царя і вже не платив щорічну данину ассирійському цареві, як раніше. Ось чому Шалманезер схопив його й заточив до в’язниці. ⁵ Ассирійський цар захопив увесь край, виступив проти Самарії й тримав облогу три роки. ⁶ На дев’ятому році правління Гошеа ассирійський цар захопив Самарію і вигнав ізраїльтян в Ассирію. Він поселив їх у Галі, в Ґозані на річці Гавор та в інших мидійських містах.

Ізраїль вигнано за гріхи

⁷ Сталося все це так тому, що ізраїльтяни грішили проти Господа свого Бога, Який вивів їх з Єгипту, з-під ярма фараона, єгипетського царя. Вони поклонялися іншим богам ⁸ і наслідували звичаї тих народів, яких Господь вигнав з-перед Ізраїлю, а ще робили так, як наказували їм ізраїльські царі. ⁹ Ізраїльтяни потай грішили проти Господа їхнього Бога, що не було праведним. У всіх містах вони звели для себе узвишшя: від сторожової башти до укріпленого міста. ¹⁰ Вони встановили священні камені та стовпи Ашери на кожному високому пагорбі й під кожним розлогим деревом. ¹¹ Вони спалювали там запашне куріння на кожному пагорбі, як і ті народи, яких Господь прогнав перед тим, як віддав їм цю землю. Вони чинили зле, чим і викликали Господній гнів. ¹² Вони поклонялися бовванам, хоча Господь і попереджав: «Не робіть цього!»^{[a] 13} Господь застерігав Ізраїль та Юдею через кожного пророка й провидця: «Залиште ваш лихий шлях. Тримайтесь Моїх настанов та правил, як і говориться скрізь у Законі, який Я наказав вашим батькам виконувати і який Я передав вам через Своїх слуг-пророків».

¹⁴ Але ж вони не послухалися й були такими ж товстошкірими, як і їхні батьки, які не ввірилися Господу, їхньому Богу. ¹⁵ Вони відкинули Його правила й Угоду, що Він склав з їхніми батьками, не зважали на ті застереження, які Він їм робив. Вони пішли за нікчемними бовванами й перетворились на нікчем. Вони чинили так, як народи довкола них, хоча Господь їм наказував: «Не робіть того, що вони роблять!»

¹⁶ Вони відмовилися виконувати повеління Господа їхнього Бога і витесали собі двох бовванів, що нагадували обрисами телят, та стовп Ашери. Вони били поклони всім зорям небесним і поклонялися Ваалу. ¹⁷ Вони приносили в жертву своїх синів та дочок, посилаючи їх на вогонь. Вони займалися чаклунством та ворожбою і запродалися злу в Господніх очах, викликавши Його гнів.

¹⁸ Тож Господь дуже розлютився на Ізраїль і відштовхнув їх від Себе. Ніхто не залишився, крім самого коліна Юди. ¹⁹ Але навіть Юдея, і та не виконувала всіх наказів Господа, їхнього Бога. Вони наслідували те, що чинив Ізраїль. ²⁰ Тому й відвернув від себе Господь усіх нащадків Ізраїля. Він приніс їм страждання, кинув їх у руки розбійників, аж доки не відлучив від Себе.

²¹ Коли Він відірвав Ізраїль від Давидового дому, ізраїльтяни зробили царем Єровоама, сина Невата. Єровоам відлучив Ізраїль від послуху Господнього і змушував їх дуже грішити. ²² Ізраїльтяни й далі коїли всі гріхи Єровоама і не відступилися від них, ²³ поки Господь не прибрав Ізраїль подалі від Себе, як Він і застерігав через Своїх слуг-пророків. Так Він і вигнав ізраїльтян з їхньої землі до Ассирії, де вони й досі живуть.

Нові жителі Самарії

²⁴ Ассирійський цар привів людей з Вавилона, Кути, Авви, Гамата й Сефарваїма. Він розселив їх по містах Самарії замість ізраїльтян. Вони розійшлися по Самарії, осіли по містах. ²⁵ Від самого початку свого проживання там вони не поклонялися Господу. Тому Він і наслав на них левів, і ті вбивали людей. ²⁶ Ассирійського царя сповістили: «Люди, яких ти вигнав і розселив по містах Самарії, бо не знають, чого вимагає Бог цього краю. Він наслав левів на них, які нападають і убивають людей, тому ті не знають, чого потребує цей Бог».

²⁷ Тоді ассирійський цар наказав таке: «Пошліть туди одного зі священиків, якого вигнали звідти, щоб він пішов і жив там, і навчав їх, чого потребує Бог цієї землі». ²⁸ Так один із священиків, яких вигнали з Самарії, повернувся жити в Бетел і навчав місцевих людей, як слід поклонятися Господу.

²⁹ Незважаючи на це, кожен народ зробив власних богів у тих містах, де кожен народ поселився, і встановив їх у місцях вшанування, які народ Самарії зробив на узвишшях. ³⁰ Вавилоняни зробили собі Суккот-Бенота, переселенці з Кути виготовили Нерґала, а гаматійці зробили Ашиму. ³¹ Аввійці витесали Нівгаза й Тартака, а сефарваїмці спалювали своїх дітей на вогні, приносячи їх у жертву сефарваїмським богам Адраммелеху та Анаммелеху. ³² Вони поклонялися Господу, але ж поряд з тим вибрали священиками різних людей, які мали правити службу на узвишшях у місцях поклоніння. ³³ Вони поклонялися Господу, але водночас служили власним богам, дотримуючись звичаїв тих народів, до яких були вислані.

³⁴ Вони правлять службу по-старому й дотепер. Вони не поклоняються Господу й не дотримуються тих правил, наказів, Закону та заповіді, що Господь дав нащадкам Якова, якого Він назвав Ізраїлем. ³⁵ Коли Господь укладав Угоду з ізраїльтянами, Він їм наказував: «Не поклоняйтеся ніяким іншим богам, не схиляйтеся перед ними, не служіть їм, не приносьте їм жертв. ³⁶ Лише Господу, Який вивів вас із Єгипту Своєю могутньою владою та простертою рукою, ви мусите поклонятися. Перед Ним ви маєте схилятися, Йому приносити жертви. ³⁷ Ви мусите завжди ретельно дотримуватися правил, наказів, Закону та заповіді, які Він написав для вас. Не вклоняйтеся іншим богам! ³⁸ Не забувайте про Угоду, яку Я уклав з вами, не поклоняйтеся іншим богам. ³⁹ А поклоняйтеся Господу вашому Богу, адже це Він визволить вас із рук усіх ваших ворогів».

⁴⁰ Однак вони не слухались, а чинили по-своєму, по-старому. ⁴¹ Ці народи поклонялися Господу, але служили й своїм бовванам. І донині їхні діти та онуки живуть так, як їхні пращури.

Езекія, цар Юдеї

18 На третьому році царювання Гошеа, сина Ели, ізраїльського царя, в Юдеї почав царювати Езекія, син Агаза, царя юдейського. ² Він став царем у двадцять п’ять років і правив у Єрусалимі протягом двадцяти дев’яти років. Його матір звали Аві^[b], дочка Захарії. ³ Езекія чинив праведно в очах Господа, як і його предок Давид. ⁴ Він зніс узвишшя, розтрощив святі камені й повалив стовпи Ашери. Він поламав на шматки бронзового змія, якого виготовив Мойсей і на якому аж донині спалювали запашне куріння ізраїльтяни, називаючи його Негуштаном^[c].

⁵ Езекія вірив Господу Богу Ізраїлю. Серед усіх царів Юдеї ні до нього, ні після нього не було такого царя. ⁶ Він твердо тримався Господа, не відвертався від Нього. Він виконував заповіти Господа, передані Ним Мойсею. ⁷ І Господь був з ним. Езекія в усьому мав успіх, хоч би за що він брався. Він повстав проти ассирійського царя, не служив йому більше. ⁸ Повсюди, від сторожової башти й до укріпленого міста, він переміг филистимлян, аж до Ґази та її земель.

⁹ На четвертий рік царювання царя Езекії, а це був сьомий рік володарювання ізраїльського царя Гошеа, сина Ели, Шалманезер, ассирійський цар, пішов війною на Самарію і взяв її в облогу. ¹⁰ Наприкінці третього року облоги ассирійці здобули Самарію. Тож на шостий рік Езекії, що був дев’ятим роком ізраїльського царя Гошеа було захоплено Самарію. ¹¹ Ассирійський цар вигнав ізраїльтян до Ассирії і поселив їх у Галі, біля річки Гавор, що в Ґозані, та в мидійських містах. ¹² А сталося так тому, що вони не послухалися Господа свого Бога, порушивши Його Угоду,—все те, що їм наказав слуга Господній Мойсей. Адже вони не прислухалися до наказів, не виконували їх.

¹³ На чотирнадцятому році правління Езекії ассирійський цар Сеннахерив напав на всі укріплені міста Юдеї й захопив їх. ¹⁴ Тоді цар Юдеї Езекія послав листа ассирійському царю в Лахиш: «Я чинив неправедно. Відступись від мене. Я сплачу сповна все, чого забажаєш».

Ассирійський цар узяв з юдейського царя Езекії триста талантів^[d] срібла та тридцять талантів^[e] золота. ¹⁵ Так Езекія віддав йому все срібло, що зберігалося в Господньому храмі та в скарбницях царського дому.

¹⁶ Тоді ж юдейський цар Езекія обідрав золото, що оздоблювало двері та одвірки Господнього храму, і віддав усі ці скарби ассирійському цареві.

Сеннахерив погрожує Єрусалиму

¹⁷ Ассирійський цар відправив з Лахиша до царя Езекії в Єрусалим трьох своїх найголовніших полководців з великим військом. Вони підійшли до Єрусалима й зупинилися біля водопроводу Верхнього ставка, що по дорозі до поля Пральника. ¹⁸ Вони звернулися до царя. До них прийшли Еліаким, син Гилкії, головний управляючий палацу, писар Шевна та літописець Йоа, син Асафа.

¹⁹ Один з воєначальників звернувся до них з такими словами: «Передайте Езекії, що великий цар, цар Ассирії говорить таке:

„Звідки у тебе така впевненість? ²⁰ Ти запевняєш себе, що маєш силу і військовий досвід? Але ж то марні словеса! На кого ти покладаєшся, що вирішив проти мене повстати? ²¹ Послухай-но, ти покладаєшся на Єгипет, цю зламану очеретину, яка простромить руку й ранить кожного, хто спирається на неї. Отакий фараон, єгипетський цар, виявляється всім, хто на нього покладається. ²² А якщо ти скажеш мені: „Ми покладаємося на Господа, нашого Бога”,—то хіба це не Його узвишшя й вівтарі знищив Езекія, наказавши Юдеї та Єрусалиму поклонятися Господу перед цим жертовником у Єрусалимі?

²³ Тож погодьтеся на умови мого володаря, царя Ассирії, який дасть вам дві тисячі коней, якщо ви знайдете стільки ж вершників для них. ²⁴ Якщо ви не можете перемогти хоча б одного, бодай найнижчого за чином, слуги мого володаря, то ж чому ви покладаєтеся на Єгипет, його колісниці та вершників?

²⁵ Більше того, хіба ж я виступаю проти цієї землі без згоди Господа? Сам Господь наказав мені виступити проти цієї країни і знищити її”».

²⁶ Тоді Еліаким, син Гилкії, Шевна та Йоа відповіли воєначальнику: «Розмовляй, будь-ласка, з нами арамійською мовою, ми її розуміємо. Не звертайся до нас гебрейською^[f] мовою, адже люди на мурі можуть нас почути».

²⁷ На це воєначальник відповів їм: «Хіба володар послав мене говорити лише з вами та вашим володарем? Хіба він не послав мене сказати про все це й людям на мурах, які разом з вами змушені будуть їсти власне лайно й пити власну сечу?»^[g]

²⁸ Тоді воєначальник підвівся і голосно закричав гебрейською мовою:

«Послухайте слова великого царя, царя Ассирії. ²⁹ Ось що мовить цар: „Не дайте Езекії намовити вас покладатися на Господа, бо Він не може врятувати вас від моєї руки. ³⁰ Не дозволяйте Езекії намовити вас довіритись Господу, хоч він і запевняє, що Господь неодмінно врятує вас і не дозволить царю Ассирії захопити ваше місто”.

³¹ Не слухайте Езекії, бо ось що говорить ассирійський цар: „Укладіть зі мною мир і підкоріться мені. Тоді кожен їстиме з власного виноградника і з власної смокви, і кожен питиме зі своєї криниці, ³² доки я не прийду й не заберу вас із собою в країну, що схожа на вашу, де є зерно й молоде вино, на землю хліба й виноградників, оливкових гаїв та меду, щоб ви могли жити й не вмирати!

Не слухайте Езекію, бо він вводить вас в оману, переконуючи у тому, що Господь вас порятує. ³³ Хіба боги інших народів врятували ті землі від царя Ассирії? ³⁴ Де боги Гамата^[h] й Арпада^[i]? Де боги Сефарваїма^[j], Гени й Івви? Хіба вони врятували Самарію від моєї руки? ³⁵ Чи якийсь із усіх богів цих країн зміг врятувати від мене свою землю? То як же тоді може Господь врятувати Єрусалим від моєї руки?”»

³⁶ Але люди заніміли, нічого не відповіли, оскільки цар наказав їм: «Не відповідайте».

³⁷ Тоді Еліаким, син Гилкії, який був головним розпорядником палацу, писар Шевна та Йоа, син Асафа, літописець, пішли до Езекії, розірвавши на собі одяг, і розповіли йому, що сказав польовий командир.