4 Царств 10-12

Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version

Агавову родину вбито

10 У Самарії жили сімдесят синів Агава. Ось Єгу написав листи й послав їх до Самарії: до правителів Єзреела^[a], до старійшин та опікунів Агавових синів. Він писав: ² «Тільки-но цей лист дійде до вас, оскільки поряд з вами сини вашого володаря і у вас є колісниці й коні, укріплене місто і зброя, ³ то виберіть найкращого й найдостойнішого з синів вашого володаря й посадіть його на батьків престол. А потім воюйте за дім вашого володаря».

⁴ Перелякалися вони й вирішили: «Якщо двоє царів не подужали його, як же ми зможемо?» ⁵ Тому управитель царського дому, управитель міста, старійшини й опікуни відправили Єгу таке послання: «Ми—твої раби, ми зробимо все, що накажеш. Ми нікого не призначимо царем; роби все, що вважаєш за потрібне».

⁶ Тоді Єгу написав їм другого листа, в якому йшлося: «Якщо ви на моєму боці й підкоряєтеся мені, візьміть голови синів вашого володаря і з ними приходьте до мене в Єзреел завтра в цей же час». Сімдесят царських синів жили в знатних городян, що виховували їх. ⁷ Коли прийшов лист, ці опікуни взяли царських синів і вирізали всіх сімдесятьох хлопців. Вони склали їхні голови в кошики й відправили їх Єгу в Єзреел.

⁸ Коли прибув посланець, від повідомив Єгу: «Вони доставили голови царських синів». Тоді Єгу наказав: «Складіть їх до ранку в дві купи біля входу до міської брами».

⁹ Наступного ранку Єгу вийшов, став перед громадянами й сказав: «Ви невинні. Це я замислив лихе проти мого володаря і вбив його, але хто тоді убив цих синів? ¹⁰ Знайте ж відтепер, що нічого з того, що Господь говорив про дім Агава, не минеться дарма. Що Господь пообіцяв через Свого раба Іллю, те Він і вчинив».

¹¹ Тоді Єгу вбив усіх, хто належав до дому Агава в Єзреелі, а ще вбив усіх його найближчих вельмож, близьких друзів та священиків, не залишивши нікого з них у живих.

¹² Після цього Єгу знявся й вирушив до Самарії. Біля Бет-Екеда, який називався ще стоянкою пастухів, він зробив зупинку. ¹³ Зустрівши там родичів Агазії, царя Юдеї, спитав їх: «Хто ви?»

Вони відповіли: «Ми—рідня Агазієва, а зійшли сюди, щоб побачитися з родинами царя та царевої матері».

¹⁴ «Схопіть їх живими»,—наказав Єгу. Його люди схопили їх і вирізали біля джерела Бет-Екеда—всього сорок двох чоловік. Ніхто не залишився живим.

¹⁵ Пішовши звідти, він зустрів по дорозі Єгонадава, сина Рехава, який вийшов назустріч йому, і запитав: «Чи твоє серце вірне мені, як моє—тобі?» «Авжеж»,—відповів Єгонадав. «Якщо це справді так, тоді дай мені руку».

Той подав, і Єгу допоміг йому піднятися в колісницю. ¹⁶ Єгу запропонував: «Ходімо зі мною! Ти переконаєшся, як я вірно служу Господу». Так Єгонадав і поїхав у колісниці Єгу. ¹⁷ Коли Єгу дістався до Самарії, він убив усіх, хто належав до родини Агава, доки не знищив їх, як і сказав Господь Іллі.

Ваалових прислужників убито

¹⁸ Тоді Єгу зібрав усіх людей і сказав їм: «Агав мало служив Ваалу. Єгу буде багато йому служити. ¹⁹ Покличте-но всіх пророків Ваалових, усіх його розпорядників, усіх його священиків. І простежте, щоб усі були, бо я збираюся скласти велику жертву Ваалу. Всі, хто не з’явиться, не залишиться в живих». Але Єгу сказав неправду, бо він збирався знищити прислужників Ваала.

²⁰ Єгу сказав: «Оголосіть про збір на честь Ваала». Так і зробили. ²¹ Потім він розіслав посланців по всьому Ізраїлю. Зійшлися всі управителі, які служили Ваалу, жоден не залишився вдома. Вони з’юрмилися в храмі Ваала й храм заповнився так, що не було ніде вільного місця. ²² І Єгу наказав служнику, який займався вбранням: «Принеси вбрання для всіх вельмож, які служать Ваалу». Той виніс їм усім одяг.

²³ Тоді Єгу і Єгонадав, син Рехава, зайшли в храм Ваала. Єгу сказав служителям Ваала: «Озирніться довкола й пильно простежте, щоб поряд із вами не було Господніх слуг, лише служителі Ваала». ²⁴ Ось вони увійшли, щоб скласти пожертви й принести жертву всеспалення. Єгу тим часом розставив довкола храму вісімдесят чоловік, наказавши їм: «Якщо хоч один із вас дозволить комусь із тих людей, яких я вам доручаю, втекти, той поплатитеся своїм життям».

²⁵ Як тільки скінчив Єгу приносити жертву всеспалення, він наказав варті й служникам: «Зайдіть і вбийте їх, щоб жоден не втік». Тож вони порубали їх мечами. Вартові й служники викинули тіла й пройшли вглиб^[b] храму Ваала до місця поклоніння. ²⁶ Вони винесли пам’ятний камінь з храму Ваала й підпалили його. ²⁷ Вони знищили пам’ятні камені Ваала і зруйнували вщент храм Ваала, зробивши з нього вбиральню. І досі люди нею користуються. ²⁸ Ось так Єгу знищив поклоніння Ваалу в Ізраїлі. ²⁹ Однак він не відвернувся від гріхів Єровоама, сина Невата, які й Ізраїль змусив чинити—поклонятися золотим тельцям у Бетелі та Дані.

³⁰ Господь пообіцяв Єгу: «Оскільки ти добре попрацював, щоб виконати все те, що є правильним в Моїх очах, і вчинив дому Агава те, що Я думав зробити, твої нащадки аж до четвертого покоління сидітимуть на троні Ізраїлю».

³¹ Однак Єгу не повністю дотримувався закону Господа, Бога Ізраїлю. Він і далі збочував, як Єровоам, змусивши Ізраїль чинити гріх. ³² Тоді ж Господь почав зменшувати кордони Ізраїлю. Газаел переміг ізраїльтян по всій землі ³³ на схід від Йордану: в ґілеадських краях (землі Ґада, Рувима, Манассії), від Ароера понад ущелиною Арнона, Ґілеада й до Башана.

³⁴ А щодо інших подій за часів правління Єгу, всього, що він учинив, усіх його завоювань, то все це описано в книзі Хронік Царів Ізраїлю. ³⁵ Єгу спочив зі своїми батьками й був похований у Самарії. Царем став його син Єгоагаз. ³⁶ А правив Єгу Ізраїлем у Самарії протягом двадцяти восьми років.

Аталія і Йоаш

11 Коли Аталія, Агазієва мати, побачила, що її син мертвий, вона винищила всю царську родину. ² Однак Єгошеба, дочка царя Йорама й сестра Агазії, забрала з-поміж царських синів, яких невдовзі мали стратити, Йоаша, сина Агазії. Вона сховала його та його няньку в опочивальні від Аталії, щоб його не вбили. ³ Він переховувався з нянькою у храмі Господа протягом шести років, поки Аталія правила країною.

⁴ На сьомий рік Єгояда послав за командирами карійців та охоронцями^[c] і звелів, щоб вони прибули до нього в храм Господній. Він уклав з ними угоду й привів їх до присяги в храмі Господньому. Потім він показав їм царського сина. ⁵ За тим він наказав таке: «Ось що ви мусите зробити: з усіх, хто буде в трьох загонах, які нестимуть варту в суботу, третина сторожитиме царську оселю, ⁶ третина з першого загону стоятиме біля брами Сур, а третина—біля брами за вартою, яка по черзі охоронятиме храм. ⁷ А всі ті, хто в двох інших загонах, які не несуть, зазвичай, службу в суботу, будуть усі охороняти храм при царі. ⁸ Станьте довкола царя. Кожний мусить мати в руках зброю. Кожного, хто наближатиметься до ваших лав, має бути страчено. Не відходьте ні на крок від царя, хоч куди б він ішов».

⁹ Сотники виконали все точно так, як наказав священик Єгояда: кожен з них узяв своїх воїнів, як тих, хто мав вартувати в суботу, так і тих, хто був вільний від служби, й прийшов до священика Єгояда. ¹⁰ Він роздав командирам підрозділів списи й щити, які колись належали царю Давиду і зберігалися у храмі Господньому. ¹¹ Вартові, кожен зі зброєю в руках, поставали довкола царя, біля вівтаря, від південної до північної сторони храму.

¹² Єгояда вивів царського сина й увінчав його короною, вручив йому копію Угоди^[d], і вони проголосили його царем. Його помазали, а люди заплескали в долоні й загукали: «Хай живе цар!»

¹³ Коли Аталія почула галас вартових і народу, вона пішла до них у храм Господній. ¹⁴ Поглянувши, вона помітила царя, котрий стояв, як заведено, біля колони. Командири підрозділів та сурмачі стояли біля нього, а всі люди раділи й сурмили в сурми. Тоді Аталія розірвала на собі одяг й заволала: «Зрада! Зрада!»

¹⁵ Тоді священик Єгояда наказав сотникам, які командували військом: «Виведіть її крізь стрій і віддайте мечу всіх, хто піде за нею. Бо священик сказав: „Її не можна стратити, поки вона перебуває у храмі Господньому”». ¹⁶ Тож солдати схопили і вбили Аталію як тільки-но вона дійшла до того місця на царському подвір’ї, де розміщувалася конюшня.

¹⁷ Потім Єгояда уклав Заповіт між Господом, царем і народом, що вони будуть люди Господні, а ще уклав угоду між царем та народом. ¹⁸ Тоді усі люди краю пішли до храму Ваала і зруйнували його вщент. Вони потрощили вівтарі й бовванів, вбили Маттана, священика Ваала, перед жертовниками. Тоді священик Єгояда порозставляв вартових біля Господнього храму. ¹⁹ Він узяв з собою командирів сотень, карійців, вартових, усіх людей цієї землі, і всі разом вони доставили царя з храму Господнього в царський палац, пройшовши браму, де стояли вартові. Цар зайняв своє місце на престолі, ²⁰ а весь народ цієї землі радів. В місті був мир, адже Аталію вбили мечем в царському палаці. ²¹ Йоашу сповнилося сім років, коли він почав царювати.

Йоаш ремонтує храм

12 На сьомий рік правління Єгу Йоаш почав царювати, і правив він у Єрусалимі протягом сорока років. Його матір звали Зивія, яка була родом з Беершеби. ² У ті роки, коли священик Єгояда був його радником, Йоаш робив усе так, як Господь вважав за праведне. ³ Однак узвишшя не було знесено, і народ і далі складав жертви й спалював запашне куріння на узвишшях. ⁴ Йоаш сказав священикам: «Зберіть усі освячені монети, які приносять в жертву до Господнього храму—гроші, зібрані як плата за внесення в реєстр, храмовий податок, і ті, які люди просто приносять до храму. ⁵ Нехай кожен священик отримає гроші від якогось із скарбників та й використає для ремонту будь-яких неполадок, які є в храмі».

⁶ Але на двадцять третій рік правління царя Йоаша священики так і не відремонтували храм. ⁷ Ось чому цар Йоаш покликав священика Єгояда та інших священиків і запитав їх: «Чому ви не ремонтуєте те, що пошкоджене в храмі? Не беріть більше грошей у скарбників, а передайте їх на відбудову храму».

⁸ Священики погодилися, що більше не збиратимуть з людей гроші і що самі не будуть ремонтувати храм. ⁹ Священик Єгояда узяв скриньку і у віці проробив дірку. Він поставив її біля жертовника праворуч, як входити в храм Господній. Священики, які охороняли вхід^[e], повкидали в скриньку всі гроші, принесені в храм Господа.

¹⁰ Як тільки вони помічали, що у скриньці повно грошей, приходили царський писар і первосвященик, клали гроші, принесені до храму, й зважували їх у сумках. ¹¹ Коли набралася потрібна сума, вони віддали ті гроші людям, яких призначили наглядати, як іде робота над відбудовою храму. Ось цими грошима вони платили тим, хто працював над відновленням храму: теслям і будівельникам, ¹² мулярам і каменотесам. Вони купували ліс, тесаний камінь на ремонт Господнього храму і платили за все інше, пов’язане з відновленням Господнього храму.

¹³ Гроші, які приносили в храм, не витрачалися на срібні тарелі, ножиці для підрізання гноту, кропильниці, сурми чи інші золоті або срібні речі для храму Господнього. ¹⁴ Їх платили робітникам, а ті витрачали гроші на ремонт храму. ¹⁵ Вони не вимагали звіту від тих, кому давали гроші, щоб заплатити робітникам, бо панувала цілковита чесність. ¹⁶ Гроші, зібрані як жертва за провину та гріхи, у храм Господній не надходили. Вони належали священикам.

¹⁷ О цій порі прийшов Газаел, арамійський цар; він пішов у наступ на Ґат і захопив його. А потім повернув на Єрусалим. ¹⁸ Але Йоаш, юдейський цар, зібрав усі святі речі, освячені його предками Єгошафатом, Єгорамом та Агазією, які правили Юдеєю, а ще ті дарунки, які він сам посвятив, усе золото зі скарбниці храму Господнього, з царського палацу й відправив Газаелу, арамійському царю. Той і відступився від Єрусалима.

¹⁹ А щодо інших подій за часів правління Йоаша^[f] та усього, що він робив, то все це записано в книзі Хронік Царів Юдеї.

²⁰ Його урядовці вчинили заколот проти нього й убили його в Бет-Мілло, по дорозі до Силла. ²¹ А тими вельможами були Йозавад, син Шимеата, та Єгозавад, син Шомера, який завдав смертельного удару. Його поховали з батьками в Давидовому місті. Після нього став царювати Амазія, його син.