2 Летопись 22-24

Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version

Агазія, цар Юдеї

22 Люди Єрусалима настановили Агазію, молодшого сина Єгорама, царем, оскільки завойовники, які приходили з аравійцями в табір, повбивали всіх старших синів. Отож Агазія, син Єгорама, царя юдейського, почав царювати.

² Було Агазії двадцять два^[a] роки, коли він став царем, і правив він в Єрусалимі протягом одного року. Його матір звали Аталія, вона доводилась онукою Омрі.

³ Він жив так само, як родина Агава, бо його мати підтримувала його в неправедних справах. ⁴ Він робив зле в очах Господа, як заведено було в родині Агава, оскільки після смерті батька вони стали його радниками в негідних вчинках. ⁵ Так само він послухався їхньої поради, коли з Йорамом, сином Агава, ізраїльського царя, він пішов до Рамот-Ґілеада війною проти Газаела, арамійського царя. Арамійці поранили Йорама, ⁶ тож він повернувся до Єзреела загоювати рани, завдані йому біля Рамота в битві з Газаелом, арамійським царем. Згодом Агазія^[b], син Єгорама, юдейського царя, прийшов в Єзреел, щоб побачитися з Йорамом, сином Агава, оскільки його було поранено.

⁷ І то від Бога було, що Агазія пішов до Йорама на свою погибель. Коли Агазія прибув, він виступив з Йорамом проти Єгу, сина Німші, котрого Господь призначив знищити рід Агава. ⁸ Оскільки Єгу виконував вирок щодо родини Агава, він знайшов юдейських вельмож та родичів Агазії, що служили при ньому. І він повбивав їх. ⁹ Тоді він узявся розшукувати Агазію, і його люди схопили того, коли він переховувався в Самарії. Його привели до Єгу і стратили. Вони поховали його зі словами: «Він був сином Єгошафата, який усім серцем шукав Господа». Отож нікого не було в домі Агазії, могутнього настільки, щоб утримати царство.

Аталія і Йоаш

¹⁰ Коли Аталія, Агазієва мати побачила, що її син мертвий, вона винищила весь царський рід Юдеї. ¹¹ Однак Єгошеба, дочка царя Єгорама, забрала з-поміж царських синів, яких невдовзі мали стратити, Йоаша, сина Агазії. Вона сховала його та його няньку у внутрішніх кімнатах. Через те, що Єгошеба, дочка царя Єгорама й дружина священика, Єгояда була сестрою Агазії, вона сховала дитину від Аталії, тож та не змогла її вбити. ¹² Він переховувався з нянькою у храмі Божому протягом шести років, поки Аталія правила країною.

Цар Йоаш

23 На сьомий рік Єгояда показав свою силу. Він уклав угоду з командирами сотень: Азарією, сином Єрогама, Ізмаїлом, сином Єгоганана, Азарією, сином Оведа, Маасією, сином Адаї, та Елішафатом, сином Зикрі. ² Вони обійшли всю Юдею й позбирали левитів та голів ізраїльських родин по всіх містах. Коли вони прийшли до Єрусалима, ³ все зібрання уклало угоду з царем у храмі Божому. Єгояда сказав їм: «Син царя буде правити, як і пообіцяв Господь щодо нащадків Давида.

⁴ Тепер про те, що ви мусите зробити: „Третина з вас, священики та левити, які нестимуть варту в суботу, мають охороняти брами, ⁵ третина—в царському палаці, і ще третина—біля брами Заснування, а всі інші люди мають лишитися на подвір’ях храму Господнього. ⁶ Ніхто не має права заходити до храму Господнього, крім священиків та левитів, які на службі. Тільки вони можуть заходити, бо вони посвячені, а всі інші мусять пильно дотримуватися того, що Господь приписав їм. ⁷ Левити повинні стояти біля царя, кожен мусить мати в руках зброю. Кожного, хто ввійде в храм, належить убити. Будьте поруч із царем, хоч куди б він ішов”».

⁸ Кожен із начальників левитів виконали все точно так, як наказав священик Єгояда: кожен з них узяв своїх воїнів, як тих, хто мав вартувати в суботу, так і тих, хто був вільний від служби. Єгояда не відпускав жодну з груп. ⁹ Потім він роздав командирам підрозділів списи та великі й малі щити, які колись належали царю Давиду і зберігалися у храмі Божому. ¹⁰ Він розташував усіх людей, і кожен мав у руках зброю, навколо царя, біля вівтаря, від південної до північної сторони храму.

¹¹ Єгояда вивів царського сина й увінчав його короною, вручив йому копію Угоди, і вони проголосили його царем. Єгояда та його сини помазали Йоаша й загукали: «Хай живе цар!»

¹² Коли Аталія почула галас, бо люди бігли й радісно вітали царя, вона пішла до них у храм Господній. ¹³ Поглянувши, вона помітила царя, котрий стояв біля царської колони при вході. Командири підрозділів та сурмачі стояли біля нього, а всі люди раділи й сурмили в сурми, а співці з музичними інструментами вели хвальну пісню. Тоді Аталія розірвала на собі одяг^[c] й заволала: «Зрада! Зрада!»

¹⁴ Тоді священик Єгояда послав сотників, які командували військом, і наказав їм: «Виведіть її за межі храму і віддайте мечу всіх, хто піде за нею». Бо священик сказав: «Не вбивайте її, поки вона перебуває у храмі Господньому». ¹⁵ Тож солдати схопили і вбили Аталію як тільки-но вона дійшла до Кінської брами біля царського палацу.

¹⁶ Потім Єгояда уклав заповіт про те, що він і народ, і цар будуть люди Господні. ¹⁷ Тоді всі пішли до храму Ваала і зруйнували його вщент. Вони поскидали вівтарі й бовванів і вбили Маттана, священика Ваала, перед жертовниками.

¹⁸ Після того Єгояда призначив священиків, щоб доглядати за храмом Господнім. Вони були левити, яким іще Давид доручив службу в храмі. Вони мали приносити Господу жертви всеспалення з радістю й співами, як записано в Законі Мойсея, та як наказував Давид. ¹⁹ Він також настановив вартових при брамах храму Господнього, щоб жоден нечистий не міг потрапити до нього.

²⁰ Він узяв з собою командирів сотень, придворних, правителів та всіх людей цієї землі і вивів царя з храму Господнього. Вони ввійшли в палац через Верхню браму й посадовили царя на царський престол. ²¹ І весь народ цієї землі радів. У місті був мир, адже Аталію було вбито мечем.

Йоаш ремонтує храм

24 Йоашу сповнилося сім років, коли він почав царювати, і правив він у Єрусалимі протягом сорока років. Його матір звали Зивія; вона була родом з Беершеби. ² Йоаш чинив праведно в очах Господа всі роки, поки живий був священик Єгояда. ³ Єгояда вибрав йому двох дружин, і він мав синів та дочок.

⁴ Згодом Йоаш вирішив відновити храм Господа. ⁵ Він скликав священиків і левитів і сказав їм: «Ідіть по містах Юдеї і позбирайте щорічну данину по всьому Ізраїлю на відбудову храму вашого Бога. Покваптеся й зробіть це». Та левити не поспішали.

⁶ Цар покликав первосвященика і сказав йому: «Єгоядо, чому ти не примушуєш левитів приносити з Юдеї та Єрусалима податок, який наклав Мойсей, слуга Господа, та зібрання Ізраїлю на відбудову намету Заповіту?»

⁷ Тепер сини цієї нечестивої жінки Аталії ввірвалися до храму Божого і навіть святі речі вживають для Ваала.

⁸ За розпорядженням царя було виготовлено скриньку й поставлено ззовні біля брами храму Господнього. ⁹ Тоді було оголошено розпорядження в Юдеї та Єрусалимі, що люди мають принести Господу данину, яку Мойсей, слуга Божий, наклав на Ізраїль іще в пустелі. ¹⁰ Всі наближені й увесь народ радо приносили данину й кидали в ту скриньку, аж поки вона не наповнилася доверху. ¹¹ Хоч коли б левити заносили скриньку й царські наближені бачили, що там багато грошей, то писар царя й помічник первосвященика звільняли скриньку й відносили на те саме місце. Вони робили це регулярно й назбирали дуже багато грошей. ¹² Цар та Єгояда віддавали їх людям, що виконували необхідні роботи в храмі Господньому. Вони наймали каменотесів та теслів, а також майстрів по залізу та бронзі для відбудови храму.

¹³ Люди, що відповідали за роботу, були дуже сумлінні, й відбудовчі роботи під їхнім керівництвом просувалися успішно. Вони відбудували храм Божий точно за його первісним проектом і зміцнили його. ¹⁴ Закінчивши роботу, вони принесли решту грошей царю та Єгояду, і на ті гроші було зроблено начиння для храму Господнього: речі, необхідні для проведення служби та всеспалення, а також посуд та інші речі з золота й срібла. Поки жив Єгояда, жертви всеспалення постійно приносилися в храмі Господа.

¹⁵ Тоді Єгояда зістарився, проживши довге життя. Він помер, коли йому було сто тридцять років. ¹⁶ Його поховали з царями в місті Давида, бо зробив він багато доброго в Ізраїлі для Бога та Його храму.

Гріх Йоаша

¹⁷ Після смерті Єгояди придворні Юдеї прийшли і вклонилися цареві, і він їх вислухав. ¹⁸ Вони покинули храм Господа, Бога їхніх батьків, і поклонялася Ашеровим стовпам та бовванам. Через їхню вину гнів Божий запалився на Юдею та Єрусалим. ¹⁹ Хоча Господь і посилав пророків до людей, аби навернути їх до Себе, і хоч ті застерігали їх, люди не дослухалися.

²⁰ Тоді Дух Божий зійшов на Захарію, сина священика Єгояди. Він став перед народом і сказав: «Ось що каже Бог: „Чому ви не підкоряєтеся настановам Господа? Не буде вам добра, бо ви залишили Господа, а Він залишив вас!”»

²¹ Але проти нього вчинили змову і, за наказом царя, на смерть забили Захарію камінням на подвір’ї храму Господнього. ²² Цар Йоаш не пам’ятав добра, зробленого батьком Захарія Єгоядом, і вбив його сина. Перед смертю Захарія сказав: «Нехай Господь це побачить і воздасть тобі!»

²³ Наприкінці року військо Арама виступило проти Йоаша. Вони завоювали Юдею та Єрусалим і повбивали всіх вождів народу. Всю здобич вони відіслали своєму царю в Дамаск. ²⁴ Хоча військо Арама було малочисельне, Господь віддав у їхні руки значно більше військо юдейське. Бо Юдея залишила Господа, Бога їхніх батьків. Суд над Йоашем звершився. ²⁵ Коли військо Арама забралося, вони залишили Йоаша тяжко пораненого. Його придворні змовилися проти нього за те, що він убив сина священика Єгояди. Вони вбили Йоаша в його ж ліжку. Отак він помер, і поховали його в місті Давида, але не в усипальниці царів.

²⁶ Ось імена тих, хто змовилися проти нього: Завад, син аммонійки Шимеат, та Єгозавад, син моавійки Шимріт. ²⁷ Докладно про його синів, про багато пророцтв щодо нього, про хроніку відбудови храму Божого записано в книзі царів. А після нього царем став його син Амазія.