Авіжа, цар Юдеї

13 На вісімнадцятому році царювання Єровоама Авіжа став новим царем Юдеї. ² Він правив у Єрусалимі протягом трьох років. Його матір звали Маака, яка була дочкою Уріела з Ґівеа. Між Авіжею та Єровоамом точилася війна. ³ Авіжа вийшов на битву з військом у чотириста тисяч удатних воїнів. Єровоам виступив проти нього з восьмистами тисячами умілих воїнів.

⁴ Одного разу, коли Авіжа стояв на горі Земараїм у горах Ефраїмових, він сказав: «Єровоаме і весь Ізраїлю, слухайте мене! ⁵ Хіба ви не знаєте, що Господь Бог Ізраїлю настановив Давида та його синів царювати над Ізраїлем навічно. Він закріпив це право із Давидом соляною угодою^[a]. ⁶ Але Єровоам, син Невата, слуги Соломона, сина Давидового, повстав проти свого володаря! ⁷ Деякі лихі нікчеми згуртувалися навколо Єровоама й пішли проти Реговоама, сина Соломона, коли він був іще недосвідченим юнаком і не мав достатньої сили протистояти їм.

⁸ Тепер ви надумали здолати Господнє царство, яким правлять Давидові сини. Ви, звісно, могутнє військо й маєте тих золотих телят, тих божків, яких Єровоам зробив для вас! ⁹ Чи ж не відштовхнули ви священиків Господніх, нащадків Аарона, і левитів і не призначили священиками своїх людей точнісінько так, як роблять інші народи світу? Отож тепер кожен, хто принесе молодого бичка та семеро баранів, може стати священиком лжебога.

¹⁰ А для нас Господом є наш Бог, ми не відштовхнули Його! Священики, що служать Богу,—сини Аарона. І левити допомагають їм. ¹¹ Щоранку й щовечора вони приносять жертви всеспалення та запашного куріння перед Господом. Вони викладають хліби рядами на чистому урочистому столі, засвічують золоті свічники щовечора. Ми пильно виконуємо настанови Господа, нашого Бога. А ви покинули Його! ¹² Бог з нами, Він наш правитель. Його священики просурмлять поклик до битви проти вас! Люди Ізраїлю, не йдіть проти Господа Бога ваших предків. Не буде вам успіху».

¹³ Але Єровоам послав загін воїнів у засідку. Поки військо Єровоама було перед юдеями, засідка була позаду них. ¹⁴ Юдеї озирнулися й побачили, що військо Єровоама наступає^[b] і спереду, і ззаду. Тоді вони заволали до Господа, а священики засурмили в сурми. ¹⁵ Люди Юдеї закричали. І за їхнім гуком Бог вразив військо Єровоама і весь Ізраїль перед Авіжею та Юдеєю. ¹⁶ Ізраїльтяни кинулися навтіч від юдеїв, і Бог віддав їх у руки юдеїв. ¹⁷ Авіжа і його військо вщент розгромило військо Ізраїлю, п’ятсот тисяч кращих мужів було вбито. ¹⁸ Народ Ізраїлю було розбито, а юдеї перемогли, бо залежали від Господа Бога своїх предків.

¹⁹ Авіжа переслідував Єровоама і захопив міста Бетел, Єшану та Ефрон з довколишніми поселеннями. ²⁰ Єровоам ніколи вже не відновив сили в часи Авіжі. Господь вразив його, і він помер.

²¹ Натомість Авіжа став могутнім. Він одружився з чотирнадцятьма жінками й мав двадцять двох синів та шістнадцять дочок. ²² Усі інші діяння цього слуги Господнього записано у книгах пророка Іддо.

Аса, цар Юдеї

14 І почив Авіжа зі своїми батьками й був похований у місті Давида. Його син Аса став царем після нього, і під час його царювання країна жила у мирі протягом десяти років.

² Аса чинив добре і праведне в очах Господа Бога. ³ Він познімав усі чужоземні вівтарі й узвишшя, знищив священні камені та позносив стовпи Ашери. ⁴ Він наказав Юдеї шукати Господа, Бога їхніх батьків, і коритися Його законам та настановам. ⁵ Він знищив узвишшя та вівтарі для спалення запашного куріння в усіх містах Юдеї, і царство перебувало в мирі під час його правління. ⁶ Він збудував фортеці в Юдеї, бо на землі був мир. Ніхто не воював проти нього в дні його царювання, бо Господь дав йому спочинок.

⁷ «Давайте побудуємо ці міста,—сказав він Юдеї,—і обнесемо їх валами з баштами та брамами з засувами. Земля все ще нам належить, бо ми звернулися до Господа, нашого Бога, ми шукали Його, і Він дав нам спокій з усіх боків». Отож вони розбудовувалися й процвітали.

⁸ У війську Аси було триста тисяч чоловік з Юдеї, озброєних великими щитами та списами й двісті вісімдесят тисяч людей Веніаминових, озброєних маленькими щитами та луками. Всі вони були хоробрі воїни.

⁹ Зера кушійський^[c] виступив проти них з мільйоном воїнів та трьомастами колісницями й дійшов аж до Мареші. ¹⁰ Аса вийшов йому назустріч, і вони налаштувалися до бою в долині Зефати поблизу Мареші.

¹¹ Тоді Аса звернувся до Господа свого Бога і сказав: «Господи, крім Тебе, немає нікого іншого, хто б допоміг малосилим проти могутніх. Допоможи нам. О Господи наш Боже, ми сподіваємося на Тебе, в ім’я Твоє вийшли ми проти цього величезного війська. О Господи, Ти—наш Бог. Не дай людині взяти гору над Тобою».

¹² Тоді Господь дав Асі та юдейському війську перемогу над кушійцями. Кушійці побігли, ¹³ а Аса та його військо переслідували їх аж до Герара. Так багато кушійців полягло, що вони вже не могли знову зібрати боєздатного війська. Їх було знищено перед Господом та Його силами. Юдеї ж узяли багату здобич. ¹⁴ Вони перемогли всі міста навколо Ґерара, бо гнів Божий впав на них. Військо Аси награбувало багато здобичі в цих містах. ¹⁵ Вони також напали на табори пастухів і позабирали отари овець, кіз та верблюдів. Потім вони повернулися до Єрусалима.

Помазання Ісуса

(Мт. 26:6-13; Мк. 14:3-9)

12 За шість днів до Пасхи Ісус подався до Віфанії, де жив Лазар, якого Він воскресив із мертвих. ² Там Йому приготували вечерю, і Марта прислуговувала за столом. Серед тих, хто з Ним вечеряв, був і Лазар. ³ Марія взяла глечик, де було з півлітра^[a] дорогоцінних пахощів, зроблених із справжнього нарду, облила ними Ісусові ноги, витерла їх своїм волоссям, і чудовий аромат мирра наповнив увесь дім.

⁴ Один із Ісусових учнів, Юда Іскаріот, який мав Його зрадити, сказав: ⁵ «Чому було б ці пахощі не продати за триста срібних монет^[b] і не роздати гроші бідним?» ⁶ Юда мовив це не тому, що дбав про бідних, а тому, що був злодієм. Він завідував скринькою з пожертвуваннями і крав гроші звідти.

⁷ «Залиш її!—Сказав Ісус.—Нехай вона робить свою справу, бо прийшов час приготувати Мене для поховання. ⁸ Бідні завжди будуть з вами^[c], а Я—ні».

Змова проти Лазаря

⁹ Багато юдеїв, дізнавшись, що Ісус у Віфанії, прийшло на свято, щоб побачити Його. Вони хотіли побачити й Лазаря, якого Ісус воскресив із мертвих.

¹⁰ Тоді головні священики змовилися вбити й Лазаря. ¹¹ Бо через нього багато юдеїв кидали своїх вождів і починали вірити в Ісуса.

Ісус в’їжджає до Єрусалиму як Цар

(Мт. 21:1-11; Мк. 11:1-11; Лк. 19:28-40)

^12-13 Наступного дня великий натовп людей прийшов до Єрусалиму на Пасхальне свято. Почувши, що Ісус має там бути, люди взяли пальмове гілля й пішли зустрічати Його, вигукуючи:

¹⁴ Знайшовши віслюка, Ісус сів на нього, як було написано у Святому Писанні:

¹⁶ Спочатку Його учні не зрозуміли цього, та після вознесіння Ісуса до слави, вони згадали, що саме так було написано про Нього у Святому Писанні, і що саме так усе і трапилося з Ним.

¹⁷ Ті, хто був з Ісусом, коли Він воскресив Лазаря з мертвих і звелів йому вийти з могили, почали всім розповідати про те, що сталося. ¹⁸ Через те й натовп пішов Йому назустріч, бо всі почули, що саме Він здійснив це чудо. ¹⁹ Тоді фарисеї почали говорити поміж собою: «Ви бачите, нам так і не вдасться щось зробити! Он гляньте, здається, що весь світ пішов за Ним!»

Ісус говорить про життя і смерть

²⁰ Серед тих, хто прийшли поклонитися Господу на Пасху, були греки. ²¹ Вони підійшли до Пилипа з Вефсаїди, що в Ґалилеї, і мовили: «Добродію, ми хочемо побачити Ісуса». Пилип пішов до Андрія і сказав йому про це. ²² Тоді Андрій разом з Пилипом пішли й розповіли про все Ісусові.

²³ Тоді Ісус відповів їм: «Час прийшов для Сина Людського прославитися. ²⁴ Істинно кажу вам: якщо пшеничне зерно не впаде в ґрунт і не загине, то залишиться одне. Коли ж воно впаде в ґрунт і загине, то принесе багато зерен і дасть добрий врожай.

²⁵ Той, хто любить власне життя, загубить його, хто ж охоче віддає своє життя в цьому світі, той збереже його для вічного життя. ²⁶ Хто служить Мені, має йти слідом, і там, де Я перебуватиму, буде й слуга Мій. Того, хто служить Мені, шануватиме і Отець Мій».