Ізраїль повстав проти Реговоама

10 Реговоам пішов до Сихема, оскільки всі ізраїльтяни зібралися там, щоб проголосити його царем. ² Коли Єровоам, син Невата, почув про це (він був у Єгипті, куди втік від царя Соломона), він повернувся з Єгипту. ³ Отож люди послали по Єровоама, і він та усі ізраїльтяни прийшли до Реговоама й сказали йому: ⁴ «Твій батько поклав на нас тяжке ярмо, але зараз полегши наш жорстокий труд і тяжке ярмо, яке він поклав на нас, і ми служитимемо тобі».

⁵ Реговоам відповів: «Приходьте до мене через три дні». Тож люди пішли геть. ⁶ Тоді цар Реговоам порадився зі старійшинами, які служили його батькові Соломону впродовж його життя. Він запитав їх: «Яку відповідь порадите мені дати цим людям?»

⁷ Вони відповіли: «Якщо ти будеш милостивий до цих людей і даси їм прихильну відповідь, то вони завжди служитимуть тобі».

⁸ Але Реговоам відхилив пораду старійшин і порадився з юнаками, з котрими виріс, і які служили йому. ⁹ Він спитав їх: «Яка ваша порада? Як я повинен відповісти цим людям, які кажуть мені: „Полегши ярмо, яке твій батько поклав на нас?”»

¹⁰ Тоді юнаки, з якими він виріс, відповіли: «Скажи людям, що говорили тобі: „Твій батько поклав на нас тяжке ярмо, а ти полегши його”. Дай їм таку відповідь: „Мій мізинець могутніший ніж усе тіло мого батька! ¹¹ Мій батько поклав на вас тяжке ярмо, а я зроблю його ще важчим. Мій батько карав вас батогами, а я каратиму вас батогами з металевими шипами^[a]”».

¹² Через три дні Єровоам і всі люди повернулися до Реговоама, як цар і наказав їм: «Приходьте до мене через три дні». ¹³ Цар відповів їм суворо. Відхиливши пораду старійшин, ¹⁴ він вчинив за порадою юнаків і сказав: «Мій батько поклав на вас тяжке ярмо, а я зроблю його ще важчим. Мій батько карав вас батогами, а я каратиму вас батогами з металевими шипами». ¹⁵ Тож цар не послухався поради людей, і були ті події від Бога, щоб збулися слова, сказані до Єровоама, сина Невата, які Господь промовив через пророка Агіжу шилонійського.

¹⁶ Коли весь Ізраїль побачив, що цар відмовився слухати їх, люди відповіли цареві:

Отож усі ізраїльтяни розійшлися по своїх домівках. ¹⁷ А щодо ізраїльтян, які мешкали в містах Юдеї, Реговоам усе ще царював над ними.

¹⁸ Коли цар Реговоам вирядив Адонірама^[b], який був наглядачем над рабською силою, то ізраїльтяни забили його камінням на смерть. Царю Реговоаму, однак, вдалося вскочити в свою колісницю і втекти до Єрусалима. ¹⁹ Отак Ізраїль повстав проти дому Давидового, і так воно є й по сьогодні.

Реговоамове царювання

11 Коли Реговоам прибув до Єрусалима, він зібрав сто вісімдесят тисяч найкращих воїнів із сімей Юди та Веніамина. Він зібрав їх для того, щоб піти війною проти Ізраїлю й повернути царство Реговоаму.

² Але Шемая, Божий чоловік, почув таке слово Господнє: ³ «Скажи Реговоаму, сину Соломона, царю юдейському, та всім ізраїльтянам в Юдеї та в землі Веніамина про те, ⁴ що каже Господь: „Ви не повинні воювати з братами своїми! Кожен із вас мусить повернутися до дому, оскільки це Я зробив, щоб усе так сталося”». Тож цар Реговоам та його військо послухалися слова Господнього й повернулися. Вони не напали на Єровоама.

Регововам зміцнює Юдею

⁵ Реговоам жив в Єрусалимі й будував укріплені міста в Юдеї, щоб мати захист від нападів. ⁶ Він відновив міста Віфлеєм, Етам, Текоа, ⁷ Бет-Зур, Соко, Адуллам, ⁸ Ґат, Марешу, Зиф, ⁹ Адораїм, Лахиш, Азеку, ¹⁰ Зору, Айжалон та Хеврон. Ці міста було укріплено. ¹¹ Коли ж Реговоам укріпив ці міста, він настановив там командирів. А також забезпечив ті міста запасами харчів, оливи та вина. ¹² А ще Реговоам запасся щитами й списами в кожному місті й зробив ці міста могутніми. Тож Реговоам володів землями Юдеї та Веніамина.

¹³ Священики та левити всього Ізраїлю підтримували Реговоама й приєдналися до нього. ¹⁴ Левити навіть лишали свої пасовиська й свої поля і приходили до Юдеї та Єрусалима. Левити робили так, бо Єровоам та його сини не дозволяли їм правити службу як священикам Господнім. ¹⁵ Єровоам настановив своїх священиків нести службу на узвишшях, де він поставив виготовлених ним козячих та телячих бовванів. ¹⁶ Коли левити пішли з Ізраїлю, то ті люди в усіх родах Ізраїлю, які присвятили серце своє пошуку Господа Бога Ізраїлю, цілими родинами прийшли до Єрусалима, щоб принести жертви Господу, Богу своїх батьків. ¹⁷ Ці люди ще більше зміцнили царство юдейське. І вони підтримували Соломонового сина Реговоама три роки, йдучи весь цей час дорогою Давида й Соломона.

Реговоамова родина

¹⁸ Реговоам одружився з Магалат, дочкою Єримота, а мати її була Авігайл. Єримот був сином Давида. Авігайл була дочкою Аліава, а Аліав був сином Єссея. ¹⁹ Вона народила Реговоаму синів: Єуша, Шемарію та Загама. ²⁰ Потім Реговоам одружився з Маакою. Маака була онукою^[c] Авесалома. І Маака народила Реговоаму дітей: Авіжу, Аттая, Зизу й Шеломита. ²¹ Реговоам кохав Мааку, онуку Авесалома, більше від усіх дружин та наложниць. Усього він мав вісімнадцять дружин та шістдесят наложниць, двадцять вісім синів та шістдесят дочок.

²² Реговоам призначив Авіжу, сина Мааки, головним над усіма його братами, бо хотів настановити його царем. ²³ Він вчинив мудро, що порозсилав своїх синів у різні частини земель Юдеї та Веніамина й по всіх укріплених містах. Він доволі забезпечив їх і дав їм багато жінок.

Шишак нападає на Єрусалим

12 Реговоам став могутнім царем і зміцнив своє царство. Потім Реговоам та вся Юдея^[d] відмовилися коритися закону Господньому. ² На п’ятому році царювання царя Реговоама, Шишак, цар Єгипту, напав на Єрусалим. Так сталося через те, що Реговоам та люди Юдеї не були вірні Господу. ³ Шишак мав тисячу двісті колісниць, шістдесят тисяч вершників і військо, чисельність якого ніхто й підрахувати не міг. У величезному війську Шишака були лівійські, суккотські та ефіопські воїни. ⁴ Шишак здобув укріплені міста Юдеї. Потім він привів своє військо до Єрусалима.

⁵ Тоді пророк Шемая прийшов до Реговоама й старійшин Юдеї. Ті юдейські старійшини зібралися в Єрусалимі, бо всі були налякані Шишаком. Шемая сказав Реговоаму та старійшинам Юдеї: «Ось що каже Господь: „Реговоаме, ти й люди Юдеї покинули мене й відмовилися коритися Моєму закону. Отож тепер Я залишу вас без Своєї підтримки перед Шишаком”».

⁶ Тож старійшини Юдеї і цар засмутилися і впокорилися. Вони сказали: «Господь правий».

⁷ Господь побачив, що цар та старійшини Юди покорилися. Тоді до Шемая дійшло таке слово Господнє. Господь сказав Шемаї: «Цар і старійшини скорилися. Отож Я не буду їх знищувати, а незабаром врятую їх. Я не буду через Шишака виливати Мій гнів на Єрусалим. ⁸ Але люди Єрусалима стануть рабами Шишака. І станеться так, аби знали вони, що служити Мені—це не те саме, що служити царям інших народів».

⁹ Коли Шишак, єгипетський цар, напав на Єрусалим, він пограбував і вивіз скарби храму Господнього й скарби царського палацу. Він забрав усе, в тому числі золоті щити, які зробив Соломон. ¹⁰ Тож цар Реговоам зробив бронзові щити замість золотих і дав їх командирам, що відповідали за охорону входу до царського палацу. ¹¹ Хоч коли б цар ішов до храму Господнього, сторожа йшла з ним, несучи бронзові щити, а потім, як заведено, вони повертали бронзові щити до сторожової кімнати.

¹² Оскільки Реговоам упокорився, Господь відвернув від нього Свій гнів, тож його не було знищено вщент. Звісно, і в Юдеї справи пішли краще.

¹³ Цар Реговоам зміцнив свою владу в Єрусалимі. Коли він став царем, йому був сорок один рік. Реговоам царював протягом сімнадцяти років у Єрусалимі, який Господь обрав поміж усіх родин Ізраїлю, аби там було ім’я Його. Мати Реговоама звали Наама; вона була аммонійка. ¹⁴ Він чинив зле, оскільки серцем не прийняв покірливість Господу.

¹⁵ Щодо подій Реговоамового правління від самого початку до кінця, то їх записано у літописах пророка Шемаї та провидця Іддо, який вів родоводи. Між Реговоамом та Єровоамом точилися війни увесь час їхнього царювання. ¹⁶ Реговоам спочив зі своїми батьками й був похований в місті Давида. І Авіжа, син Реговоама, став царем після нього.

³⁰ На той час Ісус іще не прийшов до селища, а був там, де Марта зустріла Його. ³¹ Юдеї, які були в домі і втішали її, побачивши, що Марія швидко встала й вийшла, подумали, що йде вона до могили плакати, й пішли за нею.

³² Прийшовши на те місце, де був Ісус, і побачивши Його, Марія впала до ніг Його і сказала: «Господи, якби Ти був тут, то мій брат не помер би». ³³ Ісус був глибоко схвильований її горем, тим, як вона побивається і як плачуть юдеї, які прийшли разом з нею. ³⁴ Ісус запитав: «Де ви його поклали?» «Господи,—відповіли Йому,—йди подивись».

³⁵ Ісус заплакав. ³⁶ Тоді юдеї почали казати: «Подивіться, як Він любив Лазаря!» ³⁷ Та деякі обізвалися: «Цей Чоловік, Який зробив сліпого зрячим, чи не міг би Він й Лазаря захистити від смерті?»

Ісус повертає Лазаря до життя

³⁸ І знову Ісус, зворушений до глибини душі, пішов до могили. То була печера, вхід до якої був завалений каменем. ³⁹ Ісус сказав: «Заберіть цей камінь». Та Марта, сестра померлого відповіла Йому: «Господи, зараз уже відгонить, бо пройшло чотири дні, як він помер». ⁴⁰ Ісус промовив: «Хіба не казав Я тобі, що якщо повіриш, то бачитимеш Божу славу?»

⁴¹ Тож вони відкотили камінь. Ісус, підвівши очі вгору, мовив: «Отче, дякую Тобі, що почув Мене. ⁴² Я знаю, що Ти завжди чуєш Мене, та Я казав це заради людей, які стоять навколо, щоб вони повірили, що саме Ти послав Мене». ⁴³ Мовивши так, Він голосно покликав: «Виходь, Лазарю!» ⁴⁴ І вийшов померлий, і руки й ноги його були сповиті полотном, і обличчя загорнуте. Тоді Ісус звернувся до всіх: «Розповийте його, і нехай собі йде».

Змова проти Ісуса

(Мт. 26:1-5; Мк. 14:1-2; Лк. 22:1-2)

⁴⁵ Багато юдеїв, які прийшли до Марії, побачивши, що Ісус здійснив, повірили в Нього. ⁴⁶ Та деякі пішли до фарисеїв і розповіли їм про все, що зробив Ісус. ⁴⁷ Тоді первосвященики й фарисеї, зібравши Синедріон сказали: «Що нам робити? Цей Чоловік творить багато чудес! ⁴⁸ Якщо ми дозволимо Йому діяти так і далі, то всі повірять у Нього, і прийдуть римляни, зруйнують наш храм і знищать народ».

⁴⁹ Але один із них, на ім’я Каяфа, котрий у той рік був первосвящеником, мовив: «Ви нічого не знаєте, ⁵⁰ і не розумієте, що для вас буде краще, якщо один Чоловік загине за людей, ніж якщо весь народ буде знищено». ^51-52 І сказав це він не від себе. Оскільки Каяфа був первосвящеником того року, він пророкував, що Ісус помре за людей, і не лише заради юдейського народу, а щоб об’єднати всіх дітей Божих, розкиданих по світу.

⁵³ І з того самого дня юдейські лідери стали шукати зручну нагоду, щоб убити Ісуса. ⁵⁴ Тоді Він перестав відкрито ходити серед юдеїв, а подався звідти до міста Єфраїма, розташованого неподалік від пустелі, і залишався там зі Своїми учнями.

⁵⁵ Надходило свято юдейської Пасхи, і багато людей з усіх країв подалося до Єрусалиму, щоб виконати обряд очищення перед Пасхою. ⁵⁶ Вони шукали Ісуса і питали один одного, стоячи в храмі: «Як ви вважаєте, чи прийде Він на свято?» ⁵⁷ Та головні священики і фарисеї віддали наказ: якщо хтось довідається, де перебуває Ісус, то повинен негайно повідомити про це, щоб Його могли схопити.