Add parallel Print Page Options

16 Через те ми відваги не тратимо, бо хоч нищиться зовнішній наш чоловік, зате день-у-день відновляється внутрішній.

17 Бо теперішнє легке наше горе достачає для нас у безмірнім багатстві славу вічної ваги,

18 коли ми не дивимося на видиме, а на невидиме. Бо видиме дочасне, невидиме ж вічне!

Знаємо бо, коли земний мешкальний намет наш зруйнується, то маємо будівлю від Бога на небі, дім нерукотворний та вічний.

Тому то й зідхаємо, бажаючи приодягтися будівлею нашею, що з неба,

коли б тільки й одягнені ми не знайшлися нагі!

Бо ми, знаходячися в цьому наметі, зідхаємо під тягарем, бо не хочемо роздягтися, але одягтися, щоб смертне пожерлось життям.

А Той, Хто на це саме й створив нас, то Бог, що й дав нам завдаток Духа.