2 Летопись 15-16
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Діяння Аси
15 Дух Божий зійшов на Азарію, сина Оведа. 2 Він пішов зустрітися з Асою і сказав йому: «Послухайте мене, Асо та всі юдеї і люди Веніаминові! Господь з вами, якщо ви з Ним. Якщо ви шукатимете Його, то ви Його знайдете. Та якщо ви покинете Його, то й Він вас покине. 3 Довго Ізраїль жив без справжнього Бога, без священика, який би навчав, і без закону. 4 Але в розпачі вони звернулися до Господа, Бога Ізраїлю й шукали Його, і знайшли Його. 5 В ті дні було небезпечно подорожувати, бо всі мешканці країн цього краю були дуже занепокоєні. 6 Один народ воював з іншим, місто билося з містом, бо Господь насилав на них різний клопіт та різні нещастя. 7 А ви будете дужими, не зневірюйтеся, то й матимете винагороду за свою роботу».
8 Як почув Аса ті слова й пророцтва Азарії, син пророка Оведа, він змужнів. Він повикидав поганських бовванів з міст Юдеї та Веніамина, які він захопив у горах Ефраїмових. Він відновив вівтар Господа, який був перед ґанком храму Господнього.
9 Потім він зібрав усіх людей Юдеї та Веніамина, а також людей з колін Ефраїма, Манассії та Симеона, що розселилися поміж ними, у великій кількості тікали до нього з Ізраїлю, як побачили, що Господь їхній Бог з ними.
10 Вони зібралися в Єрусалимі на третій місяць п’ятнадцятого року царювання Аси. 11 Тоді ж вони принесли Господу в жертву сімсот голів великої рогатої худоби та сім тисяч овець і кіз із здобичі, яку вони з собою принесли. 12 Вони дійшли згоди шукати Господа, Бога своїх батьків, усім серцем і душею. 13 А ті, хто не буде шукати Господа, Бога Ізраїлю, має прийняти смерть, незалежно від того, поважна то людина чи ні, чоловік чи жінка. 14 Вони дали клятву Господу гучно і голосно, з вигуками, грали на сурмах та ріжках. 15 Всі люди Юдеї раділи з тієї клятви, бо давали вони її щиросердно. Вони шукали Бога наполегливо і знаходили Його. Отож Господь дав їм спокій з усіх боків.
16 Цар Аса позбавив навіть свою матів Мааку царського престолу, бо вона встановила один із цих жахливих стовпів на честь богині Ашери. Аса зніс той стовп, розтрощив його і спалив у долині Кідрон. 17 Хоча він і не позносив узвишшя в Ізраїлі, серцем своїм Аса повністю був відданий Господу протягом усього свого життя. 18 Він приніс у храм Божий срібло, золото і речі, які він та батько його посвятили.
19 І не було більше війни аж до тридцять п’ятого року правління Аси[a].
Останні роки Аси
16 На тридцять шостий рік[b] царювання Аси ізраїльський цар Вааша виступив проти Юдеї і зміцнив Раму, аби перекрити вхід та вихід на землі юдейського царя Аси.
2 Тоді Аса взяв зі скарбниць храму Господнього та свого палацу срібло й золото і послав їх арамійському царю Бен-Гададу, який у цей час правив у Дамаску. 3 «Давай укладемо угоду між нами,—сказав він,—як то було між твоїм батьком та моїм. Ось я надсилаю тобі в подарунок срібло й золото. Отож тепер розірви свою угоду з Ваашей, царем Ізраїлю, і тоді він залишить мене у спокої».
4 Бен-Гадад погодився з царем Асою і послав командирів своїх військ проти міст Ізраїлю. Вони захопили Іжон, Дан, Авель-Маїм та міста-комори Нафталі. 5 Коли Вааша почув про це, він зупинив будівництво Рами й повернувся в Тирцу. 6 Тоді цар Аса видав наказ усім мешканцям Юдеї, щоб кожний з них, без винятку, приніс з Рами каміння й деревину, що використовував Вааша. З них Аса збудував міста Ґеву та Міцпу.
7 У цей час провидець Ханані прийшов до Аси, царя юдейського, і сказав йому: «Оскільки ти сподівався на царя Арама, а не на Господа, твого Бога, тому військо царя Арама врятувалося й вислизнуло з рук твоїх. 8 Хіба у кушійців та ливійців не численне могутнє військо з величезною кількістю колісниць та вершників? Та якби ти покладався на Господа, Він би їх віддав тобі в руки. 9 Бо очі Господні шукають по всьому світові, аби зміцнити тих, чиї серця щиро віддані Йому. Ти вчинив нерозумно і відтепер тебе переслідуватимуть війни».
10 Аса страшенно розгнівався за це на провидця, він настільки був розлючений, що кинув його до в’язниці. У ті часи Аса жорстоко пригнічував декого з людей.
11 Події правління Аси від початку до кінця, описані в книзі Хронік Царів Юдеї та Ізраїлю. 12 На тридцять дев’ятий рік[c] свого правління Аса занедужав на ноги. Хоча хвороба була дуже тяжка, він шукав допомоги не у Бога, а у лікарів. 13 Тоді на сорок першому році[d] правління Аса помер і спочив біля своїх батьків. 14 Його поховали в усипальниці, яку він приготував для себе у місті Давида. Поклали його на ложе, вкрите спеціями й різноманітними вишуканими пахощами. На його честь розклали величезне багаття.
От Иоанна 12:27-50
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Ісус говорить про Свою смерть
27 «Зараз Я стурбований. Що Мені сказати? Можливо, такі слова: „Отче, врятуй Мене від цього часу страждань”. Ні, тому, що саме заради цих страждань Я й прийшов. 28 Отче, нехай станеться те, що принесе Тобі славу».
І почувся Голос з неба: «Я вже прославив ім’я Своє і ще прославлю».
29 Тоді з натовпу, який був там, ті, хто чув це, почали казати, що то був грім. Деякі з них казали: «То Ангел говорив з Ним!»
30 І відповів Ісус: «Не для Мене той голос пролунав, а для вас. 31 Судний час прийшов для цього світу, і скинуто буде його правителя[a]. 32 І коли Я вознесуся[b] над землею, то приверну всіх людей до Себе». 33 Він так сказав, щоб показати, яку смерть має прийняти.
34 І тоді народ Йому відповів: «Наш Закон каже, що Христос житиме вічно, то як же ти можеш говорити, що Син Людський вознесеться? І хто ж Він, Син Людський?»
35 І мовив Ісус: «Світло[c] ще не довго буде з вами. Ідіть, поки Світло маєте, щоб темрява не застала вас, бо той, хто ходить у пітьмі, не знає, куди йде. 36 Вірте у Світло, поки Світло з вами, бережіть віру в Нього, щоб стати синами Світла». Мовивши це, Ісус пішов геть і сховався від людей.
Юдеї відмовляються повірити в Ісуса
37 Хоча Ісус і здійснив усі ці дива в присутності людей, вони однак не вірили Йому. 38 Бо здійснилося сказане пророком Ісаєю:
«Господи, хто повірив у те, що ми сказали?
Хто бачив силу Господню?»(A)
39 Через те вони не могли повірити, бо Ісая сказав ще й таке:
40 «Бог зробив людей сліпими,
а серця їхні кам’яними,
щоб вони не могли бачити очима
і розуміти серцем своїм,
щоб не могли вони звернутися до Господа
й отримати зцілення від Нього».(B)
41 Ісая сказав так, бо бачив Його славу і говорив про Нього.
42 Та багато людей, навіть дехто з юдейських правителів, повірили в Ісуса. Однак, боячись фарисеїв, вони не могли відкрито признатися в цьому, щоб їх не вигнали з синагоги. 43 Вони любили мирську хвалу більше, ніж хвалу Божу.
Людей судитимуть за вченням Ісусовим
44 І мовив Ісус на весь голос: «Хто вірить у Мене, той справді вірить і в Того, Хто послав Мене. 45 А хто Мене бачить, той бачить і Того, Хто послав Мене. 46 Я прийшов у цей світ як Світло, щоб жоден, хто вірить у Мене, не залишався б у темряві. 47 Якщо ж хто почує Мої слова, та не коритиметься їм, то Я йому не суддя, бо не судити світ Я прийшов, а врятувати його. 48 Хто Мене не визнає і не приймає слова Мої, тому буде інший суд: ті слова, яким Я навчав, будуть йому суддею в Останній день.
49 Бо говорю Я не від Себе. Отець, Який послав Мене, дав Мені заповідь, як і чого Я маю навчати. 50 І Я знаю, що Його наказ приносить вічне життя. Тож Я кажу те, що Отець велів Мені».
Read full chapterFootnotes
- 12:31 правителя Тобто «сатани». Див.: «сатана».
- 12:32 вознестися Що означає «розп’яти, та вознести на хресті». Інше значення: «воскрести з мертвих, та вознестися до неба».
- 12:35 Світло Або «Христос». Також див.: Ін. 1:5-9. Світло було символом добра і істини, якостей, які належали Христу та Його Царству.
Copyright © 2007 by Bible League International