Господь позбавляє Саула царювання

15 Самуїл сказав Саулові: «Я—той, кого Господь послав, щоб помазати тебе на царя Свого народу ізраїльського; тому вислухай тепер Господнє послання. ² Ось що мовить Господь Всемогутній: „Я закарбував, що вони вчинили Ізраїлю, коли ті вийшли з Єгипту. ³ Вирушайте, нападіть на амаликійців і розбийте вщент усе, що їм належить. Не жалійте їх: повбивайте чоловіків і жінок, дітей і немовлят, худобу й овець, верблюдів та віслюків”».

⁴ Саул скликав людей та провів огляд у Телаїмі. Там було двісті тисяч піхотинців та десять тисяч людей з Юдеї. ⁵ Саул вирушив на місто Амалик і поставив засідку у вибалку. ⁶ Тоді Саул звернувся до кенійців: «Ідіть, залиште амаликійців, щоб я вас не розгромив разом з ними. Ви ж бо проявили милосердя до всіх ізраїльтян, коли вони вийшли з Єгипту». Так кенійці залишили амаликійців.

⁷ Тоді Саул розгромив амаликійців від Хавіли до Шура, на схід від Єгипту. ⁸ Він захопив царя амаликійців Аґаґа живого, народ же віддав мечу. ⁹ Саул та його люди змилосердилися над Аґаґом та найкращою худобою, вівцями і всім добром, вгодованими телятами та ягнятами. Їм не хотілося винищити все, але вони знищили все, чим знехтували, що відкинули.

¹⁰ Тоді Самуїлу було слово Господнє: ¹¹ «Я передумав щодо призначення Саула царем, адже він відвернувся від Мене і не виконав Моїх наказів». Самуїл стривожився; цілу ніч він говорив з Господом.

¹² Самуїл піднявся дуже рано і пішов на зустріч з Саулом, але йому сказали: «Саул пішов до Кармела. Там він поставив собі пам’ятник, а потім повернувся до Ґілґала». Коли Самуїл прийшов до Саула, той щойно приніс у жертву всеспалення частину здобичі, яку він узяв з Амалика^[a].

¹³ Коли Самуїл його наздогнав, Саул мовив: «Нехай Господь тебе благословить! Я виконав Господні веління».

¹⁴ Але Самуїл заперечив: «Що тоді означає мекання овець у моїх вухах? Що означає рев худоби, який я чую?»

¹⁵ Саул пояснив: «Воїни пригнали їх, відібравши в амаликійців; вони пожаліли найкращу худобу та овець, щоб принести жертву Господу, твоєму Богу, а всіх решту ми забили». ¹⁶ «Досить!—Зупинив Саула Самуїл.—Я розповім тобі те, що Господь мені сказав минулої ночі».

«Говори»,—відповів Саул.

¹⁷ Самуїл сказав: «Чи не правда, що колись ти був ніким навіть у власних очах, хіба ти не став на чолі ізраїльських племен? Господь помазав тебе царем усього Ізраїлю. ¹⁸ Він також вирядив, наказавши: „Йди й розбий вщент тих нечестивців амаликійців; воюй з ними, аж доки не зметеш їх з лиця землі”. ¹⁹ Чому ти не послухався Господа? Чому ти зайнявся мародерством і вчинив зле в очах Господніх?»

²⁰ «Але ж я покорився Господу^[b],—заперечив Саул.—Я пішов виконувати Господній наказ. Я винищив амаликійців, а царя їхнього, Аґаґа, привів з собою. ²¹ Воїни забрали як здобич найкращих овець та худобу, щоб принести жертву Господу, твоєму Богові у Ґілґалі».

²² Але Самуїл відповів:

²⁴ Саул відповів Самуїлу: «Так, я згрішив. Я не виконав Господнього повеління і твоїх настанов. Я злякався народу, тому й послухався його. ²⁵ Прошу тебе простити мій гріх і повернутися зі мною, щоб я міг поклонитися Господу».

²⁶ Самуїл не погодився: «Я не повернуся з тобою. Ти відштовхнув слово Господнє, отже й Господь тебе як царя ізраїльського відринув!»

²⁷ Тільки-но Самуїл повернувся, щоб іти, як Саул ухопився за полу його вбрання й порвав його. ²⁸ Самуїл промовив до нього: «Господь сьогодні відірвав царство Ізраїлю від тебе і передав твоєму ближньому, більш гідному за тебе. ²⁹ Той, Хто є славою Ізраїлю, не вводить в оману, не змінює Своєї думки, тому що Він—не людина, яка не виконує обіцянки».

³⁰ Саул відповів: «Я провинився. Але заклинаю тебе вшанувати мене перед старійшинами мого народу та перед Ізраїлем; повернися зі мною, щоб я міг поклонитися Господу твоєму Богові». ³¹ Тож Самуїл повернувся з ним, і Саул поклонявся Господу. ³² Тоді Самуїл сказав: «Приведіть до мене Аґаґа, царя амаликійського».

Аґаґ підійшов до нього впевнено, думаючи при цьому: «Гіркота смерті вже, певно, позаду^[c]».

³³ Але Самуїл промовив: «Як меч нещадний твій жінок лишив бездітними, так і твоя матір між жінками стане жити вже без сина».

І Самуїл порубав Аґаґа на шматки перед Господом у Ґілґалі.

³⁴ Після того Самуїл вирушив до Рами, а Саул повернувся додому в Ґівеа. ³⁵ Самуїл більше не бачився з Саулом аж до смерті, хоча Самуїл і тужив за ним. А Господь шкодував, що зробив Саула царем Ізраїлю.

Самуїл освячує Давида

16 Господь мовив до Самуїла: «Чи довго ти ще сумуватимеш за Саулом відтоді, як Я його позбавив царської влади над Ізраїлем? Наповни свій ріг^[d] оливою. Я відправляю тебе до Єссея, який живе у Віфлеємі. Я побачив собі царя між його синами».

² Але Самуїл заперечив: «Як я можу піти? Про це довідається Саул, він уб’є мене».

Господь відповів: «Поведи з собою теля і скажи таке: „Я прийшов, щоб принести жертву Господу”. ³ Запроси Єссея на пожертву, а Я вже тобі вкажу, що робити. Ти мусиш помазати для Мене того, на кого Я вкажу».

⁴ Саумуїл зробив так, як наказав Господь. Коли він прибув у Віфлеєм, місцеві старійшини затремтіли, побачивши його. Вони спитали: «Ти з миром до нас прийшов?»

⁵ Самуїл відповів: «Так, з миром. Я прибув, щоб принести жертву Господу. Освятіться й приходьте, разом принесемо жертву». Він висвятив Єссея та його синів, запросивши їх усіх на жертвоприношення.

⁶ Коли вони прибули, Самуїл, кинувши оком на Еліава, подумав: «Звісно, ось тут перед Господом стоїть Його помазаник».

⁷ Але Господь сказав Самуїлу: «Не заглядайся на його зовнішність чи зріст, тому що Я його відкинув. Господь не зважає на те, що кидається в вічі людині. Людина сприймає зовнішність, а Господь дивиться, яке в людини серце».

⁸ Тоді Єссей покликав Авінадава і попросив його пройтися перед Самуїлом. Але Самуїл відмовив: «Господь цього теж не обрав». ⁹ Покликав Єссея Шамму, щоб той прийшов, але Самуїл мовив: «Цього сина Господь не обрав також». ¹⁰ Сімох синів змусив Єссей пройтися перед Самуїлом, але Самуїл відмовив йому: «Господь не обрав жодного з них». ¹¹ Нарешті він запитав Єссея: «Це вже всі твої сини?»

«Є ще наймолодший,—відповів Єссей,—але він пасе овець».

Самуїл наказав: «Пошли по нього, ми не сядемо, доки він не прийде».

¹² Тож батько послав по нього. Привели хлопця, рум’яного^[e], гарного з лиця, ставного. Господь сказав: «Підведись і помаж його, бо це якраз він».

¹³ Отже, Самуїл узяв ріг з оливою і помазав його в присутності братів. Відтоді на Давида потужно зійшов Господній Дух. Самуїл же повернувся до Рами.

Давид на службі у Саула

¹⁴ Саула покинув Дух Господній, злий дух, посланий Господом, його мучив.

¹⁵ Слуги Саулові порадили йому: «Послухай-но, злий дух, насланий Богом, тебе вимучує. ¹⁶ Нехай наш володар накаже слугам знайти когось, хто вміє грати на арфі. Він заграє, коли на тебе зійде злий дух від Бога, і тобі стане краще».

¹⁷ То Саул сказав слугам: «Знайдіть когось, хто майстерно грає, і приведіть до мене».

¹⁸ Якийсь слуга запитав: «Я бачив, що син Єссея з Віфлеєма вміє грати на арфі. Він хоробрий воїн, добрий боєць. Він уміє говорити та ще й гарний з виду. І Господь з ним».

¹⁹ Тож Саул послав людей до Єссея з проханням: «Пришли до мене сина, Давида, який отару пасе». ²⁰ Єссей взяв віслюка, трохи хліба, бурдюк вина та козеня і прислав їх разом із сином Давидом до Саула.

²¹ Так Давид прибув до Саула і постав перед ним. Він так сподобався Саулу, що той зробив його своїм зброєносцем. ²² А батькові Єссея Саул переказав таке: «Дозволь Давидові залишитися у мене на службі, дуже він мені сподобався».

²³ Відтоді як тільки дух від Бога сходив на Саула, Давид брав арфу й починав грати. Саул відчував полегшення, йому відлягало, ставало краще, а злий дух відступався від нього.

Історія про доброго самаритянина

²⁵ Один законник підвівся і, випробовуючи Ісуса, запитав: «Вчителю, що мушу я зробити, аби здобути вічне життя?» ²⁶ Ісус промовив: «А що написано в Законі? Яке твоє розуміння того, що ти там вичитав?» ²⁷ Той відповів: «„Любіть Господа Бога свого всім серцем, усією душею, усією силою і розумом своїм”^(A). А також: „Любіть ближнього свого, як себе самого”»^(B).

²⁸ Тоді Ісус сказав йому: «Ти відповів правильно. Виконуй це і тоді здобудеш вічне життя». ²⁹ Але він, намагаючись виправдатись, запитав: «Але хто є моїм ближнім?» ³⁰ Ісус відповів: «Ішов якось чоловік із Єрусалиму до Єрихона і потрапив до рук грабіжників. Ті роздягли його, побили та й подалися геть, залишивши його ледь живого. ³¹ Випадково йшов священик по тій дорозі. Помітивши пограбованого, він перейшов на інший бік дороги, обійшовши його. ³² Тією ж дорогою йшов левит. Побачивши побитого, він також перейшов на інший бік. ³³ Потім прийшов туди подорожній самаритянин. Коли він побачив нещасного, то сповнився співчуттям до нього.

³⁴ Він підійшов, перев’язав рани, після того, як полив їх оливою та вином^[a]. Тоді поклав стражденного на свого віслюка, відвіз до заїжджого двору і там подбав про нього. ³⁵ Наступного дня самаритянин дав господарю заїзду два динари й сказав: „Подбай про цього чоловіка. Якщо витратиш більше, я віддам тобі різницю, коли повернуся”.

³⁶ То хто ж із цих трьох був ближнім чоловікові, який постраждав від грабіжників?»

³⁷ Законник відповів: «Той, хто змилостився над ним». Тоді Ісус промовив: «Тож іди й роби так, як він».

Ісус у Марти й Марії

³⁸ Мандруючи, Ісус і Його учні зайшли якось до одного селища. І їх гостинно привітала жінка, яку звали Марта. ³⁹ Вона мала сестру Марію, яка сіла біля Господніх ніг і слухала те, що Він говорив. ⁴⁰ А Марта була дуже заклопотана по господарству. Вона підійшла до Ісуса й запитала: «Господи, чи Тобі байдуже, що сестра моя всю роботу звалила на мене саму? Скажи їй, щоб допомогла мені». ⁴¹ Ісус відповів їй: «Марто, Марто, ти турбуєшся та журишся про багато справ, ⁴² а необхідною є лише одна. Марія ж вибрала те найкраще, чого в неї ніхто не відбере».