1 Самуїлова 10-12
Ukrainian Bible
10 І взяв Самуїл посудинку оливи, та й вилляв на його голову, і поцілував його та й сказав: Чи це не помазав тебе Господь над спадком Своїм на володаря? (І будеш ти царювати над народом Господнім, і ти визволиш його від руки ворогів його навколо. І ось тобі ознака, що Господь помазав тебе над спадком Своїм на володаря.)
2 Як підеш ти сьогодні від мене, то при Рахилинім гробі, у Веніяминовій країні в Целцаху, знайдеш двох людей, і вони скажуть тобі: Знайдені ті ослиці, яких ти шукати ходив. А оце батько твій занехаяв справи тих ослиць, та й зажурився за вас, говорячи: Що я зроблю для свого сина?
3 І перейдеш ти звідти й далі, і підеш аж до діброви Фаворської, а там знайдуть тебе три чоловіки, що йдуть до Бога до Бет-Елу, один несе трьох ягнят, а один несе три буханці хліба, а один несе бурдюка вина.
4 І запитають вони тебе про мир, та дадуть тобі два хліби, і ти візьмеш із їхньої руки.
5 Потому вийдеш ти на Божий горбок, де намісники филистимські. І станеться, як ти ввійдеш там до міста, то стрінеш громаду пророків, що сходять з пагірка, а перед ними арфа, та бубон, та сопілка, та цитра, і вони пророкують.
6 І злине на тебе Дух Господній, і ти будеш з ними пророкувати, і станеш іншою людиною.
7 І станеться, коли збудуться тобі ці ознаки, роби собі, що знайде рука твоя, бо Бог з тобою.
8 І зійдеш ти передо мною до Ґілґалу, а я зійду до тебе, щоб принести цілопалення, щоб приносити мирні жертви. Сім день будеш чекати, аж поки прийду я до тебе, і завідомлю тебе, що будеш робити.
9 І сталося, як повернувся він, щоб іти від Самуїла, то Бог змінив йому серце на інше, а всі ті ознаки прийшли того дня.
10 І прийшли вони туди до Ґів'ї, аж ось громада пророків назустріч йому. І злинув на нього Дух Божий, і він пророкував серед них.
11 І сталося, кожен, хто знав його віддавна, а тепер побачили, ось він пророкує разом із пророками, то казали один до одного: Що то сталося Кішовому синові? Чи й Саул між пророками?
12 І відповів чоловік звідти й сказав: А хто їній батько? Тому то стало за приказку: Чи й Саул між пророками?
13 І перестав він пророкувати, і прийшов на пагірок.
14 І сказав Саулів дядько до нього та до слуги його: Куди ви ходили? А той відказав: Шукати ослиць. І побачили ми, що нема, і прийшли до Самуїла.
15 А дядько Саулів сказав: Скажи ж мені, що сказав вам Самуїл?
16 І сказав Саул до дядька свого: Справді розповів нам, що знайдені ті ослиці. А про справу царства, що говорив Самуїл, не розповів йому.
17 І скликав Самуїл народ до Господа, до Міцпи,
18 та й сказав до Ізраїлевих синів: Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Я вивів Ізраїля з Єгипту, і спас вас із руки Єгипту та з руки всіх царств, що гнобили вас.
19 А ви сьогодні погордували своїм Богом, що Він спасає вас з усіх нещасть ваших та утисків ваших. І ви сказали йому: Ні, таки царя постав над нами. А тепер ставайте перед Господнім лицем за вашими племенами та за вашими тисячами.
20 І привів Самуїл усі Ізраїлеві племена, і було виявлене Веніяминове плем'я.
21 І привів він Веніяминове плем'я за родами його, і був виявлений рід Матріїв. І привів він рід Матріїв за їхніми мужчинами, і був виявлений Саул, син Кішів. І шукали його, та не знаходили.
22 І питалися Господа ще: Чи прийде він ще сюди? А Господь відповів: Он він заховався між речами!
23 І вони побігли, і взяли його звідти. І він став серед народу, і був вищий від усього народу на цілу голову.
24 І сказав Самуїл до всього народу: Чи бачите, кого вибрав Господь? Бо нема такого, як він, серед усього народу. І ввесь народ ізняв крик та й сказав: Хай живе цар!
25 А Самуїл промовляв до народу про права царства, і записав те до книги, та й поклав перед Господнім лицем. І відпустив Самуїл увесь народ, кожного до дому свого.
26 І також Саул пішов до дому свого до Ґів'ї, а з ним пішли ті вояки, що Господь діткнувся їхніх сердець.
27 А негідні сини говорили: Що, нас спасе отакий? І гордували ним, і не принесли йому дара. Та він мовчав.
11 І вийшов аммонітянин Нахаш, і таборував при ґілеадському Явешу. І сказали всі явеські люди до Нахаша: Склади з нами умову, і ми будемо служити тобі!
2 І сказав до них аммонітянин Нахаш: Про це складу з вами умову, щоб кожному з вас вибрати праве око, і я вчиню це на ганьбу для всього Ізраїля.
3 І сказали до нього явеські старші: Зачекай нам сім день, і нехай ми пошлемо послів у всі Ізраїлеві краї. І якщо нема нам порятунку, то вийдемо до тебе.
4 І прийшли ті посли до Саулової Ґів'ї, і говорили ті слова до ушей народу. І ввесь народ підніс свій голос, та й заплакав.
5 Аж ось Саул іде худобою з поля. І сказав Саул: Що народові, що плачуть? І розповіли йому слова явеських людей.
6 І злинув Божий Дух на Саула, як слухав він ті слова, і дуже запалав його гнів!
7 І взяв він пару худобин, і порізав її, і порозсилав по всім Ізраїлевім Краї через послів, говорячи: Хто не вийде за Саулом та за Самуїлом, отак буде зроблено худобі його! І великий страх спав на людей, і вони повиходили, як один чоловік.
8 І він перелічив їх у Безеку, і було Ізраїлевих синів триста тисяч, а Юдиних людей тридцять тисяч.
9 І сказали вони до послів, що прийшли: Так скажете мешканцям ґілеадського Явешу: Узавтра, як пригріє сонце, буде вам порятунок. І прийшли ті посли, і розповіли явеським людям, і вони зраділи.
10 І сказали явеські люди: Узавтра ми вийдемо до вас, а ви зробите нам усе, що добре в очах ваших.
11 І сталося назавтра, і склав Саул із народу три відділи, і вони пройшли в середину табору за ранньої сторожі, та й били Аммона аж до спекоти дня. І сталося, позосталі розбіглися, і не позосталося між ними двох разом.
12 І сказав народ до Самуїла: Хто той, що запитував: Саул буде царювати над нами? Дайте тих людей, а ми їх повбиваємо!
13 Та Саул сказав: Ніхто не буде забитий цього дня, бо Господь сьогодні зробив спасіння серед Ізраїля.
14 А Самуїл сказав до народу: Ходіть, і підемо в Ґілґал, та й відновимо там царство!
15 І пішов увесь народ до Ґілґалу, і настановили царем там Саула перед Господнім лицем у Ґілґалі, і приносили мирні жертви перед Господнім лицем. І дуже радів там Саул та всі Ізраїлеві мужі!
12 І сказав Самуїл до всього Ізраїля: Ось я послухався вашого голосу в усьому, що ви говорили мені, і поставив над вами царя.
2 А тепер той цар ось ходить перед вами. А я постарів та посивів, а сини мої ось вони з вами. І я ходив перед вами від своєї молодости аж до до цього дня.
3 Ось! Свідкуйте проти мене перед Господом та перед Його помазанцем: чийого вола я взяв, чи осла чийого взяв я? А кого я гнобив, кому чинив насильство? І з чиєї руки взяв я підкупа, і відвернув свої очі від нього? І все це я поверну вам.
4 А вони сказали: Не гнобив ти нас, і не чинив нам насильства, і ні від кого нічого не брав.
5 І він сказав: Господь свідок на вас, і свідок Його помазанець цього дня, що ви нічого не знайшли в моїй руці. А народ сказав: Свідок!
6 І сказав Самуїл до народу: Свідок Господь, що поставив Мойсея та Аарона, і що вивів наших батьків із єгипетського краю.
7 А тепер станьте, і я буду судитися з вами перед Господнім лицем про всі добродійства Господні, які Він учинив із вами та з вашими батьками.
8 Як Яків прийшов був до Єгипту, і батьки ваші кликали до Господа, то Господь послав Мойсея та Аарона, і вони вивели ваших батьків із Єгипту, і осадили їх у цьому місці.
9 Та вони забули Господа, Бога свого, і Він передав їх у руку Сісери, начальника хацорського війська, і в руку филистимлян та в руку моавського царя, і вони воювали проти них.
10 І кликали вони до Господа та говорили: Згрішили ми, бо покинули Господа та й служили Ваалам та Астартам. А тепер урятуй нас із руки наших ворогів, і ми будемо служити Тобі.
11 І послав Господь Єруббаала, і Бедана, і Їфтаха, і Самуїла, і врятував вас із руки довколишніх ваших ворогів, і ви сиділи безпечно.
12 А коли ви побачили, що Нахаш, цар аммонських синів, прийшов на вас, то сказали мені: Ні, нехай царює над нами цар! А Цар ваш Господь, Бог ваш.
13 А тепер ось той цар, якого ви вибрали, якого жадали, і ось дав Господь над вами царя.
14 Якщо ви будете боятися Господа, і будете служити Йому, і будете слухатися Його голосу, і не будете непокірні до Господніх заповідей, то будете й ви, і цар, що царює над вами, ходити за Господом, Богом вашим.
15 А якщо ви не будете слухатися Господнього голосу, і будете непокірні до Господніх заповідей, то Господня рука буде проти вас та проти ваших батьків!
16 І ось тепер станьте, і побачте ту велику річ, що Господь зробить на ваших очах.
17 Чи ж сьогодні не жнива на пшеницю? Я покличу до Господа, і Він пошле грім та дощ, а ви пізнаєте й побачите, що велике ваше зло, яке ви зробили в Господніх очах жаданням для себе царя.
18 І кликнув Самуїл до Господа, а Господь послав того дня грім та дощ. І ввесь народ сильно злякався Господа та Самуїла!
19 І сказав увесь народ до Самуїла: Помолися за своїх рабів до Господа, Бога твого, щоб нам не померти, бо понад усі наші гріхи додали ми ще й оце зло, що жадали для себе царя.
20 І сказав Самуїл до народу: Не бійтеся! Ви зробили все те зло, тільки не відступіть від Господа, і служіть Господеві всім серцем своїм!
21 І не відступайте, і не йдіть за марнотами, які не допоможуть і які не врятують, бо марнота вони.
22 Бо Господь не полишить народу Свого ради Свого великого Ймення, бо зволив Господь зробити вас народом Своїм.
23 Також я, не дай мені, Боже, грішити проти Господа, щоб перестав я молитися за вас! І я буду наставляти вас на дорогу добру та просту.
24 Тільки бійтеся Господа, і служіть Йому правдиво всім вашим серцем, бо ви бачили, які великі діла вчинив Він із вами!
25 А якщо справді будете чинити зло, погинете й ви, і цар ваш!
1 Царств 10-12
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Помазання Саула
10 З цими словами Самуїл витягнув посудину з оливою, полив нею Саулову голову й поцілував його, промовивши: «Хіба не Господь посвятив тебе у проводирі Свого спадку[a]. 2 Після того, як ти мене залишиш сьогодні, тобі зустрінуться двоє чоловіків біля гробу Рахилі в Зелзі на кордоні з Веніаминовими землями. Вони тобі скажуть: „Ті віслюки, яких ти вирушив шукати, знайшлися. А батько вже ними не переймається, за тебе хвилюється. Він сказав: „Що з моїм сином?”
3 Потім звідти ти підеш далі, аж доки не дійдеш до великого дуба Таворського. Тобі зустрінуться троє чоловіків, які йдуть до Бетела побачитися з Богом. Один нестиме трьох козенят, другий—три буханці хліба, а третій—бурдюк вина. 4 Вони з тобою привітаються й запропонують дві хлібини[b], які ти приймеш.
5 Після цього ти прийдеш до Гівеат-Елогіма, де стоїть филистимська сторожова башта. Коли ти наблизишся до міста, зустрінеш гурт пророків, які спускатимуться з узвишшя. Перед ними будуть арфи, бубни, сурми та ліри, а самі вони пророкуватимуть. 6 На тебе потужно зійде Господній Дух, і ти почнеш пророкувати разом з ними, постанеш іншою людиною. 7 Як тільки сповняться ці прикмети, роби все, що забажаєш, бо з тобою буде Бог.
8 Йди поперед мене в Ґілґал. Я, звісно, прийду до тебе, щоб принести жертву всеспалення та мирну жертву. Але ти мусиш чекати сім днів, доки я прийду й скажу, що тобі робити».
9 Коли Саул відвернувся від Самуїла, щоб повертатися додому, Бог замінив йому серце, і того ж дня відбулося все передбачене Самуїлом.
10 Коли вони прибули до Ґівеа, його зустрів гурт пророків. Божий Дух потужно зійшов на нього, і він шаманив між іншими. 11 Коли всі, хто знав його раніше, побачили, що він з пророками теж віщує, почали дивуватися: «Що це сталося з сином Кіша? Невже Саул теж серед пророків?» 12 Місцевий житель відповів: «А їхній батько[c] хто?» Так і виникло прислів’я: «Невже Саул теж серед пророків?» 13 Коли Саул скінчив пророкувати, він піднявся на узвишшя.
14 Дядько Саула спитав у нього й слуги його: «Де ви були?»
«Шукали віслюків,—відповів той,—але коли побачили, що їх не знайти, пішли до Самуїла».
15 «Ну ж бо розкажи, що тобі Самуїл сказав»,—поцікавився дядько Саула.
16 «Він запевнив нас, що віслюків знайдено»,—відповів Саул. Але він не розповів дядькові, що Самуїл говорив про володарювання.
17 Самуїл скликав народ Ізраїлю прийти до Господа в Міцпу 18 і звернувся до дітей Ізраїлевих з такими словами: «Ось що Господь Бог Ізраїлю говорить: „Я вивів Ізраїль з Єгипту, звільнив вас з-під влади Єгипту та всіх царств, які вас гнобили. 19 Та сьогодні ви відмовляєтеся від вашого Бога, Який визволяє вас з усіх бід та нещасть. Ви сказали: „Ні, признач царя над нами”. Тому постаньте перед Господом за племенами та родами”».
20 Коли Самуїл підвів ближче всі племена Ізраїлю, було вибране Веніаминове коліно. 21 Тоді він поставив Веніаминове коліно рід за родом, та був обраний рід Матрі. Вибрано Саула, сина Кіша. Але коли почали його шукати, то не знайшли. 22 Спитали у Господа знову: «Цей чоловік уже прийшов сюди?»
Господь відповів: «Так, він сховався в обозі». 23 Побігли по нього, привели, і коли він опинився серед людей, то виявився на голову вищим за будь-кого. 24 Самуїл звернувся до всіх присутніх: «Ви бачите цього чоловіка—обранця Господнього? Такого, як він, немає більше між людей». Тоді люди закричали: «Хай живе цар!»
25 Самуїл пояснив людям, якими законами управляється царство. Він їх записав підряд на сувої і поклав перед Господом. Тоді відіслав усіх по домівках. 26 Саул також пішов додому в Ґівеа в супроводі хоробрих воїнів, серця яких запалив Бог. 27 Але деякі баламути сумнівалися: «Як цей чолов’яга може нас врятувати?» Вони зневажали його й не принесли ніяких дарунків, але Саул змовчав.
Нагаш, цар аммонійців
Нагаш, цар аммонійців, ображав роди Ґада і Рувима. Нагаш виколов праве око кожному чоловікові. Нагаш нікому не дозволяв допомогти їм. Нагаш, цар аммонійців, виколов праве око кожному ізраїльтянину, що жив на правому березі Йордану. Але сім тисяч ізраїльтян утекли від аммонійців і прийшлі в Явеш-Ґілеад[d].
Саул рятує Явеш-Ґілеад
11 Місяцем пізніше, аммонієць Нагаш підступив до Явеш-Ґілеада й обложив місто. Всі мешканці Явеша попросили Нагаша: «Склади з нами Угоду, тоді ми будемо тобі служити».
2 Але аммонієць Нагаш відповів: «Я укладу з вами Угоду лише в тому разі, якщо кожному з вас виколю праве око і тим осоромлю весь Ізраїль».
3 Тоді старійшини Явеша сказали йому: «Дай нам сім днів, щоб ми могли розіслати гінців по ізраїльських землях; якщо ніхто не поспішить нас рятувати, то вийдемо до тебе і здамося».
4 Коли посланці прибули до Саулового міста Ґівеа й переповіли людям ці слова, всі голосно заридали. 5 Саме тоді з поля повертався Саул з худобою. Він запитав: «Чому люди плачуть?» Тоді йому повторили, що сказали посланці з Явеша.
6 Коли Саул почув ці слова, на нього потужно зійшов Дух Господній, і він розлютився. 7 Порізав двох волів на шматки й розіслав їх в усі кінці Ізраїлю з посланцями, які казали: «Ось що буде з волами тих, хто не піде з Саулом та Самуїлом». Зійшов на людей жах Господній і всі, як один, прибули. 8 Коли Саул їх порахував у Везеку, то налічив триста тисяч ізраїльтян та тридцять тисяч юдеїв.
9 Вони звеліли прибулим посланцям передати людям Явеш-Ґілеада таке: «Завтра опівдні ми вас врятуємо».
Коли гінці дісталися до жителів Явеша й передали їм звістку, ті зраділи. 10 Люди Явеша сказали (аммонійцям): «Завтра ми здамося вам, можете робити з нами все, що заманеться».
11 Наступного дня Саул розділив своїх воїнів на три загони; вони ввірвалися в аммонійський табір якраз тоді, коли змінювалися останні вартові на світанку. Різня тривала до полудня. Уцілілих порозганяли так, що ніде не зосталося двох ворогів разом.
12 Тоді люди звернулися до Самуїла: «Хто сумнівався, що Саул правитиме нами? Віддай їх нам, і ми їх стратимо».
13 Але Саул заперечив: «Жодна людина не складе голови сьогодні, бо сьогодні Бог врятував Ізраїль!»
14 Тоді Самуїл звернувся до люду: «Збираймося, вирушаймо в Ґілґал і відновимо там царство». 15 Так вирушили всі люди в Ґілґал і утвердили Саула царем перед Господом. Там вони склали мирну пожертву Господу. Саул разом з усіма ізраїльтянами пишно святкував.
Прощальна промова Самуїла
12 Самуїл звернувся до всього Ізраїлю: «Я послухався всього, що ви мені говорили, і поставив над вами царя. 2 Тепер ви маєте царя, який правитиме вами. А я вже старий та сивий; мої сини ось поряд із вами. Я вас вів з юних днів і дотепер. 3 Ось я. Посвідчіть проти мене в присутності Господа та його помазаника[e]. Чийого вола я взяв? Чию ослицю відібрав? Кого я звабив? Кого гнітив? З чиїх рук хабаря прийняв, аби заплющити на щось очі? Я все відшкодую».
4 Вони відповіли: «Ти не вводив нас в оману й не гнобив.—Нічого ти не взяв ні з чиїх рук».
5 Самуїл сказав їм: «Господь вам свідок, і Його помазаник теж свідчить сьогодні, що ви нічого не знайшли в моїй руці».
«Він—свідок»,—погодилися люди.
6 Тоді Самуїл промовив до народу: «То Господь обрав Мойсея та Аарона, то Він вивів предків ваших з Єгипту. 7 А тепер стійте тут, бо я збираюсь дати вам свідчення[f] перед лицем Господа про всі праведні дії, які вчинив Господь з вами й вашими батьками. 8 Після того, як Яків прийшов до Єгипту, ваші батьки благали у Господа допомоги. Господь послав Мойсея та Аарона, які вивели ваших предків з Єгипту й поселили на цих землях.
9 Але вони забули про Господа, їхнього Бога; тому Він і продав їх у руки Сісери, командуючого військом Хазора, та в руки филистимлян і царя моавського, які воювали з ними. 10 Тоді ваші предки почали молити Господа: „Ми згрішили, забувши Господа, почали служити лжебогам Ваалу та Ашторет. Визволи нас із рук ворогів наших, і ми служитимемо Тобі”.
11 Тоді Господь послав Єруваала[g], Варака[h] Єфту і Самуїла[i] й визволив вас із рук навколишніх ворогів, щоб ви жили безпечно.
12 Однак коли ви побачили, що Нагаш, цар аммонійський, виступив проти вас, ви звернулися до мене: „Ні, ми хочемо, щоб нами правив цар”,—хоча Господь ваш Бог—ваш цар. 13 Що ж, ось правитель, якого ви обрали, якого ви для себе просили; бачите, Господь дав царя, щоб вами управляв. 14 Якщо ви будете боятися Господа, служити Йому, підкорятися Йому, не повставати проти Нього, і якщо ви та ваш проводир, який вами править, будете йти за Господом, вашим Богом, тоді Він спасе вас[j]. 15 Але якщо ви не послухаєтеся Господа, якщо ви повстанете проти Нього, Його рука підніметься проти вас і ваших предків.
16 А тепер стійте й дивіться на ті великі справи, які Господь здійснює на ваших очах. 17 Хіба зараз не жнивна пора[k] на пшеницю? Я попрошу Господа, щоб він послав громовиці та дощ. А ви зрозумієте, як жахливо ви вчинили в Господніх очах, зажадавши для себе царя».
18 Тоді Самуїл покликав Господа; і того ж дня послав Господь грозу. А весь народ був нажаханий Господом і Самуїлом.
19 І звернувся весь народ до Самуїла: «Помолися Господу, нашому Богу, за слуг своїх, щоб нам не згинути, адже до всіх гріхів, ми додали ще й цю провину: попросили собі царя».
20 «Не бійтеся,—відповів Самуїл людям.—Хоча ви вчинили зле, та не відвертайтеся від Господа, а служіть Йому всім серцем. 21 Не відступайтесь, аби слідувати за нікчемними бовванами. Адже вони не можуть принести вам нічого доброго, адже вони не можуть вас врятувати, бо вони нікчемні. 22 Заради Свого великого імені Господь не полишить Свій народ, тому що Господь вирішив зробити вас Своїм народом. 23 Що ж до мене, не дай мені Боже згрішити проти Господа, тож я буду за вас молитися. Я вас навчатиму йти шляхом добра й праведності. 24 Проте неодмінно бійтеся Господа, служіть Йому вірно і всім своїм серцем, бо ви бачили, які великі справи Він для вашого блага звершив. 25 Однак якщо ви й далі чинитимете зло, і ви і ваш цар будуть зметені немов багно із хати!»
Footnotes
- 10:1 Свого спадку В гебрейському рукописі Першої Книги Самуїла вірш тут закінчується. Грецькі переклади мають таке продовження: «Ти правитимеш народом Господа і врятуєш його від довколишніх ворогів. А це буде тобі знаком того, що Господь посвятив тебе володарювати Його спадком».
- 10:4 й запропонують… хлібини Цей варіант міститься виключно у древньогрецьких текстах та кумранські рукописах.
- 10:12 батько Тобто «лідер». Як правило, головного пророка, який був вчителем та лідером інших пророків, називали «батьком».
- 10:27 Нагаш… Явеш-Ґілеад Цього абзацу немає в стандартному гебрейському тексті, але його знайдено в деяких древніх перекладах і в одному з давньогебрейських рукописів.
- 12:3 помазаника Або «обраного царя». Також див.: 1 Сам. 12:5.
- 12:7 збираюсь… свідчення У древньогебрейських рукописах—«я розповім вам».
- 12:11 Єруваала Або «Ґідеона».
- 12:11 Варака Цей варіант міститься виключно у древньогрецьких та сирійських текстах. У древньогебрейських рукописах—«Ведана». Див.: 1 Хр. 7:17.
- 12:11 Самуїла Цей варіант міститься виключно у деяких древньогрецьких та сирійських текстах. У древньогебрейських рукописах—«Самсона».
- 12:14 тоді Він спасе вас Цей варіант міститься виключно у древньогрецьких текстах.
- 12:17 жнивна пора Під час жнив не було дощу.
Від Луки 9:37-62
Ukrainian Bible
37 А наступного дня, як спустились з гори, перестрів Його натовп великий.
38 І закричав ось один чоловік із народу й сказав: Учителю, благаю Тебе, зглянься над сином моїм, бо одинак він у мене!
39 А ото дух хапає його, і він нагло кричить, і трясе ним, аж той піну пускає. І, вимучивши він його, насилу відходить.
40 І учнів Твоїх я благав його вигнати, та вони не змогли.
41 А Ісус відповів і промовив: О, роде невірний й розбещений, доки буду Я з вами, і терпітиму вас? Приведи свого сина сюди!
42 А як той іще йшов, демон кинув його та затряс. Та Ісус заказав тому духу нечистому, і вздоровив дитину, і віддав її батькові її.
43 І всі дивувалися величі Божій! А як усі дивувались усьому, що чинив був Ісус, Він промовив до учнів Своїх:
44 Вкладіть до вух своїх ці ось слова: Людський Син буде виданий людям до рук...
45 Проте не зрозуміли вони цього слова, було бо закрите від них, щоб його не збагнули, та боялись Його запитати про це слово.
46 І прийшло їм на думку: хто б найбільший з них був?
47 А Ісус, думку серця їх знавши, узяв дитину, і поставив її біля Себе.
48 І промовив до них: Як хто прийме дитину оцю в Ім'я Моє, Мене він приймає, а як хто Мене прийме, приймає Того, Хто послав Мене. Хто бо найменший між вами всіма, той великий!
49 А Іван відповів і сказав: Учителю, ми бачили одного чоловіка, що Ім'ям Твоїм демонів виганяв, і ми заборонили йому, бо він з нами не ходить.
50 Ісус же йому відказав: Не забороняйте, бо хто не проти вас, той за вас!
51 І сталось, коли дні вознесення Його наближались, Він постановив піти в Єрусалим.
52 І Він посланців вислав перед Собою. І пішли вони, та й прибули до села самарянського, щоб ночівлю Йому приготовити.
53 А ті не прийняли Його, бо йшов Він у напрямі Єрусалиму.
54 Як побачили ж те учні Яків й Іван, то сказали: Господи, хочеш, то ми скажемо, щоб огонь зійшов з неба та винищив їх, як і Ілля був зробив.
55 А Він обернувся до них, їм докорив та й сказав: Ви не знаєте, якого ви духа.
56 Бо Син Людський прийшов не губить душі людські, а спасати! І пішли вони в інше село.
57 І сталось, як дорогою йшли, сказав був до Нього один: Я піду за Тобою, хоч би куди Ти пішов.
58 Ісус же йому відказав: Мають нори лисиці, а гнізда небесні пташки, Син же Людський не має ніде й голови прихилити!
59 І промовив до другого Він: Іди за Мною. А той відказав: Дозволь мені перше піти, і батька свого поховати.
60 Він же йому відказав: Зостав мертвим ховати мерців своїх. А ти йди та звіщай Царство Боже.
61 А інший сказав був: Господи, я піду за Тобою, та дозволь мені перш попрощатись із своїми домашніми.
62 Ісус же промовив до нього: Ніхто з тих, хто кладе свою руку на плуга та назад озирається, не надається до Божого Царства!
Read full chapter
От Луки 9:37-62
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Ісус зціляє хлопчика, одержимого нечистим духом
(Мт. 17:14-18; Мк. 9:14-27)
37 Наступного дня, коли Ісус, Петро, Яків та Іоан повернулися з гори, то побачили, що їх зустрічав великий натовп. 38 Зненацька, один чоловік з-поміж натовпу вигукнув: «Учителю, благаю Тебе, змилуйся над сином моїм, бо він же моя однісінька дитина! 39 Час від часу нечистий хапає його, і тоді хлопець кричить несамовито. Дух так колотить його, що аж піна на устах у дитини виступає; дух мучить його і майже ніколи не залишає. 40 Я благав учнів Твоїх вигнати нечистого, але вони не змогли».
41 І мовив Ісус у відповідь: «О невірний і заблудлий роде! Скільки ж ще часу Мені бути з вами і вас терпіти? Приведи свого сина до Мене». 42 Коли хлопчик підходив, нечистий дух раптом кинув його на землю й шалено затряс. Та Ісус заговорив суворо до нечистого духа й заборонив це йому і, зціливши дитину, віддав батькові.
43 Усі присутні були враженні міццю Божою.
Ісус говорить про Свою смерть
(Мт. 17:22-23; Мк. 9:30-32)
Та поки люди дивувалися з усього, що Він діяв, Ісус звернувся до Своїх учнів: 44 «Добре затямте все, що Я зараз скажу вам: незабаром Сина Людського буде віддано до рук людей». 45 Однак учні Його не розуміли цих слів. Зміст був прихований від них, тож вони не могли збагнути цього, а перепитати Ісуса боялися.
Хто є самим великим у Царстві Небеснім
(Мт. 18:1-5; Мк. 9:33-37)
46 Ісусові учнями зародилася сперечка про те, хто з них є найвеличнішим. 47-48 Ісусу були відомі їхні потаємні думки. Він узяв дитину, поставив її біля Себе і звернувся до учнів: «Хто приймає таку малу дитину в ім’я Моє, той приймає і Мене, а хто приймає Мене, той приймає й Того, Хто послав Мене. Отож справді, той серед вас стане найбільшим у Царстві Небеснім, хто буде найміншим».
Хто не проти нас, той з нами
(Мк. 9:38-40)
49 А Іоан розповів: «Вчителю, ми бачили чоловіка, який виганяв нечистого іменем Твоїм. Ми намагалися зупинити його, оскільки він не є одним із нас».
50 Та Ісус відповів Іоанові: «Не зупиняйте його, бо той, хто не проти вас—той за вас».
Самаритяни не приймають Ісуса
51 Сталося так, що коли наблизився час Ісусові бути взятим на небо, Він твердо вирішив іти до Єрусалиму. 52 Перед Себе Ісус вислав посланців, які незабаром прибули до самарійського поселення, щоб все приготувати для Його приходу. 53 Та самаритяни не побажали прийняти Його через те, що Він ішов до Єрусалиму.
54 Коли Його учні Яків та Іоан побачили це, вони спитали: «Господи, хочеш, ми викличемо вогонь Небесний, щоб знищив їх, [як чинив Ілля?][a]»
55 Та Ісус озирнувся й присоромив їх. [Ісус сказав їм: «Чи ви не знаєте, якому духу належите? 56 Син Людський прийшов не на те, щоб губити душі людські, а щоб рятувати їх»][b]. І вони вирушили до іншого міста.
Хто може бути Ісусовим учнем
(Мт. 8:19-22)
57 По дорозі хтось сказав Ісусу: «Я піду за Тобою, хоч куди б Ти йшов». 58 Ісус відповів: «Лисиці мають нори, птахи небесні—гнізда, але Син Людський не має місця, де Він зможе відпочити».
59 Ісус мовив до іншої людині: «Іди за Мною!» Але той попросив: «Господи, дозволь мені спершу піти та поховати мого батька». 60 Однак Ісус відповів: «Нехай мертві самі ховають своїх померлих, а ти повинен нести звістку про Царство Боже».
61 Ще інший сказав: «Я піду за Тобою, Господи, але спершу дозволь мені попрощатися зі своїми домашніми». 62 Та Ісус відповів: «Ті, хто, взявшись за плуг, дивляться назад,—не гідні Царства Божого».
Read full chapterCopyright © 2007 by Bible League International