Ковчег перенесено до храму

8 Цар Соломон скликав до Єрусалима усіх старійшин Ізраїлю, голів колін та начальників ізраїльських родин, щоб перенести ковчег Господнього Заповіту з Сіону до міста Давида. ² Всі чоловіки Ізраїлю зібрались у царя Соломона на час свята^[a] у місяці Етанімі, сьомому місяці року.

³ Коли всі старійшини Ізраїлю прибули, священики і левити^[b] взяли ковчег Господній, ⁴ Намет зібрання і всі священні речі в ньому до храму. ⁵ Цар Соломон разом з усім ізраїльським народом, який зібрався навколо нього, був перед ковчегом, приносячи в жертву незліченну кількість овець та биків.

⁶ Тоді священики занесли ковчег Господнього Заповіту на його місце—у внутрішнє святилище храму, Святеє Святих, і поставили його під крилами Херувимів. ⁷ Херувими розпростерли свої крила над ковчегом, прикриваючи його та шести, на яких його несли. ⁸ Ці шести були такі довгі, що їх кінці було видно зі Святого Місця, що перед внутрішнім святилищем, але не ззовні Святеє Святих. Там вони й по сьогодні.

⁹ У Ковчезі Заповіту нічого не було, крім двох кам’яних скрижалів, які Мойсей поклав туди на горі Хорев, де Господь уклав Угоду з ізраїльтянами, після їхнього виходу з Єгипту.

¹⁰ Коли священики вийшли зі Святого Місця, хмара заповнила храм Господній. ¹¹ І священики не могли відправити службу через цю хмару, бо слава Господа заповнила дім Господній. ¹² Тоді Соломон промовив:

¹⁴ В той час, як весь народ Ізраїлю зібрався і стояв там, цар повернувся й благословив його. ¹⁵ Тоді він мовив:

«Господу хвала, Богу Ізраїлю, Хто власноручно виконав усе, що обіцяв Своїми устами моєму батькові Давиду. Ось що казав Господь: ¹⁶ „З того дня, як Я вивів народ Мій ізраїльський з Єгипту, Я не обрав міста в жодному з колін ізраїльських, щоб збудувати Мені храм. Так, зараз Я обрав Єрусалим—місто, у якому прославиться Моє ім’я.^[d] Я обрав Давида правити Моїм народом ізраїльським”.

¹⁷ Мій батько Давид дуже хотів збудувати храм в ім’я Господа, Бога Ізраїлю. ¹⁸ Але Господь сказав моєму батькові Давиду: „Те, що було в тебе щире бажання побудувати храм в Моє ім’я—це добрий намір. ¹⁹ Однак ти не збудуєш храм, а твій син—кров і плоть твоя, саме він збудує храм в ім’я Моє”.

²⁰ Господь дотримався Своєї обіцянки: я царюю після батька мого Давида і сиджу на троні Ізраїлю, як і обіцяв Господь. І я збудував храм в ім’я Господа, Бога Ізраїлю. ²¹ Я спорудив місце для ковчега з Угодою, яку Господь уклав з батьками нашими, коли вивів їх з Єгипту».

Соломонова молитва

²² Соломон став перед вівтарем Господнім перед усім народом Ізраїлю й простягнув руки до небес ²³ і промовив:

«О Господи, Боже Ізраїлю, ні на небі, ні на землі немає такого Бога, як Ти. Ти виконуєш Свій Заповіт про любов до слуг Твоїх, які всім серцем дотримуються шляху Твого. ²⁴ Ти виконав Свою обітницю, що дав Своєму слузі Давиду, моєму батькові. Ти устами Своїми пообіцяв і руками Своїми виконав її, як і сьогодні. ²⁵ Тепер, Господи, Боже Ізраїлю, виконай ту обіцянку, яку Ти дав Своєму слузі Давидові, батькові моєму, коли сказав: „Завжди твої сини сидітимуть на троні Ізраїлю, доки вони пильнуватимуть все те, що роблять, як ти це робив”. ²⁶ І тепер, Боже Ізраїлю, нехай здійсниться слово Твоє, яке Ти дав Своєму слузі Давиду, моєму батькові.

²⁷ Та чи справді Бог житиме на землі? Небеса й навіть увесь всесвіт не можуть вмістити Тебе. Наскільки ж менший храм, збудований мною! ²⁸ Отож зглянься на молитву й благання Твого слуги, о Господи мій Боже. Почуй плач і молитву, якими Твій слуга звертається до Тебе цього дня. ²⁹ Нехай очі Твої будуть звернені до цього храму вдень і вночі. Це місце, про яке Ти казав: „Ім’я Моє буде тут”. Тож почуй молитву слуги Свого, який молиться до цього храму. ³⁰ Почуй благання Свого слуги й Свого народу ізраїльського, коли вони молитимуться на цьому місці до Тебе. Почуй з Небес, місця де Ти живеш, а почувши, прости.

³¹ Якщо хтось вчинить зле проти ближнього свого і стверджуватиме, що він невинний, то він буде змушений прийти до цього вівтаря й присягнутися у своїй невинності. ³² Тоді почуй з Небес і розсуди слуг Своїх: засуди винного й покарай відповідно його вчинкам, та виправдай невинного й нагороди його згідно з його праведністю.

³³ Якщо ж ворог переможе Твій народ ізраїльський за те, що він згрішив проти Тебе, але він повернеться знову до Тебе й, сповідуючи ім’я Твоє, молитиметься, пощади проситиме в Тебе в храмі цьому, ³⁴ тоді почуй з Небес і вибач гріхи Твоєму народові ізраїльському й поверни його землю, яку віддав його батькам.

³⁵ Якщо ж небеса зімкнуться й не буде дощу, бо Твій народ згрішив проти Тебе, і коли люди молитимуться на цьому місці й каятимуться іменем Твоїм, відвернувшись від свого гріха, бо Ти наслав страждання на них, ³⁶ тоді почуй їх з Небес і прости гріх слугам Своїм, Своєму народу ізраїльському. Настанови їх на шлях праведного життя й пошли дощ на землю, яка була дана Тобою в спадщину народу Твоєму.

³⁷ Коли ж на землю прийдуть голод або чума, або почнуть гинути рослини від іржі, сарани, чи черви, або вороги візьмуть їх в облогу в їхніх же містах, хоч яке б лихо або напасть спіткала їх, ³⁸ та коли хтось із Твоїх людей ізраїльських звернеться з молитвою та благанням (бо кожна людина знає свій біль і страждання), хто простягне руки до цього храму, ³⁹ тоді почуй з Небес, місця де Ти живеш. Вибач і вчини з кожним згідно з вчинками його, оскільки Ти знаєш, що в кожного на серці. Тільки Ти знаєш, що на серці в кожної людини! ⁴⁰ Тож вони боятимуться й поважатимуть Тебе протягом усього життя, що житимуть на землі, яку Ти дав нашим батькам.

⁴¹ Щодо іноземця, який не належить до Твого народу Ізраїлю, але прийде з далеких земель завдяки імені Твоєму, ⁴² оскільки люди чутимуть про Твоє велике ім’я, Твою правицю могутню й Твої розпростерті руки, коли він прийде помолитися у цьому храмі, ⁴³ тоді почуй з Небес, де Ти живеш, і зроби те, про що просить Тебе чужинець, тоді всі народи землі знатимуть ім’я Твоє і боятимуться Тебе, як боїться Твій власний народ ізраїльський, і будуть знати, що цей храм, який я збудував, щоб вшанувати Тебе, носить Твоє ім’я.

⁴⁴ Коли ж народ Твій піде війною проти своїх ворогів, хоч куди б Ти їх послав, і коли вони молитимуться Господу, звертаючись до міста, яке Ти обрав, і до храму, що я збудував в ім’я Твоє, ⁴⁵ тоді почуй з Небес їхні молитви та благання і підтримай їх.

⁴⁶ Якщо вони скоять гріх проти Тебе, оскільки немає людини без гріха, і Ти розгніваєшся на них й віддаси їх ворогові, який забере їх у полон у далекі чи близькі землі, ⁴⁷ і якщо вони отямляться на чужині в полоні, покаються й благатимуть Тебе, кажучи: „Ми скоїли гріх, ми зробили зле й ганебне” ⁴⁸ —та якщо вони повернуться до Тебе всім своїм серцем і душею на землі своїх ворогів, які взяли їх у полон, і молитимуться Тобі за ту землю, яку Ти дав їхнім батькам, про те місто, що Ти обрав, та храм, збудований мною в Твоє ім’я, ⁴⁹ тоді почуй з Небес, де Ти живеш, почуй їхні молитви й благання і підтримай їх. ⁵⁰ І пробач народ Свій, який згрішив проти Тебе, і змусь його переможців виявити милосердя. ⁵¹ Бо це Твій народ, Твоя власність, кого Ти вивів з Єгипту, із тієї залізоплавильної печі.

⁵² Нехай Твої очі будуть розплющені до благань Твого слуги і до прохань народу ізраїльського, дослухайся до них, хоч коли б вони взивали до Тебе. ⁵³ Бо Ти виділив їх з усіх народів світу, щоб були вони Твоєю власністю, як Ти проголосив через Свого слугу Мойсея, о Спасителю, Господи, коли виводив наших батьків з Єгипту».

⁵⁴ Коли Соломон закінчив усі ці молитви й благання до Господа, він підвівся з-перед вівтаря Господнього, де стояв уклінний, з руками, розпростертими до небес. ⁵⁵ Він підвівся й благословив весь народ Ізраїлю, що зібрався тут, гучно промовивши:

⁵⁶ «Благословен Господь, Який дав спочинок своїм людям ізраїльським, як Він і обіцяв. Жодного слова не пропало з усіх тих чудових обіцянок, що Він передав через Свого слугу Мойсея. ⁵⁷ Нехай Господь Бог наш буде з нами, як Він був з нашими батьками, нехай Він ніколи не покине, не залишить нас. ⁵⁸ Нехай Він приверне наші серця до Себе, щоб ішли ми Його шляхом і дотримувалися наказів, настанов і вказівок, які Він дав нашим батькам. ⁵⁹ І нехай ці мої слова, з якими я молюся перед Господом, будуть з Господом нашим Богом день і ніч, і нехай Він підтримує Свого слугу і Свій народ ізраїльський у його щоденних потребах. ⁶⁰ Тоді всі народи землі довідаються, що Господь є Бог, і немає іншого. ⁶¹ Але ваші серця повинні бути повністю віддані Господу нашому Богу, щоб жити за Його наказами й коритися його настановам, як оце зараз».

Освячення храму

⁶² Тоді цар і весь Ізраїль разом з ним принесли жертви Господу. ⁶³ Соломон приніс мирну жертву Господу: двадцять дві тисячі голів крупної рогатої худоби та сто двадцять тисяч овець і кіз. Отак цар і весь Ізраїль освятили храм Господній.

⁶⁴ Того ж дня цар освятив середню частину внутрішнього двору перед храмом Господнім, і там приніс жертви всеспалення, хлібну жертву та жир мирної жертви, оскільки бронзовий вівтар перед Господом не вміщав усіх жертв всеспалення, зерна та лою мирної жертви.

⁶⁵ Протягом семи днів Соломон відзначав свято^[e], а з ним і весь Ізраїль—величезне зібрання народу від Лебо-Гамата до Ваді в Єгипті. Вони святкували перед Господом Богом нашим сім днів, а тоді ще сім днів—усього чотирнадцять днів^[f]. ⁶⁶ Наступного дня цар відправив по домівках людей. Вони благословили царя й подалися додому, і серця їхні були сповнені радістю й задоволенням через те, що Господь зробив для Свого слуги Давида та Свого народу ізраїльського.

Господь являється Соломону

9 Коли Соломон завершив будівництво храму Господнього й царського палацу і виконав усе, що прагнув зробити, ² Господь явився йому вдруге, як Він вже являвся йому в Ґівеоні. ³ Господь сказав йому:

«Я почув молитву й благання твої до Мене, Я освятив цей храм, який ти збудував, надавши йому Моє ім’я назавжди. Очі Мої і серце Моє завжди будуть там. ⁴ Щодо тебе, то якщо ти служитимеш Мені зі щирим серцем, як твій батько Давид, і виконуватимеш усе, що Я наказую, і дотримуватимешся Моїх настанов та законів, ⁵ тоді Я встановлю твій царський трон над Ізраїлем назавжди, як обіцяв Давидові, батькові твоєму, коли казав: „Твій нащадок завжди сидітиме на троні ізраїльському”.

⁶ Але якщо ти чи твої сини відвернуться від Мене й не слухатиметеся заповідей та настанов, які Я даю вам, і підуть служити іншим богам та поклонятися їм, ⁷ тоді Я відріжу Ізраїль від тих земель, що дав їм, і відмовлюся від храму, який Я освятив в ім’я Своє. Ізраїль тоді стане приказкою і посміховиськом серед усіх народів. ⁸ І хоча зараз цей храм справляє сильне враження, всі, хто проходитимуть повз нього, будуть жахатися та насміхатися й питатимуть: „Чому Господь зробив таке з цією землею і цим храмом?” ⁹ Люди відповідатимуть: „Бо вони забули Господа свого Бога, Який вивів їхніх батьків з Єгипту, і йдуть за іншими богами, служать їм, поклоняються їм. Ось чому Господь наслав на них усі ці біди”».

Інша діяльність Соломона

¹⁰ Наприкінці двадцятого року, протягом якого Соломон зводив храм Господа і царський палац, ¹¹ цар Соломон віддав двадцять міст у Ґалилеї Гіраму, царю Тира, бо Гірам постачав йому кедр та сосну, і золото, яке Соломонові було потрібне. ¹² Але коли Гірам вирушив з Тира побачити ті міста, які дав йому Соломон, він залишився невдоволений. ¹³ «Що за міста ти дав мені, брате мій?»—спитав він. І він назвав їх землями Кабула^[g], цю назву вони мають і по сьогодні. ¹⁴ Тоді Гірам надіслав царю сто двадцять талантів^[h] золота.

¹⁵ Ось перелік робочої сили, яку Соломон зібрав для будівництва храму Господнього, свого власного палацу, навісних терас, єрусалимського муру та Хазора, Меґіддо й Ґезера. ¹⁶ (Фараон, цар Єгипту, напав і загарбав Ґезер. Він його спалив. Він повбивав ханаанське населення й віддав Ґезер у посаг своїй дочці, Соломоновій дружині. ¹⁷ І Соломон відбудував Ґезер). Він збудував Нижній Бет-Горон, ¹⁸ Баалат і Тамар у пустелі на своїх землях, ¹⁹ а також усі свої міста-комори і невеличкі міста для колісниць і вершників—усе, що тільки він бажав збудувати в Єрусалимі, в Ливані й по всіх землях, де він царював.

²⁰ Усіх, хто лишився з хиттитів, аморійців, перизійців, хивійців та євуситів (це були неізраїльські народи), ²¹ саме їхні нащадки залишилися на цих землях, й ізраїльтяни не могли їх винищити, тож Соломон перетворив їх на рабську силу, як це лишається й до сьогодні. ²² Але Соломон не зробив рабом жодного з ізраїльтян: вони були його воїнами, урядовцями, начальниками, командуючими й командирами його колісниць та вершників. ²³ Вони також були головними посадовими особами, що очолювали Соломонову справу—п’ятсот п’ятдесят повноважних наглядачів над тими, хто працював.

²⁴ Після того, як фараонова дочка прийшла з міста Давида до палацу, який їй звів Соломон, він збудував навісні тераси.

²⁵ Тричі на рік Соломон приносив жертви всеспалення та мирні жертви на вівтарі, збудованому ним для Господа, разом з тим спалював запашне куріння перед Господом, і тим виконував свій обов’язок у храмі.

²⁶ Цар Соломон також збудував кораблі в Еціон-Хевері, що неподалік від Елата в Едомі, на березі Червоного моря. ²⁷ Та Гірам послав своїх людей: моряків, які знали море, служити на флоті разом із людьми Соломона. ²⁸ Вони попливли до Офіру й привезли чотириста двадцять талантів^[i] золота, які доставили царю Соломону.

Істинна пожертва

(Мк. 12:41-44)

21 Ісус підвів очі й побачив, як багаті люди кладуть свої дарунки до жертовної скриньки у храмі. ² І ще Він побачив бідну вдову, яка поклала до скриньки дві дрібні мідні монети^[a]. ³ Тоді мовив Ісус: «Істинно кажу вам, що ця бідна вдова пожертвувала більше, ніж усі інші люди. ⁴ Адже всі вони давали від лишка свого, а вона, бідна, віддала все, що мала на прожиття».

Ісус передрікає руйнування Єрусалимського храму

(Мт. 24:1-8; Мк. 13:1-8)

⁵ Деякі з учнів Ісусових розмовляли про храм, говорячи: «Які дивовижні споруди! Поглянь, як багато добрих дарунків було тут принесено Богові». На те Ісус відповів: ⁶ «Щодо того, що ви бачите, то прийде час, коли тут каменя на камені не залишиться: все буде зруйноване»^[b]. ⁷ Деякі з учнів спитали Ісуса: «Вчителю, коли це трапиться? І яке буде знамення того, що все це вже близьке до здійснення?»

⁸ У відповідь Ісус мовив до них: «Стережіться, щоб не бути обдуреними. Бо чимало прийде людей, які користуватимуться іменем Моїм, кажучи: „Я—Христос” та „Час наблизився”. Не йдіть за ними!

⁹ Коли почуєте ви про війни й перевороти, не лякайтеся; це неодмінно має статися, але це ще не кінець».

¹⁰ Потім Ісус сказав їм: «Народ повстане проти народу, а царство—проти царства. ¹¹ Голод і чума лютуватимуть, й землетруси траплятимуться в різних місцях. Повсюди відбуватимуться жахливі події, та з Неба прийдуть великі знамення, щоб попередити людей».

Ісус попереджає апостолів про переслідування

(Мт. 24:9-14; 10:16-20; Мк. 13:9-13)

¹² «Але перш, ніж усе це трапиться, люди арештовуватимуть і переслідуватимуть вас. Вони судитимуть вас у синагогах і кидатимуть до в’язниць. Вони поведуть вас до царів та правителів через ім’я Моє. ¹³ Але ж все це дасть вам можливість свідчити про Мене.

¹⁴ Навчіться заздалегідь не хвилюватися, що сказати. ¹⁵ Я дам вам такі слова і мудрість, що ніхто з ворогів ваших й заперечити вам не зможе.

¹⁶ Вас зрадять батьки, брати, родичі й друзі, і декого з вас вони віддадуть на смерть. ¹⁷ І ненавидітимуть вас усі за те, що ви йшли за Мною. ¹⁸ Та жодна волосина з голів ваших не впаде. ¹⁹ Ви врятуєте життя своє тільки завдяки своїй непохитній вірі».