Ізраїль повстає проти Реговоама

12 Реговоам пішов до Сихема, оскільки всі ізраїльтяни зібралися там, щоб проголосити його царем. ² Коли Єровоам, син Невата, почув це (він був усе ще у Єгипті, куди втік від царя Соломона), він повернувся з Єгипту до свого міста Зереда у горах Ефраїма^[a]. ³ Отож люди послали по Єровоама, і він та усі ізраїльтяни прийшли до Реговоама й сказали йому: ⁴ «Твій батько поклав на нас тяжке ярмо, але зараз полегши наш жорстокий труд і тяжке ярмо, яке він поклав на нас, і ми служитимемо тобі».

⁵ Реговоам відповів: «Ідіть звідси на три дні, а потім повертайтеся до мене». Тож люди пішли геть.

⁶ Тоді цар Реговоам порадився зі старійшинами, які служили його батькові Соломону впродовж його життя. Він запитав їх: «Яку відповідь порадите мені дати цим людям?»

⁷ Вони відповіли: «Якщо сьогодні ти будеш слугою цих людей і даси їм прихильну відповідь, то вони завжди служитимуть тобі».

⁸ Але Реговоам відхилив пораду старійшин і порадився з юнаками, з котрими виріс, і які служили йому. ⁹ Він спитав їх: «Яка ваша порада? Як я повинен відповісти цим людям, які кажуть мені: „Полегши ярмо, яке твій батько поклав на нас?”»

¹⁰ Тоді юнаки, з якими він виріс, відповіли: «Скажи людям, що говорили тобі: „Твій батько поклав на нас тяжке ярмо, а ти полегши його”. Дай їм таку відповідь: „Мій мізинець могутніший ніж усе тіло мого батька. ¹¹ Мій батько поклав на вас тяжке ярмо, а я зроблю його ще важчим. Мій батько карав вас батогами, а я каратиму вас батогами з металевими шипами^[b]”».

¹² Через три дні Єровоам і всі люди повернулися до Реговоама, як цар і наказав їм: «Приходьте до мене через три дні». ¹³ Цар відповів людям суворо. Відхиливши пораду старійшин, ¹⁴ він вчинив за порадою юнаків і сказав: «Мій батько поклав на вас тяжке ярмо, а я зроблю його ще важчим. Мій батько карав вас батогами, а я каратиму вас батогами з металевими гачками». ¹⁵ Тож цар не послухався поради людей, і були ті події від Господа, щоб збулися слова, сказані до Єровоама, сина Невата, які Господь промовив через пророка Агіжу, шилонійця.

¹⁶ Коли весь Ізраїль побачив, що цар відмовився слухати їх, люди відповіли цареві:

Отож усі ізраїльтяни розійшлися по своїх домівках. ¹⁷ А щодо ізраїльтян, які мешкали в містах Юдеї, Реговоам усе ще царював над ними.

¹⁸ Коли цар Реговоам вирядив Адонірама, який був наглядачем над рабською силою, то ізраїльтяни забили його камінням на смерть. Царю Реговоаму, однак, вдалося вскочити в свою колісницю і втекти до Єрусалима. ¹⁹ Отак Ізраїль повстав проти дому Давидового, і так воно є й по сьогодні.

²⁰ Коли ізраїльтяни почули, що Єровоам повернувся, вони покликали його на зібрання і зробили його царем над усім Ізраїлем. Лише коліно Юди залишилося вірним Давидовому дому.

²¹ Коли Реговоам прибув до Єрусалима, він зібрав вісімдесят тисяч найкращих воїнів із сімей Юди та Веніамина, щоб піти війною проти Ізраїлю й повернути царство Реговоаму, сину Соломона.

²² Але Шемая, Божий чоловік, почув таке слово Боже: ²³ «Скажи Реговоаму, сину Соломона, царю юдейському, і всьому дому Юди й Веніамина, та іншим людям: ²⁴ „Ось що каже Господь: „Ви не повинні воювати з братами своїми, ізраїльтянами. Кожен із вас мусить повернутися до дому, оскільки це Я зробив, щоб усе так сталося”». Тож цар Реговоам та його військо послухалися слова Господнього й пішли додому, як і наказав Господь.

²⁵ Тоді Єровоам укріпив Сихем у горах Ефраїмових і жив там. Звідти він пішов і збудував Пенуел^[c].

²⁶ Єровоам гадав собі: «Царство тепер, мабуть, повернеться до дому Давидового. ²⁷ Якщо ці люди підуть і принесуть жертви у храмі Господньому в Єрусалимі, вони знову стануть вірними своєму володарю Реговоаму, царю Юдеї. Вони уб’ють мене й повернуться до царя Реговоама».

²⁸ Поспитавши поради, цар виготовив двох золотих тельців. Він сказав народу: «Це занадто для вас—ходити в Єрусалим. Ось твої боги, о Ізраїлю, які вивели вас із Єгипту»^[d]. ²⁹ Одного він установив у Бетелі, а другого—в Дані. ³⁰ І це було гріхом, тому що народ ішов аж до самого Дану та Бетелу^[e], щоб там помолитися одному з них.

³¹ Єровоам збудував святині на узвишшях і призначив священиків з-поміж різних колін Ізраїлю, навіть із тих, що не були левитами. ³² В Ізраїлі цар Єровоам започаткував свято^[f] на зразок Пасхі в Юдеї, але він відзначав його на п’ятнадцятий день восьмого місяця. Він пішов до Бетела, щоб принести жертви на вівтарі перед тельцями, яких він зробив. Він також призначив священиків у Бетелі, щоб правили на узвишшях, які він нагорнув. ³³ Тож цар Єровоам встановив свою власну дату святкування для ізраїльтян. Це був п’ятнадцятий день восьмого місяця. Він вирушив до Бетела, щоб принести пожертви й спалити запашне куріння на вівтарі, який він спорудив.:

Божий чоловік із Юдеї

13 Згідно зі словом Господнім, Божий чоловік прийшов з Юдеї до Бетела, коли Єровоам стояв перед вівтарем і приносив жертви. ² Він вигукнув до вівтаря слова Господа: «О вівтарю, вівтарю! Ось що каже Господь: „Син на ім’я Йосія народиться в домі Давидовому. На тобі він принесе в жертву священиків узвиш, які зараз приносять жертви тут, і людські кістки будуть спалені на тобі”». ³ Того ж дня Божий чоловік подав знак, сказавши: «Це знак, який проголосив Господь: вівтар розколеться на частини й попіл з нього буде розвіяно».

⁴ Коли цар Єровоам почув, що Божий чоловік прокричав до вівтаря в Бетелі, він простягнув руку до вівтаря і сказав: «Схопіть його!» Але рука, простягнута до чоловіка, зсохлася так, що він не зміг опустити її. ⁵ І вівтар розколовся на частини, і його попіл розвіявся, згідно зі знаком, який подав Божий чоловік за словом Господнім.

⁶ Тоді цар сказав Божому чоловікові: «Поклопочи перед Господом твоїм Богом, чи можна відновити мою руку». Тож Божий чоловік поклопотав перед Господом, і рука царя відновилась, і стала такою ж, як була раніше.

⁷ Цар сказав Божому чоловікові: «Ходімо зі мною додому поїмо, і я нагороджу тебе».

⁸ Але Божий чоловік відповів царю: «Навіть якщо ти даси мені половину того, що маєш, я не піду з тобою, не буду їсти хліб чи пити воду тут. ⁹ Оскільки я виконую наказ слова Господнього: „Не їж хліба, не пий води, не повертайся тим же шляхом, яким прийшов”». ¹⁰ Тож він пішов іншою дорогою і не став повертатися тим шляхом, яким прийшов до Бетела.

¹¹ Тоді був такий собі старий пророк, що мешкав у Бетелі; сини його прийшли і все йому доповіли про те, що Божий чоловік зробив того дня в Бетелі. Вони також розповіли своєму батькові, що він сказав царю. ¹² Їхній батько спитав їх: «Якою дорогою пішов той чоловік?» І його сини показали йому, якою дорогою пішов Божий чоловік із Юдеї. ¹³ Тож він сказав своїм синам: «Осідлайте мені віслюка». І коли вони осідлали віслюка для нього, він осідлав його ¹⁴ й подався слідом за Божим чоловіком. Він знайшов його, коли той сидів під дубом, і запитав: «Ти Божий чоловік, що прийшов з Юдеї?» «Так»,—відповів той.

¹⁵ Тоді пророк сказав йому: «Ходімо до мене додому поїмо».

¹⁶ Божий чоловік сказав: «Я не можу повертатися і йти з тобою, як не можу їсти хліб чи пити воду з тобою в цьому місці. ¹⁷ Мені було наказано словом Господнім: „Не їж хліба, не пий води там, не повертайся тим же шляхом, що прийшов”».

¹⁸ Старий пророк відповів: «Я також пророк, як і ти. І Ангел сказав мені словами Господа: „Приведи його з собою у свій дім, щоб він міг поїсти хліба й попити води”». (Але він йому брехав). ¹⁹ Тож Божий чоловік повернувся з ним, поїв і попив у його домі.

²⁰ Коли вони сиділи за столом, слова Господні прийшли до старого пророка, який привів Божого чоловіка. ²¹ Він закричав на Божого чоловіка, що прийшов із Юдеї: «Ось що каже Господь: „Ти порушив слово Господнє і не послухався наказу, який Господь твій Бог дав тобі. ²² Ти повернувся і їв хліб, і пив воду в цьому місці, де Він сказав тобі не їсти й не пити. Ось чому твоє тіло не буде поховане в могилі твоїх батьків”».

²³ Коли Божий чоловік доїв і допив, пророк, який привів його назад, осідлав віслюка для нього. ²⁴ Коли він виїхав на свій шлях, йому зустрівся лев і вбив його. І його тіло було кинуте на дорозі, і біля нього стояли лев і віслюк. ²⁵ Люди, які проходили повз, бачили залишене тіло й лева, що стояв біля тіла. І вони пішли й повідомили про це в місті, де жив старий пророк.

²⁶ Коли пророк, який привів його назад з дороги, почув про це, він сказав: «Це Божий чоловік, який порушив слово Господнє. Господь віддав його левові, який напав на нього і вбив його, як слово Господнє його застерігало». ²⁷ Пророк сказав своїм синам: «Осідлайте для мене віслюка». І вони це зробили. ²⁸ Потім він пішов і знайшов тіло, залишене на дорозі, з віслюком і левом, що стояли біля нього. Лев ні з’їв тіла, ані замордував віслюка. ²⁹ Тож пророк підібрав тіло Божого чоловіка, поклав на віслюка, забрав назад у своє місто, щоб справити жалобу по ньому й поховати його. ³⁰ Потім він поклав тіло у свою усипальницю, і вони справили жалобу по ньому, і він промовив: «О брате мій!»

³¹ Коли того поховали, він сказав своїм синам: «Коли я помру, поховайте мене в могилі, де похований Божий чоловік. Покладіть мої кістки поруч із його кістками. ³² Оскільки послання, яке він проголосив словом Господнім проти вівтаря в Бетелі і проти всіх жертовників на узвишшях у містах Самарії, напевне справдиться».

³³ Навіть після цього Єровоам не звернув зі свого лихого шляху, призначаючи звичайних людей служити священиками^[g]. Будь-кого, хто хотів стати священиком, він освячував на святі місця. ³⁴ Це був гріх дому Єровоама, який вів до його занепаду й знищення з лиця землі.

Змова проти Ісуса

(Мт. 26:1-5, 14-16; Мк. 14:1-2, 10-11; Ін. 11:45-53)

22 Наближалося свято Прісних Хлібів, яке ще називають Пасхою. ² Головні священики та книжники все шукали спосіб, як би обманом і таємно від народу, схопити та вбити Ісуса, але боялися людей.

Юдина зрада

(Мт. 26:14-16; Мк. 14:10-11)

³ І тоді сатана вселився в Юду, якого називали Іскаріотом. Він був одним з дванадцятьох апостолів. ⁴ Юда прийшов до головних священиків й начальників храмової варти і почав говорити з ними про те, як він може видати їм Ісуса. ⁵ Ті дуже зраділи й пообіцяли добре заплатити йому за це. ⁶ Тож Юда почав шукати слушної нагоди, аби видати їм Ісуса, коли навколо Нього не буде натовпу.

Пасхальна вечеря

(Мт. 26:17-25; Мк. 14:12-21; Ін. 13:21-30)

⁷ Настав день свята Прісних Хлібів^[a], коли за звичаєм належало приносити в жертву Пасхальне ягня. ⁸ Ісус послав Петра й Іоана, наказавши їм: «Ідіть і приготуйте для нас Пасхальну вечерю».

⁹ Вони питають: «Де б Ти хотів, щоб ми приготували вечерю?» ¹⁰ Ісус відповів: «Як увійдете в місто, вам зустрінеться чоловік, який нестиме глечик з водою. Ідіть за ним до тієї оселі, куди він зайде. ¹¹ Та скажіть господареві цього дому, що Вчитель питає: „Де кімната для гостей, в котрій Я їстиму Пасхальну вечерю зі Своїми учнями?” ¹² Тоді той чоловік приведе вас у велику вмебльовану кімнату нагорі. Там і приготуйте нам усе для вечері».

¹³ Отож Петро та Іоан пішли до міста і все сталося так, як Він казав їм. Там вони і приготували Пасхальну вечерю.

Вечеря Господня

(Мт. 26:26-30; Мк. 14:22-26; 1 Кор. 11:23-25)

¹⁴ Коли настав час, Ісус зайняв місце за столом, і апостоли сіли разом з Ним.

¹⁵ Ісус звернувся до них: «Я дуже хотів спожити разом з вами Пасхальну вечерю перш, ніж прийму страждання. ¹⁶ Бо кажу вам, що не їстиму більше Пасхальної вечері доти, доки не здійсниться це у Царстві Божому».

¹⁷ Потім узяв Він чашу й подякувавши Богові, сказав: «Нехай кожний з вас вип’є з чаші цієї. ¹⁸ Бо істинно кажу вам, що Я не питиму більш від плоду лози виноградної аж до того дня, коли прийде Царство Боже».

¹⁹ Потім Ісус узяв хлібину, та віддавши дяку Господу, благословив її. Після того Він розломив хліб і роздав Своїм апостолам зі словами: «Це тіло Моє, що буде віддане за вас. Їжте його на спомин про Мене». ²⁰ Після вечері Ісус так само взяв чашу з вином і промовив: «Це вино символізує кров Мою, що засновує Новий Заповіт Божий для людей, які належать Йому; і проллється вона за вас»^[b].

²¹ Потім Ісус мовив: «Один із вас незабаром зрадить Мене; його рука зараз знаходиться поруч з Моєю. ²² Син Людський піде на смерть, як і було Йому призначено Господом. Та горе тому, хто видасть Сина Людського на смерть». ²³ Тоді апостоли почали сперечатися один з одним про те, хто б міг таке зробити.

Будьте як слуги, а не як пани

²⁴ Також серед учнів Ісусових спалахнула суперечка про те, хто з них вважається найбільшим. ²⁵ Але Ісус сказав їм: «Царі поганські панують над своїми народами. І ті, хто має владу над людьми, вимагають, щоб їх називали благодійниками. ²⁶ Але ж ви не поводьте себе так. Навпаки, найбільший з-поміж вас мусить стати як найменший, а пан—ніби слуга. ²⁷ Бо хто значніший: той, хто сидить за столом, чи той, хто йому прислуговує? Чи не той, хто сидить за столом? Але Я серед вас як той, хто прислуговує.

²⁸ Ви зосталися зі Мною в Моїх випробуваннях. ²⁹ І Я заповідаю вам Царство так само, як Мій Батько заповідав Його Мені. ³⁰ То ви сидітимете за Моїм столом у Царстві Небесному, будете їсти й пити зі Мною. Саме вам сидіти на престолах, щоб судити дванадцять племен ізраїльських».