Add parallel Print Page Options

16 І принесли вони Божого ковчега, і поставили його в середині скинії, що розтягнув для нього Давид, і принесли цілопалення та мирні жертви перед Божим лицем.

І покінчив Давид приносити цілопалення та мирні жертви, та й поблагословив народ Ім'ям Господнім.

І він поділив для всякого Ізраїлевого мужа, від чоловіка й аж до жінки, кожному по буханцеві хліба, і по кавалкові м'яса та по виноградному калачеві.

І він попризначував перед Господнім ковчегом із Левитів служачих, щоб вони визнавали, і прославляли, і хвалили Господа, Бога Ізраїлевого:

Асаф був головою, а другий по ньому Захарій, Єіїл, і Шемірамот, і Хіїл, і Маттітія, і Еліяв, і Беная, і Овед-Едом, і Єіїл на знаряддях цитр та на арфах, а Асаф голосно грав на цимбалах.

А священики Беная та Яхазіїл на сурмах, завжди перед ковчегом Божого заповіту.

Того дня, тоді Давид дав уперше псалма на подяку Господеві через Асафа та братів його:

Дякуйте Господу, кличте Ім'я Його, серед народів звіщайте про вчинки Його!

Співайте Йому, грайте Йому, говоріть про всі чуда Його!

10 Хваліться святим Його Йменням, хай тішиться серце шукаючих Господа!

11 Пошукуйте Господа й силу Його, лице Його завжди шукайте!

12 Пам'ятайте про чуда Його, які Він учинив, про ознаки Його та про присуди уст Його

13 ви, насіння Ізраїля, раба Його, сини Яковові, вибранці Його!

14 Він Господь, Бог наш, по цілій землі Його присуди!

15 Пам'ятайте навіки Його заповіта, слово, яке наказав Він на тисячу родів,

16 що склав Він Його з Авраамом, і присягу Його для Ісака.

17 І Він поставив його за Закона для Якова, Ізраїлеві заповітом навіки,

18 говорячи: Дам тобі край ханаанський, як наділ спадщини для вас!

19 Тоді їх було невелике число, нечисленні були та приходьки на іншій землі,

20 і від народу ходили вони до народу, і від царства до іншого люду.

21 Не дозволив нікому Він кривдити їх, і за них Він царям докоряв:

22 Не доторкуйтеся до Моїх помазанців, а пророкам Моїм не робіте лихого!

23 Господеві співайте, вся земле, з дня-на-день сповіщайте спасіння Його!

24 Розповідайте про славу Його між поганами, про чуда Його між усіма народами.

25 Бо великий Господь і прославлений вельми, і Він найгрізніший над богів усіх!

26 Бо всі боги народів божки, а Господь небеса сотворив!

27 Слава та велич перед лицем Його, сила та радість на місці Його.

28 Дайте Господу, роди народів, дайте Господу славу та силу,

29 дайте Господу славу Ймення Його, приносьте дарунка й приходьте перед лице Його! Кланяйтеся Господеві в величчі святому!

30 Перед лицем Його затремти, уся земле, бо міцно поставлений всесвіт, щоб не захитався!

31 Хай небо радіє, і хай веселиться земля, і хай серед народів говорять: Царює Господь!

32 Нехай гримить море й його повнота, нехай поле радіє та все, що на ньому!

33 Тоді перед Господнім лицем дерева лісні заспівають, бо землю судити йде Він.

34 Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо навіки Його милосердя!

35 І промовте: Спаси нас, о Боже спасіння нашого, і збери нас, і нас урятуй від народів, щоб дякувати Йменню святому Твоєму, щоб Твоєю хвалитися славою!

36 Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, від віку й навіки! А народ увесь сказав: Амінь і Хвала Господеві!

37 І Давид позоставив там перед ковчегом Господнього заповіту Асафа та братів його, щоб завжди служили перед ковчегом, що в якій день треба було,

38 і Овед-Едома та братів його, шістдесят і вісьмох; а Овед-Едома, Єдутунового сина, та Хоса за придверних;

39 а священика Садока та братів його священиків перед Господнім наметом на пагірку, що в Ґів'оні,

40 щоб приносити цілопалення для Господа на жертівнику цілопалення, завжди ранком та ввечорі, та на все інше, що написане в Законі Господа, що наказав був Ізраїлеві.

41 А з ними Геман та Єдутун, та решта вибраних, що були докладно зазначені поіменно, щоб Дякувати Господеві, бо навіки Його милосердя!

42 А з ними сурми та цимбали для тих, що грають, та знаряддя для Божої пісні. А сини Єдутунові сторожі до брами.

43 І порозходився ввесь народ, кожен до дому свого. А Давид вернувся, щоб поблагословити свій дім.

17 І сталося, як Давид сидів був у домі своїм, то сказав Давид до пророка Натана: Ось я сиджу в кедровому домі, а ковчег Господнього заповіту під занавісами!...

І сказав Натан до Давида: Зроби все, що в серці твоєму, бо Бог із тобою!

І сталося тієї ночі, і було Боже слово до Натана, говорячи:

Іди, і скажеш Моєму рабові Давидові: Так сказав Господь: Не ти збудуєш Мені цього храма на перебування.

Бо Я не сидів у храмі від дня, коли вивів Ізраїля, аж до дня цього, і ходив від шатра до шатра, і від намету до намету.

Скрізь, де тільки ходив Я між усім Ізраїлем, чи сказав Я хоч слово котрому з Ізраїлевих суддів, яким наказав Я пасти народа Мого: Чому ви не збудували Мені кедрового храма?

А тепер так скажеш рабові Моєму Давидові: Так сказав Господь Саваот: Я взяв тебе з пасовиська від отари, щоб став ти володарем над Моїм народом, Ізраїлем.

І був Я з тобою скрізь, де ти ходив, і винищив Я всіх ворогів Твоїх перед тобою, і зробив Я тобі ім'я, як ім'я тих великих, що на землі.

І дав Я місце Моєму народові Ізраїлеві, і посадив його так, що він перебуватиме на тому самому місці. І він уже не тремтітиме, а кривдники не будуть нищити його, як перше.

10 А від днів, коли Я настановив суддів над Своїм народом, Ізраїлем, то понизив усіх ворогів твоїх. І звіщаю тобі, що Господь збудує тобі дім.

11 І станеться, коли виповняться твої дні, щоб піти до батьків своїх, то Я поставлю по тобі твоє насіння, що буде з синів твоїх, і поставлю міцно його царство.

12 Він збудує Мені храм, а Я поставлю його трона міцно аж навіки.

13 Я буду йому за батька, а він буде Мені за сина, а милости Своєї Я не відійму від нього, як відняв Я від того, що був перед тобою.

14 І поставлю його в храмі Своїм та в царстві Своїм аж навіки, і трон його буде міцно стояти навіки.

15 За всіма цими словами, за всім цим видінням, так говорив Натан до Давида.

16 І прийшов цар Давид, і сів перед Господнім лицем та й промовив: Хто я, Господи, Боже, і що таке дім мій, що Ти довів мене аж сюди?

17 Та й це було мале в очах Твоїх, Боже, і Ти говорив про дім Свого раба на майбутнє, і Ти показав мені покоління людське, і підніс мене, Господи Боже!

18 Що Давид додасть ще до Твого на вшанування Твого раба? А Ти Свого раба знаєш!

19 Господи, ради Свого раба та за серцем Своїм зробив Ти все це велике, щоб завідомити про всі ті великі речі.

20 Господи, нема Такого, як Ти, і нема Бога, окрім Тебе, за всім тим, що ми чули своїми ушима.

21 І який є ще один люд на землі, як Твій народ, Ізраїль, щоб Бог приходив викупити його Собі за народа, і щоб установити Собі ймення великих та страшних речей, щоб вигнати народи перед народом Своїм, якого Ти викупив із Єгипту?

22 І зробив Ти народ Свій, Ізраїля, Собі за народа аж навіки, і Ти, Господи, став йому за Бога!

23 А тепер, Господи, нехай стане певним аж навіки те слово, яке говорив Ти про Свого раба, і зроби, як говорив!

24 А Твоє Ім'я нехай буде міцне, і нехай буде велике аж навіки, щоб казали: Господь Саваот, Бог Ізраїлів Бог для Ізраїля, а дім Твого раба Давида поставлений міцно перед лицем Твоїм.

25 Бо Ти, Боже мій, об'явив Своєму рабові, що Ти збудуєш йому дім, тому раб Твій знайшов потребу молитися перед лицем Твоїм.

26 А тепер, Господи, Ти Той Бог, і сказав про Свого раба оце добре.

27 А тепер був Ти ласкавий поблагословити дім Свого раба, щоб бути навіки перед лицем Твоїм, бо Ти, Господи, поблагословив, і він поблагословлений навіки!

18 І сталося по тому, і побив Давид филистимлян та поконав їх; і взяв він Ґат та належні йому міста з руки филистимлян.

І побив він Моава, і стали моавітяни Давидовими рабами, що приносили дари.

І побив Давид Гадад'езера, царя цовського, в Хаматі, коли той ішов, щоб поставити владу свою на річці Ефраті.

І здобув Давид від нього тисячі колесниць і сім тисяч верхівців та двадцять тисяч пішого люду. І попідрізував Давид жили коням усіх колесниць, і позоставив із них тільки сотню для колесниць.

І прийшов Арам із Дамаску на поміч Гадад'езерові, цареві цовському, та Давид вибив серед сиріян двадцять і дві тисячі чоловіка.

І поставив Давид у Сирії Дамаській залогу, і сиріяни стали для Давида рабами, що приносили дари. А Господь допомагав Давидові скрізь, де він ходив.

І позабирав Давид золоті щити, що були на Гадад'езерових рабах, і позносив їх до Єрусалиму.

А з Тівхату та з Куну, Гадад'езерових міст, позабирав Давид дуже багато міді, з неї поробив Соломон мідяне море й стовпи, та мідяні речі.

І прочув Тоу, цар хамотський, що Давид побив усе військо Гадад'езера, царя цовського.

10 І послав він сина свого Гадорама до царя Давида, щоб привітати його, та щоб поблагословити його за те, що воював із Гадад'езером та й побив його, бо Гадад'езер провадив війну з Тоу, а з ним послав всякі речі золоті, і срібні, і мідяні.

11 І Давид присвятив їх Господеві разом із тим сріблом та золотом, що повиносив від усіх народів з Едому, і з Моаву, і від Аммонових синів та від Амалика.

12 А Авшай, син Церуїн, побив Едома в Соляній долині, вісімнадцять тисяч.

13 І поставив він в Едомі залогу, і став увесь Едом Давидовими рабами. А Господь допомагав Давидові скрізь, де він ходив.

14 І царював Давид над усім Ізраїлем, і чинив суд та справедливість усьому своєму народові.

15 А Йоав, син Церуїн, був над військом, а Йосафат, син Ахілудів, канцлер.

16 А Садок, син Ахітувів, та Авімелех, син Ев'ятарів, були священики, а Шавша писар.

17 А Беная, син Єгоядин, був над керетянином та над пелетянином, а Давидові сини перші при царевій руці.

Ковчег Божий на місці

16 Левити принесли ковчег Господа і поставили в наметі, який Давид спорудив для нього. І вони принесли жертву всеспалення та мирні жертви перед Богом. 2-3 Коли ж Давид скінчив приносити жертву всеспалення та мирні жертви, благословив він людей в ім’я Господа і кожному чоловіку та жінці Ізраїлю роздав по буханцю хліба, пирогу з фініками та в’язку родзинок.

Він призначив кількох левитів нести службу перед ковчегом Господа, щоб проголошувати подяки та хвали Господу, Богу Ізраїлю. Асаф був головою, його першим помічником був Захарія, потім Яазіел, Шемірамот, Єгіел, Маттитія, Еліав, Беная, Овед-Едом та Єєл, які грали на арфах та лірах. Асаф грав на цимбалах. Беная та Ягазіел, священики, мали сурмити в установлений час перед ковчегом Заповіту Господнього. Отож того дня, Давид, як голова влаштував день дяки Господу і призначив Асафа та його родичів служити відправу дяки Господу.

Вдячний псалом Давида

Співайте дяку Господу, ім’я Його вславляйте,
    народам про Його діла сповіщайте!
Співайте Йому! Пісню хвали Йому співайте!
    Славте всі Його діла чудесні!
10 Пишайтеся Його святим ім’ям,
    хай щастя буде тим, хто Господа шукає.
11 Вірте в Господа та Його силу,
    хай Він постійно з вами буде.
12-13 Нащадки Ізраїлю, Божого слуги,
    обранця Якова сини і доньки,
не забувайте тих чудес, що Бог творив,
    діла і рішення Його завжди носіть у серці.
14 Господь—наш Бог,
    і влада Його повсюди на землі.
15 У серці бережіть Його Угоду,
    що Він заповідав для тисяч поколінь прийдешніх.
16 Він з Авраамом уклав ту клятву,
    дав її Ісааку,
17 і Якову підтвердив Він Угоду вічну,
    Ізраїлю як вічний заповіт.
18 Господь сказав: «Я землю Ханаанську
    віддам вам у володіння».

19 Він так зробив, коли була їх купка
    мандрівників на тій землі,
20 як вони блукали від народу до народу,
    з одного царства до іншого.
21 Господь не дозволяв чинити зле їм,
    попереджаючи царів стосовно них:
22 «Не зачіпайте народ, що помазав Я,
    Моїм пророкам лиха ви не заподійте!»
23 Господу співай, уся земля!
    Щоденно проголошуй:
    «Господь рятує Свій народ!»
24 До всіх народів звістку донесіть про Його велич,
    про чудеса, що творить Він, скажіть усім.
25 Адже Господь великий, слави гідний,
    величніший Він за всіх богів.
26 Бо боги всі—лише боввани нікчемні;
    Господь єдиний небеса створив.
27 Навколо Нього—краса і велич,
    сила і радість в Його святому храмі.
28 Хвалу співайте, усі народи на землі,
    воздайте Господу славу й могутність!
29 Вшановуйте Його ім’я,
    приносьте жертви до Нього.
    Схиліться перед Господом у величі Його священній.
30 Вся земле, перед Ним тремти!
    Він Всесвіт збудував, міцний і непохитний.
31 Хай небеса радіють і втішається земля.
    Нехай звучить поміж народів:
    «Господь—наш цар!»
32 Нехай океан і все, що в ньому є, нуртує.
    Хай буде щастя ниві й парості на ній.
33 Тоді й дерева в лісі Господу радіти будуть,
    як прийде Він судити світ.
34 Дякуйте Господу за Його доброту,
    за справжню милість Його вічну!
35 І кажіть: «Врятуй нас, Боже, Спасителю наш,
    збери і порятуй від ворогів,
    щоб славить ми могли Твоє ім’я священне,
    і з гордістю розповідати про Твої діла славетні.
36 Благословенний є Господь наш Бог на всі віки!»

Тоді всі люди воздали хвалу Господу і сказали: «Амінь!»

37 Давид залишив Асафа та його родичів перед ковчегом Заповіту Господнього, щоб вони постійно служили й виконували щоденні обов’язки перед ковчегом. 38 Також Давид залишив там Овед-Едома та його шістдесят вісім родичів. Овед-Едом, син Єдитуна, як і Госа, були залишені як охоронці брами.

39 Задок-священик та його брати-священики мали служити перед наметом Господа на узвишші Ґівеонському 40 й приносити постійні жертви всеспалення Господу вранці та ввечері на вівтарі всеспалення, згідно з тим, що написано в Законі Божому, який Він заповів Ізраїлю. 41 Разом з ними Геман, Єдутун та інші вибрані й поіменно призначені дякувати Господу «за вічну Його милість». 42 Геман з Єдутуном були відповідальні за сурми й цимбали для музикантів, інструменти для оспівування Господа, а сини Єдутуна відповідали за браму.

43 Потім усі люди розійшлися по домівках. І Давид повернувся додому, щоб благословити свою родину.

Божа обітниця Давидові

17 Коли Давид поселився в своєму палаці, він сказав пророку Натану: «Поглянь, я живу в прекрасному палаці, збудованому з кедру, а ковчег Заповіту Господнього залишається в наметі».

Натан відповів Давиду: «Роби, як тобі підказує серце, бо з тобою Бог».

Тієї ж самої ночі Натан почув слово Боже:

«Піди й скажи Моєму слузі Давиду про те, що наказує Господь: „Це не ти маєш будувати Мені оселю. Я ще не жив у домі від того дня, як вивів Ізраїль з Єгипту, і по сьогодні. Я переходив від одного намету до другого, від однієї оселі до іншої. І хоч би де ходив Я з ізраїльтянами, хіба ж Я сказав комусь із суддів ізраїльських, яким Я заповідав вести Мій народ: „Чому ви не збудували Мені оселю із кедру?”

Тепер скажи Моєму слузі Давиду: „Ось що наказує Господь Бог Всемогутній: „Я забрав тебе з пасовиська, де ти ходив за отарою, щоб ти правив Моїм народом ізраїльським. Я був з тобою скрізь, хоч де б ти ходив: Я знищував усіх ворогів на твоєму шляху. Тепер Я звеличу твоє ім’я серед інших імен славетних людей на землі. Я призначу місце для Мого народу ізраїльського й поселю його там, і житимуть там люди, і ніхто їх більше не турбуватиме. Нечестивці не будуть більше гнобити їх, як раніше, 10 з того часу, коли Я призначив суддів над ізраїльським народом. І Я підкорю всіх твоїх ворогів.

Я кажу тобі, що Господь розбудує твій дім[a]. 11 Коли прийде твій смертний час і відійдеш ти до пращурів своїх, Я призначу після тебе одного з синів твоїх і встановлю його царство. 12 Він і зведе Мені оселю, а Я навіки встановлю його престол. 13 Я стану його Батьком, а він буде Мені сином. Я не відступлюся від Своєї прихильності до нього так, як відступився Я від Саула, що правив до тебе. 14 Я поставлю його над домом Моїм і царством Моїм на віки вічні, його престол буде довічним”».

15 Отож Натан передав Давидові слово в слово все одкровення.

Давидова молитва

16 Тоді цар Давид зайшов до святого намету, сів перед Господом і мовив:

«Хто я такий Тобі, мій Володарю, Господи? Чому Ти зробив мене й мій дім таким важливим? 17 Невже цього недостатньо було, на Твій погляд, Боже. Ти дав обіцянку щодо майбутнього для дому Твого слуги, Ти ставишся до мене як до поважної людини, о Господи Боже. 18 Що може Давид іще Тобі сказати, щоб Ти міг поважати слугу Свого? Ти Сам знаєш слугу Свого. 19 О Господи, заради слуги Свого й від щирого серця зробив Ти цю велику справу. Ти зробив ці великі діла відомими мені. 20 О Господи, ніхто не може зрівнятися з Тобою, немає Бога, крім Тебе, бо ми чули про все це на власні вуха. 21 Кого ще можна порівняти з Твоїм народом ізраїльським, кого Бог прийшов би й порятував від рабства як народ для Себе? Ім’я Своє звеличив Ти великими й славетними ділами, прогнав Ти народи, аби звільнити шлях Своєму народу й визволити його з рабства єгипетського. 22 Ти зробив народ Ізраїлю Своїм навіки, і Ти Сам, о Господи, став його Богом.

23 Відтепер, Господи, нехай обіцянка Твоя щодо слуги Твого та його дому зостанеться непорушною навічно, і вчини так, як Ти обіцяв. 24 Нехай це ствердиться, хай ім’я Твоє завжди звеличується! Тоді люди говоритимуть: „Господь Всемогутній є Богом Ізраїлю, ізраїльським Богом!” І нехай дім Давида, слуги Твого, встановлений буде перед Тобою.

25 Оскільки Ти, мій Боже, відкрив це мені, Своєму слузі, що збудуєш дім мій. Ось чому Твій слуга набрався сміливості, щоб скласти Тобі цю молитву. 26 Господи, Ти є Бог, і Ти дав обітницю такого великого діяння Своєму слузі. 27 Тож тепер зроби ласку й благослови дім Твого слуги, аби моя родина могла повік Тобі служити. Бо те, що Ти благословив, Господи, є благословенне повік».

Давидові перемоги

18 Згодом Давид переміг филистимлян і, підкоривши їх, він захопив місто Ґат і навколишні села, які належали филистимлянам.

Давид також переміг моавійців, які стали підданими Давида і сплачували йому данину.

Давид також підкорив Хададезера, який був царем Зови. Давид і його військо дійшли до самого Гамату, бо він намагався встановити свою владу у долині Євфрату.

Давид захопив тисячу колісниць, сім тисяч їздових та двадцять тисяч піхотинців. Він покалічив майже всіх коней, залишивши неушкодженими лише сотню коней, запряжених у колісниці.

Коли арамійці з Дамаска прийшли на допомогу царю Зови Хададазеру, Давид вбив двадцять дві тисячі арамійських воїнів. Потім Давид настановив там надзірні воїнські гарнізони, і люди Арама стали Давидовими підданими й сплачували йому данину. І хоч куди б Давид ішов, Господь допомагав йому перемагати.

Давид відібрав золоті щити у слуг Хададезера і привіз їх до Єрусалима. З Теви й Куна, міст що належали Хададезеру, Давид забрав велику кількість бронзи. Пізніше з тієї бронзи Соломон зробив бронзове Море, стовпи й бронзовий посуд.

Тоу, цар Гамата, почувши, що Давид розбив усе військо Хададезера, 10 послав свого сина Гадорама, щоб той зустрів Давида й привітав його з перемогою над Хададезером, який завжди воював з Тоу. З Гадорамом Тоу відіслав усілякі золоті, срібні й бронзові речі.

11 Цар Давид присвятив ці підношення Господу, так само, як зробив він зі сріблом та золотом, що відібрав у інших народів: едомійців, моавійців, аммонійців, филистимлян та амаликійців.

12 Авішай, син Зеруї, вбив вісімнадцять тисяч едомійців у Солоній долині. 13 Він настановив військові надзірні гарнізони в Едомі, а всі едомійці підкорилися Давиду. І хоч куди б ішов Давид, Господь давав йому перемогу.

Давидові вельможі

14 Давид царював над усім Ізраїлем справедливо й праведно. 15 Йоав, син Зеруї, командував військом, Єгошафат, син Агілуда, був літопісцем. 16 Задок, син Агітува, та Агімелех, син Авіатара, були священиками, Шавша був писарем. 17 Беная, син Єгояди, був головою над керетійською та пелетійською охороною[b], а Давидові сини були першими наближеними при цареві.

Footnotes

  1. 17:10 Господь… дім Це означало те, що Господь зробить чоловіків з роду Давида царями на багато років.
  2. 18:17 керетійською та пелетійською охороною Керетійці та пелетійці—відбірні частини Давидового війська; особиста охорона царя.

28 І скликнув у храмі Ісус, навчаючи й кажучи: І Мене знаєте ви, і знаєте, звідки Я. А Я не прийшов Сам від Себе; правдивий же Той, Хто послав Мене, що Його ви не знаєте.

29 Я знаю Його, Я бо від Нього, і послав Мене Він!

30 Тож шукали вони, щоб схопити Його, та ніхто не наклав рук на Нього, бо то ще не настала година Його.

31 А багато з народу в Нього ввірували та казали: Коли прийде Христос, чи ж Він чуда чинитиме більші, як чинить Оцей?

32 Фарисеї прочули такі поголоски про Нього в народі. Тоді первосвященики та фарисеї послали свою службу, щоб схопити Його.

33 Ісус же сказав: Ще недовго побуду Я з вами, та й до Того піду, Хто послав Мене.

34 Ви будете шукати Мене, і не знайдете; а туди, де Я є, ви прибути не можете...

35 Тоді говорили юдеї між собою: Куди це Він хоче йти, що не знайдемо Його? Чи не хоче йти до виселенців між греки, та й греків навчати?

36 Що за слово, яке Він сказав: Ви будете шукати Мене, і не знайдете; а туди, де Я є, ви прибути не можете?

37 А останнього великого дня свята Ісус стояв і кликав, говорячи: Коли прагне хто з вас нехай прийде до Мене та й п'є!

38 Хто вірує в Мене, як каже Писання, то ріки живої води потечуть із утроби його.

39 Це ж сказав Він про Духа, що мали прийняти Його, хто ввірував у Нього. Не було бо ще Духа на них, не був бо Ісус ще прославлений.

40 А багато з народу, почувши слова ті, казали: Він справді пророк!

41 Інші казали: Він Христос. А ще інші казали: Хіба прийде Христос із Галілеї?

42 Чи ж не каже Писання, що Христос прийде з роду Давидового, і з села Віфлеєму, звідкіля був Давид?

43 Так повстала незгода в народі з-за Нього.

44 А декотрі з них мали замір схопити Його, та ніхто не поклав рук на Нього.

45 І вернулася служба до первосвящеників та фарисеїв, а ті їх запитали: Чому не привели ви Його?

46 Відказала та служба: Чоловік ще ніколи так не промовляв, як Оцей Чоловік...

47 А їм відповіли фарисеї: Чи й вас із дороги не зведено?

48 Хіба хто з старших або з фарисеїв увірував у Нього?

49 Та проклятий народ, що не знає Закону!

50 Говорить до них Никодим, що приходив до Нього вночі, і що був один із них:

51 Хіба судить Закон наш людину, як перше її не вислухає, і не дізнається, що вона робить?

52 Йому відповіли та сказали вони: Чи й ти не з Галілеї? Досліди та побач, що не прийде Пророк із Галілеї.

53 І до дому свого пішов кожен.

Read full chapter

28 Навчаючи у храмі, Ісус голосно сказав: «Невже ж Ви вважаєте, що знаєте Мене і звідки Я родом? Та Я прийшов не зі Своєї волі, а з волі Того, Хто послав Мене. Він—істинний, але ви Його не знаєте. 29 Та Його знаю Я, бо прийшов Я від Нього. Це Він послав Мене».

30 Коли Ісус промовив це, люди намірилися схопити Його, але ніхто не наважився навіть торкнутися Ісуса, бо час Його ще не прийшов. 31 І багато людей повірили в Нього. Вони говорили: «Ми усі чекаємо на Христа. Та невже коли Він прийде, то здійснить більше чудес, ніж цей Чоловік?»

Юдеї намагаються схопити Ісуса

32 Фарисеї почули, що люди кажуть про Ісуса, і разом з первосвящениками послали храмову варту схопити Його. 33 Тоді Ісус сказав: «Люди, Я ще трохи побуду з вами, а потім повернуся до Того, Хто послав Мене! 34 Ви шукатимете Мене, та не знайдете, бо не зможете піти туди, де Я буду».

35 Юдейські правителі почали говорити поміж собою: «І куди це Він збирається піти, що ми Його не знайдемо? Може, Він піде до наших людей, які живуть у грецьких містах, і там навчатиме греків? 36 Що Він мав на увазі, кажучи: „Ви шукатимете Мене, та не знайдете?” І ще: „Туди, де Я буду, ви не зможете піти?”»

Слова Ісуса про Святий Дух

37 Настав останній і головний день свята. Ісус підвівся й голосно промовив: «Якщо хто з вас відчуває спрагу, нехай підійде до Мене і нап’ється. 38 Хто вірить у Мене, то як сказано у Святому Писанні, ріки живої води потечуть із серця його». 39 Ісус казав це, маючи на увазі Дух Святий, що зійде на тих, хто повірить у Нього. Тоді Дух Святий ще не був дарований людям, бо Ісус іще не був піднесений до слави Своєї.

Люди сперечаються Хто є Ісус

40 Деякі люди з натовпу, почувши ці слова, почали казати: «Цей Чоловік і справді Пророк»[a]. 41 Інші говорили: «Цей Чоловік—Христос». А треті промовляли: «Хіба Христос прийде з Ґалилеї? 42 Хіба не сказано у Святому Писанні, що Христос—один із Давидових нащадків і прийде Він із Віфлеєма, міста, де Давид жив?» 43 Так усі люди розділилися, бо мали різні думки про Ісуса. 44 Дехто хотів заарештувати Його, але жоден не наважився навіть пальцем торкнутися Його.

Юдейські правителі відмовляються повірити в Ісуса

45 Тож храмова варта пішла назад до головних священиків і фарисеїв. Ті запитали воїнів: «Чому ж ви не привели Ісуса сюди?» 46 І воїни відповіли: «Ніхто досі не говорив так, як цей Чоловік!» 47 Тоді фарисеї сказали їм: «Невже й вас Він зміг обдурити? 48 Чи вірить у Нього хтось із правителів та фарисеїв? Ні. 49 А ці люди, які повірили, не знають Закону, вони прокляті Богом!» 50 Серед них був чоловік на ймення Никодим, який і раніше приходив до Ісуса[b]. То він сказав: 51 «Наш Закон забороняє засуджувати людину, спершу не вислухавши її і не взнавши, що вона вчинила».

52 А юдейські лідери відповіли Никодимові: «Чи не із Ґалилеї часом і ти? Вчи Святе Писання, то й побачиш, що не ведеться там про пророка[c], який приходить з Ґалилеї». 53 Після цього всі вожді юдейські розійшлися по своїх домівках.

Read full chapter

Footnotes

  1. 7:40 Пророк Можливо, вони мали на увазі пророка, якого Господь обіцяв Мойсею послати народу Своєму. Див.: Повт. Закону 18:15-19.
  2. 7:50 Никодим… до Ісуса Див.: Ін. 3:1-21.
  3. 7:52 пророка Два найстаріших грецьких рукописа містять: «той самий Пророк», тобто «пророк, як Мойсей», про якого ведеться у книзі Повт. Закону 18:15. У книзі Дії 3:22 та 7:37 мається на увазі Христос. Також див.: Ін. 7:40.