1 хроніки 10-12
Ukrainian Bible
10 А филистимляни воювали з Ізраїлем. І побігли Ізраїлеві мужі перед филистимлянами, і падали трупами на горі Ґілбоа.
2 І гналися филистимляни за Саулом та за його синами. І повбивали филистимляни Йонатана, і Авінадава, і Малкі-Шуя, Саулових синів...
3 І став бій тяжкий для Саула, і лучники кинулися на нього, і він злякався тих лучників.
4 І сказав Саул до свого зброєноші: Витягни меча свого, і пробий мене ним, щоб не прийшли ці необрізані, і не знущалися надо мною! Та не хотів зброєноша, бо дуже боявся. Тоді взяв Саул меча та й упав на нього...
5 І побачив зброєноша, що помер Саул, і впав і він на меча, та й помер...
6 І помер Саул і троє синів його, та ввесь його дім померли разом.
7 І побачили всі ізраїльтяни, що мешкали в долині, що всі втікають, та що помер Саул та сини його, то покидали свої міста й повтікали, а филистимляни поприходили, й осілися в них...
8 І сталося другого дня, і прийшли филистимляни, щоб пообдирати трупи, та й знайшли Саула та синів його, що лежали на горі Ґілбоа.
9 І вони пообдирали його, і понесли голову його та зброю його, і послали в филистимські краї навколо, щоб сповістити в домах своїх божків та народові.
10 І вони поклали зброю його в домі свого бога, а голову його прибили в домі Даґона.
11 І почув увесь ґілеадський Явеш про все, що филистимляни зробили Саулові,
12 і встали всі хоробрі, і понесли Саулове тіло та тіла синів його, і принесли до Явешу, та й поховали їхні кості під дубом в Явеші, і постили сім день.
13 І помер Саул за своє беззаконня, що він ним спроневірився проти Господа через Господнє слово, якого не тримався, а також через те, що питався віщого духа, щоб вивідати,
14 а не вивідував від Господа. І Він убив його, а царство його передав Давидові, Єссеєвому синові.
11 І зібрався ввесь Ізраїль до Давида в Хеврон, говорячи: Оце ми кість твоя та тіло твоє!
2 І давніш, коли Саул був царем, ти водив та приводив Ізраїля на війну. І сказав Господь, Бог твій, тобі: Ти будеш пасти народа Мого, Ізраїля, і ти будеш князем над народом Моїм, Ізраїлем.
3 І прийшли всі Ізраїлеві старші в Хеврон, а Давид склав із ними умову в Хевроні перед Господнім лицем. І помазали вони Давида царем над Ізраїлем, за Господнім словом через Самуїла.
4 І пішов Давид та ввесь Ізраїль до Єрусалиму, він Євус, і там були євусеяни, мешканці того краю.
5 І сказали мешканці Євусу до Давида: Ти не ввійдеш сюди! Та здобув Давид твердиню Сіон, він Місто Давида.
6 І сказав Давид: Кожен, хто найперше поб'є євусеянина, той стане за голову та за зверхника. І ввійшов найперше Йоав, син Церуїн, і став за голову.
7 І осівся Давид у твердині, тому назвав ім'я їй: Давидове Місто.
8 І він збудував місто навколо, від Мілло й аж навколо, а Йоав відновив решту міста.
9 І Давид ставав усе більшим, а Господь Саваот був із ним.
10 А оце голови Давидових лицарів, що хоробро трудилися з ним у його царстві, з усім Ізраїлем, щоб настановити його царем, за Господнім словом, над Ізраїлем.
11 А оце число Давидових лицарів: Яшов'ам, син Гахмоні, голова тридцяти, він махнув своїм списом і побив за один раз три сотні!
12 А за ним Елеазар, син Додо, ахох'янин, він один із трьох лицарів.
13 Він був із Давидом у Пас-Дамімі, а филистимляни зібралися там на бій. І була там ділянка поля, повна ячменю, а народ утікав перед филистимлянами.
14 Та вони стали посеред ділянки, і врятували її та й побили филистимлян. І Господь подав велику перемогу!
15 І зійшли троє з тих тридцяти на переді на скелю до Давида, до печери Адуллам. А филистимський табір таборував у долині Рефаїм.
16 Давид же був тоді в твердині, а филистимська залога була тоді в Віфлеємі.
17 І спрагнув Давид та й сказав: Хто напоїть мене водою з віфлеємської криниці, що в брамі?
18 І продерлися ці троє до филистимського табору, і зачерпнули води з віфлеємської криниці, що в брамі. І вони винесли й принесли до Давида, та Давид не схотів її пити, і вилив її для Господа,
19 та й сказав: Борони мене, Боже мій, чинити таке! Чи я буду пити кров цих мужів, що ходили, наражаючи життя своє? Бо життям своїм вони принесли її! І не хотів він пити її. Оце зробили троє цих лицарів.
20 А Авшай, Йоавів брат, він голова тих трьох. І він махнув своїм списом і побив три сотні! І він мав найславніше ім'я серед трьох.
21 З тих трьох серед двох він був найшановніший, і став їм за провідника. А до тих трьох не досяг.
22 Беная, син Єгоядин, син хороброго мужа, великий у ділах, з Кавцеїлу, він побив двох синів Аріїла моавського. І він зійшов і забив лева в середині ями сніжного дня.
23 І він побив одного єгиптянина, мужа поставного, на п'ять ліктів, а в руці єгиптянина був спис, як ткацький вал. І зійшов він до нього з києм, і вирвав списа з руки того єгиптянина, та й його забив його списом.
24 Оце зробив Беная, син Єгоядин, і його ім'я було серед тих трьох хоробрих.
25 З тих тридцяти він був найповажніший, а до тих трьох не досяг. І Давид призначив його до своєї прибічної сторожі.
26 А хоробрі мужі були ці: Асаїл, Йоавів брат, Елханан, син Додо, із Віфлеєму,
27 гарор'янин Шаммот, пелонянин Хелес,
28 Іра, син Іккешів, текоянин, антотянин Авіезер,
29 хушатянин Сіббехай, ахох'янин Ілай,
30 нетофатянин Магарай, Хелед, син Баанин, нетофатянин,
31 Ітай, син Ріваїв, з Ґів'ї Веніяминової, пір'атонянин Беная,
32 Хурай з Нахале-Ґаашу, арв'янин Авіїл,
33 бахарум'янин Азмавет, шаалвонянин Ел'яхба,
34 сини ґізонянина Гашема, Йонатан, син Шаґе, гарар'янин,
35 Ахійям, син Сахарів, гарар'янин, Еліфал, син Урів,
36 мехар'янин Хефер, пелонянин Ахійя,
37 кармелянин Хіцро, Наарай, син Езлаїв,
38 Йоїл, брат Натанів, Мівхар, син Ґаґрі,
39 аммонітянин Целек, беротянин Нахрай, зброєноша Йоава, Церуїного сина,
40 їтрянин Іра, їтрянин Ґарев,
41 хіттеянин Урійя, Завад, син Ахлая,
42 Адіна, син Шізин, Рувимівець, голова Рувимівців і над тридцятьма,
43 Ханан, син Маахин, і мітнянин Йосафат,
44 аштерянин Уззійя, Шама, і Еуїл, сини ароерянина Хотама,
45 Єдіаїл, син Шімрі, і Йоха, його брат, тіцянин,
46 махав'янин Еліїл, і Єрівай, і Йошав'я, сини Ел'наамові, і моавітянин Їтма,
47 Етіїл, і Овед, і Яасіїл із Цови.
12 А це ті, що поприходили до Давида в Ціклаґ, коли він ще ховався перед Саулом, сином Кішевим, і вони були серед лицарів, що допомагали в війні,
2 що були озброєні луком, що кидали правицею та лівицею каміння та стріли з лука, з Саулових братів, від Веніямина:
3 голова Ахіезер та Йоаш, сини ґів'янина Шемаї, і Єзіїл та Пелет, Азмаветові сини, і Бераха, і аннетотянин Єгу,
4 і ґів'онянин Їшмая, лицар серед тридцятьох та старший над тридцятьма, і Їрмея, і Яхазіїл, і Йоханан, і ґедерянин Йозавад,
5 Ел'узай, і Єрімот, і Беал'я, і Шемарія, і гаріф'янин Шефатія,
6 Елкана, і Їшшійя, і Азареїл, і Йоезер, і Яхов'ам, хорх'яни,
7 і Йоїла та Зевадія, сини Єрохамові, з Ґедору.
8 А з ґадян відділилися до Давида до твердині в пустиню лицарі вояки, мужі відважні, на війні, озброєні великим щитом та списом. А їхні обличчя то обличчя лев'ячі, а щодо швидкости вони були, як сарни на горах.
9 Голова Езер, другий Овадія, третій Еліав,
10 четвертий Мішманна, п'ятий Їрмея,
11 шостий Аттай, сьомий Еліїл,
12 восьмий Йоханан, дев'ятий Елзавад,
13 десятий Єремія, одинадцятий Махбанай.
14 Оці були з Ґадових синів, голови військових відділів, малий один на сотню, а великий на тисячу.
15 Це ті, що перейшли Йордан першого місяця, коли він був переповнений понад усі береги свої, і порозганяли всіх мешканців долин на схід та на захід.
16 І прийшли з синів Веніяминових та Юдиних аж до твердині до Давида.
17 А Давид вийшов перед них, і, відповідаючи, сказав їм: Якщо ви прийшли до мене з миром, щоб допомагати мені, буде моє серце з вами за одне, а якщо зрадите мене супроти ворогів моїх, коли нема обмани в руках моїх, то побачить це Бог наших батьків, і покарає!
18 І зійшов Дух на Амасая, голову тридцяти, і він проказав: Мир, Давиде, тобі, і з тобою, о сину Єссеїв! Мир тобі, і мир тому, хто тобі помагає, бо тобі помагає твій Бог! І прийняв їх Давид, і поставив на чолі війська.
19 І з Манасії перебігли до Давида, коли він ішов із филистимлянами проти Саула на війну, а він не поміг їм, бо филистимські князі, порадившись, відіслали його, говорячи: За ціну наших голів він хоче перейти до свого пана Саула!
20 Коли він ішов до Ціклаґу, збігли до нього з Манасії: Аднах, і Йозавад, і Єдіаїл, і Михаїл, і Йозавад, і Елігу, і Ціллетай, голови Манасіїних тисячок.
21 І вони допомагали Давидові проти юрби, бо вони всі хоробрі вояки, і поставали провідниками військових відділів.
22 Бо день-у-день приходили вони до Давида помагати йому, аж став табір великий, як табір Божий.
23 А оце число головних озброєних військових відділів, вони прийшли до Давида в Хеврон, щоб передати Саулове царство йому, за Господнім словом:
24 Юдиних синів, що носили великого щита та списа, шість тисяч і вісім сотень озброєного війська.
25 З Симеонових синів хоробрих вояків військового відділу сім тисяч і сто.
26 З Левієвих синів чотири тисячі й шість сотень.
27 І Єгояда, проводир синів Ааронових, а з ним три тисячі й сім сотень.
28 І юнак Садок, хоробрий вояк, та дім його батька, зверхників двадцять і два.
29 А з Веніяминових синів, Саулових братів, три тисячі, а більша частина їх аж дотепер трималися Саулового дому.
30 А з Єфремових синів двадцять тисяч і вісім сотень хоробрих вояків, мужів славних дому їхніх батьків.
31 А з половини Манасіїного племени вісімнадцять тисяч, що були докладно зазначені за іменем, щоб прийти настановити Давида царем.
32 А з Іссахарових синів, що мали розуміння часу, щоб знати, що буде робити Ізраїль, їх голів було двісті, а всі їхні брати робили за їхнім наказом.
33 Із Завулона тих, що виходять на війну, що ставляться в бойовому порядку зо всякими військовими речами, п'ятдесят тисяч, щоб допомагати з цілим серцем.
34 А з Нефталиму тисяча зверхників, а при них зо щитом та списом тридцять і сім тисяч.
35 А з Данян тих, що ставляться в бойовому порядку двадцять і вісім тисяч і шість сотень.
36 А з Асира тих, що виходять на війну, щоб ставитися в бойовім порядку, сорок тисяч.
37 А з того боку Йордану з Рувимівців, і Ґадівців, і з половини Манасії, зо всякими військовими знаряддями для бою сто й двадцять тисяч.
38 Усі ці люди військові, що ставилися в бойовому порядку, цілим серцем поприходили до Хеврону, щоб настановити Давида царем над усім Ізраїлем. Та й решта Ізраїля були односерді, щоб настановити Давида царем.
39 І були вони там із Давидом три дні, їли та пили, бо їхні брати наготовили їм.
40 А також ті, що були близькі до них, аж до Іссахара, і Завулона, і Нефталима, спроваджували хліб ослами, і верблюдами, і мулами, і худобою великою, їжу мучну, спресовані фіґі, і родзинки, і вино, і оливу, і худобу велику, і худобу дрібну, дуже багато, бо радість була в Ізраїлі.
1 Летопись 10-12
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Смерть царя Саула
10 У війні з филистимлянами ізраїльтяни почали тікати, багато з них полягло на горі Ґілбоа. 2 Филистимляни переслідували Саула та його синів. Вони вбили Саулових синів: Йонатана, Авінадава та Малкі-Шуа. 3 Битва ставала дедалі тяжчою для Саула, і коли його наздогнали лучники, вони поранили його стрілами. 4 Отож Саул звернувся до свого зброєносця: «Дістань меч і заколи мене, інакше ці необрізані[a] познущаються й позбиткуються з мене». Але його зброєносець відмовився, бо він був дуже нажаханий. Тоді Саул витягнув власного меча і впав на його вістря.
5 Коли зброєносець побачив, що Саул мертвий, він також упав на свій меч й помер. 6 Тож Саул помер, троє його синів і вся його родина померли разом з ним.
7 Коли ізраїльтяни, що жили в долині, побачили, що військо втекло, а Саул із синами помер, вони полишили свої міста й повтікали. Тоді прийшли филистимляни та оселилися там.
8 Наступного дня, коли филистимляни прийшли грабувати загиблих, вони знайшли тіла Саула та його синів на горі Ґілбоа. 9 Вони роздягли Саула, взяли його відтяту голову і озброєння й розіслали гінців по филистимських землях із доброю звісткою для своїх бовванів та людей. 10 Вони поклали його зброю у храмі своїх богів, а череп його повісили у храмі Даґона[b].
11 Коли усі люди в Явеш-Ґілеаді дізналися про все, що филистимляни зробили з Саулом, 12 тоді усі хоробрі чоловіки пішли й забрали тіла Саула та його синів і принесли назад у Явеш. Потім вони поховали їхні останки під дубом у Явеші і постилися протягом семи днів.
13 Саул помер через свою невірність Господу, бо не дотримувався Господніх заповідей. І за те, що за порадою він звертався не до Господа, а до ворожки. 14 Отож Господь і вбив його і віддав царство Давидові, синові Єссея.
Давид стає царем ізраїльським
11 Тоді весь Ізраїль зібрався до Давида в Хеврон, і сказали люди: «Поглянь-но на нас! Ми твоя плоть і кров! 2 Навіть раніше, коли нами правив Саул, саме ти вів нас, ізраїльтян, у бій». Господь Бог твій пообіцяв тобі: «Ти пастимеш Мій народ ізраїльський і станеш його правителем».
3 Усі старійшини Ізраїлю прийшли до царя в Хеврон, де Давид уклав з ними угоду перед Господом. І помазали вони Давида царем Ізраїлю, як наказав їм Господь через Самуїла.
Давид здобуває Єрусалим
4 Давид і всі ізраїльтяни пішли до Єрусалима, тобто Євуса, де мешкали євусити, які там мешкали. 5 Жителі Євуса сказали Давиду: «Ти ніколи не ввійдеш у місто». Однак Давид захопив укріплення Сіон, яке стало містом Давида.
6 Давид сказав: «Перший, хто піде в атаку на євуситів, стане вождем і князем». І Йоав, син Зеруї, пішов перший у бій, отож він і став вождем.
7 Потім Давид оселився в тій фортеці, тому й має вона назву місто Давидове. 8 Він збудував місто з усіх боків: від Мілло і аж ген довкола, а Йоав відновив решту міста. 9 Давид ставав дедалі могутнішим, і Господь Всемогутній був з ним.
Три герої
10 Ось командири Давидових воїнів, хто потужно підтримував його царювання разом і з усім Ізраїлем зробив його царем, згідно зі словом Господа щодо Ізраїлю.
11 Ось список могутніх воїнів Давидових: Яшовеам-хакмонієць[c], який був найголовнішим із трьох. Він списом убив триста чоловік в одній битві.
12 Наступним був Елеазар, син Додая[d], агогієць, один із трьох[e] могутніх воїнів. 13 Він був разом із Давидом у Пас-Даммимі, коли филистимляни збиралися на битву. Частина поля була засіяна ячменем. Коли ізраїльтяни почали тікати від филистимлян, 14 аж Елеазар та його люди встали посеред поля й захистили його і розбили филистимлян. Того дня Господь дарував їм велику перемогу.
15 Троє командирів тридцяти воїнів пробралися до Давида, який переховувався в печері у скелі Адуллам, бо филистимське військо розташувалося в долині Рефаїм. 16 У той час Давид був у фортеці, а филистимські воїни знаходилися у Віфлеємі. 17 Давида мучила спрага, і він сказав: «От якби хтось приніс мені води напитися з Віфлеємської криниці, що біля брами».
18 Тоді ті троє прорвали кордон филистимлян, набрали води з Віфлеємської криниці, що біля брами, й принесли Давидові. Але він відмовився пити ту воду і вилив її як пожертву Господу. 19 «Хай буду я проклятий Богом, якщо я вип’ю цю воду,—сказав Давид.—Чи можу я пити кров людей цих? Бо ж вони ризикували своїм життям, аби принести її». Отож Давид нізащо не погодився випити ту воду. Ось такі були подвиги цих трьох героїв.
Інші відважні воїни
20 Авішай, брат Йоава, був командиром трійок. Він зі списом вийшов проти трьохсот чоловік і вбив їх. Тож ім’я його стало таким же славетним, як імена тих трьох героїв. 21 Авішая шанували ще більше, ніж тих трьох[f], адже він став їхнім командиром, хоч він і не належав до них.
22 Беная, син Єгояди з Кавзеела, був хоробрим воїном, який здійснив багато видатних подвигів. Він убив двох найкращих моавських воїнів, а ще одного сніжного дня він спустився в яму і забив там лева. 23 Він також убив єгиптянина, який був п’ять ліктів заввишки[g]. Хоч в руках у єгиптянина був спис завдовжки з ткацький вал, Беная виступив проти нього лише з дубцем. Беная вихопив списа з рук єгиптянина і вбив того його ж списом. 24 Беная, син Єгояди, зробив багато подібних подвигів і став славетним, як і ті три герої. 25 Його шанували більше, ніж будь-кого з тридцяти воїнів особливих підрозділів, але до трійці він все ж таки не входив.: Давид призначив його командиром своїх охоронців.
Тридцять героїв
26 Відважними воїнами були:
Асагел, брат Йоава,
Елханан, син Додая з Віфлеєма,
27 Шаммот хародський, Гелез пелонійський,
28 Іра, син Іккеша з Текоа, Авіезер з Анатота,
29 Сиввекай хушійський, Ілай агогійський,
30 Магарай з Нетофи, Гелед, син Баани з Нетофи,
31 Ітай, син Ривая з Ґівеа Веніаминового,
Беная піратонський,
32 Гурай з равинів Ґааша, Авіел арватський,
33 Азмавет вагарумійський, Еліава шаалвонійський,
34 Гашем ґізонійський,
Йонатан, син Шаґія гарарійського,
35 Агіам, син Сакара гарарійського,
Еліфал, син Ура,
36 Хефер мекератський, Агіжа пелонійський,
37 Хезро кармелійський, Наарай, син Езвая,
38 Йоїл, брат Натана, Мивар, син Хаґрі,
39 Зелек аммонійський,
Нагарай з Беерота (зброєносець Йоава, сина Зеруї),
40 Іра ітрійський, Ґарев ітрійський,
41 Урія-хиттит, Завад син Ахлая,
42 Адіна, син Шици, рувимця (вождя рувимців, і з ним іще тридцятеро).
43 Ганан, син Мааки, Йошафат митнійський,
44 Уззія аштератійський,
Шама та Єєл, сини Готама ароерського,
45 Єдіаел, син Шимрі, та його брат Йога тизрійський,
46 Еліел магавійський, Єривай та Йошавія,
сини Елнаама, Ітма моавський,
47 Еліел, Овед та Яасіел мезоваїтський.
Відважні воїни, що пристали до Давида
12 Ось мужі, що прийшли до Давида у Зиклаґ, де він тоді все ще переховувався від Саула, сина Кіша. Вони були серед воїнів, що допомагали йому в бою. 2 Були вони лучниками і вміли добре стріляти з лука та влучно кидати каміння як правою, так і лівою рукою. З Саулових братів, з коліна Веніамина:
3 Агіезер, голова серед них, та Йоаш, сини Шемаа з Ґівеа; Єзіел та Пелет, сини Азмавета, Верака, Єгу з Анатота, 4 Ішмая з Ґівеона (один з тридцяти і їхній командир), Єремія, Ягазіел, Йоханан і Йозавад гедеретський, 5 Елузай, Єримот, Веалія, Шемарія та Шефатія з Гарифи; 6 Елкана, Ішия, Азарел, Йоезер та кораїт Яшовеам; 7 Йоела та Зевадія, сини Єрогама з Ґедора.
З коліна Ґада
8 З синів Ґадових пристали до Давида, коли він переховувався в пустелі, мужні воїни, треновані для бою, які справно володіли щитом та списом. Вони були люті, як леви, і швидкі, як гірські сарни. 9 Перший був Езер, другий—Овдій, третій—Еліав, 10 четвертий—Мишаманна, п’ятий—Єремія, 11 шостий—Аттай, сьомий—Еліел, 12 восьмий—Йоханан, дев’ятий—Елзавад, 13 десятий—Єремія, одинадцятий—Макваннай.
14 Ці гадії були начальниками війська. Слабкіші загони цього війська перемагали сотню ворогів, а найбільш досвідчені—тисячу. 15 Саме ці мужі перейшли ріку Йордан у перший місяць, під час повені й порозганяли всіх, хто жив у долинах на сході та заході.
Інші Давидові воїни
16 Дехто з людей Веніамина та Юди також прийшов до Давида у схованку. 17 Давид вийшов їм назустріч і сказав: «Якщо ви прийшли з миром до мене, щоб допомогти, то я буду вельми радий приєднати вас. Але якщо ви прийшли, щоб видати мене ворогу, то хоч я й чистий від неправедних вчинків, але нехай тоді Бог ваших пращурів побачить це й покарає вас».
18 Тоді дух зійшов на Амасая, що очолював загін тридцяти[h], і сказав він:
«Ми з тобою, Давиде,
на твоєму боці, сине Єссея!
Мир та успіх тобі!
Мир тим, хто з тобою,
бо Бог допомагає тобі!»
Отож Давид радо їх прийняв і призначив командирами над своїми підрозділами.
19 Дехто з людей Манассії також пристали до Давида, коли пішов він з филистимлянами проти Саула, але Давид не допомагав филистимлянам, бо правителі филистимські, порадившись між собою, відіслали його, кажучи: «Він перейде до свого володаря Саула, і це коштуватиме нам голів». 20 Коли він прийшов у Зиклаґ, то від Манассії перейшли на його бік: Аднах, Йозавад, Єдіаел, Михаїл, Язавад, Елігу та Зіллетай—воєначальники над тисячами Манассієвими.
21 І вони допомагали Давиду битися з ворожими загонами, бо всі вони були відважні воїни і стали воєначальниками і в цьому війську.
Інші люди, що пристали до Давида в Хевроні
22 Отож день у день додавалося людей, що приходили до Давида на підмогу, аж стало військо могутнім, як військо Бога. 23 Ось чисельність військових загонів, споряджених до бою, що прийшли до Давида в Хеврон, аби царство Саула передати Давиду, як наказав Господь:
24 людей Юди, озброєних щитами та списами, було шість тисяч вісімсот чоловік, споряджених до бою;
25 людей Симеона—сім тисяч сто хоробрих воїнів;
26 людей Левія—чотири тисячі шістсот, 27 а ще Єгояда, вождь роду Аарона, а з ним три тисячі сімсот воїнів, 28 і Задок, молодий воїн, з двадцятьма двома командирами з його родини,
29 від людей Веніаминових, Саулових братів, три тисячі чоловік, які доти були віддані Саулу,
30 від людей Ефраїма—двадцять тисяч вісімсот хоробрих воїнів, славних у своїх батьківських родах;
31 від половини коліна Манассії—вісімнадцять тисяч, призначених поіменно піти й зробити Давида царем,
32 від людей Іссаха́ра, які розуміли часи і знали, що Ізраїлю належить робити,—двісті мудрих лідерів, і вони головували над усіма своїми родичами, котрі прийшли разом з ними,
33 від людей Завулона, тренованих для служби, готових до бою, озброєних усілякою зброєю,—п’ятдесят тисяч чоловік, що прийшли, як один,
34 від людей Нафталі—тисяча командирів, а з ними тридцять сім тисяч воїнів зі списами та щитами,
35 від людей Дана—двадцять вісім тисяч шістсот воїнів, озброєних на битву,
36 від людей Ашера—сорок тисяч тренованих воїнів, озброєних до бою.
37 З іншого берега Йордану, від рувимців, ґадіїв та половини коліна Манассії прибуло сто двадцять тисяч воїнів, озброєних різноманітною зброєю.
38 Усі ці воїни, зібрані у військові підрозділи, прийшли до Хеврона з одностайним наміром настановити Давида царем над усім Ізраїлем. Решта ізраїльтян також одностайно прагли настановити Давида царем. 39 Вони провели три дні там з Давидом; вони їли й пили, оскільки родичі забезпечили їх усім. 40 А також їхні сусіди, аж від Іссахаа, Завулона та Нафталі, приходили й привозили їжу на ослах, верблюдах, мулах та биках. Вони поставили велику кількість борошна, фіґових тістечок, вина й оливи, бичків та багато овець, бо була велика радість в Ізраїлі.
Footnotes
- 10:4 необрізані Або «чужинці».
- 10:10 Даґон Бог филистимлян. Голова його, руки й верхня частина тулуба були як людська, а нижня частина тулуба—як риб’ячий хвіст.
- 11:11 хакмонієць Або «такемонієць».
- 11:12 Елеазар… Додая Або «Елеазар, його двоюрідний брат».
- 11:12 трьох Тобто «особливий військовий підрозділ». Це були найсміливіші воїни Давида. Також див.: 1 Хр. 11:18, 20, 24.
- 11:21 трьох Або «тридцяти».
- 11:23 п’ять ліктів Приблизно 2,5 м.
- 12:18 тридцяти Або «трьох».
Від Івана 6:45-71
Ukrainian Bible
45 У Пророків написано: І всі будуть від Бога навчені. Кожен, хто від Бога почув і навчився, приходить до Мене.
46 Це не значить, щоб хтось Отця бачив, тільки Той Отця бачив, Хто походить від Бога.
47 Поправді, поправді кажу Вам: Хто вірує в Мене, життя вічне той має.
48 Я хліб життя!
49 Отці ваші в пустині їли манну, і померли.
50 То є хліб, Який сходить із неба, щоб не вмер, хто Його споживає.
51 Я хліб живий, що з неба зійшов: коли хто споживатиме хліб цей, той повік буде жити. А хліб, що дам Я, то є тіло Моє, яке Я за життя світові дам.
52 Тоді між собою змагатися стали юдеї, говорячи: Як же Він може дати нам тіла спожити?
53 І сказав їм Ісус: Поправді, поправді кажу вам: Якщо ви споживати не будете тіла Сина Людського й пити не будете крови Його, то в собі ви не будете мати життя.
54 Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той має вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня.
55 Бо тіло Моє то правдиво пожива, Моя ж кров то правдиво пиття.
56 Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той в Мені перебуває, а Я в ньому.
57 Як Живий Отець послав Мене, і живу Я Отцем, так і той, хто Мене споживає, і він житиме Мною.
58 То є хліб, що з неба зійшов. Не як ваші отці їли манну й померли, хто цей хліб споживає, той жити буде повік!
59 Оце Він говорив, коли в Капернаумі навчав у синагозі.
60 А багато-хто з учнів Його, як почули оце, гомоніли: Жорстока це мова! Хто слухати може її?
61 А Ісус, Сам у Собі знавши це, що учні Його на те ремствують, промовив до них: Чи оце вас спокушує?
62 А що ж, як побачите Людського Сина, що сходить туди, де перше Він був?
63 То дух, що оживлює, тіло ж не помагає нічого. Слова, що їх Я говорив вам, то дух і життя.
64 Але є дехто з вас, хто не вірує. Бо Ісус знав спочатку, хто ті, хто не вірує, і хто видасть Його.
65 І сказав Він: Я тому й говорив вам, що до Мене прибути не може ніхто, як не буде йому від Отця дане те.
66 Із того часу відпали багато-хто з учнів Його, і не ходили вже з Ним.
67 І сказав Ісус Дванадцятьом: Чи не хочете й ви відійти?
68 Відповів Йому Симон Петро: До кого ми підемо, Господи? Ти маєш слова життя вічного.
69 Ми ж увірували та пізнали, що Ти Христос, Син Бога Живого!
70 Відповів їм Ісус: Чи не Дванадцятьох Я вас вибрав? Та один із вас диявол...
71 Це сказав Він про Юду, сина Симонового, Іскаріота. Бо цей мав Його видати, хоч він був один із Дванадцятьох.
Read full chapter
От Иоанна 6:45-71
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
45 Пророки писали: „І Бог їх усіх навчить”(A). Кожен, хто слухає Отця і навчається у Нього, приходить до Мене. 46 Лише Той бачив Отця, Хто прийшов від Нього. І ніхто інший Його не бачив.
47 Істинно кажу вам: хто вірить, той має вічне життя. 48 І Я—той хліб, що дає життя. 49 Ваші пращури їли манну Небесну в пустелі, але вони вмерли. 50 Я ж—той хліб, що йде з небес, а кожний, хто його з’їсть, той не помре ніколи. 51 Я—хліб живий, що зійшов з небес, і хто скуштує цього хліба, той житиме вічно. Хліб, що Я дарую,—тіло Моє, що віддаю за життя світу».
52 Тоді юдеї почали сперечатися поміж собою, кажучи: «Як Він може дати нам Своє тіло, щоб ми Його їли?» 53 А Ісус їм на те відповів: «Істинно кажу вам: поки не покуштуєте тіла Сина Людського і не вип’єте крові Його, не матимете справжнього життя в собі. 54 Той, хто їсть Тіло Моє і п’є кров Мою, має вічне життя, і Я воскрешу того в останній день. 55 Тіло Моє—то істинна їжа, а кров Моя—істинний напій. 56 Той, хто їсть тіло Моє і п’є кров Мою, лишається в Мені, а Я—в ньому. 57 Як Отець Живий Мене послав, і Я живу Отцем Своїм, так само і той, хто їсть тіло Моє, житиме Мною. 58 Ось що це за хліб, що з Неба зійшов. Це не так, як пращури ваші, котрі їли манну Небесну і повмирали. Той же, хто їстиме цей хліб, житиме вічно». 59 Все це Ісус говорив, навчаючи в синагозі в Капернаумі.
Ісусове Слово про вічне життя
60 Багато хто з Ісусових учнів, почувши це, сказав: «Таке вчення важко сприйняти. Хто може прийняти таке?»
61 Ісус Сам знав, що Його учні нарікали на це, тож спитав: «Ви турбуєтеся про це вчення? 62 А якщо побачите, як Син Людський повертається туди, звідки Він прийшов? 63 Лише Дух приносить життя. Тіло ж не має ніякого значення. Слова, що Я мовив вам,—від Духа, і вони дають життя. 64 Та є серед вас такі, що не вірять». (Він так сказав, бо знав від самого початку тих, хто не віритиме, і того, хто зрадить Його). А потім додав: 65 «Ось чому Я сказав вам, що жоден не зможе прийти до Мене, доки Отець не дозволить йому». 66 Після цього багато хто з Його учнів повернули назад і більше не йшли за Ним.
67 Тоді Ісус запитав у дванадцятьох апостолів: «Невже й ви теж хочете покинути Мене?» 68 У відповідь Йому Симон-Петро сказав: «Господи, до кого ж ми підемо? Ти маєш слова, що приносять вічне життя. 69 Ми повірили в Тебе, ми знаємо, що Ти—Божий Святий».
70 Ісус відповів їм: «Хіба Я не вибрав вас дванадцятьох? Але один із вас—диявол!» 71 Він казав про Юду, сина Симона Іскаріота, бо хоч той і був одним з дванадцятьох апостолів, але мав зрадити Ісуса.
Read full chapterCopyright © 2007 by Bible League International