1 Книга Самуїла 2-4
Ukrainian Bible: Easy-to-Read Version
Молитва Ганни
2 Тоді Ганна почала молитися:
«Господом серце моє звеселяється[a],
вуста над ворогом святкують перемогу,
бо тішуся спасінням я Твоїм!
2 Немає іншого такого, як Господь, Святого,
крім Тебе, іншого немає.
Немає скелі ж бо такої, як наш Бог!
3 Не треба слів погордливих,
устам не дозволяйте промовляти зверхньо,
тому що наш Господь все знає,
всі справи судить Він один.
4 Понівечені луки воїнів могутніх,
зате слабкі набрались сили.
5 Хто ситий був, тепер за хліб іде найматись,
хто голод відчував, його вже вгамував.
Безплідна сім дітей вже народила,
а та, що мала багатьох синів, вже виснажилась геть.
6 Господь життя дає і смерть водночас,
спускає до могили й піднімає вгору.
7 Багатство й бідність посилає Він,
когось принижує, когось підносить.
8 З багнюки бідака підніме,
зведе нужденного на ноги з попелища,
з князями поряд посадовить,
успадкувати дасть престол почесний.
Тому що звів Господь підвалини земні
й на них поставив світ.
9 Своїх святих Він кроки стереже,
злостивих у пітьмі мовчати змусить.
Не силою дається перемога.
10 Хто Господу протистоїть, той згине,
з небес пошле Він громовицю їм.
Господь судитиме усі кінці землі.
Дасть силу Він царю Своєму,
Свого помазаного ріг Він піднесе[b]».
11 Тоді Елкана повернувся додому в Раму, а хлопець залишився під наглядом священика Елі правити службу Господу.
Лихі сини Елі
12 Сини Елі були мерзенними людьми: вони не визнавали Господа. 13 Існував такий звичай у священиків: коли хтось приносив жертву, у той час, як варилося м’ясо, прислужник священика підходив до казана, тримаючи в руці тризубу виделку. 14 Він устромляв її в миску, каструлю, казан або горщик, витягував звідти для священика те, що чіплялося на зубці. Так священики чинили з тими ізраїльтянами, які приходили в Шило. 15 Але ще до того, як витоплювався жир, помічник священика підходив до чоловіка, який приносив жертву, й говорив йому: «Дай частину м’яса священику, щоб запекти. Він не візьме від тебе варене м’ясо, лише сире».
16 Якщо чоловік йому на це відповідав: «Нехай спочатку жир википить[c], а тоді бери собі що забажаєш»,—то прислужник сказав би: «Ні, давай тепер. Якщо ж не даси, то силою відберу».
17 Це був великий гріх Гофні та Фінегаса, синів Елі, в очах Господа, адже вони зневажливо ставилися до дарів Господу.
18 Самуїл же служив Господу. Він вдягав лляний ефод. 19 Щороку матінка шила для нього малу верхню одежину і приносила її, коли приходила з чоловіком, щоб принести річну жертву. 20 Елі благословив Елкану і його дружину, сказавши: «Нехай Господь пошле тобі дітей від цієї дружини, щоб вони були у вас замість того, якого ти просила у Господа й віддала Йому». З тим вони й пішли додому.
21 І Господь був милостивий до Ганни. Вона завагітніла й народила трьох синів та двох дочок. Тим часом юнак Самуїл зростав з Господом.
22 Коли Елі був уже дуже старий, він довідався про те, що його сини робили ізраїльтянам, що вони спали з жінками, які прислужували на вході до намету зібрання. 23 Він їм сказав: «Чому ви таке робите? Від усіх цих людей я довідуюся про ваші негідні вчинки. 24 Ні, сини мої, це недобра слава розходиться між людьми Господніми. 25 Якщо чоловік згрішив проти іншого, Бог може заступитися за нього. Але якщо людина грішитиме проти Господа, хто ж заступиться за неї?»
Та сини не слухали батькових повчань, бо то Господь вирішив віддати їх на смерть.
26 А юнак Самуїл мужнів, обласканий Господом і людьми.
Пророцтво проти дому Елі
27 Якось до Елі прийшов Божий чоловік та й каже: «Ось що Господь говорить: „Хіба Я не відкрився твоїм предкам[d], коли вони були рабами фараона? 28 З-поміж усіх племен Ізраїлю Я вибрав священиком саме твого батька, щоб він підходив до Мого жертовника і спалював запашне куріння, коли в ефоді служить Мені. Я також передав у дім твого батька всі жертви, принесені на вогні ізраїльтянами. 29 Чому ж ви нехтуєте Моїми жертвами й підношеннями, які Я заповів для Своєї оселі? Чому ви синів своїх шануєте більше, ніж Мене, жиріючи на добірних шматках з кожної жертви, яку приніс Мій народ ізраїльський?”
30 Тому Господь Бог Ізраїлю проголосив: „Я обіцяв, що твоя родина і родина твого батька завжди Мені служитимуть”. А тепер Господь промовляє: „Не буде цього! Я шануватиму тих, хто Мене шанує; а хто на Мене не зважає, той буде проклятий. 31 Приходить час, коли Я позбавляю сили тебе і рід предків твоїх, тому й не доживе до старості ніхто з вашого роду, 32 а ти зазнаєш горя у своїй оселі[e]. Хоч Ізраїль матиме багато добра, ніхто з твого роду ніколи не доживе до старості. 33 А ті, кого Я не прожену від свого жертовника, житимуть лише для того, щоб сльози випікали очі ваші, щоб горе ви носили в серці. Ваші ж нащадки поляжуть від меча[f].
34 Це буде знаком тобі: твої двоє синів Гофні та Фінегас помруть в один день. 35 Я виховаю для Себе вірного священика, який чинитиме те, що в Мене на серці, що в Мене на думці. Я зведу для нього вірою укріплений дім, і він завжди служитиме Мені помазаником[g] Моїм. 36 Тоді всі, хто залишиться в твоєму роду, прийдуть схилитися перед ним, випрошуючи срібну монету чи хлібину; всі благатимуть його: „Признач мене служити священиком, щоб мати хоч крихту хліба”».
Господь призиває Самуїла
3 Юнак Самуїл правив службу Господу під керівництвом Елі. У ті часи Господь рідко звертався до людей; з’яв Його теж було небагато.
2 Якось уночі Елі, зір якого ослабнув уже так, що він ледве міг щось розрізняти, лежав на своєму звичному місці. 3 Світильник Божий ще не зайшов. Самуїл лежав у Господньому храмі там, де перебував ковчег Божий. 4 Господь покликав Самуїла, і той озвався: «Я тут».
5 Він побіг до Елі й сказав: «Ось я, ти мене кликав?» Але Елі сказав: «Ні, я тебе не кликав, повертайся й лягай». Самуїл пішов і ліг.
6 Господь знову покликав його: «Самуїле!» І Самуїл підвівся, пішов до Елі й мовив: «Ось я, ти мене гукав?»
«Сину мій,—відказав Елі,—Я не звав тебе, повертайся й лягай».
7 Самуїл до цього ще не знав голосу Господа[h], бо йому ще не відкривалося слово Господнє.
8 Господь втретє покликав Самуїла. Той звівся на ноги, пішов до Елі і сказав: «Я тут, ти мене кликав до себе». Тоді Елі збагнув, що то Господь кликав хлопця. 9 Він наказав Самуїлу: «Піди й ляж, а якщо Він тебе позве, скажи: „Говори, Господи, Твій слуга слухає”».
Пішов Самуїл до себе і ліг.
10 Ось Господь підійшов, став над ним і звернувся до нього, як і в попередні рази: «Самуїле! Самуїле!»
Тоді Самуїл відповів: «Говори, Твій слуга слухає».
11 Тоді Господь сказав Самуїлу: «Послухай-но, Я збираюсь зробити щось таке в Ізраїлі, від чого у кожного, хто почує про це, задзвенить у вухах. 12 Я зроблю з Елі та його родиною все те, про що говорив від початку й до кінця. 13 А Я йому сказав, що навіки засуджу його рід через той гріх, про який він знав, бо його сини чинили таке, що люди почали їх зневажати, а він не зміг утримати синів. 14 Тому Я присягнувся перед родиною Елі: „Вина дому Елі ніколи не викупиться ні жертвами, ні підношеннями”»[i].
15 Самуїл лежав до ранку, а потім відчинив двері дому Господнього. Він боявся розповісти Елі про з’яву. 16 Та Елі покликав Самуїла і сказав: «Самуїле, синку!»
Самуїл відгукнувся: «Ось я!»
17 «Що то Він сказав тобі?—Спитав Елі,—Не приховуй цього від мене. Нехай Бог тебе покарає, суворо покарає, якщо ти хоч щось приховаєш від мене з того, що Він тобі говорив».
18 Самуїл переказав йому кожне слово і нічого не приховав від нього. Тоді Елі озвався: «Він—Господь. Нехай робить те, що вважає за найліпше».
19 Господь був із Самуїлом, поки він зростав, не зрадивши жодної обіцянки. 20 І весь Ізраїль, від Дана до Беершеби, знав, що Самуїл покликаний бути Господнім пророком. 21 Господь і далі з’являвся в Шило, й відкривався Господь Самуїлу в Шило через Своє слово.
4 А Самуїлове слово розходилося по всьому Ізраїлю. Елі був дуже старий, а його сини продовжували грішити перед Господом[j].
Филистимляни захоплюють ковчег
Якраз у ті часи ізраїльтяни пішли війною на филистимлян. Вони отаборилися при Евенезері, а филистимляни стали табором біля Афека. 2 Филистимляни вишикували свої сили щоб зустріти ізраїльтян, розгорілася битва. Ізраїльтяни зазнали поразки від филистимлян. Близько чотирьох тисяч ізраїльтян полягло на полі бою. 3 Коли люди повернулися до табору, ізраїльські старійшини запитали: «Чому Господь нам сьогодні завдав поразки від филистимлян? Принесімо ковчег Господнього Заповіту з Шило, щоб він був з нами і щоб уберіг від ворожої руки».
4 Людей послали в Шило, а ті принесли ковчег Заповіту Всемогутнього Господа, який возсідав між Херувимами. Два сини Елі Гофні та Фінегас прибули разом з ковчегом Божого Заповіту.
5 Коли ковчег Господнього Заповіту доставили в табір, усі ізраїльтяни здійняли такий галас, що затряслася земля.
6 Почувши той галас, филистимляни здивувалися: «Що то за страшні крики в гебрейському[k] таборі?» Потім вони зрозуміли, що до табору прибув ковчег Господній. 7 Филистимляни перелякалися. Вони сказали: «Бог прийшов до табору. Біда! Нічого такого раніше не бувало. Біда! 8 Хто нас порятує від руки того могутнього Бога? Це той Бог вразив єгиптян усілякими хворобами в пустелі. 9 Тримайтеся, филистимляни! Будьмо мужні! Інакше будете рабами гебреїв, як вони були вашими рабами. Будьмо мужні, борімося!»
10 Филистимляни билися й розгромили ізраїльтян. Ті повтікали до своїх наметів. Різанина була страшна, у якій тридцять тисяч ізраїльських піхотинців полягло. 11 Божий ковчег захопили вороги, а обидва сини Елі, Гофні та Фінегас, загинули.
Смерть Елі
12 Того ж дня з поля бою втік чоловік із коліна Веніаминового й прибіг у Шило в подертому одязі, голова запорошена курявою від суму. 13 Коли він прийшов, то побачив, що там край дороги на лаві сидить Елі, вдивляючись в далечину, бо його серце стискалося зі страху за ковчег Божий. Коли чоловік прийшов у місто й розповів, що сталось, усе місто заголосило.
14 Елі почув галас і запитав: «Що це гамір означає?»
Прибулий поспішив до нього, щоб розповісти. 15 Елі сповнилось уже дев’яносто вісім років, очі його не бачили. 16 Він сказав Елі: «Я щойно повернувся з битви, сьогодні втік з поля бою».
«Що сталося, синку?»—запитав Елі.
17 Чоловік, який приніс новини, відповів: «Ізраїльтяни побігли від филистимлян, і військо зазнало тяжких втрат. А ще загинули обидва твої сини Гофні та Фінегас, і захоплено ковчег Божий».
18 Коли він промовив про Божий ковчег, Елі впав навзнаки з трону, що стояв біля воріт. Він зламав собі карк і вмер, бо був дуже старий і дебелий. Елі двадцять років[l] правив в Ізраїлі.
19 Його невістка, дружина Фінегаса, була вагітна і от-от мала народити. Коли вона почула новину, що ковчег Божий забрано, а тесть та її чоловік померли, у неї почалися перейми й народилося дитя. 20 Коли вона мучилася пологами, повитуха сказала: «Не бійся, ти народила сина». Але вона нічого не відповіла, не звернула на те жодної уваги.
21 Вона назвала хлопчика Іхаводом[m], пояснивши: «Славу відібрали в Ізраїлю»[n]—бо вороги захопили ковчег Божий, бо померли її тесть та чоловік. 22 Потім додала: «Відняли в Ізраїлю славу, бо забрали Божий ковчег».
Footnotes
- 2:1 звеселяється Або «ріг мій піднімається до Господа». Ріг—уособлення сили.
- 2:10 Свого… піднесе Або «Він зміцнить царство Свого обраного царя».
- 2:16 спочатку жир википить Відповідно з Законом, жир належав тільки Господу.
- 2:27 твоїм предкам Буквально «родині твого предка».
- 2:32 а ти… оселі Цей варіант міститься виключно у древньогрецьких текстах та кумранських рукописах.
- 2:33 від меча Цей варіант міститься виключно у деяких древньогрецьких текстах та кумранських рукописах. Древньогебрейські списки мають «як прості люди».
- 2:35 помазаником Або «обраним царем».
- 3:7 Самуїл… Господа Буквально «Самуїлу ще не було відкрите слово Господа».
- 3:14 Вина… підношеннями Або «Гріх дому Елі проти жертв та підношень ніколи не викупиться».
- 4:1 Елі… Господом У древньогрецьких текстах це речення знаходиться наприкінці 3 глави.
- 4:6 гебрейському Або «ізраїльському».
- 4:18 двадцять років Цей варіант міститься виключно у древньогрецьких текстах та у списках Йосіфи. Древньогебрейські рукописи мають «сорок років».
- 4:21 Іхаводом Іхавод означає «Безславний».
- 4:21 Славу… Ізраїлю У древньогрецьких текстах цього речення немає.
1 Самуїлова 2-4
Ukrainian Bible
2 І молилася Анна та й проказала: Звеселилося Господом серце моє, мій ріг став високим у Господі! Розкрилися уста мої на моїх ворогів, бо радію з спасіння Твого!
2 Немає святого, подібного Господу, немає нікого, крім Тебе, і скелі немає, як Бог наш!
3 Більше не говоріть зарозуміло, нехай з ваших уст не виходить зухвальство, бо Господь Бог знання, і Він упляновує вчинки!
4 Лук сильних поламаний, а немічні оперезалися силою!
5 Наймаються ситі за хліб, а голодні відпочивають, аж неплідна сімох породила, а многодітна знесиліла.
6 Господь побиває й оживлює, до шеолу знижає й підносить до неба.
7 Господь зубожує та збагачує, понижує Він та звеличує.
8 Підіймає нужденного з пороху, підносить убогого зо смітників, щоб посадити з вельможами й престол слави їм дать на спадщину, бо Господні основи землі, і на них Він поставив вселенну.
9 Він ноги святих Своїх стереже, нечестиві ж погинуть у темряві, бо сильним не з сили стає чоловік.
10 Господь хай поламані будуть Його супротивники! У небі Господь загримить, і розсудить Він кінці землі! І Він подасть силу Своєму цареві, і рога повищить Свого помазанця!
11 І пішов Елкана до Рами, до дому свого. А той отрок служив Господеві при священикові Ілії.
12 А сини Ілія були люди негідні, вони не знали Господа,
13 ані звичаю священичого з народом. Коли хто приносив жертву, то, як варилося м'ясо, приходив священиків слуга, а в його руці тризубе видельце.
14 І він із грюкотом стромляв до мідниці, або до кітла, або до горшка, або до горняти, і все, що витягне видельце, священик собі брав. Так вони робили всьому Ізраїлеві, що приходив туди до Шіло.
15 Також поки палили лій, то приходив священиків слуга, та й говорив до чоловіка, що приносив жертву: Дай м'яса на печеню для священика, бо він не візьме від тебе м'яса вареного, а тільки сире!
16 А як той чоловік відповідав йому: Нехай перше спалять і той лій, а ти потім візьми собі, скільки буде жадати душа твоя! А той говорив: Ні, таки зараз давай! А коли ні, візьму силою!
17 І був гріх тих юнаків дуже великий перед Господнім лицем, бо ті люди безчестили Господню жертву.
18 А Самуїл служив перед Господнім лицем. Отрок був оперезаний лляним ефодом.
19 А малу верхню одежину робила йому його мати, і приносила йому з року на рік, коли приходила з своїм мужем приносити річну жертву.
20 А Ілій поблагословив Елкану й його жінку та й сказав: Нехай Господь дасть тобі нащадків від цієї жінки, за відданого, що Господь узяв. І пішли вони на місце своє.
21 І Господь згадав про Анну, і вона завагітніла, та й породила трьох синів та дві дочки. А отрок Самуїл ріс із Господом.
22 А Ілій був дуже старий. І почув він усе, що сини його роблять усьому Ізраїлеві, і що вони злягаються з жінками, які відбувають службу при вході скинії заповіту.
23 І він сказав їм: Нащо ви робите такі речі, про які я чую? Про ваші злі вчинки я чую від усього цього народу.
24 Ні, сини мої, недобра та чутка, що я чую, ви відхиляєте Господній народ від Закону!
25 Якщо хто згрішить супроти людини, то помоляться за неї перед Богом. А якщо людина згрішить супроти Господа, хто заступиться за неї? Та вони не слухали голосу батька свого, бо Господь постановив погубити їх.
26 А отрок Самуїл усе ріс, та здобував ласку як у Господа, так і в людей.
27 І прийшов Божий чоловік до Ілія, та й сказав йому: Так сказав Господь: Чи ж Я справді не об'явився домові твого батька, як були вони в Єгипті, у фараоновім домі?
28 Я вибрав його Собі зо всіх Ізраїлевих племен за священика, щоб він входив до Мого жертівника, щоб кадив кадило, щоб носив ефода перед Моїм лицем. І дав Я домові твого батька всі жертви Ізраїлевих синів.
29 Чого ж ви берете під ноги Мою жертву та Мою жертву хлібну, що Я заповів для скинії? І ти вшанував синів своїх більш, як Мене, щоб ви потовстіли від найкращих частин усякого Ізраїлевого дару перед лицем Моїм.
30 Тому то слово Господа, Бога Ізраїлевого, таке: Говорячи, сказав Я: Дім твій та дім батька твого будуть ходити перед Моїм лицем аж навіки. А тепер слово Господнє: Не буде в Мене такого, бо Я шаную тих, хто шанує Мене, а ті, хто зневажає Мене, будуть зневажені!
31 Ось приходять дні, і Я відітну рамено твоє та рамено дому батька твого, щоб не було старого в домі твоєму.
32 І побачиш біду Мого мешкання, хоч у всьому Я добре чинив Ізраїлеві, і не буде старого в домі твоїм по всі дні.
33 Я не витну в тебе всіх від Мого жертівника, щоб вибрати очі твої, і щоб зробити біль душі твоїй, та ввесь доріст твого дому повмирає в силі віку.
34 А оце тобі ознака, що прийде на обох синів твоїх, на Хофні та Пінхаса, обидва вони помруть одного дня.
35 А Я поставлю Собі священика вірного, він буде робити згідно з серцем Моїм та з Моєю душею. І Я збудую йому тривалий дім, і він буде ходити перед Моїм помазанцем по всі дні.
36 І станеться, кожен, хто полишиться в домі твоїм, прийде вклонятися йому за аґору срібла та за буханець хліба, і скаже: Долучи мене до одного з священицтв, щоб їсти кавалок хліба.
3 А отрок Самуїл служив Господеві при Ілії. А Господнє слово було рідке за тих днів, видіння не було часте.
2 І сталося того дня, коли Ілій лежав на своєму місці, а очі його стали затемнятися, він не міг бачити,
3 і поки Божий світильник ще не погас, а Самуїл лежав у Господньому храмі, там, де Божий ковчег,
4 то покликав Господь до Самуїла: Самуїле, Самуїле! А він відказав: Ось я!
5 І побіг він до Ілія та й сказав: Ось я, бо ти кликав мене. А той відказав: Я не кликав .Вернися, лягай. І він пішов і ліг.
6 А Господь далі покликав: Самуїле, Самуїле! І встав Самуїл, і пішов до Ілія та й сказав: Ось я, бо ти кликав мене. А той відказав: Не кликав я, сину мій. Вернися, лягай.
7 А Самуїл ще не пізнав голосу Господа, і ще не відкрилося йому Господнє слово.
8 А Господь далі покликав Самуїла третій раз. І він устав, і пішов до Ілія та й сказав: Ось я, бо ти кликав мене. І зрозумів Ілій, що то Господь кличе отрока.
9 І сказав Ілій до Самуїла: Іди, лягай. І якщо знову покличе тебе, то скажеш: Говори, Господи, бо раб Твій слухає Тебе! І пішов Самуїл, та й ліг на своє місце.
10 І ввійшов Господь, і став, і покликав, як перед тим: Самуїле, Самуїле! А Самуїл відказав: Говори, Господи, бо раб Твій слухає!
11 І сказав Господь до Самуїла: Ось Я зроблю таку річ серед Ізраїля, що в кожного, хто почує про неї, задзвенить в обох вухах його.
12 Того дня Я виконаю над Ілієм все, що Я говорив про дім його, від початку й до кінця.
13 І розповім йому, що Я суджу дім його навіки за гріх, про який він знав, що сини його богозневажають, та не спиняв їх.
14 Тому присягнув Я домом Ілія, що не очиститься гріх Ілієвого дому жертвою та жертвою хлібною навіки.
15 І лежав Самуїл аж до ранку, і відчинив двері Господнього дому. А Самуїл боявся розповісти Ілієві про те видіння.
16 І покликав Ілій Самуїла, та й сказав: Самуїле, сину мій! А той сказав: Ось я!
17 І сказав він: Що то за річ, про яку Він говорив до тебе? Не крий правди передо мною. Нехай Господь зробить тобі так, і нехай додасть, якщо ти скажеш неправду передо мною про щось зо всього того, що говорив Він до тебе!
18 І розповів йому Самуїл усе те, і не сказав неправди перед ним. А той сказав: Він Господь, нехай зробить те, що добре в очах Його!
19 І виростав Самуїл, а Господь був із ним, і не опустив ані жодного зо всіх Його слів.
20 І ввесь Ізраїль, від Дана аж до Беер-Шеви, пізнав, що Самуїл вірний, як пророк Господній.
21 А Господь далі показувався в Шіло, бо Господь явився був у Шіло Самуїлові в слові Господньому.
4 І було Самуїлове слово для всього Ізраїля. І вийшов Ізраїль на війну проти филистимлян, та й таборував при Евен-Гаезері, а филистимляни таборували в Афеку.
2 І вишикувались филистимляни навпроти Ізраїля, а коли бій став тяжкий, то Ізраїль був побитий перед филистимлянами. І вони побили в боєвому шикові на полі близько чотирьох тисяч чоловіка.
3 І прийшов народ до табору, а Ізраїлеві старші сказали: Чому вдарив нас Господь сьогодні перед филистимлянами? Візьмімо собі з Шіло ковчега Господнього заповіту, і нехай ввійде поміж нас, і нехай спасе нас із рук наших ворогів.
4 І послав народ до Шіло, і понесли звідти ковчега заповіту Господа Саваота, що сидить на херувимах. А там були двоє Ілієвих синів, Хофні та Пінхас, із ковчегом Божого заповіту.
5 І сталося, як ковчег заповіту Господнього прибув до табору, то ввесь Ізраїль скрикнув великим окриком, аж застогнала земля!
6 А филистимляни почули голос окрику, та й сказали: Що це за голос цього великого окрику в єврейському таборі? І довідалися вони, що Господній ковчег прибув до табору.
7 І полякалися филистимляни, і говорили: Бог прибув до табору! І сказали вони: Біда нам, бо такого, як це, не було ще ніколи!
8 Біда нам! Хто нас урятує від руки цих потужних богів? Оце вони, ті боги, що вдарили були Єгипет усякою поразою у пустині!
9 Зміцніться та будьте мужні, филистимляни, щоб ви не служили євреям, як вони служили вам. І будьте мужні, і воюйте!
10 І воювали филистимляни. І був побитий Ізраїль, і кожен утікав до свого намету. І та поразка була дуже велика. І впало з Ізраїля тридцять тисяч піхоти.
11 А Божий ковчег був узятий, і два Ілієві сини, Хофні та Пінхас, полягли...
12 І побіг один веніяминівець із бою, і прибув того дня до Шіло; а одежа його була подерта, і порох на голові його.
13 І прибув він, аж ось Ілій сидить на стільці при дорозі й виглядає, бо серце йому тремтіло за Божого ковчега. А той чоловік прийшов, і розповів у місті, і закричало все місто!
14 А Ілій почув голос того крику та й сказав: Що це за голос того натовпу? А той чоловік поспішив і прийшов, та й розповів Ілієві.
15 А Ілій був віку дев'ятидесяти й восьми літ, а очі його померкли, і він не міг бачити.
16 І сказав той чоловік до Ілія: Я той, що прибіг із бою, і я втік сьогодні з бойових лав. І сказав Ілій: Що то сталося, мій сину?
17 І відповів вісник і сказав: Ізраїль побіг перед филистимлянами, і сталась велика поразка в народі. І обидва сини твої, Хофні та Пінхас, полягли. А ковчег Божий узятий!
18 І сталося, як згадав він про Божого ковчега, то впав Ілій зо стільця навзнак при брамі, зламався карк йому, і він помер, бо той муж був старий та тяжкий. А він судив Ізраїля сорок літ.
19 А невістка його, Пінхасова жінка, була важка, близька до родів. І як зачула вона ту звістку, що взятий Божий ковчег і помер тесть її та чоловік її, то впала на коліна, та й породила, бо прийшли на неї породільні болі її.
20 А як настав час смерти її, то казали ті, що стояли при ній: Не бійся, бо ти породила сина! Та вона не відповіла, і не взяла цього до серця свого.
21 І вона назвала ім'я тому хлопцеві: Іхавод, кажучи: Відійшла Ізраїлева слава! Бо почула про взяття Божого ковчегу, і про тестя свого та про мужа свого,
22 та й сказала: Відійшла слава від Ізраїля, бо взятий Божий ковчег.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International