Саулові ревнощі до Давида

18 Після розмови Давида з Саулом Йонатан відчув духовну близькість до Давида і полюбив його всім серцем^[a]. ² З того дня Саул тримав Давида біля себе й не відпускав його до батьківської домівки. ³ А Йонатан склав Угоду з Давидом, бо дуже полюбив його. ⁴ Йонатан скинув з себе вбрання, яке завжди носив, і віддав його Давидові: він віддав своє військове вбрання з мечем, луком і паском.

¹⁶ А син Саула, Йонатан, прийшов до Давида в Хореш і допоміг йому утвердитися в Божій допомозі. ¹⁷ «Не бійся,—промовив він,—мій батько Саул не здійме на тебе руку. Ти будеш царем Ізраїлю, а я буду другим при тобі. Про це знає навіть мій батько, Саул».

¹⁸ Вони удвох присягнули перед Господом. Після цього Йонатан вирушив додому, а Давид залишився у Хореші.

Давидів плач за Саулом та Йонатаном

¹⁷ Давид завів жалобну пісню про Саула та його сина Йонатана ¹⁸ й наказав, щоб сини Юдеї вивчили цю жалобну пісню про лук (вона записана в книзі Яшара^[a]):

Давидова доброта до Саулового роду

9 Давид якось запитав: «Чи залишився ще хтось із дому Саула? Я б виявив ласку до нього заради Йонатана».

² А був собі раб на ім’я Зіва, який служив у Сауловому домі. Його покликали до Давида. Цар його запитав: «Ти Зіва?»

«Так, твій слуга»,—відповів той.

³ Цар запитав: «Чи залишився ще хтось із дому Саула, кому б я подарував Божу ласку?»

Зіва відповів царю: «Ще залишався син Йонатана, він кульгавий на обидві ноги».

⁴ «Де він?»—запитав цар.

Зіва відповів: «Він у домі Макіра, сина Амміела з Ло-Девара».

⁵ Цар Давид наказав своїм слугам приставити його з дому Макіра, сина Амміела з Ло-Девара. ⁶ Коли Мефівошет, син Йонатана, сина Саула, прийшов до Давида, він схилився, вшановуючи Давида. Давид сказав: «Мефівошете!»

«Твій слуга»,—відповів той.

⁷ «Не бійся,—звернувся до нього Давид,—я неодмінно виявлю ласку до тебе заради твого батька Йонатана. Я віддам тобі весь край, яким володів твій дід Саул, і ти завжди їстимеш за моїм столом».

⁸ Мефівошет уклонився й відповів: «Чи варто тобі помічати такого слугу, який схожий на мертвого пса?»

⁹ Тоді цар покликав Зіву, Саулового слугу, й наказав йому: «Я віддав онуку твого володаря все, що належало Сауловому роду. ¹⁰ І ти, і твої сини й твої слуги маєте обробляти йому землю, збирати врожай, щоб онука твого володаря завжди мав їжу. А Мефівошет, онука твого пана, завжди їстиме за моїм столом».

У Зіви було п’ятнадцять синів та двадцять слуг.

¹¹ Зіва відповів царю: «Твій слуга зробить усе, що мій володар-цар звелить мені зробити». Тож Мефівошет їв за Давидовим столом, як цареві сини.

¹² У Мефівошета був маленький син, якого звали Михей. Всі, хто жив у домі Зіви, служили Мефівошету. ¹³ Мефівошет жив у Єрусалимі, адже він завжди їв за царевим столом. А був він калікою: кривим на обидві ноги.