Add parallel Print Page Options

16 Тоді слово Господа проти Вааші дійшло до Єгу, сина Ханані: «Я підняв тебе з бруду і поставив тебе над Моїм народом ізраїльським, але ти пішов шляхом Єровоама і змусив людей Ізраїлю грішити, вони розбудили Мою лють своїми гріхами. Я знищу Ваашу і його дім, як дім Єровоама, сина Невата. Пси пожиратимуть тих із Ваашиного дому, хто вмиратиме в місті. А птахи небесні поїдатимуть тих, хто вмиратиме в полі».

Щодо інших подій Ваашиного царювання, його вчинків та досягнень, то всі вони описані в книзі Хронік Царів Ізраїлю. Вааша спочив разом зі своїми батьками й був похований у Тирці. І Ела, його син, став царем після нього.

Більше того, слово Господнє дійшло до Вааші та до його дому через пророка Єгу, сина Ханані, бо все зло, яке він зробив в очах Господа, розгнівало Господа, розлютили його вчинки, і сталося з ним те ж, що й з домом Єровоама, бо Він вигубив усіх з Єровоамового роду.

Ела, цар Ізраїлю

На двадцять шостому році правління Аси, царя Юдеї, Ела, син Вааші, став царем Ізраїлю і правив у Тирці два роки.

Зимрі, один з його урядовців, який командував половиною колісниць, повстав проти нього. Ела був у Тирці на той час, пиячив у домі Арзи, управляючого палацом у Тирці. 10 Зимрі ввійшов, ударив і вбив його на двадцять сьомому році правління Аси, царя Юдеї. І сам став царем після нього.

11 Тільки-но він почав правити й сів на престол, він повбивав усю родину Вааші. Він не залишив жодного чоловіка: ні родича, ані друга. 12 Тож Зимрі вигубив увесь рід Вааші, як казав Господь про Ваашу через пророка Єгу, 13 за всі гріхи, що вчинили Вааша та його син Ела і призвели чинити Ізраїль. Тож вони викликали гнів Господа Бога Ізраїлю своїми нікчемними бовванами.

14 Щодо інших подій правління Ели і всіх його вчинків, то всі вони описані у книзі Хронік Царів Ізраїлю.

Зимрі, цар Ізраїлю

15 На двадцять сьомому році правління Аси, царя Юдеї, Зимрі правив у Тирці протягом семи днів. Військо розташовувалася біля Ґівветона, филистимського міста. 16 Коли ізраїльтяни в таборі почули, що Зимрі повстав проти царя і вбив його, вони того ж дня проголосили в таборі Омрі, командуючого військом, царем Ізраїлю. 17 Тоді Омрі і всі ізраїльтяни з ним знялися від Ґівветона й обложили Тирцу. 18 Коли Зимрі побачив, що місто захоплене, він пішов у цитадель царського палацу й підпалив палац разом із собою. Тож він помер, 19 оскільки скоїв гріхи, діючи зле в очах Господа, йдучи шляхом Єровоама, за гріхи, які він учинив і призвів Ізраїль чинити.

20 Щодо інших подій правління Зимрі та заколоту, який він очолив, то їх описано у книзі Хронік Царів Ізраїлю.

Омрі, цар Ізраїлю

21 Тоді люди Ізраїлю були розколоті на два табори—половина підтримувала Тивні, сина Ґіната, як можливого царя, а друга—Омрі. 22 Але послідовники Омрі довели, що вони дужчі за послідовників Тивні, сина Ґіната. Тож Тивні помер, а Омрі став царем.

23 На тридцять першому році правління Аси, царя Юдеї, Омрі став царем Ізраїлю, і він правив дванадцять років, шість із них у Тирці. 24 Він придбав пагорб Самарію в Шемера за два таланти[a] срібла і збудував місто на цьому пагорбі, назвавши його Самарія на честь Шемера, давши ім’я колишнього власника пагорба.

25 Але Омрі чинив зле в очах Господа і грішив більше, ніж усі ті, хто був до нього. 26 В усьому він ішов шляхами Єровоама, сина Невата, і своїм гріхом, який він чинив і змушував Ізраїль чинити, тож вони викликали гнів Господа Бога Ізраїлю бо йшли за нікчемними бовванами.

27 Щодо інших подій правління Омрі, його досягнень, то чи не описано їх у книзі Хронік Царів Ізраїлю. 28 Омрі спочив зі своїми батьками й був похований у Самарії. І Агав, його син, став царем після нього.

Агав стає царем Ізраїлю

29 На тридцять восьмому році правління Аси, царя Юдеї, Агав, син Омрі, став царем Ізраїлю. І правив він у Самарії над Ізраїлем протягом двадцяти двох років. 30 Агав, син Омрі, зробив більше зла в очах Господа, ніж усі ті, хто були до нього. 31 Йому мало було чинити гріхи Єровоама, сина Невата, він ще й одружився з Єзевел, дочкою Етваала, царя сидонян, і став служити Ваалу й поклонятися йому. 32 Він установив вівтар Ваалові у храмі Ваала, який збудував у Самарії. 33 Агав також робив стовпи Ашери й більше ніж усі інші царі Ізраїлю до нього, викликав гнів Господа Бога ізраїльського.

34 За часів Агава, Гієл із Бетела відбудував Єрихон. Він заклав фундамент ціною життя свого первістка Авірама і встановив браму ціною життя свого наймолодшого сина Сеґува, згідно зі словами, сказаними Господом через Ісуса Навина[b].

Круки годують Іллю

17 Ілля тишвійський, з Тишве у Ґілеаді, сказав Агаву: «Як і те, що Господь, Бог Ізраїлю, якому я служу, живий, так не буде ні роси, ні дощу протягом кількох найближчих років, якщо я не накажу».

Тоді слово Господа було Іллі: «Піди звідси, поверни на схід і сховайся біля річки Керіт, на схід від Йордану. Ти питимеш зі струмка, а годувати тебе там Я наказав крукам».

Тож він зробив, як Господь наказав йому. Він пішов до річки Керіт, на схід від Йордану, і залишився там. Круки приносили йому хліб і м’ясо щоранку й щовечора, а пив він зі струмка.

Удова з Зарефата

Через деякий час струмок пересох, бо не було дощів у цих землях. Тоді слово Господа дійшло до нього: «Йди зараз до Зарефата в Сидоні й залишайся там. Я наказав удові в цьому місці постачати тобі харчі».

10 Тож він подався до Зарефата. Коли він прийшов до міської брами, вдова там збирала хмиз. Він звернувся до неї і спитав: «Чи не принесеш ти мені попити трохи води в кухолі?» 11 І коли вона зібралася принести воду, він гукнув: «І принеси мені, будь-ласка, кусень хліба».

12 Вона відповіла: «Клянусь тобі: так само, як і те, що Господь твій Бог живий, я не маю хліба, лише пригорщу борошна у жбані та трохи оливи у глечику. Я збираю хмиз, щоб узяти додому й приготувати поживу для себе й мого сина, щоб з’їсти й померти».

13 Ілля сказав їй: «Не бійся. Іди додому і зроби, як кажеш. Але спершу спечи маленьку хлібину для мене з того, що маєш, і принеси мені, а тоді спечи з решти борошна хліб для себе й свого сина. 14 Бо так Господь Бог Ізраїлю каже: „Цей жбан борошна не спорожниться і цей глечик оливи не пересохне до того дня, доки Господь не дасть дощу на ці землі”».

15 Вона пішла і зробила, як Ілля їй сказав. Там було достатньо їжі для Іллі й для жінки та її родини. 16 Бо жбан борошна не спорожнявся і глечик оливи не пересихав, згідно зі словом Господнім, промовленим Іллєю.

17 Через деякий час син цієї жінки, господарки дому, захворів. Йому ставало все гірше й гірше, і зрештою він перестав дихати. 18 Вона запитала Іллю: «Що ти маєш проти мене, чоловіче Божий? Ти прийшов, щоб нагадати мені про мій гріх і вбити мого сина?»

19 «Дай мені твого сина»,—відповів Ілля. Він узяв його з її рук, поніс до верхніх кімнат, де жив, і поклав на ліжко. 20 Тоді він звернувся до Господа: «О Господи мій Боже, чи не приніс Ти горе навіть цій удові, в якої я живу, вмертвивши її сина?» 21 Тоді він тричі простягся над хлопчиком і звернувся до Господа: «О Господи мій Боже, нехай життя цього хлопця повернеться до нього!»

22 Господь почув плач Іллі, життя повернулося до хлопчика, і він ожив. 23 Ілля підняв дитину й поніс її з кімнати вниз. Він віддав хлопчика матері й сказав: «Дивись, твій син живий!»

24 Тоді жінка сказали Іллі: «Тепер я знаю, що ти—чоловік Божий, і що слово Господа з уст твоїх—правдиве».

Ілля і Овдій

18 На третій рік засухи слово Господнє було до Іллі: «Іди й постань перед Агавом, і Я пошлю дощ на цю землю». Тож Ілля пішов, щоб постати перед Агавом. Був тоді страшний голод у Самарії.

І Агав закликав до себе Овдія, який був управляючим палацом. (Овдій був відданим віруючим у Господа. Коли Єзевел убивала пророків Господніх, Овдій заховав сто пророків у двох печерах, по п’ятдесят у кожній, і постачав їм їжу та воду). Агав сказав Овдієві: «Іди по землях до всіх струмків та ярів. Може, ми знайдемо трохи трави, щоб не повмирали коні та мули, щоб ми не мусили вбивати якихось наших тварин». Тож вони поділили землі, які повинні були обійти, Агав пішов в одному напрямку, а Овдій в другому.

По дорозі Овдієві зустрівся Ілля. Овдій упізнав його, вклонився до землі й промовив: «Чи це справді ти, мій володарю, Іллє?»

Ілля відповів: «Так, піди й скажи своєму господарю: „Ілля бажає його бачити”».

«Що поганого я зробив,—запитав Овдій,—що ти посилаєш свого слугу до Агава на смерть? 10 Так само напевне, як і те, що Господь твій Бог живий, не існує жодного народу чи царства, куди б мій хазяїн не посилав у пошуках тебе. І коли народ чи царство заявляли, що тебе там немає, він змушував їх заприсягтися, що вони не можуть тебе знайти. 11 А зараз ти мені кажеш піти до мого хазяїна і сказати: „Ілля тут”. 12 Я не знаю, куди Дух Господній може тебе занести, коли я піду. І якщо я піду і скажу Агаву, а він тебе не знайде, він мене вб’є. Я, твій слуга, йшов за Господом з дитинства. 13 Чи не чув ти, мій володарю, що я зробив, коли Єзевел побивала пророків Господніх? Я сховав сто пророків Господніх у двох печерах, по п’ятдесят у кожній, і постачав їм їжу й воду. 14 А зараз ти кажеш мені піти до мого хазяїна і сказати: „Ілля тут”. Він мене вб’є!»

15 Ілля відповів: «Як Господь Всемогутній, Якому я служу,—живий, так само напевне я постану сьогодні перед Агавом».

Ілля на горі Кармел

16 Тож Овдій пішов назустріч Агавові, розповів йому, і Агав пішов зустріти Іллю. 17 Коли він побачив Іллю, він сказав йому: «Це ти той, хто приносить неспокій в Ізраїль?»

18 «Я не приносив неспокою до Ізраїлю,—відповів Ілля.—А ти й рід твого батька накликали лихо нехтуванням Господніми заповідями і службою Ваалові. 19 А тепер збери людей з усього Ізраїлю, щоб вони зустрілися зі мною на горі Кармел. І приведи чотириста п’ятдесят пророків Ваала і чотириста пророків Ашери, які їдять за столом[c] Єзевел».

20 Тож Агав розіслав заклик по всьому Ізраїлю й зібрав пророків на горі Кармел. 21 Ілля вийшов перед людьми і сказав: «Коли ж ви вирішите кому поклонятися: якщо Господь є Богом, слідуйте за ним, а якщо Ваал є Богом, слідуйте за ним».

Але люди нічого не сказали.

22 Тоді Ілля сказав їм: «Я залишився єдиний пророк Господній, а у Ваала чотириста п’ятдесят пророків. 23 Візьміть для нас двох биків. Дайте їм вибрати одного для себе, і нехай вони поріжуть його на шматки й покладуть на дрова, але не запалюють. Я підготую іншого бика й покладу на дрова, але не запалюватиму. 24 Тоді ви назвете на ім’я вашого бога, а я назву на ім’я Господа. Бог, який відповість вогнем, і є Богом».

Тоді всі люди промовили: «Ти кажеш правильно».

25 Ілля сказав пророкам Ваала: «Виберіть одного з биків і спершу його приготуйте, оскільки вас так багато. Назвіть на ім’я свого бога, але не запалюйте вогонь». 26 Вони взяли бика, якого їм дали, й приготували його. Потім вони називали ім’я Ваала від ранку до півдня. «О Ваале, дай нам відповідь!»—кричали вони. Але не було відповіді. Ніхто не відповів. І вони танцювали навколо жертовника, який збудували.

27 Опівдні Ілля почав насміхатися з них. «Кричіть голосніше, звичайно ж він бог! Мабуть, він замислився, чи зайнятий, чи подорожує. Може, він спить, і його треба розбудити?»

28 Тож вони кричали голосніше й лупцювали себе мечами та списами, за їхнім звичаєм, поки не потекла кров. 29 Полудень минув, а вони продовжували свої навісні пророкування, поки не настав час вечірніх жертвоприношень. Але не було відповіді, ніхто не відповідав, ніхто не звертав уваги.

30 Тоді Ілля сказав усім людям: «Ідіть до мене». Вони пішли до нього, і він полагодив вівтар Господній, який було зруйновано. 31 Ілля взяв дванадцять каменів, по одному для кожного з колін нащадків Якова, до якого прийшло слово Господнє, коли Він сказав: «Твоє ім’я буде Ізраїль». 32 З тих каменів він зробив вівтар в ім’я Господнє і викопав рівчак навколо нього, досить великий, щоб умістити дві сеї[d] насіння. 33 Він зібрав дрова, порізав бика на шматки й поклав на дрова. Тоді він сказав їм: «Наповніть чотири великі жбани водою і полийте жертву й дрова».

34 «Зробіть це ще раз»,—сказав він, і вони зробили це ще раз.

«Зробіть це втретє»,—наказав він, і вони зробили це втретє. 35 Вода стекла навколо жертовника і навіть заповнила рівчак.

36 В час жертвоприношення пророк Ілля вийшов наперед і проголосив молитву: «О Господи, Боже Авраама, Ісаака та Ізраїля, нехай стане відомо сьогодні, що Ти—Бог Ізраїлю, і що я, Твій слуга, зробив усе це за Твоїм наказом. 37 Дай мені відповідь, о Господи, дай мені відповідь, щоб ці люди знали, що Ти, о Господи, є Бог, і що Ти привертаєш їхні серця назад».

38 Тоді вогонь Господній упав і запалив жертву, дрова, каміння й землю, а також злизав воду з рівчака.

39 Коли всі люди побачили це, вони впали долілиць і гукнули: «Господь—це Бог! Господь—це Бог!»

40 Тоді Ілля наказав їм: «Схопіть пророків Ваала. Не дайте жодному втекти!» Вони схопили їх, Ілля привів їх у Долину Кішон і стратив там.

41 І сказав Ілля Агаву: «Піди поїж і попий, бо це шум сильного дощу». 42 Тоді Агав пішов поїв і попив, а Ілля забрався на вершину гори Кармел, нахилився до землі й сховав обличчя між колін.

43 «Піди подивись у бік моря»,—сказав він своєму слузі. Той пішов і подивився. «Нічого там немає»,—сказав він.

Сім разів Ілля повторював: «Іди знову».

44 На сьомий раз слуга доповів: «Хмарка, маленька, як чоловіча долоня, піднімається з-за моря».

Тож Ілля сказав: «Піди скажи Агаву: „Запрягай свої колісниці і їдь униз, поки дощ не зупинив тебе”».

45 Тим часом небо почорніло від хмар, здійнявся вітер, і почалася сильна злива. І Агав поїхав до Єзреела. 46 Сила Господня спустилася на Іллю і, запхнувши плащ за пояс, він біг перед Агавом увесь шлях до Єзреела.

Footnotes

  1. 16:24 два таланти Приблизно 69 кг.
  2. 16:34 згідно… Ісуса Навина Див.: Іс. Навин. 6:26.
  3. 18:19 їдять за столом Тобто «приближені».
  4. 18:32 дві сеї Приблизно 14,6 л.

Арешт Ісуса

(Мт. 26:47-56; Мк. 14:43-50; Ін. 18:3-11)

47 Поки Ісус це казав, з’явився натовп людей. Їх вів Юда, один з дванадцятьох апостолів. Він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його.

48 Але Ісус запитав його: «Юдо, ти зраджуєш Сина Людського дружнім поцілунком?» 49 Зрозумівши, що має статися, учні, які стояли навколо, запитали: «Господи, чи хочеш, щоб ми вдарили своїми мечами?» 50 Та один із учнів ударив мечем слугу первосвященика й відтяв йому праве вухо.

51 Та у відповідь Ісус сказав: «Зупиніться! Досить уже цього!» Він доторкнувся до вуха слуги й зцілив його. 52 Потім Ісус звернувся до головних священиків, начальників варти храму та старійшин, які прийшли заарештувати Його: «Ви прийшли проти Мене, ніби проти розбійника, з мечами та палицями. 53 Я ж щодня був з вами у храмі, навчаючи людей, та ви не заарештували Мене. Але зараз ваша година—година владарювання мороку».

Петро зрікається Ісуса

(Мт. 26:57-58, 69-75; Мк. 14:53-54, 66-72; Ін. 18:12-18, 25-27)

54 Вони схопили Ісуса й відвели Його до будинку первосвященика, а Петро, тримаючись віддалік, йшов за Ісусом. 55 Охоронці розклали серед двору багаття й повсідалися навколо. Петро сів разом із ними.

56 Одна з дівчат-служниць побачила Петра, сидячого біля вогнища. Вона пильно придивилася на нього в відблисках багаття й сказала: «Цей чоловік також був з Ісусом». 57 Та Петро заперечив, мовивши: «Жінко, я не знаю Його!»

58 Трохи згодом інший чоловік побачив Петра і сказав: «Ти також один із учнів Христових!» Та Петро відповів: «Ні, чоловіче! Це не так!»

59 Минуло щось близько години, і ще один чоловік почав стверджувати: «Безперечно, цей чоловік також був з Ісусом, адже він теж з Ґалилеї». 60 Але Петро відповів: «Чоловіче, я не знаю, про що ти говориш!» І тієї ж миті, коли Петро ще не закінчив речення, проспівав півень. 61 Тоді Ісус обернувся й подивився в очі Петру. І згадав Петро Господні слова: «Перш ніж сьогодні проспіває півень, ти тричі зречешся Мене». 62 Тоді Петро пішов геть, гірко ридаючи.

Знущання з Ісуса

(Мт. 26:67-68; Мк. 14:65)

63 Люди, які тримали Ісуса під охороною, почали насміхатися над Ним й бити Його. 64 Вони також затулили Ісусу очі й почали бити Його, кажучи: «Доведи ж нам що Ти пророк[a], назви того із нас, хто вдарив Тебе!» 65 І говорили вони багато іншого Ісусу, щоб образити Його.

Ісус перед Синедріоном

(Мт. 26:59-66; Мк. 14:55-64; Ін. 18:19-24)

66 Вранці наступного дня, зібралися разом старійшини народу, головні священики й книжники, та привели Ісуса на своє зібрання[b]. 67 Вони сказали: «Якщо Ти Христос, то скажи нам це». Та Ісус відповів їм: «Навіть якщо Я і скажу вам, що Я Христос, ви Мені не повірите. 68 І якщо Я запитаю вас про щось, ви не дасте відповіді. 69 Але віднині, Син Людський сидітиме праворуч від Всемогутнього Бога».

70 Вони всі запитали: «Тож скажи нам: Ти—Син Божий?» Ісус сказав їм: «Ви вірно сказали, хто Я є». 71 І тоді вони мовили: «Навіщо нам іще якісь додаткові свідчення? Ми самі все чули від Нього Самого!»

Read full chapter

Footnotes

  1. 22:64 пророк За Писанням, пророк знав те, що було приховано від інших людей.
  2. 22:66 зібрання Або «Синедріон».