3 Царств 16-18
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
16 Тоді слово Господа проти Вааші дійшло до Єгу, сина Ханані: 2 «Я підняв тебе з бруду і поставив тебе над Моїм народом ізраїльським, але ти пішов шляхом Єровоама і змусив людей Ізраїлю грішити, вони розбудили Мою лють своїми гріхами. 3 Я знищу Ваашу і його дім, як дім Єровоама, сина Невата. 4 Пси пожиратимуть тих із Ваашиного дому, хто вмиратиме в місті. А птахи небесні поїдатимуть тих, хто вмиратиме в полі».
5 Щодо інших подій Ваашиного царювання, його вчинків та досягнень, то всі вони описані в книзі Хронік Царів Ізраїлю. 6 Вааша спочив разом зі своїми батьками й був похований у Тирці. І Ела, його син, став царем після нього.
7 Більше того, слово Господнє дійшло до Вааші та до його дому через пророка Єгу, сина Ханані, бо все зло, яке він зробив в очах Господа, розгнівало Господа, розлютили його вчинки, і сталося з ним те ж, що й з домом Єровоама, бо Він вигубив усіх з Єровоамового роду.
Ела, цар Ізраїлю
8 На двадцять шостому році правління Аси, царя Юдеї, Ела, син Вааші, став царем Ізраїлю і правив у Тирці два роки.
9 Зимрі, один з його урядовців, який командував половиною колісниць, повстав проти нього. Ела був у Тирці на той час, пиячив у домі Арзи, управляючого палацом у Тирці. 10 Зимрі ввійшов, ударив і вбив його на двадцять сьомому році правління Аси, царя Юдеї. І сам став царем після нього.
11 Тільки-но він почав правити й сів на престол, він повбивав усю родину Вааші. Він не залишив жодного чоловіка: ні родича, ані друга. 12 Тож Зимрі вигубив увесь рід Вааші, як казав Господь про Ваашу через пророка Єгу, 13 за всі гріхи, що вчинили Вааша та його син Ела і призвели чинити Ізраїль. Тож вони викликали гнів Господа Бога Ізраїлю своїми нікчемними бовванами.
14 Щодо інших подій правління Ели і всіх його вчинків, то всі вони описані у книзі Хронік Царів Ізраїлю.
Зимрі, цар Ізраїлю
15 На двадцять сьомому році правління Аси, царя Юдеї, Зимрі правив у Тирці протягом семи днів. Військо розташовувалася біля Ґівветона, филистимського міста. 16 Коли ізраїльтяни в таборі почули, що Зимрі повстав проти царя і вбив його, вони того ж дня проголосили в таборі Омрі, командуючого військом, царем Ізраїлю. 17 Тоді Омрі і всі ізраїльтяни з ним знялися від Ґівветона й обложили Тирцу. 18 Коли Зимрі побачив, що місто захоплене, він пішов у цитадель царського палацу й підпалив палац разом із собою. Тож він помер, 19 оскільки скоїв гріхи, діючи зле в очах Господа, йдучи шляхом Єровоама, за гріхи, які він учинив і призвів Ізраїль чинити.
20 Щодо інших подій правління Зимрі та заколоту, який він очолив, то їх описано у книзі Хронік Царів Ізраїлю.
Омрі, цар Ізраїлю
21 Тоді люди Ізраїлю були розколоті на два табори—половина підтримувала Тивні, сина Ґіната, як можливого царя, а друга—Омрі. 22 Але послідовники Омрі довели, що вони дужчі за послідовників Тивні, сина Ґіната. Тож Тивні помер, а Омрі став царем.
23 На тридцять першому році правління Аси, царя Юдеї, Омрі став царем Ізраїлю, і він правив дванадцять років, шість із них у Тирці. 24 Він придбав пагорб Самарію в Шемера за два таланти[a] срібла і збудував місто на цьому пагорбі, назвавши його Самарія на честь Шемера, давши ім’я колишнього власника пагорба.
25 Але Омрі чинив зле в очах Господа і грішив більше, ніж усі ті, хто був до нього. 26 В усьому він ішов шляхами Єровоама, сина Невата, і своїм гріхом, який він чинив і змушував Ізраїль чинити, тож вони викликали гнів Господа Бога Ізраїлю бо йшли за нікчемними бовванами.
27 Щодо інших подій правління Омрі, його досягнень, то чи не описано їх у книзі Хронік Царів Ізраїлю. 28 Омрі спочив зі своїми батьками й був похований у Самарії. І Агав, його син, став царем після нього.
Агав стає царем Ізраїлю
29 На тридцять восьмому році правління Аси, царя Юдеї, Агав, син Омрі, став царем Ізраїлю. І правив він у Самарії над Ізраїлем протягом двадцяти двох років. 30 Агав, син Омрі, зробив більше зла в очах Господа, ніж усі ті, хто були до нього. 31 Йому мало було чинити гріхи Єровоама, сина Невата, він ще й одружився з Єзевел, дочкою Етваала, царя сидонян, і став служити Ваалу й поклонятися йому. 32 Він установив вівтар Ваалові у храмі Ваала, який збудував у Самарії. 33 Агав також робив стовпи Ашери й більше ніж усі інші царі Ізраїлю до нього, викликав гнів Господа Бога ізраїльського.
34 За часів Агава, Гієл із Бетела відбудував Єрихон. Він заклав фундамент ціною життя свого первістка Авірама і встановив браму ціною життя свого наймолодшого сина Сеґува, згідно зі словами, сказаними Господом через Ісуса Навина[b].
Круки годують Іллю
17 Ілля тишвійський, з Тишве у Ґілеаді, сказав Агаву: «Як і те, що Господь, Бог Ізраїлю, якому я служу, живий, так не буде ні роси, ні дощу протягом кількох найближчих років, якщо я не накажу».
2 Тоді слово Господа було Іллі: 3 «Піди звідси, поверни на схід і сховайся біля річки Керіт, на схід від Йордану. 4 Ти питимеш зі струмка, а годувати тебе там Я наказав крукам».
5 Тож він зробив, як Господь наказав йому. Він пішов до річки Керіт, на схід від Йордану, і залишився там. 6 Круки приносили йому хліб і м’ясо щоранку й щовечора, а пив він зі струмка.
Удова з Зарефата
7 Через деякий час струмок пересох, бо не було дощів у цих землях. 8 Тоді слово Господа дійшло до нього: 9 «Йди зараз до Зарефата в Сидоні й залишайся там. Я наказав удові в цьому місці постачати тобі харчі».
10 Тож він подався до Зарефата. Коли він прийшов до міської брами, вдова там збирала хмиз. Він звернувся до неї і спитав: «Чи не принесеш ти мені попити трохи води в кухолі?» 11 І коли вона зібралася принести воду, він гукнув: «І принеси мені, будь-ласка, кусень хліба».
12 Вона відповіла: «Клянусь тобі: так само, як і те, що Господь твій Бог живий, я не маю хліба, лише пригорщу борошна у жбані та трохи оливи у глечику. Я збираю хмиз, щоб узяти додому й приготувати поживу для себе й мого сина, щоб з’їсти й померти».
13 Ілля сказав їй: «Не бійся. Іди додому і зроби, як кажеш. Але спершу спечи маленьку хлібину для мене з того, що маєш, і принеси мені, а тоді спечи з решти борошна хліб для себе й свого сина. 14 Бо так Господь Бог Ізраїлю каже: „Цей жбан борошна не спорожниться і цей глечик оливи не пересохне до того дня, доки Господь не дасть дощу на ці землі”».
15 Вона пішла і зробила, як Ілля їй сказав. Там було достатньо їжі для Іллі й для жінки та її родини. 16 Бо жбан борошна не спорожнявся і глечик оливи не пересихав, згідно зі словом Господнім, промовленим Іллєю.
17 Через деякий час син цієї жінки, господарки дому, захворів. Йому ставало все гірше й гірше, і зрештою він перестав дихати. 18 Вона запитала Іллю: «Що ти маєш проти мене, чоловіче Божий? Ти прийшов, щоб нагадати мені про мій гріх і вбити мого сина?»
19 «Дай мені твого сина»,—відповів Ілля. Він узяв його з її рук, поніс до верхніх кімнат, де жив, і поклав на ліжко. 20 Тоді він звернувся до Господа: «О Господи мій Боже, чи не приніс Ти горе навіть цій удові, в якої я живу, вмертвивши її сина?» 21 Тоді він тричі простягся над хлопчиком і звернувся до Господа: «О Господи мій Боже, нехай життя цього хлопця повернеться до нього!»
22 Господь почув плач Іллі, життя повернулося до хлопчика, і він ожив. 23 Ілля підняв дитину й поніс її з кімнати вниз. Він віддав хлопчика матері й сказав: «Дивись, твій син живий!»
24 Тоді жінка сказали Іллі: «Тепер я знаю, що ти—чоловік Божий, і що слово Господа з уст твоїх—правдиве».
Ілля і Овдій
18 На третій рік засухи слово Господнє було до Іллі: «Іди й постань перед Агавом, і Я пошлю дощ на цю землю». 2 Тож Ілля пішов, щоб постати перед Агавом. Був тоді страшний голод у Самарії.
3 І Агав закликав до себе Овдія, який був управляючим палацом. (Овдій був відданим віруючим у Господа. 4 Коли Єзевел убивала пророків Господніх, Овдій заховав сто пророків у двох печерах, по п’ятдесят у кожній, і постачав їм їжу та воду). 5 Агав сказав Овдієві: «Іди по землях до всіх струмків та ярів. Може, ми знайдемо трохи трави, щоб не повмирали коні та мули, щоб ми не мусили вбивати якихось наших тварин». 6 Тож вони поділили землі, які повинні були обійти, Агав пішов в одному напрямку, а Овдій в другому.
7 По дорозі Овдієві зустрівся Ілля. Овдій упізнав його, вклонився до землі й промовив: «Чи це справді ти, мій володарю, Іллє?»
8 Ілля відповів: «Так, піди й скажи своєму господарю: „Ілля бажає його бачити”».
9 «Що поганого я зробив,—запитав Овдій,—що ти посилаєш свого слугу до Агава на смерть? 10 Так само напевне, як і те, що Господь твій Бог живий, не існує жодного народу чи царства, куди б мій хазяїн не посилав у пошуках тебе. І коли народ чи царство заявляли, що тебе там немає, він змушував їх заприсягтися, що вони не можуть тебе знайти. 11 А зараз ти мені кажеш піти до мого хазяїна і сказати: „Ілля тут”. 12 Я не знаю, куди Дух Господній може тебе занести, коли я піду. І якщо я піду і скажу Агаву, а він тебе не знайде, він мене вб’є. Я, твій слуга, йшов за Господом з дитинства. 13 Чи не чув ти, мій володарю, що я зробив, коли Єзевел побивала пророків Господніх? Я сховав сто пророків Господніх у двох печерах, по п’ятдесят у кожній, і постачав їм їжу й воду. 14 А зараз ти кажеш мені піти до мого хазяїна і сказати: „Ілля тут”. Він мене вб’є!»
15 Ілля відповів: «Як Господь Всемогутній, Якому я служу,—живий, так само напевне я постану сьогодні перед Агавом».
Ілля на горі Кармел
16 Тож Овдій пішов назустріч Агавові, розповів йому, і Агав пішов зустріти Іллю. 17 Коли він побачив Іллю, він сказав йому: «Це ти той, хто приносить неспокій в Ізраїль?»
18 «Я не приносив неспокою до Ізраїлю,—відповів Ілля.—А ти й рід твого батька накликали лихо нехтуванням Господніми заповідями і службою Ваалові. 19 А тепер збери людей з усього Ізраїлю, щоб вони зустрілися зі мною на горі Кармел. І приведи чотириста п’ятдесят пророків Ваала і чотириста пророків Ашери, які їдять за столом[c] Єзевел».
20 Тож Агав розіслав заклик по всьому Ізраїлю й зібрав пророків на горі Кармел. 21 Ілля вийшов перед людьми і сказав: «Коли ж ви вирішите кому поклонятися: якщо Господь є Богом, слідуйте за ним, а якщо Ваал є Богом, слідуйте за ним».
Але люди нічого не сказали.
22 Тоді Ілля сказав їм: «Я залишився єдиний пророк Господній, а у Ваала чотириста п’ятдесят пророків. 23 Візьміть для нас двох биків. Дайте їм вибрати одного для себе, і нехай вони поріжуть його на шматки й покладуть на дрова, але не запалюють. Я підготую іншого бика й покладу на дрова, але не запалюватиму. 24 Тоді ви назвете на ім’я вашого бога, а я назву на ім’я Господа. Бог, який відповість вогнем, і є Богом».
Тоді всі люди промовили: «Ти кажеш правильно».
25 Ілля сказав пророкам Ваала: «Виберіть одного з биків і спершу його приготуйте, оскільки вас так багато. Назвіть на ім’я свого бога, але не запалюйте вогонь». 26 Вони взяли бика, якого їм дали, й приготували його. Потім вони називали ім’я Ваала від ранку до півдня. «О Ваале, дай нам відповідь!»—кричали вони. Але не було відповіді. Ніхто не відповів. І вони танцювали навколо жертовника, який збудували.
27 Опівдні Ілля почав насміхатися з них. «Кричіть голосніше, звичайно ж він бог! Мабуть, він замислився, чи зайнятий, чи подорожує. Може, він спить, і його треба розбудити?»
28 Тож вони кричали голосніше й лупцювали себе мечами та списами, за їхнім звичаєм, поки не потекла кров. 29 Полудень минув, а вони продовжували свої навісні пророкування, поки не настав час вечірніх жертвоприношень. Але не було відповіді, ніхто не відповідав, ніхто не звертав уваги.
30 Тоді Ілля сказав усім людям: «Ідіть до мене». Вони пішли до нього, і він полагодив вівтар Господній, який було зруйновано. 31 Ілля взяв дванадцять каменів, по одному для кожного з колін нащадків Якова, до якого прийшло слово Господнє, коли Він сказав: «Твоє ім’я буде Ізраїль». 32 З тих каменів він зробив вівтар в ім’я Господнє і викопав рівчак навколо нього, досить великий, щоб умістити дві сеї[d] насіння. 33 Він зібрав дрова, порізав бика на шматки й поклав на дрова. Тоді він сказав їм: «Наповніть чотири великі жбани водою і полийте жертву й дрова».
34 «Зробіть це ще раз»,—сказав він, і вони зробили це ще раз.
«Зробіть це втретє»,—наказав він, і вони зробили це втретє. 35 Вода стекла навколо жертовника і навіть заповнила рівчак.
36 В час жертвоприношення пророк Ілля вийшов наперед і проголосив молитву: «О Господи, Боже Авраама, Ісаака та Ізраїля, нехай стане відомо сьогодні, що Ти—Бог Ізраїлю, і що я, Твій слуга, зробив усе це за Твоїм наказом. 37 Дай мені відповідь, о Господи, дай мені відповідь, щоб ці люди знали, що Ти, о Господи, є Бог, і що Ти привертаєш їхні серця назад».
38 Тоді вогонь Господній упав і запалив жертву, дрова, каміння й землю, а також злизав воду з рівчака.
39 Коли всі люди побачили це, вони впали долілиць і гукнули: «Господь—це Бог! Господь—це Бог!»
40 Тоді Ілля наказав їм: «Схопіть пророків Ваала. Не дайте жодному втекти!» Вони схопили їх, Ілля привів їх у Долину Кішон і стратив там.
41 І сказав Ілля Агаву: «Піди поїж і попий, бо це шум сильного дощу». 42 Тоді Агав пішов поїв і попив, а Ілля забрався на вершину гори Кармел, нахилився до землі й сховав обличчя між колін.
43 «Піди подивись у бік моря»,—сказав він своєму слузі. Той пішов і подивився. «Нічого там немає»,—сказав він.
Сім разів Ілля повторював: «Іди знову».
44 На сьомий раз слуга доповів: «Хмарка, маленька, як чоловіча долоня, піднімається з-за моря».
Тож Ілля сказав: «Піди скажи Агаву: „Запрягай свої колісниці і їдь униз, поки дощ не зупинив тебе”».
45 Тим часом небо почорніло від хмар, здійнявся вітер, і почалася сильна злива. І Агав поїхав до Єзреела. 46 Сила Господня спустилася на Іллю і, запхнувши плащ за пояс, він біг перед Агавом увесь шлях до Єзреела.
От Луки 22:47-71
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Арешт Ісуса
(Мт. 26:47-56; Мк. 14:43-50; Ін. 18:3-11)
47 Поки Ісус це казав, з’явився натовп людей. Їх вів Юда, один з дванадцятьох апостолів. Він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його.
48 Але Ісус запитав його: «Юдо, ти зраджуєш Сина Людського дружнім поцілунком?» 49 Зрозумівши, що має статися, учні, які стояли навколо, запитали: «Господи, чи хочеш, щоб ми вдарили своїми мечами?» 50 Та один із учнів ударив мечем слугу первосвященика й відтяв йому праве вухо.
51 Та у відповідь Ісус сказав: «Зупиніться! Досить уже цього!» Він доторкнувся до вуха слуги й зцілив його. 52 Потім Ісус звернувся до головних священиків, начальників варти храму та старійшин, які прийшли заарештувати Його: «Ви прийшли проти Мене, ніби проти розбійника, з мечами та палицями. 53 Я ж щодня був з вами у храмі, навчаючи людей, та ви не заарештували Мене. Але зараз ваша година—година владарювання мороку».
Петро зрікається Ісуса
(Мт. 26:57-58, 69-75; Мк. 14:53-54, 66-72; Ін. 18:12-18, 25-27)
54 Вони схопили Ісуса й відвели Його до будинку первосвященика, а Петро, тримаючись віддалік, йшов за Ісусом. 55 Охоронці розклали серед двору багаття й повсідалися навколо. Петро сів разом із ними.
56 Одна з дівчат-служниць побачила Петра, сидячого біля вогнища. Вона пильно придивилася на нього в відблисках багаття й сказала: «Цей чоловік також був з Ісусом». 57 Та Петро заперечив, мовивши: «Жінко, я не знаю Його!»
58 Трохи згодом інший чоловік побачив Петра і сказав: «Ти також один із учнів Христових!» Та Петро відповів: «Ні, чоловіче! Це не так!»
59 Минуло щось близько години, і ще один чоловік почав стверджувати: «Безперечно, цей чоловік також був з Ісусом, адже він теж з Ґалилеї». 60 Але Петро відповів: «Чоловіче, я не знаю, про що ти говориш!» І тієї ж миті, коли Петро ще не закінчив речення, проспівав півень. 61 Тоді Ісус обернувся й подивився в очі Петру. І згадав Петро Господні слова: «Перш ніж сьогодні проспіває півень, ти тричі зречешся Мене». 62 Тоді Петро пішов геть, гірко ридаючи.
Знущання з Ісуса
(Мт. 26:67-68; Мк. 14:65)
63 Люди, які тримали Ісуса під охороною, почали насміхатися над Ним й бити Його. 64 Вони також затулили Ісусу очі й почали бити Його, кажучи: «Доведи ж нам що Ти пророк[a], назви того із нас, хто вдарив Тебе!» 65 І говорили вони багато іншого Ісусу, щоб образити Його.
Ісус перед Синедріоном
(Мт. 26:59-66; Мк. 14:55-64; Ін. 18:19-24)
66 Вранці наступного дня, зібралися разом старійшини народу, головні священики й книжники, та привели Ісуса на своє зібрання[b]. 67 Вони сказали: «Якщо Ти Христос, то скажи нам це». Та Ісус відповів їм: «Навіть якщо Я і скажу вам, що Я Христос, ви Мені не повірите. 68 І якщо Я запитаю вас про щось, ви не дасте відповіді. 69 Але віднині, Син Людський сидітиме праворуч від Всемогутнього Бога».
70 Вони всі запитали: «Тож скажи нам: Ти—Син Божий?» Ісус сказав їм: «Ви вірно сказали, хто Я є». 71 І тоді вони мовили: «Навіщо нам іще якісь додаткові свідчення? Ми самі все чули від Нього Самого!»
Read full chapterCopyright © 2007 by Bible League International